Формування соціальної активності здобувачів освіти методами проблемного навчання

Формування соціальної активності здобувачів  освіти методами проблемного навчання

На сучасному етапі, коли усі сфери української держави входять у періоди реформування, стало очевидним, що суспільство особливо потребує свідомих соціально активних громадян. Чи потрібні соціально активні громадяни нашому суспільству? Питання складне. Адже не секрет, що людина, яка має і відстоює власну думку, висловлює незгоду з загальноприйнятим рішенням, не є пасивним спостерігачем несправедливих дій наражається на конфлікти і непорозуміння.

Це і є проблемне питання, розв’ язати яке необхідно нам, викладачам. Пасивність, байдужість, низький рівень свідомості молоді стають перешкодою для розвитку соціуму.Знання, отримані на уроці, повинні допомогти підлітку знайти себе у житті, відчути свою соціальну значущість, сформувати вміння адекватно реагувати і діяти у певних соціальних ситуаціях. Одним із найоптимальніших методів формування соціальної активності учнів є проблемний.

Які ж вимоги до уроку з проблемним навчанням? По-перше, проблемне завдання ставиться і вирішується разом із учнями. По-друге, проблема повинна бути важливою і соціально значущою для сучасного життя. По-третє, кожна точка зору приймається до уваги і обговорюється. У групі обов’ язково має бути атмосфера взаємоповаги і взаємо­зацікавлення. Правила, які діють на уроках:

1. Кожна думка має право на існування.

2. Поважаємо один одного, толерантно відносимося до різних точок зору.

3. Відповідь на уроці сьогодні – це перспектива на завтра.

На уроках із проблемним навчанням повинні ставитися такі завдання, які сприяли б розвитку нової особистості, здатної повноцінно самореалізуватися в сучасному житті. Питання – безвідмовний інструмент у складному мистецтві спілкування з учнями, книгою, з самим собою. Необхідні запитання, що унеможливлюють однозначну відповідь, містять в собі альтернативу, певний парадокс, загадку, спонукають до множинності відповідей і зазвичай не зорієнтовані на отаточне розв’ язання. Краще обговорити з учнями одне творче запитання, ніж десяток звичайних. Коли один учень не може відповісти, не треба поспішати викликати іншого, треба допомогти, але так, щоб цього не було помітно. Думку підлітка треба розвинути так, щоб учень вважав, що рішення його. Потрібно звертати увагу на завдання, що передбачають відкриття, спірні рішення, хвилюють своєю новизною, заради якої цікаво і радісно напружувати думку.

    На уроках історії нагадуємо учням слова Конфуція: «Жити – значить мати проблеми, вирішувати їх – значить рости інтелектуально». Унікальність проблемного уроку в тому, що він дає змогу учневі вчитися вирішувати життєві проблеми. Особливу цінністю на уроці є самостійне рішення проблеми учнем, його аргументований доказ власної незалежної точки зору, що є важливою передумовою соціальної активності.

Основні принципи проблемного уроку:

•          проблемний виклад програмового матеріалу;
•          розвивальний характер навчання;
•          самостійність у роботі учнів;
•          партнерство викладача й учня.

Викладачу варто прагнути виховати таку особистість, яка, незважаючи на свій рівень навчальних досягнень, мала б змогу змінювати своє життя на краще, впливати на суспільні явища, бути активним членом соціуму, громади, в якій вона живе. А тому на уроках варто створити атмосферу довіри і щирості, коли учні зможуть розкритися, висловити свою точку зору, навіть, якщо вона відрізняється від думок інших. Технологія проблемного навчання сприяє відчути свою соціальну значущість навіть слабким учням, вони приєднуються до пошуку істини і непомітно для себе включаються в колективний діалог.

Беручи до уваги реалізацію цілей проблемного навчання, можна виділити такі типи уроків:

•          урок-диспут;
•          урок-відкриття;
•          урок-дослідження;
•          урок-творча лабораторія;
•          урок-гра.

У роботі використовуємо форми, які сприяють ефективному вирішенню проблеми, а також розвивають креативне та логічне мислення дитини:

•          діалог «викладач – учень», «учень – викладач»;
•          дискусія;
•          захист проектів;
•          інсценування;
•          написання творчих робіт проблемного характеру;
•          складання опорних схем;

•         робота в групах.

Отже, технологія проблемного навчання активно сприяє соціалізації учнів, розвиває і формує соціально активну особистість, готову реалізувати власні життєві плани, самостійно вирішувати проблеми, здійснювати власний вибір в умовах інтенсивних соціальних перетворень.