ФОРМУВАННЯ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНЦІЙ УЧНЯ НА УРОКАХ БІОЛОГІЇ ТА ХІМІЇ

ФОРМУВАННЯ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНЦІЙ УЧНЯ НА УРОКАХ БІОЛОГІЇ  ТА ХІМІЇ

Українська освіта XXI століття розпочала процес кардинальних змін у структурі, змісті й технологіях навчання. Сучас­ний етап розвитку суспільства в Україні висуває перед освітою нові завдання щодо її удосконалення. Першорядним серед них є формування особистості, виховання її наукового світосприйняття, творчих здібностей, що забезпечує її життєві компетентності. Це є запорукою формування висококваліфікованих працівників, які вміють працювати в умовах сучасного виробництва, знаходити вихід із різних складних ситуацій, передбачати можливі на­слідки діяльності, диктує потребу впровадження у процес нових педагогічних технологій . Потрібна особистість, яка могла б самостійно діяти, приймати рішення, робити свій вибір і відповідати за нього, здатна орієнтуватись в мінливому нинішньому житті. Особистість, яка б сформувала свій власний світогляд, спираючись на здобуті нею ж самою знання. Виходячи із цих завдань, на мою думку, важливим є формування особистості та її життєвих компетентностей. Українські педагоги виді­ляють такі компетентності:

Структуру компетентнісної педагогіки можна уявити як своєрідний будинок, фундаментом якого є загальнонавчальні, а дахом — життєві компетентності. Життєві компетентності визначають як здатність людини здійснювати складні поліфункціональні, поліпредметні, культуро-доцільні види діяльності, ефективно розв'язувати різні навчальні завдання, життєві проблеми.

Отже, для досягнення бажаних результатів необхідно ряд умов, через брак яких виникають проблеми з формуванням ключових компетентностей учнів, а саме:

недосконалість сучасних програм та підручників;

брак  часу на вивчення тієї чи іншої теми;

недостатнє оснащення шкіл наочними посібниками, таблицями та  лабораторним обладнанням;

недостатнє оснащення шкіл ІКТ;

недостатня професійна компетентність вчителів, недосконале володіння інтерактивними сучасними педагогічними технологіями.

       Усунення окреслених недоліків та, передусім, постійне підвищення професійної підготовки вчителя дасть можливість  у достатній мірі сформувати базові компетентності учнів.

         Аналіз останніх досліджень і публікацій  показав, що першоосновою                    в розв’язані проблеми вдосконалення системи освіти шляхом упровадження компетентнісного підходу стали праці Дж. Равена, О.В. Овчарук,                               О.І. Пометун, А.В. Хуторського. Значна кількість вчених присвятила власні дослідження проблемі компетентностей особистості, проте формування ключових  компетентностей учнів засобами  шкільного курсу біології                      не отримали належної уваги.

        Теоретичному аналізу понять «компетенція», «компетентність» присвячені роботи М.С. Головань, О.А.Грішнова, В.О. Калініна, О.В. Кучай, Н.В. Нагорної, В.Т. Лозовецької, Н.М.Перевознюк, В.С. Плохій, Г.Г. Руденко та інших. Однак, не дивлячись на певну вивченість даної проблеми, серед науковців досі триває дискусія щодо визначення змісту й суті цих понять.

Основною формою організації навчального процесу з біології  та хімії    є урок. На уроках біології учні під керівництвом учителя набувають теоретичні знання і практичні вміння та навики,  а також елементи всебічного розвитку особистості. [ 7, с. 130]

Зміни у суспільному житті і свідомості вимагають від педагогів визначити нову мету навчання та виховання – розвиток інноваційної особистості, здатної до життєтворчості та самореалізації у нових соціальних умовах незалежної України.

Компетентісний зміст освіти проходить наскрізною лінією через усі навчальні предмети. Життєва компетентність – це знання, вміння, життєвий досвід особистості, необхідний для розв’язання життєвих завдань і продуктивного здійснення життя як індивідуального проекту.

         Біологія як навчальний предмет належать до освітньої галузі «Природознавство». Метою даної освітньої галузі є формування в учнів природничонаукової компетентності як ключової та відповідних предметних компетентностей як обов'язкового складника загальної культури особистості і розвитку її творчого потенціалу.

Освітня галузь "Природознавство" формує в учнів базову (ключову) природничонаукову компетентність і предметні компетентності відповідно до змістових складників (компонентів) освітньої галузі. Ключова природничонаукова компетентність формується як здатність і готовність учнів до використання особистісно значущої системи знань і методології природничих наук для пояснення й адекватного ставлення до природи, розуміння сучасної природничонаукової картини світу як образу природи.

Предметні компетентності спрямовані на опанування учнями фундаментальних ідей і принципів, наукового стилю мислення, усвідомлення ними способів діяльності і ціннісних орієнтацій, що дають змогу зрозуміти закономірності перебігу природних явищ, наукові основи сучасного виробництва, техніки і технологій, виробити навички безпечного життя у сучасному високотехнологічному суспільстві і цивілізованої взаємодії з природним середовищем.

      Біологічний компонент забезпечує засвоєння учнями знань про законо-мірності функціонування живих систем, їх розвиток і взаємодію, взаємо-зв'язок із неживою природою, оволодіння основними методами пізнання живої природи, розуміння біологічної картини світу, цінності таких категорій, як знання, життя, природа, здоров'я, вироблення ставлення до екологічних проблем, усвідомлення біосферної етики, застосування знань з біології у повсякденному житті та майбутній професійній діяльності, оцінювання їх ролі для суспільного розвитку, перспектив розвитку біології як науки та її значення у забезпеченні існування біосфери й людства.[1, с.130]

       Стратегія життя особистості - це одна з основних категорій теорії життєтворчості, яка застосовується для розкриття процесу свідомої побудови особистістю свого життя.

Розвиток життєвої компетентності особистості передбачає:

•    формування   в   особистості   здатності   до   спільного   пошуку, самодослідження, рефлексії, творчого саморозвитку;

•    навчання особистості свідомому володінню методами, формами,

технологіями формування життєвої компетентності;

•    спільний творчий пошук педагогом і вихованцем джерел, шляхів становлення життєвої компетентності особистості. Розвивальна взаємодія   дасть   змогу   особистості   за   допомогою   рефлексії побачити в собі, відкрити, перевести в конкретні вчинки і дії життєтворчий потенціал. Життєва компетентність особистості визначається не лише базовими знаннями та вміннями, але і її ціннісними орієнтаціями, мотивами її діяльності, її розумінням себе у світі й світу навколо себе, стилем стосунків з людьми, її здатністю до розвитку свого творчого потенціалу.[2, с. 484]

       Розвиток життєвої компетентності особистості має комплексний характер і передбачає формування таких компетенцій: громадянської, політичної, правової, тендерної, соціальної, економічної, екологічної, інформаційної, комунікативної, комп'ютерної, психологічної, валеологічної.

Компетенції є важливим компонентом структури особистості, в них ніби фокусується увесь життєвий досвід, нагромаджений особистістю в діяльності та спілкуванні

        Велике, а іноді вирішальне значення має урок для розвитку життєвої компетентності учня, становлення ключових життєвих компетенцій у процесі його навчання в  школі       Перспективним шляхом виховання компетентності а уроках є впровадження інноваційних, рефлексивно-предметних, ігрових технологій. Можна зробити висновок, що найефективнішими технологіями навчання життєвим  навичкам є:

•   проектні        технології,        що        забезпечують        інтеграцію різнопредметних знань і вмінь з різних видів діяльності;

•     ігрові технології, що формують уміння розв'язувати творчі завдання на основі вибору альтернативних варіантів;

•  тренінгові технології, спрямовані на розвиток творчого мислення, комунікативної, психологічної компетентності учнівської молоді.

     Життєвою необхідністю обумовлюється введення  в практику, активних форм навчання, зокрема методу проектів.

Застосування методу проектів на уроці та в  позаурочній роботі допомагає учневі:

■     набуттю  ним   життєвого   досвіду, необхідного для розвитку та функціонування як його окремих компетенцій, так і життєвої компетентності в цілому;

■     участь вихованця в проектній діяльності сприяє формуванню вмінь  та   навичок,   становленню   життєвих   принципів  та цінностей, які в подальшому позитивно впливатимуть на його життєдіяльність.

■   сприяє розвитку ключових компетенцій учня, життєвої компетентності в цілому, однак найважливішими напрямами застосування методу проектів для розвитку життєвої компетентності є розвиток соціальної, інформаційної,   політичної  (політико-правової)   та   полікультурної компетенцій. [4, с. 57]

       Виконання проекту передбачає декілька послідовних дій :

1 Визначення мети проекту;

2 Висування ідей проекту;

3.Планування проектної діяльності:

-з*ясуйте,де знайти потрібні матеріали;

- вирішить,які матеріали будуть використані;

-з*ясуйте про які цікаві факти варто повідомити;

- визначити як можно зробити повідомлення цікавішим (фотографії,

         малюнки,плакати,слайди, колажі);

• придумайте як оформити проект;

4. Створення та реалізація проекту;

5. Презентація проекту;

6. Оцінювання проекту власної діяльності у ньому.

    Так,  на уроках біології у 7 класі пд. Час вивчення теми                                   « Кишковопорожнинні» учням пропонує скласти міні-проект « Як утворилися коралові рифи»  Під час складання проектів учням пропонується  з*ясувати умови проживання представників кишковопорожнинних особливості будови щодо прикріпленого способу життя  , значення та використання коралових поліпів.

 Учням 6-х класів пропонується скласти міні – проект « Корисний йогурт» під час вивчення  бактерій Крім цієї теми учням 6 класу пропонуються такі теми проектів:

1. Як утворився торф і кам*яне вугілля?
2. Гриби у біосфері та житті людини?
3. Рослини- хижаки
4. Викопні рослини

Учні 7 класу з задоволенням готують проекти із запропонованих тем:

1. Спільноти тварин;
2. Як спілкуються тварини
3. Тварини- рекордсмени
4. Тварини- будвельники

Однією з найбільш використовуваних форм роботи під час виконання проектів є групова робота учнів. Вона є найефективнішим засобом у вирішенні питання формування ком­петентної особистості, організація якої забезпечує включення учнів в активне спілкування та співробітництво.

 Цей вид діяльності заохочує учнів до самостійного дослідження змісту навчального матеріалу, взаємного використання один одного як джерела навчальної інформації. Протягом останніх років я і мої колеги  успішно використовуємо групову навчальну діяльність учнів під час роботи з навчальним матеріалом, при проведенні навчаль­ного і дослідницького експерименту, при проведенні екскурсій,  самостійних робіт, захисті проектів тощо.

      Почуття групової належності дає учням змогу долати труднощі які виникають на їхньому шляху. Вони відчувають істотну емоційну и інтелектуальну підтримку з боку однокласників, яка надає їм можли­вість вийти далеко за межі їх теперішніх знань та вмінь. Спільні  дії в малих групах, обговорення матеріалу, навчання один одного дають можливість краще зрозуміти та засвоїти навчальний матеріал. [ 3, с.476 ]

     Групова діяльність учнів будується на основі діяльнісного  підходу який враховує типологічні особливості засвоєння знань різними учнями. Завдання для самостійної роботи добираю з урахуван­ням рівневої диференціації і переважно практичного спрямування. Уч­ням пропонуються різноманітні види завдань:

-   проблемні запитання;

-   тести;

-   вправи зростаючої складності;

-   комбіновані та творчі завдання;

-   уявний експеримент;

       Заслуговує на увагу групова робота учнів під час підготовки до не­стандартних уроків, які займають чільне місце в нашій системі роботи.

 У даному випадку групи завчасно отримують завдання у вигляді домашніх випереджувальних завдань на початку вивчення теми, готують його в позаурочний час, а на навчальному занятті звітують про його виконання.                   

Так під час вивчення теми « Загальна характеристика типу Членистногих» клас поділяється  на 4 групи,кожна з них отримує свої завдання :

1група . Зовнішня будова і покриви членистоногих. Порівняти з кільчастими червами

2 група. Внутрішня будова членистоногих. Риси схожості її і відмінності з кільчастими червами.

3 група. Особливості розмноження та розвитку членистоногих. Риси схожості його і відмінності з кільчастими червами.

4 група. Визначити ароморфози членистоногих у порівнянні з кільчасти червами.

       Одним із способів активізації пізнавальної діяльності учнів та виховання ключових компетенцій є про­ведення на навчальних заняттях дидактичних ігор, які збуджують дум­ку та стимулюють творчу ініціативу. Психологи вважають, що засво­єння матеріалу під час дидактичних ігор не вимагає довільного за­пам'ятовування, що підвищує емоційне сприйняття, дозволяє уникну­ти перевантаження учнів.   В.О.Сухомлинський писав: «У грі розвиваються творчі здібності особистості. Без гри нема і не може бути повноцінного розумового розвитку. Гра – це іскра, яка запалює вогонь допитливості» [5, с.153].

За вмілого використання гра стає незмінним помічником педагога. Бо у грі діти перевіряють свою силу, спритність, у них виникає бажання

 фантазувати. Гра дарує щохвилинну радість, задовольняє потреби, а ще спрямована в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних функцій.  Скрізь, де є гра,  панує радісне дитяче життя.

Дидактична гра – це вид діяльності, залучившись до якої, діти навчаються. Поєднання навчальної спрямованості та ігрової форми дозволяє стимулювати невимушене оволодіння конкретним навчальним матеріалом.

У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні.

Використання на уроках навчальних ігор та дидактичного матеріалу робить процес навчання цікавим, створює у дітей бадьорий настрій, полегшує засвоєння навчального матеріалу. Різноманітні ігрові дії, за допомогою яких розв’язується те чи інше розумове завдання, підтримують і посилюють інтерес до навчального предмета. Отже  гра  на уроці – засіб навчання.

Біологічний  бік змісту гри завжди  чітко висувається на перший план. Лише за цієї умови гра буде виконувати свою роль у біологічному розвитку школярів і вихованні їх інтересу до біології.

Дидактичні ігри добре поєднуються із серйозним навчанням. Включення в урок дидактичної гри та ігрових моментів призводить до того, що процес навчання стає цікавим і захоплюючим, створює бадьорий, спрямований на роботу настрій в учнів, перетворює подолання труднощів на успішне засвоєння навчального матеріалу. Дидактичні ігри слід розглядати як один із видів творчої діяльності, що тісно пов'язаний з іншими видами навчальної роботи. Дидактичні ігри добре поєднуються із серйозним навчанням.

Включення в урок дидактичної гри та ігрових моментів  призводить до того, що      процес навчання стає цікавим і захоплюючим, створює бадьорий, спрямований на роботу настрій в учнів, перетворює подолання труднощів на успішне засвоєння навчального матеріалу. Дидактичні ігри слід розглядати як один       із видів творчої діяльності, що тісно пов'язаний з іншими видами

навчальної роботи.

На своїх уроках використовую:

1.Ігри- тренування. Це кросворди,ребуси вікторини. Вони вдосконалюють пізнавальні  здібності учнів сприяють  закріпленню навчального матеріалу розвивають вміння застосовувати  їх в умовах

2.Ігри- подорожі  .Ці  гри  сприяють осмисленню і закріпленню навчального  матеріалу . Прикладами  таких ігор може бути « Подорож до медицини минулого сьогодення  й майбутнього», « Подорож слідами нових відкриттів у сфері біології»

3. Сюжетні (рольові гри) Інсценуються в задуманих умовах, учні грають певні ролі. Прикладами ігор можуть бути такі інсценівки : « За обіднім столом», «Як добре чистити зуби», « У косметичному кабінеті», « На прийомі в окуліста»

4.Ігри-змагання. Такі ігри включають усі види дидактичних ігор

Ігрова модель навчання сприяє формуванню різних компетентностей, тому що:

-   надає можливості у самовизначенні;

-   розвиває творчу уяву;

-   формує навички співпраці;

-   створює умови для вільного висловлювання учнями власної думки,

визначення певної аргументованої позиції.

         Важливим елементом у процесі формування компетентної особистості вважаю реалізацію проблемного навчання. Навчити вчитися - значить навчити вирішувати проблеми, вбудовані в структуру навчально-пізнавальної діяльності школяра. Саме тому в зміст завдань самостійної роботи учнів я систематично включаю навчальні завдання пізнавального та практичного характеру. Я виходжу з того, що навчальна проблема в структурі завдання є початком думки учня, основою його інтересу до біології, ядром розвивального навчання,  умовою свідомого засвоєння предмета.

 Проблемне викладання нового матеріалу здійснюється вчителем. Застосовується така форма проблемного навчання, як правило, в тих випадках, коли учні не мають достатнього запасу знань, щоб активно приймати участь у рішенні проблеми. Наприклад , перед вивченням теми « Вищі спорові рослини» ( 6 клас) учням ставиться питання : « Які особливості будови та розмноження спорових рослин дозволити вийти їм на суходіл?» або  у темі « Запліднення у квіткових рослин»: « Чому запліднення у квіткових рослин має назву «подвійного запліднення» У своїй роботі я застосовую різноманітні проблемні ситуації

1.Ситуація невідповідності. Під час проведення лабораторної роботи « Мікроскопічна будова пропонується дати відповідь на питання « Чия кров: людини чи жаби переносить крові»  учням кисню більше?»

2. Ситуація несподіванки. Створюється при ознайомленні учнів з фактами та явищами, які викликають здивування, вражають своєю незвичністю. Наприклад  тема« Серце, його будова», перед вивченням питання про властивості серцевого м*язу, розповідаю про лікаря засновника наукової

анатомії Везалія « Одного року Везалій в присутності глядачів зробив розтин трупа людини щоб з*ясувати причини смерті . Який  же був жах всіх присутніх і самого Везалія , коли всі побачили слабко працююче серце1» Далі розповідаю про автоматію серця.

3. Ситуація ,яка спонукає учнів до порівняння та зіставлення явищ та факторів. Так під час вивчення теми « Плазуни», вчитель повідомляє,що ці тварини зуміли повністю опанувати суходолом. Пропоную питання                        « Давайте спробуємо разом з*ясувати,які зміни в будові цих тварин допомогли їм, на відміну від амфібій, повністю освоїти суходіл?»

4. Ситуація, яка спонукає до узагальнення фактів. Наприклад, після вивчення теми « Травлення в шлунку» та « Травлення в кишкивнику» :  « Знаючи будову та функції шлунку та кишкивнику, зробіть висновок: чому шлунок короткий та об*ємистий, а кишечник довгий та тонкий»

5. Ситуація, яка спонукає учнів до аналізу фактів та явищ дійсності, що породжують протиріччя. Тема « Дихальні рухи». Урок починаю з питання :                « Як ви вважаєте, повітря  потрапляє в легені тому, що об*єм легень збільшується чи об*єм легень збільшується бо туди заходить повітря?»

 Звичайно , не на всіх уроках є можливість створювати проблемні ситуації та використовувати проблемно-пошукові методи- це не завжди дозволяє навчальний матеріал, дефіцит часу та не всі учні можуть працювати у режимі проблемного навчання.Проблемно-пошукова діяльність, в яку учні включаються у процесі вирішення проблеми,  дієвий фактор набуття ключових та предметних компетентностей.

  В своїй роботі я виділяю пріоритетну роль біології у формуванні екологічної компе­тентності, Недостатність біологічної грамотності породжує загро­зу безпеці людини та природи, недооцінку ролі біології у розв'язанні

еко­логічних проблем. Екологічна освіта та виховання розгля­дається мною як складова частина всіх ступенів шкільної біологічної осві­ти. Шляхами виховання екологічної компетентності учнів є:

1. Уроки, факультативні заняття з природничих наук;
2. Екскурсії по рідному краю;
3. Проектна діяльність у загальному екологічному проекті «Довкілля наше чарівне».
4. Заняття в природничих гуртках;
5. Участь у природо - дослідницькій та природоохоронній роботі;
6. Участь у позакласних заходах із біології та екології;
7. Участь у всеукраїнських акціях, конкурсах.

  Охорона довкілля – це спільна справа всього суспільства, адже всі дихають одним і тим самим повітрям, п’ють ту ж саму воду, мають однакову потребу в безпечних продуктах харчування, житлових умовах, а тому екологічна криза торкається всіх і кожного. Мета діяльності вчителя біології донести цю думку до кожного учня.

 Виховання у молоді нового екологічного мислення, екологічної естетики і етики, розуміння того, що без природи не може бути людського щастя, добробуту, спокою, не може бути ні життя, ні здоров'я, – головне завдання нашого проекту.

   Нові підходи до екологічної освіти спрямовані не на здобуття готової інформації, а на активне застосування в повсякденному житті, вироблення життєвої компетентності. У своїй школі, ми впрова­джуємо модель організації роботи на екологічній стежці з метою створення творчого пізнавального простору (освітнього середовища) задля:

•  самореалізації внутрішнього потенціалу школярів;

• виховання екологічної компетентності особистості;
•   задоволення пізнавальних та фізичних потреб;
• зняття нервового напружен­ня засобом взаємодії з природою; безпосереднього   спілкування   й контакту з природними об'єктами під час спостереження за ними;
•  навчання орієнтуватися в довкіллі.

Виховання з дитинства любові до всього живого, потреби береж­ливого ставлення до природи не­можливе без пізнання її явищ і законів. Однією із форм екологіч­ної освіти є створення й організа­ція екологічних стежок. Екологічна стежка — це марш­рут екскурсії в природі, у ході якої розкриваються екологічні явища, об'єкти, взаємозв'язки в природі, формується екологічна грамотність і свідомість екскур­сантів. Такі стежки розв'язують багато проблем: збереження біорізноманіття,  регулювання  природокористування і потоку відві­дувачів, забезпечують функції екологічної освіти й виховання.

Турбота про навколишнє середовище вимагає від людей всебічних знань. Учні школи отримують їх на різних етапах занять в школі та в позашкільній і позакласній роботі в даному напрямку.

Отже,  навчання біології  передбачає формування загальних компете­нтностей:

 -    сприяє розвитку життєвої компетентності в цілому, результатом якої  є розвиток соціальної, інформаційної,   політичної  (політико-правової)   та   полікультурної компетенцій.

-   освітньої (вміння вчитися, розкривати суть та значення теорети­чних побудов та символіко-графічних форм, давати їм різну інтерпре­тацію, оперувати мовою науки та ін.);

-   методологічної;

-   комунікативної;

-   експериментально-практичної;

    Біологія бере також участь у формуванні різноманітних позапредметних компетентностей:

-   комп'ютерної;

-   екологічної;

-   валеологічної;

-   соціокультурної тощо.

Література

1. Державний стандарт базової і повної загальної освіти.

2.За редакцією І.Г. Єрмакова. Життєва компетентність особистості: від теорії до практики. Запоріжжя «Центріон» - 2005

3. Компетентісні засади змісту освіти в 11-річній школі. Матеріали Всеукраїнської науково – практичної конференції 28 – 29 березня 2013 року. К.: 2013

4. К.Л.Калішня, вчитель ЗНЗ №134 м. Києва. «Метод проектів як засіб формування у молоді етики спілкування з природою.» Матеріали Всеукраїнської науково-пошукової конференції «Теорія і практика розвитку ключових компетенцій учнів 12-річної школи» Секція «Інформаційні компетенції, їх місце і роль у формуванні в учнів критичного дивергентного мислення» К.; 2008.

5. В .О.Сухомлинський. Серце віддаю дітям. Вибрані твори: у 5-ти томах -

т.3. – с.348.

6. За редакцією М.Д.Яременка. Педагогіка.К.: «Вища школа» 1986

7. Н.М.Верзилин, В.М.Корсунская. Общая методика преподавания биологии. М.: «Просвещение» 1966

8. Педагогика. Большая современная знциклопедия/ [сост. Е. П. Рапацевич]. -Мн.: Соврем. слово, 2005. -720 с.