«Формування громадянської компетентності на уроках cуспільного циклу»

 

 «Формування громадянської компетентності на уроках cуспільного циклу»

 

ЗМІСТ

ВСТУП.………………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ I. ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ У СУЧАСНІЙ ОСВІТНІЙ ПРАКТИЦІ ..…………………………………………………. 5

2.3. Формування національної самосвідомості, правових та історичних аспектів громадянської компетентності учня на уроках історії та правознавства………….24

 

  ВСТУП

Головним завданням освіти на сучасному етапі реформування освіти стає створення умов для формування громадянської компетентності. Людина – громадянин, особистість яка усвідомлює важливість демократичних цінностей, усвідомлює зв'язок між правами і свободами ідивида та громадянською відповідальністю, та повинна бути готовим до компетентної участі у суспільному житті.

Аналіз практичної діяльності свідчить про те що сучасна історична і правова освіта в середній школі лише в деякій мірі спрямована формування громадянської компетентності учнів, а основна увага приділяється формуванню історичних і правових знань. Таким чином, увага до формування громадянської компетентності учнів в контексті розвитку громадянської освіти в Україні, практика вивчення історії та правознавства в школі, а також теоретична і методична база із зазначеної проблеми обумовили вибір та актуальність теми моєї роботи.

 Мета дослідження полягає у розкритті проблеми громадянської компетентності учнів як однієї з найважливіших завдань сучасного виховання людини-громадянина, для якої демократичне громадянське суспільство стане осередком реалізації її творчих можливостей, задоволення особистих та соціальних інтересів.

Завдання : Дослідження спрямоване на вирішення питань щодо забезпечення розвитку громадянської компетентності, громадянських цінностей і орієнтирів особистості, а також формування відповідних знань, умінь, навичок та ставлення, які є умовою ефективної та відповідальної участі громадян у політичному житті суспільства,ознайомлення з науково – методичною літературою з питання розвитку громадянської компетентності учнів в процесі вивчення суспільних дисциплін. Окреслити поняття громадянської компетентності та шляхи  реалізації  формування громадянської компетенції учнів, розкрити  методи та прийоми які використовуються під час навчального процесу.

Об’єкт: процес вивчення суспільних дисциплін у школі.

Предмет: дидактико – методичні засади формування громадянської компетентності учнів у сучасній освітній практиці.

Методи  дослідження:

1.Теоретичний аналіз наукової та навчально – методичної літератури.

2.Вивчення та узагальнення педагогічного досвіду.

3.Обсерваційні методи (прямі та непрямі спостереження, самоаналіз, самооцінка, моніторинг навчальних досягнень учнів).

4.Діагностичний метод (анкетування, бесіди і т.ін.).

5.Експеримент як основний метод дослідження.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ I. ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ У СУЧАСНІЙ ОСВІТНІЙ ПРАКТИЦІ

Удосконалення загальної освіти спрямоване на переорієнтацію процесу навчання, на розвиток особистості учня, навчання його самостійно оволодіти новими знаннями. Сучасна молода людина об’єктивно змушена бути більш мобільною, інформованою, критично і творчо мислячою, а значить і більш мотивованою до самонавчання і саморозвитку. Сучасний розвиток шкільної освіти пов'язаний з впровадженням компетентністного підходу до змісту та організації навчально-виховного процесу.

Під компетентністю людини розуміють спеціальним шляхом структурований (організований)  набір знань, умінь, навичок і ставлень, що дають їй змогу ефективно здійснювати діяльність або виконувати певні функції, забезпечуючи розв’язання проблем і досягнення певних стандартів у галузі професії або виду діяльності. Такі набори знань, умінь, навичок і ставлень набуваються як протягом життя, так і у процесі навчання. Сформована компетентність дозволяє людині визначити, розпізнати і ефективно, успішно розв’язати, незалежно від ситуації, проблему, що є характерною для певної сфери чи виду діяльності. [1].

В сучасній освітній практиці широко використовуються терміни "Компетентність" та "компетенція", які характеризують різні види життєдіяльності людини, високу якість її професійної діяльності і тому в педагогіці використання таких термінів виправдане.

Компетентність – стосовно структури змісту освіти, який побудовано в сучасних стандартах за галузевим принципом і в програмах – за предметним, – виводить мету та рівень, що в інтегрованому вигляді представляє освітні результати, які досягаються не лише засобами змісту освіти, але й соціальної взаємодії; як у міжособистісному, так і в інституційному культурному контексті. Таких результатів можна спрогнозувати безліч (у сфері когнітивній, діяльнісній, мотиваційній, соціальній). [2]

Саме тому сучасна педагогічна наука визначає певну систему компетентностей, яких набуває учень, опановуючи зміст освіти у навчально-виховному процесі загальноосвітнього навчального закладу. Ця система містить у собі ключові, або над предметні компетентності, які формуються під час засвоєння змісту всіх предметів і галузей освіти i є найважливішими. Ключова компетентність може бути визначена як здатність людини здійснювати складні поліфункціональні, поліпредметні, культуродоцільні види діяльності та ефективно розв’язувати відповідні проблеми. Їх формування є загальним результатом засвоєння учнем усього змісту середньої освіти. Друга складова цієї системи – галузеві компетентності, які формуються в результаті опанування учнем змісту однієї галузі в усіх класах середньої школи. І нарешті виділяються предметні компетентності, що набуваються учнем у ході вивчення того чи іншого предмета в усіх класах середньої школи

Компетенції сприймаються як похідне, вужче за поняття "компетентність". Аналіз контексту вживання поняття "компетенції" дозволяє розуміти його як соціально закріплений освітній результат. Тобто компетенції можуть бути виведені як реальні вимоги до засвоєння учнями сукупності знань, способів діяльності, досвіду ставлень з певної галузі знань, якостей особистості, яка діє в соціумі. [3]

Серед ключових компетентностей, які сьогодні визначені як орієнтири для виявлення результативності освітнього процесу в Україні, є: навчальна, соціальна, компетентність з інформаційних та комунікаційних технологій, економічна (підприємницька), загальнокультурна, валеологічно-оздоровча та громадянська. [4]

Визначальною рисою людини-громадянина має бути громадянськість. Громадянськість – це готовність людини реалізувати свої права та обов’язки, поважати права і свободи інших громадян, розуміти відповідальність перед суспільством і державою за свої вчинки.[5]

 

 

 

 

 

 

1.1.Поняття громадянської компетентності.

Освіта спрямовує людину на формування нових життєвих компетентностей, стратегій, посилення гнучкості та мобільності соціальної поведінки.

Одним із найактуальніших завдань  сучасної освіти і виховання в  Україні є створення умов для формування людини-громадянина, для якої демократичне громадянське суспільство є осередком для розкриття її творчих можливостей, задоволення особистих та суспільних інтересів. Це може забезпечити система громадянської освіти, що має на меті  підготовку молоді до активної участі  в житті демократичного суспільства і формування її громадянської компетентності. [6]

Під громадянською компетентністю розуміємо сукупність знань і досвіду у громадянсько-суспільній діяльності. Формування громадянської компетентності у сучасному змісті шкільної освіти має на меті сприяти як формуванню системи демократичної громадянської освіти в Україні завдяки поширенню європейського досвіду, наближати Україну до європейського освітнього, соціально-політичного, економічного і правового простору, слугувати набуттю нею європейської культурної ідентичності. [7]

Виховати в учня громадянську компетентність означає сформувати в нього комплекс особистісних якостей і рис характеру, що є основою специфічного способу мислення та спонукальною силою повсякденних дій, вчинків, поведінки.

 Це патріотична самосвідомість, громадянська відповідальність і мужність, готовність трудитися для розвитку держави, захищати її, підносити міжнародний авторитет. Це повага до батьків, свого родоводу, традицій та історії рідного народу, усвідомлення своєї незалежності як його представника, спадкоємця й наступника. Це дисциплінованість, працьовитість, завзятість, творчість, почуття дбайливого господаря своєї землі, піклування про її природу, екологію.

Ці та інші якості й риси формуються в процесі засвоєння учнями духовних надбань рідного народу, цілеспрямованого національного виховання як системи ідей, поглядів, переконань, традицій, звичаїв та інших форм соціальної політики українського народу, спрямованих на організацію життєдіяльності підростаючих поколінь, виховання їх в дусі природно-історичного розвитку матеріальної і духовної культури нації.

Потреба в формуванні громадянської компетентності визнається суспільством і державою як одне з найголовніших завдань сучасної освіти та нової української школи.

 Мета формування громадянської компетентності:

 - надати молодому поколінню знання про світові демократичні здобутки та    особливості становлення демократії в Україні;

 - сформувати  мотивацію та основні вміння, необхідні для відповідальної участі у громадсько-політичних процесах, критично-конструктивне ставлення молоді до життя суспільства;

- сприяти становленню активної позиції громадян щодо реалізації ідеалів і цінностей демократії в Україні;

- створити умови учням щодо набуття досвіду громадянської дії, демократичної поведінки та комунікативної взаємодії.

 

1.2. Складові громадянської компетентності

Олена Пометун визначила , що складовими структури громадянської компетентності школяра є три компоненти:

1.Ціннісний (ставлення,ціннісні орієнтири);

2. Діяльнісний (уміння й навички);

3. Процесуальний або особистісно – творчий ( стосується сфери самореалізації).

 Кожен з компонентів може бути представлений як інтегрована якістьособистості.

 Громадянська компетентність в усіх своїх компонентах( ціннісному , діяльнісному  та процесуальному ) може формуватись на уроках правознавства.

Ця компетентність нерозривно пов’язана з предметними компетентностями, яка покликана формувати правознавство як дисципліну: реалізовувати і постійно обстоювати свої права ; застосовувати процедури і технології захисту  власних інтересів, прав і свобод інших людей ;виконувати громадянські обов’язки в межах місцевої громади, держави та її політичних інститутів ; використовувати способи діяльності й моделі поведінки, що в межах чинного законодавства України відповідають інтересам самореалізації та захищають її права.

     Знання, засвоєні формально, ніби закривають перед людиною можливість практичної діяльності . В учня виникає відчуття непотрібності накопиченої інформації. Щоб цього не сталося ,потрібно здійснити перехід від інформації до думки , формування власного критичного ставлення , оцінювання суспільних явищ і процесів ,а від нього – до дії , вчинку, усвідомленого вибору форм правової поведінки.

     Саме тому розвиток критичного мислення на уроках правознавства я вважаюодним з ефективних інструментів формування громадянської компетентності. А засоби і методи їх формування обираю, виходячи з трьох основних чинників : змісту програмового матеріалу і його значення у становленні особистості громадянина ; особливостей розумової діяльності учнів і, нарешті, потреб самої дитини як рівноправного учасника навчально – виховного процесу. Взагалі намагаюсь застосовувати оптимальні педагогічні

технології , які б проектували кінцеві якості особистості ( учня ), зокрема, це:

 

• когнітивні (пізнавальні) – вміти відчувати навколишній світ,ставити питання, обгрунтовівати своє розуміння питання,вступати в змістовний діалог чи дискусію,робити висновки;
• креативні (творчі) виявляти гнучкість розуму, фантазію, мати свою точку хору, виявляти ініціативу, неординарність;
• комунікативні – здатність взаємодіяти з іншими суб’єктами і з навколишнім світом;
• організаційні – уміння ставити мету й забезпечувати її досягнення, програмування дій, самоаналіз і самооцінка.

Громадянська компетентність є інтегративною характеристикою особистості, яка включає й певний рівень психологічної готовності до активного здійснення суспільного життя – громадянськості. [8] Громадянська компетентність в усіх своїх компонентах (ціннісному, діяльнісному та процесуальному) може формуватись на уроках суспільних дисциплін.

 Спираючись на висновки  О.Пометун, зауважимо, що реалізація ціннісного компонента відбувається переважно через зміст освіти шляхом відбору й структурування навчального матеріалу курсу, який  забезпечує умови формування демократичних цінностей, орієнтацій, сприйняття ідеалів демократії, вироблення ставлень і мотивів діяльності, які є складовими громадянської позиції. Діяльнісний блок громадянської компетентності передбачає формування мотивованої активності, тобто суб’єктної особи, яка:

*виявляє суспільну  активність (в громадянських організаціях, самоврядуванні тощо);

* бере участь у соціальному проектуванні;

* виступає  розробником соціального проекту ;  є учасником соціального проекту;

* досліджує соціальні проблеми.

Постановка завдань формування громадянської компетентності учнів передбачає, що в переліку освітніх результатів кожного уроку мають бути сформульовані , крім суто навчальних , ще й такі, що спрямовані на розв’язання завдання:

Передбачати засвоєння учнями громадянознавчих знань;

- передбачати певний рівень розвитку громадянських умінь і навичок;

-передбачати формування позитивного ставлення учнів до  явищ і процесів, пов’язаних з демократичною державою, громадянським суспільством тощо.

Ефективний розвиток діяльнісно-процесуального компонента громадянської компетентності  передбачає залучення учня до активної навчальної діяльності, що супроводжується внутрішньою розумовою активністю. Паралельно з освоєнням діяльності учень  учень формує свою систему  цінностей,підтримувану соціумом . З пасивного споживача знань учень повинен стати активним суб’єктом освітньої діяльності,що  забезпечує послідовну та ефективну реалізацію  компетентісного підходу.

  Одним із сучасних шляхів організації активної пізнавальної діяльності учнів є інноваційні технології навчання, які дають можливість, реалізовуючи компетентнісний підхід через активну різноманітну діяльність учнів у проблемних  ситуаціях, формувати  активні  громадянські  уміння  і навички. У такому випадку результат навчання полягає вже не в передачі учням інформації  змісту, а в формуванні готовності діяти в житті з  позицій правосвідомості  та громадянської  відповідальності. Різноманітні інноваційні технології ( лекції, круглі столи та ін.) відіграють важливу роль у формуванні діяльнісно  - процесуального компонента на  уроках суспільних дисциплін та сприяють розвитку компонентів громадянської компетентності.

  Таким чином, нами визначено, що системне, тобто з уроку в урок, формування компонентів громадянської компетентності  на уроках суспільних дисциплін передбачає дотримання таких методичних умов:

Результати навчання на кожному уроці  повинні бути зорієнтовані на формування громадянської компетентності; у навчальному змісті предмета  мають бути акцентовані за допомогою відповідних завдань і засобів навчання громадянознавчі  знання, громадянські  цінності, уміння і навички учнів; організація навчального процесу повинна забезпечувати постійну активну  позицію учнів навчанні через системне  запровадження інноваційних технологій .

  У цьому контексті було визначено принципові вимоги до діяльності вчителя, адже, готуючись  до  уроку ,   вчитель  має  визначити :

Як сформулювати  очікуваний  результат уроку в залежності  від  того ,  який  компонент громадянської компетентності  та як саме  має  формуватися  на  матеріалі  даного уроку  в   зв’язку  з  його  темою  і  змістом; які   пізнавальні  завдання , проблемні  питання   та  ситуації  допоможуть акцентувати  громадянознавчий зміст  уроку    та  спрямувати  необхідну  діяльність  учнів; які  засоби навчання,  технології , або  методи будуть ефективними для  досягнення цього  результату. 

 Нарешті ,  процесуальний компонент,  за  О. Пометун, - це здатність учня мислити  критично  й  незалежно , вдаватися  до способів діяльності та  та  використовувати моделі  поведінки, що  відповідають інтересам  самореалізації : робити  свій вибір ,  застосовувати  демократичні  технології   поняття  й  виконання індивідуальних і  колективних  рішень, технології  розв’язання  проблем  суспільного  життя як  окремого  громадянина ,  так  і  школи , місцевої  громади, держави.

  Процесуальний компонент  виявляється  зовні  через  уміння. Може  виникнути запитання: «Чому вміння наведені  саме в  процесуальному компоненті громадянської  компетентності, а не  в  діяльнісному?» Таке  твердження базується  на  тому висновку,  що  вміння зазвичай  співвідносять   із  засвоєним  знанням,  яке надалі  отримує  деякі операціональні   характеристики,  виявляючись  у  формі   правильно  виконуваної  дії. 

До   даного  компонента  можна  віднести :  вміння отримувати  та  аналізувати  інформацію  щодо  соціальних  явищ і  процесів   із  широкого   кола  джерел; критичне  мислення  ;  виявлення  соціальних  проблем  ; вміння  формулювати  обґрунтовану  думку  щодо  суспільних  проблем;  вміння визначати  стереотипи  мислення ; вміння  працювати  в  групі  на засадах  співробітництва.

Процесуальний  компонент може  бути реалізований через зміну  пріоритетів  навчального  процесу : спочатку -  людина, особистість,  культура, а потім – держава, суспільство,  посилення уваги  до  розвитку  в дитини  вмінь самоорганізації, самоуправління , здатності  до  критичного  мислення. Його  реалізація  можлива  шляхом  діяльності  на  уроках суспільних  дисциплін  з  апробацією  отриманих  навичок  щодо шкільного  самоврядування та  громадської  діяльності  в межах дитячих  і  молодіжних організацій.

Громадянська компетентність на думку вчених-дослідників відноситься до ключових. Ключова компетентність є об’єктивною категорією, що фіксує певний рівень розвитку в особистості суспільно визнаного комплексу знань, умінь, навичок, ставлень, орієнтацій. Відтак і громадянську компетентність учня ми будемо розуміти як сукупність освітніх елементів, що складається з сукупності знань, умінь, навичок, переживань, емоційно-ціннісних орієнтацій, переконань особистості, які допомагають людині усвідомити своє місце в суспільстві, обов'язок і відповідальність перед співвітчизниками, батьківщиною і державою. [9]

Громадянська компетенція як здатність людини реалізовувати на практиці свою компетентність ангажує здатності взяти на себе відповідальність, спільно виробляти рішення й брати участь у його реалізації, толерантність до різних етнокультур і релігій, гармонійне поєднання особистих інтересів з потребами окремої корпорації й суспільства, участь у функціонуванні демократичних інститутів, потреб в актуалізації й реалізації свого особистісного потенціалу, здатності до саморозвитку. [10].

Таким чином, громадянська компетентність і громадянська компетенція є базовими складовими компетентнісного підходу в сучасній вітчизняній освіті.А формування громадянської компетентності учня можливе лише за наявності упедагога ключової компетентності – уміння виховувати переконанням.

 Згідно О.І. Пометун  громадянська компетентність передбачає такі здатності:

а) орієнтуватися в проблемах сучасного суспільно-політичного життя в Україні, знати процедури участі в діяльності політичних інститутів демократичної держави, органів місцевого самоврядування;

б) застосовувати процедури й технології захисту власних інтересів, прав і свобод своїх та інших громадян, виконання громадянських обов'язків у межах місце вої громади та держави загалом;

в) застосовувати способи та стратегії взаємодії з органами державної влади на користь собі й громадянському суспільству;

г) використовувати способи діяльності й моделі поведінки, що відповідають чинному законодавству України, задовольняють власні інтереси особи та захищають права людини й громадянина;

д) робити свідомий вибір та застосовувати демократичні технології прийняття індивідуальних і колективних рішень, враховуючи інтереси й потреби громадян, представників певної спільноти, суспільства та держави. [11]

 

 

 

1.3.Наукові дослідження проблеми громадянської компетентності.

Питання та шляхи формування громадянської компетентності учнів проаналізовані у працях Р. Даля, В. Зікратова, Х. Мюнклера, О. Пометун, Е..Слабунової. В працях цих та інших вчених обгрунтувано можливість ефективного використання міжпредметного підходу у формуванні громадянської компетентності.

Вивченню питань розвитку громадянськості школярів присвячені дослідження В..Малєнкова та О..Сухомлинської. Проблематика громадянського виховання розкрита в роботах П..Вербицької, М. Рагозіна, І..Тараненко, К..Чорної та ін.

Методичним підгрунтям для вивчення методики формування громадянської компетентності учнів у процесі навчання історії та правознавства стали сучасні праці з методики навчання історії та правознавства В.Машики, О.Наровлянського, О. Пометун, Т.Ремех, Г.Фреймана, І.Усенка та ін.

Указ Президента України «Про першочергові завдання щодо впровадження новітніх інформаційних технологій» (20.10.2005 № 1497/2005). Закон України "Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки” (9.01.07 № 537-V). Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді.

Додаток до наказу Міністерства освіти і науки України від 16.06.2015р. №641.

Питання формування громадянської компетентності учнів опрацьовувались однією з робочих груп проекту Європейської Комісії «Громадянська освіта – Україна», що реалізувався в Україні за підтримки Європейської Комісії у 2005-2008 рр. (керівник команди проекту Д.Ройл (Велика Британія), національний експерт С.Позняк, міжнародний експерт Карлхайнц Дюрр, керівник робочої групи О.Пометун). У межах проекту завдання цієї групи передбачали перегляд вже існуючих у країні елементів громадянської освіти для визначення  можливостей вдосконалення її змісту і структури для ефективного формування громадянської компетентності учнів загальноосвітньої школи. Далі діяльність групи мала на меті систематизувати правові та теоретичні засади змісту громадянської освіти в Україні й на цій основі уточнити  ознаки громадянської компетентності випускника ЗОНЗ, що могло б розглядатись як певний базовий еталон навчального результату для громадянської освіти.

У процесі цієї роботи групою були визначені такі складові громадянської компетентності людини, які мають формуватись у школі:

• громадянські  знання, на основі яких формуються уявлення про форми і способи життя і реалізації потреб і інтересів особистості в політичному, правовому, економічному, соціальному та культурному просторі демократичної держави взагалі, та української зокрема;
• громадянські вміння та досвід участі в соціально-політичному житті суспільства і практичного застосування знань;
• громадянські чесноти – норми, установки, цінності й якості, притаманні громадянинові демократичного суспільства.

Представлене розуміння громадянської компетентності в цілому співпадає з баченням цього поняття, сформульованим за результатами дослідження щодо ключових компетентностей у державах-членах Євросоюзу, яке було проведено  Eurydice (Інформаційна мережа освіти в Європі). Зокрема у цьому документі зазначається, що громадянська компетентність є однією зі соціальних компетентностей й означає поінформовану й активну участь особи в житті суспільства, до якого вона належить як на рівні місцевої громади, так  і державному та міжнародному рівнях. [12]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ II.  РОЗВИТОК  ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ НА УРОКАХ СУСПІЛЬНОГО ЦИКЛУ

 Формування громадянської компетентності має на меті підготовку молоді до активної участі у житті демократичного суспільства і розвитку демократичної культури. Громадяни мають вчитися бути вільними, незалежними та творчими, критично мислити, знати свої права і обов'язки, уміти працювати в колективі, вести діалог та переговори. [13]

У процесі роботи педагогів в учнів формуються такі складові громадянської компетентності людини:

•     громадянські  знання, на основі яких формуються уявлення про форми і способи життя і реалізації потреб і інтересів особистості в політичному, правовому, економічному, соціальному та культурному просторі демократичної держави взагалі, та української зокрема;
•     громадянські вміння та досвід участі в соціально-політичному житті суспільства і практичного застосування знань;
•     громадянські чесноти – норми, установки, цінності й якості, притаманні громадянинові демократичного суспільства.

 Зміст громадянської освіти, що забезпечує формування громадянської компетентності особистості, є сукупністю:

•     громадянських умінь, що необхідні для ефективної соціалізації учня у політичній,  правовій, соціальній, економічній та ін. сферах суспільного життя та пізнання оточуючого світу протягом життя;
•     громадянських цінностей, ставлень, установок, серед яких можна виокремити загальнолюдські, демократичні, національні. [14]

Таке бачення при формуванні громадянської компетентності дозволяє говорити про її інтегрований характер, а отже необхідність реалізації цього змісту засобами предметів суспільного циклу.

Формування громадянської компетентності сьогодні передбачає також посилення уваги учителів і науковців до розробки, адаптації й запровадження нових методик навчання та виховання, зокрема найкращих зразків вітчизняного і зарубіжного досвіду. Необхідною є також розробка критеріїв, змістового наповнення та методик оцінювання рівнів сформованості громадянської компетентності учнів на різних ступенях навчання у відповідності до базового еталона та вимог державного стандарту.Теоретичний аналіз проблеми дозволяє стверджувати, що одною з важливих умов ефективності навчання є чітке визначення його цілей, яке повинно враховувати загальні завдання навчання предмета, розвитку  і виховання учнів, а також умови забезпечення навчального процесу, підготовку вчителя і т.д. З одного боку, цілі повинні бути реальними за тих умов, що існують у суспільстві та освіті на певному етапі, з іншого – вони завжди відбивають педагогічний ідеал, прагнення суспільства до певного типу освіченої особистості.

Сьогодні у світовій освітній практиці  домінуючою стає  нова ідеологія, компетентнісна парадигма освіти, що  поєднує в собі діяльнісний, інтелектуальний і ціннісний компоненти й  формується „від результату”, який і виступає як мета, що прагнуть досягти учні й вчитель у спільній активній діяльності на уроці. Чітке визначення очікуваних результатів вчителем під час проектування уроку є обов’язковою і важливою процедурою. Постановка перед учителем історії і правознавства завдань формування громадянської компетентності учнів передбачає, що в переліку освітніх результатів кожного уроку мають  бути сформульовані, крім суто правознавчих та історичних, ще й такі, що спрямовані на розв’язання цього завдання:

- передбачати певний рівень розвитку громадянських умінь і навичок;

- передбачати формування позитивного ставлення учнів до явищ і процесів, пов’язаних з демократичною державою, громадянським суспільством тощо та відповідних ціннісних орієнтацій.

Запропоновані підходи до проектування уроку або іншого відрізку навчально – виховного процесу, безумовно, потребують подальшого осмислення і поступового впровадження у практику навчання не тільки історії, а і інших предметів, оскільки навчання, орієнтоване на реальні чіткі, вимірювані, зрозумілі, дієво значущі результати, повинні сьогодні забезпечити дійсний розвиток особистості кожного учня і майбутнє нашої держави.

2.1. Шляхи реалізації громадянської компетенції

 Громадянська компетентність є інтегрованою характеристикою особистості, яка включає й певний рівень психологічної готовності до активного суспільного життя – громадянськість.

  Формування громадянської компетентності в школі – це засвоєння в навчальних ситуаціях основ повноцінної та правомірної громадянської поведінки особи в суспільстві. А враховуючи висновок  Овчарук О. про те що компетентність – це здатність діяти в ситуації невизначеності, уточнимо поняття освітньої ключової громадянської  компетентності: це  здатність учня самостійно  діяти в ситуації невизначеності під час вирішення навчальних ситуацій у сфері громадянської освіти.[15]

Формування громадянської компетентності учнів має на меті підготовку молоді до активної участі у житті демократичного суспільства і розвитку демократичної культури. Громадяни мають вчитися бути вільними, незалежними та творчими, критично мислити, знати свої права і обов'язки, уміти працювати в колективі, вести діалог та переговори. [16]

Таке бачення  змісту громадянської компетентності дозволяє говорити про її інтегрований характер, а отже необхідність реалізації цього змісту засобами предметів суспільного циклу.

Громадянська компетентність сьогодні передбачає також посилення уваги учителів і науковців до розробки, адаптації й запровадження нових методик навчання та виховання, зокрема найкращих зразків вітчизняного і зарубіжного досвіду. Необхідною є також розробка критеріїв, змістового наповнення та методик оцінювання рівнів сформованості громадянської компетентності учнів на різних ступенях навчання у відповідності до базового еталона та вимог державного стандарту.

Формування правової культури тісно пов'язане з формуванням громадянської позиції та  вихованням політичної культури громадянина. Політична освіченість включає знання про типи держав, політичні організації й інституції, принципи, процедури й регламенти суспільної взаємодії, виборчу систему країн світу. На уроках учні ще раз переконуються в необхідності державотворчих процесів у поєднанні з розбудовою громадянського суспільства, усвідомлюють необхідність відстоювати свої політичні інтереси, вчаться повазі й толерантному ставленню до політичних поглядів інших людей. Невід’ємною часткою громадянського є полікультурне виховання, яке охоплює вивчення різноманітних культур, виховання поваги до представників усіх культур, не зважаючи на расове, етнічне походження, сприйняття взаємозв’язку та взаємовпливу загальнолюдського, національного компонентів культури в широкому значенні.

Завдяки формуванню громадянської компетентності в школі випускники  виявляються навченими, готовими до реалізації професійних обов’язків, вирішення реальних професійних та життєвих проблем. Вчителі повинні знаходяти можливість теоретичні знання з предмету втілити в практичних навчальних методиках, використовуючи інноваційні технології, і створити умови на своїх уроках близькі до життєвих нестандартних ситуацій, що допоможе майбутньому громадянину України пристосуватися до сучасних умов життя.

 

2.2. Методи та прийоми розвитку громадянської компетентності 

Одним із головних завдань в сучасній освіті є створення умов для формування людини-громадянина, особистості, якій притаманні демократична громадянська культура, усвідомлення взаємозв'язку між індивідуальною свободою, правами людини та її громадянською відповідальністю, готовність до компетентної участі в житті суспільства. За час своєї педагогічної діяльності, формуючи свій власний досвід на основі досвіду педагогів-новаторів я виробила алгоритм розвитку творчої діяльності школярів, зважаючи на таку послідовність:

а) базові знання учнів;

б) особистісна орієнтація щодо доцільності отриманих знань;

в) виготовлення власного творчого продукту.

Відомо, що виховати творчу особистість може лише творча   особистість – учитель, який не тільки ґрунтовно володіє знаннями, а й творчо використовує їх, імпровізує, експериментує, створює власні способи розв'язання практичних задач.

         У процесі навчально-виховної діяльності використовую інтерактивні методи та прийоми. Вони є універсальними для розвитку життєвих, громадянських  компетентностей, формують уміння колегіально вирішувати завдання, сприяють активізації особистісних якостей школяра. 

Застосовуючи  елементи інтерактивних технологій, дотримуюсь  певних вимог до структури уроку, а саме:  мотивації;  оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів;  надання необхідної інформації;  інтерактивна вправа – центральна частина заняття; підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

На етапі активізації опорних знань та мотивації навчальної діяльності використовую такі прийоми як «Ланцюжок», «Так – ні», «Збери намисто». Робота з картками, в яких міститься текст із пропущеними назвами деяких дат за темою, які потрібно вписати в пропущені місця. Це завдання індивідуального характеру, під час якого учень виконує той обсяг, який може виконати, і працює у зручному для себе темпі. Таким чином, створюється оптимальна психолого-педагогічна ситуа­ція для реалізації навчальної мети.

Мотивація є своєрідною психологічною паузою, яка дає можливість учням насамперед усвідомити, що вони зараз почнуть вивчати інший (після попереднього уроку) предмет, що перед ними інший учитель і зовсім інші завдання. З цією метою використовую прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликає у дітей здивування, подив, інтерес до змісту знань та процес їх отримання, підкреслює парадоксальність явищ та подій. Це є коротка розповідь учителя, бесіда, демонстрування наочності й нескладна інтерактивна технологія («мозковий штурм», «мікрофон») уявна прогулянка тощо.

Забезпечити використання інтерактивних методик можливо в умовах групової і парної форм організації навчальної діяльності.   Досить часто на своїх уроках впроваджую роботу в малих групах та парах. Робота в малих групах надає всім учасникам можливість діяти, практикувати навички співробітництва міжособистісного спілкування. 

Результативність при формуванні громадянської компетентності у великій мірі залежить від вибору методів роботи, серед яких пріоритетна роль належить активним, що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини, розвиток ініціативи й творчості учнів, підвищення їхньої активності, актуалізацію комунікативного потенціалу, формування критичного мислення, когнітивних, нормативних та поведінкових норм, вміння міркувати, аналізувати, ставити питання, шукати власні відповіді, аналізувати проблеми, робити власні висновки, набувати вмінь та навичок адаптації, захищати свої інтереси, поважати інтереси та права інших, самореалізовуватись, брати участь у громадському житті.

До прийомів, що сприяють формуванню громадянської компетентності учнів на уроках суспільного циклу, можна віднести колективні форми взаємодії, у тому числі слід назвати групову і парну види роботи. Саме в групах і парах проходить обговорення тієї чи іншої проблеми, саме у взаємодії з оточуючими дітьми складаються певні погляди на життя і формується світогляд.

Наступним ефективним прийомом роботи у згаданому вище напрямку є рольова гра, яка також є формою колективної взаємодії.

Однак у цьому разі кожен учень вже несе індивідуальну відповідальність за своє рішення. В той самий час у рольовій грі зазвичай попередньо обговорюється траєкторія поведінки учасників у певній ситуації. В результаті використання даного прийому роботи також доречно запровадити етап рефлексії у тому, щоб учні змогли проаналізувати необхідність та ефективність тієї чи іншої моделі поведінки. Звісно, багато в чому рольова поведінка визначається навчальним матеріалом, але моральна спрямованість також впливає на варіант поведінки.

Крім вище згаданих методів, доцільно використовувати також і традиційні: бесіди, дискусії, різні форми роботи з книгою, періодичною пресою. Всі вони допомагають вводити підростаюче покоління в систему цінностей демократичного суспільства, що передбачає формування в нього основ громадянської культури.

2.3. Формування національної самосвідомості, правових та історичних аспектів громадянської компетентності учня на уроках історії та правознавства.

Саме на уроках суспільного циклу надається унікальна можливість сформувати громадянські почуття підростаючого покоління. Вивчення історії нашої Батьківщини – України, як зазначав В.О.Сухомлинський, «…Вічно жива сила, яка створює громадянина. Вона усмоктується в кров,  у серце, в кожну клітинку істоти, в кожну іскру думки пристрастей як вічно живий рух народного духу, як народне безсмертя» .[17]

Знання  історії є одним із найважливіших чинників формування національної свідомості народу. «Без знання  минулого  неможливо точне  поняття про сучасне», – справедливо наголошував  видатний  український історик М.С.Грушевський.

На уроках історії закладаються підвали­ни історичних уявлень майбутніх громадян про давнє минуле власне українського на­роду, його мови, культури, ментальних рис характеру, державно-політичного життя, як невід'ємної складової формування європей­ської-цивілізації. Тут учні  отримують базові наукові знання, що слугуватимуть фундаментом формування їх історичної свідо­мості, патріотизму.

Історія України — це не тільки події, а й історичні постаті. Перед учнями постає велична галерея історичних образів: князів, гетьманів, керівників народних повстань, політичних діячів, борців за українську справу.

На прикладах жит­тя, діяльності і боротьби за державу україн­ських князів, козацтва, видатних гетьманів Б. Хмельницького, І. Мазепи, П. Орлика; всього українського народу та його видатних представників - Т. Шевченка, В. Винниченка, М. Міхновського, М. Грушевського, та багатьох інших, прагну на уроках продемонструвати національну гідність нашого народу, його прагнення мати власну державу.  З метою формування громадянської позиції учнів впроваджую різні форми роботи на уроці. Пріоритетним напрямом процесу виховання юного громадянина України є формування і розвиток у школяра національної самосвідомості, яку можна формувати і розвивати такими методами як лекція, бесіда, диспут, метод прикладу. Найчастіше використовуваним є метод бесіди. Головне  захоплено подати інформацію, зацікавити нею школярів. Теми для таких бесід різноманітні.  Але найбільш ефективними для формування національної самосвідомості є героїчні. Як писав О.Сухомлинський, ідея вірності Батьківщині стає переконанням, коли вона постає перед дитиною в ореалі героїчного. Тому варто вдаватися до бесід про видатних борців за незалежність України (П. Сагайдачного, Б. Хмельницького, І. Виговського, І. Мазепу, П.Полуботка, П. Калнишевського, С. Петлюру), народних героїв (С. Наливайка, І.Сірка, О. Довбуша, І. Богуна та інших), наводити приклади самовідданого служіння Україні, яких немає в підручниках.

 Можливості курсу Всесвітньої історії  10 клас у формуванні громадянської компетентності учнів. Проблема громадянської освіти: Національні,загальнолюдські та європейські цінності в контексті громадянської освіти.

Тема де ці питання розглядаються: Розділ І.Прискорення економічного, технічного, інтелектуального прогресу.

 Ключові запитання щодо розкриття проблеми громадянської освіти у змісті предмету: 1.Чим відрізнялися системи загальнолюдських цінностей людини ХІХ ст. й людини початку ХХ ст.?

2.В яких сферах життєдіяльності людей індустріального суспільства відбулася найбільша модернізація цінностей?

Тема де ці питання розглядаються: Розділ ІІІ. Післявоєнне облаштування світу.

Версальский договір. Мирні договори із союзниками Німеччини. Вашингтонський договір 1922 р.

Ключові запитання щодо розкриття проблеми громадянської освіти у змісті предмету: 1.За допомогою яких правових інструментів Ліга Націй сприяла захисту прав національних меншин у багатонаціональних державах?

Тема де ці питання розглядаються: Розділ V. Період стабілізації в Європі і Північній Америці. (1924 – 1929 рр.)

Період “процвітання” в США.

Нові цінності європейців і американців у 20-х роках. Поява “масової  культури”. Нові напрями в мистецтві та літературі.

Ключові запитання щодо розкриття проблеми громадянської освіти у змісті предмету: 1.Яким чином  процес політичної та соціально – економічної стабілізації у США вплинув на зміну ціннісних орієнтирів американців?

2.Які події 20-30-х рр. вплинули на зміну ролі і статусу жінки в сучасному суспільстві?

3.Чи вважаєте ви поширення

 “ масової культури ” в 20-ті рр. ХХ ст.. ознакою занепаду загальнолюдських цінностей західної цивілізації?

При вивченні теми: «Національно – визвольна війна середини ХVІІ століття» (8 клас), характеризуючи   гетьмана Богдана Хмельницького, як дипломата,  урок проводжу у вигляді наукової конференції. Учні працюють у групах: «наукові працівники» («Відносини України з Кримським ханством та Османською імперією», «Україна і Московське царство», «Україна і країни Європи») і «журналісти», які готують питання до кожному виступу «наукових працівників». Опрацьовуючи питання, школярі виявляють знання фактичного матеріалу, вміння ставити питання, аналізувати події, давати аргументовані відповіді. В кінці уроку, підсумовуючи  діяльність  Богдана Хмельницького – гетьмана, учні дають відповідь на проблемне питання: «Чи могла Україна за часів Богдана хмельницького стати незалежною державою? Якщо могла, то що завадило цьому?».  

Вивчаючи тему «Початок української революції (вес­на-літо 1917 p.) (10 клас), ключовими ставлю запитання: як зміни у повсяк­денному житті населення українських земель у тилу та на фронті вплинули на їх ціннісні орієн­тації? Які демократичні, національні цінності за­фіксовані в І Універсалі Центральної Ради? З якими з них ви погоджуєтеся сьогодні? Чому?

Учні заздалегідь готують повідомлення про М.Грушевського, В.Винниченка, С.Петлюри, М.Міхновського. Доцільно  проводити уроки за даною темою у вигляді круглого столу.

Практикую в роботі також проведення диспутів, семінарів, практикумів. Учні працюють із різними джерелами інформації, готують доповіді,  виступи, працюють в творчих групах.  Наприклад, при вивченні теми: «Радянсько-німецькі догово­ри 1939 року і західноукраїнські землі», розв’язуючи проблему: процеси європейської інтеграції та глобалізації, об'єдную учнів в  групи, які отримують джерела інформації й завдання для їх опрацювання:

Завдання для групи 1

Ви є членами тимчасової парламентської комісії з правової оцінки радянсько-німецького пакту про ненапад. (Витяг з таємного додаткового про­токолу до договору про ненапад між Німеччиною та СРСР. 23 серпня 1939 р.). Проаналізуйте запропоновані вам джерела та виконайте зав­дання до них, відповідаючи на запитання до до­кументів. Підготуйтесь репрезентувати резуль­тати роботи.

 Завдання для групи 2

Ви є представниками радянської влади і військового командування. Обґрунтуйте дії СРСР, проаналізуйте запропоновані вам джерела та виконайте завдання до них, відповідаючи на запитання до документів. Підготуйтесь репре­зентувати результати роботи. (Нота уряду СРСР, врученої польському послу в Москві 17 вересня 1939 року).

Завдання для групи 3

Ви є мешканцями західноукраїнських зе­мель та очевидцями цих подій. Проаналізуйте запропоновані вам джерела та виконайте зав­дання до них. (Спогади письменника Юрія Пашківського про події «золотого верес­ня» 1939 р.). Відповідаючи на запитання до до­кументу, підготуйтесь репрезентувати резуль­тати роботи.

Завдання для групи 4

Ви є мешканцями Північної Буковини та оче­видцями цих подій. Проаналізуйте запропоновані вам джерела та виконайте завдання до них ( Виступ В. Молотова на 6-ій сесії Верховної Ради СРСР 29 березня 1940 р.). Відпо­відаючи на запитання до документу, підготуй­тесь репрезентувати результати роботи.

 По закінченні групової ро­боти у загальному колі проводить­ся презентація результатів роботи кожною групою. Інші групи став­лять запитання. Учні  застосовують історичну карту. На завершення пропоную міні-дискусію навколо ключового запитан­ня: Чи могли процеси міжвоєнної євро­пейської інтеграції врятувати українців від трагедії війни ? Чому ?

Наприкінці  уроку організовую рефлексію та самооцінку учнями результатів уроку, запропонованих на початку, шляхом обговорення у загальному колі.

У процесі отримання знань про свою Батьківщину, її минуле, про визначних людей, народні традиції та ідеали формуються історична пам'ять, патріотизм і громадянська позиція підростаючого покоління.

Українська держава зможе розвиватися лише знаючи своє минуле, і пам'ятати, що саме історична свідомість є вищою духовною цінністю будь-якої нації. Як писав Олександр Довженко: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців». І такий народ завжди будуть зневажати й поневолю­вати.

Предмет: Історія України (10 клас)

Тема: Початок української революції (весна – літо 1917 р.).

Проблема ГО: національні, європейські та загальнолюдські цінності.

Ключові питання: Як зміни у повсякденному житті населення українських земель у тилу та на фронті вплинули на їх ціннісні орієнтації? Які демократичні, національні цінності, зафіксовані в І Універсалі Центральної Ради? З якими з них ви погоджуєтеся сьогодні? Чому?

Завдання уроку / очікувані результати

Після цього заняття учні зможуть:

• визначати причини революції в Україні;
• пояснювати, яким чином виникла УЦР, яким був її склад, які демократичні, національні цінності були зафіксовані в її політичній програмі на початку діяльності та які причини обумовили їх виникнення;
• характеризувати основні політичні сили в Україні цього періоду й їх цілі, ставлення різних соціальних верств населення до політичної еліти України на початку революції (весна – літо 1917 р.);
• висловлювати власне ставлення до цінностей, зафіксованих в І Універсалі Центральної Ради, порівнюючи їх із сучасними цінностями українського суспільства.

При викладанні правознавства намагаюся створити таку навчальну ситуацію , яка спонукатиме школярів до зацікавленої роботи під час аналізу правової ситуації і буде спрямована саме на формування компетентнісної орієнтації учнів . Наприклад , під час вивчення теми :”За якими правилами живе суспільство ?” в курсі “Практичне право” у 8 класі  учні створюють власні правила , дискутуючи в групах, вони приймають і затверджують спільні рішення більшості. Учні формують власну позицію і  бачення себе в сучасному світі. Важливим є те, що на наступному уроці в темі “Навіщо людям потрібні закони ? “ учні під час рольової гри “створимо закон “мають навички написання документа і порівнюють правила з попереднього уроку  з новоствореними законами . Все це відбувається під час діалогу – “вчитель-учень”, “учень-учень”.

     Аналіз різноманітних правових ситуацій буде цікавим для школярів лише тоді ,коли вони пробуджують певні асоціації , пов’язані з їхнім світосприйманням , життєвими проблемами , емоційними потребами . Спонукають до цього такі завдання:

Ці завдання орієнтують учня на ідентифікацію себе з правовими

ситуаціями , спонукають до глибокого усвідомлення психології дій , створення власної інтерпретації різноманітних подій.

      Для глибокого, неформального засвоєння понять і юридичних категорій використовую метод порівняння . Наприклад, вивчаючи тему “Держава “ (9 клас ) пропоную учням порівняти різні елементи форми держави : форма правління (монархію :конституційну і дуалістичну ; республіку : президентську , парламентську і змішану );форми державного управління (унітарну і федеративну); форми політичного режиму ( демократичний і антидемократичний політичні режими ; тоталітаризм і авторитаризм). На уроках із цивільного права ( 9 клас) порівнюю різні види цивільних договорів , при вивченні сімейного права звертаю увагу на усиновлення, опіку та піклування і патронат над дітьми.

     Щоб цей метод ”працював” на повну силу , допомагаю дітям пройти всі його етапи до кінця :не просто встановлювати спільне та відмінне між поняттями , а й проаналізувати , які серед спільних ознак є основними і чому, а які – серед відмінних . Потім найсильнішим учням  пропоную самостійно визначити критерії порівняння ,скласти власну таблицю. Лише тоді, вивчаючи юридичні категорії , учні не будуть формально їх зазубрювати , а проникатимуть у їхню суть. А відтак розпізнаватимуть ці явища , причинно-наслідкові зв’язки між ними , сформують власну позицію щодо них .

     Формування громадянської компетентності сприяє прийом аналізу юридичної ситуації . Застосовуючи його на різних етапах уроку (актуалізація опорних знань , мотивації навчальної діяльності , закріплення матеріалу уроку загалом ), акцентую увагу учнів не лише на вмінні правильно застосовувати норми закону , а й в аналізі та розв’язанні юридичних задач .

     Розвиток критичного мислення учнів  сприяє моделюванню правових ситуацій. Пропоную учням змоделювати ситуацію самостійно. Під час вивчення кримінального права пропоную старшокласникам змоделювати ситуацію , коли один і той самий злочинець в одному випадку буде загальним суб’єктом злочину , а в іншому – спеціальним ( наприклад , громадянин України звинувачується у державній зраді й убивстві ).Звичайно, таке завдання вимагає від учнів володіння більш складними вміннями і навичками , а тому застосовується насамперед дуже рідко і лише з допомогою вчителя та сильних учнів.

     Ефективним засобом залучення учнів до пошуково – дослідницької діяльності на уроці є застосування проблемно-пошукового методу. Використовуючи його , практикую формулювання проблемного питання уроку на початку вивчення нового матеріалу. Так, під час вивчення тем “Особисті права людини “,” Політичні права і свободи ” у 10 класі (Права людини),урок розпочинаю проблемним питанням. Якщо питання звучить несподівано , провокаційно чи інтригуюче –це лише спонукає учнів  до більш активної розумової діяльності.

Далі представлені деякі форми роботи на уроках правознавства з метою формування громадянської компетентності:

1.«Дерево рішень». Творче завдання «Соціальні норми та їх значення у формуванні правосвідомості»

На слайді розміщені соціальні норми, якими користується у суспільстві.

Завдання: розмістити дані соціальні норми на власному відбитку руки за пріоритетністю та аргументувати власну думку.

Слово викладача. Саме рука асоціюється з безпосередньою діяльністю людини, ми подаємо руку, що значить довіру, ми рукою висловлює протест «стоп», рука завжди була символом голосування і висловлення власної позиція «я так думаю». Обирайте розташування норм за їх дієвість, визначайте такі норми, які на вашу думку найважливіші у житті людини (визначання часу на виконання роботи).

2.«Займи позицію». Висловлення власної точки зору стосовно пріоритетності соціальних норм.

Підсумок. Дані соціальні норми розміщуються на пальцях однієї руки, які можуть створити міцний кулак, що символізує силу і непохитність.

3.«Квест» (рольова гра)

Завдання: визначення прав та обов’язків суб’єктів правовідносин.

Слово викладача. Норми, які регулюються нормами права – правовідносини (визначення поняття).

У навігаторі наведені ролі, які ви будите виконувати відповідно мого тексту, а даний клубок ниток виконуватиме роль встановлення правових відноси.

Підсумок. Після виконання таких вправ ми повинні говорити, що кожен із нас є учасником державотворчих процесів, які відбуваються у нашій державі.

4.«Понятійна розминка»

Слово викладача. Існують різні визначення поняття «держава» та низка теорій походження держави. Здійснено акцент на органічній теорії походження основоположника Герберта Спенсера (анг.філософа). За його теорією держава – живий організм, який має найважливіші органи життя.

Завдання. У навігаторі зазначити  основні органи життя людини, а потім із них оберіть три та провести аналогії з основними органами державної влади.

     5.«2 – 4 – разом»

Завдання: по парно довести власну точку зору, стосовно визначеної власної аналогії, потім об’єднатися у групу з 4 представників і визначити основну аналогію, а на завершення представити власну позиці.

    6.«Сила аргументу» (Хто? Скільки? Як?)

Завдання: продивитися слайди у швидкому темпі і спробувати запам’ятати зміст за схемою «Хто? Скільки? Як?»

1 сл. Хто може бути народним депутатом.

2 сл. Хто може бути президентом.

3. сл. Хто може бути суддею.

     7.«Юридичні числа»

Завдання: у навігаторі зазначити, які числа були вказані у кожному слайді.

     8.«Юридичний фототринажер». Робота з ілюстраціями

Завдання: визначити які зображення були зазначені на слайдах і в чому їх особливість.

     9. «Буква закону». Робота з нормативно-правовими джерелами.

     Завдання: підтвердити нормами Конституції свою точку зору.

     Підсумок.

Дотримання прав людини, виконання обов’язків – це запорука єднання громадянського суспільства на шляху до стабільного та гармонійного розвитку незалежної, демократичної, правової та соціальної держави.

 

 

 

РОЗДІЛ III. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

У процесі роботи були визначені такі складові громадянської компетентності людини, які мають формуватись у школі:

• громадянські  знання, на основі яких формуються уявлення про форми і способи життя і реалізації потреб і інтересів особистості в політичному, правовому, економічному, соціальному та культурному просторі демократичної держави взагалі, та української зокрема;
• громадянські вміння та досвід участі в соціально-політичному житті суспільства і практичного застосування знань;
• громадянські чесноти – норми, установки, цінності й якості, притаманні громадянинові демократичного суспільства.

Чим повинен керуватися вчитель, формуючи громадянську компетентность учнів?

1.Головним у діяльності вчителя є особистість, яку він формуєте .

Не предмет формує особистість, а вчитель своєю діяльністю, пов’язаною з вивченням предмета

2.Допомогти учням оволодіти найбільш продуктивними методами навчально- пізнавальної діяльності, навчити їх вчитися.

3.Навчити учнів думати та діяти самостійно. Відходити від механічних переказів, дослівного відтворення матеріалу підручника.

4.Творче мислення розвивати всебічним аналізом проблем,  частіше практикувати творчі завдання.

5.Слідкувати за способом та формою висловлювання думки учнів.

6.Показати дітям перспективи їх навчання.

7.У процесі навчання обов’язково враховувати індивідуальні особливості кожного учня.

8.Заохочувати дослідницьку роботу школярів. Освіта спрямовує людину на формування нових життєвих компетентностей, стратегій, посилення гнучкості та мобільності соціальної поведінки.

 

 

ВИСНОВКИ

Одним із найактуальніших завдань  сучасної освіти і виховання в  Україні є створення умов для формування людини-громадянина, для якої демократичне громадянське суспільство є осередком для розкриття її творчих можливостей, задоволення особистих та суспільних інтересів. Тому школа повинна здійснити  підготовку молоді до активної участі  у житті демократичного суспільства і формування її громадянської компетентності.

Формування громадянської компетентності у сучасному змісті шкільної освіти має на меті сприяти як формуванню системи демократичної громадянської освіти в Україні завдяки поширенню європейського досвіду, наближати Україну до європейського освітнього, соціально-політичного, економічного і правового простору, слугувати набуттю нею європейської культурної ідентичності.

Виховати в учня громадянську компетентність означає сформувати в нього комплекс особистісних якостей і рис характеру, що є основою специфічного способу мислення та спонукальною силою повсякденних дій, вчинків, поведінки. Це патріотична самосвідомість, громадянська відповідальність і мужність, готовність трудитися для розвитку держави, захищати її, підносити міжнародний авторитет. Це повага до батьків, свого родоводу, традицій та історії рідного народу, усвідомлення своєї незалежності як його представника, спадкоємця й наступника. Це дисциплінованість, працьовитість, завзятість, творчість, почуття дбайливого господаря своєї землі, піклування про її природу, екологію. Ці та інші якості й риси формуються в процесі засвоєння учнями духовних надбань рідного народу, цілеспрямованого національного виховання як системи ідей, поглядів, переконань, традицій, звичаїв та інших форм соціальної політики українського народу, спрямованих на організацію життєдіяльності підростаючих поколінь, виховання їх в дусі природно-історичного розвитку матеріальної і духовної культури нації.

Потреба в формуванні громадянської компетентності визнається суспільством і державою як одне з найголовніших завдань сучасної освіти та нової української школи тому завдання педагогів контексті формування громадянської компетентності це:

 - надати молодому поколінню знання про світові демократичні здобутки та    особливості становлення демократії в Україні;

 - сформувати  мотивацію та основні вміння, необхідні для відповідальної участі у громадсько-політичних процесах, критично-конструктивне ставлення молоді до життя суспільства;

- сприяти становленню активної позиції громадян щодо реалізації ідеалів і цінностей демократії в Україні;

- створити умови учням щодо набуття досвіду громадянської дії, демократичної поведінки та комунікативної взаємодії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Забезпечення формування грома­дянської компетентності у сучасному змісті шкільної освіти (Підсумковий до­кумент робочої групи з розробки планів і програм проекту «Громадянська освіта -Україна» // Історія в школах України. — 2006.- С.10.

2.Бібік Н.М. Компетентнісний підхід: рефлексивний аналіз застосування / Бібік Н.М. // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи. – К.: К.І.С., 2004. – С.47 .

3. Там же – С. – 53.

4. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти (Постанова кабінету міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392) – Інформаційний збірник та коментарі міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. – К. «Педагогічна преса», лютий 2012 - № 4-5

5.Закон України «Про освіту» (прийнятий Верховною Радою 3.05.91 р., зі змінами 23.12.2010 № 2856-VI) –

6. Пометун О.І. Формування громадянської компетентності: погляд з позиції сучасної педагогічної науки / Пометун О.І. // Вісник програм шкільних обмінів . – 2005. – № 23. – С. 5.

7. Там же – № 23. – С. 7.

8.Там же – № – С. 8.

9. Там же – № – С. 8.

10. Там же – № – С. 11.

11. Пометун О. І. Теорія та практика послідовної реалізації компетентнісного підходу в досвіді зарубіжних країн // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи. – К.: «К.І.С.», 2004. – С.67. 12.Національна доктрина розвитку освіти в Україні (Указ Президента України № 347/2002 від 17.04.02 року) - www.osvita.ua

13. Вербицька П. Вчителі історії та суспільних дисциплін у добу змін / Вербицька П. //Доба –2005. – №2(14). –    с.6 – 11 .

14.Забезпечення формування громадянської компетентності у сучасному змісті шкільної освіти (Підсумковий документ робочої групи з розробки планів і програм проекту «Громадянська освіта – Україна»//Історія в школах України.- 2006.-№ 8.- С.5.

15. Овчарук О. Компетентності як ключ до оновлення змісту освіти / Овчарук О. // Стратегія реформування освіти в Україні: Рекомендації з освітньої політики. – К.: К.І.С., 2003. –  С.36.

16.Там же – № – С. 38.

17. В.О.Сухомлинський. Вибрані твори в п’яти томах. – Киів, 1977. - Т.1, С.147.

18. Методичні рекомендації щодо національно-патріо­тичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах (додаток до Наказу Міністерства освіти і науки України від 16.06.2015 р. № 641).

19. Компетентнісний підхід у сучасній українській освіті: світовий досвід та українські перспективи // Під заг. ред. О. Овчарук. - К.: «К.І.С», 2004.