ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА ТА СПОРТ ЯК ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ УЧНІВ ЗАКЛАДІВ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Котляр Алла,

учитель фізичної культури

Сумського закладу загальної

середньої освіти І-ІІІ ступенів №26

Сумської міської ради

ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА ТА СПОРТ ЯК ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ УЧНІВ ЗАКЛАДІВ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

У статті висвітлено значення фізичної культури та спорту як необхідних факторів формування здорового способу життя учнів закладів загальної середньої освіти. Зроблено акцент на тому, що фізична культура й спорт – одна з небагатьох галузей, яка володіє великим арсеналом методів і засобів впливу на організм людини, а, отже, їх правильне використання сприятиме належній організації дозвілля, формуванню культури вільного часу та дотриманню здорового способу життя.

Ключові слова: фізична культура, фізичне виховання, фізична освіта, здоровий спосіб життя.

Постановка проблеми. На сьогодні в Україні особливо актуальними є низка соціальних питань, пов’язаних зі збереженням та зміцненням здоров’я учнів у закладах загальної середньої освіти. Швидке зростання хвороб, погіршення фізичного стану дітей різного шкільного віку вимагають пошуку шляхів вирішення цих проблем. Навчальні години, передбачені на проведення уроків фізичної культури, акцентування уваги здобувачів освіти на заняттях окремими видами спорту, відновлення позакласної роботи з метою оздоровлення дітей мають позитивно впливати на стан здоров’я та фізичний розвиток учнів різних вікових груп. Але збільшення темпів навчання та обсягу інформації, яку має засвоїти дитина в закладі загальної середньої освіти, вимагають особливої уваги до проведення саме уроків фізичної культури та спорту як традиційної форми фізичного виховання молоді.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В Україні дослідженню зазначеної проблеми присвячено роботи І. Беха, В. Грушка, І. Лисенка,                                О. Петрика, М. Рибачука, Л. Сущенко, І. Шувалової, І. Курілова, І. Кравченко,               Н. Чабана, які у своїх працях роблять акцент на важливому значенні фізичного виховання та спорту як життєво необхідних факторів формування здорового способу життя учнів закладів загальної середньої освіти.

Мета статті – обґрунтувати необхідність занять фізичною культурою та спортом для формування здорового способу життя учнів закладів загальної середньої освіти.

Виклад основного матеріалу дослідження. Значення фізичної культури і спорту для здоров’я, розвитку і загального стану людини важко перебільшити. З ранніх років батьки, педагоги, засоби масової інформації вселяють дитині унікальну корисність фізичної активності і спонукають дітей активно займатися спортом. У цьому віці такі заняття проходять, як правило, під наглядом досвідчених тренерів і фахівців, які стежать за правильним і гармонійним розвитком організму, що росте. У шкільному віці цю роль, в основному, виконують учителі фізичної культури в закладах загальної середньої освіти.

У статті 1 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» зазначено, що «фізична культура – це складова частина загальної культури суспільства, що спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини з метою гармонійного формування її особистості» [5].

Основними показниками розвитку фізичної культури, як це сказано у главі 2 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» [5], є рівень здоров'я, фізичний розвиток та підготовленість різних верств населення; ступінь використання фізичної культури в різних сферах діяльності; рівень розвитку системи фізичного виховання; рівень розвитку самодіяльного масового спорту; рівень забезпеченості кваліфікованими кадрами; рівень впровадження у фізичну культуру досягнень науково-технічного прогресу; відображення явищ фізичної культури в засобах масової інформації, у творах мистецтва і літератури; матеріальна база; рівень спортивних досягнень тощо.

Фізична культура, як частина культури, впливає на виховання особистості, на підготовку до життя та професійної діяльності. Фізичний розвиток людини значною мірою визначається її руховою активністю. В осіб, які систематично займаються фізичними вправами і спортом, він набагато вищий, ніж у їх однолітків, що ними не займаються. Особливо це стосується будови тіла та росту спортивних показників.

Фізична освіта – це вміння керувати рухами свого тіла й окремими його частинами (голови, тулуба, рук, ніг тощо) як у просторі, так і в часі, виділення окремих рухів з поміж багатьох, порівняння їх між собою, керування ними та раціональне їх поєднання з метою найефективнішого використання в умовах життєдіяльності людини. Іншими словами, в основі фізичної освіти лежить засвоєння як теоретичних, так і практичних знань з використанням рухових умінь і навичок у різних умовах життєдіяльності.

Основними завданнями фізичного виховання є  [3]:

– підвищення функціональних можливостей організму засобами фізичної культури;

– сприяння всебічному гармонійному розвитку, відмова від шкідливих звичок, покращання розумової і фізичної працездатності;

– формування думки про систематичні заняття фізичними вправами з урахуванням особливостей їх майбутньої професії, фізичне самовдосконалення та здоровий спосіб життя;

– отримання необхідних знань, умінь та навиків у галузі фізичної культури з метою профілактики захворювань, відновлення здоров'я та підвищення професійної працездатності;

– використання засобів фізичної культури в лікувально-профілактичній діяльності;

– оволодіння методами визначення фізичного стану та самоконтролю;

– виховання організаторських навичок, особистої гігієни та загартовування організму;

– уміння складати та виконувати вправи з комплексів ранкової гігієнічної гімнастики;

– виховання патріотичних, морально-вольових і естетичних якостей;

Для вирішення поставлених завдань використовуються різноманітні засоби фізичного виховання, головними з яких є гімнастика (різні її види: загальна, спортивна, гігієнічна, лікувальна тощо), легка атлетика, спортивні та рухові ігри, лижна підготовка, плавання, туризм, походи вихідного дня та інші види спорту. 

Лише засобами фізичної культури фізичне виховання вирішує завдання зміцнення здоров'я, розвитку фізичних і духовних сил, підвищення фізичної і розумової працездатності, продовження трудового довголіття і життя людини тощо.

Фізична культура та спорт як частина загальної культури здійснює суттєвий вплив на формування особистості – у процесі систематичних занять відбувається моральне, розумове, трудове й естетичне виховання учнів закладів загальної середньої освіти  [6]:

1. Моральне виховання. Фізичне виховання органічно пов'язане з моральним. На уроках й особливо під час спортивних змагань учні мають значні фізичні навантаження, що сприяють формуванню таких якостей характеру, як сила волі, сміливість, самовладання, рішучість, впевненість у власних силах, витримка й дисциплінованість. Заняття фізичними вправами і спортом носять цілеспрямований характер й проходять, як правило, у колективі, тому заняття спортом виховують почуття колективізму й відданість своєму колективу. У спортивній боротьбі розкриваються такі моральні якості як чесність, повага до суперника, здатність підкорити свою поведінку нормам спортивної етики.

2. Розумове виховання. Систематичні заняття фізичною культурою і спортом відіграють важливу роль у підвищенні розумової працездатності – засвоєння сучасних навчальних програм. Високий рівень фізичної підготовки є одним із важливих факторів, що забезпечують стійкість розумової працездатності протягом усього навчального року. Зазначимо, що в системі «стан організму – оптимальне фізичне навантаження – розумова працездатність» остання ланка перебуває в прямої залежності від двох перших. Такі показники, як обсяг уваги й пам'яті, кількість розумових операцій у недостатньо тренованих учнів до кінця навчального року значно знижується. У цей період особливо важливим для підтримки розумової працездатності є забезпечення безперервності занять фізичною культурою і спортом з урахуванням фізичного стану кожного здобувача освіти й регулюванням у зв'язку із цим тренувальних навантажень, а також забезпечення на заняттях позитивного емоційного фону.

3. Трудове виховання. Суть трудового виховання полягає в послідовному й систематичному розвитку якостей особистості учня закладу загальної середньої освіти, що визначають рівень його підготовки до навчальної діяльності й життя. Основними якостями при цьому є працьовитість, свідоме відношення до роботи, оволодіння культурою праці. Працьовитість виховується безпосередньо під час освітнього процесу і спортивних змагань, коли учні для досягнення результатів у фізичній або спортивній підготовці виконують й повторюють фізичні вправи, тобто вони систематично «працюють», переборюючи втому. Цілеспрямованість й наполегливість у досягненні поставленої мети і працьовитість, що виховуються під час занять фізичною культурою і спортом, переносяться у подальшому на освітню й трудову діяльність.

4. Естетичне виховання. Учень, який займається фізичною культурою і спортом, постійно знайомиться із проявами «прекрасного»: під впливом фізичних вправ форми тіла розвиваються гармонійно, рухи й дії стають більш скоординованими, енергійними і гарними. Багато з тих, хто займається спортом, керуються не тільки певними практичними цілями – зміцнити здоров'я, встановити рекорд тощо, значною мірою їх залучає можливість одержати естетичне задоволення від занять, від можливості постійно спостерігати «прекрасне» й самим творити його у вигляді рухів, граціозного, до віртуозності, володіння власним тілом тощо. Зв'язок занять фізичною культурою і спортом з естетичним вихованням має діючий характер, тому що дозволяє не тільки формувати ззовні гарний вид, але й одночасно ефективно впливати на виховання морально-вольових якостей, естетики вчинків й поведінку в сучасному суспільстві.

Фізичний розвиток, вдосконалення сили, гнучкості, витривалості, швидкості, спритності передбачають залучення учнів до занять спортом, що сприяє вдосконаленню органів почуттів, волі особистості, створює особливі умови формування у молоді позитивного відношення до занять фізичною культурою та спортом.

Основним засобом фізичної культури та спорту, що розвивають і гармонізують усі прояви життя організму учня, є свідомі заняття різноманітними фізичними вправами, більшість з яких придумані або вдосконалені самою людиною [4]. Вони припускають поступовість зростання фізичних навантажень від зарядки і розминки до тренування, від тренування до спортивних ігор і змагань, від них до встановлення як особистих, так і загальних спортивних рекордів у міру зростання особистих фізичних можливостей. У поєднанні з використанням природних сил природи (сонце, повітря і вода), гігієнічних факторів, режиму харчування та відпочинку, і в залежності від особистих цілей фізична культура дозволяє гармонійно розвивати й оздоровлювати організм. У процесі усвідомленої рухової активності розвиваються закладені в дитині природою психофізичні  здатності [1].

Постійні фізичні вправи подовжують м’язи, виробляють їх здатність краще розтягуватися. Під час постійних тренувань маса мускулатури збільшується, м’язи стають сильнішими, нервові імпульси викликають скорочення м’язів великої сили. До активно працюючих м’язів притікає більше крові, капіляри в них значно повніше розширені, ніж в мало працюючих м’язах. Так посилюється живлення й газообмін в м’язах, відтік шкідливих речовин з них. У процесі роботи м’язів поліпшується їхня нервова регуляція, відбувається зростання м’язових волокон, збільшення маси мускулатури. Сила м’язів і міцність кісток взаємопов’язані. Під час виконання фізичних вправ кістки стають товщі, й відповідно розвинені м’язи мають достатню опору. Більш міцним і стійким до навантажень і травм стає весь скелет. Гарне рухове навантаження – необхідна умова нормального росту й розвитку дитини. Малорухливий спосіб життя шкодить здоров’ю. Недолік рухів ‒ причина в’ялості та слабкість м’язів. Фізичні вправи, праця, ігри розвивають працездатність, витривалість, силу, спритність і швидкість, що так необхідно для учнів закладів загальної середньої освіти.

Фізичні вправи, вдосконалюючи кровообіг, збільшуючи вміст гемоглобіну і міоглобіну (що бере участь в дихальних функціях), швидкість віддачі кисню кров’ю, значно розширює можливості організму в споживанні кисню, створюючи основу для ліквідації гіпоксичних явищ в органах і тканинах. Систематичне виконання фізичних вправ школярами сприяє значному підвищенню рівня споживання кисню організмом в цілому ‒ а це найважливіший фактор його активності, здоров’я і стійкості до негативних впливів зовнішнього і внутрішнього середовища  [2].

Висновки. Отже, заняття фізичними вправами, активний руховий режим мають велике значення у формуванні здорового способу життя, духовного та фізичного розвитку учнів закладів загальної середньої освіти. Заняття фізичними вправами зміцнюють здоров'я, підвищують нервово-психічну стійкість до емоційних стресів, підтримують фізичну і розумову працездатність.

Список використаних джерел

1. Воронін Д.Є., Окса М.М. Загальнопедагогічний і психологічний аналіз сутності і компонентів здорового способу життя студентів економічних спеціальностей // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. 2005. № 6. С. 3-21.
2. Горащук В.П. Теоретичні й методологічні засади формування культури здоров'я школярів: Автореф. дис... д-ра пед. наук: 13.00.01 / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С.Сковороди. Х., 2004. 40 с.
3. Давиденко Д. Фізична культура і культура здоров'я // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. 2010. № 2. С.65-70.
4. Жабокрицька О.В. Гуманізація освіти і виховання основ здорового способу життя підлітків // Збірник “Наукові записки”. Вип. 38. Кіровоград, РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2001. С. 66-69.
5. Закон України «Про фізичну культуру і спорт». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3808-12#Text
6. Скороход В. М., Скороход Т. В. Формування культури здоров'я молоді через освіту // Основи здоров‘я та фізична культура. 2007. № 11. С.7-8.