ФОРМУВАННЯ БАЗОВИХ ЯКОСТЕЙ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В ПРОЦЕСІ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮ

ФОРМУВАННЯ БАЗОВИХ ЯКОСТЕЙ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В ПРОЦЕСІ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮДоповідач: Мусіяки Катерини Василівни

Актуальність теми. Природа - джерело життєдіяльності людини. Однак протягом тривалого часу відбувається руйнування життєвою необхідних основ, що загрожує знищенням не тільки людини, але й всього живого на землі. Природа, особливо в дитячому віці, - підкреслювала М. Монтессорі, потрібна для розвитку розуму і тіла, для формування людини, оскільки вона належить природі. Найкращий спосіб зміцнити дитину - організувати її спілкування з природою.

Завдання дослідження: Вивчити стан проблеми формування уявлень про довкілля у дітей дошкільного віку в теорії та практиці дошкільної освіти. Вивчення природних умов України. Виховувати дбайливе ставлення до будь якого прояву життя найвищої цінності прагнення до збереження свого здоров’я та здоров’я оточуючих. Учити знаходити цікаві особливості явищ природи, колір, форма, звуки, милуватись. Розвивати пізнавальні здібності до природи рідного краю, народних звичаїв, традицій.

Об’єкт дослідження – ознайомлення дітей з природою. Розвиток мислення дитини, формування знань про природне довкілля України, встановлення причинно-наслідкових зв’язків в природі, формування екологічного світогляду дитини, стимулювання інтелектуальної готовності і здатності дітей здійснювати взаємодію з природою в умовах суспільного дошкільного виховання та сім'ї. Об’єкт дослідження – ознайомлення дітей з природою. Розвиток мислення дитини, формування знань про природне довкілля України, встановлення причинно-наслідкових зв’язків в природі, формування екологічного світогляду дитини, стимулювання інтелектуальної готовності і здатності дітей здійснювати взаємодію з природою в умовах суспільного дошкільного виховання та сім'ї.

ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ БАЗОВИХ ЯКОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУФормування гуманного ставлення до природи – основне завдання екологічного виховання, яка реалізується шляхом розвитку в дітях співчуття, співпереживання і співчуття до всіх живих істот на планеті. В наш час дитина має величезні можливості інтелектуальної діяльності, яка ґрунтується на активному мисленні, пошуку різних способів виконання певного завдання. Враження одержані від рідної природи змалку, глибоко западають у душі малятам, а в майбутньому є чи не вирішальними у ставленні до рідного краю. Спочатку діти отримують інформацію. Під час спостережень, експериментування і тільки після того проводяться підсумкові заняття, на яких встановлюють причино - наслідкові зв’язки, доходять певних висновків. Отже, завдання до виховання у дітей природничої компетентності полягає в нагромадженні, систематизації, використанні знань дітей про природу, вихованні любові до природи, бажання берегти і приумножувати її, у формуванні вмінь і навичок діяльності в природі. Зміст полягає в усвідомленні того, що світ природи є середовищем існування людини, тому вона має бути зацікавлена в збереженні його цілісності, чистоти, гармонії.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ СПОСТЕРЕЖЛИВОСТІУ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В ПРОЦЕСІ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮДля забезпечення максимального розвивально-виховного ефекту, важливо також, щоб організація дітей на сприймання й засвоєння нового знання спиралась на попередній досвід, засвоєну раніше інформацію, тоді їм легше буде зрозуміти суть, віднайти власний смисл у ній, а значить привласнити. Чим більш проблематизованим буде пізнавальний процес, а діти вмотивовані на усвідомлення й розв’язання проблеми, тим більш активнішою буде їхня позиція у процесі пізнання, тим кориснішим буде досвід участі в ньому та у взаємодії з іншими учасниками освітнього процесу. Під формою організації навчання-виховання ми розуміємо спільну діяльність педагога й дітей, що здійснюється в певному порядку і встановленому режимі. Це цілеспрямована організація спілкування в процесі взаємодії педагога й дітей, що характеризується розподілом організаційних функцій, добором і послідовністю ланок освітньої роботи, у певних часових і просторових межах. Отже, намагаючись побудувати освітній процес поновому, педагоги розриваються між закликами створити освітнє середовище і надати дитині свободу діяти в ньому за власним бажанням, орієнтуючись на мудрість природи, яка все сама все управить, з одного боку. З іншого боку, спокою не дає професійна відповідальність за якість дошкільної освіти, яку вони, педагоги, мають забезпечити.

Висновок оточний. Отже, якщо будувати освітній процес таким чином, щоб забезпечити послідовне й водночас комплексне задіяння всіх названих елементів, він буде результативним, незалежно від того, які саме методи організації сприймання (розуміння, запам’ятовування тощо) обирає педагог. Втім, правда, є ще один надзвичайно вагомий чинник − позитивна мотивація дитини до навчальнопізнавальної діяльності, яку в жодному разі не можна ігнорувати. Не забезпечивши «включення» кожної дитини в процес заняття, без цілеспрямованої та концентрованої уваги ніякого сприймання й відповідно засвоєння пізнавальної інформації не буде. Але, нерідко вихователі забувають про цей важливий момент і задовольняються тим, що в занятті беруть активну участь окремі діти, тоді як інші − просто нудьгуюча маса, яка у кращому випадку не заважає іншим працювати. Формування ж базових особистісних якостей старших дошкільників здійснюється як у повсякденному спілкуванні педагога й дітей, так і в процесі керівництва різними видами дитячої діяльності та на спеціальних заняттях як основній формі організації освітнього процесу, у якій педагог, працюючи з усією групою, підгрупою у визначений режимом час, організовує й спрямовує пізнавальну діяльність з урахуванням індивідуальних, вікових можливостей кожної дитини.

Методичний матеріал. Відповідно до Базового компоненту дошкільної освіти у 2016 році була оновлена освітня програма для дітей від 2 до 7 років "Дитина". Авторами були враховані пропозиції та зауваження вихователів, методистів, директорів ЗДО щодо змісту та структури програми. Основною метою програми є формування життєвої активності дитини, основ світогляду, становлення особистості. У програмі зазначено, що для формування особистості необхідно сприймати дитину як особистість, яка розвивається у діяльності, зокрема у сюжетно-рольовій грі відбувається формування особистісних якостей, життєвої компетенції [13, с. 4].“На кінець дошкільного періоду життя в дитини мають бути сформовані базові характеристики особистості: довільність, самостійність і відповідальність, креативність, ініціативність, свобода поведінки і безпечність, самосвідомість, самоставлення, самооцінка”.

Методологічний матеріал. Базові якості є найважливішими для особистісного зростання людини, на них ґрунтується фундамент особистісної культури дошкільника. Базовий рівень якостей складає основу формування моральних якостей дошкільника: визнання чеснот і переваг інших людей, здатність розуміти інших, змогу ставати на їхнє місце, співпереживати їм, допомагати за власним бажанням, робити людям добро, не чекаючи винагороди. Психологічна спрямованість педагогічної діяльності як нагальна об’єктивна потреба й водночас психологічна недосвідченість значного числа вихователів останнім часом загострили суперечність, що виявляється у намаганні частки працівників ЗДО «розкласти» (мабуть, для полегшення виховної роботи) дитину на окремі складники (лінії особистісного розвитку), а навчально-виховний процес - на освітні лінії. Алгоритм роботи над формуванням базових якостей особистості:• термінологічне пояснення суті базової якості;• формулювання ключової ідеї, яка має бути засвоєнадітьми;• показники мети-результату за обраним напрямом,представлені знаннями, вміннями, сформованим.ціннісним ставленням;• психологічна природа базової особистісної якості;• методичні аспекти формування базової особистісноїякості.

Методичні рекомендаціїДля забезпечення більш глибокого осмислення педагогами суті роботи за напрямом обрано такий алгоритм: 1) термінологічне пояснення суті базової якості, 2) формулювання ключової ідеї, яка має бути засвоєна дітьми, 3) показники мети-результату за обраним напрямом, представлені знаннями, вміннями, сформованим ціннісним ставленням, 4) психологічна природа базової особистісної якості, 5) методичні аспекти формування базової особистісної якості. Індивідуальний формат діяльності з дитиною є ефективним для виконання творчих пізнавальних та ігрових завдань різного рівня складності, що забезпечують диференційований підхід до кожного з урахуванням його темпу розвитку. Для одних дітей характерні швидкість і точність виконання завдань, висока особистісна активність. Для інших - повільність дій, невпевненість і потреба у керівництві. Індивідуальні форми роботи сприяють подоланню прогалин у знаннях і вміннях, дають змогу поглиблено працювати над формуванням особистісних якостей. Узгодженість педагогічних вимог й індивідуальних можливостей дитини забезпечує позитивне ставлення кожної дитини до пізнавального процесу, в якому вона не лише може усвідомити свої помилки, а й знайти способи їх виправлення, відчути задоволення від гарно виконаного завдання, добродіяння, власних здобутків і досягнень.

Висновок. Центром навчально-виховного процесу виступає дитина як особистість, з її природніми потребами, інтересами, віковими й психічними особливостями; спостережливість як базова якість старшого дошкільника відіграє провідну роль у всіх видах пізнавальної діяльності (трудовій, художньоестетичній, навчальній, конструктивній та ін.) і в них же й формується. Тому формування спостережливості передбачає комплексний підхід - форми, методи і завдання у різних видах діяльності (ігровій, навчальній, художньоестетичній та ін.) дітей, взаємодію роботи педагогів, вихователів ЗДО і батьків дошкільників; систему ігор, вправ для розвитку спостережливості дошкільників в умовах домашнього виховання. Вправи на розвиток зорових відчуттів дітей старшого дошкільного віку доцільно включати як у хід ігор, прогулянок, так і у навчальну діяльність, наприклад, у заняття з ознайомлення з природою, з навколишнім середовищем, у образотворенні.

Дякую за увагу