Формування компетентності на уроках фізики шляхом інтеграції традиційних і нетрадиційних форм і методів роботи.

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ «ЛУЦЬКА ГІМНАЗІЯ № 13 ЛУЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ»

Формування компетентності  на уроках фізики шляхом інтеграції традиційних і нетрадиційних форм і методів роботи.

Підготував вчитель фізики

Юричко Віктор Михайлович

Луцьк – 2024

Вступ.

Прогресивна освітня спільнота сьогодні ставить перед собою нове завдання – сформувати у школярів вміння вчитися. Тому виховання такої соціально і професіонально активної особистості вимагає від вчителів сучасної школи застосування нових методів, прийомів і форм роботи. Щоб сформувати компетентного випускника у всіх потенційно важливих сферах професіональної освіти і життєдіяльності, необхідно застосовувати активні методи навчання.

Сучасна система навчання направлена на те, що учні повинні думати, розуміти суть речей, осмислювати ідеї і вже на основі цього вміти шукати потрібну інформацію і застосовувати її в конкретних умовах.

Для цього потрібні виробити в школярів мотиви і цілі навчальної діяльності, навчити способом дії здійснення і регулювання.

Ключовою компетентністю учнів є уміння вчитися. Дослідження психологів і педагогів, досвід вчителів показують: щоб навчити учнів самостійно і творчо вчитися потрібно включити їх у спеціальну організовану діяльність. Реалізація нових завдань освіти потребує нових підходів, враховує особистості учнів, його потреби і інтереси, але разом з цим класичні, традиційні методи навчання не можуть відійти на другий план.

Головною дійовою особою в навчанні є учень. Зовсім іншу роль відіграє вчитель, він допомагає учню вчитися, створює сприятливу атмосферу і значно збагачує мотивацію навчання, утверджує почуття гідності особистості.

Знання, уміння, навички, досвід необхідні для свідомого і активного засвоєння учнями навчального матеріалу можна реалізувати на уроках і позакласній роботі, використовуючи інтеграцію традиційних і нетрадиційних форм і методів роботи.

В останні роки поняття «компетентність» вийшло на загально дидактичний і методологічний рівень. Це пов'язано з його системно-практичними функціями й інтеграційною мета предметною роллю в загальній освіті. Необхідність формування школою ключових компетентностей відзначена в концептуальній модернізації вітчизняної освіти. Варто сказати, що не існує єдиного узгодженого визначення та переліку ключових компетентностей. Оскільки компетентності – це насамперед замовлення суспільства на підготовку його громадян, такий перелік багато в чому визначається узгодженою позицією соціуму в певній країні або регіоні.

У Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти (затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392) дається тлумачення 3 понять: «компетентність», «ключова компетентність», «компетентнісний підхід»:

– компетентність – набута у процесі навчання інтегрована здатність учня, що складається із знань, умінь, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці;

– ключова компетентність – спеціально структурований комплекс характеристик (якостей) особистості, що дає можливість їй ефективно діяти у різних сферах життєдіяльності і належить до загальногалузевого змісту освітніх стандартів;

– компетентнісний підхід – спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є ієрархічно підпорядковані ключова, загальнопредметна і предметна (галузева) компетентності;

Також визначено ключові компентності, які мають бути сформовані в процесі освітньої діяльності в навчальному закладі: громадянська, загальнокультурна, здоров’я збережувальна, інформаційно-комунікаційна, комунікативна, міжпредметноестетична, міжпредметна, предметна (галузева), предметна мистецька, проєктно-технологічна, соціальна.

У зарубіжній освітній практиці розроблено й апробовано декілька шліхів реалізації в навчально-виховному процесі ідей компетентного підходу, і на практиці формування ключових компетентностей учнів здійснюється, як правило, за однією із зазначених нижче моделей:

1. Предметно – тематична модель передбачає цілеспрямоване набуття учнями ключових компетентностей при вивчені ними певного предмета. Так, у деяких загальноосвітніх навчальних закладах Великої Британії формування в учнів основної школи уміння вчитися здійснюється під час опанування ними предмета «Як навчатися?».

2. Між предметна модель передбачає формування в учнів ключових компетентностей комплексно: цілеспрямовано – під час засвоєння предметів певної освітньої галузі та опосередковано – при вивченні всіх дисциплін навчального плану.

3. Виховна модель передбачає формування в учнів ключових компетентностей переважно в позаурочний і позашкільній роботі. Вона може реалізуватись через різні форми виховних заходів. Сьогодні в світовій педагогічній практиці набули розповсюдження такі підходи до побудові виховної моделі:

 – проєктний, сутність якого полягає в розробці та реалізації учнями різноманітних соціально спрямованих проектів;

 – інституційний, який реалізується через моделювання елементів дорослого життя (наприклад, самоврядування), роботу дитячих організацій, клубів, гуртків тощо.

4. Системна модель, що є найоптимальнішою, оскільки дозволяє повною мірою задіяти у процесі формування в учнів ключових компетентностей весь освітньо-виховний потенціал школи завдяки органічному поєднанню   предметно-тематичної, між предметної та виховної моделей.

Зміст роботи вчителя фізики з формування ключових компетентностей:

1.              «Вміння вчитися» – набуття учнями досвіту практичної та експериментальної діяльності, застосувань знань у пізнанні світу.
2.              «Загальнокультурної» – ознайомлення учнів з науковими досягненнями з фізики, формування в учнів ціннісних орієнтацій на збереження природи, гармонійну взаємодію людини і природи, уміння екологічно взаємодіяти з довкіллям.
3.              «Громадянська»  – усвідомлення цілісного образу своєї країни на основі розгляду та аналізу: природи, господарства.
4.              «Підприємницька»  – виховання активної життєвої позиції, готовності до конкурентної боротьби на ринку праці, ініціативно включатися в підприємницьку діяльність.
5.              «Соціальна» – формування в учнів ціннісних орієнтацій на збереження природи, гармонійної взаємодії людини і природи, умінь екологічно виважено взаємодіяти з довкіллям.
6.              «Здоров’я зберігаюча» формувати в учнів ціннісних орієнтацій на збереження природи, гармонійну взаємодію людини і природи, уміння екологічно виважено взаємодіяти з довкіллям формувати уявлення про прояв закону збереженню енергії в живій природі.
7.              «Застосування ІКТ» – підготовка до раціонального використання комп’ютерних засобів при розв’язуванні задач, пов’язаних з опрацюванням інформації, її пошуків, систематизацією.

Набуття компетенції відбувається поступово в процесі навчання, рівень компетентності учня на різних етапах навчання буде різним. Таке бачення свідчить про рівневий характер компетентнісного підходу в навчанні, про доцільність визначення певних послідовних рівнів у формуванні компетентності учнів. Отримання позитивного кінцевого результату в навчанні передбачає також періодичний контроль за його досягненням на певних етапах цього процесу.

Освіта відіграє провідну роль у формуванні життєвої компетентності особистості. Школа має допомогти учням в оволодінні технологіями життєтворчості. Створити умови для розкриття потенціалу для самопізнання, самооцінки, самопрограмування, самоактуалізації, саморегуляції, самореалізації, самоконтролю, інтеграції в соціокультурний простір.

Підготовка компетентного випускника – головний результат, критерій ефективності освітньої діяльності навчального закладу, його впливу на соціальне життя.

Інноваційні технології навчання і виховання дають  можливість реалізовувати завдання виявлення, навчання і підтримки обдарованої учнівської молоді, але лише в поєднанні з класичними методами можна досягнути високого результату.