«Формування науково-дослідницьких компетентностей у здобувачів освіти (на прикладі діяльності краєзнавчого центру Яблуницького ліцею)»

                     М.В.САНКОВИЧ

                         Яблуницький ліцей,

                                     Поляницької сільської ради

«Формування науково-дослідницьких компетентностей у здобувачів освіти (на прикладі діяльності краєзнавчого центру Яблуницького ліцею)»

Анотація. Розвиток пізнавальної самостійності учнів у навчально-виховному процесі відбувається завдяки системі прийомів, методів, форм навчання, які адекватні досягнутому рівню навченості учнів. Їх вдалий підбір в методиці навчання приводять до активізації навчального процесу. Шляхом залучення  учнівської молоді до дослідницької діяльності засобами музейної експозиції з використанням інформаційних технологій, розвиток дослідницьких умінь і творчих здібностей, вироблення здатності до самостійних суджень і оцінок, навичок критичного мислення.

Annotation. The development of cognitive independence of students in the educational process is due to a system of techniques, methods, forms of learning that are adequate to the achieved level of learning of students. Their successful selection in teaching methods leads to the intensification of the educational process. By involving student youth in research activities through museum exhibits using information technology, the development of research skills and creative abilities, developing the ability to make independent judgments and assessments, critical thinking skills.

Виклад основного матеріалу.

У сучасних умовах реформування української освітньої системи постає питання щодо нових підходів до організації і змісту навчально – виховної діяльності. Важливе місце серед них посідають краєзнавчі центри та музеї, що вирішують проблеми формування особистості. Шляхом залучення  учнівської молоді до дослідницької діяльності засобами музейної експозиції з  використанням інформаційних технологій, розвиток дослідницьких умінь і творчих здібностей, вироблення здатності до самостійних суджень і оцінок, навичок критичного мислення.

Пізнавальна потреба у досягненні успіху в навчальній діяльності – дві необхідні внутрішні умови, що забезпечують успішність навчальної діяльності. У перші шкільні роки закладаються основи прийомів і навичок розумової роботи, формується ставлення учня до школи, до навчання, – тобто формується структура навчальної діяльності, її операційний, мотиваційний і особистісний компоненти. Не сформовані у свій час, ці компоненти не тільки серйозно перешкоджають успішному оволодінню знань, але значно гальмують розвиток особистості школяра.

Для розвитку пізнавальної діяльності як феномена важливу роль відіграє краєзнавча діяльність, розвиток її структурної організації та упровадження інноваційних технологій і методів в процесі навчання. Упродовж багатьох років  тривала напружена й плідна робота вчителів, методистів, дидактів, які шукали можливості проведення наукових досліджень у навчанні, вивчали й аналізували різноманітні аспекти запровадження дослідницького методу в пізнавальній діяльності учнів шляхом музейної педагогіки. У сучасній школі також має бути завданням організувати навчання, що підготує учнів до перетворення знань в інструмент творчого пізнання рідного краю.

Ми будуємо те, що уявляємо, — ця думка є однією з тез Української хартії вільної людини. Розширювати рамки спільних уявлень, шукати, берегти і розвивати людські таланти і, як принцип, заохочувати вияви творчої непересічності, незалежно від сфери діяльності, означає вириватися із замкненого кола стереотипів і змінювати майбутнє.

Під пізнавальною самостійністю розуміють таку якість особистості, яка характеризується її прагненнями та вміннями без сторонньої допомоги отримувати знання, опанувати засобами діяльності та розв‘язувати пізнавальні задачі. "Говорячи про пізнавальну самостійність, - говорить М. І. Махмутов, - маємо на увазі вміння та здібності учнів самостійно виділяти основні та другорядні ознаки предметів, явищ та процесів матеріального світу, розкривати сутність нових понять шляхом абстрагування та узагальнення".

Розвиток пізнавальної самостійності учнів у навчально-виховному процесі відбувається завдяки системі прийомів, методів, форм навчання, які адекватні досягнутому рівню навченості учнів. Їх вдалий підбір в методиці навчання приводять до активізації навчального процессу^[1].

Взаємозв’язок між пізнавальною та інтелектуальною діяльностями розкрив С.Л. Рубінштейн. Він зазначав, що мислительна діяльність – неперервний процес. Досягнутий рівень розвитку мислення учня розширює можливості засвоєння ним знань (пізнавальної діяльності), що призводить до необхідності її змін, ускладнення. Це, в свою чергу, основа для подальшого розвитку мислення. Така залежність пізнавальної діяльності та інтелектуальної діяльності не однобічна: засвоєння знань і розумовий розвиток – діалектичний процес, в якому причина і наслідок неперервно змінюються. Без неперервного розумового розвитку учнів не існує справжнього засвоєння знань, тобто не розвивається пізнавальна діяльність. Мислительні вміння і навички детермінують можливість засвоєння навчального і позанавчального матеріалу, тобто широку пізнавальну діяльність учня^[2].

У час реформ Краєзнавчий центр використовується для розвитку ключових компетентностей здобувачів освіти ЗЗСО, а саме:

-           уміння вчитися;

-           загальнокультурної;

-           громадянської;

-           здоров язбережувальної;

-           компетентностей з ІКТ

-           соціальної

Нині в Україні формується система діяльності музеїв та краєзнавчих центрів при навчальних закладах. Постійно оновлюється зміст їх діяльності, триває пошук місця і ролі музейно – педагогічних засобів у навчально – виховному процесі. Доповнено нормативно – правову базу, щодо діяльності таких музеїв, тепер вона регламентується

«Положенням про музеї  при ЗЗСО, які перебувають у сфері управління Міністерства освіти і науки України», затвердженим Наказом Міністерства освіти і науки України від 22.10.2014 р. №1195.

У Яблуницькому ліцеї діти ознайомлюються з краєзнавчим центром у першому класі під час «Декади патріотичного виховання» який проводиться у місяці жовтні. Дуже важливо те, що до цього заходу залучені старшокласники ліцею. Це важливий виховний момент: першокласники бачать з якою повагою старші учні ставляться до життя ліцею, його історії, експонатів, беруть активну участь у житті села.Протягом навчання в ліцеї діти приносять з дому речі, які стають експонатами краєзнавчого центру.

На сучасному етапі розвитку нашого суспільства в навчально-виховних закладах України значна увага приділяється впровадженню краєзнавчих засобів, які досить довгий час використовувались недостатньо, однак були покликані виховувати підростаюче покоління, формувати у нього світоглядні переконання, високу мораль, духовність і культуру. Одним із шляхів реалізації краєзнавчого напрямку в системі підготовки майбутнього фахівця є історичне краєзнавство.

Пізнавальна активність є одним з головних чинників розвитку особистості в навчальному загальноосвітньому закладі. Саме тому в усіх розділах чинних освітніх програм значна увага приділяється розвитку пізнавальних інтересів дітей у освітньому процесі. Крім цього, важлива роль належить і співпраці навчальних закладів з родиною в розвиткові особистості дитини в цілому, і розвиткові пізнавальної активності зокрема.

Останнім часом в умовах реорганізації системи освіти зазнає змін і дидактична система. Зокрема, актуальності почали набувати інноваційні методи навчання, і все більшого поширення набувають інноваційні  технології.Однією з актуальних проблем на сучасному етапі розвитку педагогічної теорії та практики є активізація пізнавальної діяльності учнів. Саме від її вирішення залежить ефективність навчальної діяльності, яка проявляється в міцному засвоєнні знань, стимулюванні та розвитку інтересу до навчання, формуванні самостійної думки та підготовці до самостійного життя. У шкільному віці, для розвитку пізнавальної діяльності як феномена, важливу роль відіграє саме навчальна діяльність, розвиток її структурної організації в процесі навчання. У перші шкільні роки закладаються основи прийомів і навичок розумової роботи, формується ставлення учня до навчального закладу, до навчання – тобто формується структура навчальної діяльності, її операційний, мотиваційний і особистісний компоненти. Не сформовані у свій час, ці компоненти не тільки серйозно перешкоджають успішному оволодінню знань, але значно гальмують розвиток особистості школяра^[3].

Тривалий час педагоги шукали такі ефективні шляхи організації навчальної діяльності учнів, результатами якої була б система прагматичних знань, що залишаються у свідомості людини на все життя, є зрозумілими і особисто значущими. Тривалі пошуки нарешті привели до розуміння того факту, що єдиним джерелом вірогідних знань є досвід. На підставі ретроспективного аналізу розвитку людства можна свідчити, що формування досвіду людини зобов'язане дослідницькому ставленню її до свого існування, до вдосконалення трудової діяльності. Розвиток пізнавальних здібностей, розумових сил і творчих умінь відбувається у процесі саме дослідницької діяльності, якою передбачається навчальний результат - формування нового досвіду^[4].

У сучасних умовах, коли актуальне питання про зниження навчального навантаження дітей, значення терміна «дослідницька діяльність учнів» здобуває трохи інше значення. У ньому зменшується частка профорієнтаційного компоненту, факторів наукової новизни досліджень і зростає зміст, пов'язаний з розумінням дослідницької діяльності як інструмента підвищення якості освіти^[5].

Дослідницька діяльність в освіті використовується з метою залучити учнів до конкретики науки як професійної діяльності. Однак потрібно розуміти термін  «дослідження» ширше, як один з універсальних способів пізнання  дійсності, що сприяє розвитку і буттю особистості в сучасному динамічному світі. У цьому випадку воно виступає як навчальна практика, що використовує досвід, напрацьований наукою в сфері організації дослідження в конкретних предметних областях^[6].

Якщо ми визначаємо основною задачею школи — включення дитини в активний процес пізнання  світу, себе і себе у світі, то саме самостійність і активність пізнання з боку учня виступають ключовими показниками успішності освіти. Для розвитку такої самостійності учня в процесі пізнання важливою проблемою стає, з одного боку, питання про мотивацію школярів до пізнавальної діяльності, а з іншого боку - особливості позиції вчителя стосовно учня і процесу навчання. Це досить успішно вирішується при використанні в освітній практиці навчально-дослідницької діяльності^[7].

Упровадження дослідницької технології в навчальному процесі сприятиме виконанню низки комплексних педагогічних завдань, провідне місце серед яких належить становленню досвіду самостійного пошуку нових знань і реалізації їх за умов творчості, формування нових пізнавальних цінностей і збагачення ціннісної орієнтації. Саме тому навчання на основі здійснення дослідницької діяльності в старших класах значною мірою ініціюється учнями, які засвоюють новий досвід^[8].

Основна ідея:

         впровадження дослідницької технології в навчанні – набуття учнями досвіду в пізнавальній діяльності на прикладі краєзнавчого центру.

         об'єднання розвитку інтелектуальних здібностей, дослідницьких умінь, творчого потенціалу й на цій основі формування активної, компетентної, творчої особистості.

Завдання упровадження технології дослідження для активізації пізнавальної діяльності, а саме:

         упроваджувати дослідницькі прийоми, методи під час вивчення історії та суспільствознавчих предметів;

         проводити дослідження під час ознайомлення школярів із окремими історичними, правовими явищами, процесами, фактами;

         сформувати в учнів комплекс умінь упровадження дослідницьких прийомів, удосконалювати їхні дослідницькі вміння й навички;

         розвивати інтерес до навчальних і наукових досліджень;

         розвивати дослідницьку складову у світогляді учнів;

         враховувати  індивідуальні особливості формування дослідницького досвіду учнів, його впливів на їхній інтелектуальний розвиток^[9].

Новизна проблеми упровадження  технології  дослідження для активізації пізнавальної діяльності учнів полягає в особливості упровадження дидактичних принципах:

         принцип науковості - за основу, як правило, беруть модель і методологію дослідження, що розроблена і прийнята у сфері науки. Проте головна мета навчального дослідження з функціональної точки зору принципово відрізняється від такої  як у науковій діяльності.

         принцип детермінізму - детермінізм виступає, перш за все, у формі причинності як сукупності обставин, які передують у часі якій - небудь даній події і викликають її. Тобто, має місце зв'язок явищ і процесів, коли одне явище, процес (причина) за певних умов породжує, виробляє інше явище, процес (наслідок).

         принцип системності - можна виділити три основних компоненти: формування загального уявлення про світ і місце в ньому людини; технологічний – упровадження прийомів, методів; особистісна орієнтація, спрямована на розвиток інтелектуального творчого потенціалу особистості^[10].

         принцип відповідності - технологія дослідження упроваджується з початкових етапів вивчення історії. Від простого до складного, враховуючи вікові та психологічні особливості.

         принцип наступності - кінцева мета - сформованість словесно - логічного мислення, на основі якого починається становлення теоретичного рефлексивного мислення, характерного для високого рівня розвитку інтелекту^[11].

         принцип формування і розвитку - навчання сприяє становленню світогляду і впливає на поведінку людини. Виховне значення мають і методи навчання як дослідження, зокрема, вони сприяють виробленню  схильності до активної усвідомленої діяльності, наполегливості, працьовитості, ретельності, відповідальності тощо.

         принцип активності - різні системи освіти — авторитарна і демократична — по-різному трактують цей принцип. Учень на демократичному уроці є суб'єктом діяльності. Процес упровадження технології дослідження  не дозволяє здобувачам освіти бути «пасивними».

         принцип додатковості - відтворення цілісності явища вимагає застосування в пізнанні взаємовиключних «додаткових» понять, якостей. В процесі навчання формуються і розвиваються додаткові вміння, навички необхідні для реалізації особистості, її конкурентноспроможності.

         краєзнавчий принцип - передбачає уточнення, конкретизацію, розкриття та підтвердження наукових понять із всесвітньої, загальноукраїнської  історії прикладами з навколишнього середовища. Основним завданням шкільного краєзнавства є всебічне вивчення рідного краю, збирання та узагальнення краєзнавчого матеріалу.

         принцип ефективності та результативності – при складанні і виконанні намічених цілей і завдань всі учасники навчального процесу мають прагнути досягнення результатів як індивідуального розвитку особистості так і колективної творчої праці на основі загальнокультурної і національної системи цінностей^[12].

Література

1. Закон України «Про освіту».

2.Проект Закону України  « Про освіту» № 3491 – д від 04. 04 . 2016

3. Закон України «Про загальну середню освіту.»

4. Концепція «Нова українська школа» від 27.10.2016.

5.Рекомендації Європейського Парламенту та Ради Європи щодо формування ключових компетентностей освіти впродовж життя» від 18. 12. 2006  

6. Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021року : Указ Президента України : від 25.06.2013 р., № 344/2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/15828.html.\

7. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти.

8. Баханов К.О. Сучасна шкільна історична освіта: інноваційні аспекти:. Монографія: - Донецьк: Юго-Восток, 2005.

9. Гончарова – Горянська М. соціальна компетентність: поняття, зміст, шляхи формування в дослідженнях зарубіжних авторів// Рідна школа. – 2004. - №7

10. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред. О.В.Овчарук. – К.: “К.І.С.”, 2004. –112 с.

11. Пометун О.І. Фрейман Г.О. Методика навчання історії в школі. – К: Генеза,  2006.

12. Пометун О.І. Розвиток, компетентнісного підходу: стратегічні орієнтири сучасної школи.

^[1] Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021року : Указ Президента України : від 25.06.2013 р., № 344/2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/15828.html.\

^[2] Моцак С. І. Методичні основи організації позаурочної роботи з історії в профільних класах: автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.02 / Моцак Світлана Іванівна; Ін-т педагогіки НАПН України. — К., 2011.

^[3] Родин А. Ф. Внекласная работа по истории / А. Ф. Родин. — М. : Из-во АПН РСФСР, 1956. — 189с.

^[4] Пометун О. І. Енциклопедія інтерактивного навчання / О. І. Пометун. — К. : Б. в., 2007. — 144 с.

^[5] Мирошниченко В. О. Організація проектної діяльності учнів на уроках історії в 10-му класі / В. О. Мирошниченко / за заг. ред. К. О. Баханова. — Х. : Основа, 2009. — 157 с.

^[6] Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти.

^[7] Моцак С. І. Методичні основи організації позаурочної роботи з історії в профільних класах: автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.02 / Моцак Світлана Іванівна; Ін-т педагогіки НАПН України. — К., 2011.

^[8] Подласый И. П. Педагогика. Новый курс: [учебник для студ. вузов, обуч. по пед. спец.]: в 2 кн. / И. П. Подласый. — М. : Владос, 1999. — Кн. 1: Общие основы. Процесс обучения. — 1999. — 576 с.

^[9] Мудрість учіння. Кроки до успіху / Г. С. Сазоненко. — К. : Магістр-S, 1999. — 104 с.

^[10] Концепція «Нова українська школа» від 27.10.2016.

^[11] Петренко В. С. Методика позакласної роботи з історії / В. С. Петренко. — К. : Рад. школа, 1973. — 143 с.

^[12] Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред. О.В.Овчарук. – К.: “К.І.С.”, 2004. –112 с.