Форми звертання, вітання, вибачення

План 1. Поняття про етикет спілкування. 2. Вираження ввічливого ставлення до людини за допомогою різних лексико-граматичних засобів. 3. Етикетні формули, які допомагають в усному спілкуванні . 4. Спілкування розпочинається з вітання. 5. Форми вибачення .

Поняття про етикет спілкування Кожна людина, незалежно від віку, статі, національності, освіти, посади повинна дотримуватися основних норм мовного етикету, адже рівень мовленнєвої культури свідчить про міру вихованості, чемність людини.

звертання (неввічливо: ей, ти! ей, чуєш? ), власні імена (вживання імені, імені й по батькові, імені та прізвища), займенники (ввічлива форма вживання займенників ти (ви) - твій (ваш), неввічливе вживання займенника він (вона) в присутності особи, про яку йде мова); Ввічливе ставлення до людини виражається різними лексико-граматичними засобами, серед яких:

вставні слова й словосполучення (слова, які пом'якшують відмову у виконанні прохання, наприклад, на жаль, шкода та ін.); наказовий спосіб дієслів (різноманітні за ступенем вираження ввічливості способи спонукання до дії: писати! - пишіть - пишімо - потрібно писати - потрібно було б писати — чи не писали б ви — чи не могли б ви написати); синоніми (текстові синоніми - пане, товаришу, громадянине, друже, дядьку) тощо.

Однією з найважливіших форм привернення уваги, встановлення контакту зі співрозмовником є звертання. Українська мова протягом століть виробила цілий ряд звертань, які задовольняють потреби мовця в найрізноманіт- ніших ситуаціях cпілкування. В українській мові існує ряд етикетних формул, які часто допомагають в усному спілкуванні і є найпершими виразниками мовної культури мовця

Слова, з якими люди при зустрічі звертаються один до одного на знак вітання, завжди повинні бути дружніми і доброзичливими. Але в наш час не тільки вітання, але і форма звертання людей один до одного залишає бажати кращого. При звертанні до незнайомої людини завжди треба говорити “ви”. На “ти” можна звертатися лише до близьких людей, рідних, родичів (якщо вони молодші чи ваші ровесники), дітей і друзів.

В "Українському правописі" зазначено: У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, форму кличного відмінка має як перше слово, так і друге, хоч друге слово може мати й форму називного відмінка: добродію лікарю (лікар), пане професоре (професор). У звертаннях, що складаються із загальної назви та імені, форми кличного відмінка набуває як загальна назва, так і власне ім'я: брате Миколо, друже Грицю, колего Степане, пані Катерино, товаришу Віталію.

В "Українському правописі" зазначено: У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка має тільки загальна назва, а прізвище виступає у формі називного відмінка: друже Максименко, колего Іваничук, добродійко Скирда, пане Гончар. У звертаннях, що складаються з двох власних назв - імені та по батькові, обидва слова мають закінчення кличного відмінка: Володимире Хомичу, Галино Іллівно, Маріє Василівно, Петре Кузьмичу, Ярославе Андрійовичу.

Історично звертання до особи на ти - східнослов'янське, на ви -західноєвропейське, диференціація звертань почалася в XVII ст. і мала не лише етичний, а й соціальний зміст . Ти і ви - мовні засоби етики (як і стилістики), вживати їх потрібно для досягнення доброго тону і стилю.

Існує чимало слів вітання. Звичайно їх супроводжують посмішкою та потиском руки. Історія цього жесту, який існує у багатьох народів, йде з давніх-давен. Колись розкрита долоня свідчила про мирні наміри. Людина, зустрівши на шляху іншу, протягувала руку, показуючи, що в ній немає палиці, каменя, зброї. І в наш час потиск руки свідчить про дружнє ставлення до людини. Спілкування розпочинається з вітання

Формули вітання тісно пов'язані з формулами побажання, оскільки найчастіше ми не лише вітаємо, але й проявляємо інтерес, підтримуємо встановлені відносини й контакти. Добрий день! Добридень! Здрастуйте! Здорові будьте! Добрий ранок! Доброго ранку! Добрий вечір! Доброго вечора! Добривечір! Добраніч! На добраніч!

Пробачте (вибачте) мені, будь ласка. Прошу вибачення (але не вибачаюсь!). Даруйте мені (розмовне). Перепрошую (діалектне, характерне для подільських, волинських, виникло під впливом польської мови). Просити вибачення можна у формі:

Я дуже жалкую... Мені дуже шкода... Прийміть мої вибачення... Дозвольте просити вибачення... Не гнівайтесь на мене... Якщо можеш, вибач мені... Не сердься на мене... Вибачати можна: Будь ласка (тобто вибачаю). Нічого. Нема за що (розмовне). Ну що Ви! (розмовне).

Використані джерела: 1.  Українська мова професійного спілкування.http://pidruchniki.com/1770071247604/dokumentoznavstvo/ 2. Сайт лінгвістичного гуртка . http://www.philology.kiev.ua/Lingur/ 3. Мовний етикет. Мовні формули. Стандартні етикетні ситуації. https://studfiles.net/preview/ 4. Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація» .Сучасні етикетні мовні формули звертання в професійному спілкуванні