Філворд на тему "Атмосфера"

ФІЛВОРД «АТМОСФЕРА»

Означення понять

ЕРА – проміжок часу геологічної історії Землі. Історію розвитку природи Землі умовно поділяють на 5 ер: архейську, протерозойську, палеозойську, мезозойську, кайнозойську. Останні три поділяються на періоди.

ЯДРО – наймасивніша (найщільніша внутрішня частина Землі, що складається з речовин, що мають властивості металів. Радіус ядра становить близько 3 500 км, температура досягає 4 000 – 5 000°С.

ЖОЛОБ – найглибше місце в океані, утворюється там, де одна плита заходить під іншу, поринаючи в мантію.

МАГМА – це речовина мантії, що складається з розплавлених гірських порід та мінералів, насичена газами, утворюється в астеносфері.

ПІСОК – осадова гірська порода уламкового походження, утворюється внаслідок руйнування інших гірських порід. Є корисною неметалічною копалиною, будівельним матеріалом.

ПЛИТА – це частина платформи, перекрита потужним (понад 500 м) чохлом осадових порід (западини, прогини, масиви).

ШЕЛЬФ – прибережна донна частина материків завглибшки близько 200 м. Укрита наносами з материків.

ВУЛКАН – (бог вогню в давніх римлян) гора конічної форми, утворюється в результаті застигання вилитої на поверхню магми.

ГЕЙЗЕР – джерело, що періодично викидає фонтан гарячої води й пари. Назва «гейзер» походить від ісландського слова «гейза», що означає «вирувати». Гейзер – це власне ім’я великого ісландського Гейзера.

 ГРАБЕН – геологічна структура, яка виникла при опусканні фундамента платформи з шарами осадового чохла після утворення розломів у земній корі з двох боків. Наприклад: Рейнський грабен, по ньому тече річка Рейн.

ГРАНІТ – магматична зерниста різнобарвна кристалічна гірська порода, що складається переважно з польового шпату, плагіоклазу, кварцу. Використовується як будівельний  та облицювальний матеріал.

МАНТІЯ – найбільша за об’ємом частина планети (4/5 об’єму Землі), перебуває у твердому стані. На глибині близько 150-200 км від поверхні у верхній її частині є в’язкий шар – астеносфера.

МАРМУР – метаморфічна гірська порода, утворена переважно від перекристалізації вапняків в умовах великого тиску і високої температури.

ПАНГЕЯ – гіпотетичний суперматерик, який існував впродовж палеозойської ери і тріасового періоду, з якого після розколу утворились давні платформи усіх сучасних материків.

ПЕЧЕРИ – різноманітні порожнечі у верхній частині земної кори. Найпоширенішими є карстові печери – одні з найбільш виразних форм роботи підземних вод, як правило, є пам’ятниками природи.

РЕЛЬЄФ – сукупність форм земної поверхні різних за розмірами походженням, віком та історією розвитку.

ХРЕБЕТ – ланцюг послідовно розташованих одна за одною гір. Наприклад, Вулканічний хребет Українських Карпат.

БАЗАЛЬТ – темна, переважно дрібнозерниста тверда вивержена (магматична) гірська порода. Використовується як будівельний та облицювальний матеріал.

ВЕРШИНА – найвища точка гори.

ГОВЕРЛА – гора, найвища точка Українських Карпат і всієї України, висота 2 061 м.

ДОЛОМІТ – породоутворюючий мінерал від ясно-сірого до жовтувато-бурого кольору; твердість – 3,5-4. Використовується як вогнетрив, руда на магній, будматеріал.

РІВНИНИ – відносно рівні ділянки земної поверхні, що мають перепади висот не більш за 200 м. Класифікують за висотою, зовнішнім виглядом, утворенням.

ГЕОЛОГІЯ – комплекс наук про будову Землі, історію її розвитку, речовинний склад, внутрішні і зовнішні процеси.

ЛАВРАЗІЯ – континент, що утворився внаслідок розколу Пангеї; включав Північну Америку, Європу і значну частину Азії. Поняття про Лавразію було введена Дю Тойотом (1937), який не приймав уявлень А.Вегенера про єдиний континент Пангею й обстоював погляди про існування в середині фанерозою двох – північного і південного – суперконтинентів, відокремлених тетичним басейном.

ОБСИДІАН – вулканічна порода зі скловатою структурою, що утворилася в результаті швидкого застигання лави переважно кислого складу. Кольори – чорний, сірий або коричневий, блиск скляний, злам – раковистий. Названий за ім’ям римлянина Обсіуса, який вперше привіз камінь з Ефіопії. Синонім – вулканічне скло.

ДЕНУДАЦІЯ – комплекс процесів знесення й перенесення (водою, вітром, льодом тощо) продуктів руйнування гірських порід з їх подальшим накопиченням на знижених ділянках земної поверхні.

ЗЕМЛЕТРУС – різкі (раптові) і різної сили поштовхи окремих ділянок земної кори. Виникають в результаті розривів і переміщення земної кори, у свою чергу, спричинені переміщенням мас мантійної речовини.

СПЕЛЕОЛОГІЯ – наука, що займається вивченням печер.

«ЛІТОСФЕРА»

ЕРА   ЯДРО  ЖОЛОБ         МАГМА

ПІСОК  ПЛИТА  ШЕЛЬФ         ВУЛКАН

ГЕЙЗЕР  ГРАБЕН  ГРАНІТ          МАНТІЯ

МАРМУР   ПАНГЕЯ   ПЕЧЕРИ          РЕЛЬЄФ

ХРЕБЕТ   БАЗАЛЬТ   ВЕРШИНА         ГОВЕРЛА

ДОЛОМІТ  РІВНИНИ   ГЕОЛОГІЯ         ЛАВРАЗІЯ

ОБСИДІАН  ДЕНУДАЦІЯ  ЗЕМЛЕТРУС            СПЕЛЕОЛОГІЯ