"Формування історичних понять як засіб розвитку навчально-пізнавальної компетентності учнів"

      Вчитель історії КСШ І-ІІІ ст. № 107 з

      поглибленим вивченням англійської мови

      Махиня Вікторія Федорівна

 

 

ФОРМУВАННЯ ІСТОРИЧНИХ  ПОНЯТЬ 

ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ

Як відомо, понятійно-предметний апарат складає основну частину теоретичних знань будь-якої науки, у тому числі й історичної. Без понять неможливо розкрити існуючі в об’єктивному реальному зв’язку закономірності історичного процесу, неможливо формувати науковий світогляд, розвивати учнів, підводити їх до провідних ідей курсу. Формування уявлень і понять в учнів педагоги і психологи вважають основним ядром усього учбового процесу, це одна із цілей шкільного навчання.

У працях психологів поняття визначається як форма мислення, як основна логічна „клітина пізнання”, а процес формування понять розглядається як розвиток мислення, як рух від неповних, безсистемних знань до знань більш повних і глибоких.

З точки зору педагогічного аналізу, поняття – одна із форм мислення, в якій відображаються загальні істотні властивості предметів та явищ об’єктивної дійсності, загальні взаємозв’язки між ними у вигляді цілісної сукупності ознак. Підкреслюється, що утворення понять є складним процесом, в якому застосовують порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, ідеалізацію, узагальнення та умовиводи.

Як вказує у своїх працях Є.М.Кабанова –Мєллєр, успішному формуванню понять і уявлень сприяють прийоми розумової діяльності і логічні операції. Це прийоми узагальнення, уявлення, запам’ятовування, тобто засоби, за допомогою яких здійснюється розумова діяльність.

У своїх дослідженнях О.М. Леонтьєв зазначає: „ ... оволодіння поняттями, узагальненнями, знаннями потребує, щоб в учнів сформувалися адекватні розумові операції, а для цього вони повинні  бути у нього адекватно побудовані”.

Порівнюючи предмети і явища одне з одним, людина виявляє їх схожість і відмінність. Шляхом аналізу вона розрізняє у схожих предметах і явищах окремі ознаки, виділяючи шляхом абстрагування суттєві, які поєднує у результаті синтезу і шляхом узагальнення поширює отриманий комплекс суттєвих ознак на всі предмети і явища даного класу. За допомогою цих логічних прийомів формуються поняття. Цей процес, з точки зору М.М.Шардакова, відбувається „... передусім шляхом виявлення співвідношення їх словесно-понятійної, образної і практично-діяльної розумової діяльності”.

Велика увага у методичній літературі приділяється питанню класифікації понять. У середині ХХ ст. була запропонована класифікація, в основу якої покладено ступінь узагальнення і зміст понять. У подальшому Г.М. Донской розробив таблицю категорій понять, які розкриваються у шкільних підручниках із врахуванням діалектичного співвідношення одиничного, загального і суттєвого при вивченні подій, явищ та процесів. На цій основі складена класифікація історичних понять до окремих курсів історії.

Поняття різняться за змістом історичного матеріалу:

•       Історико-економічні – поняття про знаряддя праці та види господарської діяльності різних історичних періодів, а також економічні процеси (наприклад, криза феодально-кріпосницької системи, складання світового ринку).
•       Соціально-політичні – розкривають соціальні відносини та політичний устрій держав (класи феодального суспільства, імперія).
•       Військово-історичні – поняття, які відображають стан і розвиток боротьби у суспільстві (селянська війна, класова боротьба).
•       Культурно-історичні – поняття, які відображають особливості і характеризують розвиток культури даної країни або групи країн на окремих ступенях розвитку суспільства ( рицарський роман).
•       Історико-географічні – відображають зміст історичних явищ (виникнення міст, торгівельні шляхи).
•       Морально-політичні (справедлива війна, дружба народів).
•       Ідеологічні (релігія, фашизм, науковий комунізм).

Існує і друга класифікація понять за ступенем узагальнення, в основу якої покладено термін функціонування подій і явищ або процесів у межах суспільно-історичних формацій. На основі  класифікації Н.А. Андрєєвської виділяють три групи понять:

1.   Частково історичні, які відображають і узагальнюють конкретні історичні явища, характерні для окремого періоду в історії даної країни (наприклад, фараон, турнір).
2.    Загальноісторичні поняття відображають та узагальнюють явища, властиві економічним формаціям; ознаки цих понять розкриваються протягом кількох уроків курсу, або навіть кількох курсів історії (пролетаріат, економічна криза).
3.   Соціологічні поняття віддзеркалюють спільні зв’язки і закономірності історичного процесу, притаманні кільком або всім формаціям; це поняття високого ступеня узагальнення, визначаються вони протягом всіх курсів історії з урахуванням вікових особливостей учнів (виробничі відносини, клас, держава).

Серед основних параметрів, виходячи з яких можна визначити ступінь сформованості понять, Л.С.Виготський називає :

1. Міру і якість узагальнення ознак.
2.   Ступінь абстрагування і ступінь включення у систему, іншими словами, „системність” понять.

Науковцями були розроблені шляхи, умови, засоби формування історичних понять. Великий внесок зробив А.А.Вагін. Ним були окреслені головні етапи процесу формування понять: створення цілісної картини історичного явища, виокремлення суттєвих ознак історичного факту, визначення поняття, вправи по його використанню для аналізу і пізнання історичного матеріалу. Основним шляхом формування понять А.А.Вагін вважав індуктивний – від розкриття окремих рис і ознак поняття на конкретному історичному матеріалі до введення  визначення і терміну на завершальному етапі роботи. Проведені експериментальні дослідження та узагальнення досвіду викладання дозволили зробити висновок, що разом з індуктивним необхідно використовувати і дедуктивний шлях (від загального до одиничного), особливо у старших класах. Дедукція дає можливість школярам проявити більшу самостійність у вмінні оперувати поняттями.

В сучасній методичній літературі виділяються наступні етапи формування понять:

1. Створення цілісної картини історичного явища.
2. Виділення його історичних ознак.
3. Повідомлення поняття, яке закріплює сутність цього явища.
4. Вивчення поняття.
5. Вправи на використання поняття.
6. Перехід до вивчення нових понять.

Серед найбільш типових труднощів, які доводиться долати школярам у процесі роботи над поняттями, слід виділити:

•       Невміння виокремити всі ознаки поняття, з яких вказується тільки одна чи дві найбільш суттєві.
• Невміння відокремити суттєві ознаки від несуттєвих.
• Тенденція до узагальнення за неповними ознаками.

Ефективність формування історичних понять у сучасній методиці викладання історії пов’язується із дотриманням наступних умов:

•       У процесі формування понять необхідно зважати на роль конкретних уявлень та типових образів.
•       Слід продумати введення терміну і його ознак як можна раніше, з наступною його систематизацією.
•       Теоретичні узагальнення можливі тільки на основі фактів в їх системі та взаємозв’язку.
•       Слід добре розуміти зміст програми і курсів історії для того, щоб визначити обсяг фактичного матеріалу. Для вивчення цієї програми необхідно визначити  етапи, що  дозволять  збагачувати  поняття новими ознаками
•       Теоретичні поняття треба вводити не ізольовано, а у зв’язку з вже відомими. Тільки тоді відбувається включення понять у загальну систему теоретичних знань.
•       Засвоєння складних понять потребує тривалого часу і періодичного повторення. Робота по їх формуванню завершується на уроці узагальнення та контролю знань.
•       Процес формування понять буде ефективним тільки під час активної самостійної  пізнавальної діяльності школярів. Тому на уроці при організації домашніх завдань вчителю слід передбачити постановку і вирішення пізнавальних задач, спрямованих на формування вмінь використовувати раніше вивчені поняття для засвоєння нових знань.

У сучасних програмах з історії наприкінці кожного курсу міститься перелік основних понять. Це допомагає виокремити науковий зміст курсу, виділити його ідейно-теоретичну основу, намітити шляхи роботи з аналізу та узагальнення конкретного історичного матеріалу. Відбір понять у програмі визначається задачами навчання, принципами побудови і логікою курсу, необхідністю встановлення внутрішньо предметних та міжкурсовихзв’язків, вікових особливостей школярів і рівнем розвитку їх можливостей. Зміст понять, визначених програмою, розкривається на уроках в міру вивчення навчального матеріалу.

Однією з типових недоліків підручників з історії - є недостатність, а то й відсутність у багатьох з них методичних умов і дидактичних засад засвоєння передбачених програмою понять. Тому підручники або унеможливлюють засвоєння наукових понять або ігнорують цей процес. Більшість з них мають тільки  короткий словник термінів або зміст багатьох термінів і понять розкривається по тексту (у дужках). Інколи у підручниках автори не тільки не виокремлюють основні поняття, а навіть розкривають не всі передбачені програмою.

Враховуючи власний досвід роботи, хочу запропонувати декілька методів та прийомів роботи при формуванні історичних термінів та понять:

1. Робота з історичними поняттями

Для визначення поняття ефективним є запропонувати учням знайти початок фрази й прочитати слова спочатку у більшому колі, а потім у меншому.  Наприклад, Хрестові походи – це ....

Як візуальне історичне джерело можна використати на уроці фрагмент естафети. Для цього необхідне ігрове поле ( мал. ) із двома біговими доріжками, які розподілені на чотири дистанції по чотири учасники у кожній. Головна задача - найшвидше пробігти своє поле, відповівши на всі запитання. Правильна відповідь надає право додаткового ходу. Неповна відповідь змушує „бігуна” залишатися на місці і надає право ходу супернику. При помилковій відповіді або її відсутності „бігун” сходить із дистанції, після чого відбувається заміна гравця.

 

 

 

2. Робота з історичним документом

«В 1550-х роках оден з княжат українських Дмитро Вишневенький пробуваючи між козаками, дає почин до постійного укріплення на Запорожжі, яке б служило міцною точкою опертя для всієї козаччини, та хоче з неї зробити силу політичну, з якою б рахувалися сусідні держави і правительства. Почавши в 1540-х роках звичайним панським козакуванням, як інші пограничні паничі, він не закинув козацтва й далі, як то робили вони — щоб зайнятися звичайними панськими ділами. Навпаки, серйознішерозглядаючися в українських обставинах, рішив він зв’язати свою долю з Низом і Ного козаччиною.  Дмитро Вишневецький десь коло р. 1552 справді поставив замок на Хортицї й обсадив його козацькою залогою. Великого князя і короля тодішнього Жигимонта - Августа просив, щоб запоміг його припасом і всякими іншими засобами. Заразом шукав порозуміння з Туреччиною: сам їздив туди, мабуть шукаючи способу, щоб Туреччина прийняла його під свою зверхність та не уступалася за Татарами і не мішалася в боротьбу з Кримом, що задумував тоді Вишневецький. Чи договорився він до чогось з Турками, не знаємо, але від польсько-литовського правительства таки не міг добитися помочи: на такі справи там ніколи не було грошей, та й з Татарами зачіпатися боялись, і навіть думали якимсь хитрим способом звести Вишневецького з Низу та послати його з козаками на війну. Вишневецький побачив, що і в Москві нічого не дібʼється і вернувся назад на Україну (1561). Замішався потім в усобицю молдавську і вибрався туди з козацьким військом; покликали його туди Волохи, але зрадили, й Вишневецький попався в неволю; відіслали його до Царгорода і там убили. На Україні і в сусідніх краях ходило багато оповідань про сю несподівану смерть. Оповідали, що Вишневецького повісили за ребро на гак, і він висів так три дні, але не жалівся й не просився, а ще насміювався з Турків та лаяв Магомета їм на злість, так що вони, не витримавши, застрілили його й тим скоротили йому сих і інших ще переказів, оспівавши Вишневецького під іменем Байди і зробивши з нього гуляку-Запорожця, що якимсь способом заблукав до Царгорода».

(Грушевський М. С. Ілюстрована історія України. — К.: Наукова думка, 1992. — С. 177–178)

Запитання:

1. Хто, де і коли заснував першу Запорозьку Січ?

2. З якими державами шукав порозуміння Вишневецький?

3. Як закінчив життя Д. Вишневецький?

 

 

 

3. Робота з ілюстраціями

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Запитання:

На основі ілюстрацій складіть розповідь про основні заняття козаків.

 

 

4. Робота з карикатурою

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Запитання:

1. Дайте визначення поняття «тоталітаризм».
2. Розгляньте подані карикатури. Визначте основні ознаки радянського тоталітарного режиму в 921-1939 роках.
3. Підбийте підсумки індустріалізації.
4. Оцініть сталінську політику «розкуркулення».
5. Чи були виправданими масові сталінські репресії?
6. Чи можна вважати Голодомор 1932-1933 років цілеспрямованим геноцидом проти українського селянства?

 

5. Вправи для узагальнення, аналізу та класифікації понять.
   1.   Методика «Виявлення загальних понять». Учням пропонується завдання з 12 рядками слів. У кожному рядку набір із 5 слів, два з яких найбільш з ним пов’язані. Завдання учня: знайти в кожному рядку по два слова, які найбільше відповідають загальному поняттю, і підкреслити їх. Наприклад:

1. Іконостас (фарба, вівтар, священик, церква, ікона).
2. Мозаїка (смальта,тиньк, церква, монах, ікона).
3. Літопис (хронологія, папір, папірус, події, свиток).
4. Цех (плебс, патриціат, торгівля, громада, ремісники).
5. Чернець (молитва, монастир, літопис, усамітник, кадило).
   2.   Дидактична гра «Третій зайвий». Учням пропонується три слова, два з яких мають щось спільне, третє слово є в цьому рядку зайвим. Наприклад:

1.   Погости, уроки, плуг.  Слово «плуг» зайве, бо це знаряддя праці. Перші два слова характеризують податкову реформу княгині Ольги.
2.   Західні, північні, східні. Зайве слово «північні». Інші два слова – це групи, на які поділялися слов’яни.
3.   «Руська Правда», «Змієві вали», «тесть Європи». Зайве – «Змієві вали», інші два поняття стосуються правління Ярослава Мудрого, а «Змієві вали» - часів Володимира Великого.

6.Виконання тестів із завданнями, що стосуються історичних понять

1.             Тестове завдання на встановлення правильності або неправильності тверджень

Колабораціонізм – це співробітництво урядів або окремих осіб з окупантами.

  А) так;                                            Б) ні.

6.2. Тестове завдання з вибором однієї правильної відповіді

Позначте назву торгового шляху, що за часів Київської Русі з’єднував Прибалтику із Причорномор’ям та Візантією:

А) “Шовковий”;  Б) “Із варяг у греки”; В) “Соляний”; Г) «Залізний”.

6.3. Тестове завдання з вибором декількох правильних відповідей

Позначте терміни, що стосуються особливостей розвитку архітектури та будівництва уКиївській Русі й Галицько-Волинській державі:

А) зернь;       Б) дитинець; В) плінфа;        Г) перегородчаста емаль;

Д) купол; Е) колт.

6.4. Тестове завдання на встановлення відповідностей

Установіть відповідності між назвами груп населення Київської Русі та визначеннями їхнього  соціального статусу:

А) смерди; Б) закупи; В) рядовичі; Г) холопи; Д) ізгої.

особи, що втратили власність, отримали грошову позику від феодала і змушені були її відробляти; особисто вільні люди, які мали приватне господарство і платили князеві данину;  особи, які перебували у повній власності феодала;  особи, які через різні обставини випали зі свого середовища; особи, які втратили своє господарство і працювали на феодала, перебуваючи у повній його власності; особи, які на підставі договору визнали свою залежність від феодала і працювали на нього за частку виробленої продукції.

 

Установіть відповідності між найвідомішими писемними пам’ятками Київської Русі та особами, що є їх авторами чи спричинилися до їх написання:

А) “Слово про закон і благодать”;        1) митрополит Іларіон;

Б) “Повість минулих літ”;   2) чернець Нестор;

В) “Повчання дітям”;   3) князь Володимир Мономах;

Г) “Ізборник Святослава”.                   4) князь Мстислав Володимирович;

5) князь Святослав Ярославович.