Формування предметних компетентностей учнів при підготовці до ЗНО з історії України

Формування предметних компетентностей учнів

при підготовці до ЗНО з історії України

Важливою ланкою освітнього процесу є підготовка учнів  до ЗНО.

Для того, щоб підготовка була якісною, я пропоную використовувати методи асоціативно – логічної дії та прийоми  критичного мислення, які спрямовані не на механічне запам’ятовування інформації, а на аналіз, осмислення, систематизацію навчального матеріалу отримання знань та застосування вмінь та навиків під час проходження зовнішнього незалежного оцінювання. Основні правила асоціативно - логічного методу – це від загального до конкретного, від відомого до невідомого, від простого до складного.

Розглянемо поетапну організацію таких занять:

І. Вивчаємо та аналізуємо програму ЗНО, як ліву частину таблиці,так і праву, зокрема картографічні вміння та навики.

ІІ. Створюємо блок - схему певної теми.

Розбиваємо на структурні частини факти, дати, персоналії, поняття та терміни, історико-географічні об’єкти. Текстова схема має бути доповнена картосхемою даного періоду(або кількох), а також візуальними зображеннями обов’язковими для розпізнання, що хронологічно або логічно пов’язані зданою темою.

ІІІ. Визначаємо хронологічні межі даної теми та фіксуємо на стрічці часу, або використовуємо лінійну схему, звертаючи увагу на обов’язкові дати.

Так візуально  закріпляється послідовність подій.

Об’ємні за хронологічними межами теми доцільно розбивати на підтеми. Наприклад тему « Стародавня історія України» ділимо на такі підтеми: «Первісні люди на території України», «Трипільська культура», « Кочовики та античні міста-колонії», «Слов’яни».

ІV. Робота з  картою – локалізуємо історико-географічні об’єкти та історичні факти.

Для закріплення зорової пам’яті створюємо умовно-графічну картосхему, з позначенням об’єктів: Приклад - воєводства на українських землях в ХVІІ ст. з їх центрами.

V. Робота з понятійним апаратом (над поняттями і термінами).

Якщо  період теми, що розглядається, можна асоціювати з певним терміном, тоді виділяємо його характерні ознаки чи складові (напр. «Руїна»), інші терміни -  в ході розгляду подій, явищ,чи діяльності персоналій з якими пов’язані логічно (приклад - персона – гетьман Дем’ян Многогрішний – подія – створення компанійського війська).

При вивченні теми: «Київська Русь часів роздробленості XI-XIII ст». Алгоритм визначення терміна – феодальна роздробленість та її характерні  ознаки: вотчина, окремі міста, сюзеренітет, федеративна монархія. Таким чином, вихідним  моментом у процесі формування історичних уявлень є їхня цілісність. Будь яке поняття вказує на типові риси явища, а тому сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу.

Методи  засвоєння історичних  понять:

1. Порівняння – короткий  опис,  відокремлення суттєвих  ознак,  рис явищ, усвідомлення  відмінностей  від інших.

2. Наочність – практичне  використання  поняття.

VІ. При характеристиці персоналії створюємо асоціативний образ, вказуючи на його діяльність та причетність д отих подій,знання яких є обов’язковими, локалізуємо подію на карті.

Таким чином отримуємо логічний ланцюг – персоналія –подія – поняття (термін) – історико-географічний об’єкт. Приклад:І.Виговський –Конотопська битва-1659р.І.Самойлович – «Великий згін»– Правобережжя. Для оживлення образу наводимо цитату про нього, влучний вислів, або слова, фрази, що належать цій особі.(Приклад:князь Святослав –«Хочу іти на вас»).

Програмою передбачено вміння розпізнавати деяких персоналій за портретними рисами,тому демонстрація та розгляд зображень цих постатей  є обов’язковою. Доречно  також при характеристиці діяча демонструвати та описувати ті пам’ятки архітектури чи образотворчого мистецтва,які в тій чи іншій мірі пов’язані з ним, приклад: гетьманування Данила Апостола – Преображенська церква у Великих Сорочинцях.

VІІ. Виокремивши основні положення, конкретизуємо явище, процес, подію, чи діяльність персоналій через встановлення причинно-наслідкових зв’язків та порівнянь. Таким чином на основі знань, отриманих на попередніх етапах, розвиваємо предметні вміння та навички. Доречними на даному етапі роботи будуть структурні схеми «Причини – суть – наслідки», наприклад «Причини – суть - наслідки «Переяславської ради».

VІІІ. Уявлення про історичну добу не можна скласти без характеристики господарського та культурного життя країни чи окремого регіону. Учні мають визначати найважливіші зміни в житті суспільства –економічні, політичні, соціальні,виокремити характерні ознаки духовного (культурного) життя. Дану інформацію-загальну характеристику, подаємо за допомогою методичного прийому кластер (основні змістові одиниці,які фіксуються у вигляді схеми з позначенням всіх зв’язків між ними), приклад:«Структура українського  суспільства в ХV та ХVІ ст.»( шляхта – міщани - селяни).

IX. В програмі визначені перелік пам’яток образотворчого мистецтва та архітектури з визначенням дат, назв, авторів передбачених для візуального розпізнавання.

Цей процес  запам’ятовування  складний, тому для розвитку зорової пам’яті учні повинні постійно  переглядати ці візуальні джерела та пристосовувати їх до певного періоду чи епохи.

Х. Важливим етапом є робота з текстовими джерелами.

Використовуючи хрестоматію з історії України проводимо практичну роботу за алгоритмом:

1)визнач назву джерела та автора;

2)встанови відповідність епосі(історичній події);

3)вибери ключові слова або фрази;

4) перефразуй,щоб зрозуміти про що йде мова;

5)поясни основну ідею документа.

Писемні джерела про скіфів

Геродот (V ст. до н.е.) описує обряд скіфського побратимства: «До великої  посудини  вливають і змішують з кров’ю тих, з ким укладають союз, уколовши шилом або дряпнувши шкіру ножем. Після того занурюють у посудину меч, стріли, сокиру і дротик. Як це зроблять, промовляють  довгу  молитву,  а  потім  п’ють  з  чаші  і  ті,  хто  клянеться,  і  найповажніші з присутніх».

Помпоній Мела (І ст. н.е.) так пише про скіфів: «Вони люблять війни і різанину... Навіть при укладанні договору проливається кров: ті, хто домовляються, завдають собі рани, змішують кров, що виступила у них, і п’ють її; це вважається в них найбільшою запорукою вірності».

ХI. Для закріплення знань учень обов’язково повинен отримати домашнє завдання. Тренувальні вправи готуються з урахування індивідуальних особливостей кожного та складаються з завдань різного обсягу та форми складності

Домашнє завдання обов’язково перевіряється вчителем та розглядаються питання, на які відповідь була дана не вірно.

Завершальний етап – практикум по завданнях ЗНО попередніх років.

Висновки.

Застосування наведеної поетапної організації занять – консультацій при підготовці учнів до ЗНО  дає можливість не лише систематизувати та узагальнити величезний матеріал з історії України,але значно підвищує рівень розуміння учнями основних питань навчального змісту, складного матеріалу. Вони зможуть вільно оперувати знаннями, краще засвоїти причинно-наслідкові, хронологічні,картографічні, візуальні й інші зв’язки, сформувати знання про основні політичні, соціально-економічні, культурні події, явища та процеси минулого, діяльність видатних історичних діячів, а також  розвинути загально предметні компетентності, історичні уміння  та навички.