ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ УЧНІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Й ЛІТЕРАТУРИ

ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ УЧНІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Й ЛІТЕРАТУРИ

Лисенко Вікторія Анатоліївна,

учитель української мови

 і літератури

Надеждівської загальноосвітньої школи

І-ІІІ ступенів, Хрестівської сільсько ради,

Херсонської області

2019р.

Лисенко Вікторія Анатоліївна

Формування комунікативної компетенції

учнів на уроках

української мови й літератури

У методичному посібнику відображено технологію формування комунікативної компетентності особистості учня. Особлива увага акцентується на уроках словесності як умови для розвитку мислення, здібностей учнів. У розробці враховано досягнення психолого-педагогічної науки як основи практичної діяльності педагога, який прагне зробити урок української мови та літератури сучасним, особистісно зорієнтованим і допоможе колегам забезпечувати природовідповідний комунікативний розвиток дитини. Подані   технології, їх теоретичний і практичний аспект, спрямовані на створення в учнів потреби в самопізнанні, саморозвитку та самореалізації.
 

Методичний посібник

Номінація: використання інноваційних форм, методів (проектів, практичних занять), засобів навчання, програм в дошкільній, початковій, базовій і повній загальній середній освіті та позашкільних навчальних закладах.

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ УЧНІВ У ПОЦЕСІ НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Й ЛІТЕРАТУРИ

1.1.Поняття  комунікативної компетентності

1.2.Проблема формування комунікативної компетентності учня загальноосвітньої школи в різноманітних наукових підходах

Розділ 2. МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В УЧНІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Й ЛІТЕРАТУРИ

2.1. Використання сучасних методів навчання в процесі формування комунікативної компетенції

2.2. Розвиток зв’язного мовлення – одне із основних завдань у формуванні комунікативної компетентності учнів.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

У житті кожного справжнього українця рідна мова відіграє важливу роль, бо завдяки їй особистість не тільки спілкується, займається певною діяльністю, але й орієнтується в широкому інформаційному просторі. Мова є важливим чинником соціально-економічного, науково-технічного, загальнокультурного прогресу і впливає на становлення та розвиток нації, держави, національної гідності та мовнокомунікативної компетентності людини. Комунікативні вміння людини цінувалися в усі часи. Сьогодні мовнокомунікативна грамотність набуває соціальної значущості: від уміння спілкуватися залежить не тільки життєвий успіх окремої людини, а й ефективність діяльності колективу i загалом добробут країни. Випускник ЗНЗ має володіти низкою вмінь i навичок, які дадуть змогу зорієнтуватися в дорослому житті, допоможуть у подальшому навчанні. Тому від школи суспільство очікує розв’язання виховних та навчальних завдань, що сприятиме розвиткові компетентної мовної особистості старшокласника. Вагому роль приділяють формуванню мовнокомунікативної компетентності, яка допоможе учню старшої школи реалізувати себе в рiзних комунікативних ситуаціях.  

Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти [1], Концепція гуманітарного розвитку України на період до 2020 року [2], Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року [3] передбачають відновлення змісту навчання з орієнтацією на ключові компетентності, оволодіння якими допоможе учням вирішити проблеми в професійному, соціальному житті, підвищення якості й конкурентоспроможності освіти в нових економічних і соціокультурних умовах, прискорення інтеграції України у міжнародний освітній простір.

Пріоритетом державної політики в галузі освіти є формування мовної особистості, людини самодостатньої, комунікативно компетентної, здатної й готової до спілкування в будь-якій життєвій ситуації і в різних сферах суспільного життя. Реалізація цього завдання поліпшуватиме процес входження учнів у навколишні життєві реалії, сприятиме багатогранному самовиявленню й самореалізації, формуванню навичок володіння словом, мовою, мовленням у різноманітних ситуаціях спілкування. Необхідне забезпечення такого типу організації навчально-виховного процесу, що орієнтується на створення готовності особистості до швидко зростаючих змін у суспільстві, готовності до невизначеного майбутнього за рахунок розвитку здібностей до творчості, до різноманітних форм мислення, а також до здатності  співпрацювати з іншими людьми

Актуальність дослідження

Компетентнісний підхід в освіті – це вимога сьогодення. Ключовим для нинішньої освіти стає необхідність становлення компетентної особистості, що передбачає формування в школярів здатностей учитися, мислити і діяти самостійно, робити власний вибір і нести за нього відповідальність. Компетентнісно спрямований підхід забезпечує використання знання як інструменту розв’язання життєвих проблем, що допоможе молодій людині успішно долати життєві перешкоди та отримувати бажані результати.
Тому існує необхідність в удосконаленні існуючих педагогічних систем та психологічних підходів до формування компетентних особистостей, розвитку творчості учнів, знаходження нових засобів підвищення якості та інтенсивності навчально-виховного процесу.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні, практичному застосуванні методів і прийомів у формуванні комунікативної компетенції учнів у навчальному процесі. 

Завданнями дослідження є:

•   Систематизація існуючого теоретичного та практичного досвіду з даної проблеми.
•   Виявити найбільш оптимальні форми, методи і прийоми формування комунікативної компетенції учнів у процесі вивчення української мови і літератури.
•   Практичне застосування сформованого методичного комплексу.
•   Визначення ступеня важливості формування комунікативної компетенції учнів на уроках української мови і літератури.
•   Визначення перспектив подальшої розробки теми даного дослідження

Об'єкт дослідження - процес формування комунікативної компетенції учнів у навчанні української мови і літератури.

Предмет дослідження - технологія формування комунікативної компетенції учнів у навчанні української мови і літератури.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки і результати дослідження розглядалися на засіданнях предметної комісії вчителів української мови й літератури (м. Новоград-Волинський, ЗОШ №9, 2016р.), були предметом обговорень на семінарі-практикумі вчителів української мови й літератури (2013р.) Матеріали дослідження впроваджені в практику роботи вчителів української мови й літератури ЗОШ №9 м.Новограда-Волинського.

Теоретична значущість полягає в тому, що проаналізовано, узагальнено та систематизовано матеріал з проблеми формування комунікативної компетенції.

Практичне значення отриманих результатів дослідження визначається тим, що запропонована технологія формування комунікативної компетентності може використовуватися вчителями української мови й літератури, у процесі професійної підготовки студентів-філологів на заняттях з методики навчання української мови, під час педагогічної практики.

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ УЧНІВ У ПОЦЕСІ НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Й ЛІТЕРАТУРИ

1.1. Поняття  комунікативної компетентності

Слово «компетентність» походить від латинського «competens» (competentic), що в перекладі означає належний, здібний. Українські вчені по-різному тлумачать поняття компетентності. Найбільшого поширення у вітчизняній науковій літературі набуло визначення компетентності як сукупності знань і вмінь, необхідних для ефективної професійної діяльності: вміння аналізувати, передбачати наслідки професійної діяльності, використовувати інформацію.

Компетентність – це передусім:  особистісний результат навчальної діяльності;  практичний досвід успішного використання відповідних знань і вмінь у різних життєвих ситуаціях;  індивідуальний досвід реалізації набутих компетенцій;  показник того, що учень спромігся реалізувати нагромаджений багаж знань і набутих умінь особистості відповідно до визначених освітніх стандартів [4, с.2].

Комунікативна (яка тісно співвідноситься з мовною) компетентність – це вміння вступати в комунікацію, бути зрозумілим, невимушено спілкуватися.

Комунікативна компетенція – це компетенція, яка характеризує те, наскільки ефективні здатності до спілкування людини з іншими людьми. По суті, це набір вимог до людини, які важливі безпосередньо для процесу спілкування – у цьому суть визначення комунікативної компетенції.    

Комунікативна компетентність – це складова життєвої компетентності, і за визначенням Д.О. Пузікова, «включає сукупність здатностей, пов’язаних з ефективним спілкуванням, а саме: володіння рідною та іноземними мовами, знання, вміння та навички, пов’язані із застосуванням засобів комунікації,  наявність умінь, пов’язаних із розумінням психологічних особливостей спілкування, здатність та готовність до реалізації навичок уникнення та розв’язання конфліктів, володіння навичками самопрезентації» [5, с. 5-13].

Новий тлумачний словник української мови слово "компетентний" трактує так: "1) який має достатні знання в якій-небудь галузі; який з чим-небудь добре обізнаний; тямущий; який ґрунтується на знанні; кваліфікований; 2) який має певні повноваження; повноправний, повновладний" [6. с. 344 ]. Як бачимо, у наведеному тлумаченні "компетентності" йдеться про людину, яка володіє відповідною компетенцією, або про заклад, орган управління, що має права для вирішення якого-небудь питання. Проте важливим є саме характеристика особистісних якостей людини, володіння компетенцією.

Поняття комунікативної компетенції ввійшло в науковий обіг у 1972 р. завдяки американському лінгвісту Д. Хаймзу. Теорія була орієнтована на визначення того, що має знати мовець, аби бути компетентним у спілкуванні. Саме з 70-х рр. минулого сторіччя і розпочалися інтенсивні дослідження проблеми комунікативної компетенції. Згідно з визначенням Міжнародного департаменту стандартів для навчання, досягнення та освіти (International Board of Standards for Training, Performans and Instruction), компетентність – це спроможність кваліфіковано здійснювати діяльність, виконувати завдання або роботу. При цьому поняття компетентності містить набір знань, навичок і відносин, що дають змогу особистості ефективно здійснювати діяльність або виконувати певні функції, спрямовані на набуття певних стандартів у галузі професії або виду діяльності [7, с. 20]. Компетентність ґрунтується на знаннях і вміннях, але ними не обмежується, охоплюючи особистісне ставлення людини до них, а також її досвід, який дає змогу ці знання «вплести» в те, що вона вже знала, та її спроможність збагнути життєву ситуацію, в якій вона зможе їх застосувати [8, с. 127].

Основою комунікативної компетентності виступають знання, вміння та здібності, що обумовлюють успішність в комунікативній діяльності. Комунікативна компетентність особистості характеризується багатомірністю і може розглядатися як більш високий рівень комунікативного розвитку, при якому новоутворення мають особистісний характер, а також визначає особливості суб’єктної позиції в професійній діяльності.

Шкільна мовна освіта покликана формувати особистість високої мовленнєвої компетентності, здатної до активного спілкування в усіх сферах сучасного життя. Завдання вчителя-словесника в цьому аспекті – виробляти в учнів уміння й навички комунікативно виправдано користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях, розвивати всі види мовленнєвої діяльності, акцентуючи увагу, зокрема, на аудіюванні й говорінні, оскільки їм на уроках приділяється менше уваги, ніж читанню й письму. Потрібно шукати оптимальних шляхів формування мовної особистості, спираючись на відповідні теоретичні психолого-педагогічні та лінгво-дидактичні наукові засади, що сприяли б ефективному навчанню грамотного українського мовлення учнів загальноосвітніх шкіл, які б у самостійне життя вступали мовленнєво підготовленими до розв'язання особистих та громадських проблем, дотримуючись мовленнєвого такту, толерантності, культури спілкування, ввічливості, інших якостей нової системи взаємних стосунків і успішної співпраці сучасної ділової людини. Висока культура спілкування полягає не тільки у бездоганному дотриманні стандартів, норм літературної мови. вона залежить також від уміння користуватися всіма багатствами мови, її  виражальними можливостями, від здатності брати до уваги , що з ким, де, коли, для чого говорити, тобто враховувати мовленнєву ситуацію. Розумові здібності, ерудиція, сила волі, працездатність тощо можуть не приносити бажаних результатів, якщо людина не вміє належно спілкуватися, і, навпаки, досконале спілкування спроможне стати ключем до успіху в суспільстві.

Висновок. Отже, поняття «комунікативна компетентність» визначається авторами по-різному. Основу комунікативної компетентності становлять комунікативні компетенції, що базуються на знаннях, вміннях, навичках, способах комунікативної діяльності і проявах емоційно-ціннісного ставлення до неї, які у подальшому планується дослідити. Комунікативна компетентність виявляється в процесі розв’язування комунікативних задач. Узагальнюючи вище викладене, можемо стверджувати, що комунікативна компетентність охоплює знання, вміння і навички, які формуються в процесі навчання.

1.2.Проблема формування комунікативної компетентності учня загальноосвітньої школи в різноманітних наукових підходах

Теоретичну базу реалізації компетентнісного підходу в мовній освіті закладено в працях таких відомих українських і зарубіжних лінгводидактів, як О. Горошкіна, І. Ґудзик, С. Караман, Т. Ладиженська, Л. Мацько, А. Нікітіна, Є. Пассов, М. Пентилюк, О. Семеног, Т. Симоненко, Г. Шелехова та ін. Головним складникам комунікативної компетенції (здібність до мови, знання мови, реалізація її в мовленнєвій діяльності) приділено увагу в працях А. Богуш, М. Вашуленка, Д. Ізаренкова, С. Карамана, Л. Мацько, М. Пентилюк.

Методика реалізації компетентнісного підходу і формування мовної компетенції особистості висвітлюється також у працях, присвячених проблемному (П. Білоусенко, О. Біляєв, І. Вихованець, С. Єрмоленко, Т. Напольнова, К. Плиско), інтегрованому (О. Біляєв, Л. Варзацька, Л. Дворецька, О. Савченко), когнітивно-комунікативному (О. Горошкіна, А. Нікітіна, М. Пентилюк), інтерактивному (А. Границька, Л. Пироженко, О. Пометун) підходам; навчанню розвитку зв’язного мовлення (Л. Варзацька, Г. Іваницька, В. Капінос, Т. Ладиженська, М. Львов, С. Омельчук, Н. Пашківська, Л. Симоненкова, М. Стельмахович, Г. Шелехова), навчанню мови на текстовій основі (О. Горошкіна, Т. Донченко, М. Крупа, Л. Мацько, А. Нікітіна, М. Пентилюк).

У формування й становлення компетентнісного підходу в мовній освіті, визначення перспектив подальшого його розгортання зробили внесок психологи та психолінгвісти Б. Баєв, Л. Виготський, П. Гальперін, В. Давидов, М. Жинкін, І. Зимня, Г. Костюк, О. Леонтьєв, О. Лурія, А. Маркова, І. Синиця.                Окремі аспекти компетентнісного підходу в мовній освіті на рівні середніх і вищих навчальних закладів окреслено в кандидатських та докторських дисертаціях І. Варнавської, Н. Веніг, І. Волкової, Н. Голуб, О. Горошкіної, І. Дроздової, О. Кулик, І. Кухарчук, О. Кучерявої, С. Омельчука.             

М. Головань розглядає компетенцію в трьох аспектах: 1) як коло питань, у яких особа повинна бути обізнана; коло повноважень, делегованих суб'єкту (посадовцю, органу управління, групі та ін.); 2) як досвід, інформаційний ресурс, знання в певній предметній галузі, якими володіє суб'єкт; 3) соціально задана вимога до підготовки особи у певній сфері [9, с. 24].

Аналіз лінгвістичної, психолого-педагогічної і методичної літератури дає підстави стверджувати, що формуванню мовленнєво-комунікативної компетентності учнів загальноосвітньої школи приділяється ще недостатня увага, психолого-педагогічні, теоретично-методичні дослідження ґрунтовно не розкрили цієї важливої проблеми. Дослідження проблеми формування мовної особистості, ефективних форм, методів і принципів розвитку мовлення учнів, лінгводидактичних засад комунікативного підходу до навчання мови, процесу формування комунікативних умінь і навичок знайшли висвітлення у працях В. Бадер, Л. Варзацької, М. Вашуленка, Т. Донченко, С. Карамана, В. Мельничайка, М. Пентилюк, К. Плиско, Т. Шелехової.   Оволодівати вміннями слухати, говорити, писати, читати, людина вчиться у формі мовленнєвого процесу, що підпорядкований певній меті і здійснюється за допомогою мовленнєвих операцій за певних обставин. Мовлення, визначає І.Зимня, є “своєрідний особливий спосіб формування і формулювання думки засобами мови” [10],  мовленнєва діяльність (комунікативна) розглядається як система мовленнєвих дій, що забезпечують спілкування – взаємодію двох або кількох мовців з метою обміну інформацією, що реалізується під час слухання, говоріння, читання і письма. Усі ці чотири види мовленнєвої діяльності становлять основу спілкування.

Т. Вольфовська [11, с. 13] розглядає поняття «комунікативної компетентності» як необхідний людині рівень сформованості досвіду, умінь і навичок міжособистісної взаємодії, щоб успішно функціювати в суспільстві з урахуванням власних здібностей і соціального статусу. У її структурі, на думку вченої, наявні компоненти: когнітивний, мотиваційно-оцінний, конативний (операційний). Здатність до участі в комунікативних ситуаціях, ситуативна адаптованість, вільне володіння вербальними й невербальними засобами соціальної поведінки, усвідомлення своїх перцептивних умінь є складовими комунікативної компетентності. Комунікативна компетентність особистості – це складний феномен, що характеризується різними поняттями й основу якого становлять певні здібності. На думку Н. Ануфрієвої, комунікативну компетентність характеризують такі здатності особистості: робити соціально-психологічний прогноз ситуації, у якій відбуватиметься спілкування, передбачати певні події; соціально-психологічно програмувати процес спілкування, спираючись на своєрідність комунікативної ситуації; «вживатися» в соціально-психологічну атмосферу комунікативної ситуації, робити правильну оцінку позитивних і негативних аспектів ситуації спілкування; здійснювати соціально-психологічне управління процесами спілкування в комунікативній ситуації (організація уваги партнерів спілкування, стимулювання їхньої комунікативної активності, керування процесом спілкування) [12, с. 339].  Для формування комунікативної компетентності учнів перераховані здібності є вагомими, але досить важливими є ще й мовні та мовленнєві знання та вміння, необхідні для створення власного висловлювання в процесі комунікації.

О. Сібіль визначає комунікативну компетентність як «знання і вміння, що забезпечують об’єктивне сприйняття навколишніх, знаходження адекватного стилю й тону спілкування, здібність емоційно відгукуватися на переживання інших людей, враховувати особливості особистості, психологічного стану співрозмовника, як розвиток рефлексії (самоусвідомлення) своїх комунікативних можливостей, позиції в спілкуванні. Вміння будувати стосунки з урахуванням особливостей інших людей, вільно володіючи мовними і немовними засобами спілкування».

Висновок.  Аналізуючи різні погляди, аргументи, позиції вчених, можна зробити висновок, що комунікативна компетентність загалом становить комунікативний потенціал особистості, який характеризує її комунікативні здібності, можливості та визначає якість, успішність її спілкування в різних сферах життєвої діяльності. Комунікативна компетентність визначається врахуванням самостійності мовленнєвої діяльності особистості і є практичним аспектом проблеми взаєморозуміння, відображає рівень культурного розвитку особистості в суспільстві, є одним із чинників виховання толерантності, взаєморозуміння. Вона є показником поінформованості суб’єкта вербального спілкування у сфері комунікації, задовільного оволодіння певними вміннями і навичками, правилами, нормами поведінки під час спілкування.

Потрібно шукати оптимальних шляхів формування мовної особистості, спираючись на відповідні теоретичні психолого-педагогічні та лінгводидактичні наукові засади, що сприяли б ефективному навчанню грамотного українського мовлення учнів загальноосвітніх шкіл, які б у самостійне життя вступали мовленнєво підготовленими до розв'язання особистих і громадських проблем, дотримуючись мовленнєвого такту, толе- рантності, культури спілкування, ввічливості, інших якостей нової системи взаємних стосунків і успішної співпраці сучасної ділової людини.

Розділ 2. МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В УЧНІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Й ЛІТЕРАТУРИ

2.1. Використання сучасних методів навчання в процесі формування комунікативної компетенції

На сьогоднішній день в педагогіці провідними є ті форми і методи освіти, що акцентують увагу на учневі з урахуванням його інтересів, запитів і цінностей як субʼєкта навчального процесу.

Першочергове завдання вчителя української мови – забезпечити формування мовленнєво-мовної компетенції учнів, виробляти в учнів уміння й навички комунікативно виправдано користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях, розвивати всі види мовленнєвої діяльності.

Одним з аспектів розвитку творчої мовної особистості, яка виявляє високий рівень комунікативної компетенції, є формування таких комунікативних умінь :

− уміння користуватися різними видами читання;

− уміння вести діалог із дотриманням вимог мовленнєвого етикету;

− уміння усно й письмово відтворювати висловлювання;

• уміння створювати тексти в певній композиційній формі. [13].

Тільки систематична робота на уроках, яка веде дітей від легкого до важчого, від простого до складнішого, може дати бажані результати. Послідовність у справі розвитку комунікативних умінь означає, що кожне нове завдання, яке вчитель дає на уроці, спирається на попереднє.

 На уроках словесності рекомендовано використовувати такі форми й методи роботи:

 - відтворення змісту прослуханого або прочитаного тексту за питаннями, щоб потім переказати його в цілому;

• переказ прочитаного з використанням ілюстрацій до тексту, що наочно вказують послідовність змісту; 
•  придумування ілюстрацій до опрацьованого тексту з наступним переказуванням його;
•  переказ за поданим планом;
•  розповіді учнів про побачене, пережите.

Слід зосереджувати увагу на словниковій роботі на уроці. Без повсякчасного використання різноманітних словників годі досконало оволодіти мовою. Доцільно проводити роботу над уточненням і збагаченням лексикону учнів, бо, маючи обмежений запас слів, часто, не розуміючи змісту того чи іншого поняття, вони вживають їх у неточному або в невластивому їм значенні. Крім того, не можна забувати про пасивний словниковий запас своїх вихованців і за допомогою відповідних вправ активізувати його . Не менш важливо дбати про чистоту мови. Треба, щоб діти не надуживали діалектизмами, не засмічували власне мовлення суржиком. Цьому сприяє дотримання мовного режиму в школі, пильне спостереження вчителя за мовою кожного учня, виправлення мовленнєвих хиб. У словниковій роботі є свої труднощі. Часто дитина не розуміє слова, тому що позначуваний ним предмет вона знає під іншою назвою. У такому разі слід замінити невідому учням назву на відому. Наприклад: лелека – чорногуз, гас – керосин. та ін. [14].

Паралельно треба на конкретних прикладах розкривати поняття багатозначності слів, синонімії та антонімії.

Одне з важливих завдань мовника – навчити школярів правильно будувати речення різних типів. Виконуючи вправи, які добирає вчитель, вони конструюють речення, різні за інтонацією (розповідні, спонукальні, питальні), за емоційним забарвленням (окличні, неокличні), а потім озвучують їх. Одночасно набувають умінь складати непоширені й поширені речення, перетворювати поширені на непоширені й навпаки.

Крім запропонованих, можна використовувати ще й такі форми роботи:

3 поданих слів скласти речення, поставити їх у потрібній формі.

(Катерина, ні, слухала, ні, батька, неньки, не).

Побудувати непоширені речення, логічно поєднавши слова першого і другого рядка. (Сонце, соловейко, жито, машина. Колоситься, сховалось, співає, мчить.)

 Поширити речення другорядними членами.

(Тече вода. Віє вітер. Верба похилилась.)

Зредагувати речення.

( Микола прокинувся рано вранці, відкрив очі й усміхнувся сонцю. Діти із задоволенням включилися в гру, наввипередки підбирали слова для кросворда.)     Закінчити речення. (На лузі зеленіє висока... Весело проводять діти зимові...) Виправити деформований текст, розкривши дужки й поставивши слова в потрібній формі.

(Синім холодним блиском (одсвічувати) пагорб. Над чорною землею (вставати) білі-білі хмари. Вони (облягати) по обрію високе зеленкувате небо).

На уроках літератури доцільно практикувати складання усного твору-характеристики літературного персонажа за поданим планом, основою для якого мають стати дитячі переживання та враження від прочитаного, а також написання асоціативного етюду, викликаного певним художнім образом.

 У процесі навчання усного діалогічного мовлення на уроках словесності доцільно використовувати різні форми й методи роботи. Вибір їх визначається методичними етапами уроків, такими, як презентація мовного матеріалу та засобів оперування ним; пояснення вчителя; самостійна пошукова діяльність учнів; виконання тренувальних вправ; практичне застосування засвоєного матеріалу в процесі діалогування [15]. Найприйнятніші форми й методи навчання усного діалогічного мовлення:

− бесіда (евристична, підготовча, повідомлювальна, узагальнювальна, повторювальна;

− розповідь (пояснення);

− спостереження;

− реконструювання;

− конструювання;

− продукування, так званий комунікативний метод, діалогування, диспут, дискусія. Кожний метод реалізується відповідними прийомами навчання. Наприклад, метод діалогування передбачає опрацювання окремих граматичних форм, добір формул мовленнєвого етикету, правил поведінки, вибір інтонації, побудову діалогічних реплік, діалогічних єдностей тощо. Для формування діалогічних мовленнєвих умінь і навичок важливо пропонувати дітям систему комунікативних вправ: мовно-мовленнєвих, умовно-мовленнєвих і власне-мовленнєвих.

У старших класах, формуючи навички діалогічного мовлення, слід використовувати проблемний діалог. Це можуть бути такі види роботи: диспут, дискусія, дебати, урок-конференція та інші. Вони є важливим засобом пізнавальної діяльності, яка сприяє розвитку критичного мислення учнів, дає можливість визначити власну позицію, формує навички аргументації та відстоювання своєї думки, поглиблює знання з обговорюваної проблеми. У процесі організації навчальної дискусії важливо знайти цікавий предмет суперечки, тобто вибрати тему: про права й обов'язки школярів, про життєву позицію молоді, її місце й роль у суспільно-політичному житті країни. З учнями варто обговорювати такі питання:

− Чи завжди батьки розуміють дітей?

− Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.

 (Л. Костенко)

− Що нам потрібно відроджувати?

− У чому сенс життя й щастя?

− Чи необхідне почуття відповідальності за свої вчинки?

− Хто такий інтелігент?

− Що для тебе означає здоровий спосіб життя? Чи необхідно його дотримуватись?

 − Як ви вважаєте, чи впливають учителі, батьки на формування ваших поглядів, характеру, ставлення до життя; або ви тільки самі формуєте свій характер?

− Чи потрібне мистецтво спілкування кожній людині?

Сучасна педагогічна наука і практика розробили і перевірили значну кількість різних методів навчання. Деякі з них народилися порівняно недавно.

Наведу приклад, використовуючи класифікації методів навчання, яку запропонував  А. В. Хуторськой, яка складається з трьох видів методів:[16].

• евристичних методів;
• методів продуктивного навчання;
• системи занять, що утворені шляхом трансформації методів навчання та його різних форм.

Характерними ознаками груп таких методів та прийомів навчання є:

- навчання в ситуаціях, максимально наближених до реальних;

- навчання не як повідомлення знань, а як навчання практичного їх використання;

-  навчання в емоційно насиченому просторі.

За характером пізнавальної діяльності учнів та її метою

А. В. Хуторський класифікує методи продуктивного навчання на три групи:

1. Когнітивні (мета навчальної діяльності – пізнання об’єкту).

2. Креативні (мета – створення усної чи письмової навчальної продукції).

3. Методи організації навчання (учень самостійно оцінює свій рівень знань чи відбувається взаємонавчання, взаємоконтроль).

Когнітивні методи на уроках української мови.

Метод емпатії.

На уроках мови  необхідно створити всі умови для формування емпатійної здатності, для подолання емоційної «глухоти». Це вчить дітей з довірою і співчуттям ставитись до незнайомих емоційних станів, які відкриваються їм у текстах. Діти стають емоційно і духовно багатшими.

Головне завдання – зробити вивчення твору близьким для дітей, таким, що спонукає до роздумів, почуттєвих реакцій (радість, біль, жаль, сум, гнів, обурення). Текст повинен сприйматися не лише розумом, але й серцем, схвилювати дитину, знайти відгук у її душі, тільки тоді особистість  навчиться співпереживати, співчувати. [17].

Комунікативний практикум.

1. Пізнавальна тема уроку: «Підкорювачі вершин».

Прочитайте текст, визначте його тему. У якому реченні сформульовано основну думку тексту. Дайте відповіді на запитання й виконайте завдання.

- Що таке альпінізм?

- Якими рисами характеру повинен володіти спортсмен-альпініст? Що він повинен уміти?

- Чого вчить нас ставлення альпіністів один до одного?

Альпіністи

Той, хто якось захопився альпінізмом, пронесе любов до нього через усе життя.

У горах альпіністи йдуть рівно, спокійно, кожен крок роблять обережно. Одягнені вони по-похідному.

До високогірної мандрівки спортсмени готуються наполегливо, довго й ретельно. Вони повинні уміти робити все: правильно укласти рюкзак, уміло розвести багаття, вільно, швидко та точно орієнтуватися на місцевості, зокрема за картою та компасом.

Альпіністи знають, що таке небезпека і справжня дружба. Завжди і всюди вони намагаються ставитися один до одного уважно, турботливо, по-товариськи. Ніколи й ніде альпініст не залишить товариша в біді (З журналу).

 Знайдіть у тексті слова, які пояснюють дієслова і вказують на ознаку дії. На які питання вони відповідають? Як називаються?

Клоуз-тест

Проводжу в швидкому темпі. Учні дають чітку змістовну відповідь.

Клоуз-тест. «Прислівник»

1.Прислівник – це ______________________________________________

2.У реченні найчастіше буває _____________________________________

3.Відповідає на запитання ________________________________________

4.Має морфологічні ознаки _______________________________________

5.Прислівник, поєднуючись з дієсловом, вказує на ___________________

6.Прислівник, поєднуючись з іменником, вказує на __________________

7. Прислівник, поєднуючись з прикметником, іншим прислівником, вказує на ______________________________________________________________

Взаємоперевірка.

Евристичне спостереження

Учні аналізують мовний матеріал, текст. Ефекту досягають за рахунок здійснення пошукової діяльності. Спрямовую пошуки учнів, «націлюю» на можливі висновки. Учні вчаться бачити головне, робити висновки, самостійно здобувати знання за допомогою спостереження, відкриваючи для себе щось нове. Спостереження є джерелом знань.

Метод дослідження

Учням даю завдання, яке вони виконують самостійно, направляю в необхідному руслі дослідницьку діяльність.

Цей метод забезпечує розвиток в учнів творчих здібностей, формує самостійність, створює умови для природного самовираження дітей, дозволяє обрати свій спосіб роботи, фіксації матеріалу. [18]

Метод помилок. Редагування

Метод помилок  можна використовувати для закріплення матеріалу, контролю знань. Завдання учнів полягає в тому, щоб виявити і пояснити помилку в процесі колективного обговорення. Це може бути виявлення орфографічних, пунктуаційних, граматичних та лексичних помилок у тексті.

Додаток №1

Креативні методи на уроках української мови

Бліц-турнір

Організовуючи роботу, учні об’єднуються в дві групи (команди). Змагання, що проводиться в короткі терміни порівняно зі звичайним часом, викликає в учнів інтерес. Вони вчаться не тільки правильно й точно формулювати запитання, але й давати чіткі, змістовні відповіді.  Представники однієї групи ставлять запитання до учнів іншої і навпаки. Якщо учасники не можуть дати відповіді на поставлене питання, допомагають учні класу. 

«Вільне письмо»

Дана стратегія допомагає зібрати докупи свої думки через їх записування без зупинки. Стратегію «Вільне письмо» варто використовувати на етапі усвідомлення матеріалу.

Наприклад, написати етюд «Зимовий ранок», використовуючи прислівники, що пишуться разом, окремо, через дефіс.

Інтелектуальна хвилинка

Інтелектуальну хвилинку бажано проводити у швидкому темпі. Учні дають чітку змістовну відповідь.

Гра«Далі...»

Суть завдання полягає в тому, що учні, почувши словосполучення з прислівником, повинні швидко поставити до нього питання і вказати його розряд за значенням. Часу на роздуми нема. Якщо ви не знаєте, говорите слово «Далі...», тоді відповідає наступний гравець. Наприклад, сміється весело (ЯК?) якісно-означальний.

Додаток №2

«Я бачу дивний краєвид»

Опишіть дивний краєвид, використовуючи різні розряди прислівників. Дівчата виписують використані хлопцями прислівники і навпаки. При оцінюванні враховується зміст опису, кількість використаних прислівників, а також грамотність.

Учні описують пейзаж  і зачитують його.

Скарбниця слова

Скарбниця слова – різновид творчої роботи, що сприяє розвиткові  комунікативних та креативних здібностей учнів.

Запропонувати учням стати авторами афоризмів і продовжити думку. Цей прийом допомагає долати стереотипи, правильніше висловлюватися щодо запропонованих тем,  порівнювати з іншими судженнями. Наприклад:

Дружити …

Посмішка…

Життя…

Висновок. Отже, заняття з української мови потрібно будувати так, щоб кожен із проведених видів робіт виконував свою роль у формуванні певного комунікативного вміння, щоб учні успішно оволодівали  монологічним і діалогічним мовленням, спираючись на знання про текст, стилі, типи, жанри мовлення, ситуацію спілкування, набували культури мовлення. Комунікативна діяльність здійснюється під час розв’язання учнями системи усних і письмових мовленнєвих завдань, розташованих у порядку зростання їх складності. Такі уроки цікаві учням, адже на них створюються етюди, художні пейзажі, роздуми, сенкани, есе, асоціативні ряди.

2.2. Розвиток зв’язного мовлення – одне із основних завдань у формуванні комунікативної компетентності учнів.

Одним із основних завдань навчання української мови є розвиток зв’язного мовлення і забезпечення високого рівня мовленнєвої культури учнів. Використання засобів мови в мовленні повинно відповідати її нормам і  меті, змісту та умовам спілкування. Існують відповідні правила застосування засобів мови у мовленні, які вивчаються у розділі мовознавства  «Розвиток мовлення».

У навчальному процесі потрібно моделювати реальні (життєві ) мовленнєві ситуації. Насамперед учні мають усвідомити : усе, що вони роблять, має причини і здійснюється заради чогось. Ми говоримо не для того, аби що – небудь сказати, а для того, аби щось повідомити, на когось вплинути, виявити себе тощо. У залежності від адресата, адресанта мовлення і ситуації вибирається форма (усна чи письмова ) і стиль мовлення .Наприклад: адресант – учень і батьки; адресат – бабуся; мотив – зустріч з близькою людиною з нагоди її іменин; мета – привітати , сказати добрі слова; мета висловлювання – зичення радості, добра, здоров’я; основна думка – родина любить і шанує бабусю. Отже, завдання полягає в тому, щоб підготувати монолог – привітання, тобто висловлювання цього типу, стилю і жанру (5 клас ).

Інший вид роботи – аналіз мовленнєвої ситуації, визначення адресата і адресанта мовлення, мотиву і мети, змісту висловлювання, єдності теми й основної думки, аналіз мовних засобів (читання чи прослуховування діалогу, його аналіз – 5-7 класи ).

А ще – проведення уроків – рольових ігор (див. додаток №3 : розробка уроку літератури у 10 класі «Суд над Чіпкою»  - твір Панаса Мирного» ).

Складовою частиною розвитку комунікативної компетентності є виконання вправ на  редагування речень чи цілого тексту , які бувають 3 рівнів складності :

1.Учням пропонується знайти і виправити змістові, лексичні, граматичні та стилістичні помилки. Їх вид указано в завданні; можлива допомога у вигляді довідки.

2.У пропонованих завданнях необхідно виправити допущені у реченнях помилки, вказати їх вид і причину появи. (додаток №4)

3.Учні відредаговують цілий текст , у якому допущено найрізноманітніші помилки, користуючись пам’яткою (додаток № 5)

 Формування умінь редагувати писемне висловлення відбувається на всіх уроках української мови і розвитку мовлення, коли учні працюють з текстом.

Під час вивчення української мови і літератури учні повинні засвоїти філософські, естетичні, морально – етичні поняття, втілені в образах літературних героїв, завдяки яким зазначені поняття стають доступнішими, яскравішими, впливаючи на розум і почуття і маючи неоціненне значення для формування внутрішнього світу людини

Найвищу сходинку в цьому плані посідають абсолютні, вічні, загальнолюдські вартості – віра, надія, любов (М.Коцюбинський «Тіні забутих предків»), доброта (В.Винниченко «Федько –халамидник») , вірність, чесність, справедливість, щирість, гідність, милосердя (Є. Гуцало «Лось»), прощення, досконалість, краса, істина, свобода, нетерпимість до зла, великодушність, оберігання життя, мудрість, благородство. Саме вони. а також національні вартості становлять каркас внутрішнього світу повноцінної особистості.

До національних вартостей належать насамперед такі : українська ідея, державна незалежність України, самопожертва в боротьбі за свободу нації, патріотизм (І.Франко «Захар Беркут»), історична пам'ять( М.Вороний «Євшан – зілля»), почуття національної гідності (Іван Нечуй-Левицький «Князь Єремія Вишневецький»),  любов до рідної культури, мови, національних свят і традицій ( М.Коцюбинський «Тіні забутих предків»), пошана до державних та національних символів тощо.

Інші вартості, зокрема, громадянські (прагнення до соціальної гармонії, пошана до Закону, суверенітет, толерантність та ін.), сімейні (подружня вірність (І.Франко «Перехресні стежки»), взаємоповага, піклування про дітей і старших у родині тощо), особисті (орієнтація на пріоритет духовних вартостей, внутрішня свобода, особиста гідність та ін.), з одного боку, конкретизують загальнолюдські  вартості( наприклад, вірність – подружня вірність), а з іншого, відображають національну специфіку їх вираження, бо вони не є абстрактними, а втіленими в образах героїв – українців, у фактах життя  історичних осіб, фактах біографії відомих письменників тощо . При цьому важливо, щоб учні не просто знайомилися з прикладами , які ілюструють певне поняття , але й вчилися давати їм визначення, знаходити спільні й відмінні риси, оскільки вміння формулювати думки, судження, визначення понять належать до важливих рис мовленнєвої компетенції. .

По - друге, для того, щоб система вартостей була по - справжньому привласнена учнями, потрібно налагодити діалог людини з потаємними глибинами своєї душі, що спрямовує її до добра. Цей процес має здійснюватися під час :

1) читання високохудожніх   творів;

2) організації диспутів для розв’язання проблем у художніх творах, які актуалізують життєвий досвід учнів, виявляють їхню громадянську позицію;

3) реалізації групових форм роботи , предметом яких є спільне розв’язання учнями етичних проблем, у які потрапляють герої художніх творів;

4) написання єдиної  для уроків української мови і літератури, проблемної за своїм характером системи творчих робіт;

5) толерантного діалогу вчителя з учнями на морально – етичні та інші теми.

Велике значення для РЗМ учнів має лексична робота. Вона сприяє правильному і доцільному використанню у мовленні різноманітних значень слів залежно від мети висловлювання і ситуації мовлення, вмінню користуватись синонімами, антонімами, омонімами, вільному володінню словом. Під час цієї роботи легко виявити  бідність лексичного запасу учнів, відсутність того запасу слів, що необхідний для викладу матеріалу, і спланувати роботу по усуненню даних недоліків. Вивчення лексики і фразеології суттєво збагатить знання школярів. Вони дізнаються про джерела розвитку словникового і фразеологічного запасу мови, про розчленування лексики за територіальними  та іншими ознаками. Знайомство з лексичними і фразеологічними явищами створює базу для роботи над формуванням діалогічного і монологічного мовлення школярів ( див додаток №6 : розробка уроку мови у 10 класі «Джерела української фразеолології»)

Формуванню комунікативної компетентності служать і уроки виразного читання. Вони привчають бачити і розуміти аудиторію. Виразне читання вимагає тісного зв’язку між виконавцем і слухачем. Живе слово потребує активної реакції. Читець завжди повинен прагнути примусити слухачів дивитися на світ його очима. І якщо виконавець має свою думку, особисте сприймання дійсності, це не може не вплинути на аудиторію. Тому виразне читання – це крок до виразного, багатого, правильного мовлення.

За програмою уроки виразного читання є у середніх класах. Але не слід забувати про вимоги до нього й у старших класах. Великі можливості для цього дає позакласна робота, зокрема конкурси на кращого читця поетичних творів, виступи учнів на різноманітних ранках та вечорах ( див. додаток №7 : розробка позакласного заходу з літератури «Осінь - не пора року, осінь - стан душі»)

Ефективним засобом активного прилучення учнів до роботи над книгою та іншим джерелами знань, вироблення самостійного мислення є написання учнями письмового твору, яке є не лише важливим засобом контролю за знаннями школярів з літератури, а й засіб формування духовного світу підростаючого покоління. Адже учитель літератури часто пропонує учням усно й письмово висловлювати свої думки з важливих суспільно - політичних і морально – етичних питань, що порушуються в художніх творах, поміркувати над різними явищами літературно – мистецького життя і таким чином стежити за духовним розвитком своїх вихованців і активно впливати на нього. Крім того, сам процес написання твору сприяє розвитку культури писемного мовлення учнів, вимагає від них зосередженості, напруження, мобілізації сил, а отже, привчає їх до акуратності, культури праці й організованості.              Важливим етапом роботи є аналіз написаного з погляду змісту, послідовного викладу і мовленнєвого оформлення.

Учитель, який хоче навчити учнів писати цікаві й змістовні твори, повинен уже з перших уроків подбати про розвиток їхніх творчих здібностей, про вироблення в них навичок власного мовлення. А щоб навчити учнів цього, словесникам слід творчо проводити уроки, відходити від схематизму і шаблону. Кожен урок повинен відчиняти двері в світ чарівної краси мистецтва і викликати в школярів бажання висловлювати самостійні думки і переживання, виховувати в них високі моральні якості.

Навички писати твір виробляються в учнів уже під час аналізу художнього твору. На уроках літератури варто частіше проводити бесіди, диспути, щоб розвивати логічне й образне мислення дітей, збуджувати їхні думки й почуття, розвивати культуру мовлення. Але все це можна проводити лише тоді, коли учні прочитали твір. Тому вчителям треба добиватися від учнів обов’язкового прочитання передбачених програмою творів.

Аналіз прочитаного твору доцільно проводити методом бесіди (на такому уроці більше говорять діти , учитель лише скеровує їхню роботу продуманою системою запитань і робить відповідні висновки та узагальнення).Учні старанно готуються, виписують необхідні цитати, відзначають  у творі ті місця, у яких персонажі характеризуються автором або дійовими особами, а на уроці вчаться самостійно робити аналіз і працювати з книгою.

Під час вивчення творчості багатьох письменників іноді виникають спірні питання. Для успішного їх розв’язання можна організувати диспут. Варто ставити на обговорення в класі такі запитання, які викликають у школярів різні думки:

• Чим зумовлені суперечки в сім'ї Кайдашів – соціальними причинами чи складом характеру? (Нечуй –Левицький)

 -Хто в кого вкрав щастя ?(І.Франко «Украдене щастя»)

Спочатку диспути на уроці займатимуть не більше 10 – 15 хвилин. Коли ж учні трохи навчаться обмірковувати такі запитання, можна проводити і  уроки – диспути.

Висновок. Уроки розвитку зв’язного мовлення вимагають  неабияких зусиль, витримки, наполегливості й залежить від багатьох чинників. Лише за правильної організації навчання, добору вчителем оптимальних методів, прийомів і форм роботи зв’язне мовлення може стати підґрунтям до формування в учнів стійких мовленнєвих умінь, розвитку комунікативної компетентності. Досягнути цієї мети - завдання кожного педагога. Яке полягає в  формуванні  національно свідомої мовної особистості, яка володіє вміннями використовувати мовні засоби відповідно до мети і умов спілкування.

ВИСНОВКИ

Детальне вивчення питання розвитку комунікативної компетентності учнів на уроках української мови і літератури як умови їх успішної соціалізації дає підстави вивести такі узагальнені підходи до підготовки комунікативно спроможного випускника школи:

1. Створювати оптимальні умови для розвитку комунікативної компетентності учнів, самореалізації особистості, формування готовності до успішного входження в соціум.

2. Розвивати вміння учнів комунікативно виправдано використовувати засоби мови для сприймання й створення висловлювань; установлювати й підтримувати контакт зі співрозмовниками, формулювати запитання і чітко відповідати на них; аргументовано доводити власні думки в дискусіях, дебатах.

3. Моделювати життєво можливі ситуації для розвитку діалогічного мовлення з метою успішного проектування майбутнього, набуття досвіду взаємодії з соціумом.

4. Сприяти вихованню в школярів толерантності, поваги до поглядів інших людей.

5. Формувати досвід творчої діяльності учнів, емоційно-ціннісне ставлення до світу.

6. Систематично, послідовно засвоювати знання про лінгвістичні та комунікативні особливості монологічного й діалогічного мовлення.

7. Застосовувати систему навчально-тренувальних вправ, на основі яких формується мовленнєвий етикет та культура спілкування.

8. Здійснювати безперервний зв'язок між уроками вивчення мовних тем, розвитком зв'язного мовлення, факультативними заняттями і позакласними заходами.

9. Практикувати різноманітні комунікативні вправи на активне і свідоме закріплення вивченого матеріалу.

10. Правильно визначати принципи, методи і прийоми навчання, спрямовані на формування комунікативної компетентності.

11. Вивчати мовні поняття на основі тексту.

12. Добирати і систематизовувати мовленнєві взірці.

13. Стимулювати учнів до самостійного вибору тем висловлювання, вираження особистого ставлення до предмета висловлювання.

14. Постійно контролювати зміст мовлення школярів, бути для них зразком.

15. Сприяти набуттю потрібних навичок для всебічного розвитку мов- леннєвої культури особистості через різні форми позакласної робот.

16. Розвивати творчі здібності школярів, що неодмінно впливає на вдосконалення їх мовленнєвих умінь і навичок.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти школи : [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/28030/.

2. Концепція гуманітарного розвитку України на період до 2020 року: [Електрон.ресурс].–Режимдоступу: http://osvita.ua/legislation/Vishya_osvita/30817/.

3. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021року: [Електрон.ресурс].–Режимдоступу: http://www.president.gov.ua/documents/15828.html.

4. Леонова Н.С. Мовно-комунікативна вправність учнів у вимірі компетентнісно орієнтованого навчання // Вивчаємо українську мову та літературу. — 2013.— №1. — С. 2 – 7

5 Єрмаков І.Г., Пузіков Д.О. Розвивати життєву компетентність// Шкільний світ. – 2005. №37. – С.5-13.

6. В. Яременко, О. Сліпушко . – 2008. Новий тлумачний словник української мови - с.344.

7.  Емельянов Ю. Н. Активное социально-психологическое обучение / Ю. Н. Емельянов. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1985. – 168 с.

8.  Життєва компетентність особистості : наук.-метод. посібник / за ред. Л. В. Сохань, І. Г. Сохань, Г. М. Несен. – Київ : Богдана, 2003. – 520 с.

9. Головань М. С. Компетенція і компетентність: досвід теорії, теорія досвіду [Текст] / М. С. Головань // Вища освіта України. - 2008. - № 3. - С. 23-

10.  Гез Н. И. Формирование коммуникативной компетенции как объект зарубежных методических исследований / Н. И. Гез // Иностранные языки в школе. – 1985. – № 2. – С. 17–24.

11.  Вольфовська Т. Комунікативна компетентність молоді як одна із передумов досягнення життєвої мети // Шлях освіти. – 2001. – № 3.– С.13–16.

12.  Ануфрієва Н. М. Соціальна психологія : навч.-метод. посібник / Н. М. Ануфрієва, Т. М. Зелінська, Н. О. Єрмакова – К. , 2009. – 216 с.

13. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти школи : – Режим доступу: http://osvita. ua/legislation/Ser_osv/28030/.

14. Леонова Н. С. Мовно-комунікативна вправність учнів у вимірі компетентнісно орієнтованого навчання // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2013. – № 1. – С. 2 – 7.

15. Моісеєва Т. , Лисенко Н. Мовленнєво-комунікативний розвиток шко- лярів на уроках словесності // Дивослово. – 2011. – № 5. – С. 2–5.

16.  Хуторський, А.В. Методи евристичного навчання / А.В. Хуторський // Шкільні технології, № 1-2. - 1999. С.233-243. 

17.   Фасоля А. Мета, зміст, технологія уроку // Дивослово. – 2004. - № 8.

18. Шевцова Л.С.  Методика застосування мовленнєво-ситуативних завдань. – Житомир, 2004. Дороз В. Вивчення української мови // Дивослово.– 2008.– №8.–

ДОДАТКИ

Додаток №1

Редагування речень.

Визначте види  помилок, відредагуйте і запишіть виправлені речення.

Додаток №2

Гра «Далі...»

Наприклад, сміється весело (ЯК?) – якісно-означальний

І команда         ІІкоманда
1.Почули тут (ДЕ? – місця)    1.Зустрів учора (КОЛИ? – часу)
2.Сказав спересердя (ЧОМУ? – причин.)  2.Виглядав гарно (ЯК?– як.-означ.)
3.Відвідує щодня (КОЛИ? – часу)    3.Дуже добрий (В ЯКІЙ МІРІ?)
4.Сказав для сміху (ДЛЯ ЧОГО? – мети)  4.Спеціально чекав (ЯК?-спос. дії)
5.Зустрілися вчора (КОЛИ? – часу)   5.Гляньте вниз (КУДИ? – місця)
6.Їдемо верхи (ЯК? – способу дії)   6.Розрізав навпіл (ЯК? – спос. дії)
7. Розказував цікаво (ЯК? – якісно-озн.)  7.Не знайшов ніде (ДЕ? – місця)
 

Додаток №3

Урок – суд. Рольова гра «Суд над Чіпкою»

Тема. Рольова гра «Суд над Чіпкою».

Мета: визначитись у ході гри зі ставленням до головного героя роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», оцінивши його вчинки, мотиви поведінки; перевірити знання учнів з правознавства про адміністративну та кримінальну відповідальність; розвивати в учнів аналітичні здібності; уміння грамотно, послідовно висловлювати свої думки, обґрунтовувати міркування, робити висновки; виховувати в учнів уміння аргументовано відстоювати власну позицію, уміння здійснювати життєвий вибір.

Форма проведення: урок-суд.

Методи та прийоми: слово вчителя, бесіда, «Входження в роль».

Обладнання: таблички з надписами

Все добре переймай, а зла уникай

З ким поведешся, в того й наберешся

Добро довго пам’ятаєш, а лихо ще довше

Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько

Добре ім’я – найкраще багатство

Хід уроку

І. Організацій момент.

1. Привітання з учнями. Перевірка відсутніх. Подяка черговим.

2. Слово вчителя.

Сьогодні ми поговоримо про головного героя повісті Івана Білика та Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Чіпку Варениченка. Це злочинець. Саме відправленням його на каторгу закінчується роман. Тож давайте уявимо, як відбувався суд над цією людиною, а потім спробуємо дати характеристику діям Чіпки з погляду сучасного права.

ІІ. Хід засідання.

Ролі (роздані учням заздалегідь):

1. Чіпка

2. Суддя (ведучий)

3. Обвинувач (доводить вину Чіпки)

4. Адвокат (розкриває позитивні риси Чіпки, намагається вмотивувати агресивність його поведінки)

5. Панас Мирний (розкриває задум створення цього образу, говорить про своє ставлення до Чіпки)

6. Секретар (протягом гри робить на дошці записи позитивних та негативних рис Чіпки)

Суддя (до підсудного):

- Назвіть ваше ім’я, прізвище, по батькові (Нечипір Іванович Вареник)

- Рік народження (1844)

- Місце народження (с. Піски)

- Вільний чи кріпак від народження (вільний)

- Освіта (неписьменний)

- Хто ваші батьки (батько Іван Вареник – кріпак, втік від пана, до одруження з моєю матір’ю мав родину на Дону, потім був відданий у рекрути; мати Мотря Жуківна – проста бідна селянка)

- Сімейний стан (одружений, дружина Галина Максимівна Ґудзь)

- Ви знаєте, у чому вас звинувачують? (так – грабунки, розбій, вбивства)

Обвинувач: Підсудний Вареник, ви звинувачуєтесь у скоєнні таких злочинів: грабунки, розбишацтво, вбивства (останнє – жорстоке вбивство сім’ї Хоменків), і засуджуєтесь до такої міри покарання – довічна каторга.

Адвокат: Ваша честь, мій підзахисний вже не така й пропаща людина. Є ряд обставин, які могли б частково його виправдати і пом’якшити вирок суду.

Почнемо з найпростішого – спадковість. Його батько був людиною із темним минулим. Щось кримінальне, мабуть, передалося й синові.

А ставлення односельців до хлопця! Громада шукала в хлопчика із самого його народження ріжки і хвіст, а дехто й у батька «сам бачив» їх при арешті. Нелюбов односельців була ніби запрограмована, а хлопець приречений на самотність. Самотність – страшна річ. Які думки про свою неповноцінність вона породжує!

Але ж були часи, коли Чіпка мав господарство, був добрим господарем, не боявся роботи. Він здатний до співчуття, сміливий (згадайте історію, як били старого діда Уласа!)

Обвинувач: Поважати батьків своїх – одна з десяти заповідей. А як ставився Нечипір до своєї матері? Ображав, обкрадав, міг підняти руку.

Адвокат: А все тому, що він змалку не бачив від неї уваги, не відчував її тепла, ласки, уваги, підтримки.

Обвинувач: Але ж вона заробляла на прожиття, на харчі своїй дитині.

Адвокат: Для нормальної матері це не може служити виправданням. Добре слово і щира зацікавленість справами дитини – це те, що повинна давати мати своїм дітям незалежно від їхнього віку.

Обвинувач: Підсудний вів розпусний спосіб життя, мав сумнівну компанію, пиячив. Це говорить про його слабку волю, нездатність чесно до кінця відстоювати свої інтереси.

Адвокат: Горілка й веселе товариство, яке «все розуміє», - традиційні ліки від горя. Та й причина була об’єктивна – забрали несправедливо землю. Мав нормальні умови життя і праці – був самим собою. Змінюються умови існування – чи спадковість прокидається, чи то зло велике в душі назбиралося. Близькі люди його покидають, залишається з осоружним товариством, яке й підбиває його на всі злочини. Хто дає йому першу чарку горілки? Цей шлях йому вимостило суспільство!

Обвинувач: Тоді дозвольте зачитати уривок з нарису, де описується скоєння останнього злочину прототипом Чіпки Василем Гнидкою:

"...Жив собі хутором уже здавна один козак. Заможний і грошовитий. Скоту в його — повна загорода, а грошей — то й свині не їдять. При йому жили його й сини, аж три. Двох він уже й поже­нив; у старшого й дитинка була, а менший ще парубкував... Ще дочка у його, так півдівка, була; ото вона одна й зосталася тільки жива. Гнидка добре його знав... Та різдвяних свят, зібравши дванадцять самих найздоровших товаришів, і скокнув до того козака "празникувати"...

От сі до вікна, стукають, просяться в хату. їх не пускають: вони просять хоч шлях показати. Дорога тоді була забитна, недавно сніг увалив. Батько й послав парубка. Той тільки що одсу­нув двері — вони так прожогом усі в хату, аж дванадцять душ... Парубок хотів у вікно вискочити, так хтось з їх як бебехнув з рушниці та прямо у спину так кулю й увігнав, — той так у вікні й застряв. Вони тоді до жонатих, хто з ножем, хто з сокирою, — повбивали. Зостались невістки, дід та баба; та ще дочка, що як побачила ту баталію, то непримітно залізла під піл та там і сиділа, дух притаївши. Зостались ото ті; вони їх пов'язали гаразденько та й питають: де гроші? Питали, питали, — мовчать; вони тоді давай у печі огонь розводити; розвели; та возьме жменю соломи, зверне верчик, запалить та до ніг, — отак і пече. Пекли, пекли, та чи то вже так їх запекли, чи, може, вже ті затялися, — ні слова та й годі. Стара одначе знемогла, сказала, що в пічурці 50 карбован­ців замазано.

Виколупали та знову до неї. Більше, каже, немає... Тоді вже вони взяли гаразденько усіх, поскладали в рядок, зайшли з-за голови та обухом у голову; так голови й попровалювали. Тоді ото й дитина прокинулася... Кричить, як не розірветься; так Гнидка   узяв та й простромив його ножем, як галушку..."

Та й це ще не все. Останній його злочин – доведення до самогубства дружини Галі, яка не змогла перенести такого розчарування, такого сорому і повісилась.

Суддя: Слово надається свідкові Панасу Мирному.

- Ваше ім’я, прізвище, по батькові (Панас Якович Рудченко)

- Рік народження (1849)

- Місце народження (м. Миргород)

- Хто допомагав вам працювати над романом? (мій радний брат Іван Білик)

- Розкажіть, чому ви «дали життя» такому жахливому літературному персонажу (їхав з Полтави до Гадячого, візник розповів історію про бандита із Заїчинців Василя Гнидку, вирішив дослідити, чому така сильна людина стала на шлях злочину. «Як такий мирний пахарський побит з його поетичним почуттям, з людяністю викинув з себе такого злющого зарізяку, котрому нічого проткнути ножем горло маленькій дитині, коли воно, прокинувшись, почало у колисці кричати; котрого організаторські сили були такі, що зумів за невеликий час згромадити цілу ватагу усякого люду і за півроку вирізати з нею до двадцяти душ в Зінківському, Полтавському, Миргородському, ще либонь й у Переяславському повітах?» Спочатку написав нарис «Подорож від Полтави до Гадячого», потім повість «Чіпка», а згодом виник великий роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»).

- То ви виправдовуєте свого героя? (ні, не можу простити злочинного життя, зневажливого ставлення до матері та розбиті надії дружини. Чіпка – вбивця, він не може бути виправданим!)

Секретар (записи на дошці):

Чіпка

Це морально роздвоєна особистість.

ІІІ. Підсумок засідання.

Суддя: Отже, враховуючи усі вище перелічені факти, суд прийшов висновку: ніколи у Нечипора Вареника не було безвихідного становища, він завжди міг обирати між чесною, іноді нестерпно важкою, працею і розпусним життям розбишаки. Тільки нетерпіння і злість на людей керували ним, штовхали до падіння. А тому суд виносить свій вирок: визнати винним Нечипора Вареника у свідомому скоєнні тяжких злочинів і присудити до каторжних робіт одвічно.

Учитель: Моральний кодекс народу відтворений у прислів’ях та приказках – зверніть, будь ласка, увагу на надписи (зачитати).

А тепер давайте спробуємо дати характеристику вчинкам нашого героя з погляду сучасного права.

Запитання до глядачів:

- Якщо людина перебуває в громадських місцях у нетверезому стані, вона несе… (адміністративну відповідальність - ст. 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Попередження або накладення штрафу від 1 до 5 неоподатковуваних мінімумів (17 грн. – 85 грн.)).

- Яка відповідальність передбачена за хуліганство (за дрібне хуліганство (образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян) – ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Накладення штрафу від 3 до 7 неоподатковуваних мінімумів (17×3=54 грн. - 17×7=119 грн.), або виправні роботи на строк від 1 до 2 місяців з відрахуванням 20% заробітку, адміністративний арешт до 15 діб.

Ст. 126 Кримінального кодексу України:

1. Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, – штраф до 50 мінімумів (850 грн.) або арештом до 6 місяців, або обмеженням волі до 3 років.

2. Ті самі дії, вчинені групою осіб, - обмеження волі до 5 років або позбавлення волі до 4 років.)

За дрібні крадіжки, грабунок (ст. 186 Кримінального кодексу України.

1.Відкрите викрадення чужого майна (грабіж) – штраф від 50 до 100 мінімумів або виправні роботи до 2 років, або позбавлення волі до 4 років.

2.Грабіж, поєднаний з насильством – від 4 до 6 років.

3.Грабіж, поєднаний з проникненням у житло – від 4 до 8 років.

4.Грабіж, вчинений у великих розмірах, - від 7 до 10 років.

5.Грабіж, вчинений в особливо великих розмірах або організованою групою – від 8 до 13 років із конфіскацією майна.

Умисне вбивство (ст. 115 Кримінального кодексу України – позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.)

ІV. Домашнє завдання.

Написати коротку замітку до газети про сьогоднішнє засідання суду.

Додаток №4

Мій брат старше мене на шість років. 2. Він у класі самий високий. 3. Я сяду біля його.4. Мандрівники вирушили у далекий путь. 5. У кінотеатрі не було вільних місців.6. Дикі гуси летять у вирій осінню.

Додаток №5

Осінь

Він бувгустий, не пропускаючи жодного звуку. На верхівках каштанів лежав осіннійранковий туман. Навколо лунала тиша. Гілки каштанів були оповиті туманом.Раптом щось стукнуло об асфальт, ніби стрельнув легкий постріл.

До моїх нігпокотився блискучий полірований каштан. На туфлі приліпився жовтий березовийлисток. Він вистрибнув зі своєї зеленої шкарлупи, розірвавшись на кілька рівнихчастинок. Діти трипають каштани і набирають їх повні шапки. Вони отогнали здерева горобців.

Бо каштан –чудова річ. З нього можна робити і чоловічкив, і тваринок, пароплави. Весь деньстріляють об асфальт каштани. Значить, прийшла до нас осінь.

Додаток №6

Тема уроку:    ДЖЕРЕЛА УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ

Мета: поглибити знання учнів про можливі джерела походження фразеологізмів, їх виховний потенціал; вдосконалювати вміння розпізнавати в текстах фразеологізми, визначати їх вид та пояснювати значення; формувати комунікативні вміння доречно й правильно використовувати фразеологічні одиниці в мовленні; виховувати у школярів любов до фразеологічного багатства рідної мови, відчуття її краси.

Тип уроку: урок формування практичних навичок і умінь.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань

Бесіда з учнями. Як ви розумієте подані вислови?

1. У деяких прислів’ях без імені або із самими звичайними іменами можуть приховуватись значні історичні спогади (М. Сумцов).

2. Українська мова особливо щедро наділена прислів’ями, приказками, крилатими висловами, пісенними примовками. Вони — то філософськи роздумливі, то бадьоро-жартівливі, то святково-урочисті, то ліричні, поетично-таємничі… У них — спостережливість, досвід, життєві поняття та уявлення багатьох поколінь (А. Бортняк).

3. Усі віки й усі народи несуть золоті зерна в скарбницю мудрості людства. І крилаті слова долають безмежні віддалі простору й часу, даючи  людям дорогоцінні іскри істини (В. Коптілов).

4. Більшість фразеологізмів породжена талантом, мудрістю народу; їхні конкретні автори зазвичай невідомі. Джерела української фразеології невичерпні: немає такої галузі суспільного життя, в якій би не продукувалися фразеологізми, котрі в усіх випадках з більшою чи меншою повнотою і виразністю не належали до образних, поняттєво-емоційних засобів вираження наших думок, почувань (З посібника).

 5. Неоціненною скарбницею досвіду багатьох поколінь, народної мудрості, моралі й культури народу є його афористичне, живе слово —прислів’я і приказки, які прийшли до нас із сивої давнини. Промиті часом, відшліфовані народом, ці золоті крупинки народного життя стали джерелом вітчизняної та вселюдської культури, а також чистим джерелом розвитку рідної мови (Г. Сагач).

6. Фразеологізми — іскрометні скарби мовної образності — передають найтонші відтінки душевних порухів, обарвлюють висловлене в національний колорит (В. Ужченко).

7. Прислів’я невіддільні від життя людини, як її мова, пісня. Вони свідчать про гострий розум народу, його глибокі естетичні почуття, багатий духовний світ і високу мораль. Це велике народне багатство, справжній скарб, який народ свято береже і передає своїм дітям і онукам… Прислів’я, як і народ, безсмертні, це коштовні, немеркнучі його перлини. У них живе і дихає, сумує і радіє жива душа народу, органічно поєднується його історія і сучасність (З кн. «Українські прислів’я і приказки»).

ІІ. Ознайомлення з темою та метою уроку

ІІІ. Засвоєння нового матеріалу у процесі виконання практичних завдань

1. Прочитайте інформацію про значення та походження фразеологізмів. Визначте основні джерела фразеології.

Текст № 1

Фразеологізм «ПОЗОЛОТИТИ ПІЛЮЛЮ». — Що таке пілюля, знає кожен: це маленький шар, скатаний із лікувальної речовини (латинське слово «pilula» означає «шарик»). Однак навряд чи хтось з вас бачив колись «золочені» пілюлі.

Ліки, які вживають у пілюлях, далеко не завжди є приємними на смак та вигляд. Тому в давнину аптекарі часто покривали їх солодкою речовиною красивого золотистого відтінку, бажаючи тим самим полонити маленьких дітей. Однак, будучи красивими зовні, пілюлі не втрачали своєї гіркоти. Звідси пішло немало насмішкуватих образів: «позолотити пілюлю» — вказати на приємність чогось неприємного.

Текст № 2

Фразеологізм «ОКО ЗА ОКО, ЗУБ ЗА ЗУБ». — За часів глибокої давнини ці суворі слова були формулою правосуддя; означали вони: «Злочинець має постраждати так само, як постраждала його жертва. Той, хто відсік руку, най втратить руку, хто вибив око повинен розпрощатися зі своїм оком». Як закон ці слова були записані в давньоєврейській книзі — Біблії. Багато народів, у тому числі й наші предки, додержувалися схожих законів. Зараз цей вираз набув більш мирного значення. У нас воно означає те ж саме, що й: «Отримай по заслугам», «Як аукнеться, так і відкликнеться» (З кн. «Из жизни слов»).

Текст № 3

Фразеологізм «СІЗІФОВА ПРАЦЯ». — Так кажуть про чию-небудь безплідну, важку, нескінченну роботу. Чому саме сізіфова? Хто такий Сізіф? Сізіф був царем міста Корінфа. Спритний і хитрий володар зумів зібрати великі багатства. Сізіф зміг ошукати самого Танатоса, бога смерті, закувавши його в кайдани. На землі перестали вмирати люди, і ніхто вже не приносив жертви богам підземного царства. Так минуло кілька років. Нарешті розсердився Зевс і наказав богу війни Аресу визволити Танатоса. Арес виконав наказ, і Танатос забрав Сізіфа в Аїд. Але хитрий Сізіф наказав дружині, щоб вона не влаштовувала після його смерті похоронних церемоній і не приносила жертв Аїду. Чекав-чекав Аїд належних йому жертв, та так і не дочекався. Тоді Сізіф відпросився в нього на землю. Він обіцяв, що накаже дружині принести жертви і негайно повернеться. Аїд повірив Сізіфові, а той і не думав повертатися. Воскреслий Сізіф влаштував бучний бенкет і став висміювати богів. Тоді Аїд зрозумів усе і знов послав Танатоса до зухвальця. Так Сізіф удруге потрапив у підземне царство. Боги прирекли Сізіфа за всі його злочини на страшну кару.

Він повинен вічно котити на круту гору важкий камінь. Як тільки камінь торкається вершини гори, він виривається з Сізіфових рук і летить у прірву. Тоді Сізіф, заточуючись від утоми, сходить за ним, і все починається спочатку. Ось звідки взявся крилатий вислів «сізіфова праця»…

Текст № 4

Фразеологізм «ЯК З ГУСКИ ВОДА». — Скільки тобі не кажи, все — мов з гуски вода! — лає бабуся неслухняного онука. На перший погляд, ніби нічого незвичного в цьому вислові й нема. Справді, гуска виходить з води суха, бо в її пір’ї міститься жир, який «відштовхує» воду так само, як сучасні плащі із спеціальної тканини. Але вчені довели, що слова «як з гуся вода» — частина дуже давнього замовляння: «З гуся вода, з лебедя вода, а з тебе, дитино моя, все лихе — на порожній ліс, на велику воду». Так примовляли, щоб вилікувати «зурочену» дитину, на яку хтось глянув «лихим оком». При цьому на дитину бризкали водою. У наші дні примовка «як з гуски вода» вживається, коли говорять про людей, байдужих до справедливих зауважень інших.

Текст № 5

Фразеологізм «ЛИХО З РОЗУМУ». — Назва комедії О. С. Грибоєдова стала крилатим висловом, бо добре визначала становище талановитої, розумної людини в тяжких суспільних умовах царської Росії, в якій господарювали тупі самодури-чиновники (З кн. «У світі крилатих слів»).

Складіть речення з поданими фразеологізмами.

2. Заповніть таблицю «Джерела фразеології». Поясніть походження фразеологічних одиниць. Зробіть висновки щодо поповнення фразеологічного запасу мови. Визначте вид кожного фразеологізму.

Козел відпущення, випити чашу до дна, лити воду на млин, бабине літо, наша пісня, наша дума не вмре, не загине, під лежачий камінь вода не тече, берегти, як зіницю ока, вилами по воді писано, а судді хто, тягнути лямку, Ахілесова п’ята, підвищувати тон, як з гусака вода, посадити на міль, бути чи не бути, підняти завісу, contra spem spero, носити воду решетом, Танталові муки, усе своє ношу з собою, хід конем, лебедина пісня, Гордіїв вузол, хіба ревуть воли, як ясла повні, битися, як риба об лід, прокрустове ложе, гречана каша сама себе хвалить, заблудша вівця, Содом і Гомора, йти на дно, жити душа в душу.

3. Пригадайте фразеологізми з компонентами рука, нога, голова, вухо, ніс, око. Яких з них найбільше? Як ви гадаєте, чим це пояснюється?

4. До наведених в таблиці фразеологізмів додайте свої та запишіть їх.

Поміркуйте, чому так багато фразеологізмів зі словами, що позначають назви частин тіла.

5. Прочитайте уривок з п’єси, дія якої відбувається на Тернопільщині в 30х роках, за панської Польщі. Поясніть, звідки пішов вираз на гречку переганяти — «лаючи, заставляти робити, як потрібно».

Роман. Болить?

Михайлик. І болить, і пече… Гречка!

Роман [задумливо]. Гречка… На горосі не ліпше! Мене пан учитель лише на горох ставив…

Михайлик. От-от… Ти на гречці не стояв…

Роман. А ти на горосі?.. Я вже тричі стояв… А ти оце лиш сьогодні…

Михайлик. Та ти ж усе: «Не знаю», «Не зробив», «Не повчив»…А мене за віщо?

Роман. Хіба не втямив? Не так розповів того вірша, збрехав щось…

Михайлик. Невже? Та я… я… Стільки разів чув! Стільки разів і вголос, і подумки повторював!.. Я ж так цього вірша люблю!.. І чому одного мене на гречку в куток ставити? Хіба інші не помилялися? А він — мене покарав…             (В. Бойко).

6. Запишіть фразеологізми, додаючи необхідні компоненти. Визначте вид та походження сталих одиниць. З’ясуйте значення кожного фразеологізму.

Казка про білого…; осине…; Ахіллесова…; козел…; …фікс; …Аріадни; у поті…; схрещувати…; …гарбуза; без надії…; дамоклів…; заяча…

7. До поданих російських фразеологізмів доберіть українські відповідники. Охарактеризуйте національний колорит російських та українських фразеологізмів.

Лясы точить. Бить баклуши. Добро пожаловать. Всяк кулик свое болото хвалит.

ІV. Підсумки уроку

Назвіть джерела виникнення української фразеології. Наведіть приклади.

V. Домашнє завдання

Використовуючи фразеологічний словник, дослідіть походження фразеологізмів хоч оком світи, вавилонське стовпотворіння, носити воду решетом, Гордіїв вузол.

Додаток №7

Методична розробка літературної композиції на тему:

«Осінь – не пора року, осінь – стан душі»

Мета: поглибити знання лірики сучасних поетів, пригадати класиків, ознайомитися з лірикою наших земляків та студентів нашого технікуму, розвинути почуття поваги до рідного слова , до поетичних рядків, виховувати чутливу до оточуючого світу особистість

Тип: літературна композиція

На початку композиції звучить пісня Ю.Шевчука “Что такое осень?”.

1 - й читець: Мудрість природи

В.Буденний

Задумались повінчані сади,
Фата весільна кинута додолу,
Вже в сповитку зав’язані плоди
Чекають на свою осінню долю.

Їм пити дощ , і сонце, і озон,
З грудей землі живлющі пити соки,
І літо промайне, мов дивний сон,
Лишивши пам’ять по собі глибоку.

Поосеніє, прийде садівник
По Їхню щедру і достиглу вроду...
Такий короткий,та прекрасний вік!
Така глибинність мудрої природи.

 2 - й читець : А.С.Пушкин

Унылая пора! очей очарованье!
Приятна мне твоя прощальная краса -
Люблю я пышное природы увяданье,
В багрец и в золото одетые леса,
В их сенях ветра шум и свежее дыханье,
И мглой волнистою покрыты небеса,
И редкий солнца луч, и первые морозы,
И отдаленные седой зимы угрозы.

Ведучий 1:

Падає, падає листя. Падає листя пожовкле на Твою голову,на руки. В прозоро - блакитному, ніжно - холодному сонячному повітрі жовто - золоті сльози жалю за минулим... Осінь - то вогневий птах, що, майнувши злото – пломінним крилом,сконає,спопеліє дощенту. Шалений танок різнобарвної смерті, що ниже в бурштинове намисто гаї і садки. Ти полюбив осінь. Покохав осінь і зненавидів весну. Так безупинно. Ти покохав осінню красу і, коли пожовкло листя , забував про весну. Коли пожовкне листя... Ти кохав... Коли пожовкне листя і полетить, повисне в павутинному повітрі...Твоя душа полине услід їм прозорим золотаво - блідим листком і подібно їм лишиться в павутинному повітрі...Ти кохав...

Учень виконує пісню про осіннє кохання.

Ведучий 2:

Люблю осінь. Вона так часто приходить непомітно...Шелестить під ногами листя. Я в тихій задумі йду по парку. Сьогодні мені нікуди поспішати. І хочеться побути наодинці з природою, зі своїми думками. Тривожно і сумно...Відчуваю себе такою самотньою, забутою всіма. Але раптом щось ніжно торкнулося моєї щоки, опустилось на плече і, плавно кружляючи, опустилось під ноги. З подивом опускаю очі. Золотом сяє дитя осінньої природи - листя дуба. І тоді я ніби прокинулась од сну.

3 - й читець:

Л.Прачева.  Осінь чаклує - серце чарує:
Чи то від смутку, чи від розлуки
Фарби жовтаві бере у руки.
Колір червоний, де заманеться,
Наче надія, в серці озветься...
Жовтогаряча і жовтокоса
Марить, чаклує красуня - осінь...
А поруч - жовтень, стрункий, високий,
Золоточубий, зеленоокий...

1 - й читець:

В. Черепков

Давно своё отпели соловьи,
Лишь журавли по небу грусть разносят.
Я улыбаюсь, потому что осень
Ко мне явилась праздником любви.
Рябины догорают без огня,
На травах иней оставляет проседь.
Я улыбаюсь, потому что осень
Весны дороже стала для меня.
Чтоб грустные оставить письмена,
Ленивый дождь линует небо косо,
Я улыбаюсь, потому что осень
Любовью осчастливила меня.

Ведучий 2: Сяє сонце. Осіння позолота вже торкнулася всього,що оточує мене. Лагідний вітерець грайливо опускає на землю листя. Воно, сяючи, кружляє в осінньому танку. Ніжне й лагідне, це осіннє золото війнуло на мене теплом і спокоєм. Листя, плавно кружляючи навколо мене, заглядало мені в обличчя,м’яко опускалось під ноги. І раптом здалось: мене тут розуміють, співчувають. Так хороше стало на душі, така охопила радість і вдячність до цих ніжних, чарівних дітей природи.

5 - й читець:

Л.Прачева. Осінні подарунки
Синє небо - небокрай!
На землі - осінній Рай!
Золото дарує осінь
Людям безкоштовно зовсім.
Щиро радість роздає
І усе, що в неї є:
З листя килими чарівні,
Ніжні спогади предивні
І надії пречудові,
І живе, безсмертне слово.

6 - й читець:

Л.Прачева. Праздник увяданья
Кустов осенние букеты.
Шуршанье листьев под ногами.
Скворцов прощальные приветы
Их грусть,оставшаяся с нами...
Цветов и красок полыханье
Души щемящее томленье...
Сквозь щедрый праздник увяданья -
Седой зимы предупрежденье.

7 - й читець:

Л.Прачева. Осінь, гарно мені з тобою!
Жовтим листям осінь шлях мені вистилає.
Наше місто знову осінь прикрашає.
Йду назустріч і милуюсь: як чудово!
Знов зустрілись ми з тобою, осінь, знову!
Вітерець ласкавий лагідно кружляє,
Радий зустрічі з тобою він, я знаю.
Я ще вчора тебе, осінь,не любила,
Та сьогодні твої чари зрозуміла.
Ти приваблива, чарівна, гарна дуже.
Отакою, як і ти, я бути мушу!
Хай сховає завтра сонечко негода
І змарніє жовте листя, наче врода,
І нехай дощами вкриється обличчя, -
Не хвилюйся, осінь, це тобі теж личить.
Хоч туман твою яскравість приховає.
Таємничість до лиця тобі буває.
А як коси від морозу побіліють,
В твоїм серці проросте зерням надія
І любов розквітне квіткою ясною!
Осінь, гарно мені поруч із тобою.

Учениця виконує пісню

Ведучий 2:

Чарівниця осінь повела своєю дивною паличкою - і все перетворюється в казковий золото - багряний світ. Тихий шелест падаючого листя видається чимось захоплюючим, всеосяжним. Дивні шерехи і звуки заповнюють тишу і переносять нас у світ фантазій та мрій.

Ведучий 2:

Непорушний спокій цієї дивної казки наповнює все наше єство невимовним захопленням і радістю буття. Лиш де-не-де поодинокий лист востаннє кружляє в захоплюючому танку і повільно спускається на свій спочинок. Тихо все і непорушно... Все підкоряється владарці осені. Лише грайливий вітерець бентежить тендітні листочки і, примушуючи їх востаннє стрепенутись. Він, бешкетник, вривається в непорушну картину осінньої урочистості, надаючи цій красі життєдайної сили і натхнення.

4 - й читець:

Л.Прокопова. Осень

Заглянуть спешит в окошко осень
Виноградным пламенем листа.
В небесах не синь,а только просинь
Грустью расставанья налита.

Легкий ветер паутину носит,
И хотя денек прозрачен, чист,
Мне в глаза заглядывает осень,
За окошком увядает лист.

2 - й читець:

Л.Прачева. Сегодня пасмурно
В душе и наяву,
Сквозь мелкий дождик
Молча медленно плыву...

И небо серое
Нахмурилось,молчит,
А ветер чем - то
Недоволен и шумит.
Сегодня пасмурно.
Наверно, потому
В душе настыло,
Как в нетопленом дому.

И сердце птицею
Озябшею молчит,
И, как сквозь сон,
Стихов предчувствие томит...

Ведучий 2:

І хоч дерева в цей час одягаються в своє найдорожче вбрання,а земля встелена вишуканим килимом, у моєму серці печаль. Чому? Шукаю відповідь давно. Може, з роками зможу її знайти...

Хіба знайдеться людина, серце якої не стривожить прощання. А восени прощань...З тужливим криком пролітають наді мною дикі гуси. Важко їм прощатися з милою землею. Чи всі вони повернуться навесні додому?

Учень виконує пісню “Ой летіли дикі гуси ”

8 - й читець:

І.Франко. Осінній вітер, що могучим стоном
Над лісом стогнеш, мов над сином мати,
Що хмари люто гониш небосклоном,
Мов хочеш зиму,сон і смерть прогнати;

Що у щілинах диким виєш тоном
І рвеш солому із сільської хати,
Зів’яле листя гоном - перегоном
По полю котиш,- вітре мій крилатий!

Я довго пильно слухав стону твого
І знаю,чом так стогнеш ти і плачеш:
Тобі жаль сонця, цвіту, дня літнього!

О вітре - брате! Як мене побачиш
Старим, зів’ялим чи й по мні заплачеш,
Чи гнівно слід буття завієш мого?..

Ведучий 2:

Н.Рыбалко. Осень, будто дорогая гостья,
Уходила тропкою своей.
Ветер листья ей бросал по горсти
И бежал без устали за ней.

Было тихо, сладостно и горько.
И, до рощи осень проводя,
Ветер с ней простился на пригорке,
Прослезившись каплями дождя...

Пісн

Ведучий 1 - й:

А ось зграйка ластівок сидить на дротах. Так вони щоосені збираються перед далекою дорогою, набираючись сил. А потім, черкаючи крилами землю, прощаючись з нею,ці милі пташки відлетять у теплі краї.

І знову прощання. А мені - чекання. А хіба можна без суму дивитися на осінні квіти? Ось гордовита троянда, що не встигла доцвісти,ніби запитує: "Хіба такий короткий мій вік?" А жоржини...Ще цвітуть, та вже перші приморозки безжально згублять їхню вроду. А які ж сумні осінні дощі. Спадаючи сльозами,плаче природа, плаче...Чому? За чим ? За ким? Де ж відповідь на питання, чому сумує восени моє серце ?

1 - й читець:

Л.Українка. Рветься осінь руками кривавими
до далекого сонечка любого;
кров на шатах препишних шаріється,
оксамит і парчу залива.

Так для сонечка осінь убралася,
мов цариця у свято убралася,
все, що є на сім світі найкращого,
все зібрали на пишний убір.

Але дні все коротшають, міняться;
гляне сонечко й знову захмариться...
Журить осінь - сухітниця сонечко,
бо нема в ній весняних надій.

Рветься осінь.Терни невидимії
їй все тіло поранили, змучили,
а вона розпачливо всміхається:
“Сонце, сонечко, глянь, я сміюсь!”

Заховалось за горами сонечко,
з гір повіяло холодом, вогкістю,
сиві хмари на небо насунули.
“Ось я йду!”- обізвалась зима.

Осінь шарпнула шати кривавії,
аж до ніг їй упали, розсипавшись,
непокрита,нічим не захищена,
застогнала:”Іди, бо вже час...”

Пісня “Пані осінь” . Слова і музика С. Руденка. Виконують усі учасники свята.