"Формування сімейних цінностей у студентської молоді"

ТЕХНОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ

БІЛОЦЕРКІВСЬКОГО НАУ

 

 

 

 

Проект на тему

 «Формування сімейних цінностей у студентської молоді»

 

 

 

Виконав вихователь

Гуртожитку №2

Кривенька Н.М.

 

 

 

Біла церква

Мета: Ознайомити студентів з сімейними цінностями, їх формуванням та підготовкою до виконання функцій сім’ї.

Завдання:

1. Виховувати любов до членів родини;
2. Розвити потребу в збереженні сімейних традицій
3. Формувати позитивне ставлення до сім’ї.

Обладнання:

Доповіді та презентації студентів, ноутбук, проектор, мультимедійна дошка.

Планування:

Тиждень перший (Передпроект):

Спільна робота організаторів проекту зі студентами та одержання загального уявлення про майбутній проект.

1. Обговорення зі студентами майбутнього проекту, обговорення ідей, висловлювання побажань.
2. Вибір теми проекту для групи та формулювання завдань для роботи підгруп.
3. Визначення часових рамок.

Тиждень другий (Аналітичний етап):

Самостійна робота студентів. Організатори лише стежать та коригують діяльність усіх груп, виступають у ролі координаторів.

1. Уточнення мети та завдань.
2. Пошук і збір інформації.
3. Оформлення інформації.

Тиждень третій (Етап узагальнення та демонстрації одержаних результатів)

1. Звітування усіх підгруп та контроль отриманого матеріалу. Підготовка учасників та організаторів до презентації проекту.
2. Структурування одержаної інформації.
3. Презентація одержаних результатів.
4. Підбиття підсумків.

Запитання..?

Мотиви і принципи створення сім’ї; Умови щасливого сімейного життя; Спілкування в сім’ї та його вплив на ефективність сімейної діяльності; Типи сімейних взаємин; Ознаки успішного сімейного спілкування; Мотиви та принципи побудови щасливої сім’ї; Гармонійні взаємини в сім’ї; Емпатія та її значущість для розвитку сімейних взаємин; Система цінностей сім’ї; Гендерні особливості міжособистісних конфліктів в сімї; Вплив конфліктів на сімейні взаємини; Шляхи розв’язання сімейного конфлікту;

 

 

Опис проекту:

На першому тижні ми із групою студентів обговорили та вирішили, що найцікавіше буде більше дізнатись про сімейні цінності. Оскільки сучасний світ змінюється дуже швидко, змінюються й вимоги до людини. Саме щаслива сім’я, на нашу думку, дасть можливість  майбутнім чоловікам та жінкам свідомо розвиватися, бути гармонійними, самодостатніми, реалізованими в суспільстві  й допомагати в цьому іншим.

Група поділилась на три підгрупи, кожна з яких отримала свої конкретні завдання.

Кожна із практиканток допомагали та консультували свою підгрупу, відповідно до поділу, а також працювали над загальною картиною проекту.

Далі студенти почали збір інформації та її сортування. Я намагалась не втручатись і дати їм повну свободу для дій. Тут я зіштовхнулась із першими проблемами: студенти знайшли велику кількість інформації, але не могли вирішити, що саме презентувати. Однак, у ході бесіди, вони самостійно, проте не без моєї участі, змогли відібрати найголовніше.

Поки студенти шукали інформацію, я визначила, як проходитиме презентація та які види контролю студентів будуть доречними. Я зупинилась на дебатах, так як студенти зможуть: проявити свою загальну обізнаність і скористатись інформацією, яку вони отримали з доповідей своїх однокурсників. Також я вирішила провести бесіду зі студентами та обговорити з ними найгостріші питання сьогодення.

Наступний етап роботи - перевірка отриманої інформації. Студенти добре попрацювали, підготували та гідно представили свої доповіді, презентації та матеріали.

Завдання І підгрупи (відповідальна Кива Ірина)

1. Сім’я як особистісна цінність;

2 . Психологічний портрет сучасної сім’ї.

Завдання ІІ підгрупи (відповідальна Статкевич Вікторія.)

1. Психологія сімейних взаємин;

2. Етична культура в сімейних взаєминах.

  Завдання ІІІ підгрупи (відповідальна Романчук Богдана)

1.  Система цінностей сім’ї;

2. Конфлікти в сім’ї і способи їх розв’язання.

І підгрупа

Уявлення про шлюб і сім’ю

Шлюб – це юридично оформлений, добровільний союз чоловіка і жінки, заснований на їх взаємній прихильності й укладений з метою створення сім’ї, народження та виховання дітей.

Таке визначення не розкриває повною мірою зміст цього поняття, а дає його лише в тих межах, у яких відносини шлюбу піддаються регламентації сімейно-правовими нормами.

Певна річ, важко говорити про щасливе життя у шлюбі, коли в ньому не буде взаємним найвище людське почуття – кохання.

Сім’я – це соціальна група, в основі якої лежить спільність морально-психологічного, побутового та економічного укладу життя, виховання дітей. Між її членами існує духовна, емоційно-психологічна єдність, відповідальність і взаємодопомога. Відносини між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми є складовою сім’ї. Вона створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення дитини. (Педагогічний словник для молодих батьків. – К.: ДЦССМ, 2002. – С. 293–294.)

Сучасні дослідники наголошують на тому, що сім’я є найефективнішим простором (осередком) для розвитку чоловіка і жінки.

Сім’я – форма спільності людей, що склалася з поєднаного шлюбом подружжя, їхніх дітей (власних чи усиновлених), а також, у деяких випадках, і з інших осіб, поєднаних родинними зв’язками.

Сім’я є першоосновою духовного, економічного та соціального розвитку суспільства, його природнім і найбільш стійким елементом. Ця істина підтверджується ходом розвитку людської цивілізації. У сім’ї найповніше зберігаються першоознаки давніх етносів і відображаються всі етапи історичного розвитку кожного народу. Разом із тим, вона не є чимось абсолютно сталим, незмінним. Сім’я акумулює в собі найважливіші ознаки суспільних процесів, економічного та культурного розвитку й одночасно ніби випромінює їх у суспільство та взаємодіє з ним.

Єдність і міцність сім’ї забезпечується взаємною любов’ю, моральною, економічною, правовою та іншими видами взаємовідповідальності, взаємопідтримкою, взаєморозумінням та емоційною прихильністю.

Основні функції сім’ї: репродуктивна, виховна, господарсько-побутова, економічна, соціального контролю, духовного спілкування, соціально-статусна, дозвіллєва, емоційна, соціокультурна і розвивальна.

• Репродуктивна – полягає в народженні дітей і продовженні роду людського.
• Виховна – виховання дітей до досягнення ними соціальної зрілості.
• Господарсько-побутова – передбачає підтримання належного фізичного стану сім’ї, догляд за дітьми і літніми людьми, організацію побуту.
• Економічна – забезпечує отримання матеріальних засобів, матеріальну підтримку неповнолітніх і літніх людей.
• Соціального контролю – передбачає відповідальність сім’ї за поведінку її членів у суспільстві, виконання обов’язку між подружжям, батьками і дітьми, старшого покоління перед молодшим.
• Духовного спілкування –духовне збагачення кожного члена сім’ї.
• Соціально-статусна – передбачає забезпечення членами сім’ї соціального статусу в суспільстві.
• Дозвіллєва – передбачає організацію раціонального дозвілля, спрямована на розвиток взаємозбагачення інтересів кожного члена сім’ї.
• Емоційна – забезпечує психологічний захист кожного члена сім’ї, організацію емоційної стабільності особистості, психологічну терапію.
• Соціокультурна – забезпечує передачу певного досвіду, знань, духовних цінностей і принципів від старших молодшим; формування інтересів, уподобань, які мають глибоке пізнавальне наповнення, покликані розвивати позитивно забарвлені емоції й почуття, сприяти реалізації сил дитини, її особистісних позицій та орієнтацій.
• Розвивальна – основна функція, що сприяє розвитку найкращих якостей особистості.

Ознаками шлюбу є (за Сімейним кодексом України):

• добровільність,  тобто  наявність  добровільної  згоди  обох  з  подружжя;
• досягнення шлюбного віку жінкою та чоловіком, що вступають у шлюб;
• реєстрація шлюбу у встановленому законом порядку;
• спрямованість на утворення особистого сімейного союзу чоловіка і жінки.

 

 

 

Психологічний портрет сучасної сім’ї

Сім’я завжди була основою суспільства, тому її тип і форма залежать від національних (народних) особливостей, соціальних та економічних відносин і змінюються разом із ними.

Споконвіку основою для української сім’ї були взаємоповага, підтримка, взаєморозуміння. Шлюби, як правило, укладалися один раз і на все життя.

Сучасні українські сім’ї дуже відрізняються від сімей початку минулого століття. Із того часу багато чого кардинально змінилося – свідомість, сімейні цінності, пріоритети, мотиви і принципи побудови сім’ї тощо. Численні сім’ї не проходять випробування часом і розпадаються. Експерти та соціологи запевняють, що нині модель української сім’ї, на жаль, наближається до європейської та американської. Утративши національні сімейні традиції, сучасне українське подружжя намагається копіювати американський спосіб життя – з його прагматичними зв’язками, повною матеріальною незалежністю членів тощо.

Особливістю розвитку сучасної української родини є постійний потяг до створення окремої індивідуальної сім’ї. Це пояснюється певними психологічними рисами та своєрідністю національного характеру: українець найвищою цінністю вважає свободу, приватну власність і господарство, хоча б і на крихітному клаптику землі.

З’явилася ще одна, відносно нова для України модель стосунків – у родинах так званих «нових українців». Більшість таких сімей створилися задля взаємної вигоди: він їй – певний рівень життя, вона йому – свою вроду. Таким родинам притаманні специфічне ставлення до виховання дітей і своєрідні культура та психологія відносин, відсутні щирість і глибина почуттів. Стосунки будуються за відпрацьованою моделлю – дитина, гувернантка, дорога та престижна приватна школа – так заведено і модно.

У новому ракурсі розглядається сьогодні традиційне питання стосунків із батьками. Проблема залишилася тією ж, але погляд на неї змінився. Раніше про право дитини на власну думку взагалі не йшлося, ставлення до дітей у сім’ї мало авторитарний характер. Сьогодні батьки, намагаючись розібратися в причинах конфліктів, звертаються по допомогу до фахівців, відповідної літератури, інших джерел. Батьки стали молодшими за віком, вони більш поінформовані та свідомі, і хоча в деяких випадках іще не готові самотужки опрацьовувати інформацію психологічного спрямування, яку можна отримати з різних джерел, але розуміють, що цими проблемами слід займатися.

Найбільш розповсюдженою помилкою в практиці родинного виховання, що стає причиною різноманітних проблемних ситуацій, є необмежена та неконтрольована материнська любов до дитини. Така безмірна любов поєднується із заміною батьківського авторитету авторитарністю виховання, високих цілей та ідеалів – легкодосяжною метою, духовної близькості – матеріальним забезпеченням, прагненням звільнити дитину від життєвих труднощів. У результаті діти залишаються наодинці зі своїми проблемами та негараздами.

Альтернативою вирішення проблемних ситуацій у сім’ї, шляхом сімейного виховання, завжди була і буде батьківська повага й любов до дитини, уважність до її проблем, внутрішнього світу, повага до її свободи та допомога в самовизначенні й самореалізації. Щоб уникнути помилок у вихованні дітей, батькам треба мати почуття міри, що виражається в поєднанні вимогливості з повагою до особистості, довіри – з розумною суворістю, любові – з постійним контролем за процесом виховання дітей у сім’ї.

Типовою помилкою сімейного та суспільного виховання є притуплення відчуття міри, яке батьки мають постійно розвивати й удосконалювати в собі. Адже до негативних наслідків можуть призвести як абсолютна відкритість життя батьків, так і замкненість, відсутність відвертості; як надмірна суворість, так і потурання; як усунення дітей від хатньої роботи, так і надмірна зайнятість нею.

Важливим моментом у родині є порозуміння. В основі сімейних зв’язків лежить кровна спорідненість. Здавалося, що може бути міцніше й надійніше для захисту людини від самотності? Але, на жаль, далеко не в кожній родині навіть найближчі люди розуміють один одного.

Порушення структури сім’ї також зустрічається у вигляді порушень її функціонування. Це такі особливості в структурі сім’ї, які ускладнюють або перешкоджають виконанню сім’єю її основних функцій. Наприклад, часто господарсько-побутова функція розділена асиметрично, коли чоловік не бере в цьому участі, а все робить дружина. А іноді проживання на спільній території молодого подружжя разом із батьківською сім’єю теж призводить до рольової плутанини. Так, наприклад, роль годувальника в молодій сім’ї може виконувати не чоловік, а хтось із батьків. Це створює напруження, почуття залежності молодої сім’ї від батьківської, що досить часто призводить до неповаги, або навіть до конфліктів.

Сьогодні в українських сім’ях значно підвищився інтерес до національної культури. Переважна більшість людей вважає сім’ю однією з найвищих цінностей та мріє про двох, трьох і більше дітей. Але негативні фактори все-таки теж присутні. Основний – це зниження народжуваності, пов’язане передусім із поганими житловими умовами та низьким достатком родин. Окрім цього, численні сімейні проблеми, нестача часу для спілкування з дітьми призводять до розриву сімейних зв’язків, обмежують можливість батьків і дітей разом проводити дозвілля.

Аналізуючи сумну статистику сімейного життя – кількість розлучень у молодих сім’ях, кількість одиноких матерів і неповних сімей, так званих «критичних сімей», – стає беззаперечним той факт, що молоді люди повинні володіти знаннями, необхідними для створення та процвітання сім’ї, сформувати персональні навички й уміти обрати правильну модель поведінки.

Досліджуючи різні сім’ї (проблемні, аномальні, нетипові тощо), констатуючи, можливо, певні негативні тенденції, слід усе ж пам’ятати про те, що кожна сім’я має внутрішні ресурси та потенціал для розвитку. Кризові моменти необов’язково мають виключно негативне значення. Часом саме вони дозволяють сім’ї, усвідомивши й асимілювавши власний досвід, перейти на інший рівень функціонування – глибших, якісніших стосунків, коли враховуються потреби як чоловіка та дружини, так і дітей.

Сучасна сім’я – це дружній, партнерський союз істинно рівноправних чоловіка і жінки, де кожен із членів виконує свою роль. При цьому кожна сім’я опікується розвитком найкращих якостей усіх своїх членів. У ній переважають такі пріоритети як любов, глибокі почуття, взаємна єдність і підтримка, партнерство, дружба, тісний особистісний зв’язок. А сталість і згуртованість сім’ї  ґрунтуються на цінностях, можливо, більш крихких і менш помітних, ніж почуття обов’язку чи авторитету, проте дуже автентичних.

ІІ підгрупа

Психологія сімейних взаємин.

Сім’я та родина – це беззаперечні цінності, завдяки яким життя кожної людини стає більш повноцінним, плідним, радісним і щасливим. Але батьки та родичі мають усвідомити, що вони виконують і важливу соціальну роль, адже кожна повноцінна родина є фундаментом здорового суспільства.

В. Сухомлинський писав: «У сім’ї, образно кажучи, закладається коріння, з якого виростає пагін, і гілки, і квітки, і плоди. Сім’я – це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави».

Найбільш дослідженою вітчизняними вченими є виховна функція сім’ї. Вона полягає у формуванні особистості дитини, розвитку її здібностей, якостей, інтересів, світогляду, духовної культури, та передачі дорослими членами сім’ї  дітям соціального досвіду. Сім’я – це середовище, у якому дитина засвоює суттєві правила поведінки, вчиться правильно діяти в предметному та соціальному світі, що оточує її.

Сім’я формує ставлення до праці, до іншої людини, до світу природного і надприродного, до суспільства, до себе самого. Досвід переконує, що ніякі виховні заклади, навіть найкращі, з одного боку, не можуть виконувати роль, яку відіграє сім’я у вихованні дітей, а з іншого – не можуть ефективно функціонувати без участі й допомоги сім’ї, без взаємодії з батьками.

Саме сім’я вводить людину у світ соціальних відносин. Сім’я залишається тією вічною цінністю, що створює для людини порівняно незалежне від соціальних катаклізмів середовище, атмосферу психологічної захищеності. Вона допомагає долати життєві випробування, дає реальну підтримку, вселяє віру у власні сили і краще майбутнє, сприяє всебічному розвитку чоловіка та жінки.

Згідно з теорією Л. Виготського, психічний розвиток дитини від самого народження визначається соціальними закономірностями. Найважливіше місце у взаємодії людини з навколишньою дійсністю займає спілкування. Учений зазначає: «Спілкування з дорослими є основним шляхом виявлення особистої активності дитини».

Говорячи про роль сімейного спілкування у формуванні особистості молодшого школяра, доцільно було би пам’ятати, що:

• міжособистісні контакти з батьками, які виникають у ранньому дитинстві, відрізняються від усіх інших контактів найбільшою тривалістю, стійкістю, неперервністю;
• зв’язки, які поєднують молодшого школяра з батьками, різноманітні й визначаються родинними почуттями, спільним проживанням, характером і змістом спілкування, формами організації життєдіяльності (побутова праця, дозвілля) тощо;
• почуття батьківської любові, любові між батьками та відповідне ставлення дитини надають їхньому спілкуванню глибокої емоційності й довіри.

На сьогоднішній день існують різні типи сімейних взаємин: симбіотичні (прагнення установити з дитиною тісний напружений емоційний контакт, взаємодія і співпереживання), дистанційні (віддаленість), емоційний розрив (незадоволення деяких психічних потреб, що призводить до різних моральних і психологічних відхилень у поведінці та діяльності), конфліктні (кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони), амбівалентні (неузгодженість, суперечливість у ставленні, двоїстість чуттєвих переживань, це виражається в тому, що один і той самий об’єкт викликає в людини одночасно два протилежних почуття, тобто неоднозначність у ставленні до навколишнього середовища й визначенні системи цінностей; зазвичай амбівалентність проявляється у прийнятті людиною двох взаємовиключних тверджень чи ставлень, конфлікт яких або не помічається, або ж свідомо чи несвідомо ігнорується).

Які ж знання необхідні для успішного виховання в родині? Це, насамперед, знання про те, як побудувати щасливу сім’ю, та розуміння особливостей психології дитини. Саме вони дають можливість збагнути об’єктивні закономірності розвитку дитини, специфіку проявів цих закономірностей у різні вікові періоди; зрозуміти індивідуальність дитини, з’ясувати психологічний зміст своїх помилок, причини труднощів у вихованні.

Крім спеціальних педагогічних знань, величезне значення для сімейного виховання мають загальна ерудиція батьків, їхнє вміння (і здатність) стати для дитини спочатку джерелом інформації про все, що її оточує, а згодом – надійним провідником у світ знань, людських взаємин. Якщо батьки не дбають про свій постійний розвиток, збагачення знань, розширення свого досвіду, то дитина, підростаючи, засвоює поблажливо-зневажливе ставлення до себе, у результаті чого батьки, на жаль, можуть втратити авторитет, а саме на авторитет завжди орієнтувалася традиційна школа педагогіки в Україні.

Велике значення у вихованні дітей мають книжки та сучасні засоби масової інформації: вони інформують дитину про різні сторони життя.

Саме приклад батьків переконує дитину, що знання є інструментом для побудови свого власного життя, що сьогоднішнє незнання – не недолік, а стимул для подальшого навчання. Нерідко широкий освітній світогляд, здатність відповісти на дитячі запитання стають основою авторитету батьків. Тому так важливо для них не зупинятись у процесі пізнання, а наполегливо працювати над собою.

Якщо людина хоче побудувати щасливу сім’ю, то доцільно спочатку створити її образ. Емоційне уявлення, поступово наповнюючись енергією, перетворюється на мету й реалізується.

Побудова сімейних відносин – це творчий процес, у якому кожен із подружжя має однакові права. Відомо, що основою будинку є надійний фундамент. Якщо фундамент побудований грамотно, за всіма правилами, то на ньому буде добре стояти і хатина, і дерев’яний будинок, і багатоповерховий палац.

Далі ми пропонуємо більш детально розглянути мотиви побудови щасливої сім’ї,  про які лише згадували раніше.

• Перший і основний мотив. Сім’я створюється для розвитку людини, розкриття її кращих якостей, можливостей, здібностей і творчого потенціалу.
• Другий мотив. Я створюю свою сім’ю, щоб навчитися віддавати більше, ніж отримувати. Це і є Перпетуум-Мобіле («вічний двигун»), який забезпечує розвиток життя на Землі й у Всесвіті.
• Третій мотив. Я створюю свою сім’ю, щоб через любов до своєї половинки навчитися любити всіх. «Полюби ближнього, як себе».
• Четвертий мотив. Я створюю свою сім’ю, щоб через любов розвивати свою свободу.
• П’ятий мотив. Я створюю свою сім’ю, щоб розвивати чесність у відносинах.
• Насправді, чесність – це основний інструмент, за допомогою якого людина знаходять відповідь на найважливіше питання: що мені заважає бути щасливим?
• Шостий мотив. Я створюю свою сім’ю для розвитку кращих чоловічих і жіночих якостей.
• Сьомий мотив. Я створюю свою сім’ю, щоб творити рівність чоловіка і жінки. Справжня рівність чоловіка й жінки реалізується в тому випадку, коли і чоловік, і жінка розкриті, зрілі, у їхніх відносинах в достатній мірі проявляються любов і свобода, вони постійно розвивають свої якості.
• Восьмий мотив. Я створюю свою сім’ю, щоб будувати дружбу у відносинах між чоловіком і жінкою. Цей мотив припускає подальший розвиток справжньої рівності чоловіка та жінки, поваги один до одного, побудову на цій основі глибокої дружби. Щоб мотив реалізувався в житті, потрібно реалізувати всі попередні мотиви створення сім’ї.
• Дев’ятий мотив. Я створюю свою сім’ю, щоб найбільш плідно використовувати сексуальну енергію для збільшення щастя і радості в собі, родині й на Землі. Навряд чи можна заперечити той факт, що в сім’ї сексуальні відносини є дуже важливими. Вони мають великий вплив на всі інші складові загального спектра стосунків між чоловіком і жінкою.

Етична культура в сімейних взаєминах.

Етика сімейних взаємин і культура спілкування в родині передбачає створення здорового морально-психологічного клімату в сім’ї, сформовану педагогічну компетентність і морально-етичну обізнаність батьків, їхню відповідальність за моральні принципи дитини, культуру почуттів, інтелігентність.

У сім’ї формуються засади світогляду. Повноцінна особистість не може зростати поза родиною – саме в сім’ї закладається фундамент фізичного, психічного, морально-етичного здоров’я. Етична культура в сім’ї перевіряється поводженням людини із близькими.

Практика сімейного існування свідчить, що для повного щастя замало одного лише кохання, спільності інтересів і подібності характерів. Украй важливими в сімейному житті є інтелігентність (порозуміння) й уміння поводитися (культура поведінки). Зростання кількості розлучень в останні десятиліття, поряд з іншими причинами, зумовлене й тим, що люди не завжди вміють поводитися вдома, не знають азів етикету сімейних взаємовідносин. Якщо чоловік і дружина мають чуйні душі й почуття такту, сімейне життя складається щасливо. Подружнє кохання на певному етапі саме по собі замінює і такт, і добрі манери. Проте брак культури поведінки згодом неодмінно позначається на сімейному житті.

Родина – це не лише школа праці, школа життя, школа поколінь. Це ще й соціальний осередок. У ній закладаються основи культури спілкування: повага до старших, коректне й послужливо-делікатне ставлення один до одного, високі моральні якості тощо.

Саме від батьків вирішальною мірою залежать характер і глибина естетичного освоєння дитиною навколишнього світу. «Я гадаю, – писав К.Д. Ушинський, – що естетично впливати прямо на дітей важко, тож треба людей виховувати естетично. Статуї, картини, природа справляють вплив радше на дорослих, і вони вже надихають цим впливом життя, слова, рухи тіла, домашнє коло, одяг, поводження з дітьми, – і вже у цій формі діти сприймають витончене». Таким чином, естетична культура дітей – це наслідок естетичної культури батьків.

Культура спілкування подружжя в родині залежить також від взаємоповаги та чоловічої й жіночої гідності. Інтелігентність – визначальна складова чоловічої гідності, це здатність бути другом жінці на виробництві, у громадській діяльності, та насамперед у побуті й сім’ї. Бо який ти вдома, такий і в суспільстві, і навпаки.

Виховання чоловічої гідності починається з раннього дитинства, із поваги спершу до матері, сестри, бабусі, потім до дівчини, дружини. У сім’ї хлопчик здобуває перший досвід моральної відповідальності за власні вчинки, наслідуючи свого батька.

Жіноча гідність охоплює лагідність, чарівність, інтелігентність, доброту, доброзичливість, пестливість, ніжність, турботу про батька, брата, чоловіка, дітей; постійну готовність морально підтримати чоловіка, уміння підкреслити його людську гідність, щирість, вірність, взаємну довіру, почуття гумору. Мудра жінка навіть у разі серйозної невдачі чоловіка знайде в собі сили, щоби підтримати його, підбадьорити і сповнити любов’ю та надією.

Для створення гармонійних стосунків у сім’ї однаковою мірою необхідні інтимність і певна автономія духовного та фізичного світу обох з подружжя. У мудрій парі не скаржаться на звички іншого, підтримують один одного в усіх починаннях. Той, хто опанував етикет сімейних взаємовідносин, зазвичай урівноважений, поступливий, чесний, тактовний, ніжний, лагідний і довірливий, майже не критикує партнера, не виказує ревнощів, не прискіпується через дрібниці, уміє відчувати, співчувати, підтримувати у скрутних ситуаціях. Такі люди доброзичливі й чуйні в горі, уміють розділити радість іншого, взаємно задоволені інтимними стосунками, упевнені в порядності іншого й не відчувають щодо нього жодних підозр.

Погодьтеся: не варто влаштовувати сімейних сварок через те, що один неквапливий, а інший моторний; один полюбляє музику, а інший – техніку. Одна молода дружина сказала чоловікові (математику): «Я кохаю тебе, у тебе гарна, чиста душа, тільки навіщо ти висушуєш її математикою?» На що чоловік відповів: «Ти любиш красу звуків, барв – це добре. Але ти не навчилася любити ще й красу людської думки. Сподіваюся, що це минеться». Напевно, нам усім треба вчитися розуміти, шанувати й цінувати в кожній людині все, що в неї є. Іншими словами, сприймати її такою, яка вона є. І насамперед це стосується чоловіків та жінок, які люблять одне одного.

Принципи побудови щасливої сім’ї допомагають:

• визначити механізми встановлення емоційних контактів;
• проявам емпатії;
• усунути самі причини порушення сімейних комунікацій.

Емпатія визначається як процес, що дозволяє зрозуміти переживання іншої людини, бути уважним до неї, уміти поставити себе на її місце.

Слово «емпатія» походить від грецького «patho», що означає глибоке, сильне, чутливе почуття, близьке до страждання. Префікс «ем» означає «спрямований усередину».

Отже:

• Перший принцип – принцип креативності – вільного розвитку людини, розуміти й реалізувати в житті свою суть людини,  чоловіка  і жінки.
• Другий принцип – принцип гуманізму – бачити подібність себе в іншому й розуміти взаємозв’язок з усіма.
• Третій принцип – принцип природовідповідності – урахування природовідповідності людини: жити щасливо на Землі.
• Четвертий принцип – принцип самореалізації – для побудови щасливої сім’ї  – бути творцем свого життя, постійно творити нове.
• П’ятий принцип – комунікативний – сприймати всі відносини як безцінні для розвитку людини і сім’ї.
• Шостий принцип – принцип цілісності – у сімейних відносинах стати зрілою людиною.
• Сьомий принцип – постійно розвивати масштабність особистості, сім’ї та роду.
• Восьмий принцип – принцип розвитку любові – створити простір любові, який постійно розширюється.
• Дев’ятий принцип – принцип результативності – вимірювати якість відносин тим, ким стали люди в результаті цих відносин, а не їх тривалістю.

Тобто треба чесно подивитися, чого чоловік і жінка, які живуть у парі, досягли за стільки років дружніх стосунків або спільного проживання в головному напрямі – розвитку себе. У них прекрасне здоров’я, значно зросли любов, дружба і свобода? Вони допомогли один одному реалізуватися у творчості, розкрити свої таланти, у них прекрасне матеріальне становище і щасливі діти? Вони стали мудрішими і шановані серед родичів, друзів, у суспільстві?

 

 

ІІІ підгрупа

Система цінностей сім’ї

Сім’я завжди була найбільшою цінністю для різних поколінь, у тому числі, й для наших батьків і дідів.

Сім’я впливає на відносини в суспільстві, на характер усіх процесів громадського життя. У сімейному житті розкривається внутрішній світ, індивідуальні якості особистості. Сім’ї належить щонайперша роль у системі утвердження національних і загальнолюдських цінностей.

Під традиційними сімейними цінностями маються на увазі класичні історичні уявлення про родину, важливість оформлення шлюбу та сталості шлюбних стосунків, народження і виховання дітей, традиційні ролі чоловіка та жінки, вірність, взаємоповага всіх членів родини та стійкий пріоритет збереження шлюбу над розлученням.

Система цінностей сім’ї створюється подружжям уже на першому етапі спільного життя, де однією з основних цінностей є сімейне щастя. Ця цінність обумовлюється пов’язаною з нею мотивацією – коханням, постійним розвитком чоловічих і жіночих якостей, самореалізацією, потребою мати дітей, взаємовіддачею, любов’ю до інших, свободою, рівністю, дружбою та сексуальністю.

Природна система цінностей у психологічній практиці

Найважливішим питанням у побудові будь-яких відносин, а тим паче стосунків між подружжям у щасливій сім’ї, є система цінностей, яка визначає життєдіяльність людини. Вона вказує, куди спрямувати зусилля, що поставити на перше місце в певний момент часу, який шлях обрати на життєвому перехресті. Порушення системи цінностей створює найбільші труднощі в житті особистості.

Розглянемо найбільш поширені цінності, характерні для більшості людей. Відповідаючи на запитання: «Хто для мене найдорожчий над усе на світі?» Можна отримати найрізноманітніші відповіді, проте дуже рідко маємо відповідь: «Найдорожча і найцінніша для мене людина – це я!»

По-справжньому любити себе – значить дуже добре розібратися в собі, пізнати себе до самої суті, прийняти себе із вдячністю до життя, поважати й цінувати свою особистість і з цієї позиції вдосконалювати себе і свої стосунки.

Таким чином, у центр, на початок усього, поставте себе. Проте перший рівень системи цінностей виявиться неповним, якщо в ньому не буде місця для коханої людини. Отже, на перший рівень помістіть себе, а в подальшому – і свою пару: Я + Він (Вона).

Другим рівнем стає той простір (будинок, оселя), який створює ця пара. А по суті своїй – являє Простір Любові, котрий створює подружжя.

Пара, створивши сім’ю і Простір Любові, може народити дитину. Тут необхідно підкреслити (що ми й зробили) слово «може», аби нагадати, що головна мета сім’ї – не народжування дітей, а розвиток себе в спільному проживанні чоловіка та жінки. Тому в цій системі цінностей діти стоять на третьому місці. Для багатьох це несподіване відкриття. На жаль, дуже багато людей, особливо жінки, у своєму житті ставлять дітей на вищу позицію, і навіть на перше місце. Тут криється проблема батьків і дітей, звідси – і відсутність здоров’я у батьків, і поламані долі дітей. Якщо діти ростуть у сім’ї, де любов розподіляється правильно, то тим самим створюються оптимальні умови для виховання і формування їхньої щасливої долі. Таким чином, батьки передають своє щастя і вміння любити дітям у спадщину. У цьому випадку їм є що передати. Діти спочатку засвоюють світогляд із природною системою цінностей, а далі будують свої відносини з навколишнім світом більш гармонійно.

На четвертому місці знаходиться любов до батьків, до свого роду, до свого коріння. Без коріння, без цієї любові людина існує, як перекотиполе. Тому родові зв’язки вкрай важливі для гармонійного розвитку особистості та реалізації її в житті. Тут маються на увазі взаємини не лише з батьками, а й з усіма родичами. Дуже важливо – не втратити відносини зі своїм родом. Тоді людина стоїть на землі твердо, як дерево з міцним корінням.

У це ж коло входить і любов до Батьківщини. Поняття Батьківщини значне за обсягом: це місце, де людина народилася, де виросло дерево її роду, де вона провела дитинство; тут і природа рідного краю, рідна країна.

На п’ятому місці в ієрархії цінностей знаходиться творча реалізація людини в соціумі, простіше кажучи, її діяльність, творчість, робота. Важливо підкреслити – саме тут, на п’ятому місці. Не за часом, який присвячується роботі, а за місцем у душі. А що ми бачимо в реальності? Більшість людей віддають цій сфері життя значно більше часу і сил, ніж відносинам із коханими, у сім’ї, з родичами. Найчастіше робота виходить на перший план і закриває собою все інше. Можливо, при цьому людині-«трудоголіку» вдається досягти значних результатів у кар’єрі, але вона ризикує втратити здоров’я та сім’ю і навіть дітей.

На шостому місці знаходиться все інше: друзі, хобі, громадські та інші інтереси, любов до тварин, до природи.

Психологічна практика показує, що порушення в системі життєвих цінностей стають причиною проблем більше ніж у половини сімей. І перебудувавши лише систему цінностей, сім’ї переходять на якісно інший  рівень взаємовідношень та життя взагалі.

 Усе це говорить про те, що основні причини проблем у сім’ях знаходяться в найтонших світоглядних питаннях.

 

Конфлікти в сім’ї і способи їх розв’язання

Конфлікт – це ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони; стосунки між суб’єктами соціальної взаємодії, які характеризуються протиборством за наявності протилежних мотивів (потреб, інтересів, цілей, ідеалів, переконань) чи суджень (думок, поглядів, оцінок тощо). Конфлікт завжди виникає на основі протилежно спрямованих мотивів і суджень, які можна вважати необхідною умовою його виникнення.

Причини сімейних конфліктів можуть бути пов’язані з:

• нереалізованістю потреб, на які очікувало подружжя від шлюбу;
•  з особистісними якостями членів сім’ї;
•  стосунками всередині сім’ї.
• недоліки взаємин;
•  низький рівень згуртованості та взаємодопомоги в сім’ї;
•  недостатні умови життя (невпорядкованість побуту, безробіття, брак фінансів).

Насправді, головною внутрішньою причиною конфлікту є сама людина. Тобто конфлікти – це вибір кожного з нас. Вони будуть з’являтися й супроводжувати нас до тих пір, доки ми не візьмемо на себе стовідсоткову відповідальність за саму природу виникнення кожного конфлікту. Бо він народжується в самій людині – у її свідомості, потім проявляється в емоційному тілі і, врешті-решт, знаходить відображення на фізичному рівні.

Конфлікти бувають зовнішніми (конфлікт з іншими людьми) і внутрішніми (конфлікт із самим собою).

Усі батьки бажають своїм дітям добра, але конфлікти між старшими і молодшими членами сім’ї виникають доволі часто. Постає питання: чому? Це, мабуть, залежить від того, як саме реалізуються батьківські добрі намір. Питання не в тому, як часто вони виникають, а в тому, якими шляхами розв’язуються, а головне, з якими почуттями і настроєм виходять із конфлікту і батьки, і діти.

Зазвичай, конфлікт з’являється через незгоду дітей з думкою, оцінкою, вимогами та діями батьків, що виявляється у висловлюванні невдоволення, різних репліках, наріканнях. Нерідко дорослі не докладають жодних зусиль, щоб розв’язати суперечку, котра виникла й може призвести до конфлікту з дітьми. Часто заява дитини «Мені це не подобається» ігнорується, її думка на кшталт «Я так не думаю або не вважаю» відкидається, відчайдушне «Не хочу» не береться до уваги.

Розв’язання конфлікту – справа досить тонка і творча: необхідно проаналізувати й урахувати значну кількість можливих варіантів ситуації. Батьки, які не бояться йти на компроміс, набагато легше виходять із конфлікту. І, навпаки, конфлікт затягується, якщо дорослі не спроможні або не хочуть зробити цей крок назустріч дитині.

Несподівана оригінальна реакція на конфлікт також може допомогти його розв’язанню. У такому випадку установка на опір, на боротьбу втрачає сенс, і дитина, зазвичай, погоджується з дорослим. Отримавши такий досвід розв’язання конфліктів з дітьми, його доцільно застосовувати і з дорослими. Отже, ми маємо ще один яскравий приклад важливості сімейного виховання.

Загалом, природа конфліктів криється в стосунках, що складаються між чоловіком і жінкою. Саме тут народжуються всі існуючі конфлікти, а вже потім вони виявляються в різних формах у взаєминах між людьми, між батьками та дітьми, людиною й суспільством. Якби можна було усунути протиріччя між жінкою і чоловіком, які існували протягом усієї історії шлюбу, то у світі значно поменшало б конфліктів. Ось іще один аргумент, який переконливо свідчить, що дуже важливо навчитися будувати Щасливу Сім’ю.

Ми знайшли відповідь на питання, у чому ж полягає суть конфлікту. Але крім того, дорослі часто не можуть або не хочуть зрозуміти і прийняти уподобання та погляди молодшого покоління. А що ж робити в цьому випадку? Безумовно, у батьків свої погляди на ті чи інші явища, події. Це їх право. Проблема, як правило, полягає в іншому. Висловлюючи свої думки, вони, зазвичай, вкладають у власні слова жорстку вимогу: треба бути такими, як ми. Недоцільність цього очевидна. Підлітки, а тим більше молоді люди, намагаються бути схожими скоріше на своїх однолітків, ніж на батьків, бо в останніх не завжди все гаразд у житті. Діти дуже чітко відчувають різницю між тим, чого від них вимагають дорослі, і тим, як вони живуть самі. І тому батькам краще не протиставляти свої уподобання й захоплення захопленням і уподобанням дітей.

Важливою складовою вирішення конфлікту є вміння уважно слухати один одного (а отже, розуміти, а не цілком і в усьому погоджуватися).

Уміння слухати означає:

• зосередження уваги на тому, що говорить і переживає інший;
• тимчасове відсторонення від власних думок і переживань;
• активне осмислення того, про що говорить людина, з певним внутрішнім налаштуванням, із глибоким розумінням і без спроб оцінювати почуте в термінах «добре» чи «погано»;
• запам’ятовування думок, фактів, висловлених людиною, та логіки її міркувань.

Тобто маємо своєрідний «допоміжний словник» – дзеркало, яке дозволяє подивитися на себе збоку. Якщо розуміти й використовувати це, то можна уникнути багатьох труднощів.

Попередження сімейних конфліктів залежить від усіх членів сім’ї, передусім  від чоловіка та дружини.

Відсутність взаєморозуміння між членами сім’ї може виражатися в наступному:

• нездатності зрозуміти один одного, прийняти думку іншого;
• нездатності довести правоту у якомусь важливому питанні внутрішнього життя родини;
• в труднощах у досягненні згоди в питаннях сімейного життя;
• у відсутності бажання йти назустріч один одному під час обговорення та ухвалення рішення з якогось важливого питання.

Залагоджувати конфлікти – це значить вирішувати різноманітні проблеми, пов’язані з людьми. Владнати конфлікт – майже напевно означає зберегти взаємовідносини. Якби це було не так, люди не намагалися б залагоджувати конфлікти. А от узагалі не допустити конфлікту – означає бути майстром свого щасливого життя.

Якщо ж, на жаль, конфлікт таки виник і ви потрапили в «емоційний колодязь», то потрібно вміти виходити з таких ситуацій.

Наведемо декілька порад-ключів, що потрібно робити:

• поміняти ставлення до конфлікту. Насправді, усі ситуації діляться на корисні та приємні. Конфлікт (проблему) потрібно перевести в задачу, а задача, як відомо, завжди має рішення. Тобто «проблеми немає – існує задача»;
• відповісти на запитання: навіщо мені ця задача? Що корисного я можу для себе винести, вирішивши її? Відповідь може бути такою: це ситуація для мого розвитку;
• виявити причину виникнення проблеми (конфлікту), а причина завжди знаходиться в мені (це ж невипадково відбувається зі мною);
• зосередити увагу на тілі (заспокоїтися, попити води, умитися, подихати – заспокоїти тіло);
• увійти в стан любові до себе. Я – Чоловік! Я – Жінка! Головне моє завдання – жити і діяти в стані любові! За умови поваги та любові до себе і людей конфлікти не відбуваються!
• не аналізувати причину конфлікту – аналізує розум, а він – не хазяїн, а лише частина мене!

І найголовніше: якщо жінка і чоловік у своєму житті будуть користуватися знаннями про любов, свободу, щастя, чесність, особистісну зрілість, систему цінностей, мотиви та принципи побудови щасливої сім’ї, а також іншими інструментами й ключами, то питання щодо конфліктів через короткий час відпадуть самі собою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Презентація проекту відбуватиметься за наступним планом:

Вступне слово організаторів.

Тема нашого проекту - «Сімейні цінності». Одним із просторів самореалізації є сім’я. Саме в сім’ї формується майбутнє людини і людства. Однак дуже часто можна почути думки з приводу того, що сім’я втрачає своє ціннісне значення для сучасної людини. Щаслива сім’я – це простір любові для людини, що якісно трансформується, збільшується з часом. Діти в такій сім’ї отримують наочний досвід взаємостосунків між чоловіком і дружиною, сповнених любові, взаємоповаги, радості, гідності, відвертості, теплоти.

Сьогодні ми хочемо поговорити про сімейні цінності, їх формуванням та підготовкою до виконання функцій сім’ї.

2. Тепер ми б хотіли задати Вам ряд питань:

1. Які функції та ознаки сім’ї?
2. Які умови щасливого сімейного життя?
3. Особливості сучасної української сім’ї?
4. Спілкування в сім’ї та його вплив на ефективність сімейної діяльності?

Презентація та доповідь І підгрупи

1. Типи сімейних взаємин?
2. Емпатія та її значущість для розвитку сімейних взаємин?
3. Ознаки успішного сімейного спілкування?
4. Мотиви та принципи побудови щасливої сім’ї?

Презентація та доповідь ІІ підгрупи

1. Система цінностей сім’ї?
2. Гендерні особливості міжособистісних конфліктів в сім’ї?
3. Вплив конфліктів на сімейні взаємини?
4. Шляхи розв’язання сімейного конфлікту?

Презентація та доповідь ІІІ підгрупи

Дякуємо Вам, друзі. А тепер ми б хотіли обговорити з вами одне досить гостре питання. Як на Вашу думку, якими цінностями повинна володіти, Ваша майбутня сім’я? Ми попросимо Вас продумати аргументи, відповідно до тем, які ви підготували, та доповідей, які були вислухані. Пам'ятайте, що Ваші опоненти робитимуть те саме, а тому продумайте Ваші заперечення. Ми ж записуватимемо кількість Ваших аргументів. Намагаючись переконати Ваших противників, не забувайте про ввічливість, про аргументованість Ваших аргументів та про те, що ми одногрупники, а не реальні противники.

(студенти обдумують, а після цього обговорюють поставлене питання)

Підведення підсумків.

Дякуємо за Ваші відповіді. Давайте підіб'ємо підсумки.

 

 

Підсумки нашої роботи

 Після презентації проекту ми з студентами зібрались, щоб обговорити усі питання, що виникли під час презентації, самостійно визначити усі допущені помилки та обговорити думки, які студенти винесли після виконання проекту.

Студенти вказали на наступні труднощі, які виникли під час демонстрації проекту:

• Було важко виступати перед аудиторією: комусь бракувало повітря, а хтось не міг впоратись з нервуванням;
• Було важко дотримуватись порядку під час дебатів, оскільки в ході перемовин емоції брали верх над самоконтролем;
• Іноді студенти відчували неузгодженість у своїх діях;
• В ході презентації було помічено, що проектор деформує зображення та текст на слайдах виглядав меншим аніж на екрані комп'ютера.

Проаналізувавши ці проблеми, студентки вирішили, що їм необхідно більш належно готуватись до усних виступів, оскільки саме це лежало в основі описаних проблем.

Студенти сказали, що їм було дуже цікаво не лише розповісти про цінності та проблеми, які вони досліджували, а й обговорити знайдену інформацію зі своїми однолітками. Це дало їм можливість подивитись на проблему з іншої точки зору.

В кінці демонстрації проекту студенти дійшли до наступного висновку: одним із просторів самореалізації є сім’я. Саме в сім’ї формується майбутнє людини і людства. Однак дуже часто можна почути думки з приводу того, що сім’я втрачає своє ціннісне значення для сучасної людини. Постійно зростаюча кількість розлучень, народження дітей поза шлюбом, багато самотніх людей дітородного віку, на жаль, підтверджують це. Потрібно говорити не просто про створення сім’ї, а про побудову щасливої сім’ї. Щаслива сім’я – це простір любові для людини, що якісно трансформується, збільшується з часом. Діти в такій сім’ї отримують наочний досвід взаємостосунків між чоловіком і дружиною, сповнених любові, взаємоповаги, радості, гідності, відвертості та теплоти.

 

 

 

 

 

 

 

Під час підготовки до проекту ми користувалися наступними інформаційними джерелами:

Сім’я – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Сім%27я

Принципи і мотиви створення сім'ї – Режим доступу:http://med-kan.ru/shlyub-pomer-khaj-zhive-sim-ya/7960-07-principi-i-motivi-stvorennya-sim-i-1-chastina

Людина в сімї. Основні засади сімейних відносин – Режим доступу:

http://www.refine.org.ua/pageid-4912-1.html

Соціологія сім'ї – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Соціологія_сім'ї

Сімейні цінності: навчально-методичний посібник до навчальної програми «Сімейні цінності» (35годин) [для педагогічних працівників] /
В. І. Прит, С. І. Тесленко, З. В. Охрименко, Л. В. Корецька. –
Івано-Франківськ: НАІР, 2013. – 196 с.