Формування навичок здорового способу життя в учнів

 

 

 

«ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК ЗДОРОВОГО СПСОБУ ЖИТТЯ В УЧНІВ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                Робота

                                                                  Силкіна Сергія Вікторовича,

                                                            вчителя Борівського НВК

(загальноосвітнього навчального

                                                         закладу І – ІІІ ступенів)

                                                                   Сєвєродонецької міської ради

                                                 Луганської  області

 

 

 

 

ЗМІСТ

Вступ

Розділ І. Теоретичні засади формування навичок здорового способу життя в учнів……………………………………………………………………………….5

1.        Сучасне розуміння здоров’я людини, його основних складових та рівнів…………………………………………………………………..5
2.        Аналіз проблеми формування навичок здорового способу життя…………………………………………………………..……...7
3.        Виховний потенціал сім’ї в процесі формування навичок здорового способу життя дітей…..……………………………………………...8
4.        Оздоровча функція освіти…………………………………………...10
5.        Формування життєвих компетентностей, що сприяють здоровому способу життя………………………………………………….…….12
6.        Методичні рекомендаціі щодо формування у учнів навичок здорового способу життя..…………………………………………..15

Розділ ІІ. Практична частина …………………………………………………...20

2.1.  Досвід діяльності Борівського НВК щодо формування навичок здорового способу життя у учнів……………………………………..20

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

 

 

 

ВСТУП

  Я не боюся ще і ще раз повторити: турбота про здоров’я — це найважливіша справа вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світосприймання, розумовий розвиток, міцність знань, віра у свої сили.

 В. О. Сухомлинський.

         Актуальність роботи. У сучасному суспільстві життя й здоров’я людини визначаються як найвищі людські цінності. Батьків і педагогів сьогодні надзвичайно хвилює питання допомогти дітям бути здоровими, сильними, витривалими. Адже, на жаль, несприятливі соціально-економічні умови сучасної України, важка екологічна ситуація, інформаційне перенасичення та інтенсифікація навчального процесу викликають тенденції до погіршення здоров’я дітей і підлітків.

          Здоров’я цієї вікової групи особливо важливо, тому що, за оцінкою фахівців, приблизно 75% хвороб дорослих є наслідком умов життя в дитячі та юнацькі роки. Майже 90% дітей та підлітків  мають відхилення в здоров’ї, а більше 50% - незадовільну фізичну підготовку. Україні необхідне покоління з високим рівнем освіченості, культури і здоров’я, здатне сприймати загальнолюдські цінності, творчо, продуктивно та довго діяти в будь-якій галузі соціальної практики.

Головне завдання дорослих полягає в тому, щоб сформувати у дітей свідоме ставлення до власного здоров’я. Утвердження загальнолюдських цінностей, збереження здоров’я громадян України є винятково актуальною проблемою сьогодення.

Тому метою підсумкової творчої роботи є висвітлення проблеми збереження і підвищення рівня здоров’я учнів, формування здорового способу життя. Мету реалізую через виконання наступних завдань:

•                   Провести аналіз потреб і умінь учнів самостійно займатися фізичною культурою і спортом.
•                   Представити способи розширення функціональних можливостей організму і укріплення здоров’я.
•                   Показати процес формування культури здорового способу життя учнів.
•                   Сформулювати принципи та шляхи формування особистісно-ціннісного ставлення учнів до здоров’я та усвідомленої потреби у здоровому способі життя.

Життєві пріоритети особистості формуються в школі, і від того, якими вони будуть, залежить майбутнє дитини і країни в цілому. Серед пріоритетних напрямів, визначених Національною доктриною розвитку освіти, є «пропаганда здорового способу життя, стимулювання у молоді прагнення до здорового способу життя». Завданням кожного навчального закладу має бути забезпечення здорового способу життя всього шкільного колективу завдяки створенню такого середовища, яке б сприяло зміцненню здоров’я всіх його членів. Здоровий спосіб життя для дітей визначається такими параметрами:

• володіння культурно-гігієнічними навичками;

• раціональне харчування та культура споживання їжі;

• рухомий і повітряний режими;

• режим активної діяльності та відпочинку;

• профілактичні заходи для збереження здоров’я, зокрема, профілактика шкідливих звичок тощо.

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І. Теоретичні засади формування навичок здорового способу життя в учнів

1.        Сучасне розуміння здоров’я людини, його основних складових та рівнів

Феномен здоров’я протягом усієї історії розвитку людства привертав увагу багатьох дослідників, котрі напрацювали велику кількість різноманітних характеристик цього явища. Науковці використовують багато визначень і показників різного змісту, які висвітлюють різні аспекти феномена здоров’я (профілі здоров’я, його рівні, складові тощо). Сучасні дослідження феномена здоров’я людини виявили обмеженість суто медичного підходу, що визначає здоров’я як відсутність хвороби. Поширеність ще й до цього часу подібного визначення пояснюється тим, що тривалий час воно також вживалося й у практичній медицині. Якщо у людини, котра звернулась до лікаря,не виявлялося симптомів захворювання, вона вважалася здоровою. Тобто, у практиці лікування, особливо в первинних ланках системи охорони здоров’я, не зважалося на те, що відсутність симптомів хвороби ще не означає наявності доброго здоров’я. Але за сучасними уявленнями здоров’я вже не розглядається як суто медична проблема. Більше того, комплекс медичних питань становить лише незначну частину феномена здоров’я. Так, узагальнені підсумки досліджень залежності здоров’я людини від різних чинників переконують, що стан системи охорони здоров’я зумовлює в середньому лише близько 10 % усього комплексу впливів. Решта 90 % припадає на екологічний стан навколишнього середовища (близько 20 %), спадковість (близько 20 %) і найбільше – на умови і спосіб життя (майже 50 %). Тобто, суто медичний аспект не є головним серед різноманітності впливів на здоров’я людини, а отже, медичне визначення здоров’я як відсутність хвороби не відповідає життєвим реаліям. [9] Сучасна наука свідчить, що здоров’я людини є складним феноменом глобального значення, котрий може розглядатися як філософська, соціальна, економічна, біологічна, медична категорії, як об’єкт споживання, внесення капіталу, як індивідуальна і суспільна цінність, явище системного характеру, динамічне, яке постійно взаємодіє з навколишнім середовищем, що, у свою чергу, постійно змінюється. Виходячи з цього, зрозуміло, як складно визначити здоров’я в повному обсязі, якщо це взагалі можливо – історія розвитку науки про здоров’я налічує близько восьми десятків різноманітних визначень. Узагальненим для міжнародного спілкування є визначення здоров’я, викладене в преамбулі Статуту ВООЗ 1948 року: «Здоров’я — це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад». [1, 34 с.]

Світова наука передбачає цілісний погляд на здоров’я як феномен, що інтегрує принаймні чотири його сфери, або складові: фізичну, психічну (розумову), соціальну (суспільну) і духовну. Всі ці складові є невід’ємними одна від одної, вони тісно взаємопов’язані і саме разом, у сукупності, визначають стан здоров’я людини. Для зручності вивчення, полегшення методології дослідження феномена здоров’я наука диференціює поняття фізичного, психічного, соціального і духовного здоров’я, але в реальному житті майже завжди має місце інтегральний вплив цих складових. Фізичне здоров’я визначають такі чинники, як індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, фізіологічні функції організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини, рівні фізичного розвитку органів і систем організму. До сфери психічного здоров’я належать індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, наприклад збудженість, емоційність, чутливість. Психічне життя індивіда складається з потреб, інтересів, мотивів, стимулів, установок, цілей, уявлень, почуттів тощо. Психічне здоров’я пов’язане з особливостями мислення, характеру, здібностей. Усі ці складові і чинники зумовлюють особливості індивідуальних реакцій на, так би мовити, однакові життєві ситуації, вірогідність стресів, афектів. Духовне здоров’я залежить від духовного світу особистості, його сприйняття складових духовної культури людства – освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва самоідентифікація, ставлення до сенсу життя, оцінка реалізації власних здібностей і можливостей у контексті власних ідеалів і світогляду – все це визначає стан духовного здоров’я індивіда. Соціальне здоров’я індивіда залежить від економічних чинників, його стосунків із структурними одиницями соціуму – сім’єю, організаціями, через які відбуваються соціальні зв’язки – праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров’я, безпека існування тощо. Крім того, потрібно враховувати міжетнічні стосунки, різницю в доходах різних соціальних категорій суспільства, рівень матеріального виробництва, техніки і технологій, їх суперечливий вплив на здоров’я взагалі. Ці чинники і складові створюють відчуття соціальної захищеності (або незахищеності), що суттєво впливає на здоров’я людини. Загалом, соціальне здоров’я детерміноване характером і рівнем розвитку, що притаманні головним сферам суспільного життя в певному середовищі – економічній, політичній, соціальній, духовній. Ще раз потрібно наголосити, що в реальному житті всі чотири складові — фізична, психічна, духовна і соціальна — діють одночасно і їх інтегрований вплив визначає стан здоров’я людини як цілісний складний феномен. [5, 26 с.]

 

1.2. Аналіз проблеми формування навичок здорового способу життя

На сучасному етапі навчальні заклади України, зіткнулися з рядом проблем, які виникли внаслідок впливу на дітей певних негативних зовнішніх і внутрішніх чинників. Серед них можна виділити наступні:

• в навчальний заклад поступають діти з патологічними вадами здоров’я (порушення зору, опорно-рухової системи, проблеми з шлунково-кишковим  трактом, вираженими вадами нервової системи);
• негативний вплив навколишнього середовища (забруднення довкілля), «провокаційна» реклама (алкоголь, тютюн, сумнівні видовища).

  -    збільшення кількості неблагополучних сімей і зростання кількості       підлітків, яких «виховує» вулиця;

  -    падіння моральних устоїв, значне соціальне розшарування населення, погіршення криміногенної ситуації, комерціалізація статевих стосунків, ранній початок статевого життя;

 -    недостатній позитивний вплив навчального закладу, сім’ї  і громадськості на особистість дитини з метою формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя.

      В Україні відзначається щорічне погіршення психічного здоров’я підлітків, насамперед, внаслідок вживання алкогольних напоїв, наркотичних та інших психотропних речовин. Кількість випускників шкіл, які є практично здоровими становить 5%-15%.  За таких умов здоров’я школярів має стійку тенденцію до погіршення.

 

1.3. Виховний потенціал сім’ї в процесі формування навичок здорового способу життя у дітей

Протягом століть родина вносила вирішальний внесок у виховання та соціалізацію дітей, формування світогляду, ціннісних орієнтацій, становлення характеру людини, що росте, розвиток інтелектуальної, емоційної і вольової сфер особистості. Різні сім'ї здійснюють ці функції з тим чи іншим ступенем ефективності. Успіх цього процесу залежить від рівня виховного потенціалу сім'ї. [10, 75 с.]

В якості показників, що дають можливість охарактеризувати виховний потенціал, виступають: цінності, що склалися в сім'ї, в тому числі орієнтації на сімейний спосіб життя, дозвілля, характер і зміст вільного часу, комунікативного (зовнішнього) і особистісного спілкування, потреби, інтереси, установки, мотиви виконання соціокультурних функцій та інші можливості "соціальної участі" сім'ї в справах суспільства і держави. Найважливішою умовою успішності реалізації виховного потенціалу сім'ї є зміст і характер внутрішньо сімейних відносин і, в першу чергу, ставлення до дитини.

Сім'я для дитини - це місце народження і основне середовище проживання. В сім'ї у нього близькі люди, які розуміють його і приймають таким, який він є - здоровий чи хворий, добрий чи не дуже, поступливий або колючий і зухвалий - там він свій.

Саме у родині дитина отримує ази знань про навколишній  світ, а при високому культурному та освітньому потенціалі батьків, продовжує отримувати не тільки ази, але і саму культуру на все життя.
Родину зміцнюють загальні справи і турботи, будні, наповнені корисним змістом; спільне дозвілля і відпочинок. Діти особливо сприйнятливі до переконань, позитивної поведінки батька, матері, укладу життя сім'ї.

Особистий приклад батьків, спільні фізкультурні заняття, здоровий спосіб життя - головні складові успіху виховання дітей в сім'ї.

Всі батьки хочуть бачити своїх дітей здоровими, веселими, добре фізично розвиненими. Тому, одночасно з турботою про чистоту тіла і з задоволенням потреби в їжі, необхідно створити умови для реалізації потреби в активних рухах, які підвищують стійкість до захворювань, мобілізують захисні сили організму.[3, 25 с.]

Від сімейного мікроклімату багато в чому залежить ефективність педагогічних впливів: дитина більш податлива виховним впливам, якщо росте в атмосфері дружби, довіри, взаємних симпатій. Здоровий спосіб життя, що включає правильне харчування і фізичну активність, не дасть очікуваного ефекту, якщо в родині часто відбуваються сварки і непорозуміння.

Таким чином, можна зробити висновок, що саму головну позицію у вихованні здорового способу життя у дитини займають батьки, або особи які їх замінюють. Починаючи з самого раннього віку, вони мають виховувати у дітей активне ставлення до власного здоров'я за допомогою різних ігор, бесід. Мають виробити у дитини розуміння того, що здоров'я - сама найбільша цінність, дарована людині природою.

 

1.4. Оздоровча функція освіти

Модернізація освітньої галузі, що відбувається в державі, має на меті створення умов для особистісного розвитку та самореалізації кожного громадянина України. Одним із шляхів досягнення цієї мети є навчання школярів відповідального ставлення до свого здоров’я та здоров’я людей, що їх оточують, як до найвищої цінності, формування через освіту здорового способу життя. Вироблення належного ставлення до свого здоров’я є важливою умовою оздоровлення суспільства. І здійснювати його важливо зі школи, бо це єдина структура, через яку «проходить» усе населення країни, а навчально-виховний процес – систематизований процес, за допомогою якого можливо формувати мотивацію на здоровий спосіб життя. Тому роль школи у збереженні і зміцненні здоров’я визначальна. В Україні розроблена і функціонує освітня нормативно-правова база, що має важливе значення для означеної проблеми, а саме – закони України «Про загальну середню освіту», «Про професійну освіту», «Про дошкільну освіту», «Про вищу освіту», «Про позашкільну освіту», Постанова Кабінету Міністрів «Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання», Концепція загальної середньої освіти (12 річна школа), Концепція формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді, Національна доктрина розвитку освіти України тощо. Національною доктриною розвитку освіти України, як і іншими зазначеними документами, передбачено створення умов для реалізації оздоровчої функції освіти і розгляду здоров’я як мети, змісту і результату навчання. У Концепції загальної середньої освіти для 12-річної школи визначені перспективні орієнтири і шляхи формування освіченої, вихованої, фізично і духовно здорової української нації.[10] 

Формування здорового способу життя через освіту виокремлено як один з приоритетних напрямів державної політики у розвитку освіти. Основна мета оздоровчої функції освіти:

 • виявлення тенденцій у стані фізичного і психічного здоров’я учасників навчально-виховного процесу, прогнозування і корекція його розвитку на основі моніторингових досліджень;

 • надання наукової, навчально-просвітницької і методичної допомоги педагогам у роботі з виховання в учнів відповідального ставлення до власного здоров’я і здоров’я громадян як до найвищої цінності, формування навичок здорового способу життя;

• забезпечення впровадження державного стандарту оздоровчої функції освіти. Завдання оздоровчої функції освіти:

•зняття навчальних перевантажень школярів;

• організація фізичної активності учнів, профілактика гіподинамії;

• організація правильного харчування школярів під час їхнього перебування в школі;

• попередження шкідливого впливу на здоров’я учнів факторів, які безпосередньо пов’язані з навчальним процесом (профілактика шкільних хвороб);

• збереження і зміцнення психічного здоров’я учнів (попередження стресів, поширення серед учнів шкідливих звичок, залежностей тощо);

• формування культури здоров’я учнів і компетентності педагогів з питань здоров’я і здоров’язберігаючих технологій;

• організація співпраці з батьками з питань збереження та зміцнення здоров’я дітей. У свідомість освітян закладається розуміння здоров’я як багатовимірного компонента життя людини. У результаті учні опановують навчальні і життєві компетентності, здатність до творчого розвитку і самовдосконалення. Це необхідно молодій людині для майбутньої успішної професійної діяльності, життя в суспільстві.

 

 

 

1.5. Формування життєвих компетентностей, що сприяють здоровому способу життя

Традиційно мета шкільної освіти визначалась набором знань, умінь і навичок, якими мав оволодіти школяр. Нині цього вже недостатньо. Соціуму потрібні випускники, готові до подальшої життєдіяльності, здатні практично вирішувати життєві та професійні проблеми. А це залежить не лише від набору знань, умінь і навичок, а й від певних додаткових якостей, інтегрованих характеристик особистості, що мають назву ключові (життєві) компетентності. З’ясуємо шлях формування життєвих компетентностей щодо здорового способу життя. Компетентність охоплює знання, уміння, навички, життєвий досвід, цінності, інтереси, які учень самостійно реалізує і використовує в певній життєвій ситуації. Якості особистості, які дають їй можливість ефективно розв’язувати проблеми та долати повсякденні труднощі, називають компетентностями щодо позитивної поведінки. За визначенням ВОЗ їх називають життєвими навичками. Іншими словами, життєві навички – це низка соціально-психологічних компетентностей, які допомагають людині вести здоровий і продуктивний спосіб життя: адекватно сприймати себе і навколишніх, будувати позитивні міжособистісні стосунки, критично і творчо мислити, приймати відповідальні рішення, розв’язувати проблеми і керувати стресами. Для того щоб знання, вміння та ставлення стали життєвими навичками, необхідно відпрацьовувати на практиці їх складові. Нижче наведені складові життєвих навичок щодо здорового способу життя. [4, 13 с.]

Життєві навички (компетентності), що сприяють фізичному здоров’ю.

1.Навички раціонального харчування:

• дотримання режиму харчування;

• уміння складати харчовий раціон, враховуючи реальні можливості і користь для здоров’я;

• вміння визначити і зберігати високу якість харчових продуктів.

2. Навички рухової активності:

          • навички виконання ранкової зарядки;

          • регулярні заняття фізичною культурою, спортом, рухливими іграми, фізичною працею.

3. Санітарно-гігієнічні навички:

          • навички особистої гігієни;

         •уміння виконувати гігієнічні процедури (догляд за шкірою, зубами, волоссям тощо).

4. Режим праці та відпочинку:
         • вміння чергувати розумову і фізичну активність;

         • вміння знаходити час для регулярного харчування і повноцінного відпочинку.

Життєві навички (компетентності), що сприяють соціальному здоров’ю.

1. Навички ефективного спілкування:

     • уміння слухати;

     • уміння чітко висловлювати свої думки;

     • уміння відкрито виражати свої почуття, без тривоги і звинувачень;

     • володіння невербальною мовою (жести, міміка, інтонація тощо);

     • адекватна реакція на критику;

     • уміння просити про послугу або допомогу.

2. Навички співпереживання:

• уміння розуміти почуття і проблеми інших людей;

• уміння висловити це розуміння;

• уміння рахуватися з почуттями інших людей;

• уміння виявляти допомогу і підтримку.

3. Навички розв’язання конфліктів:

• уміння розрізняти конфлікти поглядів і конфлікти інтересів;

• уміння розв’язувати конфлікти поглядів на основі толерантності;

• уміння розв’язувати конфлікти інтересів за допомогою конструктивних переговорів.

4. Навички поведінки з умовах тиску, погроз, дискримінації:

• навички впевненої (адекватної) поведінки, серед яких – застережні дії щодо зараження ВІЛ-інфекцією;

• уміння розрізняти вияви дискримінації, зокрема щодо людей з особливими потребами, ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД;

•уміння відстоювати свою позицію та відмовлятися від небажаних пропозицій, зокрема, пов'язаних із залученням до куріння, вживання алкоголю, наркотичних речовин;

• уміння уникати небезпечних ситуацій і діяти в разі загрози насилля.

5. Навички спільної діяльності і співробітництва:

• уміння бути членом команди;

• уміння визнавати внесок інших у спільну роботу;

• уміння адекватно оцінювати свої здібності і свій внесок у спільну діяльність.

Життєві навички (компетентності), що сприяють духовному та психічному здоров’ю.

1. Самоусвідомлення і самооцінка:

• уміння усвідомлювати власну унікальність;

• позитивне ставлення до себе, інших людей, до життєвих перспектив;

• адекватна самооцінка – уміння реально оцінити свої здібності і можливості, а також адекватно сприймати оцінки інших людей.

2. Аналіз проблем і прийняття рішень:

• уміння визначати суть проблеми і причини її виникнення;

•здатність сформулювати кілька варіантів вирішення проблеми;

• уміння передбачати наслідки кожного із варіантів для себе та інших людей.

3. Визначення життєвих цілей і програм:

• уміння визначати життєві цілі, виходячи зі своїх потреб, нахилів, здібностей;

• уміння планувати власну діяльність, виходячи з аналізу можливостей і обставин;

• уміння визначати пріоритети і раціонально використовувати час.

4. Навички самоконтролю:

• уміння правильно виражати свої почуття;

• уміння контролювати прояви гніву;

• уміння впоратися з тривогою;

• уміння переживати невдачі;

• уміння раціонально планувати свій час.

5. Мотивація успіху і тренування волі:

• віра в те, що ти є господарем свого життя;

• установка на успіх;

• уміння концентруватися на досягненні мети;

• розвиток наполегливості і працьовитості.

 

1.6. Методичні рекомендаціі щодо формування в учнів навичок здорового способу життя.

У процесі формування в учнів навичок здорового способу життя вихователю доцільно керуватися такими пріоритетами:

 - вірити в цінність кожної дитини;

- дотримуватись конфіденційності;

- надавати позитивну інформацію;

- бути порадником, а не моралістом;

- поважати думку й позицію дитини;

- акцентувати увагу дитини на власних позитивних рисах, характеристиках і здобутках.

Під час профілактичної роботи вихователь повинен дотримуватися наступних принципів:

 - відповідність змісту роботи потребам особистості;

- своєчасне виявлення дітей «групи ризику» та надання їм допомоги;

- активізація зворотного зв’язку – надання можливості учням висловлювати свої думки та почуття;

- добровільність – мотивувати та пропонувати, а не примушувати та диктувати;

- позитивна спрямованість – зміцнення позитивної позиції особистості щодо власної спроможності підтримання оптимального стану здоров’я; опертя на позитивні моменти – не стільки залякувати наслідками шкідливих звичок, скільки привертати увагу й посилювати симпатію до людей, які дотримуються здорового способу життя;

- об’єктивність – інформація не повинна зводитись до формальних гасел; слід пам’ятати, що некваліфікована, необережна інформація може створити атмосферу таємничості та загадковості, спровокувати реакцію на «заборонений плід»;

 - залучення батьків, медичних працівників, психологів, соціологів, юристів до пропаганди та сприяння утвердженню у свідомості учнів принципів здорового способу життя;

- систематичність – вся профілактична робота з превентивного виховання має передбачати комплекс заходів, спрямованих на формування свідомого ставлення до власного здоров’я; - врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей тощо. [6, 43 с.]

Основною фізіологічною умовою збереження і зміцнення здоров’я дитини є рух. У зв’язку з тим, що в учнів початкових класів відбувається інтенсивний розвиток більшості рухових якостей, формування різних систем організму, вихователю необхідно знати, що в цьому віці найкраще розвиваються такі якості, як швидкість, спритність, гнучкість і помірно - сила та витривалість. Для оптимізації рухового режиму слід використовувати фізкультхвилинки (2-3 хв.), фізкультпаузи (10-15 хв.), пальчикову гімнастику, спортивні години, фізкультурні заняття на прогулянці тощо. Саме в молодшому шкільному віці в учнів формуються основні життєво необхідні рухові дії. Тому важливою особливістю змісту діяльності вихователя щодо формування в учнів навичок здорового способу життя є вивчення з дітьми рухливих ігор, формування навичок самостійної їх організації і проведення. Використання рухливих ігор сприяє зняттю фізичного та емоційного напруження учнів, підвищенню працездатності, виробленню правильного дихання, осанки. Для збереження здоров’я школярів варто використовувати традиції українського народу. Здоров’я в нашій країні цінували здавна. Народ склав багато приказок, казок, пісень, в яких вшановується та оспівується здоров’я. Існує багато народних ігор.

Вихователю необхідно знати про стан здоров’я кожного вихованця й відповідно до цього будувати навчально-виховний процес протягом дня. Заходи, які мають здоров’язберігаючу функцію, повинні проводитися, в тій чи іншій формі, щоденно. Для формування у дітей активної соціальної позиції, розвитку творчості, ініціативи, створення комфортного мікроклімату в дитячому колективі вихователю у своїй діяльності слід використовувати активні форми роботи, зокрема, інтерактивні методики, які сприяють формуванню позитивної мотивації учнів, допомагають виробленню моделей правильної поведінки, що потім переносяться в реальне життя й допоможуть дітям легше адаптуватися в різних життєвих ситуаціях. Завдяки використанню в роботі інтерактивних технологій більш ефективно формуються життєві навички (компетентності), що сприяють здоровому способу життя. З метою реалізації завдання формування в учнів навичок здорового способу життя вихователю необхідно використовувати такі форми організації превентивного виховання:

- заняття з валеології, охорони та безпеки життєдіяльності учнів;

- гурткові, клубні заняття;

- анкетування, тестування;

- облік учнів, схильних до правопорушень, куріння, вживання алкогольних та наркотичних речовин;

- дні, тижні здоров’я та профілактики шкідливих звичок;

- колективні творчі справи; конкурси малюнків, творів;

- родинні свята та свята здоров’я;

- рольові ігри, вікторини, ігрові програми;

- екскурсії та походи по рідному краю;

- години спілкування на свіжому повітрі;

- психологічні, валеологічні тренінги;

- диспути, дискусії, круглі столи;

- регулярне оновлення настінної інформації;

- презентація матеріалів періодичної преси;

- перегляд та обговорення фільмів;

- використання елементів народної педагогіки (прислів’я, приказки, народні рухливі ігри, фізична культура козаків тощо) під час проведення занять у другій половині дня;

- співпраця з батьками учнів з питань формування культури їхнього здоров’я та здоров’я їхніх дітей (профілактичні консультації, тематичні колективні та індивідуальні бесіди, лекторії, круглі столи, тренінги, зустрічі з медиками, психологами, юристами, пожежниками, інспекторами дорожнього руху тощо);

- розробка пам’яток;

- робота «служби довіри» тощо.

Отже, формуючи культуру здоров’я учнів, вихователь повинен допомогти їм усвідомити важливість розумного, дбайливого ставлення до власного здоров’я, прищепити почуття відповідальності, розуміння, що саме здоров’я визначає якість життя; формувати прагнення бути здоровим; сприяти засвоєнню системи знань і практичних навичок здорового способу життя та безпечної поведінки. Сучасні діти повинні усвідомлювати, що майбутнє кожного, як і держави в цілому, – за здоровими поколіннями, адже тільки фізично і морально здорова людина здатна творити і приносити користь собі та іншим людям.

 

 

 

 

Розділ ІІ. Практична частина

2.1 Досвід діяльності Борівського НВК щодо формування навичок здорового способу життя в учнів.

Запорукою досягнення високих показників ефективності формування здорового способу життя є правильна організація просвітницької діяльності і врахування психолого-педагогічних і фізичних особливостей учнів.

Я докладаю чимало зусиль, щоб переконати дітей, змусити прислухатись до шокуючи фактів статистики, звернути увагу кожного з них на  своє здоров’я, на його збереження, цінність і чинники, які руйнують повноцінне життя молоді. На засадах поступового формування позитивного ставлення до здорового способу життя складається негативне ставлення до алкоголю, наркотичних речовин, обачливість до венеричних захворювань. Саме тому переді мною стоїть завдання подавати інформацію і сприяти формуванню ряду навичок, які в подальшому стануть підґрунтям до формування здорового способу життя. [5, 36 с.]

 У ході навчально-виховного процесу необхідно озброїти учнів необхідним мінімумом знань із фізіології, соціології, які забезпечать свідоме ставлення дитини до власного здоров’я.

Велика увага формуванню здорового способу життя приділяється усіма викладачами нашого комплексу. У цьому напрямку  проводяться такі оздоровчі заходи: тижні здоров’я, бесіди, спортивні змагання, ігри.

Головним завданням педагогів нашого комплексу є не тільки збагачення підростаючого покоління знаннями, а й формування здорової сучасної молодої людини, справжнього громадянина. Тому вся система заходів із збереження і зміцнення здоров’я учнів повинна визначатися певним колом питань:

- профілактика шкідливих звичок [Додаток 1];

- попередження розповсюдження СНІДу;

- статеве виховання (попередження моральної розбещеності, венеричних захворювань, ранньої вагітності та абортів серед неповнолітніх);

- формування валеологічного світогляду;

- прищеплення навичок ведення здорового способу життя;

- виховання здорових звичок з дитинства;

- природні умови здоров’я;

- соціальні умови здоров’я;

- інтелектуально-психічне здоров’я;

- право на здоров’я;

- сім’я і здоров’я.

Звертаємо увагу на залучення батьків до формування навичок здорового способу життя їх дітей:

-        батьківські збори;

- всеобучі для батьків;

- ігри-подорожі;

- круглі столи;

- практикуми для батьків;

- телефони довіри.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Проблема здоров’я належить до глобальних проблем, вирішення яких зумовлює подальший розвиток суспільства. Особливої уваги потребує молодь. Усвідомлення нею цінностей здоров’я, розуміння визначальної ролі здорового способу життя та формування індивідуальної поведінки на цих засадах. Людина мешкає в громаді, і її думки, бажання та справи визначаються діями середовища, яке навколо неї. Якщо здорова людина буде повсякдень залишатися біля людини хворої грипом і дихати тим же повітрям, то вона теж захворіє. Якщо людина живе в атмосфері люті, в середовищі спокуси та розбещеності, то не може ця атмосфера не знищити її душу. Тому причиною появи шкідливих звичок можна вважати навколишнє середовище. До речі, ми говоримо про шкідливі звички, але ж є і корисні. Так чому ж легше придбати погані? Мабуть, тому, що погасити світло, легше, ніж розсіяти темряву. На жаль, погані звички набуваються в юному віці і потім супроводжують людину все життя. Розмиті духовні орієнтири в суспільстві, важкі соціальні умови не підйомним тягарем лягають на незміцнілі дитячі душі. Багато сімей можна назвати невдалими: це ті, де батьки зловживають спиртними напоями. Серед юнаків з таких сімей поширюються паління, а також наркоманія та пияцтво. Ще одна причина появи дурних звичок - це конфлікт виховання, коли є прірва між тим, чому навчають, і тим, що роблять, ті хто вчить: батьки, вчителі, дорослі... В суспільстві є великий дефіцит моральних авторитетів. Гаррі Форду належать слова «Зустрічатися разом – це початок, триматися разом – це процес, працювати разом – це успіх». Тільки спільні зусилля батьків, вихователів, вчителів, практичних психологів, соціальних педагогів можуть принести результат у такій відповідальній справі. Формування засад здорового способу життя в учнів має ґрунтуватися на таких принципах:

1. Неподільність навчання і виховання в роботі. Оволодіння знаннями і інформацією має супроводжуватися процесом формування навичок відповідальної поведінки. Здорових установок або розвитком особистісної та соціальної компетентності.

2. Процес навчання і виховання має ґрунтуватися на колективній, спільній діяльності. Сенс роботи полягає не в домінуванні, а в керуванні діяльністю учня.

 3. Учень у центрі (особистісно-орієнтований підхід). Учень у процесі передачі і засвоєння знань не є пасивним об’єктом педагогічного впливу, а активним учасником навчального процесу. Необхідною умовою ефективності навчання є актуалізація і розвиток позитивних потенцій учня.

 4. Розуміння того, що усі п’ять вимірів (складових) здоров’я є однаково важливими. Основне завдання щодо цього – збалансований розвиток усіх вимірів здоров’я (фізичного, соціального, духовного, емоційного та інтелектуального).

5. Пропаганда здорового способу життя повинна концентруватися не на фіксації негативних наслідків шкідливих звичок, а на реальних перевагах, які несе в собі здорове життя. Вже саме слово «пропаганда» (від латинського «про», тобто «за»), означає, що інформація має переконувати на користь чогось, агітувати «за», а не «проти».

6. Превентивне навчання спрямоване на зниження ймовірності доручення учнів до вживання наркотичних речовин. Імовірність доручення знижується, якщо:

- учні критично ставляться до своєї поведінки;

- заохочується віра у свої сили, визнається унікальність кожного учня;

- учні вміють розпізнавати небезпечні ситуації, приймати раціональні рішення, знаходити альтернативні вживанню тютюну та алкоголю моделі поведінки; - діти навчені розпізнаванню ситуацій групового тиску і володіють навичками опори тиску.

7. Спрямованість роботи одночасно в двох напрямках: педагогами та батьками. Бажано, щоб в школі, і вдома говорили про шкідливі звички однаково. Це допоможе попередити конфлікт цінностей у дітей. Кожному від народження надається найцінніший дар – життя. І найдорожче, що є в житті – здоров’я. Але як це не дивно, люди інколи легковажать своїм здоров’ям. Особливо молодь, адже для них все попереду – життя, щастя, успіх. Проте, це не завжди так. Іноді один необережний вчинок може зруйнувати всі мрії та плани. Саме тому, працюючи у напрямку формування у дітей засад здорового способу життя, потрібно намагатися допомогти дітям оволодіти необхідними знаннями, здобути певні вміння та навички, які сприятимуть їхньому життєвому успіху. У Леонардо да Вінчі є такі слова: «Пам’ятай, життя є дар, великий дар. І той, хто його не цінує, цього дарунку не заслуговує». Завдання усіх педагогічних працівників – навчити дітей цінувати своє здоров’я, відповідально поводитися, робити правильний вибір і нести відповідальність за предмет свого вибору.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Бібік Н. М. Основи здоров’я : Підручник для 3 класу. Київ: Навчальна книга, 2003. 111 с.

2. Вакуленко О.В. Умови формування здорового способу життя в Україні / Стратегія формування здорового способу життя: Матеріали конф., Київ,19-20 жовт. 2000. 168 с.
3. Ващенко Л.С., Бойченко Т.Є. Основи здоров'я. Книга для вчителя. – К.: Генеза, 2005. – 240 с.

4. Ващенко О.М. Готовність вчителя до використання здоров’язберігаючих технологій у навчально-виховному процесі / О.М. Ващенко, С. Свириденко // Здоров’я та фізична культура. – 2006. – № 8. – 250 с.

5. Воронцова Т. В., Пономаренко В. С. Основи здоров’я. 5 клас: Посібник для вчителя — К.: Алатон, 2013.- 260 с.

6. Овчиннікова Н., Нестерова М., Сосіна В. Сучасні засоби занять оздоровчої спрямованості // Фізичне виховання в школі. 2001. № 4. 125 с.

7. Оржеховська В. М. Теоретико-методологічні засади формування здорового способу життя дітей і молоді. – К., 2002. – 376 с.

8. Полулях А. Формування здорового способу життя школярів засобами фізичного виховання в умовах ступеневої освіти //Фізичне виховання в школі. – 2002. - №4. 324 с.

9. Сущенко Л.П. Соціальні технології культивування здорового способу життя людини/ Запоріз. держ. ун-т. – Запоріжжя, 1999.– 308 с.

10. Щербакова К. Й., Григоренко Г. І. У сім'ї росте дитина / К.Й. Щербакова,. Г. І. Григоренко. — К. : Неопалима купина, 2006. — 240 с .

 

 

 

 

      Додатки

1. Виховна година та відкритий урок на тему «Шкідливі звички»

Виховна година

Тема: «Шкідливі звички»

Мета:
– пропагувати здоровий спосіб життя; викликати в учнів негативне ставлення до вживання наркотиків, алкоголю та паління, які завдають великої шкоди здоров’ю людини; 
– формувати вміння сприймати оцінку своїх вчинків іншими і наводити приклади такої оцінки; 
– виховувати почуття відповідальності за свої вчинки, уміння самооцінювати їх; 
– спонукати учнів до роздумів: вибір залежить від тебе самого. 
Девіз: «Людина є ніщо інше, як її вчинки».  Гегель 

Хід виховної години

І. Організаційна частина
II. Вступна частина 
Питання для обговорення:

1. Алкоголізм, наркоманія, паління — це шкідливі звички чи хвороба? 

2. На вашу думку, чи можна жити у своє задоволення, не порушуючи норм моралі?

Сьогодні ми поведемо нелегку розмову про підступних ворогів людства — тютюн, алкоголь, наркотики.. Ви, мабуть, не раз чули від дорослих про шкідливість паління і вживання спиртних напоїв. І я дуже добре розумію, що ви самі хочете розібратися в складних суперечностях життя, навчитися критично ставитися до людських слів і справ. Звідси й прагнення на власному досвіді перевірити правильність тверджень про шкідливість сигарети й чарки вина. Лише одна затяжка тютюновим димом і лише один ковток вина — спробую, мовляв, що буде… І ніхто над цим не задумується. А замислитися варто. 
III. Основна частина
Для початку нам з вами потрібно з’ясувати: алкоголізм, наркоманія, паління — шкідливі звички чи хвороба?
1. НІКОТИН – ОДНА З НАЙНЕБЕЗПЕЧНІШИХ ОТРУТ РОСЛИННОГО ПОХОДЖЕННЯ
Проблема «шкідливих звичок» є найбільш актуальною у наші часи, а боротьба з ними це задача не тільки держави в цілому, а й кожної окремої людини. Паління – це розповсюджена звичка, яка веде до небезпечних порушень здоров’я, особливо у вас – дітей. 
(Доповідь учня:
Кожні 10 секунд у світі помирає одна людина внаслідок вживання тютюну! 
Найбільшої шкоди тютюн завдає підлітковому організму. Люди, які почали курити до 15 років, помирають від раку легень у 5 разів частіше, ніж ті, хто закурив після 25 років. Смертельною є доза від 50 до 100 мг нікотину. Саме така доза може потрапити в організм після викурювання 20 сигарет!) 
 

Бути здоровою людиною це велике щастя. Навіщо псувати своє здоров’я, залежати від нікотину? Візьми на себе відповідальність за своє майбутнє! Кинути палити може кожен. Для цього слід поставити це за мету.

 Пам’ятка для учня
1. Протягом кількох днів аналізуйте, коли і чому виникає бажання палити. 
2. Під час паління задавайте собі питання: чи приносить це заняття мені задоволення зараз? 
3. Призначте день відмови від цієї шкідливої звички. 
4. Переконайте себе, що куріння шкідливе для вашого здоров’я. 
5. Щодня зменшуйте кількість викурених цигарок. 
6. Почніть займатись фізичними вправами. 
7. У разі виникнення бажання закурити випийте склянку води, займіться цікавою справою тощо. 
8. За день до призначеного дня відмови від паління викуріть удвічі більше цигарок, ніж звичайно. (Відбудеться перенасичення організму нікотином, і ви відчуєте шкідливу дію цигарок на організм). Кинути палити буде легше. 
9. Пам’ятайте: якщо людина викурює в день лише 1 – 2 цигарки, вона вже скорочує своє життя на 4- 6 років. 
10. Усвідомте: нікотин-отрута, яка повільно вбиває ваші таланти, молодість, працездатність! 
2. РУЙНІВНА СИЛА АЛКОГОЛЮ НА ВСІ ОРГАНИ І СИСТЕМИ ЛЮДИНИ 
Алкоголь негативно виливає не тільки на того, хто зловживає цією речовиною, а й на майбутнє покоління.

(Доповідь учня:
Дослідження вчених показали, що у підлітків алкоголізм, як важко виліковна, серйозна хвороба, виникає і розвивається у чотири рази швидше, ніж у дорослих. Деградація особистості також відбувається набагато швидше. 
Алкоголіки живуть на 15 років менше, ніж люди, які не мають звички систематичного пияцтва! Концентрація алкоголю у крові більше 5% вважається смертельною для дорослої людини!) 

Якщо людина знаходиться під виливом алкоголю протягом тривалого часу, біохімічні процеси мозку змінюються. Організм прагне підтримати процеси функціонування нервової системи. Тоді мозок не може працювати без підтримки і стимуляції алкоголем. І, як наслідок, у людини виникає алкогольна залежність. 
Ви маєте усвідомити, що життя дарується нам Всесвітом. І ми самі повинні дбайливо ставитися до нього. А саме тому поважати і берегти свій організм. Привчайте себе до активного, здорового способу життя. Думайте про майбутнє, тому що кожна здорова дитина це майбутнє людства в цілому.

Пам’ятка для учня
1. Не долучайтеся до вживання алкоголю. 
2. Алкоголь не може цілком зняти нервові напруження, вивести з депресії – це тільки тимчасове запаморочення свідомості. 
3. Якщо ви знаходитесь в компанії, де всі люди вважають нормою вживати алкоголь, пам’ятайте, що Ви особистість. 
4. З дитячих років привчайте себе до спорту. 
5. Майте силу волі відмовлятись від пропозиції товаришів щодо вживання спиртних напоїв. 
6. Знайдіть собі корисні і цікаві заняття (танці, співи, музика, малювання). 
7. Отримуйте задоволення від тверезого спілкування. 
8. Відпочивайте під час свят, не вживаючи спиртних напоїв. 
9. Заздалегідь загартовуйте і піклуйтеся про здоров’я свого організму, з дитячих років замислюйтесь над майбутнім. 
10.Пам’ятайте: ви несете відповідальність за стан свого здоров’я, народження майбутніх дітей. 
3. НАРКОМАНІЯ ХВОРОБА, ЩО ВІДБИРАЄ ЖИТТЯ 
Наркоманія це хвороба, що виникає внаслідок вживання наркотичних речовин та призводить до глибокого руйнування організму і навіть смерті. Якщо наркоман не отримує наркотик тривалий час, у нього з’являється абстиненція - болісні відчуття, які не кожен витримує і може навіть померти.

(Доповідь учня: 
Підлітки вживають наркотики у шість разів частіше, ніж люди інших вікових груп. За останні 10 років смертність від вживання наркотиків збільшилась у 12 разів, а серед підлітків у 42 рази! Середня тривалість життя наркоманів  4,5 роки після першої спроби! Наркоманія є джерелом поширення ВІЛ-інфекції. 70% ін’єкційних наркоманів є носіями вірусів СНІДу! 
Кількість злочинів, пов’язаних з наркотиками та сильнодіючими речовинами наркотичного походження за останні п’ять років збільшилась у шість разів. )
 

Наркоманія найтяжча хвороба, яка без сумніву веде до смерті. Залежність від наркотиків - емоційний стан, для якого характерно: 
– непереборне бажання постійного прийому наркотику, мета придбати його будь-якою ціною; 
– збільшення вживаної дози наркотичного засобу в залежності від потреби організму; 
– психічна залежність (психологічна або емоційна) вживання наркотиків..
Пам’ятка для учня
Усвідом, що ця хвороба має 4 етапи: 
1. «Я не наркоман!» (перекладаємо: відмова від своєї залежності, яка для всіх, окрім пацієнта, є наявною). 
2. «Я ненавиджу всіх» (перекладаємо: агресія на все навколо і на всіх навколо від розчарування у п. 1). 
3. «У мене повна депресія і нудьга!..» (перекладаємо: депресія від усвідомлення розвитку свого шляху до цвинтаря). 
4. «Так, я такий, але з цим треба щось робити…» (перекладаємо: усвідомлення своєї хвороби і пошук шляхів вилікування). 
 

За будь-яких обставин необхідно відмовитись від спроби «скуштувати» наркотичні засоби. Бо навіть перші спроби можуть скінчитися звиканням до цих отруйних речовин. Ви повинні чітко собі усвідомити: наркоман це смертник, він обов’язково загине, якщо своєчасно не припинить вживати наркотики. І чим довший час вживаються наркотики, тим складніше стає виліковування. 
Не треба приховувати свою хворобу. Навколо є багато людей, які готові допомогти вам: батьки, вчителі, лікарі, старші товариші. І якщо ви потрапили до лабіринту наркозалежності, знайте, що є люди, які здатні допомогти вам знайти дорогу до виходу з нього. 
IV. Підбиття підсумків 
Кожен учень повинен знати, що нікотин, алкоголь, наркотики це отрута, яка знищує людину, руйнуючи здоров’я, послаблюючи волю, позбавляючи людину життєвих і моральних цінностей. 
Отже, ви дізналися про шкоду, якої зазнають організм і психіка від вживання тютюну, алкоголю та наркотиків. Поміркуйте над тим, що чекає вас в майбутньому, якщо ви будете курити, вживати спиртне або наркотичні речовини. Треба ставитись з повагою до свого організму та поважати здоров’я оточуючих, тому що шкідливі звички однієї людини негативно впливають на організм іншої. Пам’ятайте: здоров’я, справжня радість життя і щастя не сумісні з тютюном, наркотиками і спиртними напоями. Живіть здоровим життям! Дайте змогу вашим дітям і онукам народитись здоровими і щасливими!
Перегляд фільму «Шкідливі звички серед підлітків».