Філворд з теми "Літосфера"

ФІЛВОРД «ЛІТОСФЕРА»

 

Означення понять

 

ЕРА – проміжок часу геологічної історії Землі. Історію розвитку природи Землі умовно поділяють на 5 ер: архейську, протерозойську, палеозойську, мезозойську, кайнозойську. Останні три поділяються на періоди.

 

ЯДРО – наймасивніша (найщільніша внутрішня частина Землі, що складається з речовин, що мають властивості металів. Радіус ядра становить близько 3 500 км, температура досягає 4 000 – 5 000°С.

 

ЖОЛОБ – найглибше місце в океані, утворюється там, де одна плита заходить під іншу, поринаючи в мантію.

 

МАГМА – це речовина мантії, що складається з розплавлених гірських порід та мінералів, насичена газами, утворюється в астеносфері.

 

ПІСОК – осадова гірська порода уламкового походження, утворюється внаслідок руйнування інших гірських порід. Є корисною неметалічною копалиною, будівельним матеріалом.

 

ПЛИТА – це частина платформи, перекрита потужним (понад 500 м) чохлом осадових порід (западини, прогини, масиви).

 

ШЕЛЬФ – прибережна донна частина материків завглибшки близько 200 м. Укрита наносами з материків.

 

ВУЛКАН – (бог вогню в давніх римлян) гора конічної форми, утворюється в результаті застигання вилитої на поверхню магми.

 

ГЕЙЗЕР – джерело, що періодично викидає фонтан гарячої води й пари. Назва «гейзер» походить від ісландського слова «гейза», що означає «вирувати». Гейзер – це власне ім’я великого ісландського Гейзера.

 

 ГРАБЕН – геологічна структура, яка виникла при опусканні фундамента платформи з шарами осадового чохла після утворення розломів у земній корі з двох боків. Наприклад: Рейнський грабен, по ньому тече річка Рейн.

 

ГРАНІТ – магматична зерниста різнобарвна кристалічна гірська порода, що складається переважно з польового шпату, плагіоклазу, кварцу. Використовується як будівельний  та облицювальний матеріал.

 

МАНТІЯ – найбільша за об’ємом частина планети (4/5 об’єму Землі), перебуває у твердому стані. На глибині близько 150-200 км від поверхні у верхній її частині є в’язкий шар – астеносфера.

МАРМУР – метаморфічна гірська порода, утворена переважно від перекристалізації вапняків в умовах великого тиску і високої температури.

 

ПАНГЕЯ – гіпотетичний суперматерик, який існував впродовж палеозойської ери і тріасового періоду, з якого після розколу утворились давні платформи усіх сучасних материків.

 

ПЕЧЕРИ – різноманітні порожнечі у верхній частині земної кори. Найпоширенішими є карстові печери – одні з найбільш виразних форм роботи підземних вод, як правило, є пам’ятниками природи.

 

РЕЛЬЄФ – сукупність форм земної поверхні різних за розмірами походженням, віком та історією розвитку.

 

ХРЕБЕТ – ланцюг послідовно розташованих одна за одною гір. Наприклад, Вулканічний хребет Українських Карпат.

 

БАЗАЛЬТ – темна, переважно дрібнозерниста тверда вивержена (магматична) гірська порода. Використовується як будівельний та облицювальний матеріал.

 

ВЕРШИНА – найвища точка гори.

 

ГОВЕРЛА – гора, найвища точка Українських Карпат і всієї України, висота 2 061 м.

 

ДОЛОМІТ – породоутворюючий мінерал від ясно-сірого до жовтувато-бурого кольору; твердість – 3,5-4. Використовується як вогнетрив, руда на магній, будматеріал.

 

РІВНИНИ – відносно рівні ділянки земної поверхні, що мають перепади висот не більш за 200 м. Класифікують за висотою, зовнішнім виглядом, утворенням.

 

ГЕОЛОГІЯ – комплекс наук про будову Землі, історію її розвитку, речовинний склад, внутрішні і зовнішні процеси.

 

ЛАВРАЗІЯ – континент, що утворився внаслідок розколу Пангеї; включав Північну Америку, Європу і значну частину Азії. Поняття про Лавразію було введена Дю Тойотом (1937), який не приймав уявлень А.Вегенера про єдиний континент Пангею й обстоював погляди про існування в середині фанерозою двох – північного і південного – суперконтинентів, відокремлених тетичним басейном.

 

ОБСИДІАН – вулканічна порода зі скловатою структурою, що утворилася в результаті швидкого застигання лави переважно кислого складу. Кольори – чорний, сірий або коричневий, блиск скляний, злам – раковистий. Названий за ім’ям римлянина Обсіуса, який вперше привіз камінь з Ефіопії. Синонім – вулканічне скло.

 

ДЕНУДАЦІЯ – комплекс процесів знесення й перенесення (водою, вітром, льодом тощо) продуктів руйнування гірських порід з їх подальшим накопиченням на знижених ділянках земної поверхні.

 

ЗЕМЛЕТРУС – різкі (раптові) і різної сили поштовхи окремих ділянок земної кори. Виникають в результаті розривів і переміщення земної кори, у свою чергу, спричинені переміщенням мас мантійної речовини.

 

СПЕЛЕОЛОГІЯ – наука, що займається вивченням печер.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«ЛІТОСФЕРА»

 

В	Т	Ь	Л	А	З	А	Б	Г	А	Р	Е
У	Ш	Т	І	Н	А	Р	Г	Е	Й	З	Е
Л	Е	Р	І	В	Н	И	Н	И	Т	И	Р
К	Л	Г	Ф	Є	Ь	Л	Е	Р	А	Л	П
А	Ь	Р	Р	Е	Ч	Я	Е	Г	Н	А	П
Н	Ф	А	У	Р	Е	Я	Х	Н	У	Л	О
А	Е	Б	М	И	П	І	Р	Е	Д	О	Б
М	Н	В	Р	А	Г	Г	Е	Д	А	Ж	Я
Г	Р	Е	К	М	Е	О	Б	Т	Ц	Я	І
А	Ш	А	О	О	О	Л	Е	І	І	І	З
М	И	Н	С	Б	Г	О	Т	М	Я	Г	А
М	З	П	І	С	И	В	Е	О	С	О	Р
А	Е	М	У	С	Д	І	Р	Л	П	Л	В
Н	Я	Л	Р	Д	Р	А	Л	О	Е	О	А
Т	І	Е	Т	Я	О	Н	А	Д	Л	Е	Л

 

 

ЕРА   ЯДРО  ЖОЛОБ         МАГМА

 

ПІСОК  ПЛИТА  ШЕЛЬФ         ВУЛКАН

 

ГЕЙЗЕР  ГРАБЕН  ГРАНІТ          МАНТІЯ

 

МАРМУР   ПАНГЕЯ   ПЕЧЕРИ          РЕЛЬЄФ

 

ХРЕБЕТ   БАЗАЛЬТ   ВЕРШИНА         ГОВЕРЛА

 

ДОЛОМІТ  РІВНИНИ   ГЕОЛОГІЯ         ЛАВРАЗІЯ

 

ОБСИДІАН  ДЕНУДАЦІЯ  ЗЕМЛЕТРУС            СПЕЛЕОЛОГІЯ