Фольклорна експедиція "Народні пісні про війну 40-х років ХХ століття"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Міністерство освіти, молоді та спорту України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фольклорно-етнографічна експедиція

 

Матеріал фольклорної практики

зібрано в селі Видвиженці

Новомосковського району

Дніпропетровської області

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Видвиженець, 2015

Девіз: «Живичним духом творчості народу наповнимо джерела чисті ми»

Пошуковий загін: «Чисті джерела»

Склад пошукового загону: учні 7-8 кл., учителі Лаудіна Н.М., Саленко Н.О.

Від давнини до сучасності український фольклор пройшов складний багатовіковий шлях розвитку. Залежно від історичної долі народу, особливостей суспільних і політичних процесів, культурних впливів, зв’язків з фольклором інших народів народжувалися нові твори. Зазнавали змін, збагачувались новими темами, сюжетами, мотивами, образами або вилучались з ужитку і забувались попередні набутки усної народної словесності. Твори усної народної творчості передавались від покоління до покоління, поширювались на всій етнічній території і служили одним з найважливіших факторів єдності та етнічної особливості й самобутності народу. Про це свідчить фольклор тилу і фронту 40-х років XX ст. Незважаючи на певні регіональні особливості фольклорної традиції та багатовікове політичне розчленування України чужоземними загарбниками, усна народна творчість здавна базувалась і розвивалась на спільній загальнонаціональній основі.

В умовах поневолення України в народі створювались і розповсюджувались пісні про війну. Активно відгукнулась народна муза на лихоліття боротьби з німецько-                                                 фашистськими окупантами. Саме в цей час народилося багато пісень, народних переказів, оповідань, що таврували, викривали злочини загарбників, прославляли нескореність народу, героїзм його мужніх захисників.

    Зібрання, збереження та примноження фольклорних скарбів є метою фольклорної експедиції Видвиженівської ЗОШ

Відзначаючи 70- річчя Перемоги над нацизмом у Другій  світовій війні, експедиція Видвиженівської ЗОШ проходила під гаслом: «Завдячуєм за щастя жити». Метою було зібрати народні пісні воєнного періоду. Учні відвідали ветеранів та дітей війни. Години спілкування з ними впевнили учнів у безперервності народної творчості за будь-яких історичних подій, а також  відображення цих подій у фольклорі.  Народні пісні воєнного періоду змогли розкрити для учнів нову  сторону автентичності нашого народу.  Діти мали змогу не лише записати пісні воєнного періоду, а й відчути силу та красу української пісні під час живого виконання старожилами цих перлин фольклору нашого народу.

Важливе значення  експедиції  в тому, що було  організовано зустріч носіїв фольклору, давніх подруг,дітей війни, активних  учасниць художньої самодіяльності_ Гончар Раїси Павлівни,Рожкової Галини Павлівни, Гуйван Марії Арсентіївни.   Під час виконання пісень у жінок проступали сльози на очах, вони не просто співали,а ніби переносились у той тяжкий для нашого народу час. Важко було не помітити на їхніх обличчях біль за втрачених на війні земляків. Але відчувались і нотки радості, оскільки вони залишись живими і змогли донести до молодого покоління самобутність української пісні.  Цінність зібраного матеріалу надзвичайна тому, що такий вид фольклору побутував у тяжкий воєнний період, і його творці не мали змоги своєчасно записувати, а тим паче публікувати твори. Тому частина таких пісень втрачена через те, що їх просто забули. Ці пісні дають змогу не тільки відкрити для себе часточку з життя людей, а й пережити їхній емоційний стан та відчути душевний біль. Під час нашої практики ми  простежували моменти, як старожилам важко було пригадати певну частину пісні, але коли хтось із них згадував початок чи кілька слів , інші  підключались та допомагали один одному відтворювати матеріал. Учні з великим захопленням слідкували за цим процесом, записували пісні на диктофон та створювали відеоматеріал. Серед прослуханих пісень на влаштованих організаторами «посиденьках» для старожилів, серед яких були колишні переселенці з Вінниччини, прозвучали повоєнні твори, раніше невідомі видвиженівцям. Але в подальшому дослідженні учасники експедиції виявили варіанти почутого, що підтверджує народнотворчу основу фольклору.  

 

 

 

 

 

На горі стоїть хатина

На  горі стоїть хатина,

Похилилася  вона,

В тій хатині жила Ярина

Одинока і сумна.

 

Як-то ввечері пізненько,

Як заснуло все село,

До Ярини потихеньку

Хтось постукав у вікно.

 

А  Ярина відчинила

Та й питає: - Хто такий?

Увійшов солдат безсилий,

Ще й без правої руки

 

Заболіло коло серця,

Закипіла в жилах кров.

- Хіба ж ненька не пізнала? –

 Син питає матір знов.

 «

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ой піду я в чисте поле

Ой піду я в чисте поле.

Там дівчина жито поле,

Жито поле, снопи в’яже,

Вона мені правду скаже.

«

 

 

Нема жита – фура збила,

Нема брата – куля вбила,

Нема жита помолоти,

Нема брата соколочка,

Нема брата соколочка».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На Далекім Сході

На Далекім Сході

Батько воював.

Він здалека бачив,

Як боєць упав.

 

Він здалека бачив,

Як боєць упав,

Підійшов до нього, -

Син його лежав

 

- Чи ти, сину, вбитий,

Чи ти, синку,  спиш,

Чом до мене, сину,

Та й не говориш?

 

- Я, тату, не вбитий,

Я, тату, не сплю,

Болять мої рани,

Скоро я умру.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Болять мої рани,

Скоро я помру,

Зроби мені, тату,

Дубову труну

 

Зроби мені, тату,

Дубову труну

Пошли похоронку

Роду нашому.

 

Пошли похоронку

Роду нашому.

Нехай поминають

Синочка свого.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Від'їжджали хлопці з рідного села»

Від’їжджали хлопці з рідного села

Заспівали пісню "Прощай, Вкраїна".

Заспівали пісню "Прощай, Вкраїна"

 

Лиш одненький хлопець пісні не співав,

Біленьким платочком сльози утирав.

Біленьким платочком сльози утирав.

 

«Прийшла мені вістка від родини…

Жаль мені сестри, сестри Галини…

Лиш жаль мені сестри, сестри Галини…

 

У далекім краї батько рів копав.

Він здалека бачив, як стрілець упав.

Він здалека бачив, як стрілець упав.

 

Він собі не вірив і своїм глазам,

Прийшов подивиться, а його син лежав.

Прийшов подивиться, а його син лежав

 

 

Чи ти, сину, ранен, чи вбитий лежиш?

Я твій рідний батько, чом не говориш?

Я твій рідний батько, чом не говориш?

 

Я, батьку, не ранен, я вбитий лежу,

 

 

 

Візьми штири дошки, збий домовину.

Візьми штири дошки, збий домовину

 

Взяв батько штри дошки, збив домовину,

Поховав він сина у чужім краю.

Поховав він сина у чужім краю»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Уже солнце закатилося за темные леса»

Уже солнце закатилося за темные леса,

Там птички горько пели на разны голоса.

А в том темном лесочке была стара изба,

А в той старой избушке жила бедна вдова.

Однажды два героя просились ночевать:

«Пусти, пусти, хозяюшка, пусти нас ночевать»_

Я печку не топила, гостей я не ждала.

Я в поле работала, домой поздно пришла»._

«Не надо нам, хозяюшка, не надо ничего.

Мы завтра на рассвете в поход пойдем поять».

Один герой заходит, садится он за стол.

Другой герой заходит, заводит разговор:

«Скажи, скажи, хозяюшка,с каких ты пор вдова?»_

«Еще в сорок первом годе, как началась война.

«Еще в сорок первом годе, как началась война,

Я сына провожала, мужа с войны ждала»._

«Не плачь, не плачь, хозяюшка,

Уж кончилась война

 

Не плачь, не плачь ты, родная,

Дома вся семья»._

«Я мужа не узнала, он был совсем седой.

Я сына не узнала, он был дважды герой»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

     Вступ

1. «Шел отряд по берегу, шел издалека»
2. «На горі стоїть хатина»
3. «Ой піду я в чисте поле»
4. «На Далекім Сході»
5. «Від'їжджали хлопці з рідного села»
6. «Уже солнце закатилося за темные леса»