Формування міжпредметної компетентності молодших школярів шляхом інтеграції навчальної діяльності

Стефюк О. Я.

Верховинська ЗОШ І-ІІІ ступенів

ФОРМУВАННЯ МІЖПРЕДМЕТНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ  МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ШЛЯХОМ  ІНТЕГРАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

     На певному етапі розвитку суспільства виходять на перший план пріоритети, які потребують певної системи підходів для всебічного становлення особистості. Сьогодні ми стаємо активними учасниками підготовки та створення нової  української школи. Вчителі, батьки, учні повинні усвідомлювати, які вимоги ставить суспільство для соціального прогресу, та які люди здатні у майбутньому реалізувати їх у практичному житті.  Саме тому, важливим є формування певних компетентностей, які у досконалому поєднанні дають змогу моделювати  таку підготовку учня, яка обумовлена соціальним замовленням.

          Навколишнє середовище – це цілісний світ, який дитина сприймає перш за все через призму свої відчуттів. Коли дитина приходить до школи, вона вже має свою картину оточуючого середовища, як природного, так і суспільного. Завдання вчителя продовжити цей процес пізнання, залучивши до цього увесь спектр наукових понять та навчити їх практично використовувати для більш глибшого розуміння тих процесів, до яких дитина залучається впродовж руху в життєвому просторі. Цей процес повинен бути органічним і цілісним, що і забезпечує компетентнісна освіта, яка передбачає інтеграцію навчальної діяльності.

      На мою думку, найбільш ефективним є формування міжпредметних зв’язків, яке стане основою інтегрованого навчання. Це дасть змогу дитині вчитися шукати та встановлювати взаємозв’язки різних предметних дисциплін та творчо використовувати і адаптовувати їх для власного розуміння та використання у подальшому навчанні, забезпечує механізм самовизначення учня в ситуаціях навчальної та іншої діяльності. Таким чином, ми спонукаємо дитину отримувати цілісну систему знань, формуючи при цьому критичне мислення, уміння аналізувати, порівнювати та співставляти факти, досліджувати та робити висновки. Важливим є формування вміння ефективно використовувати час та інформацію  і презентувати у різних формах результати власної діяльності чи роботи в групах.

     У початковій школі вчителю вже сьогодні можна залучати увесь арсенал можливостей з вивчення різних навчальних дисциплін для формування міжпредметної компетентності учня. Для цього необхідно аналізувати програмовий матеріал та виділяти ті факти, які допоможуть пов’язати вивчення тем з різних предметів. А ще, робити акценти на попередній життєвий досвід та навчальні надбання, які можна застосувати під час вивчення даного навчального матеріалу. Тоді будуть працювати такі ланцюжки: «Знаю, вмію, розумію – застосовую…», «Вивчаю, аналізую, порівнюю – реалізовую…», «Знаходжу, досліджую, співставляю – узагальнюю…». Кожен творчий вчитель може продовжувати цей перелік. Головне, щоб ключовою фігурою у цьому процесі був учень. Тільки спрямована активна діяльність допомагає запустити такі механізми, які  включають усвідомлення власних потреб у навчанні та налагодження процесу навчання, визначення доступних можливостей і вміння долати труднощі для успішного навчання. Учитель у даному випадку виступає менеджером, який спрямовує та координує процес отримання, переробки та засвоєння нових знань та навичок, використовуючи власні напрацювання кожної дитини та можливості класного колективу.  

      Одним з цікавих та нестандартних підходів  у формуванні міжпредменної компетентності є проведення інтегрованих та бінарних уроків.  Учитель, який володіє інтегральною технологією, може знайти у програмовому матеріалі багато можливостей для доцільного поєднання та раціонального використання навчальних тем з різних предметів і навіть інтегрувати кілька предметів. Для цього необхідно розуміти на який конкретний результат націлена така інтеграція, тобто обґрунтувати не просто мету уроку, а й цілі, які досягаються завдяки використанню саме даної технології і дають максимальний ефект.

     Міжпредметна компетентність включає в себе оволодіння учнями  рядом інших компетентностей (комунікативна, інформаційна, соціальна, емоційна…), що дає змогу говорити про компетентнісний підхід у навчанні. 

     Отже, дитина повинна здобувати знання у сприятливому освітньому середовищі, де щодня дбають про те, як краще організувати процес навчання, щоб це було близьким і зрозумілим та допомагало формувати цілісну картину світу. Тільки тоді ми можемо бути впевненими в тому, що здатні виконувати багатофункціональну роль, яку ставить сьогодні суспільство перед новою українською школою, де освітні компетентності відіграють роль не тільки у школі, а й у родині та інших суспільних відносинах.