Фольклорне свято "Святвечір, Багата кутя; Щедрий вечір, Щедра кутя; Голодна кутя, Голодний Святвечір."

Про матеріал

Розширити знання про світогляд українського народу, популяризувати старовинний Святвечірній обряд, вірування; виховувати любов і пошану до історичного минулого України, бажання дотримуватись традицій та зберігати обряди наших предків.

Перегляд файлу

Сценарій фольклорного свята для старшокласників.

Святвечір, Багата кутя; Щедрий вечір, Щедра кутя; Голодна кутя, Голодний Святвечір.

Підготувала

Литвин Людмила Вікторівна

учитель української мови

і літератури, заступник директора

з виховної роботи

Любимівського ЗПЗСО

Нововоронцовської селищної ради

Херсонської області

Результат пошуку зображень за запитом "Щедрий вечір картини"

Мета. Закріпити знання дітей про зимові свята, розширити знання про світогляд українського народу, популяризувати старовинний Святвечірній обряд, вірування; виховувати любов і пошану до історичного минулого України, бажання дотримуватись традицій та зберігати обряди наших предків.

Імпровізована світлиця. Вікна, двері, ікони прикрашені вишитими рушниками. Підлога застелена самотканими доріжками. Посередині світлиці — стіл, біля якого три лавки. Ікони на столику поставлені одна на одну у вигляді невеличкого вівтаря. Біля них горить лампадка. Вільний від ікон край стола застелений рушником — це і є «красний кут» або покуть. За вікном прилаштована зірка. Збоку стоїть скриня, у ній святкові скатертини і посуд. Поряд ослінчик з відром води, кухлик.

Хід свята

До світлиці входить дівчина Олена, звертається до глядачів.

Олена. Доброго здоров’ячка всім дорогим гостям! (Низько кланяється.) «Нова радість стала, яка не бувала: звізда ясна над вертепом увесь світ осіяла. Де Христос родився — там світ просвітлився…» (Озирається навколо.) Але про це ще зарано. От завтра зранку співати цю колядку буде вчасно. А сьогодні Святвечір. Ви маєте можливість побачити, як проходило це свято в українській родині, а ще дізнаєтеся що таке Святвечір, Багата кутя;Щедрий вечір, Щедра кутя;, Голодна кутя, голодний Святвечір. У народі говорять: "Зима прийшла і празничків привела”. І дійсно, взимку майже щодня – свято:

- Андрія (13 грудня);

- Святого Миколая (19 грудня);

- Святвечір (6 січня);

- Різдво Христове (7 січня);

- Щедрий вечір, Маланки ( 13 січня)

- Новий рік або свято Василя (14 січня);

- Голодний Святвечір, голодна кутя ( 17 січня)

- Водохреща (19 січня);

Усі члени родини у Святвечір мають бути вдома. Боже борони десь заночувати в цю ніч — цілий рік блукатимеш по світу. Усе живе і «мертве», що є в господарстві, має зустріти урочисту хвилину на своєму місці. Ніщо не може бути в цей вечір поза домом, у чужих руках — позичене чи забуте. Боронь, Боже, і сваритися в цей день. Навпаки, слід помиритися з ворогами, щоб наступного року було мирно в хаті й поза нею.

За дверима звук падіння чогось важкого і жіночий лемент.

Господиня(за дверима) Оленко! Де ти поділася? Йди-но допоможи мені!

Олена(повертається в бік дверей, озивається)Зараз! Зараз! Уже йду! (Звертається до глядачів.) До речі, звуть мене Олена. Я найстарша у мами й тата. А ще в мене є сестричка Мар’янка і два братики — Івась та Михась. Мені потрібно йти, мамі допомагати.

Олена виходить. До світлиці з гомоном забігають два хлопчики: Івась та Михась.

Івась. Михасю, давай, хто кого перетягне!

Михась. Ти малий, я тебе швидко перетягну.

Івась. А от і не перетягнеш!

Михась. Ану ж, перевіримо.

Хлопці влаштовуються прямо на підлозі. Сідають один проти одного, упираючись ступнями. Узявшись за руки, намагаються перетягти один одного на свій бік. Михась піддається. Івась радісно стрибає навколо брата. До світлиці входить Господиня. Хлопці затихають.

Господиня. Ой каці, каці, каці, на долівці горобці (нахиляється, цілує обох хлопчаків). Батько вас кликав, підіть-но допоможіть йому. (Брати вибігають з хати. Господиня лишається сама.)

Навчала мене моя мати, як ворогам роти позакривати. Та не завжди знаєш їх усіх, то заворожу всіх разом. Ось візьму ганчірочку та розірву її на шматочки. А тими шматочками позатикаю всі дірки в лавках та ослонах. (Кожне своє слово Господиня супроводжує дією: розриває ганчір’я та клаптями затикає дірки в лавках. Приказує тричі заклинання.)Не дірки затикаю, а роти моїм ворогам, щоб їхні напасті не зловили мене через увесь рік. (Бере мотузку, зав’язує на ній вузли — скільки може розмістити. Потім кладе її на лавку, а сама сідає зверху, тричі примовляє ще одне заклинання.)Щоб так мої вороги мовчали, як ці вузли мовчать.

Входить Олена з Мар’янкою

Олена . Матусю розкажіть нам, чому у нашого народу такі цікаві звичаї і назви у них дивні, як от Святвечір, Багата кутя, Щедрий вечір, Щедра кутя, Голодна кутя, голодний Святвечір?

Господиня. Добре , діти, розповім трішечки поки зірка не зійшла , бо народиться Син Божий , то й станемо вечеряти. Сьогодні ж 6 січня - Святвечір, Багата кутя. Це одне з найурочистіших свят. Готували кутю, її називали багатою, оскільки, крім неї, готували одинадцять пісних страв, серед яких обов’язково мали бути борщ, риба, гриби,пироги з квасолею, капустою, картопля та узвар. Після вечері діти брали приготовлені мамою торбинки і бігли розносили вечерю усім родичам та хрещеним, які обдаровували їх подарунками і давали натомість свою вечерю почастувати батьків. Скоро ви все це побачите на власні очі, уже сутеніє.

Оленка. Ой, матусю, я згадала, ще наша покійна бабуня мені розповідали про Щедрий вечір . Через тиждень після Коляди, напередодні Нового року в Україні святкують Щедрий вечір, або свято Меланки. Зранку готували другу обрядову кутю — Щедру. Крім того, господині пекли млинці із салом, готували пироги, вареники з сиром, щоб віддаровувати щедрувальників та посівальників. А ще у цей день дівчата ворожать. Щедрий вечір, щедра кутя.

В Україні на Щедрий вечір батько ховається від дітей за пирогами — символом щедрості, багатства. Щодо страв Щедрого вечора, то вони не скрізь однакові. Понад Дніпром печуть пироги з м’ясом і смажать гречані млинці на свинячому смальці, на півдні України печуть бублики, а в гуцулів — вареники чи, як вони кажуть, пироги. А ще бабуня говорила запам’ятати прикмети:

Якщо на Меланії відлига, то слід чекати теплого літа.

Якщо вночі вітер дме з півдня — рік буде спекотний, із заходу — буде вдосталь молока і риби, зі сходу — до врожаю фруктів.

Якщо на Меланки (13 січня) сонячно й відлига, то чекай теплого літа.

Господиня. Так, ти, доню, гарно запам’ятала прикмети. А ось іще декілька:

Кілька цибулин посипали сіллю. Якщо вранці сіль набухла стала вологою, то невдовзі піде дощ, стала мокрою — злива.

Дивилися, куди тварина ляже головою: до сходу — на врожай, до заходу — на недорід.

Ожеледь на деревах — уродить садовина.

Багато пухнастого інею на деревах — до врожаю зернових і доброго медозбору.

Сильний мороз і падає малий сніжок — на врожай хліба, здоров’я людей і тварин; коли ж тепло і без снігу — на неврожай і хвороби.

Мар’янка. Матусю, а чому іще усі кажуть голодна кутя?

Тут вбігають хлопчики.

Івась(жалісно) Яка там голодна кутя, це я голодний! Мамо, їсти вже хочеться.

Господиня. Потерпи, Івасю, ще трішечки, скоро вже зійде зірка — народиться Божий Син, то й станемо вечеряти. А поки що попий водички.

Івась жадібно п’є воду. Вода тече у нього по підборіддю. Кладе кухоль у відро. Утирає обличчя рукавом. Охкає. Михась, дивлячись на нього, каже.

Михась. А я й води не питиму! Щоб улітку спрага не мучила. Так батько завжди кажуть!

Усі сідають (хто на лаві, хто на скрині) і пильно придивляються до вікна.

Господиня. Є і таке свято в Україні - Голодна кутя, голодний Святвечір, який святкують 18 січня. Готують третю й останню кутю різдвяно-новорічних свят. Називається вона «голодною» від того, що з цієї пори й до наступного дня, доки не освятять воду в річці, люди говіли, себто не їли. Батько кропить усіх присутніх у хаті, примовляючи: «Дай Бог і на той рік діждатися». Діти пишуть крейдою хрести. У хаті хрести пишуть на дверях, вікнах, на столі, на скрині, на посуді — скрізь. Не кроплять лише свиней та курей. Сідають вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. На вечерю подаються пісні страви — смажена риба, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутя та узвар. Після вечері діти «проганяють кутю»: вибігають із хати, паліччям б’ють знадвору в причілковий кут, примовляючи:Тікай, кутя, із покуття, А узвар, іди на базар, Паляниці, лишайтесь на полиці, А Дідух — на теплий дух, Щоб покинути кожух. Кутю, що залишилася після вечері, виносять курям — «щоб добре плодилися». Вода, освячена в надвечір’ї Богоявлення,— «вечірня вода» — уважається святішою, ніж із Водохрещі.

Олена. Мамо, сутеніє.

Господиня. То будемо накривати вечерю. Діставай, доню, нову скатертину.

Олена дістає зі скрині вишиту скатертину, накриває стіл. Господиня тим часом ховає під килимок на лаві мотузку з вузлами. Бере чотири головки часнику, розкладає по одній на кожен кут столу під скатертину, примовляючи чотири рази.

Господиня. Відганяй злу силу од столу та оселі.

Під час цього дійства заходить Господар. Однією рукою він тримає сніп жита — «дідуха». Скидає шапку і вітається з родиною, ніби вперше входить до хати.

Господар. Дай, Боже, усім здоров’я!

Господиня з дітьми. Помагай, Боже!

Господиня. А що несеш?

Господар. Злато, щоб увесь рік ми жили багато!

Господар стає посеред світлиці. Тримає «дідуха» обома руками перед собою. Кланяється родині після кожної фрази.

Господар. Віншую вас зі щастям, здоров’ям, із цим Святим Вечором! Щоб ви в щасті й здоров’ї ці свята провели і других дочекались! Від ста літ, до ста літ, поки нам Господь Бог назначить вік!

Повіншувавши, Господар підносить «дідуха» високо над столом і ставить на покуті під образами. Перев’язує «дідуха» залізним ланцюгом і кладе біля нього ярмо, чепіги від плуга і хомут, які щойно внесли хлопці. Господиня дістає зі скрині білу скатертину і все це накриває. Господар із синами виходять із світлиці.

Господиня. Ну ж бо, дівчата, ставимо на стіл усе, що приготували.

Олена. Першою на стіл треба поставити кутю, бо сьогодні це найголовніша страва.

Мар’янка підносить сестрі горщик із кутею. Олена ставить його на середину столу.

Господиня. А от і узвар, неси його на базар.

Ставить глечик з узваром, поруч із кутею. Потім виставляють на стіл ще десять страв, називаючи кожну (наприклад, борщ, смажена капуста, риба, голубці з пшоном, пироги з квасолею, гриби, горох, гречана каша, печеня, вареники з капустою). Коли стіл уже накритий, до світлиці входять Господар із синами. Вони тримають по оберемку сіна. Хлопчаки розкидають сіно по долівці. Господар ділить свій оберемок на дві частини: меншу і більшу. З меншої робить невеличке кубельце і ставить його на край столу біля ікон і «дідуха». З більшої робить копичку під столом.

Господиня подає Господареві курничок (невеличкий глиняний горщик із запаленою лампадкою). Той ставить курничок зверху на копичку.

Хлопці, розкидавши сіно, виносять з-за дверей леміш від плуга, довбню та сокиру, подають Господарю. Останній розкладає «заліззя» біля копички.

Усі діти скидають взуття і торкаються цих речей босоніж, примовляючи: «щоб ноги були тверді, як залізо». Господар знову виходить з хати. Діти взуваються.

Загоряється зірка. Тихо лунає ніжна музика. У світлиці всі пожвавились. Входить Господар. Весело співає «Добрий вечір тобі…». На приспіві пісню підхоплює вся родина.

Господар бере миску, підходить до столу і набирає по кілька ложок різних страв. Мати подає йому хлібину і овечого жиру. Господар виходить з хати.

Мар’янка. А що зараз робить тато?

Олена. Поставить зараз миску з їжею перед Сірком і скаже: «Це той хліб і вівці, що ти доглядав мені весь Божий рік. Як служитимеш вірно і в цьому році, то наступного Святого Вечора ще більше матимеш». А потім піде в стайню.

Господиня. А звідки ти це знаєш, дитино?

Олена. Минулого року підгледіла та підслухала (Господиня хитає головою. Олена виправдовується.) Я — випадково. Ненавмисне.

Мар’янка. А що він робитиме в стайні?

Господиня. А в стайні батько тричі торкнеться хлібиною до голови кожної тварини і скаже: «Благословляю тебе цим святим хлібом і закликаю на тебе добро, щоб ти звіра не боялася, грому не лякалася, та щоб минали тебе чорні напасті».

Тим часом Господар входить до світлиці. Бере чисту миску, підходить до столу, набирає в неї святкових страв, зверху ставить кухоль з медом та склянку з водою, кладе калач (або пиріг), декілька горіхів і яблуко. Усе це він тримає лівою рукою, а праву озброює мотузком від ціпка. Господиня широко розчиняє двері. Господар виходить з хати. Господиня зачиняє за ним двері. Олена гасить світло.

Господиня. Не бійтеся, але сидіть тихо.

З-за дверей чути гучний голос Господаря.

Господар. Морозе, морозе, йди до нас на вечерю! (Промовляє тричі.) Як не йдеш, то не йди і на жито-пшеницю, усяку пашницю. Іди краще на моря, на ліси та на круті гори, а нам шкоди не роби! (Витримує паузу.) Йди і ти на кутю, сірий вовче! (Промовляє тричі.) А як не йдеш, то не бери у нас ні телят, ні ягнят, ані малих поросят! (Витримує паузу.) Чорні бурі та злії вітри, приходьте до нас на Святу Вечерю! (Промовляє тричі.) А коли тепер не прийдете надари Божі, на страви ситі, на горішки палені, на все велике добро, на яке ми вас просимо, то не приходьте до нас і вліті, та не робіть нам шкоди на ярині і на житі!

Після останніх слів Олена запалює свічки, а Господиня відчиняє чоловікові двері.

Господар. Тепер, поки скінчимо вечеряти, нікому не можна з хати виходити, будь там що! (Знімає верхній одяг.)

Олена. То вже час нести кутю на покуть?

Господар. Так, доню, але має це зробити наймолодший хлопчик у родині. А хто в нас наймолодший?

Івась (підстрибуючи).Я! Я! Я!

Господиня бере горщик, підходить до столу і відбирає з нього куті. Віддає його Івасю. Той обходить навколо столу зі словами.

Івась. Несу кутю на покуть, на зелене сіно, щоб курчата сіли.

Підходить до покуті й ставить горщик на кубельце, яке зробив батько. Усю цю процесію інші члени родини супроводжують імітуванням квоктання курей. Після цього Господар бере миску з кутею, ліпить до неї свічечку, запалює. Бере миску зі свічкою обома руками і тричі обходить стіл. Усі слідують за ним. Потім Господар ставить миску на стіл, підходить до ікон і, перехрестившись, промовляє.

Господар. Просимо Тебе, Боже, щоб і тих душ до вечері допустив, що ми про них не знаємо; що в лісі заблудилися, у водах утопилися, у темних нетрях задушилися. Від нас у цей вечір молитви йдуть і мертві душі спом’януть.

Олена. Поможи, Боже, тим, хто мандрує чи заблукався. Огради їх силою Твоєю, і збережи від усякого зла, і вкажи дорогу додому.

Господиня. Господи, захисти худібку нашу від звіра, а нас, грішних, від віри поганої та від безвір’я — на росах, на водах та на тяжких переходах. Дякуємо Богові Святому, що поміг нам дочекатися у мирі й спокої цих Божих свят. Та поможи, Боже, їх у радості відправити і від цих за рік других дочекатися.

Усі разом. Амінь. Амінь. Амінь.

Після молитви сідають за стіл. Першим — батько. Але спочатку він дмухає на лавку, потім сідає.

Мар’янка. А що це Ви робите, тату?

Господар. Сьогодні до кожної оселі мають завітати душі померлих. І вони можуть бути скрізь: на підвіконні, на припічку, під столом, на лавках. От щоб не сісти на чиюсь померлу душу, здмухни її спочатку з лави, а потім уже сідай.

Господиня і діти роблять так, як сказав батько. Усівшись, кожен спочатку їсть ложку куті, потім ще якусь страву. Олена виходить із-за столу, звертається до глядачів.

Олена. Ось так кожна родина відзначала Святий Вечір. А зараз ми й вас пригостимо святковою вечерею.

Господар із Господинею розкладають страви по тарілочках. Діти роздають їх глядачам. Коли частування закінчується, лунає гучний стукіт у двері. Мар’яна відчиняє двері. До світлиці заходять дітлахи. Вони тримають у руках клуночки. Діти співають.

По закінченні пісні діти низько кланяються.

Перша дитина. Добрий вечір! Друга дитина. Зі Святим Вечором!

Третя дитина. Будьте здорові!Четверта дитина. Просили тато!

П’ята дитина. Просили мама!

Усі разом. І ми вас просимо на вечерю! Візьміть вечерю!

Діти віддають клуночки Господареві й Господині. Ті їх забирають, ставлять на стіл, примовляючи.

Господар і Господиня. Спасибі, любі хрещеники. Зараз покуштуємо вашої вечері. Та із собою візьміть нашої. Тут і варенички, і яблучка, і горішки. Кланяйтеся від нас батькам.

Господар і Господиня роздають дітлахам інші клуночки. Діти виходять.

Господар. Люба, ну ж бо збери вечерю й нашим кумам, нехай малі одвідають хрещених.

Господиня виходить із хати. Діти одягаються. Олена та Господар допомагають їм. Господиня вносить три клуночки, роздає й приказує.

Господиня. Кланяйтеся хрещеним батькам від нас. Скажіть усе, як слід, та не забудьте побажати щастя, здоров’я та добробуту. Ну, ідіть.

Менші діти виходять. Господар, Господиня і Олена повертаються до глядачів.

Господиня. Ось і спливає Святий Вечір. Повернуться дітлахи додому — час спати.

Господар. А завтра вранці розбуджу спочатку наших синів. Поздоровлять вони зі святом родину, візьмуть по яблуку та підуть віншувати всіх родичів та знайомих.

Олена. А як пройдуть віншувальники, можна йти колядувати. Збереться молодь у великий гурт і під кожною хатою заспіває.

Починає співати «Добрий вечір тобі, пане господарю…» На приспіві до неї приєднуються Господар і Господиня. З’являється музичний супровід. По закінченні пісні всі кланяються глядачам.

Усі разом. Усім бажаємо щастя, здоров’я, добробуту й злагоди! До побачення!