Каменєвої Лесі Петрівни

 

        Формування ключових освітніх компетентностей учнів у освітньому просторі школи І ступеня

Сучасне суспільство значно змінилося. Темп змін росте у всіх сферах діяльності людини. Руйнується старе. А на його місце приходить нове, приорітети віддаються інноваційним процесам, пов’язаним з пошуком нових якостей життя. Тому в освіті на перше місце вийшло формування компетентностей. Компетентність у перекладі з латинської competentia означає коло питань, у яких людина добре обізнана, має знання та досвід. На нараді концептуальної групи проекту «Стандарт загальної освіти» сформульоване таке робоче визначення поняття «компетентність»: «Готовність учня використовувати засвоєні знання, навчальні вміння та навички, а також способи діяльності в житті для рішення практичних і теоретичних задач».

Для розподілу загального й індивідуального у змісті компетентнісної освіти  розрізняють синонімічні поняття «компетенція» та «компетентність», які часто використовуються:

Компетенція - відчужена, наперед задана соціальна вимога (норма) до освітньої підготовки учня, необхідної для його якісної продуктивної діяльності в певній сфері.

Компетентність - оволодіння, володіння учня відповідною компетенцією, що включає його особистісне ставлення до неї та предмета діяльності. Компетентність - особистісна якість (сукупність якостей) учня, що вже відбулась, і мінімальний досвід діяльності в заданій сфері.

З урахуванням даних позицій ключовими освітніми компетентностями є такі.

1. Ціннісно-смислова компетентність. Це компетентність у сфері світогляду, пов'язана з ціннісними орієнтирами учня, його здатністю бачити та розуміти навколишній світ, орієнтуватись у ньому, усвідомлювати свою роль і призначення, творчу спрямованість, уміти вибирати цільові та значеннєві установки для своїх дій і вчинків, приймати рішення. Дана компетентність забезпечує механізм самовизначення учня в ситуаціях навчальної й іншої діяльності. Від неї залежать індивідуальна освітня траєкторія учня та програма його життєдіяльності в цілому.

2. Загальнокультурна компетентність. Коло питань, в яких учень повинен бути добре обізнаний, мати пізнання та дуже широкий досвід діяльності: це особливості національної та загальнолюдської культури, духовно-моральні основи життя людини й людства, окремих народів, культурологічні основи сімейних, соціальних, суспільних явищ і традицій, роль науки та релігії в житті людини, їх вплив на світ, компетентності в побутовій і культурно-дозвіллєвій сфері, наприклад, володіння ефективними способами організації вільного часу. До цього ж відноситься досвід засвоєння учнем наукової картини світу, що розширюється до культурологічного й загальнолюдського розуміння світу.

3. Навчально-пізнавальна компетентність. Це сукупність компетентностей учня у сфері самостійної пізнавальної діяльності, що включає елементи логічної, методологічної, евристичної, загальнонавчальної діяльності, співвіднесеної з реальними об'єктами, які пізнаються учнем. Сюди входять знання й уміння організації цілепокладання, планування, генерації ідей, аналізу, рефлексії, самооцінки навчально-пізнавальної діяльності. Стосовно досліджуваних об'єктів учень опановує креативні навички продуктивної діяльності: добуванням знань безпосередньо з реальності, володінням прийомами дій у нестандартних ситуаціях, евристичними методами рішення проблем. У рамках даної компетентності визначаються вимоги відповідної функціональної грамотності: уміння відрізняти факти від домислів, володіння вимірювальними навичками, використання ймовірнісних, статистичних та інших методів пізнання.

4. Інформаційна компетентність. За допомогою реальних об'єктів (телевізор, магнітофон, телефон, факс, комп'ютер, принтер, модем, копір тощо) й інформаційних технологій (аудіо-, відеозапис, електронна пошта, ЗМІ, Інтернет) формуються вміння самостійно шукати, аналізувати та відбирати необхідну інформацію, організовувати, перетворювати, зберігати та передавати її. Дана компетентність забезпечує навички діяльності учня стосовно інформації, що міститься в навчальних предметах та освітніх галузях, а також у навколишньому світі.

5. Комунікативна компетентність. Включає знання необхідних мов, способів взаємодії з оточуючими й окремими людьми та подіями, навички роботи у групі, відігравання різних соціальних ролей у колективі. Учень має вміти презентувати себе, написати лист, анкету, заяву, поставити запитання, вести дискусію й ін. Для освоєння даної компетентності в навчальному процесі фіксується необхідна й достатня кількість реальних об'єктів комунікації та способів роботи з ними для учня кожного ступеня навчання в рамках кожного досліджуваного предмета чи освітньої галузі.

6. Соціально-трудова компетентність означає володіння знаннями та досвідом у сфері громадянсько-суспільної діяльності (виконання ролі громадянина, спостерігача, виборця, представника тощо), у соціально-трудовій сфері (права споживача, покупця, клієнта, виробника), у сфері сімейних стосунків та обов'язків, у питаннях економіки та права, у галузі професійного самовизначення. У дану компетенцію входять, наприклад, уміння аналізувати ситуацію на ринку праці, діяти відповідно до особистої та суспільної вигоди, володіти етикою трудових і громадських взаємин. Учень опановує мінімально необхідні для життя в сучасному суспільстві навички соціальної активності та функціональної грамотності.

7. Компетентність особистісного самовдосконалення спрямована на засвоєння способів фізичного, духовного й інтелектуального саморозвитку, емоційної саморегуляції та самопідтримки. Реальним об'єктом у сфері даної компетентності виступає сам учень. Він опановує способи діяльності у власних інтересах і можливостях, що виражається в його безперервному самопізнанні, розвитку необхідних сучасній людині особистісних якостей, формуванні психологічної грамотності, культури мислення та поведінки. До даної компетентності відносяться правила особистої гігієни, турбота про власне здоров'я, статева грамотність, внутрішня екологічна культура. Сюди ж входить комплекс якостей, пов'язаних з основами безпечної життєдіяльності особистості.

Формування цих компетентностей, вважаю, повинно відбуватися в комплексі.

Для формування ключових компетенцій запроваджую:

1) диференціацію навчання - таку організацію роботи на уроці, коли учням пропонуються в певній системі посильні завдання різної складності, цим самим створює сприятливі умови для розвитку й навчання кожного..

Прийшовши до школи, діти мають різний рівень готовності до навчання. Вивчивши можливості дітей - почала запроваджувати диференціацію. На уроках математики це можуть бути навіть додаткові питання (Яке число більше? Чого більше? Чому? На скільки?).

На уроках, навчання грамоти - ця робота дещо ускладнюється, оскільки у класі завжди є учні, які читають на рівні високих досягнень, читають по складах, знають тільки букви і зовсім не знають букв.

Уроки навчання грамоти, а пізніше й читання не можна переоцінити.

Адже читання - основа всього подальшого навчання. Тому на таких уроках пропонувала завдання для варіанту "А" - читаючих дітей, варіанту "Б" - читаючих по складах і варіанту "В" - нечитаючих. Для диференціації використовувала і “Буквар” Прищепи К.С. (прекрасний буквар для здійснення диференціації). Виконуючи одне завдання, давала сильнішим дітям додаткові завдання типу: прочитайте односкладові слова, 2-3 складові і т.д.

А скільки було радості у кожної дитини, коли помічався її найменший прогрес і схвалювався перед усім класом. Відзначалися учні не тільки кращі читачі, а й ті. хто багато працює.

Така робота дала результат. Маючи 5 читаючих дітей "А" на початку навчального року, на кінець 1 класу: 3 учні читали на рівні 4 класу, 25 учнів - на високому рівні, 4 учні - на достатньому. А у 3 та 4 класах рейтинг класу з предмету - високий. Причому 22 учні читали більше 100 слів за хвилину.

Необхідними умовами застосування диференціації є:

 -  визначення готовності до шкільного навчання;

- інтерес дитини до знань (мотивація діяльності); ті предмети, де діти бачать результат своєї праці - трудове навчання, образотворче мистецтво -найулюбленіші. Тому кожну діяльність потрібно мотивувати;

  - вміння дітей самостійно працювати.

Початковий етап - завдання з мірою допомоги:

= завдання з додатковою конкретизацією (малюнок, схема, креслення) ~ завдання з допоміжними вправами (подібні, але легші), вказівка на прийоми розв'язання, навідні питання.

Розподільність завдань за ступенем складності (завдання, що вимагають

різної глибини узагальнень і висновків; завдання репродуктивного і творчого

характеру) і самостійності (завдання однакової складності, але різна міра

допомоги).

  - диференціація домашніх завдань:

 - рівень складності (можливість вибору д/з: )

                                = за обсягом;

                                = за складністю;

- групові домашні завдання:

                   = скласти кілька простих задач для усної лічби;

                    = математичний диктант;

                   = дібрати загадки до уроку;

                   = скласти задачі за виразами.

 - конструювання домашніх завдань:

= вибери приклади на додавання;

= склади і розв'яжи подібну задачу;

= знайди на сторінці підручника задачі, які можна розв'язувати усно;

= № задачі, які можеш розв'язати.

- тривалі за строком виконання домашні завдання:

= самостійно вивчи новий матеріал, щоб пояснити товаришам; =добери відомості з додаткових джерел;

= проект;

•          періодичне звільнення від домашніх завдань.

               - диференціація у виправленні помилок:

= у роботах слабших учнів виправляю помилки;

= у роботах середніх учнів помилку підкреслюю двома рисками, а ви­правлення пропоную дитині, і обов'язково вимагаю виконання роботи над помилками;

= у роботах сильних учнів на полях, де є помилка, ставлю паличку,

•   диференціація на уроках розвитку зв'язного мовлення.

   Уроки української мови сприяють розвиткові зв'язного мовлення. Діти вчаться складати твори, писати перекази. Саме тому запровадження диференційованого підходу на уроках розвитку зв'язного мовлення забезпечує розвиток творчих здібностей учнів в залежності від їх задатків, полегшує процес навчання і творчості, створює ситуацію успіху.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Наприклад:                    УРЗМ №16 Складання автобіографії

Питання	Зразок
1. Прізвище, ім'я	Іваненко Ганна
2. Де народилася?	м Шепетівка
3. Коли народилася?	1 квітня 1986 р.
4. Ім'я, по-батькові тата і мами	Іваненко Іван Іванович, Іваненко Марія Іванівна
5. Де працюють батьки?	Батько працює на заводі "Ватра" слюсарем. Мати - вихователем дитячого садка № 12
6. Чи є в сім'ї брати, сестри. Назви	Брат Петро, 1986 р., сестра Ірина, 1989 р.
7. У якому році ти пішов у школу?	1992 р.
8. Які доручення виконуєш в класі?	Квітникар
9. Твоя домашня адреса	30400 м. Шепетівка, вул. Київська 7, кв. 27.

 

Достатній рівень

На основі анкети запиши автобіографію.

Високий рівень

На основі анкети запиши автобіографію. Доповни автобіографію даними про свою школу, клас, нагороди за гарне навчання, поведінку.

       Найголовніше те, що диференціацію можна починати з будь-якого класу. А  коли кожна дитина зможе працювати на рівні своїх можливостей, тоді вона зможе проявити свої природні задатки, свою творчість.

2) Метод гри.

       Провідною діяльністю дітей 6-7-річного віку є гра. Гра - це "чарівна паличка", з допомогою якої можна навчити дитину читати, писати, і, головне, мислити, винаходити, доводити. Важливо, щоб гра захоплювала і була доступною, щоб у ній був елемент змагання, якщо не з кимось, то, принаймні, з самим собою. Ігри створюють умови для кра­щого пізнання дітьми себе і людей, взаємодії людини з навколишнім світом, усвідомлення зв'язків з природою, сім'єю, родичами, з самим собою, визна­чення поведінки в життєвих ситуаціях. У грі формується довільність діяль­ності, вольових зусиль: як би дитина не хотіла б виконувати завдання, у грі вона робить це із задоволенням. Саме у грі виявляються і розвиваються різні сторони особистості, задовольняються різні інтелектуальні і емоційні потреби, формується характер. Так, на уроках навчання грамоти прикладом навчальної гри є гра "День і ніч" - називаю звуки (коли "Ніч"), при слові "День" - діти кажуть слова утворені із цих звуків.

Поєднуючи гру та навчання, використовую навчальні ігри "Розумові розминки":

•   гра "Чому так трапилось?" (мова, природознавство): Річка вийшла із берегів і затопила навколишні луки)
•   гра "Висновок" (математика): Петрик старший за Марійку, а Марійка
  старша за Миколку.  Хто найстарший? Наймолодший ?

         - гра "Рахуємо разом": кожен гравець називає число, дію або відповідь, утворює приклад;

•        гра "Що за пташка?" : Закресливши однакові букви, маємо: д, т, е, я, л. Складаємо слово: дятел.

а	е	м	б
Д	а	б	л
т	б	я	м

 

 

 

- гра "Утвори слово"

Вино-	хід
Куле-	плав
Пішо-	ірад
Паро-	мет

       Організовуючи ігри у вигляді змагань, активізую весь клас. Використовуючи в своїй роботі 3) інтерактивні методи “Ажурна пилка”, “Займи позицію”, “Kase–метод”, “Прес”, організовую «ігри»: «Мікрофон», «Акваріум», «Карусель». Методи інтерактивного навчання дають змогу швидко активізувати пошуково - пізнавальну діяльність учнів, максимально розкрити їх таланти.

    Запроваджую дистанційний диктант – це навчальний словниковий диктант,  вид інтерактивної роботи на уроці.

Зміст такого диктанту записаний на папері і розміщений на дошці. Учні по черзі підходять до дошки, зачитують слово мовчки, потім диктують його для всього класу.

Так учні вчаться ще й правильної орфоепічної вимови. Після написання і перевірки диктанту пропоную ряд творчих завдань. Тому зміст диктантів розроблений з урахуванням подальшої творчої роботи. (Див. додаток 1)

4) Стратегію комбінаторних дій:

•  таблиці- тренажери;
• гра « Утвори слово » (рис - сир);

123    321

•   таблиці:

             Скласти приклади:

-	3	6	4	1
7
2
5

- Утвори слово, яке починається на 1 чи на 8:

	а	е	0
Б	1	2	3
В	5	6	7
Г	9	10	11

•   на уроках природознавства):

X	5	6	7
2	С	А	Г
3	0	Н	Щ
4	д	Р	і

Опади

Використовую приклади: 2x5, 3x6, 4x7, 2x7.

Відшукуючи відповіді, діти складають слова: сніг, дощ і т.д.

- анаграми Едигея:

 анаграма в реченні - дзеркальні речення:

Хлопці ПІШЛИ ловити рибу. Хлопці пішли ВОЛИТИ рибу.;

- анаграма у тексті - одне слово - одне речення:
Прийшла СНАВЕ. Прилетіли ХАПТИ.;

-гра_  “ Крученики”

 За схемами складаємо речення:

                Весна

                                                           .                  Прийшла весна.

                                                                        .    Прийшла довгожданна весна.

                               _ _ _                                                        . 

                         У сад прийшла довгожданна весна.

 

- нові задачі Едигея: ♦

 

5)  Творчі завдання на уроках:

- ( римування, слів віршів)

-  на першому етапі: - гра "Добавлянка":

Сонце стукає в віконце, Ти не спи, як сходить....

•   пізніше: - складання чистомовок:  До-до-до-.....гніздо.
•   підбір слів, що римуються:  кішка - (мишка), малина—(калина), (дівчина).
•   складання віршиків за поданими римами: сонце         віконце,

грає, звеселяє.

- самостійне складання віршованих рядків.

    У кожному класі початкової школи програма з української мови передбачає вивчення слів, правопис і вимову яких потрібно запам'ятати. Поєднавши цю роботу із розвитком творчих здібностей, вчитель спроможний домогтися не «зазубрювання» слів, а свідомого запам'ятовування, через систему вправ, ребусів. Розробила систему вправ і карток, ребусів для здійснення  роботи у 1-4 класах над словами, призначеними для запам'ятовування у цих класах і визначеними програмою.

 (Виділені ненаголошені [е], [и] вимовляються з наближенням до [и], [е]. Підкреслене слово має подвійний наголос.) Принципи побудови ребусів у деяких словах змінені, що сприятиме розвитку мислення, вміння аналізувати. Дітям пропонується:

- ребус до виучуваного слова (демонстраційна картка). Для 1 класу рекомендую таблиці-ребуси, картки із словами (словниковими), схему-підказку до звукового складу слів, «Довідкове бюро». Це дасть змогу організувати вчителю самонавчання, самоперевірку вже на першому році навчання.

У рубриці «Пофантазуй» дітям пропонується самостійно скласти ребуси до слів.

Для пояснення лексичного значення слова пропонується:

О — спільнокореневі слова;

 - синоніми;

<=> — антоніми;

— фольклорний віночок (прислів'я, приказки, скоромовки, прикмети);

 - загадки;

 -(віконце для допитливих) = коли так кажуть? (пояснення стійких фразеологічних зворотів, висловів).

  - творчі завдання, пофантазуй; це цікаво!

 Вправи для закріплення грамотності, розвитку зв'язного мовлення:

°     встав пропущені букви;

°     добери перевірні слова;

°     поділи слово на склади і для переносу;

°     зроби звуковий аналіз слова;

°     добери до слова його ознаки;

°     постав запитання до слова;

°     запиши відгадку;

°     з букв слова запиши інші слова;

     відшукай ноту у слові;

°     склади речення;

°     встанови зв'язок слів у реченні;

°     розбери слово за будовою;

°     постав іменник у родовому відмінку однини;

°     розбери слово як частину мови (порядок морфологічного розбору додається);

     - перевір себе (до того завдання, після якого стоїть).

Ці завдання пропонуються як для вчителя для полегшення його роботи, так і для дітей (для організації самостійної та індивідуальної роботи). Завдання підібрані згідно програмових вимог і охоплюють весь курс української мови початкових класів.

Використання даного матеріалу на уроках допоможе і вчителю, і учням, зробить цю роботу цікавою і захопливою.

  У 2005 році вийшли в світ посібник “Словникова робота в 3 класі” та робочий зошит “Словникова робота в 4 класі”.

 6)   Технологію розвитку критичного мислення

Ще Декарт проголосив: "Я мислю - отже, я існую".

Завдання вчителя - організувати правильну, логічну та посиль­ну розумову діяльність учнів. На початковому етапі це відбу­вається під моїм керівництвом, а далі школярі мають навчитися самостійно сприймати явища, порівнювати їх, визначати харак­терні особливості.

Критичне мислення — вміле відповідальне мислення, що дає людині можливість формулювати надійні вірогідні судження, оскільки воно: а) ґрунтується на критеріях, б)є таким, що самокоригується, в) апелює до контексту.

Критичне мислення – мислення вищого порядку, яке спирається на інформацію, усвідомлене сприйняття власної інтелектуальної діяльності та діяльності інших. Параметрами критичного мислення є: особистісне ставлення до об’єкта, аргументованість висновків, логічність викладу, здатність змінити позицію на основі контраргументу.

Критичне мислення — не об'єкт вивчення. Це активний процес, який дає можливість учневі аналізувати інформацію, ставити під сумнів, об'єднувати, переробляти, адаптувати або відкидати.

Найефективніші інтерактивні методи викладання:

• метод гронування ("асоціативний кущ");
• "Павутинка" дискусії,

• "Спеціальні ролі підчас опитування",

•  метод "театралізації",
• "Залиште за мною останнє слово",
• "Драматична інтерпретація",
• "Навчання на контрасті",
• "Мозкова атака",
•  керована діяльність — читання з передбаченням.

На своїх уроках використовую читання тексту з позначками

       Цей прийом дає можливість по-новому працювати з текстом – повторити вже відоме, виділити нове, визначити питання для поглиблення й розширення знань тощо.

      Учням пропонується під час читання тексту виділяти інформацію 4-х видів.

Знайома інформація (це я вже знав) +
Нова інформація (це для мене нове) –
Суперечлива інформація (я думав інакше) ∨
Недостатня інформація (про це хотілося б дізнатися більше) ?

Заповнена таблиця стає в якійсь мірі опорним конспектом з теми. Інформація „∨” або „?” спонукає до роботи з додатковою літературою.

Навчити учня критично мислити — означає якнайкраще підготувати його до життя в демократичному суспільстві. Це дуже важливе завдан­ня, а тому потрібно постійно добиватися його виконання. Не варто чека­ти, що учні прийдуть до критичного мислення лише тому, що їм казати­муть: це важливо.

7)  Проєктну технологію

Суть методу проєктів полягає в досягненні дидактичної мети через детальну розробку навчальної проблеми, яка повинна завершитись реальним практичним результатом (проєктом). Проєктом може бути відеофільм,  альбом, доповідь, комп’ютерна презентація тощо.

Метод проектів передбачає використання індивідуальної, парної, групової роботи.

   Як різновид творчих завдань на уроках запроваджую творчі проєкти, які дуже полюбляють учні. 

8) Елементи театральної педагогіки. Творча діяльність у позакласній роботі.

   Формування компетентностей здійснюю через елементи театральної педагогіки. Причому починаю вже з першого класу залучати учнів до цього виду діяльності.

    Така робота проводиться і позаурочний час. Робота у класі лялькового театру виконує і ті завдання, які ставить перед собою навчання української мови у школі. Одним з них є розвиток мовлення, інтонування творів і т.д. Саме цей вид діяльності забезпечує моральне та естетичне виховання.

Будь-який вид діяльності повинен містити елементи творчості. Для того, щоб здатність до творчості не залишалася лише в пасивному стані, щоб отримати певні результати, потрібен постійний стимул, двигун, котрий буде активізувати творчість. Таким двигуном можуть стати на уроках проблемні ситуації, елементи театральної педагогіки, цікава та практично значуща мотивація навчального процесу, в позаурочний час - гуртки, конкурси, олімпіади, змагання тощо. Вже декілька років у нашій школі у кожному класі організовується такий вид творчої діяльності як колективна творча справа.

Колективна творча справа (КТС) — спільний пошук кращих рішень життєво важливих завдань, тому що робиться спільно з дітьми і дорослими — виконується, організовується, задумується, вирішується, оцінюється.

В початкових класах ляльковий театр має переваги над інсценізацією, декламуванням. Саме тут мають змогу розкриватися здібності дітей, особливо сором'язливих, певною мірою закомплексованих. Діти, готуючись до лялькової вистави, випробовують себе як актори, художники, співаки, музиканти, їх діяльність — це нові відкриття для себе: розуміння авторського задуму, виявлення свого ставлення до зображуваного.

Підготовка і показ лялькової вистави — це інтегроване заняття, воно синтезує різноманітні знання та вміння дітей, сприяє розвитку їхніх творчих здібностей.

Колективна творча справа — це конкретне втілення багатогранної громадської турботи в єдності трьох її сторін: практичної, організаторської, виховної, творчий проект. Мною розроблена авторська програма «Ляльковий театр у початкових класах».

Намагаюсь проводити виховні заході оригінальні, спрямовані на розвиток. Пишу сама сценарії, заохочую дітей не тільки до співпраці, а й до самостійного «створення заходу», проведення його.

     Як результат: кожен учень мого класу навчається на рівні своїх можливостей, займається улюбленою справою, розвиває свої здібності, оволодіває ключовими освітніми компетентностями.

ЛІТЕРАТУРА:

 

1. Державний стандарт базової середньої освіти.

2. Гін А.А. Прийоми педагогічної техніки.

3. Книш В. Місто дитячих посмішок

4. Лернер І. Дидактика.

5. Лизинський В. Принципи, форми та правила успішного виховання.

6. Логачевська С.П. Дійти до кожного учня

7. Мурашковська І. М. Коли я стану чарівником.

8. Нестеренко А.А. Програма з курсу розвитку творчої уяви.

9. Сорока Г.І. Сучасні виховні системи та технології.

10. Яценко А.В. Як стати цікавим.