Формування мовленнєвої компетенції у дітей з порушенням інтелектуального розвитку в умовах навчально-реабілітаційного центру

ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ 

У ДІТЕЙ  З ПОРУШЕННЯМ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

В УМОВАХ НАВЧАЛЬНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ЦЕНТРУ

У Державній національній програмі „Освіта" (Україна XXI століття) наголошується на необхідності вдосконалення освіти дітей з особливостями психофізичного розвитку в системі закладів освіти, забезпечення їхньої повноцінної життєдіяльності та соціальної адаптації, розвитку адаптаційних можливостей.

Завдання спеціального загальноосвітнього закладу для дітей з порушенням інтелектуального розвитку  — допомогти кожній дитині усвідомити сенс свого життя, адаптуватися й ін­тегруватися в суспільстві. У законодавчих документах держави увагу звернено на створення сприятливих умов для адаптації учнів у соціумі, на їхню участь у системі сучасних суспільних відносин. Головною метою школи при розвитку жит­тєвих компетентностей є створення необхідних умов і стимулювання навчально-пізнавальної, практичної та комунікативної діяльності, не­обхідної для формування, застосування та здо­буття досвіду, успішної реалізації життєвих на­вичок. Життєві навички не можна сформувати, розвинути й удосконалити поза щоденною пі­знавальною, практичною та ко­мунікативною діяльністю учнів.

Специфіка порушень мовлення та їх корек­ція у дітей із інтелектуальною недостатністю залежить від особливостей їх вищої нервової і психічної діяльності. Адже оволодіння мовленням — активний процес пошуків, спостережень, порівнянь, установлення відношень і уза­гальнень. Вади мовлення учнів початкових класів з порушенням інтелектуального розвитку мають системний характер. У них не сформовані всі операції мовленнєвої діяльності: слабкість мотива­ції, знижена потреба в мовленнєвому спілкуванні, грубо порушено програмування мов­леннєвої діяльності і створення внутрішніх програм мовлення, реалізація мовленнєвої програми з попереднім задумом, його від­повідність мотиву і меті мовленнєвої діяльності.

О. Леонтьєв наголошує «...все, що ми говоримо в буденному житті, ми говоримо для чогось (мотив) і чомусь (мета), і якщо хочемо, щоб учень продукував в умовах навча­льного процесу те чи інше висловлювання, необхідно створити йому такі зовнішні і внутрішні обставини, за яких він був би змушений вжи­вати бажане для нас (за змістом) мовленнєве висловлювання».

Коли ми говоримо про розвиток мовлен­ня, то маємо на увазі: розуміння, відтворен­ня, сприйняття, запам'ятовування звуків, складів, речень і цілого тексту. Тому лого­педична робота з дітьми, що мають порушення інтелектуального розвитку, носить системний і комплексний характер. Вона по­чинається із засвоєння дітьми понять: звук, склад, слово, речення з його правильним гра­матичним оформленням; і нарешті — фор­мується зв'язне мовлення або мовленнєва комунікативна компетенція [ 3 ].

Створення мовленнєвого середовища, спеціальна організація мовленнє­вих ситуацій в є головними умовами успішної робо­ти з розвитку зв'язного мовлення учнів з порушенням інтелектуального розвитку.

У вересні  2023 року в центрі було обстежено стан сформованості мовленнєвої компетентності  47 учнів  2-10  класів за  оціночною шкалою, яка містила в собі такі показники: уміння сприймати текст на слух, розвиток діалогічного та монологічного мовлення, володіння створювати усні та писемні висловлювання (за допомогою вчителя), культура мовлення.

Аналіз показників  стану мовленнєвої діяльності обстежених учнів дали змогу зробити наступні і висновки:

• У 81 % учнів наявні порушення мовлення усного чи письмового
• 67 % учнів неправильно структурують усні висловлювання, а записати їх можуть тільки за допомогою дорослого;
• 55 % дітей  нечітко відповідають на питання після прослуховування тексту, відповіді короткі, часто «так», «ні»;
•  Лише 28 % учнів можуть самостійно скласти  2–3 речення                 ( монолог), але тільки за зразком;
• 40 % обстежених дітей не хотіли вести діалог з дорослими

     Дані обстеження спонукали до пошуку шляхів формування мовленнєвої компетентності учнів, створення мовленнєвого  середовища. При цьому були враховані:

•          вікові та психологічні особливості дітей;
•          рівень пізнавальної діяльності школярів з порушенням інтелектуального розвитку.

      Результати  обстеження спонукали до розробки системи роботи з формування мовленнєвої компетентності учнів, яка містить в собі взаємозв’язок усіх сфер життя учня в центрі.

    Метою системи є: створення мовного середовища як головної умови розвитку і корекції мовленнєвої діяльності дітей з вадами психофізичного розвитку. Складовими компонентами цієї системи є:

 1. Набуття учнями знань про мовлення: усне і писемне, діалог і  монолог, про особливості висловлювань, про ситуацію спілкування.

2. Формування в учнів уміння визначити наступний складник мовленнєвого ланцюга (ймовірне прогнозування).

 3. Розвиток емоційної сфери дітей, який сприяє формуванню пози­тивної самооцінки у дітей.

4. Допомога учням, що мають недоліки мовлення і, внаслідок цьо­го, не встигають у навчанні.  

        У 2023/24 навчальному році робота з формування і розвитку мовленнєвої компетентності учнів проводиться за напрямками

Таблиця 1

В рамках реалізації даної системи роботи, формування мовленнєвої компетенції школярів відбувається  під час спеціально організованого педагогами корекційно-розвиткового процесу. Вчителі створюють  природні мовленнєві ситуації  на уроках, корекційних заняттях, під час перерв,  а вихователі - під час виховних заходів та в процесі щоденного спілкування з дітьми в позаурочний час . Водночас використовуються  різні ігрові прийоми та вправи, спря­мовані на виховання в дітей швидкої реакції-відповіді.    Вчителі і вихо­вателі разом із логопедом використовують ситуативні завдання, які звертають  увагу учнів безпосередньо на ситуацію спілкування, вчать аналізувати, орієнтуватися в ній.

Для розвитку зв'язного мовлення на уроках української мови та заняттях з логопедії організовуються  ігри або цікаві для ді­тей заняття, тематичні бесіди на теми: «Всяка річ працею створена»,  «Моя сім’я», «Я і школа»,      «На перерві», тощо, інсценізація уривків з казок , ігрові практичні ситуації.

Педагогічними  працівниками використовувались різні методи, прийоми і форми роботи, щодо вдосконалення мовленнєвої діяльності учнів: програвання проблемних ситуацій; рольові ігри; ймовірне прогнозування; складання діалогів та монологів за життєвою ситуацією, картиною, опорними словами; відгодування  загадок до лексичної теми («Зима», «Весна», «Дикі тварини»); казкотерапія; інтерактивні методики, які в своїй роботі використовує психолог: «Сніжний ком», «Шлях до мрії», «Асоціативний кущ»,  «Мікрофон».

В листопаді  2023 року було проведено чергове обстеження мовленнєвої компетентності учнів  2-10 класів. Результати проведеного повторного вивчення стану розвитку мовленнєвої комунікативної компетенції дозволяє зробити висновок про покращення стану розвитку мовлення учнів центру. Покращились показники сформованості мовленнєвої компетенції саме  щодо правильності усних висловлювань дітей, уміння вести діалог, вести бесіду за змістом прочитаного. Особливо покращились показники  щодо правильності структурування усних висловлювань дітей. Проведення комплексної корекційно-розвиткової роботи переконливо показало, що при даній системі роботи, яка спирається на послідовність, тренування та єдність емоційної, розумової та мовленнєвої діяльності,  значно успішніше, ніж у звичайних умовах навчання формується і розвивається мовленнєва  комунікативна компетентність дітей.

Для успішної адаптації та соціалізації у сучасному суспільстві дитина з порушенням інтелектуального розвитку повинен володіти такими  мовленнєвими компетенціями:

Таким чином, успіх формування мовленнєвої комунікативної компетенції учнів ценру залежить від узгодженості в роботі всіх педагогічних працівників, які працюють з дітьми.

Вчителі –дефектологи, логопеди  та вихователі закладу  мають спиратися на принцип корекційної спрямованості  та індивідуальні особливості мовленнєвого розвитку кожного учня, які в поєднанні з навчально–пізнавальною  та корекційно–розвитковою діяльністю сприяють створенню сприятливих умов для становлення, розвитку і реалізації мовленнєвої комунікаційної компетенції.