Форми та методи громадянського виховання в закладах професійної (професійно-технічної) освіти

УЖГОРОДСЬКЕ ВИЩЕ КОМЕРЦІЙНЕ УЧИЛИЩЕ ДТЕУ

 

 

 

 

 

 

 

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

 

 

 

Тема:     Форми та методи громадянського виховання в закладах професійної (професійно-технічної) освіти

 

 

 

 

 

 

Учні групи: 16

Викладач: Мудренок Оксана Зіновіївна

                               (ПІБ)

 

 

 

 

 

2022 р.

АНОТАЦІЯ

У даній методичній розробці викладач Ужгородського вищого комерційного училища Державного торговельно-економічного університету розкриває деякі теоретичні, методичні та практичні аспекти теми «Форми та методи громадянського виховання в закладах професійної (професійно-технічної) освіти».

Автором опрацьовано літературні джерела за темою роботи; результати аналізу і систематизації джерел представлено у теоретичній частині роботи.

У практичній частині роботи надано методичну розробку заходу з використанням сучасних педагогічних технологій.

Робота може бути цікавою для педагогів закладів професійної (професійно-технічної) освіти у контексті вдосконалення їх психолого-педагогічної компетентності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….…4

1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА. Теоретичні засади громадянського

виховання у закладах професійної (професійно-технічної) освіти……  ......7

1.1. Сутність громадянського виховання учнівської молоді …………………....8

1.2. Принципи громадянського виховання………………………………………12

1.3. Основні напрями громадянського виховання на сучасному етапі ……......13

1.4. Форми та методи громадянського виховання учнівської молоді …………23

2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. Досвід роботи ЗП(ПТ)О з громадянського виховання учнівської молоді……………………………..…………………….27

2.1.Методична розробка, або сценарій виховного заходу громадянського

 спрямування ……………………..……………………………………………..27

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………..35

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….36

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП 

Сучасний етап розвитку українського суспільства характеризується як період трансформаційних процесів, зумовлений пошуком власного шляху розвитку та зміни цінностей. Україна як незалежна держава здійснює самостійний пошук шляхів формування нових соціально-економічних, політичних і духовних орієнтирів, свої ідеї, мрії та сподівання значною мірою пов’язує з молоддю. Молодь є активною силою політичних змін і, залежно від того, які цінності вона вносить у ці зміни, яку культуру впроваджує багато в чому буде залежати майбутнє суспільства та його трансформація.

Морально-духовне становлення учнівської молоді, її підготовка до активної, сповненої особистісної сутності життєдіяльності є важливими складовими розвитку Української держави. Від сьогодення сучасний заклад професійної освіти вимагає докорінного переосмислення всієї виховної системи, оновлення змісту, форм і методів духовного становлення особистості на засадах гуманізації життєдіяльності, створення оптимальних умов для самовдосконалення та самореалізації. Тому, проблема    організації освітнього процесу у ЗП(ПТ)О на гуманістичних засадах є надзвичайно актуальною і своєчасною.

У системі професійної освіти якість підготовки фахівців оцінюється якістю навчально-виховного процесу. Головне його завдання – спрямованість на те, щоб забезпечити підготовку конкурентоспроможного, висококваліфікованого, гармонійно розвиненого фахівця, здатного відповідати на виклик часу. А для виконання даного завдання потрібно, щоб викладач був особистістю і професіоналом з великої літери. Викладачі професійних навчальних закладів освіти виступають однією з основних професіональних груп, на яку суспільство покладає дві, надзвичайно важливі і взаємопов'язані задачі:

1. Збереження, примноження і трансляція культурного і науково-технічного здобутку суспільства і цивілізації в цілому.

2. Соціалізація особистості на відповідальному етапі її формування, пов'язаної з отриманням професійної підготовки, яка вимагає вищого професійного рівня.

Ефективність роботи викладача залежить від рівня його педагогічної підготовки та професійної майстерності. Викладач, його ідейно-науковий, психолого-педагогічний та методичний рівні є вирішальним чинником у підготовці висококваліфікованих робітників. Він формує особисті якості учня передаючи свої професійні навички, певний досвід. Відповідно до нової філософії освіти викладач ПТНЗ в сучасних соціокультурних умовах вбачається не просто транслятором науковокультурного й професійного досвіду, а носієм незаперечної істини, яка має бути засвоєна учнем.   Для цього йому необхідно бути професійно-компетентним, активним фахівцем, високого рівня самоактуалізованості особистісної й громадянської зрілості. Гуманістична парадигма освіти передбачає концентрування навчального процесу не на навчальній дисципліні, а на особистості здобувача освіти, його професійному становленні та особистісному зростанні, усвідомлення себе громадянином суспільства.

Актуальність цієї теми обумовлена тим, що до теперішнього часу робота викладача розглядалася як процес навчання учнів професії, не звертаючи уваги на громадянський виховний аспект. Важливо зазначити те, що правильно підібрані напрями громадянської виховної роботи викладача вирішують проблему соціальної адаптації випускників закладів професійної освіти. Результатом цього є не лише бажання одержати професію, а й стати конкурентоспроможним робітником, відкрити свою справу, знайти своє місце на сучасному ринку праці, стати національно свідомою особистістю справжнім громадянином української держави.

Мета роботи: на підставі аналізу сучасної літератури дослідити основні напрями громадянської виховної діяльності викладача ЗП(ПТ)О в сучасних умовах.

Відповідно до мети поставлені наступні завдання:

• розкрити теоретико-методичні засоби громадянської виховної діяльності майбутнього кваліфікованого робітника на сучасному етапі;
• охарактеризувати форми та методи громадянської виховної діяльності у ЗП(ПТ)О;
• проаналізувати принципи громадянської виховної роботи викладача;
• розкрити сутність громадянського досвіду викладача (на прикладі роботи у ЗП(ПТ)О.

Практична значущість роботи полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані для підвищення ефективності громадянської виховної роботи педагогів ЗП(ПТ)О у контексті підвищення їх психолого-педагогічної компетентності, проведення ідей української державності, формування громадянськості суспільства, бути провідником національних традицій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

Теоретичні засади громадянського виховання у закладах професійної (професійно-технічної) освіти

У системі освіти визначено важливість і значення системи професійної (професійно-технічної) освіти здобувачів освіти, що сприяє розвитку нахилів, здібностей, інтересів, соціальному і професійному самовизначенню учнів та молоді.

Професійна (професійно-технічна) освіта є сьогодні однією з найбільш динамічних освітніх систем – постійно оновлюється її зміст, методи, форми роботи з дітьми та підлітками. Робота вчителя стає творчою і цікавою, саме в цій системі вчитель знаходить надійних партнерів і помічників у справі виховання учнів і підлітків.

В аспекті цього дослідження педагогічні умови формування громадянського самовизначення здобувачів освіти професійно-технічного навчального закладу у позанавчальній діяльності розглядаються як обставини, в яких здійснюється цілісний продуктивний освітньо-виховний процес, спрямований на стимулювання учнів щодо громадянського самовизначення, громадянської вихованості, розвитку громадянських якостей, їх удосконалення.

Вирішення цієї важливої задачі можливо через інтеграцію освітньо-виховної діяльності на уроці і в системі додаткової освіти, посилення ролі уроків гуманітарного циклу, оновлення форм позакласної та позашкільної роботи. Але особливу ефективність, ця діяльність може прийняти за умови розширення рамок виховного простору уроку, через вибудовування відносин партнерства закладу освіти з усіма суб’єктами соціуму (соціальними інститутами виховання).

У зв’язку з цим було не зайвим звернутися до найбагатших традиціями родинної педагогіки, історії сім’ї, участі її членів у Другій Світовій Війні та АТО, в суспільному житті країни – все це допоможе вирішувати виховні завдання. Велика і неоціненна роль соціуму і різних соціальних інститутів виховання в патріотичному і громадянському ставленні здобувачів освіти.

Виховна система професійно-технічних навчальних закладів – це відкрита система. Тому проблема взаємодії освітнього закладу і середовища, вибудовування соціальних відносин є актуальною, а головне в цій діяльності – це об’єднання зусиль загальноосвітніх, професійних, соціальних, державних структур, спільна діяльність яких може гарантувати якість виховного процесу у громадянському та патріотичному вихованню підростаючого покоління, прищеплення йому смаку до здорового способу життя.           

1.    Сутність громадянського виховання учнівської молоді.

Однією із основних умов формування громадянського самовизначення учнів закладів професійно-технічної освіти у позанавчальній діяльності є наскрізність ідей громадянської освіти в системі життя навчального закладу, яка реалізується через: широке використання в процесі виховання народної творчості, традицій українського народу; громадянську спрямованість виховної роботи під час навчальної та позанавчальної діяльності; використання змісту громадянської освіти та виховання у предметах базового компонента, створення окремих навчальних спецкурсів, факультативів.

За проведеними замірами можна уявити загальну картину вільного від навчального часу учнів ПТНЗ. Так, у календарному навчальному році (за навчальною п’ятиденкою) 80 вихідних днів (40 навчальних тижнів), 76 днів канікул (62 дні – літніх канікул: 14 днів – зимових канікул), 7 днів свят. Таким чином 170 абсолютно вільних від навчальних обов’язків днів. Якщо виокремити з днів, що залишилися (195), вільні години, котрі надані в особисте розпорядження учнів, з’являється додатковий запас часу, який складає 1170 годин, тобто ще 48 вільних днів.

Цей підрахунок відносний, але все ж запас вільного від навчання часу за календарний рік в учнів ПТНЗ становить у середньому 218 днів.  Тому постійне включення у позанавчальну діяльність є гострою соціальною потребою, яка диктується життям. Одержані на уроках знання постійно доповнюються, трансформуються у дії саме через позанавчальну діяльність. Позанавчальна виховна діяльність розкриває складний світ явищ і людських почуттів, збагачується досвідом спілкування, взаємодії, сприяє розвиткові соціальної спрямованості особистості.

  На основі аналізу наукової літератури встановлено, що проблема громадянського виховання має тривалу історію, на кожному етапі якої спостерігалися різні підходи до визначення сутності цього феномена, зумовлені тим, що покладалося в основу розуміння громадянськості, визначення якостей, які вона охоплює. Проте розуміння сутності самого поняття «громадянськість» і донині є неоднозначним. В умовах сьогодення під громадянським вихованням розуміється процес формування в індивіда моральних ідеалів суспільства, відданості інтересам держави, активної громадянської і соціальної позиції, виховання творчої особистості з високим рівнем інтелектуального і духовного розвитку, почуттями, вчинками та поведінкою, спрямованими на саморозвиток та розвиток демократичного громадянського суспільства.

Як якість особистості, громадянськість характеризується: патріотизмом, національною свідомістю, лояльним ставленням до встановлених у державі законів, почуттям власної гідності, повагою до прав людини, умінням дотримуватися обов’язків. Гуманістичні засади громадянського виховання вперше висвітлив в 1970 році В.О.Сухомлинський. Він вважав першочерговою умовою формування громадянина організацію емоційно насиченого діяльного трудового життя шкільного колективу, який ефективно впливає на становлення громадянської позиції кожного індивіда. У Постанові Президії Академії педагогічних наук України «Про концепцію громадянського виховання дітей та молоді» даються чіткі визначення понять «громадянське виховання», «громадянська освіта», «громадянськість».

Громадянське виховання - процес формування громадянськості як інтегрованої якості особистості, що надає людині можливість відчувати себе морально, соціально, політично, юридично дієздатною та захищеною. Воно покликане виховувати особистість чутливою до свого оточення, долучати її до суспільного життя, в якому права людини виступають визначальними. Звідси громадянськість - багатоаспектне поняття. Це фундаментальна духовноморальна якість, світоглядна і психологічна характеристика особистості, що має культурологічні засади.

Громадянськість - духовно-моральна цінність, світогляднопсихологічна характеристика людини, що зумовлена її державною самоідентифікацією, усвідомленням належності до конкретної країни. З ним пов'язане більш або менш лояльне ставлення людини до встановлених у державі порядків, законів, інституцій влади, відчуття власної гідності, знання і повага до прав людини, чеснот громадянського суспільства, готовність та вміння домагатися дотримання власних прав та обов'язків.

Громадянськість - це реальна можливість втілення в життя сукупності соціальних, політичних і громадянських засад особистості, її інтеграція в культурні й соціальні структури суспільства.

Громадянськість - стійка риса індивіда, яка проявляється в різних ситуативних умовах поведінки особи, що обумовлюється рівнем темпераменту, характеру, природних задатків, а також мірою і ступенем задоволеності соціумного входження людини в процес соціалізації. Це - риса, що засвідчує відношення до держави та однієї людини до іншої. У правовому відношення громадянськість – це системний компонент, який поєднує конституційний обов’язок і громадянське завдання до позитивної дії в і’мя рідного народу. Громадянськість має виражатись в ціннісних параметрах як мужність, героїзм, людська непохитність і стійкість, подвиг в ім’я величі людини. Громадянськість утверджується з розвитком власної освіченості, працьовитості і постійного зацікавлення діяльністю. Громадянськість учнів – це інтегративна суспільно-моральна цінність особистості, яка характеризується ціннісним ставлення до держави, народу, громадянського суспільства та до себе як громадянина. Принципово важливо, щоб процес становлення громадянськості відбувався на базі демократичних цінностей, без яких не можливі ні прогресивний поступ держави, ні об’єднання різних етносів і регіонів України задля розбудови й вдосконалення суверенної, правової держави, громадянського суспільства. Важливе місце у громадянському вихованні посідає громадянська освіта - навчання, спрямоване на формування знань про права і обов'язки людини.

Громадянська освіта - це навчання людей тому, як жити за умов сучасної держави, як дотримуватись її законів, але водночас і не дозволяти владі порушувати їхні права, домагатися від неї здійснення їхніх правомірних потреб, як бути громадянином демократичного суспільства.

Громадянська освіта тісно пов'язана з формуванням соціально-політичної компетентності особистості у суспільній сфері, яка передбачає, перш за все, політичну, правову й економічну освіченість й здатність керуватися відповідними знаннями в умовах кардинальної перебудови суспільства. Такі характеристики громадянськості свідчать про визначальну роль світогляду особистості, на основі якого формується система її ціннісних орієнтацій, поглядів, переконань, усвідомлюється місце в суспільстві, визначаються обов'язок і відповідальність перед співвітчизниками, Батьківщиною.

Громадянське виховання, будучи важливим чинником політичної соціалізації особистості, у демократичному суспільстві має полягати у культивуванні цінності прав, свобод і гідності людини, розвитку вміння особистості захищати власні права від зазіхань на них з боку інших людей чи то влади, формуванні громадянської компетентності, прихильності до цінностей демократії, поширенні критичного ставлення людей до уряду й виданих ним постанов і рішень, мотивуванні індивідів до участі у розв'язанні проблем громадського життя.

Мета і сутність демократичної громадянської освіти полягає у формуванні громадянської культури - наданні людям знань, необхідних для існування й ефективного функціонування в сучасному суспільстві. Громадяни демократичних суспільств мають володіти необхідним мінімумом знань, умінь, позицій, підходів та прихильності до ідеалів і цінностей, що складають основу демократичної громадянської культури. Ця культура означає не тільки цінування значення прав людини, їх застосування й дотримання, знання того, як влаштоване суспільство й інститути урядування в ньому, готовність дотримуватися чинних суспільних правил, а й уміння не дозволяти владі обмежувати правомірні інтереси людей, брати участь у громадському житті, розв'язувати конфлікти, вступати у спілкування й співпрацю.     Зміст демократичної громадянської освіти складають також відповідні цінності - свобода, справедливість, рівність можливостей, здатність жити разом, повага до честі й людських прав, солідарність, міжкультурне взаєморозуміння, захист довкілля, відданість миру тощо. Професійним навчальним закладам належить чи не найважливіша роль у впровадженні громадянського виховання, адже формування громадянськості через освітню мережу надає цьому процесу систематичності, цілеспрямованості, методичної виваженості, дозволяє ефективно мобілізувати потрібні ресурси. Наслідком, результатом громадянської освіти має бути формування людини, яку характеризують такі риси: відчуття власної гідності, шанування прав людини і вміння їх захищати, вміння мислити критично й незалежно, вимогливо ставитися до влади, відданість демократичним цінностям, політична освіченість, компетентність, знання, визнання і дотримання законів. У процесі громадянського виховання провідне місце належить освітній складовій, яка доповнюється й розширюється вихованням в дусі громадянськості. Це поняття об'єднує в собі громадянську, політичну соціалізацію майбутнього громадянина та його здатність долучати до цього процесу моральні цінності. Для того, щоб сформувати у майбутнього фахівця певної професії стійку рису громадянськості, яка б сприяла утвердженню державності України і духовно-виробничої зрілості суспільної громади, доцільним є глибинне пізнання значущості освіти та постійне удосконалення професійно-педагогічної майстерності педагогів усіх рівнів, котрі готують молоде покоління до життя в суспільстві.

2.    Громадянське виховання містить наступні принципи:

1. Принцип довіри і підтримки: рішуча відмова від практики соціоцентричного і авторитарного впливу на батьків і культивування довіри і взаємної підтримки педагогічного колективу та батьківської громадськості, глибоке усвідомлення того, що тільки спільними зусиллями нам вдасться вирішувати виховні завдання.
2. Принцип партнерства: надання взаємної допомоги педагогами, батьками, членами громадськості в питаннях виховання, повага думки всіх учасників навчально-виховного процесу, залучення до справи виховання культурного, професійного і життєвого досвіду батьків, представників різних соціальних інститутів виховання.
3. Принцип суб’єктності: надання батькам, членам громадськості можливості реально володіти суб’єктними повноваженнями, тобто стати повноправними учасниками життєдіяльності навчального закладу.
4. Принцип вибору: батьки, представники громадськості, представники соціальних інститутів виховання, будучи повноправними учасниками всіх подій, що відбуваються в ПТНЗ, повинні мати можливість вибору змісту, форм і способів організації виховного процесу.

Специфіка виховної технології полягає в тому, що в ній конструюється і здійснюється такий виховний процес, який гарантує досягнення поставленої мети. Технологічний підхід до процесу виховання включає такі компоненти: постановку мети, її максимальне уточнення; орієнтацію виховних цілей, змісту, форм і методів на досягнення запланованих результатів; корекцію виховання; заключну оцінку результатів. Саме такий підхід лежить в основі особистісно орієнтованих технологій, оскільки забезпечує чітку орієнтацію всього виховного процесу на особистість як мету і результат. Замість окремих «виховних заходів», технології особистісно орієнтованого виховання пропонують проект виховного процесу, який визначає зміст та відповідні види діяльності кожного вихованця.

Дані принципи лежать в основі освітньої діяльності, дозволяють змоделювати і представити функції та напрямки навчально-виховного процесу.

3.    Основні напрями громадянського виховання на сучасному етапі.  

Вектори діяльності:

• Формування єдиної виховної позиції всіх суб’єктів освітньої діяльності у громадянському, патріотичному та виховання здорового способу життя.
• Формування патріотичної свідомості і громадянської поведінки.
• Формування правової культури та громадянської свідомості. 
• Формування комунікативної культури.
• Формування досвіду творчої, навчально-дослідницької діяльності.
• Формування досвіду соціально-значимої діяльності.
• Формування здорового способу життя та зміцнення здоров’я учнів.

Мета громадянського виховання учнів ПТНЗ – створення найбільш сприятливих умов для утворення і розвитку учнів і підлітків, для освоєння знань про здоров’я та здоровий спосіб життя, громадянського та патріотичного становлення учнів і підлітків, формування патріотичної свідомості і громадянської поведінки, вибудовування виховного простору на основі взаємодії і партнерства ПТНЗ та соціальних інститутів виховання. Тому перед громадянським вихованням ставляться наступні завдання:

1. Забезпечення на адміністративному рівні необхідними ресурсами (нормативними, кадровими, ідейними), активне впровадження в практику роботи педагогічного колективу.
2. Формування спільної позиції всіх членів педагогічного колективу щодо взаємодії з батьками, громадськістю та представниками інститутів соціального виховання для вирішення поставленої мети.
3. Здійснення самодіагностики на предмет готовності до широкої співпраці та розбудові партнерських відносин за рішенням громадського, патріотичного виховання учнів та підлітків.
4. Вивчення середовища – населеного пункту, виявлення його виховних можливостей, пошук способів використання виховного потенціалу середовища.
5. Комплексне вивчення можливостей сімей учнів з метою виявлення особливостей взаємин і співпраці.
6. Проведення внутрішнього моніторингу з відстеження ефективності та корисності взаємодії і партнерських відносин ПТНЗ, сім’ї, громадськості, соціуму.
7. Створення єдиного виховного простору на території проживання учнів та підлітків.
8. Об’єднання зусиль всіх інститутів соціального виховання для реалізації завдань виховання і освіти учнів та підлітків.

Істотна роль у розв’язанні проблеми формування громадянина належить педагогічним працівникам. Його індивідуальні характеристики суттєво впливають на характер особистісної активності, яка реалізується педагогом при виконанні педагогічної діяльності. Система ціннісних орієнтацій та соціальних настанов, що є складниками особистісної позиції педагогічного працівника і складає вищий рівень регуляції особистісної активності, суттєво впливає на особливості психолого-педагогічної взаємодії із вихованцями. Гарантом успішності  педагогічної взаємодії є орієнтація викладача на загальнолюдські й культурно-національні цінності.

Комплексне забезпечення патріотичного і громадянського виховання, формування здорового способу життя та зміцнення здоров’я учнів та підлітків на основі соціального партнерства покликана виконувати наступні функції:

• інтегруючу: сприяння з’єднанню в одне ціле зусиль ПТНЗ і всіх суб’єктів соціальних інститутів виховання зі створення сприятливих умов для утворення і виховання учнів і підлітків;
• регулюючу: вона пов’язана з упорядкуванням загальної системи роботи освітньої установи з батьками, населенням міста, інститутами соціального виховання;
• захисну: спрямована на комплексне вивчення сімей, середовища виховання і забезпечення соціально-значимої діяльності;
• коригувальна: здійснення психолого-педагогічної корекції проблемних ситуацій виховання учнів в сім’ї, поведінки в громадських місцях, наявність шкідливих звичок.

Саме тому завдання педагога, полягає у тому, щоб розвивати в учнів внутрішню впевненість у можливості подолання труднощів, пов’язаних зі складністю саме виховного процесу. Спираючись на почуття, учні мають можливість встановлювати взаємозв’язки на емоційно-чуттєвому рівні. Засоби емоційної активності сприяють розвитку інтуїції, емоційності, почуттєвих страждань. Останні стимулюють соціальну активність, впливають на поведінку, громадське життя. Учні раннього юнацького віку в переважній більшості відкриті для емоційного контакту. Отже, такі чинники, як романтика, мажор, гумор, гра, «педагогіка радощів» є невід’ємною складовою належних психолого-педагогічних умов, усієї системи громадянського виховання.

Побудова ефективної взаємодії всіх суб’єктів освітнього процесу необхідно вести в двох напрямках:

• підготовка педагогічного колективу до діяльності в нових освітніх умовах (педагогічні ради, круглі столи, навчання класних керівників, проблемні семінари і т.п.);
• взаємодія з батьками, суб’єктами різних інститутів соціального виховання через такі види діяльності як співуправління, інформування, співпраця.

Ознайомлення з ключовими термінами та принципами громадянського виховання учнів ПТНЗ

Сім’я – це мала соціальна група, початкова форма організації особистого побуту.

Як соціальний інститут, сім’я виконує різноманітні функції; господарсько-побутову, емоційну, первинного соціального контролю, виховну, соціалізації. Саме в родині протікає велика частина життєдіяльності дитини, закладаються основи її подальших відносин зі світом, тобто починається процес виховання.

Виховання – управління процесом розвитку і формування особистості через створення для цього сприятливих умов.

Середовище – це те, серед чого в навколишньому світі знаходиться суб’єкт розвитку. Тому першим кроком в управлінні взаємодією ПТНЗ і середовища є:

• вивчення середовища;
• виявлення його виховних можливостей;
• пошук способів використання виховного потенціалу середовища.

Можна виділити чотири основні типи соціокультурних ситуацій місцевості, в яких може перебувати ПТНЗ:

1. Збереглися культурно-історичні традиції і відносно високий рівень соціокультурного фону («ПТНЗ в культурному центрі»).
2. Культурно-історичні традиції збереглися, але рівень соціокультурного фону  низький («ПТНЗ в колишньому осередку культури»).
3. Культурно-історичні традиції відсутні, але рівень сучасного соціокультурного фону відносно високий («ПТНЗ в потенційному осередку культури»).
4. Культурно-історичні традиції та сучасний соціокультурний фон відсутній («ПТНЗ в культурній пустелі»).

Враховувати можливості середовища треба брати до уваги його властивості:

• як і чому слугує посередником серед суб’єктів розвитку;
• що і як опосередковує середовище в особистості, що розкривається, в колективі;
• як впливає середовище на розвиток особистості в моральному, соціальному, психофізичному планах.

Середовищній підхід – сукупність принципів і способів використання виховних можливостей середовища в особистісному розвитку учнів.

Соціум – велика стійка соціальна спільнота, яка характеризується єдністю умов життєдіяльності людей якихось істотних відносинах і, внаслідок цього, спільністю культури.

Соціальне середовище – категорія, що служить для позначення «сукупності суспільних, матеріальних і духовних умов існування і діяльності людини». Соціальне середовище являє собою ту частину суспільного буття і суспільної свідомості, яка оточує особистість і спричиняє на неї певний вплив.

Реалізація завдань громадянського виховання учнівської молоді передбачає як автономне викладення окремих курсів, так і включення його компонентів у тематику навчальних предметів і позанавчальних заходів, що дозволяє забезпечити особистісно-емоційне осмислення учнями досвіду взаємодії людей у теперішньому і минулому, формувати в них розуміння цінностей демократичного суспільства, важливих якостей особистості: толерантності, громадянської позиції, патріотизму. Розуміння цього дозволяє педагогам наповнити уроки різних предметів новим змістом, повною мірою використовувати можливості міжпредметних зав’язків.

Особистість складається не лише під впливом соціального середовища, а у взаємодії з ним. Активною сполучною ланкою між особистістю і соціальним середовищем виступає діяльність. В результаті суспільної діяльності формується і саме соціальне середовище.

Соціальні інститути виховання в сучасних умовах нашого суспільства включають в себе: сім’ю, систему дошкільних дитячих установ, систему народної освіти (школа, ПТНЗ, технікум, вуз), систему виховної взаємодії в трудових колективах, систему виховного впливу в рядах армії, систему впливу юридичних органів, систему засобів масової інформації та пропаганди, систему культурно-просвітницьких установ і видовищних закладів, систему виховної роботи за місцем проживання громадян, систему виховної роботи в громадських організаціях.

Взаємодія – зв’язок явищ, система відносин зв’язку, взаємозалежні між людьми і громадськими групами; взаємна підтримка і узгодженість дій для досягання єдиної мети, вирішення спільних завдань.

Інтеграція компонента громадянської освіти в інші навчальні курси, позанавчальну виховну діяльність покликана синтезувати базові поняття та закономірності багатьох наук у єдину систему світоглядних знань учнів. При цьому знання мають стати надбанням особистого досвіду дитини, використовуватися ними у повсякденному житті, а не лише на уроках.

Співуправління – участь батьків, громадськості, інститутів соціального виховання в управлінні освітньою установою через органи. Всі суб’єкти спільної освітньої діяльності повинні бути реально залучені до обговорення і вирішення найважливіших питань навчання і виховання учнів та підлітків. Уміння аналізувати, узагальнювати, застосовувати узагальнення як керівництво до дії – це сама сутність педагогічного керівництва.

Актуальним є запровадження різних жанрових виховних форм роботи з багатим змістом, структурою, способами проведення, кожен із яких включав би види діяльності, зорієнтовані на формування громадянського самовизначення учнівської молоді, при відповідності основним принципам виховання: науковості, природовідповідності, культуровідповідності, пріоритету гуманізації, демократизації, інтегративності, самостійності та активності, добровільності, єдності знань і умінь.

Головною ознакою узгодженої або спільної діяльності є загальна мета діяльності. Саме до мети як ідеально представленням загального результату прагне спільнота індивідів.

Партнерство – система співпраці, організована на принципах рівності, добровільності, рівноцінності всіх учасників спільної діяльності в досягненні спільної мети і результатів.

Особливої уваги педагогічного працівника під час організації позанавчальної виховної діяльності вимагає якісне оцінювання діяльності учнів, їх знань і вмінь з проблеми громадянського самовизначення, оскільки результати застосування методів оцінки і самооцінки до вивчення виховання особистості засвідчили помітні розбіжності та неадекватність самооцінювання учнями ПТНЗ власних якостей. Ми поділяємо думку відомих українських учених А. Макаренка та В. Сухомлинського про те, що оцінка має виконувати роль стимулятора, який спонукає індивіда до подальшої, ще більш складної діяльності. У разі незадоволення учнями результатами власної участі у позанавчальній виховній діяльності доцільно, на нашу думку, частіше звертатися до так званої «позитивної мотивації», «позитивного спонукання» до виховної діяльності як педагогічно перспективного оцінювання.

Особливу увагу варто приділити вивченню та аналізу виховного потенціалу середовища, знайти шляхи його використання в виховному процесі:

• знайомство з компонентами середовища для отримання живих вражень, цільних уявлень, правильних понять і вірних суджень;
• використання тих компонентів, якостей і властивостей середовища, які раніше не були задіяні, чи не цінувалися, не враховувалися, хоча і помічалися раніше;
• відновлення перерваних зав’язків зі своїм історичним минулим;
• нейтралізація негативних тенденцій, явищ, які загрожують стабілізації середовища;
• повторення, запозичення тих чи інших культурних зразків середовища, потреба в яких диктується завданнями виховання.

Інформування.

В управлінні взаємодією ПТНЗ та інститутів соціального виховання важлива проблема інформаційного забезпечення, а значить, і проблема методів збору  інформації. Збір якісної, надійної, достовірної інформації необхідний для аналізу виховного потенціалу середовища і пошуку шляхів його використання в виховному процесі. Методи збору інформації: цілеспрямоване педагогічне спостереження, що має конкретні завдання і продуману програму; різного роду опитування та анкетування; ретроспективний аналіз, проведений за допомогою випускників ПТНЗ; аналіз офіційних документів; аналіз суспільного авторитету; природний експеримент.

Співпраця – організація суспільної культурно-дозвільної, творчої, соціально-значущої, спортивної, трудової, шефської, пошукової діяльності. В сучасних освітніх умовах важливу роль відіграють різні інститути соціального виховання. Дуже важливо вміло використовувати потенціал їх діяльності в спільній роботі з громадянського та патріотичного виховання учнів та підлітків.

Взаємодія ПТНЗ і різних інститутів соціального виховання можливо тільки при оволодінні методикою контактної взаємодії, яка включає кілька стадій:

• пошук контактів;
• пошук загальної теми для розмови;
• встановлення загальних вимог до виховання дитини;
• зміцнення співробітництва в досягненні спільної мети;
• реалізація індивідуального підходу до вихованця;
• вдосконалення педагогічного співробітництва;
• пошук нових сучасних форм спільної діяльності на основі партнерських відносин.

Особливу увагу приділити управлінню взаємодією ПТНЗ і середовища, це дає можливість для використання виховного потенціалу середовища в особистісному розвитку учнів: в їх вивченні як об’єктів виховання, в прогнозуванні їх розвитку, в проектуванні і реалізації середовища на вихованця і вихованця на середу.

Спільна діяльність повинна бути спрямована на реалізацію виховно-розвиваючих, охоронно-оздоровчих, формуючих і контролюючих завданнях.

Модель реалізації громадянського виховання учнів ПТНЗ.

1. Зміст освіти.

У громадянському вихованні значна частина самого його змісту – історичні, культурні, особистісні проблеми.

Чому будемо вчити і які якості особистості виховувати.

Ми будемо формувати патріотичну свідомість і громадянську поведінку; розвивати моральні якості, такі, як гуманізм, совість, честь, гідність, принциповість, відповідальність, товариськість, колективізм, доброта, сором, повагу до людей, милосердя через створення проблемних ситуацій, соціально-значиму діяльність, акції та проекти.

У процесі дослідження нами були розглянуті різні типи взаємодії педагогічних працівників з учнями, а саме: стиль з акцентом на провідній ролі педагогічного працівника; стиль рівності в спільній творчій діяльності з учнями; стиль, за якого педагогічний працівник обмежується позицією консультанта.

За умов утвердження стилю першого типу ставлення учнів до педагогічного працівника характеризується повагою до нього як авторитетного спеціаліста; вони намагаються чітко виконувати його поради, вимоги, зауваження, бажання. Стиль рівності передбачає рівноправне співробітництво в спільній діяльності, засноване на суб’єкт-суб’єктних взаєминах, аналогічність вимог, завдань, оцінювання результатів. Стиль, за якого педагогічний працівник бере на себе роль консультанта, виявляється в ситуаціях, коли наставник виступає як уболівальник, член журі під час огляду художньої самодіяльності, конкурсів, як порадник і спостерігач на заняттях гуртка, секцій, клубів, груп та ін. Спеціальної цілеспрямованої роботи вимагає забезпечення розширення можливостей кожного учня, який бере участь у різноманітних формах діяльності з дорослими й підлітками.

Будемо формувати досвід соціальної поведінки, що відповідає прийнятим етичним нормам і традиціям: моральні звички, моральну свідомість, основними категоріями яких є моральний ідеал, етичні цінності і норми, моральна мотивація, етичні оцінки.

2. Форми організації діяльності учнів.

Уроки Мужності, соціально-значущі акції, створення ради Справи, пошукових груп, ділові та спортивно-воєнізовані ігри, необхідні для створення умов для вираження особистісної, патріотичної та громадянської позиції учнів.

Отже, безпосередня участь у житті навчального закладу надає можливість майбутнім активним громадянам виступати у ролі партнерів громадянського життя, не втрачаючи власної індивідуальності; набувати необхідних навичок колективної співпраці; розвивати організаторські вміння та збагачувати досвід самоорганізації й самоуправління; ознайомлюватися з різними способами вирішення питань; оцінювати власну діяльність під кутом зору особистих принципів та інтересів, потреб громади та країни; стимулювати інтерес до вивчення основ суспільного устрою.

Активне використання методу колективно-творчої справи, методу соціально-значимої діяльності, методу підтримки і успіху, творчості і співпраці, партнерства, розвиваючого навчання, методу творчої та навчально-дослідницької роботи, пошукової діяльності, різні методики вивчення особистості вихованця, його громадянської мотивації, вивчення середовища і його впливу на виховання (анкетування, ранжування, неповні речення, опитування і т.д.).

3. Матеріальна база.

Навчально-методичний комплекс, спортивна зала, куточок Бойової Слави, спортивне містечко, матеріально-технічне забезпечення уроків (комп’ютери, мультимедійні підручники).

4. Ресурсна база.

Практичний психолог, бібліотекар, вчитель фізкультури, заступник директора з виховної роботи, спеціаліст з охорони праці, соціальний педагог.

Таким чином, ефективному формуванню громадянського самовизначення учнівської робітничої молоді у позанавчальній діяльності потребує створення у виховному середовищі ПТНЗ комплексної реалізації педагогічних умов (методичних, організаційних, психологічних), які забезпечать здійснення цілісного продуктивного навчально-виховного процесу, спрямованого на стимулювання учнів щодо громадянського самовизначення, громадянської вихованості, розвитку громадянських якостей та їх удосконалення.

4.    Форми та методи громадянського виховання учнівської молоді.

Сучасний навчальний заклад має чималий досвід громадянського виховання традиційними методами: лекції, семінари, диспути, бесіди, самостійна робота з періодикою, написання рефератів, студентські наукові роботи, методи інтерактивної взаємодії, спрямовані на формування переконань, спрямованості особистості, її громадянської позиції, методи організації діяльності, спрямовані на формування умінь. Потенціал цих методів з точки зору завдань громадянської освіти досить значний: вони дозволяють подати різноманітну інформацію, акцентувати увагу учнівської молоді на ключових аспектах теми, ознайомити з різними концепціями та підходами до проблеми, зробити загальні висновки. Проте традиційні методи та форми роботи не орієнтовані на активну взаємодію молодої людини з учителем або викладачем та однолітків між собою, самостійне і спільне прийняття рішень, що має бути вирішальною передумовою їх громадянської активності в майбутньому. Тому пріоритетну роль у громадянській освіті мають відігравати активні методи, що стимулюють творчість, ініціативу, самостійне та критичне мислення і базуються на принципі багатосторонньої взаємодії. До активних методів належать різноманітні види дискусії, ситуаційнорольові ігри, ігри -драматизації, «мозкові атаки», інтелектуальні аукціони, метод аналізу проблемної ситуації. Важливе місце посідає проектна робота: організація різноманітних проектів та кампаній, видання газет і журналів в навчальному закладі, соціодрама, метод відкритої трибуни, соціально-психологічні тренінги, інтелектуальні аукціони, метод аналізу соціальних ситуацій з морально-етичним характером тощо. Пропоную провести бесіди, уроки державності, актуальні «Свято рідної мови», Шевченківські читання, уроки мужності, зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної війни. Доречним будуть і заходи екологічного змісту, заходи, що сприяють вихованню правосвідомості та розвитку підприємницької ініціативи. Ефективною формою роботи є клуб, як самодіяльне об’єднання, що сприяє задоволенню різнобічних інтересів та потреб молоді у підвищенні своєї громадянської культури.

Важливу роль у формуванні громадянина відіграє залучення його до участі у громадських акціях та ініціативах (благодійна допомога, екологічні проекти, соціологічні опитування тощо). Застосування наведених форм і методів громадянської освіти та виховання покликані формувати в особистості когнітивні та поведінкові норми, що включають у себе вміння міркувати, аналізувати, ставити запитання, шукати власні відповіді, критично та всебічно розглядати проблему, робити власні висновки, брати участь у громадському житті, здатність орієнтуватися і адаптуватися в нових соціальних умовах, захищати свої інтереси, поважати інтереси і права інших, самореалізуватися тощо.

Важливе місце у змісті громадянської освіти та виховання посідає формування культури міжетнічних стосунків. Культура міжетнічних відносин - це реалізація взаємозалежних інтересів етносів, народностей у процесі економічного, політичного, соціального і духовного життя на принципах свободи, рівноправності, взаємодопомоги, миру, толерантності.

Значне місце у змісті громадянського виховання посідає формування культури поведінки особистості, що виявляється у сукупності сформованих соціально значущих якостей особистості, заснованих на нормах моралі, закону, вчинків людини. Культура поведінки виражає, з одного боку, моральні вимоги суспільства, закріплені в нормах, принципах, ідеалах закону, а з іншого - засвоєння положень, що спрямовують, регулюють і контролюють вчинки та дії людини.

Важливою складовою змісту громадянського виховання є розвиток мотивації до праці, усвідомлення життєвої необхідності трудової активності, ініціативи,  підприємництва, розуміння економічних законів і проблем суспільства та шляхів їх розв'язання, готовності до соціальної творчості як умови соціальної адаптації, конкурентноздатності й самореалізації особистості в ринкових відносинах.  Результативність громадянського виховання великою мірою зумовлюється тим, наскільки ті чи інші форми, методи виховної діяльності стимулюють розвиток самоорганізації, самоуправління дітей, підлітків, юнацтва, молоді.

Чим доросліші вихованці, тим більше можливості до критично-творчого мислення; здатності до самоактивності, творчості, самостійності; усвідомлення власних світоглядних орієнтацій, які є основою життєвого вибору, громадянського самовизначення.

 Особлива роль у цьому процесі належала викладачам ПТНЗ України, чия громадянська позиція не лише пронизує їхню суспільно-громадську та науково-педагогічну діяльність, але й впливає одночасно на формування наукового світогляду у учнів та на розвиток у них почуття громадянськості.

Формувати риси громадянськості кожного майбутнього фахівця є першорядним завданням. Ефективно це може здійснити лише педагог, який володіє арсеналом механізмів педагогічної майстерності.

Основним завданням підготовки педагогічних кадрів для здійснення громадянської освіти та виховання передбачено:

- теоретичну підготовку, яка забезпечує засвоєння положень сучасної теорії педагогічних систем, технологій навчання, інших положень особистісно орієнтованого, діяльнісного, конкретно-історичного підходів у набутті знань і досвіду становлення учнів дійсними громадянами держави України;

 - засвоєння вимог освітньо-кваліфікаційних характеристик і положень, які з них випливають, для побудови змісту, вибору форм і методів навчання, способів та критеріїв оцінювання досягнень у навчанні та вихованні учнівської молоді;

 - розробку стандартів якості підготовки і технології об’єктивного визначення ступеня відповідальності кожного фахівця, який отримав професійну освіту, як суб’єкта громадянського суспільства, сформованого громадянина патріота;

 - розробку принципово нової циклічної моделі виховання та навчання, нових навчально-методичних матеріалів для проведення занять та практичного засвоєння нових тренінгових методик з громадянської освіти та виховання;

 - збір, узагальнення та системний аналіз міжнародних і вітчизняних технологій, форм і методів роботи з учнівською молоддю з громадянської освіти та виховання;

 - організація та науково-методичне забезпечення діяльності експериментальних навчальних закладів для відпрацювання основних положень Концепції;

 - забезпечення якісної ступеневої підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів.

 Громадянська освіта може бути ефективною лише за умов створення широкого культурного контексту, причетності всього суспільства до справи утвердження демократії, надання вихованцям прикладів ефективної громадянської дії, тому до справи громадянської освіти доцільно залучати широкі кола громадськості, громадські організації, родини, засоби масової інформації, громади за місцем розташування навчального закладу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                    ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

2.1. Методична розробка виховного заходу громадянського спрямування

 

Ужгородське вище комерційне училище

Державного торговельно-економічного університету

 

 

 

 

 

Методична розробка

виховного заходу

до свята «День матері»

 

 

 

 

 

 

Розробила:

класний керівник навчальної групи 16

Мудренок Оксана Зіновіївна

 

 

 

 

 

м. Ужгород

2022

Мета: виховувати в учнів любов до матері, Батьківщини, Матері Божої,       прищеплювати любов та повагу до старшого покоління.

Організація кабінету, або актової зали

Святковий зал прикрашений стіннівками до Дня Матері. На столі прикрашеному рушниками стоїть ікона Божої Матері. По усій залі висять надувні кульки. Біля ведучих на стіні надпис із літер «Свято до дня Матері»

Сценарій

Звучить Гімн України.

Звучить пісня « Рідна мати моя»

Сьогодні у цій залі свято

Ми дуже раді всіх вітати!

І сподіваємось, що кожен

Для себе щось узяти зможе.

Учень

Хтось настрій добрий запозичить,

Бо посмішка усім нам личить,

Хтось слову доброму зрадіє,

Бо про добро усі ми мрієм.

Учениця

Та починати вже нам час,

Сюди запросили ми вас

Аби всім разом у дружнім колі,

В домівці нашій –

Сердечно й щиро привітати

З маминим святом.

Учениця

 Кажуть, що на світі

Сонце найясніше,

То всміхнеться мама –

І стає світлі

Учень

Кажуть, що без сонця

Не розквітнуть квіти.

А хіба без мами

Є щасливі діти?

Учениця

Я до неї серцем

Любо пригорнуся,

Хай сіяє сонце,

Як моя матуся.

Звучить пісня Т.Повалій «Мама, мамочка»

Учень

Є в світі одне слово, перед яким усі народи низько схиляють голови. Це слово — Мати. Це те слово, яке найчастіше повторює людина в хвилини страждання і горя. Учениця

Людині, чия любов не знає меж, мамі — присвячуємо ми сьогодні цю святкову годину. Це перше слово, яке з радісною усмішкою вимовляє дитина.

Перегляд відео про малюка

Учениця

Українці вперше відзначили День матері в 1928 році – але не на рідній землі, а в Канаді, де його провів Союз українок цієї країни. У 1929 році завдяки організаторським старанням редактора тижневика «Жіноча доля» Олени Кісилівської, День матері прийшов в Галичину. І тільки в 1999 році День матері став повноцінним святом України – указом Президента була встановлена офіційна дата його святкування: друга неділя травня.

 Учень

Вперше в Україні, в Галичині, це свято відзначалося в 1929 році. У цей день люди в національному одязі йшли зранку до церкви на богослужіння, а пізніше тисячі дітей під звуки музики, з квітами в руках йшли вулицями міст чи сіл до площі, де відбувалося свято. Пісні, вірші, вистави, квіти, жарти, сміх були адресовані матерям. Учениця

У травні, коли розцвітають яскраві квіти і дзвенить пташиний спів, теплий весняний вітер приносить до нас Свято матері… Це свято уособлює собою три образи: Матері Божої, матері-України і рідної неньки.

Вірш «Ой, маю я три матері…»

Ой, я маю три матері, та всі три хороші –

Три матері, три квіточки, як три красні рожі.

Перша мати – Непорочна, як лілея біла,

Із Дитятком-Немовлятком, Пречистая Діва.

Друга мати – це найкраща на світі країна,

Земля наша, наша славна ненька-Україна.

Третя мати – що ж про неї гарного сказати?

Це ласкава, люба, мила, рідна моя мати.

Учень

В образі матері осягаємо розумом рідну Україну, мальовничу і прекрасну та невмирущу нашу неньку. Україну – край смутку і краси, радості й печалі; Україну – розкішний вінок з ружі й барвінку, з її милозвучною мовою, задушевною піснею, чарівною вишивкою. (перегляд відео про символи України)

Вірш « Ой ти ненька- Україна»

Ой ти, ненька-Україна,

Я тебе кохаю,

В світі кращої країни

Я не знаю.

Чорне море, степ широкий,

Зелені Карпати,

 I під небом синьооким

Стежина до хати.

Ой ти, сонечко ласкаве,

Світи Україні,

Більше щастя, більше слави

Для дочок i синів.

Вони вчора, позавчора

На Днiпрi i в полі

Через працю, через горе

Добувались волі.

Ой ти, ненька-Україна,

Я тебе кохаю,

В світі кращої країни

Не шукаю.

Чорне море, жовте поле,

Зелені Карпати,

I не зможу я ніколи

 Іншу покохати

Учень

Мама… В усі часи, всі народи пов’язували з нею найсокровенніше, возвеличували її, як найбільшу святиню. Вона - корінь життя, берегиня роду людського, вона та квітка, корінь якої ніколи не в’яне, а розцвітає з плином літ усе ясніше. Не дарма ми кажемо: мати - Вітчизна, Ненька-Україна. Кожна людина, кожний народ має свої святині. До таких великих святощів кожній людині причисляємо перш за все любов до матері, до тієї, яка дала нам життя, яка нас виплекала, виростила і виховала. Всі клопоти, більша частина праці у вихованні дитини, все на плечах матері. Вона для добра своїх дітей віддає усе: біль, працю, сльози, здоров’я… Серце свого не жаліє для дитини, для її добра.

Учениця

І нині ми віддаємо шану Матері Божій, яка завжди нас охороняє і завжди заступає, Мати — всьому початок. Мати — берегиня роду, домашнього вогнища Саме вона є тією ниточкою, яка єднає всю родину. Вам, любі наші матері, щастя земного, здоров'я доброго, хай горе обминає родини ваші, а Матір Божа вас оберігає. Прийми Боже, молитву своїх дітей, бо ми просимо за Україну, за рідну матір. І молитва наша праведна, як і любов.

Вірш «МОЛИТВА ЗА РІДНУ МАМУ»

О Мати Божа, Мати єдина,

І в тебе люба була дитина.

Ти свого сина ревно любила,

До свого серця щиро тулила.

Тобі, о Мати, найкраще знати,

Чим для дитини є рідна мати,

 Чим для дитини серце материне,

Добре, зичливе, щире та вірне.

Тому до тебе шлю мольби щирі:

Дай нашій мамі прожити в мирі,

Дай їй здоров'я, додай їй сили,

Щоб з нас потіхи й слави дожила.

Учениця

 Батько й мати дали тобі життя і живуть для твого щастя. Не завдавай їм болю, образи, прикрощів, страждання. Все, що тобі дають батько й мати — це їхня праця, піт, втома. Вмій поважати працю батьків. Найбільше щастя для матері й батька – твоє життя, працьовитість, любов до науки, повага до старших. Якщо люди вважають тебе недоброю людиною – це велике горе для твоїх матері й батька. По-справжньому любити їх означає приносити в дім мир, спокій.

Перегляд відео «Як порадувати маму»

Учень

 Сьогодні ми вдячним словом вшановуємо жінок-матерів, вітаємо всіх зі святом. Бажаємо добра і здійснення материнських мрій і надій, гарного весняного настрою. І всі ми знаємо, що весна і мама - це сестриці.

Учениця

Ми звеличуємо святу материнську любов, натруджені мамині руки. Материнство… Святе і прекрасне, оспіване поетами, увічнене художниками. Благословенна будь, Мамо, всюди і завжди!

Звучить пісня «Помолимся за батьків» (перегляд відео «Мама»)

Діти розповідають про своїх мам

Учень 1                     У моєї мами руки золоті, Очі карі, вії – довгі і густі!

Учень 2                     А моя матуся схожа на веселку,

                                  Бо така чудова і така весела!

Учениця 3                 А моя – як ніжний лісовий дзвіночок!

                                  Ніжні в неї руки, ніжний голосочок!

Учень 4                     А моя матуся гарна, як калинка,

                                  В неї чорні брови, губки – як малинка.

Учень 5                     Ваші мами гарні,

                                  З вами згоден я.

                                  Та найкраща мама

                                  Все ж таки моя!

Учениця 6                 Моя — красуня!

                                  Ніде правди діти!

                                  Мабуть, тут зібрались

                                  Всі красуні світу!

Учень 7                     Кожен любить свою маму,

                                  Бо вона найкраща сама,

                                  І тому ми вам бажаєм,

                                  Щоб, як квіти, ви цвіли,

                                  Щоб завжди здорові, гарні  І щасливі ви були!

Учень

Мати, мама, матуся… Скільки ласки таїть це магічне слово, бо називає людину, яка

завжди для нас найближча, найдобріша, найкраща, наймиліша. її очі супроводжують дочок і синів у далекий життєвий шлях, материнська ласка гріє нас до старості.

Вірш « Подяка матерям»

Спасибі вам і знов і знов ,

За вашу ласку і любов,

За те ,що вдома повсякчас

Ви так турбуєтесь за нас

Що нас так смачно годували,

Що нас так пильно доглядали,

Що не стуляючи очей

Не досипали ви ночей.

Для вас, наші милі мами,

Ростемо ми помічниками.

Сердечними словами Вітаємо всіх вас!

Вітаємо всіх з весною,

І з долею ясною.

Перегляд відео «Вітання до Дня Матері»

Учениця

От і закінчився наш святковий концерт! Ми бажаємо Вам всього найкращого! Любіть своїх матерів і Батьківщину.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Мету методичної розробки досягнуто – визначено що громадянська виховна діяльність у ЗП(ПТ)О потребує системи відповідних, всебічно обґрунтованих і правильно організованих заходів. Всі вони – різні за змістом, формою, підходом, емоційним забарвленням – повинні мати внутрішній зв’язок, доповнювати і бути спрямованими на розв’язання головного завдання – виховання загальнолюдських якостей та всебічний розвиток особистості вихованця. Тому, по-перше, необхідно здійснювати такі громадянські заходи, які б сприяли розвитку та саморозвитку особистості; по-друге, систему громадянської виховної роботи слід будувати так, щоб моральна спрямованість, зміст громадянських виховних заходів мали випереджувальний характер та впливали не лише на задоволення, а й на розвиток пізнавальних, інтелектуальних, духовних, культурних потреб підлітка.

В основу громадянської виховної діяльності важливо покласти принципи дитиноцентристської парадигми освіти.

Виконано такі завдання:

1. Підібрано та опрацьовано 19 джерел психолого-педагогічної та методичної інформації з теми випускної роботи.

Результати аналізу і систематизації інформації, отриманої з опрацьованих літературних джерел, представлено теоретичною частиною даної роботи. Встановлено, що в основу громадянської виховної діяльності важливо покласти принципи дитиноцентристської парадигми освіти; при проектуванні громадянського виховного процесу в ЗП(ПТ)О необхідно застосовувати сучасні педагогічні технології.

У практичній частині представлено методичну розробку виховного заходу до свята «День матері», яка спрямована на розвиток громадянського суспільства, національної свідомості та національного патріотизму, відродженню духовності, формуванню рис національної свідомості та національного патріотизму, у професійно-важливих якостей майбутніх кваліфікованих робітників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1.     Андрущенко В.П. Освіта має плекати духовність // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія № 7. Релігієзнавство.
2.     Барно О. Демократизація та гуманізація вищої освіти – запорука формування високопрофесійного спеціаліста XXI століття // Імідж сучасного педагога. – 2003. – №5-6. –С.6-12.
3.     Бех І.Д. Виховання особистості: Сходження до духовності / Бех І. Д. – К. : Либідь, 2006.– 272 с.
4.     Бех І.Д. Гуманізація виховного процесу / І.Д. Бех // Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; головний ред. В.Г. Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – С. 155–156.
5.     Волкова Н. П. Педагогіка, К., 2007. - 235
6.     Гончаренко С.У. Гуманізація освіти // Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; головний ред. В.Г. Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – С. 156–158.
7.     Калюжна Т.Г. Педагогічна аксіологія в умовах модернізації професійно-педагогічної освіти: монографія / за наук. ред. О.В. Уваркіної. – К.: Видавництво НПУ імені М.П. Драгоманова, 2012. – 128с.
8.     Культурологія. Філософія: Зб. наукових праць. – Випуск 11(24). – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007. – С. 3 7.
9.     Романенко М.І. Гуманізація освіти: концептуальні проблеми та практичний досвід: монографія. – Дніпропетровськ: Видавництво «Промінь», 2001. – 83 с.
10. Романенко М.І. Гуманізація освіти: концептуальні проблеми та практичний досвід / Романенко М. І. – Наукова монографія. – Д., “Промінь”, 2001. – 160 с.
11. Словник-довідник для соціальних педагогів і соціальних працівників / [за редакцією А.Й. Капської, І.М. Пінчук, С.В. Толстоухової]. – К.: 2000. – 260 с.
12. Бєланова Р.А. Гуманізація та гуманітаризація освіти в класичних університетах (Україна США) / Бєланова Р. А. – К., Центр практичної філософії, 2001. – 216 с.
13. Бех І.Д. Сто ключів виховного успіху / І.Д. Бех // Шкільний світ. – № 21–23, червень 2009 р.
14. Красильник Ю.С. Теоретико-методичні аспекти впровадження принципу гуманізації та гуманітаризації в системі військової освіти // Зб. наук. пр. Національної академії оборони України. – К.: ВГІ НАОУ, 2003. – № 4 (35). – С. 17-23.
15. Методика організації виховної роботи в сучасній школі: навчальний посібник / Л. В. Кондрашова, О. О. Лаврентьєва, Н. І. Зеленкова. – Кривий Ріг, 2008. - 105с.
16. Рибалка В.В. Аксіологічні основи психологічної культури особистості: Навч.- метод. посіб. / Валентин Рибалка. – Чернівці; „Технодрук”, 2009. – 228 с.
17. Харагірло В.Є. Психолого- педагогічні аспекти корекційної роботи з  підлітками девіантної поведінки:Навчально-методичний посібник. – Біла Церква: БІНПО, 2017. – 193 с.

18.   Харагірло В.Є. Превентивне виховання майбутніх кваліфікованих робітників  в  контекстi сучасної іноватики: Навчально-методичний посібник до модулю «Виховна діяльність педагогічних працівників ПНЗ». –  м. Біла Церква –: БІНПО, 2016. – 93 с.

19. Ярмошук І.В. Гуманізація освіти та основні її напрямки у вищій школі / І.В. Ярмошук // Теорія та методика фізичного виховання – 2009. № 4. – с. 144-148