Флеш карти Будова та життєдіяльність рослин

Ріст  рослини

РІСТ РОСЛИН

Ріст рослин - це кількісне збільшення розміру, об'єму і маси живого організму або його частин.

Рослини ростуть усе життя.

Три типи росту рослин: верхівковий  (за рахунок твірної тканини конуса наростання пагона та зон  поділу і розтягування кореня), бічний (перицикл кореня, камбій стебла) та вставний(меристеми основи міжвузль і листків).

Ритмічність процесів росту: чергування періодів швидкого та уповільненого росту при періодичному рості та безперервний ріст.

Швидкість регулюють фітогормони.

Спокій у рослин - це пристосування до переживання несприятливих умов (рослини, їх насіння бруньки.

Розвиток рослини

РОЗВИТОК РОСЛИН.

Розвиток – якісні зміни, що відбуваються в його органах і в усьому організмі., визначаються спадковою інформацією генотипу організму та впливом умов середовища.

Особливості розвитку рослин:

1. Починаєтсья зі спори, зиготи, вег.зачатка.
2. В одноклітинних збільшується розмір клітини, а у багатоклітинних – кількість.
3. У більшості відбувається чергування поколінь.
4. У вищих рослин зародковий і післязародковий розвиток.

Фази онтогенезу: зародковий (етап насінини) та післязародковий (етап проростка, етап молодості, етап зрілості, етап старіння).

Життєві цикли прості і складні (зі зміною різних поколінь)

Сезонні явища в житті рослин

Ріст багаторічних рослин помірних широт періодичний: взимку ріст рослин припиняється, а навесні поновлюється. В стані спокою може перебувати як уся рослина, так і її окремі органи (сплячі бруньки, бульби, кореневища, насіння. Сигналом до глибокого спокою і припинення ростових процесів у рослин холодного та помірного кліматів є вкорочення тривалості світлової частини дня та зниження температури. Для рослин південного походження (бузок, вишня) навіть зниження нічних температур є сигналом для переходу до стану спокою. Цей сигнал у рослин сприймають листки, а за їхньої відсутності - бруньки.

Зміни тривалості світлового періоду доби впливають, зокрема, на швидкість та терміни росту й цвітіння рослини, листопаду.

Навесні збільшення тривалості дня для рослин є сигналом до розпускання листків, цвітіння і плодоношення. Зміну тривалості світлового періоду доби сприймають листки. В них утворюються речовини, що зумовлюють розвиток квіткових бруньок.

Клітини

Клітини рослин

Тканини рослин

Органи рослин

Орган рослин – відокремлена сукупність різних типів клітин і тканин, яка в  організмі має певне розташування, будову та виконує одну чи декілька функцій.

Особливості організації органів вищих рослин:

1. Організація складна.
2. В утворенні беруть участь різні типи тканин
3. Вегетативні та генеративні
4. Спочатку формуються вегетативні, а потім генеративні
5. Основні принципи організації органів: симетричність. Полярність, сегментованість.
6. Усі органи взаємопов'язані і постійно взаємодіють

Вегетативні – корінь, пагін.

Генеративні – спорангії, гаметангії, квітка, насінина, плід.

Цибулина

Будова. Біологічне значення

Цибулина- вкорочений підземний пагін із видозміненими листками. Має добре розвинені зближені листки, а її стебло, коротке і плоске, називають денцем.

ПРИКЛАДИ РОСЛИН : Цибуля, лілія, тюльпан, підсніжник.

БІОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ: 1.Запасання поживних речовин.

Кореневище

Будова. Біологічне значення

Кореневище – це один з пагонів вищої рослини, який знаходиться у видозміненому стані і розташований неглибоко під землею або на кордоні грунту та атмосфери.

 Функція – це запасання поживних речовин, може стати епіцентром вегетативного відтворення рослинного організму, тобто бути придатним для розмноження.

Спочатку на кореневище присутні листя, верхівкові і пазушні бруньки, але вони рано відмирають. Кореневище забезпечено додатковим корінням, які беруть участь у постачанні рослини водою і розчиненими в ній мінеральними речовинами.

Бульба

Будова. Біологічне значення

Бульба - верхівкове потовщення підземного пагона (столона), у якому відкладається великий запас органічних речовин;

Бульби характерні для небагатьох рослин, наприклад картоп­лі. Підземні пагони, на верхівках якихрозвиваються бульби, відростають від основи надземних стебел; ці пагони називають столонами. Бульбами називають верхівкові потовщення столонів. Бульба має короткі меживузля, хлорофілу в ній немає, але, якщо її виставити на світло, може позеленіти.

Фотосинтез

Фотосинтез – це процес синтезу органічних сполук з вуглекислого газу (СО2) та води (Н2О) з використанням енергії світла й за участю фотосинтетичних пігментів: (хлорофіл у рослин, хлорофіл, бактеріохлорофіл і бактеріородопсин у бактерій).

Формула фотосинтезу має вигляд: .

 6СО2 + 6Н2О = С6Н12О6 + 6О2

До процесу фотосинтезу здатні вищі рослини, деякі водорості та бактерії і найпростіші організми, відомі разом як фототрофи.

Дихання

Дихання рослин – сукупність процесів, які здійснюють окиснення органічних речовин і отримання енергії для життєдіяльності.

Зовнішнє і внутрішнє дихання.

Аеробне дихання (в мітохондріях) і анаеробне (у багатьох рослнинних клітинах).

У нижчих рослин – шляхом дифузії через поверхню клітин.

У вищих рослин пристосування: продихи, сочевички, міжклітинникі в паренхімі)

Найінтенсивніше дихання у меристемі.

Основний субстрат дихання – вуглеводи. Жири та білки можуть бути джерелом при проростанні.

Порівняння фотосинтезу і дихання

Регуляція функцій *

Регуляція функцій – сукупність процесів, які забезпечують у рослинному організмі підтримку гомеостазу при зміні навколишнього середовища.

Рівні регуляції:

I – Внутрішньоклінинна а)метаболічна(регуляція обміну речовин), б)мембранна (мембранні рецептори дозволяють клітині реагувати на зміни середовища), в)генетична (гени, що активуються світлом та фітогормонами)

II – Міжклітинний рівень а) трофічна (нестача або надлишокпоживних речовин), б) електрофізіологічна (електофізіологічні взаємодія частин рослини), в)фітогормональна (регулюють процеси росту і розвитку цілої рослини або окремих органів).

III – Рівень живого організму (домінуючі центри рослини – верхівки пагона та кореня регулюють ріст і розвиток рослини)

Фітогормони*

Групи фітогормонів:

1. Ауксини – стимулюють ріст і диференц.клітин, визначають тропізми і настії, сприяють надходженню в ділянки росту поживних речовин та води. Меристеми верхівок пагону.
2. Гібереліни – стимулюють ріст стебла, стрілкоутворення, цвітіння. Здебільшого листки.
3. Цитокініни – стимулюють поділ клітин, обмін речовин, спричиняють розпускання бічних бруньок. Меристеми верхівок кореня, недозрілі плоди.
4. Абсцизова кислота – гальмує ріст, проростання насіння, є гормоном стресу у рослин, визначає геотропізми коренів. Листки, плоди, кореневий чохлик.
5. Етилен – гальмує ріст, прискорює старіння, дозрівання плодів, листопад. Меристеми в зоні вузлів стебла.

Статеве розмноження

Статеве розмноження – це розмноження, яке відбувається за участю статевих клітин, які після злиття утворюють зиготу.

Особливості статевого розмноження рослин:

1. Утворення різних нащадків.
2. Спеціалізація і різноманітність чоловічих і жіночих гамет обумовлює ізогамію, анізогамію та оогамію.
3. Спеціалізація органів (формуються гаметангії – антеридії і архегонії)
4. Спеціалізація поколінь.
5. Різноманітність способів запліднення.

Переваги статевого розмноження над іншими способами:

1. Забезпечує різноманітність нащадків, що сприяє пристосованості до умов середовища,
2. Можливість розселення на значно більші відстані та заселення великих територій,
3. Створює різноманіття матеріалу для природного добору.

Нестатеве розмноження

Нестатеве розмноження – це розмноження, яке відбувається за участю нестатевих клітин лише одного рослинного організму.

Особливості:

1. Утворення великої кількості однакових нащадків.
2. Різноманітність видів нестатевого розмноження.
3. Поєднання нестатевого і статевого розмноження.
4. Спеціалізація органів (формуються спорангії та видозміни вегет.органів)
5. Спеціалізація поколінь.

Основні способи нестатевого розмноження:

1. Поділ навпіл (одноклітинні водорості)
2. Спороутворення – утворення спор, із яких виникає нове покоління рослин (водорості та вищі спорові рослини)
3. Вегетативне розмноження – нова особина розвивається з групи звичайних клітин матер.особини (вищі спорові та квіткові)

Суцвіття . біологічне значення

Суцвіття – сукупність квіток, розташованих на загальній осі.

Суцвіття – це пагін або система пагонів, які несуть квітки і позбавлені вегетативних листків.

Плоди . Біологічне значення

Плід – генеративний орган покритонасінних рослин, який утворюється після подвійного запліднення із зав'язі маточки і здійснює захист насіння від несприятливих впливів, поширення насіння та забезпечує проросток поживними речовинами на початковій стадії життя.

Значення випаровування в житті рослини

Досліди, що підтверджують основні процеси життєдіяльності рослин.

Фотосинтез. Виділення кисню

Досліди, що підтверджують основні процеси життєдіяльності рослин

Випаровування

Досліди, що підтверджують основні процеси життєдіяльності рослин

Транспорт речовин

Досліди, що підтверджують основні процеси життєдіяльності рослин

Дихання коренів

- розмножувати рослини

Досліди, що підтверджують основні процеси життєдіяльності рослин

Фотосинтез. Утворення крохмалю.

Умови проростання насіння

Проростання насінини.

Умови проростання насіння: завершення періоду спокою, достатня вологість ґрунту, доступ повітря для дихання, оптимальна для даного виду рослини температура, освітленість для деяких видів.

Проростання насінини – це розвиток та вихід з насінини назовні проростка.

Проросток – це рослина з моменту проростання і до формування перших справжніх листків.

Рухи рослин

Рухи рослин – процес зміни положення в просторі всієї рослини або окремих її частин.

Активні:Позитивні і негативні.

Пасивні (під впливом вітру, води і т.п.)

Ростові рухи :

1. Тропізми – у напрямку, що визначається однобічним впливом певного чинника у середовищі (гео-, фото-, гідро-, термотропізми тощо)
2. Настії – неспрямовані ростові рухи, які зумовлені будовою органа і спричинені загальною зміною чинника (ніктинонастії- на зміну світла і темряви, термонастії – на зміну температури, сейсмонастії – реакція на дотик)

Корінь, : будова та основні функції.

Корінь – осьовий вегетативний орган вищих рослин з необмеженим періодичним верхівковим та бічним ростом, позитивним геотропізмом, радіальною симетрією, що здатний до галудження і без листків.

Внутрішня будова кореня:

А –первинна і вторинна будова кореня;

 Б – внутрішня будова кореня однодольної рослини;

 В – внутрішня будова кореня двудольної рослини.

1 – епіблема; 2 – первинна кора; 3 – перицикл; 4 – флоема; 5 – ксилема; 6 – камбій; 7 – стела; 8 – ендодерма; 9 – пропускні клітини ендодерми.

Основні функції кореня

1. Механічна – закріплення рослини в субстраті;
2. Транспортна – поглинання і транспорт води та розчинених мінеральних речовин.
3. Запасаюча – відкладання поживних речовин у коренеплодах, кореневих бульбах;
4. Дихальна – напр.пневматофори у мангових дерев
5. Опорна – ходульні корені, опорні корені, корені-причіпки;
6. Розмножувальна – напр.кореневі паростки у бузку, вишні;
7. Симбіотична – бактеріориза бульбочкових бактерій та бобових рослин, мікориза грибів з деревами;
8. Синтезуюча – первинний синтез органічних речовин (амінокислот, гормонів, алкалоїдів)
9. Видільна – виділення в грунт чи повітря вуглекислого газу, органічних кислот, слизу

Видозміни коренів

Часто корені виконують й інші функції, при цьому можуть виникати різні видозміни коренів.

Запасаючі корені. Від типових коренів вони відрізняються сильним розвитком запасаючої основної тканини: кореневі бульби і коренеплоди.

Кореневі бульби характерні як для дводольних, так і для однодольних рослин, і утворюються в результаті видозміни бічних або додаткових коренів. У більшості видів дводольних і однодольних бульба є лише частиною кореня, а далі корінь має типову будову і галузиться (батат, жоржини, лілейник).

Коренеплід утворюється, в основному, внаслідок потовщення головного кореня, але в його утворенні бере участь і стебло. Коренеплоди характерні і для багатьох культурних овочевих, кормових і технічних дворічних рослин, і для дикорослих трав'янистих багаторічних рослин (цикорій, кульбаба, женьшень, хрін, морква, пастернак, петрушка, селера, ріпа, редька, редиска).

Рослини, що ростуть на болотах, часто утворюють корені, що ростуть вгору – дихальні корені, або пневматофори. У таких коренях добре розвинена повітроносна основна тканина. Таким чином, корені болотних рослин отримують достатню кількість кисню.

Рослини-епіфіти, що виростають на інших рослинах високо над землею (але не паразитують на них, наприклад, багато видів орхідей) утворюють повітряні корені, які повністю знаходяться в повітрі. Такі повітряні корені утворюють на поверхні шар губчастої тканини, що поглинає вологу з повітря.

В індійського дерева баньян коріння, які утворюються на гілках, досягають землі і служать опорою гілкам, такі корені називають опорними коренями.

У мангрових дерев у зв'язку з припливами і відпливами сформувалися ходульні корені.

Корені-причіпки у плюща, винограду, хмелю, допомагають цим рослинам підніматися по вертикальних поверхнях.

Корені-присоски рослин паразитів і напівпаразитів вростають в рослину-господаря (повитиця, омела).

 Пагін: будова та основні функції.

Пагін – вегетативний полісиметричний орган вищих рослин, який унаслідок галуження утворює надземну систему і забезпечує життя рослини у повітряному середовищі, володіє верхівковим та бічним типами росту. На відміну від кореня, пагін має стебло, бруньки, листки. Стебло є віссю пагона і воно здійснює пересування речовин по стеблу та зв'язок між частинами рослини

Функції:

фотосинтезуюча (виконують листки та зелені стебла);

 газообмін і транспірація (через продихи листків);

транспортна (переміщення органічних та неорганічних речовин по стеблу та листках);

утворення генеративних органів (на пагонах формуються шишки у хвойних, квіти у покритонасінних);

опорна (у винограду)

захисна (терен, обліпиха)

розмноження (суниці)

запасаюча (картопля, цибуля).

.

Видозміни пагона

Вусики – виноград, огірки;

Колючки – глід, слива;

Вуса – суниці;

Кореневище – пирій;

Стеблові бульби – картопля;

Цибулина – часник.

Вегетативне розмноження рослин.

Вегетативне розмноження — це розмноження вегетативними органами, їхніми видозмінами чи багатоклітинними частинами вегетативних органів рослини

Вегетативне розмноження сприяє швидкому зростанню чисельності рослин та їхньому розселенню, а також забезпечує утворення потомства там, де немає сприятливих умов для статевого розмноження. Природне вегетативне розмноження відбувається без втручання людини

Основні способи природного розмноження:

1. Стебловими паростками (осока, тополя)
2. Кореневими паростками ( вишня, малина, бузок)
3. Відсадками (смородина, дикий виноград)
4. Вусами (суниці, перстач, костяниця)
5. Кореневищами (пирій, конвалія, осот)
6. Стебловими бульбами (топінамбур)
7. Кореневими бульбами (пшінка)
8. Цибулинами (лілія, нарциси)
9. Брунькуванням (каланхое)
10. Фрагментація (нитчасті зелені водорості)

Способи штучного ВР:

1. Видозмінами вегетативних органів (видозмінами кореня – морква, буряк  та кореневими бульбами – жоржини;

Пагона – вусами –суниці садові, кореневищем – піники, м»ята, стебловими бульбами – картопля, цибулинами –тюльпани, часник)

2. Кореневими паростками (троянди, бузок)
3. Відсадками (аґрус, виноград, шовковиця)
4. Поділом кущів (ягідні культури)
5. Живцювання – ділянками тіла матер.рослини
6. Щеплення – зростання зрізаних живців однієї рослини (прищепа) з іншою вкоріненою (підщепа) : вічком (околірування), живцем (копулювання), зближенням (аблактування)

Квітка

Квітка – генеративний орган покритонасінних рослин, що є видозміненим нерозгалудженим і обмеженим у рості пагоном і слугує для статевого розмноження.

Способи запилення

Основні способи запилення:

1. Ентомофілія – запилення комахами (понад 80% перехреснозапильних рослин)
2. Анемофілія – вітром (береза, верба)
3. Гідрофілія – водою (срілолист, валіснерія)
4. Орнітофілія – птахами (фуксії, омела, алое, евкаліпти)

Запилення.

Запилення — це процес перенесення пилкових зерен із тичинок на маточки, у яких знаходяться насінні зачатки з яйцеклітинами. Самозапилення — це перенесення пилку з пиляка тичинки на приймочку маточки в межах однієї квітки (наприклад у арахісу, гороху). Самозапилення обмежує здатність організмів пристосовуватися до змін навколишнього середовища й тому не сприяє процвітанню виду.

Перехресне запилення — це процес перенесення пилку з пиляка тичинки квітки однієї особини на приймочку маточки квітки іншої особини. Перехресне запилення збільшує пристосованість рослин до змін навколишнього середовища, що зумовлює процвітання виду. Здійснюється воно природними чинниками (комахами, тваринами, птахами, вітром, водою) і штучно людиною.

Запліднення.

Подвійне запліднення – це процес злиття двох сперміїв з двома різними клітинами: один спермій зливається з яйцеклітиною, а другий – із центральною клітиною.

Відкриття подвійного запліднення здійснив український вчений С.Г . Навашин у 1989р.

Пристосування рослин до запилення

Квітки комахозапильних рослин – мають нектарники, яскраву оцвітину, великі розміри або суцвіття, пилкові зерна липкі з виростами

Квітки вітрозапильних рослин – безбарвні, малопомітні, з невеликою оцвітиною без запаху і нектрау, пилку багато, сухий, гладенький, дрібний і легкий пилок. Приймочки маточок у квітках широкі або довгі, з волосками або вкриті клейким слизом

Квітки гірофілів – утворюють водостійкий пилок, мають велику оцвітину, яка виконує роль паруса

Квітки орнітофілів – мають рідкий нектра, червоне забарвлення, майже не пахнуть.

Пристосування квіток проти самозапилення

1. Дводомність – розташування тичинок і маточок на квітках різних екземплярів
2. Гетеростилія – розташування тичинок і маточок на різних рівнях за допомогою стовпчиків різної довжини
3. Дихогамія – неодночасне дозрівання тичинок і маточок.

Пилок і подвійне запліднення

дослідів; вплив мінеральних речовин на розвиток рослин;

- мікропрепаратів внутрішньої будови стебла,

- мікропрепаратів внутрішньої будови, листка.

будови бруньки;

Квіткові бруньки діляться на прості і змішані.

Прості бруньки мають вишня, черешня, слива, персик, абрикос, мигдаль, волоський горіх, ліщина, лимон, червона смородина. Змішані бруньки у яблуні, груші, айви, глоду, ірги, мушмули, інжиру, каштана, фісташки, маслини, чорної смородини, аґрусу, ожини, винограду, журавлини.

будови насінини;

будова плода

Плід – генеративний орган покритонасінних рослин, який утворюється після подвійного запліднення із зав'язі маточки і здійснює захист насіння від несприятливих впливів, поширення насіння та забезпечує проросток поживними речовинами на початковій стадії життя.