Фольклорна композиція "Ой підемо діти в школу" (за участю учнів 2-11 класів)

Прізвище, ім’я та по батькові:        Приходько Марина Іванівна  

Місце роботи:   Комунальний заклад «Луцький навчально-виховний комплекс №9 Луцької міської ради» (вчитель музичного мистецтва та керівник гуртків: фольклорний гурт «Червона калина», ансамбль народної музики «Цебрик», вокальний гурт «Карамельки».

ЗОШ І-Іст. с. Звірів Ківерцівського р-н – вчитель музичного мистецтва, керівник гуртків: фольклорний гурт «Козодра», ансамбль народної музики «Звірівські витребеньки».

 ДНЗ «Сонечко» с. Звірів – музичний керівник.

 

Досить актуальними питаннями на сучасному етапі навчання та виховання є збереження самобутності культури нашого народу і усвідомлення кожної особистості як частки українського етносу.

 На мою думку музично-етнографічна скарбниця нашої нації сприяє життєвому самовизначенню сучасного школяра як свідомого громадянина, готового брати участь у розбудові держави.

 На жаль, в наш час більшість опублікованих збірників, які пропонують матеріали з музичного фольклору, не містять нотних додатків, які б полегшували роботу вчителів музичного мистецтва, керівників спеціалізованих гуртків та роботу молодих педагогів. Тому пропоную апробовані в місті та області фольклорні матеріали (дійства тривалістю до 10 хвилин) в аторській інтерпретації. Вони розраховані саме на керівників гуртків та колективів, які працюють у стилізованому напрямку.

Композиції можуть бути представлені на класних заходах, загальношкільних та фахових конкурсах.

Матеріали сформовані з використанням такої літератури:

 Таранько М. Малий бандурист / М. Таранько // Збірка пісень для дітей. –  Львів: Світ дитини, 1935. – 47 с.

Дмитренко М. Народні прикмети / М. Дмитренко // Київ: Видавець М. Дмитренко, 2006. – 136 с.

Довженко Г. Луганська К. Дитячі пісні та речитативи /Г.  Довженко, К. Луганська // Київ: Наукова думка, 1991. – 448 с.

Приходько М. І. Авторська інтерпретація фольклорних дійств як метод формування національно-патріотичної свідомості школяра на уроках музичного мистецтва та у позакласній роботі / М. І. Приходько // Методична розробка . – Луцьк: АБВК, 2016. – 176 с.

ФОЛЬКЛОРНА КОМПОЗИЦІЯ

«ОЙ, ПІДЕМО ДІТИ, В ШКОЛУ…»

 

1. Ой, підемо діти в школу, підемо, підемо,

Як  задзвонять по науці, на луки майнемо.

Гей, гей! Гей, гей! На луки майнемо!

Гей, гей! Гей, гей! То на лук майнемо.

 

2. Лук широкий, як те море з травами буйними,

Мов чайками попливемо филями буйними.

Гей, гей! Гей, гей! Филями буйними. /2 р.

 

3. Сядем пісню заспіваєм, птичок голосами,

Аж відгомін  понесеться далеко гаями.

Гей, гей! Гей, гей! Далеко гаями. /2 р.

 

4. Відпочинем серед цвітів на запашнім сіні,

Кликнем: Слава любій Неньці, нашій Україні!

Гей, гей! Гей, гей! Нашій Україні!

 

Дитина: Ми прийшли вас звеселити

І усім вам сповістити,

Що колись давним-давно

Діти в школу теж ходили.

Дитина: Але вчилися три кляси,

Дитина: А перед собою бачили дячка в рясі.

Учили букви, цифри вчили

І різні молитви там говорили.

А ще, той дячок мав різки,

Щоб працювали в діточок мізки…

Дитина: То ж, станьмо діти, станьмо в коло,

Підіймімо вгору чоло;

Дитина: Станьмо разом, заспіваймо,

Вік діточий звеличаймо.

Дитина: Звеличаймо свою неньку,

Рідну, добру, солоденьку;

Дитина: Бо вона нас щиро любить,

Нас годує і голубить.

Дитина: Звеличаймо свого тата,

Всі: Разом хлопці і дівчата;

Бо наш тато за нас дбає,

В нас надію покладає!

Всі: Звеличаймо учителів,

Всі: Наших добрих приятелів;

Бо вони нас научають,

Много труду з нами мають.

Дитина: Станьмо, всі ми до одного,

Всі: І не біймося нічого, –

Дитина: Бо вкраїнські ми є діти,

Всі: Ми народу пишні квіти!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ой, нема то краще в світі…

1. Ой, нема то краще в світі та як нам, та як нам.,

Пильним, точним і проворним школярам, школярам…

Ми приходимо до школи все на час, все на час, –

Не запінить ані хвильки ніхто з нас, ніхто з нас…

 

2.  В школі гарно ми сідаєм у лавки, у лавки, –

Витягаємо зошити й читанки, й читанки.

Й беремося всі за працю і за труд, і за труд, –

Щоб був гарний для Вкраїни із нас люд, із нас люд…

 

3. Щоб росли ми всі на користь Вітчині, Вітчині, –

Щоб до нас вже  загостили волі дні, волі дні…

Щоб прогнали сіру мряку і туман, і туман, –

Й щоб у цвіти прибирався рідний лан, рідний лан.

 

4. Веселися Україно в тій порі, в тій порі, –

Ростуть в силу твої діти  – школярі, школярі…

В кожду хвильку здобувають світ знання, світ знання, –

Щоб не йти в життю ніколи навмання, навмання…

 

(На сцену вибігають двоє хлопців.)

 

Хлопець: Ну шо? Не видать того вчителя-мучителя?

Всі діти: Не видать!

Хлопець: Ой і набрид уже той дяк зі своїми науками. То йому пиши, то йому читай, то йому кажи. А як язик мені болить і до голови нічого путнього не лізе, то слухай – не слухай, а розумнішим не станеш.

 

Ходив – же він рік до школи…

1.  Ходив – же він рік до школи,

 Ходив – же він два –

Аж набралася розуму йому голова!

Гей, гей, гей, гей люба мати,

Варт нам те все знати,

Що в тих книжках є!

 

2. Ходив – же він рік до школи,

Ходив – же він три –

Хто не вчився, в того віють в голові вітри.

Гей. гей, гей, гей, милий брате,

Варт нам пам’ятати, що в тих книжках є!

 

3. Товаришу, любий брате, лінивий не будь –

Що тебе навчили в школі, того не забудь.

Гей, гей, гей, гей, милий брате,

Варт нам пам’ятати, щасливі будем!

 

Хлопець: Так перли з тої школи, шо їсти зоставили в класі.

 

(Підходить дівчина з торбиною, загадує загадку.)

 

Дівчина 1: – Ой, Федьку, а нас є. Відгадаєш, нагодую. Сидить під плотом, накрита болтом і кричить: «Солі, солі!»

Федька: – А біс його душу знає….

Дитина вигукує: – Тож то редька!

Дівчина 1: – Ой, Федьку, мій Федьку, ходім їсти редьку. (Сама дістає з торбини цибулину.)

Федька: – То не редька. То цибуля…

Дівчина 1: – А Федькові під ніс дуля!! (Всі діти сміються і пхають Федькові під ніс дулю.)

Дівчина 2: – Стоїть палка, а на палці галка, а в тій палці тисяча людей?

Івась: – Ой, так це ж мак.

Дівчина 2: – А ото тобі пиріжок з маком.

 

Що будемо їсти…

1. В понеділок борщик,

Горох у вівторок,

В середу капуста буде,

Їжте добрі люде!

 

2. У четвер є пиріжки

Це потіха наша,

А в п’ятницю для відміни,

То вже буде каша!

 

3. В суботу яєчка,

Що нам знесла курочка,

А в неділю м'ясо –

Наїдайтесь ласо!

 

Дівчина 3: (Вибігає з гурту на середину і дістає з торбини шматок ковбаси):

– Ой, Євстасю, Євстасю, ходи їсти ковбасу.

Всі дівчата весело: – А ковбаса із пшенички, наш Євстась співа як птичка!!!

Хлопці: – А у нашої Ганусі задзвеніло в правім вусі!

Дівчина: – Грицько-пицько, мандоліна заліз у воду по коліна.

Дівчина:  А Іван-барабан запряг коні в шарабан, (до неї підбігає інша):

– Та й поїхав до млина (вибігає наперед сама дзвінкоголоса дівчина) 

– По здохлого кабана!!!

Хлопці: – А у вашої Марічки.. (Говорять протяжно, ніби думають, як продовжити фразу, а дівчата вибігають наперед і вигукують)

Дівчата: – Зарум’янилися щічки!

Хлопці: – А ваша Варка… (Знову думають, а дівчата випереджають, говорять швидко, чітко і дуже злагоджено)

Дівчата: – Ладна дівка!

В неї коза і корівка, дві свині, чотири кури,

Кіт, собака, три качури!

Хлопці: – Ой, годі вже вам! Он дивіться скільки діти квіток назбирали. (Повз проходять, діти в руках тримають букетики квітів.)

Дівчина: – А кажуть, що пролісків цієї весни тьма була…

Івась: – То ж то файно, картоплі багато вродить.

Дівчина: – А щавлю дивіться на лузі – море…

Хлопці: – Ото то борщику попоїмо… (Протяжно із задоволенням говорять усі хлопці, похлопуючи себе по животі.) 

Івась:  – То зима буде тепла…

Дівчата:  – А як хрущів багато, то шо?

Харитон: – То шо,  то шо, самі як ті хрущики, спокою від вас нема.

Дівчата: – Харитоне,  а чого корова лягає?

Харитон: – Бо не вміє стояти.

Дівчата: – Харитоне, а від чого в качки ноги червоні?

Харитон: – Від колін.

Дівчата: – О, і не такий він вже і дурний.

Хлопці: – Дівки, а таку загадку відгадайте.

Що то за хлопище,

Що і з живого, і вмерлого

Має грошище?

Дівчата: – То ж то піп!

Дівчина (виходить наперед і починає поважно розповідати):

– Прийшла мати ввечір з поля та й питає в Харитона:

– Мій синочок як ся маєш, як піп учить, що читаєш?

Харитон: – Як би відали ви ненько, пенькнуло би вам серденько!

Тільки попик в дзвін: Бом-бом

Ми усі у гай гуртом.

 Дівчина: – Бере мати макогона та й сварити Харитона:

– Оце тобі макогін, сиди вдома бий поклін!

 

(Харитон бере макогін, встає на коліна і починає бити поклони, а всі діти стоять навколо нього і сміються.)

 

Харитон (заводить, ніби дяк):

– Вірую!

Їхав піп кобилою сірою.

Во Єдиного бога…

Стояла кобила біля житнього стога,

А  лошатко біля копички –

Витріщило очички!!!

(Всі діти сміються, вибігає дівчинка маленька і звертається до глядачів):

 

– А що Адам має спереду, а Єва ззаду?

Діти: – Літеру «А». А чи ви до школи не ходили?!

Дівчата: – Івась, а ти в нас самий найрозумніший, а скажи, що росте без кореня?

Івась (відповідає різко): – Камінь.

Дівчата: – А як називається звір, що живе в норі і їсть каміння?

Івась: – Каменеїжка.

Дівчата: – А якщо пробити в землі дірку наскрізь і кинуьти туди камінь, то чи випаде він на тому боці землі?

Івась: – Ні…

Всі діти весело: – Бо його каменеїжка зїсть!!!

Дівчина: – Біла береза на горі,

 

Всі діти: – А ми бідні, гей, школярі!

Читати, писати не знаємо,

В мисці токану з кашою змішаємо!!!

 

 

 

 

 

Весна

1. Та сеж весна, бо тане сніг, –

Дивись струмок з гори побіг.

Шумить вода, ламає все,

Весна іде, тепло несе.

 

2. Шумить, гуде веселий гай

І гомонить: Вставай, вставай!

Розтане сніг, зима мине,

Земля кругом цвисти почне.

 

3. Дітей малих веселий рій

Посуне з хат на луг мерщій.

Радіє все, співає все:

Весна іде, тепло несе!