Урок"Високі державні, суспільні вимоги до навчання і освіти"

Високі державні, суспільні вимоги до навчання і освіти.

ПЛАН.

1. Місце і роль аналізу й оцінки знань, умінь та навичок учнів у системі навчального процесу.
2. Функції аналізу й оцінки знань

1.Місце і роль аналізу й оцінки знань, умінь та навичок учнів у системі навчального процесу

Аналіз і оцінка знань, умінь та навичок учнів (контроль за навчанням) — невід'ємний структурний компонент навчально­го процесу. Виходячи з логіки процесу навчання, він є, з одного боку, завершальним компонентом оволодіння певним змістов­ним блоком, а з другого — своєрідною сполучною ланкою в системі навчальної діяльності особистості.

Оцінка знань, умінь і навичок успішності учнів  - це  система певних показників, які відображують об'єктивні знання та вміння учнів, тобто оцінку можна розглядати як визначення ступеня засвоєння учнями знань, умінь та навичок відповідно до вимог, що висува­ються до них шкільними програмами.

Оцінка включає в себе бал, тобто цифрову або іншу символіч­ну форму вираження та фіксації оцінювання успішності, оцінні судження — коротку характеристику результатів учіння, їх позитивних моментів і недоліків та емоційне ставлення.

 Бальна система оцінювання має багату історію. Уже в Києво-Могилянській академії була певним чином від­працьована система оцінювання навчальної діяльності та здібно­стей учнів. Вони тоді були такими: "весьма прилежен", "весьма понятен и надеждньїй", "добронадеждньїй", "хорош", "зело доброго ученія", "очень добр", "добр, рачителен", "весьма средствен"; "ниже средствен", "ниже средствен, плох", "преизрядного успеха", "весьма умеренного успеха", "малого успеха", "понятен, но неприлежен", "понятен, но ленив", "прилежен, но тупого понятия", "понятен, но весьма нерадив", "не худо успевает", "не худ", "не совсем худ", "малого успеха", "непонятен", "не совсем туп", "туп и непонятен", "туп", "очень туп"¹.

Рис.2.33. Зведена схема функцій, вимог, видів і методів оцінки навчальної діяльності учнів

Пізніше в школах дореволюційної Росії спостерігались різні підходи до оцінки навчальної діяльності учнів. Так, наприклад, відповідно до статуту міністерства освіти 1804 р. вводилась система оцінок успіхів учнів. З кожної дисципліни директор визначав певне число кульок для з'ясування рівня знань шко­лярів. Найвищий рівень успішності визначався 90 кульками. За статутом 1818 р. рівень знань учнів уже визначався за чоти­рибальною цифровою системою ("4", "З", "2", "1").

Наприкінці XIX і на поч. XX ст. у дипломах та атестата: оцінки позначалися словами "відмінно", "вельми добре", "добре", "досить добре", "посередньо", "слабо". Поширювалась та кожна п'ятибальна, дванадцятибальна, семибальна шкала оцінок Наприклад, семибальна: 7 — "відмінно", б — "вельми добре", 5— "дуже добре", 4 — "добре", 3 — "досить добре", 2 — "посередньо", 1 — "слабо".

У радянській школі продовжувалися пошуки критеріїв і форм оцінки знань, умінь та навичок учнів. У 1918 р. постано­вою наркому освіти була відмінена бальна система для оцінки знань учнів, відповіді учнів оцінювалися словами "задовільно" і "незадовільно". Переведення учнів з класу в клас відбувалося на основі успіхів учнів та відгуків педагогічної ради. У 1935 році повернулися до п'ятибальної словесної оцінки знань учнів: "від­мінно", "добре", "посередньо", "погано", "дуже погано". На початку 1944—45 навчального року словесна система була замінена цифровою ("5", "4", "З", "2", "1"). У 1993 р. діапазон оцінювання успішності звузили до чотирибальної шкали ("5", "4", "З", "2"). Критерієм оцінки знань, умінь та навичок учнів є точно обрана величина, що є вимірювачем якості навчальної діяльності. Обра­ні критерії мають відповідати цілям, завданням навчання в школі. У 2000 році в загальноосвітніх навчально-виховних закла­дах України запроваджена 12-бальна шкала оцінювання на­вчальних досягнень учнів. Це зумовлено новими підходами до поліпшення функціонування усієї системи освіти в країні.

У прийнятому Міністерством освіти і науки України документі "Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень у системі загальної середньої освіти"¹ зазначено: "Визначення рівня навчального прогресу учнів є особливо важливим з огляду на те, що навчальна діяльність у кінцевому результаті повинна не просто дати людині суму знань, умінь чи навичок, а формувати рівень компетенції".

З метою забезпечення ефективних вимірників якості навчальних досягнень та об'єктивного їх оцінювання в середній школі проводиться 12-бальна шкала оцінювання, побудована за принци­пом підсумовування набутих знань, умінь і навичок з ураху­ванням зростання рівня особистих досягнень учня, а не ступе­ня його невдач, до чого вчителя, як правило, спонукала чотири­бальна система.

Важливу функцію під час здійснення оцінювання відіграють його критерії. Залежно від ступеня оволодіння навчальним ма­теріалом розрізняють чотири рівні його засвоєння та вміння оперувати ними: початковий, середній, достатній, високий.

2. Функції аналізу й оцінки

Система аналізу й оцінки знань, умінь та навичок учнів пе­редбачає виконання таких основних функцій: навчальної, сти­мулюючої, виховної, діагностичної (рис.).

Рис. 2.30. Функції аналізу й оцінки

Навчальна функція полягає у забезпеченні зворотного зв'яз­ку як передумови підтримання дієвості й ефективності процесу навчання. У ньому беруть участь два суб'єкти — учитель й і. Тому система навчання може функціонувати ефективно за умов дії прямого і зворотного зв'язків. У процесі навчання добре проглядається, в основному, прямий зв'язок, а епізодично налагоджується зворотний зв'язок (який обсяг тінь, умінь і навичок і як засвоїв кожний учень) (рис.).

Рис.  Зв'язки між вчителем і учнями

Діагностична функція аналізу й оцінки знань, умінь та навичок передбачає виявлення прогалин у знаннях учнів, процес \учіння має форму концентричної спіралі (рис. 2.32). Якщо на нижчих рівнях учіння трапилися прогалини, то буде порушена закономірність спіралеподібної структури учіння. Тому так важливо своєчасно виявити прогалини, усунути їх і лише потім рухатися вперед.

Спіраль

Рис. 2.32. Спіралеподібна форма засвоєння знань

Стимулююча функція аналізу й оцінки навчальної діяль­ності учнів зумовлюється психологічними особливостями лю­дини, що проявляється у бажанні кожної особистості отримати оцінку результатів певної діяльності, зокрема навчальної. Це викликано ще й тим, що у процесі навчання школярі щоразу пізнають нові явища і процеси. Через недостатній рівень соці­ального розвитку та самооцінки учням важко об'єктивно оці­нити рівень і якість оволодіння знаннями, вміннями та навич­ками. Учитель своїми діями і має допомогти учням усвідомити якість і результативність навчальної праці, що психологічно стимулюватиме школярів до активної пізнавальної діяльності.

Виховна функція полягає у впливі аналізу й оцінки навчаль­ної діяльності на формування в учнів ряду соціально-психоло­гічних якостей: організованості, дисциплінованості, відповідаль­ності, сумлінності, працьовитості, дбайливості, охайності, напо­легливості та ін.

Процес аналізу й оцінки навчальної діяльності учнів має спи­ратися на вимоги принципів систематичності, об'єктивності, диференційованості й урахування індивідуальних особливостей учнів, гласності, єдності вимог, доброзичливості. Використовую­чи оцінку, учитель має володіти педагогічним тактом, мати ви­сокий рівень педагогічної культури. Адже "найголовніше за­охочення, — зауважував В.О.Сухомлинський, — і найсильніше (та не завжди діє) покарання в педагогічній праці — оцінка. Це найгостріший інструмент, використання якого потребує ве­личезного вміння і культури"¹.