ФОРМУВАЛЬНЕ ОЦІНЮВАННЯ – ШЛЯХ ДО УСПІШНОГО НАВЧАННЯ.

ФОРМУВАЛЬНЕ ОЦІНЮВАННЯ – ШЛЯХ ДО УСПІШНОГО

НАВЧАННЯ.

    Початок третього тисячоліття в Україні відзначається позитивними змінами в освіті, а саме переорієнтацією методів навчання на особистісний розвиток кожного учня, становленням якісно нової парадигми освіти на основі компетентісного підходу, зміною методів оцінювання навчальних досягнень школярів. [1, с.14]
              Концепція Нової української школи передбачає зміни в методиці оцінювання результатів навчання. Одним із важливих питань є підвищення ефективності системи контролю та оцінювання здобувачів освіти. Засобом у контрольно - оцінювальному процесі є  мотивація та стимулювання  навчально-пізнавальної діяльності. Формувальне оцінювання є одним із  методів, який покращує результативність навчання та пізнавальну діяльність здобувачів освіти. [2]
            Метою даної статті є визначення сутності  та зміст поняття  «формувального оцінювання», його переваги та методи застосування.

У наш час метою оцінювання має бути не виявлення недоліків навчання, а й пошук механізмів забезпечення безперервності процесу підвищення якості освіти,  конструктивного зворотного зв’язку із усіма учасниками освітнього процесу.

             Формувальне оцінювання є корекцією діяльності вчителя та учнів у навчальному процесі, забезпечення суб’єктів інформацією, необхідною для якісного навчання. На відміну від підсумкового оцінювання формувальне оцінювання спрямоване на підвищення якості знань.

           Воно дає змогу  відслідковувати зростання у здобувачів освіти освітніх цілей, коригувати навчальний процес на початковому етапі та дає можливість учням усвідомлювати більшу відповідальність за самоосвіту. Таке оцінювання формує передумови для інтерактивного навчання, під час якого розвивається культура спільного обговорення в  аудиторії, розвиваються навички критичного та творчого мислення, створюється середовище, яке заохочує учнів бути активними, підтримує впевненість  у тому, що діти можуть покращити свою успішність, оскільки самі наводять приклади, які від них очікують.

          Педагогу варто оволодіти інструментами та методами формувального оцінювання. Основними принципами якого має бути: оцінка роботи учня, а не його особистості;  конкретні та обмежені за часом навчальні цілі; чіткий алгоритм для отримання оцінок, за яким учні самі індивідуально можуть контролювати  рівень власних  навчальних досягнень та успішності; постійний зворотний зв’язок; наголос на особистому прогресі, а не на оцінюванні; самооцінка та взаємооцінка.

         Оцінювання дає можливість учням усвідомлювати й відслідковувати особистий прогрес і планувати подальші кроки з допомогою учителя.  Для педагога формувальне оцінювання означає: бути поруч з учнем,  вести його до успіху. Вчителі використовують інформацію з оцінювання для корегування процесу навчання та забезпечення правильного виконання учнями завдань. Коли наставники регулярно залучають учнів до збирання та перевірки інформації про результати навчання, вони допомагають їм ставати відповідальними  та самостійними. 

          Класичним у  зарубіжних наукових колах  вважається визначення поняття, запропоноване К. Бібі, який трактує оцінювання як «систематичне збирання і тлумачення фактів, за якими йде наступний етап – судження про їх цінність і відповідне планування подальших дій» [3, с. 70].

             О. Локшина на основі аналізу тлумачень поняття «формувальне оцінювання» зарубіжними вченими Ф. Перрену, Б. Коуві, Б. Беллом та П. Блеком cформулювала концепт: «Формувальне оцінювання розуміється як інтерактивне оцінювання учнівського прогресу, що дає змогу вчителям визначати потреби учнів, адаптуючи до них процес навчання» [4, c. 223-224] .

              Багаторічний педагогічний досвід  доводить, що саме безбальне оцінювання учнів початкових класів створює умови для гуманізації навчання: під час отримання знань не потрібно турбуватися про помилки, не потрібно заздрити, пригнічуватися та ображатися. Однак у цьому випадку важливо правильно оцінити роботу учня.

             Оцінювання має сприяти формуванню внутрішньої мотивації до навчання та достатньої самооцінки, умінню самостійно оцінювати результати власної навчальної діяльності, збереженню психологічного та фізичного здоров’я, вихованню в кожного учня почуття власної гідності, самооцінки, розвитку та самовдосконалення.

Система прийомів, які використовуються  під час навчання, має базуватися на певних ціннісних критеріях. Для успішного застосування формувального оцінювання освітній процес має бути організований таким чином, щоб кожен учень став активним учасником, а не пасивним «отримувачем» знань. Слід створювати  навчальну атмосферу, в якій учні не бояться «ризикувати» — ставити запитання, робити помилки, цікавитися тим, чого вони ще не знають. Вчителі, виходячи з досягнень і успішності учнів, коригують навчальний процес.

Результатом формувального оцінювання учнів є можливість відповісти на 3 питання:

1. Яку мету я ставлю при вивченні даного предмету або курсу на даному етапі, які знання та вміння я повинен отримати, з якою метою і як це буде оцінено в кінці?

2. Який я зараз у досягненні цієї мети, що я роблю добре і над чим мені потрібно працювати?

3. Яке моє наступне завдання на цьому шляху?

           У своїй роботі  використовую такі методики організації формувального оцінювання.

1. Оцінювання за балом.

      Здобувачів освіти прошу написати 3-5 речень оцінити їх за шкалою від 1 до 5, де 1 – не згоден, а 5 – повністю згоден. Якщо діти працюють  в парах, можна дати можливість обговорити результати спільної  роботи.

2. Спостереження за роботою в групах і парах.

Спостерігаю за роботою учнів у малих групах і парах, відслідковую найбільш проблемні питання, які обговорюємо  із класом наприкінці уроку.

3. Самооцінка.

           Прошу дітей оцінити вивчене завдання. Використовую усне опитування із заздалегідь підготовленими відповідями або пропозиціями. Свої досягнення  учні оцінюють від 1 до 5.

На завершення роботи молодші школярі малюють смайлик (радісний або сумний) і тримають малюнок над головою.

4. Вихідний квиток.

Після вивчення нової теми учням пропоную кілька запитань і відповідей на вибір. Вони відповідають, використовуючи картки з цифрами (якщо перший варіант правильний, вибирають картку № 1; якщо другий варіант правильний, вибирають картку № 2 тощо). Ті, хто правильно дає  відповідь на запитання, переходять до наступного завдання.  Тим, хто дав неправильну відповідь, вчитель пояснює ще раз.  Ті, хто дав  правильну відповідь , переходять до кінця завдання. Решта групи підходить до вчителя і так далі, поки всі не засвоять опрацьовану тему.

5. Жести.

У практичній роботі використовую мову жестів. Наприклад, якщо учень добре розуміє тему, піднімає руку, якщо не зрозумів – опускає, якщо  не все зрозуміло або є кілька питань – махає рукою.

  6. Кольорові картки.

     Для оцінювання пропоную різнокольорові картки. Наприклад, червона картка - учень не розуміє, зелена картка - добре розуміє, жовта картка - уточнення.

7. Дві хвилини.

Роздаю учням картки, ставлю запитання щодо теми, яку вони вивчають, і пропоную написати свої відповіді за 2 хвилини.

8. Інтелект-карта.

  Учні записують найважливіші терміни, пов’язані з темою, і  створюють інтелект-карту.

9. Найпоширеніші помилки.

  Разом із учнями складаємо список типових помилок, пов’язаних із конкретною темою, і обговорюємо їх.

            10. Блог.

Учні ведуть індивідуальні чи групові блоги, в яких записують те, що вони дізналися на уроці, що їх зацікавило, що було незрозумілим і що б вони хотіли повторити або уточнити.

11. Звіряюсь один з одним.

Учні працюють у парах або малих групах і по черзі відповідають на запитання вчителя. Я спостерігаю за їхньою роботою, за потреби коригую та допомагаю. Питання, які викликають найбільші труднощі, знову обговорюються  наприкінці уроку.

12. Онлайн-вікторини, тести та анкети.

 Використовую інтерактивні сервіси для опитувань, тести та ігри. Серед них Triventy, Kahoot, OnlineTestPad, Plickers тощо.

13. Техніка «Індекс-картки»

 Періодично роздаю учням картки із завданнями, зображеними з обох боків (почергово повертаючи певним боком): 1. Назвіть основні ідеї вивченого матеріалу, узагальніть їх. 2. Визначте, що з вивченого ви недостатньо зрозуміли. Сформулюйте свої думки.

14. Техніка «Шкала»

На полях зошита учень креслить шкалу і відзначає хрестиком на якому рівні, на його думку, виконана робота. Внизу – не впорався, посередині – впорався, але виникли проблеми, вгорі – все вийшло. Під час перевірки обвожу хрестиком, якщо згодна з оцінкою учня, або малює свій, якщо не згодена.

           15. Техніка «Тижневий звіт»

У кінці навчального тижня пропоную учням дати відповіді на запитання: «Чому я навчився за тиждень?» «Що для мене залишилося нез’ясованим?» «Які запитання я б поставив учням, якби був учителем?» тощо. 

16. Техніка «Вимірювання температури»

Цей метод використовую для виявлення того, наскільки учні правильно виконують завдання. Для цього діяльність учнів призупиняю запитанням: «Що ми робимо?». Відповідь на поставлене запитання – демонструє розуміння завдання  або процесу його виконання. Якщо  учні працюють у парах або групах прошу продемонструвати процес виконання завдання. Інші спостерігають. . [5]

17. Техніка «Дві зірки й побажання» (взаємооцінювання).

Застосовую для оцінювання творчих робіт учнів творів, есе, зівзаємоперевіркою. Коли учні коментують роботи один одного, вони не виставляють оцінки, а вказують на два позитивні моменти – «дві зірки» – і на один момент, який потребує доопрацювання – «побажання». . [5]

18. Техніка «Рюкзак»

Збираємо досягнення, здобуті на уроці. Від учня до учня передається «рюкзак», у який кожен «кладе» свої досягнення. [5]

19.  Техніка «Чомучка»

 Пропоную учням прочитати текст, роздаю аркуші з тезами за змістом. Після опрацювання тексту, учні ставлять « + » біля правильних та «—» біля хибних. Свої відповіді аргументують. [6]

20. Техніка  «Квадрати»

 Креслю на дошці чотири квадрати. На кожному із них один із написів: «передбачити», «пояснити», «узагальнити» й «оцінити». Потім подається  матеріал уроку й пропонується  обрати  квадрат із завданням, яке треба буде виконати відповідно до напису в квадраті. Учень обирає й відповідає на запитання вчителя. Опитування варто проводити усно. [6]

          Отже, навчання й оцінювання – нероздільні процеси. Саме формувальне оцінювання спрямоване на підвищення якості викладання та ефективності навчального процесу. За його допомогою вчителі можуть не тільки оцінити успішність, а й вивчити особистісні характеристики дитини. Від правильної організації оцінювання більшою мірою залежить ефективність управління навчальним процесом. Підсумовуючи викладене дохожу висновку, що формувальне оцінювання – це цілеспрямований неперервний процес спостереження за навчанням учнів; воно є необхідною умовою інтерактивного навчання, у процесі якого формується культура спільного обговорення у класі, розвиваються навички критичного і творчого мислення, а також формується середовище, що заохочує учнів запитувати.  Формувальне оцінювання підтримує  їх упевненість у тому, що кожен із них здатен покращити свої результати.

Воно дозволяє учням просуватися від «учора до сьогодні» у знаннях, уміннях, ціннісних орієнтаціях, особистісних проявах Без сумніву важливим є отримання інформації про те, як впливає діяльність учителя на тих, для кого вона здійснюється. Фіксація учнем того, що відбувається з ним під час уроку, виступає для педагога джерелом даних, спираючись на які він може коригувати процес навчання. Таким чином активне застосування методик формувального оцінювання є одним із ключових чинників якісної освіти.

Список використаних джерел

1.В.Г.Кременя. Національна доповідь про стан та перспективи розвитку освіти в Україні. Київ, 2016. С. 7 -25. 2. Кабан Л.В. Формувальне оцінювання навчальних досягнень учнів у новій українській школі [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

 https://www.narodnaosvita.kiev.ua/?page_id=4471. 3. Полякова О. Реалізація компетентнісного підходу в оцінювальній діяльності вчителя початкових класів / О. Полякова // Рідна школа. – 2013. – № 11. – С. 69–72 4.Локшина О. І. Зміст шкільної освіти в країнах Європейського Союзу : теорія і практика (друга половина ХХ – початок ХХІ ст.) : монографія / О. І. Локшина. – К. : Богданова А.М. , 2009. – 404 с. 5. Жидкова М. О. Режим доступу:     https://naurok.com.ua/prezentaciya-tehniki-formuvalnogo-ocinyuvannya-312116.html 6. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ezavuch.mcfr.ua/844910