Філворд на тему "Протоки"

ФІЛВОРД «ПРОТОКИ»

Означення понять

БОСФОР,  Боспо́р, також Істанбульська протока  − протока завдовжки 30 км у Туреччині, що з'єднує Чорне та Мармурове моря, відокремлюючи азійську частину Туреччини (Анатолію) від її європейської частини − Фракії. Узбережжя протоки вельми щільно заселено, на його березі міститься Стамбул з населенням понад 11 млн осіб. Босфор має дві течії − з менш солоною водою верхню з Чорного моря в Мармурове, на південь (швидкість 1,5—2 м/с) і з солонішою водою нижню − з Мармурового моря в Чорне, (швидкість, 9—10 м/с), яке має продовження в Чорному морі як підводна річка. Разом з протокою Дар-данелли Босфор утворює один з найважливіших морських транспортних шляхів, що з'єднує акваторії Чорного та Середземного морів.

ДРЕЙКА – протока між Вогняною Землею − архіпелагом, що входить в континентальну систему Південної Америки та Антарктидою лежить водний простір, який був названий протокою Френсіса Дрейка. Ця протока служить перемичкою, що з’єднує води Тихого і Атлантичного океану в їх південній частині. Вона є найбільш просторою і найглибшою протокою на планеті: її ширина в самій вузькій частині становить 820 км, а глибина перевищує 5500 м.

БАССОВА –  протока між Австралією і островом Тасманія, названа Метью Фліндерсом на честь англійського хірурга і дослідника Джорджа Басса. Протока сполучає Індійський океан із Тасмановим морем. Довжина протоки 490 км, ширина 287 км, глибина 51 м. Головний порт − Мельбурн. У Бассовій протоці налічують понад 50 островів, які згруповані по певних групах відповідно до їхнього географічного розташування або геологічної будови.

ДЕВІСОВА − розташована між островами Баффінова Земля та Гренландія; ширина 330 км; глибина 466 м; сполучає море Баффіна з Лабрадорським морем; айсберги. Протока була названа на честь англійського дослідника Джона Девіса, який досліджував район, прагнучи знайти Північно-Західний прохід. Протока славиться своїми запеклими припливами, які можуть коливатися від 30 до 60 футів (9,1 до 18,3 м), що знеохочувало багатьох попередніх дослідників.

ЗОНДСЬКА – знаходиться між островом Суматра і островом Ява; довжина 130 км, ширина 22-112 км; глибина 50 м; сполучає Індійський океан з Яванським морем. Вузькість протоки, обмеженість і відсутність точних навігаційних карт, піщані мілини, дуже сильні припливні потоки та штучні перешкоди, як, наприклад бурові вишки біля узбережжя Яви, роблять важким її проходження для великих суден, більшість яких використовують Малаккську протоку.

У протоці розташовано багато островів вулканічного походження, найвідоміші − острови Кракатау. Виверження однойменного вулкана в 1883 році вважається одним із найпотужніших у сучасній історії.

КАТТЕГАТ – протока Каттегат є продовженням Скагерраку і може розгля-датися або як затока Балтійського моря, або як затока Північного моря, або згідно зі скандинавською традицією, не є жодною з них. Довжина близько 200 км.

Ширина від 60 км на півночі до 122 км на півдні. Глибина 10-30 м, у північній частині більше 50 м. Площа 25 485 км². У протоці є дві течії: спрямована на північ менш солона, поверхнева, і солоніша, глибинніша, направлена на південь. Прибережні води замерзають у зимовий час.

Назва Каттегата пішла від нідерландського і нижньосаксонського Kat (кішка) і Gat (дірка). Вона вживається з середньовіччя, коли капітани суден називали цю область вузькою, «як котяча діра», через наявність кількох морських мілин, що істотно ускладнюють судноплавство.

ЛАПЕРУЗА – протока у Тихому океані, між південним краєм острова Саха-лін та Хоккайдо (Японія). Сполучає Японське море з Охотським. Довжина 101 км. Ширина 43 км. Глибина 118 м. Взимку протока покривається льодом. Названа на честь французького мореплавця Жан-Франсуа Лаперуза, що відкрив протоку в 1787 році^.

ПІВНІЧНА, або море Мойл  – протока між островами Ірландія та Велика Британія. Сполучає Ірландське море з Атлантичним океаном. Довжина 170 км.

Ширина – 23-40 км. Глибина − 272 м (жолоб Бофорта). У протоці спо-стерігаються сильні припливні течії, швидкість яких досягає 12 км /год.

БЕРИНГОВА − протока між материками Євразія та Північна Америка, що сполучає Чукотське море Північного Льодовитого океану з Беринговим морем Тихого океану. Берингова протока довгий час слугувала цікавою темою досліджень міграції людства через сухопутний міст з Азії до Америки. Сухопутний міст утворився в результаті падіння рівня світового океану і концентрації води в льодовиках й існував декілька тисячоліть тому. Зазвичай цей суходіл зветься Берингія і вважається першою точкою заселення людиною Америки. Ширина протоки 86 км, глибина 42 м. З жовтня по липень вкрита дрейфуючою кригою.

Між островами Діоміда, що лежать посередині протоки, проходить державний кордон між росією та США та Міжнародна лінія зміни дат.

Відкрив Берингову протоку Семен Дежньов у 1648 році. Названо ім'ям мореплавця Вітуса Беринга, який 1728 року пройшов протокою.

ГУДЗОНОВА – протока в Північному Льодовитому океані, омиває бере-ги Канади. Протока знаходиться між півостровом Лабрадор на півдні та остро-вом Баффінова Земля на півночі. Сполучає море Лабрадор Атлантичного океану з внутрішніми затоками Гудзоновою та Фокс. На південному сході від-кривається у затоку Унгава. Довжина протоки становить 800 км, ширина від 115 км на сході до 240 км на заході. Глибина коливається від 115 до 407 м. Припливи високі − до 12,4 м. Часті шторми. Судноплавна упродовж 4 місяців на рік.

Названа на честь Генрі Гудзона, який вперше проплив нею у 1610 році.

СКАГЕРРАК – акваторія між північно-західним берегом Ютландії і Сканди-навським півостровом, з'єднує Північне море з Балтійським морем. Через Скагеррак проходить один з найбільш завантажених морських маршрутів у світі, де можна зустріти судна з усієї планети. Тут також ведуть інтенсивне промислове рибальство. Екосистема протоки перебуває під негативним впливом прямої діяльності людини. Осло є єдиним великим містом на узбережжі Скагеррака. Акваторія названа за данським містом Скаген, що розташоване на північному краю Ютландії. Нідерландське слово rak означає «пряма течія».

Має вигляд трикутника. Довжина − 240 км. Ширина – 110-130 км.

Уздовж фіордових і шхерних берегів Скандинавського півострова тягнеться глибоководний (до 700 м) Норвезький жолоб, у низовинних ютландських берегів − піщані мілини і банки.

Солоність води в протоці − 30 ‰.

ТАТАРСЬКА −  протока між материком Євразія та островом Сахаліном, з'єд-нує Японське і Охотське моря через протоку Невельського, Амурський лиман і Сахалінську затоку. Найменша ширина Татарської протоки у її північній частині, всього 40 км. Тут же і найменші глибини на фарватері протоки — 10 м. На південь ширина і глибина протоки зростають, стаючи максимальними на вході в протоку з боку відкритого Японського моря. Ширина на вході 328 км, максимальна глибина 1773 м. Протяжність протоки − 713 км, що робить її найдовшою в північній півкулі.

Татарська протока є найхолоднішою частиною акваторії Японського моря. У зимовий період тут формується і локалізується понад 90 % всього льоду, що спостерігається в Японському морі. За багаторічними даними тривалість періоду з льодом в Татарській протоці, в силу її великої меридіональної протяжності, від 40-80 днів у південній частині протоки, до 140-170 днів в північній його частині.

ТОРРЕСОВА − протока між островом Нова Гвінея та австралійським півост-ровом Кейп-Йорк. Протока сполучає Коралове море на сході з Арафурським морем на заході. Довжина − 74 км. Ширина – 150-240 км. Глибина – 7-22 м.

Протока вельми мілководна, а цілий лабіринт рифів і островів роблять її небезпечною для навігації. У Торресовій протоці є кілька архіпелагів, які разом називають островами Торресової протоки. Кількість цих островів не менше 274, з них 17 нині населені людьми. Корінне населення островів Торресової протоки − меланезійські народи, споріднені з папуасам із Нової Гвінеї. 

ДАРДАНЕЛЛИ – протока між європейським півостровом Галліполі та пів-островом Мала Азія у Туреччині. Протока з'єднує Егейське та Мармурове моря. Довжина 120,5 км, ширина від 1,3 до 18,5 км, глибина до 53-106 м. Береги складені пісковиками, вапняками, покриті мізерною рослинністю.

Водообмін через Дарданелли визначається різницею щільності води прилеглих морів. Поверхнева течія, направлена із північного сходу на південний захід, несе з Мармурового моря опріснені, менш щільні води (солоність 25,5-29,0 ‰). Швидкість 2-6 км/год. Глибинна течія слідує з південного заходу на північний схід, несе з Егейського моря солону (до 38,5 ‰) і щільну воду.

У давнину Дарданелли називалися Геллеспонт.

КЕРЧЕНСЬКА – протока, що сполучає Чорне й Азовське моря. Західним берегом протоки є Керченський півострів України, східним − Таманський півострів Росії. Ширина протоки − від 4,5 до 15 км. Найбільша глибина 18 метрів.  Після будівництва Цимлянського водосховища течія в протоці змінилась − узимку (випаровування мале) з Азовського в Чорне море, улітку навпаки (велике випаровування) − з Чорного в Азовське море. Улітку Тамань стає правим берегом, що відповідно до фізичних законів розмивається. Виникли проблеми і з косою Тузла. Керченська протока є зоною промислу багатьох видів риб. Сезон вилову починається в кінці осені, коли риба йде з Азовського моря, що замерзає, у солоне Чорне, і триває декілька місяців.

За часів античності протока (знана стародавніми греками як Боспор Кіммерійський, за народом − кімерійці) вважалася межею Європи й Азії^.

У 2003 році Керченська протока опинилася в центрі скандалу між росією й Україною після того, як влада Краснодарського краю, прагнучи запобігти розмиванню морського берега, почала поквапом зводити греблю від Тамані в бік українського острова Тузла. росію звинуватили в посяганні на українську територію. Конфлікт удалося вирішити після втручання президентів − будівництво греблі зупинили, і Тузла залишилася українською. У відповідь Україна погодилася підписати договір, за яким Керченська протока була визнана спільними внутрішніми водами Росії й України. З 2014 року, у зв'язку з анексією Криму росією, Керченська протока тимчасово не контролюється Україною.

МАЛАККСЬКА – протока між півостровом Малакка та островом Суматра; сполучає Андаманське море з Південнокитайським морем через Сінгапурську протоку. Довжина 957 км; найменша ширина 15 км; глибина 12 м.

У стратегічному та економічному плані Малаккська протока, разом із Суецьким і Панамським каналами, − один із найважливіших морських шляхів. Це провідний шлях, що з'єднує Індійський океан із Тихим, протокою здійснюється зв'язок між трьома найбільш населеними країнами світу − Індією, Індонезією та Китаєм. На рік через протоку проходить близько 50 тис. кораблів, які обслуговують, за різними оцінками, від однієї п'ятої до однієї четвертої усього морського товарообігу. У 2003, цим шляхом була здійснена четверта частина морських нафтоперевезень, що становить приблизно 11 мільйонів барелів на день. І, у зв'язку з постійно зростаючими потребами в нафті Китаю, Південної Кореї та Японії, ця цифра постійно зростає.

У районі каналу Філліпс поблизу узбережжя Сінгапура, вздовж 805 км, ширина фарватеру становить лише 2,5 км − це найвужче місце на маршрутах транспортування нафти у світі. Піратство стало найбільшою проблемою для протоки в останні роки. Кількість піратських нападів зросла з 25 в 1994 році до 221 у 2000-му. У 2003 році на Малаккську протоку прийшлося близько третини всіх піратських нападів у світі.

Ще однією небезпекою для морського шляху через протоку є задимлення в результаті щорічних лісових пожеж на острові Суматра. Видимість у такі періоди знижується до 200 метрів, що може призводити до затримок суден і навіть до катастроф. Дим також сприяє прихованню дій піратів і терористів.

Протока також використовується поромами, що зв'язують Малайзію та Сінгапур з сусідньою Індонезією.

ФЛОРИДСЬКА – морська протока між півостровом Флорида, Кубою і Багам-ськими островами.

Довжина 570 км, ширина 80 км; глибина до 2034 м. Сполучає Мексиканську затоку з Атлантичним океаном. Протокою проходить Флоридська течія (10 км/год) − початок течії Гольфстрим. Першим з європейців у 1513 році водами протоки проплив іспанський конкістадор і дослідник Хуан Понсе де Леон.

МАГЕЛЛАНОВА – між материком Південна Америка і архіпелагом Вогняна Земля; довжина 574 км, ширина 2,2-45 км; глибина від 20 м; спо-лучає Атлантичний океан із Тихим. Небезпечна (підводні скелі, мілини, шторми, течії зі швидкістю до 25 км/год).

Названа на честь португальського мореплавця Фернана Магеллана, який у ході своєї навколосвітньої подорожі став першим європейцем, що провів корабель крізь цю протоку 21 жовтня − 28 листопада 1520 року.

Серед моряків, що перетинають Магелланову протоку, існує традиція цілувати ногу патагонця, що сидить внизу пам'ятника Магеллану в місті Пунта-Аренас.

МОЗАМБІКСЬКА –  найдовша протока в Індійському океані, між Африкою та островом Мадагаскар. Довжина − 1670 км, ширина – 422-925 км. Середня глибина − 117 м, найбільша − 3292 м.

Протокою з півночі на південь прямує тепла Мозамбіцька течія.

ГІБРАЛТАРСЬКА – відокремлює Європу від Африки та з'єднує Атлантичний океан і Середземне море. На північному березі протоки знаходяться Іспанія та володіння Великої Британії Гібралтар, на південному Марокко та іспанське місто Сеута. Ширина протоки 14-44 км; глибина на фарватері 300 і 900 м.

Назва протоки походить з арабської: Джебель Тарік тобто Скеля Тарік, на честь мусульманського завойовника Тарік ібн Зіяда. Хоча іноді в арабських джерелах протоку називають Баб ель-Закат («Брама Милосердя»).

По берегах Гібралтарської протоки розташовані обривисті скельні масиви: Гібралтарська скеля на півночі та Джебель-Муса на півдні, які в давнину називалися Геракловими або Геркулесовими стовпами. Геркулесові стовпи позначали західний кордон класичного світу. Протока, що має велике стратегічне й економічне значення, була використана багатьма першими мореплавцями в їх подорожах через Атлантику і зараз має життєво важливе значення для Південної Європи, Північної Африки та Західної Азії як транс-портний коридор. Велика частина історії Гібралтару − це суперництво між країнами за контроль над Гібралтарською протокою.

Через своє зручне географічне розташування Гібралтарська протока має велике економічне та стратегічне значення, перебуває під контролем англійської фортеці та військово-морської бази Гібралтар.

Щодня через протоку проходять понад 300 торговельних суден. Для захисту морських ссавців в протоці урядом Іспанії запровадженні обмеження для суден − максимальна швидкість 13 вузлів (24  км/год).

У Гібралтарській протоці на різній глибині течія направлена в протилежні сторони. Поверхнева течія, направлена в Середземне море, надходить у середньому за рік 55 198 км³ атлантичної води (середня температура +17 °C, солоність вище 36 ‰). У глибинній течії, направленій в Атлантичний океан, протягом року проходить 51 886 км³ середземноморської води (середня температура +13,5 °C, солоність 38 ‰). Різниця в 3312 км³ обумовлена переважно випаровуванням із поверхні Середземного моря.

ПРОТОКИ

БОСФОР   ДРЕЙКА   БАССОВА

ДЕВІСОВА  ЗОНДСЬКА  КАТЕГГАТ

ЛАПЕРУЗА  ПІВНІЧНА  БЕРИНГОВА

ГУДЗОНОВА  СКАГЕРРАК  ТАТАРСЬКА

ТОРРЕСОВА  ДАРДАНЕЛЛИ  КЕРЧЕНСЬКА

МАЛАККСЬКА  ФЛОРИДСЬКА  МАГЕЛЛАНОВА

МОЗАМБІКСЬКА  ГІБРАЛТАРСЬКА