Фольклорне свято "Андрію, я тобі коноплі сію..."

 

Фольклорне свято «Андрію, я тобі коноплі сію…»

                                          

  Мета: Познайомити учнів з традиціями українського народу через проведення народного свята -  вечорниці, показати  красу цього обряду.

   Прищеплювати інтерес до історії, культури, традицій і звичаїв українського народу.

   Виховувати почуття патріотизму, шанобливе ставлення до історичного минулого, повагу та любов до традицій рідного народу, до української народної пісні. Виховувати бажання відроджувати й оберігати народні звичаї.

    Розвивати усне мовлення, творчі та  акторські здібності учнів; формувати відчуття краси рідної мови.

Обладнання: імітація інтер’єру селянської хати; стіни, прикрашені вишитими рушниками, лави, застелені килимами,  стіл з національними стравами, ікони, свічки; учні – в українських народних костюмах.

ХІД СВЯТА

(Лунає пісня « Є на світі одна країна».  Виходять всі учасники свята)

1-й вед. Україно! Чарівна моя ненько, найкращий куточку землі, солов’їна пісне! Ти найкраща, але найбільше твоє багатство — народ. Народ чесний, трудолюбивий, нескорений, міцний, як граніт, співучий, дзвінкоголосий.

2-й вед. Україна… Рідний край … Золота чарівна сторона. Земля, барвінком заквітчана, зіллячком закосичена. Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою любов до краю, де народились.

2-й ведучий.       Українці  — то є назва славного народу,

                                Україна  — то край славний, аж по Чорне море,

                              Україна — то лан пишний, i степи, i гори,

                              I як мені Україну щиро не кохати,

                              Мене ненька по-вкраїнськи  вчила розмовляти.

1-й вед. Наша Україна славиться своїми  звичаями та обрядами, традиційними святами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любов’ю до української спадщини, повертається до традицій свого народу.

2-й вед. Серед осінньо-зимових свят  найбільше виділяється своєю поетичністю й неповтрюваністю одне з них – Андрія, чи як його ще називають у народі – Калита, який припадає на 13 грудня.

1-й вед. Свято Андрія вважається днем пам’яті мученицької смерті одного із дванадцяти апостолів Христових – Андрія Первозванного.

2-й вед. Хай сьогоднішнє свято відкриє перед вами розум, мудрість, щедрість нашого народу!

(Виходить маленька україночка  та українець)

Україночка.  Українські вечорниці

Починаєм  вже не раз,

Хай сміх і пісня ллється

В серці кожного із нас.

Українець. Обійдіть весь світ безмірний

І скажіть в якій країні

Так зберігся скарб безцінний,

Як у нас, на Україні?

Україночка. Просим всіх на наше свято,

Превелике, пребагате,

Від зірниці до зірниці

Хай лунають вечорниці.

Українець.  Гей, на наших вечорницях

Хто сумний – розвеселиться!

Співи, танці, небилиці –

Гарні будуть вечорниці!

1-й вед. Добрий день вам,  добрі люди,

  Радо вас вітаємо.

  Українські вечорниці

  Ми розпочинаємо!

(Пісня «Ой, на горі два дубки»)

Господиня. Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Як подумати, що коли ми дівували, зачуєш де-небудь вечорниці, то аж тини тріщать… Зовсім не те, що тепер. От скоро вже треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ой – ой - йой! Куди все поділося? (Чутно сміх, стук у двері.)
Дівчата. Добрий вечір, господине! А чи можна до Вас на вечорниці ?

Господиня. Прошу, прошу вас, дівчатка, бо сьогодні свято Андрія – парубочо-дівочі гуляння. Заходьте! 

(Заходять дівчата. Усі одягнені у святкове українське вбрання, несуть миски з пампушками, млинчиками, яблуками, вергунами, горіхами.) 

Господиня. Вмощуйтесь зручніше. Будьте, як вдома.

Дівчина 1. Добрий вечір вашій хаті,

 Уклін господині,

 Чи веселі вечорниці в нашій Україні?

 Добрий вечір, господине, славна молодице!

 Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.

Дівчина 2. Аби щастя було в хаті,

 Щоб усі були багаті,

 Аби було любо, мило,

 Аби всі були щасливі.

Дівчина 3. Будем з вами добрі, щирі,

То і будем жити в мирі.

Тоді всім нам допоможе

Матір світу – Мати Божа.

Господиня. Сьогодні вечір, у який мають здійснитися ваші надії. Хочете знати свою

долю, дівчата?

Дівчата. Хочемо!

Господиня. Бач, які бистрі й розумні. Гаразд! Хай вже буде по-вашому. То може і я помолодію біля вас.

Дівчина 4. Та хіба можна свою долю вгадати? Не  вірю я в ці ворожіння.

Дівчина 5. А давайте попросимо Андрія допомогти нам у ворожінні.

(Дівчата передають з рук в руки запалену свічку і по  черзі промовляють)

Андрію, Андрію!

На тебе маємо надію,

Долю хочемо знати,

Просимо допомагати.

Прийди до нас у цей вечірній час,

У цю годину –

Та обдаруй кожну дівчину.

Господиня. Досить поширеним були обряди гадання, пов’язані із «сіянням конопель». Дівчата опівночі виходили на подвір’я, тричі обходили хату і розсівали насіння по снігу, приказуючи:

Андрію, Андрію,

Конопельку сію,

Спідницею волочу,

Заміж вийти хочу.

Дай, Боже, знати,

З ким весілля грати.

Після цього конопляне насіння загрібали в сніг, потім брали в пригорщі суміш і несли до хати: якщо в ній була парна кількість зернин, то «доля знайдеться», а коли ні – потрібно чекати наступного Андрія-добродія; дехто задумував перед сном ім’я улюбленого хлопця, і якщо він присниться – збудеться мрія.  А чи хочете ви погадати на конопляному насінні? (Гадання)

Дівчина. Тітонько, а чи знайдуться ще у вас речі для гадання?

Господиня. А як же, сама колись гадала.

(Приносить тарілку з намистом, перснем, олівцем, хусткою. Дівчата ставлять тарілку на стіл, починається гадання.)

Дівчина 1. (не дивлячись, витягає намисто) Буду багата, куплю одежі, хустку, чоботи, кожуха!

Дівчина. Купиш кота в мішку.

Дівчина 2. (витягає перстень) Не в багатстві щастя, а в любові й злагоді!

Дівчина 3. (витягає олівець) Тьху на вас, дівчата! Доля мені писаря посилає!

Дівчина. Так грамотний же!

Дівчина 3. Та що з його грамоти, як він не вмітиме цвяха в стінку забити!

Дівчина 4. (витягає хустку) Подруженьки, подивіться, яке мені щастя випало! Йому можна радіти більше, ніж доброму чоловікові. Свекруха буде тиха, на скільки ж вузлів язик буде зав’язаний? (Розв’язує вузли на хустці, а дівчата голосно рахують).

Дівчина. У тихому болоті чорти водяться.

Господиня. А колись, щоб знати, котра з нас швидше заміж вийде, ми складали чоботи до порога. Чий перший на поріг стане та й заміж швидше вийде. Ану , дівчата, спробуйте і перевірте. Роззувайтеся! Ти, Оленко, перша, і так чобіток за чобітком. Потім перший знову переставляє вперед і так аж до порога.

( Дівчата, сміючись, міряють чоботами підлогу. Поки вітають першу і другу "відданиць", хлопці крадуть з порога перший чобіт).

1 дівчина. О! Доворожилася! Боса додому піду. Хто забрав чобіт?

(За дверима чути стукіт.)

2 дівчина. Ой, там щось грюкнуло!

3 дівчина. То хлопці, напевно…Дівчата! Готуймося! Зараз хлопці зайдуть.

4 дівчина. Відразу наречений об'явився. Прошу віддати, а то холодно.

1 хлопець. Може, ще й взути?

1 дівчина. Ні! Це я вже сама вмію. Бач, заміж першою збираюсь!

(Заходять хлопці під пісню «Розпрягайте, хлопці, коні»)

Хлопці.  Добрий вечір, добрим людям!

Господиня. А я вже думала, що вечорниці без парубків будуть.

2 хлопець. Добрий вечір вам, а то дівчата слова не дадуть сказати.

3 хлопець.  Ми так замучилися, проголодалися, може нам би чого з’їсти?

Господиня. Дівчата, почастуйте хлопців.

(Хлопці сідають за стіл поміж дівчатами)

Дівчина 1. Заспіваймо ж веселих частушок.      (Народні частушки)

1.  На печі, на печі бігають курчата,

Хлопці ловлять і цілують – думають дівчата.

 

2.  Не дивіться на мене, що я сухувата,

Мати сала не дає – я не винувата.

3.  Ой не стій під вікном, не дражни собачки,
     Бо як дам кочергою, то полізеш рачки.

4.  Я по березі іду – берег осипається,

    Я беззубого люблю, бо він не кусається.

5. Полюбила коваля, така доля моя,

    Я ж думала – кучерявий, у нього чуба нема.

Дівчина 2. Ой, дівчата, а давайте про хлопців щось смішне скажемо.

Хлопець 1. Давайте, давайте , ми теж не ликом шиті.

Дівчина 3.

Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою –

Сидить сова на воротах, крутить головою.

Він, сердега, як побачив, та через городи.

Заплутався в бур’янах та й наробив шкоди.

 Хлопець 2.

На селі в нас густо хати, вітер не повіє.

Сама мати ложки миє, а дочка не вміє.

Дівчина 4.

Ішов Гриць з вечорниць темненької ночки.

Сидить гуска над водою, вирячила очки.

Він до неї : - Гиля, гиля!

Вона й полетіла!

Хлопець 3.

             Галю, Галю, чорнобрива,

             Чого в тебе брови криво?

             На  козака задивилась,

             Та й брівоньки іскривились.

Господиня. Ану, хлопці, мою загадку відгадайте: «Що хо­чеш купити — не купиш, що хочеш продати – не продаси?» 
2-ий хлопець. Такого не буває. За гроші все можна купити. 

Господиня. Е ні, всього не купиш, молодість не купиш ні за які гроші, а старість нікому не продаси. 
Хлопець 3. Спасибі, матінко, за вашу загадку. 
                     Та годі вам, дівчата, брехати,

         Краще давайте будемо пісню співати.

(Дівчина вносить калиту.)

Дівчина.  А ми вже калиту для хлопців спекли.

                 Ось  – велика і кругленька.

                 Дуже пишна, рум’яненька.

                  І висока,  і широка,

                  Ще й до того білобока!

                  Славна! Гарна! Ясна!

                  На весь світ прекрасна!

Господиня  бере в руки калиту, підносить її над головою і всі тричі повторюють: Сонце заходить, а калита сходить!

Господиня. Зараз починаємо основне дійство свята – кусання калити.

(Кусання калити на червоній стрічці, пісня  «Ти ж мене підманула…»)

1-й вед. Спасибі щире всім, хто сьогодні в цьому залі брав участь у нашому святі.

2-й. Нехай наша хата всім буде багата:

І хлібом, і сіллю, й великим добром.

1-й вед. Хорошими дітьми й міцненьким здоров’ям,

І піснею, й сміхом, і сімейним теплом.

2-й. А ще  вам бажаєм, щоб ви не хворіли,

Душею і серцем були молоді.

1-й вед. До рідного краю любов’ю горіли

І користь приносили рідній землі.

2-й вед. Наші вечорниці  вже кінчати час,

  Кращі побажання ви прийміть від нас.

(Співаємо разом пісню « І у вас, і в нас хай буде гаразд»

Господиня. Бувайте здорові, живіте багато

         І ще завітайте до нашої хати.