Рослини, гриби та тварини Хмельниччини.

Найпоширеніші рослини, тварини та гриби Хмельниччини Виконала Папуга Н. В вчитель біології

Рослини Хмельниччини

Сон великий Ця багаторічна рослина росте на світлих сухих відкритих ділянках, в основному, на узліссі, на сонячних схилах Товтр. Поява перших квітів сону співпадає з початком руху соку у берези – якраз на початку весни. Листки з'являються після цвітіння. Живе рослина до глибокої осені, запасаючи поживні речовини в кореневищі. Сон великий дуже декоративна рослина i шкода, що він знищується оберемками на весняні букети. Цю рослину можна вирощувати на клумбах, пам'ятаючи умову, що вона не любить багато вологи i надає перевагу підвищеним сухим ділянкам. На одному i тому ж місці сон-трава може рости більше 10 років. Зозулинець салеповий Із відомих науці 85 видів роду зозулинців на Україні зустрічається 17. Деякі з них ростуть на Хмельниччині. Зозулинець салеповий росте на луках, лісових полянах, узліссях. Як декоративна рослина він був випробуваний в культурі в ботсадах Києва, Ялти. Причиною зменшення кількості рослини є складна біологія розвитку. У насінні орхідей немає ніяких запасних поживних речовин i для проростання їх в грунті їм необхідний симбіоз з мікоризою гриба. Там, де немає грибів чи їх мало, орхідеї зникають. А наявність грибів залежить, в свою чергу, від методів i характеру використання ґрунтів.

Лілія лісова Єдиний дикорослий представник лілій у нашій флорі. В народі має різні назви: лілія, вороняче масло, маслянка, масляночка тощо. Це – декоративна рослина. Квіти мають своєрідний, трохи різкий аромат, причому, ввечері і вночі аромат сильніший. Цибулини їстівні, на смак солодкуваті, нагадують каштан. За будовою цибулина дуже цікава. Дно цибулини має корінчики, які в холодну пору скорочуються, втягуючи цибулину глибше в землю. Росте лілія лісова в лісах, на узліссях, серед чагарників. Причини зміни чисельності – зривання на букети, викопування цибулин, зникає також під час вирубування лісів. Ясенець білий Зростає на сухих сонячних кам'янистих схилах, серед чагарників, на грунтах багатих вапном. Квіти містять ефірну олію, що має специфічний запах, який нагадує суміш ароматів лимона, кориці та камфори. Це отруйна рослина, хоча завдяки багатому вмісту різноманітних органічних сполук здавна використовується як лікарська. Під час свята Івана Купала збирали хворих людей, приводили у місця, де ростуть ясенці, і там за особливим ритуалом в атмосфері, перенасиченій легкими речовинами, проводили своєрідні лікувальні процедури. Ясенець білий – чудова декоративна рослина, його часто культивують, вивели гарні садові форми із сніжно-білими та карміново-червоними квітками.

Пізньоцвіт осінній Родова назва пізньоцвіта походить від назви давньої Колхіди, де ця рослина була широко розповсюджена. Цвіте пізно восени, тому має ще назви зимоцвіт, син без батька, або син раніше за батька; остання назва походить, очевидно, від того, що плоди влітку з'являються раніше квітів. Це – багаторічна бульбоцибулинна рослина. Насіння дозріває в червні наступного року і дає сходи аж на третій рік. Розвиток рослини проходить дуже повільно, зацвітає вперше на 7-8-ий, іноді, на 9-ий рік життя, тому в практиці більш ефективне розмноження бульбоцибулинами. Рослина отруйна. Росте на луках і трав'янистих схилах. Пізньоцвіт – декоративна рослина, яка знаходиться під загрозою повного знищення. Рослина також лікарська, використовується для виготовлення мазі від раку шкіри. Шафран Гейфелів Ще не розтанув сніг, а в затишних місцях із прогрітої сонцем землі показуються верхівки красивих фіолетових квітів, які, розкриваючись, оголюють яскраві оранжеві тичинки. Це – шафран Гейфелів. Росте він у вологих листяних лісах, на лісових галявинах, у криволіссі. Розмножується бульбо-цибулинами та насінням. Зацвітає на 4-5 рік. В Хмельницькій області зустрічається зрідка, і місця, де він росте (Панівецька Дача, Сатанівська дача, Совий Яр, Циківський), взяті під охорону. Крім того, що рослина декоративна, вона ще й лікарська. А окремі види шафранів використовують в кулінарії як стійкий жовтий барвник.

Підсніжник звичайний Вважають, що підсніжники – „квіти надії” – першими з'являються з-під снігу, засвідчують прихід весни. На Україні росте 3 види підсніжника. У нас, на Хмельниччині, широко розповсюджений в дубово-грабових лісах підсніжник звичайний. Коротке життя підсніжників і дуже легко воно може обірватися. Вони вже зникли з околиць Києва і все рідше зустрічаються навколо інших великих міст, тому що підлягають масовому збору для букетів. Цибулини по-хижацьки викопуються любителями. Давно пора розводити підсніжники на спеціальних плантаціях. Економічно це оправдано, якщо врахувати ще й те, що це дуже цінна лікарська сировина. Препарати, виготовлені із цибулини підсніжника, використовуються при лікуванні невритів, радикулітів та інших хвороб. Аспленій чорний Багаторічна трав'яниста папороть до 30-40 см заввишки. Листки шкірясті, блискучі, зимують. Спори дозрівають у серпні-вересні. Росте на затінених скелях, у розколинах, кам'янистих місцях, іноді у прикореневій частині дерев бука, дуба, грабу. Чисельність зменшується внаслідок добування каменю в місцях, де цей вид зустрічається. В Хмельницькій області аспленій чорний охороняється в заказнику Сатанівська Дача.

Плавун щитолистий Реліктовий (третинний) вид. Багаторічна трав'яниста рослина. Кореневище довге, повзуче, закріплюється на дні водойми. Листки з квітами плавають на поверхні води. Цвіте у червні-серпні. Плоди – яйцевидні коробочки з насінням достигають у серпні-вересні. Розмножуються кореневищем та насінням. Росте спорадично на мілководдях (30-50 см.), непроточних або мало проточних водоймах з піщаним та мулисто-піщаним дном. В Хмельницькій області плавун щитолистий виявлений в старому руслі Південного Бугу біля Меджибожа. Вовчі ягоди пахучі Вічнозелений низькорослий сланкий кущик 10-30 см заввишки. Назва пов'язана з великою отруйністю всіх частин, а особливо плодів та кори. Однак у народній медицині у невеликих дозах використовують як цілющі ліки, зокрема, кору з лубом з успіхом застосовують як зовнішній засіб для лікування ревматизму. У народі вовчі ягоди називають боровим богуном, дібровкою, дубочком тощо. Цвіте у травні-червні. Завдяки великій кількості суцвіть кущики мають дуже гарний вигляд. Тому не дивно, що в Європі їх ще образно називають "альпійським бузком". У нас рослини цього виду ростуть зрідка у розріджених соснових лісах Малого Полісся на піщаних кучугурах. Розмножується насінням і розростанням куртин. Слід зазначити, що рослина дуже декоративна і медоносна.

Тварини Хмельниччини

ЛЕЛЕКА ЧОРНИЙ В Україні гніздиться 300-350 пар: на Поліссі та в карпатських лісах. Селиться в старих лісах поблизу водойм і боліт. Гнізда влаштовує на старих дepевax на висоті від 6 до 20 м і використовує їх протягом багатьох років. Живиться дрібними тваринами. Зимує в Африці, Індії і Китаї. Чисельність зменшується через вирубування старих лісів, меліорацію та посилення непокоєння. Занесений до Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення (СІТЕС). Охороняється в Карпатському біосферному та Поліському природному заповідниках, у Шацькому національному природному парку. Розмножується у зоопарках. У місцях гніздування необхідно створювати території природно-заповідного фонду. ЖУРАВЕЛЬ СІРИЙ В Україні гніздиться, ймовірно, 100-200 пар: на важкопристyпних болотах Полісся та Лівобережного Лісостепу. Поодинокі гнізда є в приморському степу Присивашшя. Під час перельотів зустрічається по всій Україні. Зимує у Північній Африці, Західній та Південній Азії. Утворює постійні пари. Гнізда влаштовує на сухому місці серед болота. Живиться переважно рослинною їжею. Чисельність зменшується через осушування боліт, безпосереднє винищування людиною та застосування пестицидів. Охороняється в Поліському природному заповіднику.

ПУГАЧ Гніздиться по всій Україні, в основному, у західних областях – усього близько 50 пар. Селиться в глухих лісах з густим підліском, ярах, урвищах тощо. Живиться гризунами і птахами, рідше – земноводними, плазунами і навіть рибою. Чисельність зменшується через вирубування та зміну природної структури лісів, меліорацію, нестачу поживи, рекреаційне навантаження і безпосереднє винищення людиною. Охороняється в Карпатському біосферному заповіднику та Ялтинському гірсько-лісовому природному заповіднику, в Шацькому національному природному парку. У місцях гніздування необхідно створювати території при-родно-заповідного фонду. У межах гніздових ділянок пугача треба заборонити вирубування лісу і відвідування їх людьми. СИПУХА Гніздиться в західних і цент-ральних областях України та в Одеській обл. Селиться в населених пунктах у кам'яних і дерев'яних будівлях, які мало відвідуються людьми, а також у дуплах старих дерев. Живиться дрібними ссавцями, птахами і земноводними, рідше – комахами і павуками. Чисельність зменшується через нестачу придатних для гніздування місць, зменшення кількості поживи тощо. У місцях гніздування необхідно створювати об'єкти природно-заповідного фонду.

ОРЛАН-БІЛОХВІСТ Донедавна гніздився по всій Україні, тепер зустрічається головним чином у басейнах рік Дніпро, Сіверський Донець та в західних областях. Селиться на скелях та у лісах з високими деревами поблизу великих водойм. Живиться переважно рибою. У першій половині ХХ ст. гніздилося орієнтовно 30-35 пар. Зараз відомо 14 пар. Чисельність зменшується через порушення умов гніздування, зокрема вирубування лісів та забруднення водойм, збіднення рибних запасів, винищування людиною. Занесений до Червоної книги МСОП, Європейського Червоного списку та Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (СІТЕС). Охороняється у Дунайському та Чорноморському біосферних заповідниках. БОРИВIТЕР СТЕПОВИЙ Близько 100 пар гніздиться у Криму і Херсонській обл. Раніше був поширений у степовій та лісостеповій зонах. Селиться на відкритих просторах в урвищах ярів, скелях, високих будівлях та у дуплах дерев. Живиться переважно комахами. Зимує в Африці та Південній Азії. Чисельність зменшується через розорювання степів, посилення непокоєння та вирубування старих дуплистих дерев. Занесений до Європейського Червоного списку. Повсюдно треба обмежити використання пестицидів. Необхідно створювати території природно-заповідного фонду на півостровах Тарханкут і Керченський, на Арабатській стрілці. Людині боривітри ніяк не шкодять.

ЖУК-ОЛЕНЬ Поширений по всій території України. Живе у широколистяних та мішаних лісах. Живиться соком з пошкоджених стовбурів дерев, переважно – дубів. Личинки розвиваються у трухлих дубових пеньках, їх розвиток триває 5-6 років. Чисельність зменшується через скорочення площі природних лісів, знищення старих дуплистих дерев, застосування пестицидів, надмірний вилов жуків для колекцій. Необхідно повсюдно зменшити обсяги застосування пестицидів. У місцях перебування необхідно створювати території природно-заповідного фонду. МІДЯНКА Поширена по всій Україні. Живе на сонячних галявинах та узліссях листяних лісів, сухих схилах, вкритих трав'яним покривом або чагарниками тощо. Живиться ящірками, деколи пташенятами та мишоподібними гризунами. Не отруйна. Чисельність зменшується через застосування хімікатів, руйнування місць перебування та безпосереднє знищення (мідянку помилково вважають отруйною). Охороняється на багатьох територіях природно-заповідного фонду. Слід відтворити чисельність ящірок – її основної поживи. Також треба усвідомлювати, що мідянок ми вбиваємо лише тому, що вони здаються нам небезпечними.

ГОРНОСТАЙ Поширений по всій Україні, крім приморських районів Запорізької та Донецької областей. Живе біля водойм, в лісах та чагарниках, деколи –на полях і в населених пунктах. Лігвища влаштовує в норах гризунів, дуплах дерев, купах хмизу та серед каміння. Живиться дрібними хребетними, в основному мишами та полівками, яйцями птахів, іноді комахами і плодами. Чисельність зменшується через природні чинники та меліорацію.  Охороняється у природних заповідниках. БОРСУК Поширений в лісах та чагарникових заростях по всій Україні. Всеїдний, в основному живиться рослинним кормом, безхребетними тваринами та мишоподібними гризунами. На зиму впадає у сплячку. Живе сім'ями та поодинці у норах з віднірками та підземними ходами. Нори часто використовуються упродовж багатьох років підряд, утворюючи так звані „борсучі містечка”. Відомі нори, якими борсуки користуються понад 100 років. Чисельність зменшується через полювання, порушення місць перебування, забруднення природного середовища пестицидами і мінеральними добривами, ненавмисне знищення технікою під час сільськогосподарських робіт.

Гриби Хмельниччини

Білий гриб Білий гриб - один з найбільш цінних грибів. Росте в хвойних, листяних і змішаних лісах, звичайно на прогалинах і лісових узліссях, у рідкому молодому ялиннику, на вологому ґрунті з червня по жовтень. Забарвлення шляпки в дубових лісах темно-бура, у листяних - світло-бура, у соснових - темно-бура з фіолетовим відтінком, у ялинових - червонясто-бура. Нижня сторона капелюшка в молодих білих грибів біла, з віком жовтіє і нарешті стає жовтувато-зеленою. Підберезник Підберезники ростуть у березових чи змішаним з березою лісах і в перелісках з червня по жовтень. Капелюшок плоско-опуклий. Верхня сторона капелюшка буває ясно-сіра, жовтувата чи темно-бура, майже чорна, знизу біла, з віком сіріє. М'якоть капелюшка біла, при зламі довго не темніє. Існує різновид підберезника, у якого м'якоть на зламі рожевіє. Ніжка сірувато-білого кольору з темними лусочками, у молодих грибів вона порівняно товста, але з віком витягається.

Моховик Існує кілька різновидів моховиків. Найбільш відомі жовто-бурий і зелений моховик. Жовто-бурий моховик росте в соснових лісах. Забарвлення сухого бархатистого капелюшка жовте чи жовтувато-буре. Зелений чи глухий моховик росте в хвойних і листяних лісах. Забарвлення бархатистого капелюшка жовтувато-зеленувате чи коричнювато - зеленувате. Нижня сторона капелюшка і м'якоть жовтуваті. М'якоть на зламі синіє. Моховики використовуються для готування других блюд (найкраще жарити) і маринування. При сушінні моховики чорніють. Волнушка Волнушки ростуть у березових і змішаним з березою лісах. Капелюшок рожевийа чи блідо-рожевй, у центрі втиснений, пухнастий з кошлатими загорненими краями. Пластинки на нижній стороні капелюшка теж рожеві чи жовтуваті. Ніжка рожева. М'якоть білувата з білим молочним соком.

Опенька Опеньки ростуть великими родинами на пеньках, на коренях, іноді уздовж тріщин хвойних і листяних дерев з кінця серпня до заморозків. Іноді можна знайти пеньок, цілком покритий опеньками як шапкою. Опеньки часто можна знайти в зарослях лісової кропиви. Капелюшок в опеньків зверху сірувато-жовтий, чи буруватий з лусочками, знизу пластинчастий, білий. Ніжка тонка з кільцем (залишок плівки, що у молодих грибів закриває нижню частину капелюшка. М'якоть біла з приємним запахом. Лисичка Лисички ростуть великими родинами в хвойних і змішаних лісах з липня по жовтень. Капелюшок у молодих грибів опуклий, у дорослих грибів стає увігнутим з нерівними краями. Забарвлення капелюшка і ніжки яєчно-жовте. М'якоть жовта з приємним запахом. Лисички майже ніколи не уражаються червоточиною. 

Сморчок Сморчки є самими ранніми грибами. Ростуть у квітні в листяних, хвойних і змішаних лісах. Капелюшок конічної форми бурого чи буровато-оливкого кольору, з поглибленнями у виді борозенок рівнобіжних ніжці. Нижній край капелюшка щільно зростається з ніжкою. Усередині грибів порожнина, загальна для капелюшка і ніжки.  Строчок Гриб росте з кінця квітня до середини травня в листяних і змішаним з березою лісах, часто біля лежачих на землі чи беріз старих пнів, на лісових узліссях і інших місцях, що добре прогріваються. Зустрічається поодиноко і невеликими групами по 2-3 екземпляра. Капелюшок досягає в діаметрі 30 см., неправильної форми, мозговидно складчастий, неправильно округлий, усередині помятий, колір жовтуватий чи жовтувато-охряний, звичайно світліше, ніж у gyromitra esculenta(строчок звичайний). Ніжка коротка, довга до 3 см., усередині пуста, борозниста-складчаста, білувата. М'якоть тонка, ламка, восковидна, із приємним грибним запахом. Споровий порошок світло-охряного кольору. Великий і дуже красивий гриб, але смертельно отруйний у сирому виді!

Глива Дуже розповсюджений гриб, паразитує на листяних, рідше-хвойних пеньках, часто густими пучками, тісно зростючись в основі. Глива має два основних періоди навесні і пізньою осінню, а так само охоче росте в холодне літо. Капелюшок може бути в діаметрі від 5 до 15 см., напівкруглий, раковиноподібний. Він розширюється, біля ніжки може бути помітна виїмка. Шкірочка зовсім гладка, гола, глянсова, її колір змінюється від чорнувато-фіолетового до шиферно-голубого, а так само може бути сіро-коричневої чи сіркою. М'якоть біла, товста, у ранньому віці ніжна, пізніше-пружна і волокниста, запах і смак приємні. Пластинки часті, різної довгі, біля ніжки з перемичками. До полів звужуються і ростуть униз ( сходяться по ніжці). Їхній колір спочатку кремово-білуватий, пізніше - слонової кісти. Споровий порошок білого кольору. Ніжка коротка, розташована головним чином збоку (ексцентрично), має основу з повстяним покриттям. Отруйних двійників не має. Маремуха Інші назви: мухомор рожевий, мухомор червоніючий, мухомор перловий. Росте в хвойних і змішаних лісах, дуже часто трапляється уздовж доріг, поодиноко і невеликими групами, зустрічається часто. Розповсюджено і звичайний на території Поділля. Час з червня по жовтень. Капелюшок у молодому віці має округлу, яйцеподібну форму, з віком стає розпростертим, рожево-сірого кольору, шкірочка на капелюшку злегка клейка, густо покрита сірувато-білими крапками. Колір капелюшка варіює від брудно-білого в молодих екземплярів, до червоного з винним відтінком у дорослих грибів. М'якоть у гриба біла і ніжна, що здобуває характерний винно-рожевий колір у місцях, поїдених комахами чи просто ушкоджених. Пластинки білі, при дотику червоніють, дуже часті і широкі. Споровий порошок білого кольору. Ніжка циліндрична, спочатку суцільна, розоватого кольору, у основі -клубневидна, звичайно з одним чи двома кільцями і блідо-коричневими бородавками. Ніжка з віком змінює колір від блідо-розоватого до фіолетового.

Дякую за увагу!