Формування соціокультурної компетенції учнів на уроках англійської мови.

Формування соціокультурної компетенції учнів на уроках англійської мови

Мистецтво викладання є

ніщо інше, як мистецтво

збуджувати цікавість юних

душ, а потім задовільнити її.

Анатоль Франс

Мета навчання мови докорінно змінюється. Зараз сформульована нова мета: розвивати лінгвістичний репертуар, в якому присутні усі мовні здібності.               Використання мови, в тому числі і її вивчення, містить у собі дії, які розвивають певні компетенції. Сформовані компетенції використовуються в міру необхідності у різних контекстах.                            Компетенції є сумою знань, умінь та характерних рис, що дозволяє особистості виконувати певні дії.

       Комунікативні мовні компетенції – це ті, які забезпечують людині можливість діяти, застосовуючи специфічні лінгвістичні засоби.

Комунікативна компетенція – здатність людини до спілкування в одному або деяких видах мовленнєвої діяльності, яка являє собою набуту у процесі природної комунікації або спеціально організованого навчання особливу якість мовної особистості.

Потреба в наповненні змісту шкільної освіти соціокультурними аспектами визначають першочергові завдання, як на загальноєвропейському, так і на національному рівнях.

  Оволодіння соціокультурною компетенцією передбачає засвоєння необхідного мінімуму соціокультурних знань, а також вмінь узгоджувати свою поведінку відповідно до цих знань.

  Згідно  Програми з іноземних мов для загальноосвітніх шкіл головною метою навчання іноземної мови визначено формування іншомовної комунікативної комунікації, яку розуміють як здатність до іншомовного спілкування. Іншомовна комунікативна комунікація включає три основні компоненти:

1. мовну  компетенцію –  фонетичну,  граматичну,  лексичну, орфографічну;
2. мовленнєву компетенцію – в аудіюванні, говорінні, читанні та письмі;
3. соціокультурну компетенцію.

В державному стандарті щодо рівнів володіння іноземною мовою зазначається, що формування комунікативної компетенції пов’язано з соціокультурними та соціолінгвістичними компетенціями. Без знань соціокультурного фону неможливо сформувати комунікативну компетенцію. Соціокультурна та соціолінгвістична компетенція – це знання, уміння використовувати у спілкуванні та пізнанні іншомовні соціокультурні та соціолінгвістичні реалії.

 Соціокультурна компетенція поділяється на:

•                 країнознавчу компетенцію
•                 лінгвокраїнознавчу компетенцію

Країнознавча компетенція включає знання про культуру країни, її історію, географію, економіку, державний устрій, традиції.

  Лінгвокраїнознавча компетенція передбачає володіння учнями особливостями мовленнєвої та не мовленнєвої поведінки носіїв мови в певних ситуаціях спілкування. Іншими словами, сформованість в учнів цілісної системи уявлень про національно культурні особливості країни.

         Соціокультурна компетенція передбачає «знайомство тих, хто навчається, з національно-культурною специфікою мовленнєвої поведінки і здатністю користуватися елементами соціокультурного контексту, релевантними для породження і сприйняття мовлення з точки зору носіїв мови. Ці елементи – звичаї, правила, норми, соціальні умовності, ритуали, соціальні стереотипи, країнознавчі знання та інше.»

  Для формування соціокультурної компетенції потрібне не знання країнознавства як комплексу наукових дисциплін, а знання про країну та її культуру. Володіння такими знаннями мов би включає іноземця до іншомовної громади, дає йому «культурну письменність», а відсутність її робить його чужаком, який не може зрозуміти те, на що носії мови лише натякають в усному та писемному спілкуванні. Уже на перших уроках англійської мови у першому класі зацікавлюю учнів предметом, розповідаю про важливість англійської мови та її особливості, правила вітання, якщо люди зустрічаються вперше, вони говорять: How do you do! How are you? Fine, thank you.                    

  Культурно-країнознавча компетенція є компонентом соціокультурної компетенції. Її завданням є ознайомити учнів з основними відомостями про країну в цілому, про її соціальний устрій, реалії побуту, її мистецтвом, літературою.

  Сучасний етап розвитку суспільства вимагає розширення та удосконалення загальноосвітніх знань старшокласників. Активізація їх свідомої, творчої, пошукової діяльності базується на використанні лінгвокраїнознавчих знань.

         На сучасному етапі соціокультурна компетенція набуває все більшого значення. Вона являє собою засвоєння культурних та духовних цінностей свого та інших народів; норм, які регулюють стосунки між націями, поколіннями, сприяє естетичному та морально-етичному розвитку.

         Згідно з новим державним стандартом з іноземних мов для середніх загальноосвітніх шкіл основною метою навчання іноземних мов є формування комунікативної компетенції учня.

         Це означає, що випускник школи повинен володіти необхідним мінімумом знань, навичок і вмінь, здійснювати різні види мовленнєвої діяльності ( аудіювання, говоріння, читання, письмо), а також володіти сучасними ціннісними орієнтирами і досвідом творчої діяльності, бути готовим до міжособистісної і міжкультурної співпраці як у межах своєї країни, так і на міжнародному рівні. Саме через це змінюються функції вчителя, який спрямовує всю систему навчання, є носієм гуманістичних цінностей, носієм і провідником культури, особою, яка сприяє всебічному розвитку учнів.

Потреба в наповненні змісту шкільної освіти соціокультурними аспектами визначають першочергові завдання, як на загальноєвропейському, так і на національному рівнях.

  Великий вплив мають суспільно-політичні умови, характерні для оточуючих школярів, адже вони зумовлюють вибір та інтерпретацію інформації і в результаті визначають відносини між соціокультурною учня і соціокультурною народу, мова якого вивчається. Від вибору тем залежить і вибір лексики як рідної так і іноземної.

 Для вчителя іноземної мови розуміння сутності нових цілей, функцій соціокультурної освіти, пошук необхідних результативних форм і методів формування соціокультурної компетенції є першочерговим.

 Виникають певні труднощі, які постають під час формування соціокультурної компетенції учнів:

1. Розробляти соціокультурні завдання;
2. Розвивати критичне мислення;
3. Організовувати різні ефективні режими роботи для оволодівання соціокультурною компетенцією;
4. Організовувати індивідуальну роботу, спрямовану на пошук необхідної соціокультурної інформації;
5. Добирати вербальний і невербальний матеріал для відповідних соціокультурних ситуацій.

Перераховані методи формування соціокультурної компетенції вимагають не тільки фронтальні режими роботи, а й роботи в парах, трійках, командах.

Уміння передбачати труднощі і соціокультурні помилки базується на знанні вчителя про рівні мовної і мовленнєвої компетенції учнів. На початковому етапі формування соціокультурної компетенції доцільно організовувати іншомовне спілкування у знайомих ситуаціях, поступово ускладнювати їх і одночасно навчати учнів вербальної і невербальної комунікативної поведінки, що дозволяє ліквідувати низку труднощів в оволодінні соціокультурною компетенцією.

Труднощі, які стосуються самого процесу формування соціокультурної компетенції:

•                 Створювати стимули для висловлювання при соціокультурному спілкуванні;
•                    розв’язання учнями завдань у ситуаціях соціокультурного спілкування;
•                   долати пасивність учнів у соціокультурному спілкуванні.

     Усі вони залежать від зацікавленості учнів у виконанні соціокультурних завдань, тому першою задачею має стати добір цікавих, відповідних віку країнознавчих матеріалів. обов’язковим компонентом такого матеріалу повинна бути його новизна: саме невідома інформація спонукає до пізнання, викликає бажання прокоментувати її, висловити свою думку. До такої інформації можна віднести опис деяких визначних місць, які не вивчались в курсі шкільної програми, наприклад: Ковентрийський  собор в Англії, місця, пов’язані з життям американських президентів, історичні події (війна Червоної та Білої Рози в Англії, війна між Північчю та Півднем в Америці), наукові відкриття сучасності (телефон, створення космічних кораблів), досягнення в мистецтві, в спорті.

  Для того, щоб сприйняття матеріалу було ефективне, його подачу слід організувати у вигляді сформульованої проблеми, незакінченого тексту чи тексту з пропущеними місцями з метою його доповнення у вигляді ілюстративної наочності, яка потребує розгорнутого соціокультурного коментарю.

  Неодмінною умовою успішного формування соціокультурної компетенції є правильний вибір режимів. Вирішення соціокультурних задач слід проводити в макрогруповому режимі, залучаючи до роботи всіх учнів. Розв’язання проблеми всім класом є також одним із методів передбачення соціокультурних помилок.

  Учні середнього та старшого віку мають розвинену емоційно-чуттєву сферу, тому при формуванні соціокультурної компетенції ефективно використовувати уривки з творів Байрона, Бернса та інших поетів не тільки з метою ілюстрації певних подій, а й з метою коментування деяких соціокультурних явищ: використання музичних творів ранніх періодів різних музичних жанрів у виконанні відомих авторів (Л. Армстронга, Д. Веллингтона) з метою інтерпретації ритму, мелодії, як соціальних явищ, використання творів образотворчого мистецтва

 (М. Хогарта, Джона Констебла, Джона Рейнольдза) для того, щоб дати учням можливість самим знайти соціокультурні реалії та висловити свою думку щодо них.               Запропоновані форми, методи і режими роботи допомагають учителю перемогти пасивність учнів при соціокультурному спілкуванні, стимулювати їх до пізнання і пошуку нової інформації, сприятимуть попередженню соціокультурних помилок і приведуть до подолання труднощів у формуванні соціокультурної компетенції учнів загально навчальних закладів.

        Слід згадати ще про одну тенденцію: вивчати культурні особливості народу-носія виучуваної іноземної мови виключно читанням літератури, що явно недостатньо для жителя сучасної європейської країни. У європейських країнах порівнюють культурні особливості, характерні для різних націй. Особлива увага приділяється формуванню позитивного ставлення до інших культур. Учнів слід готувати до усвідомлення чи сприйняття іншої культури. Не тільки на уроках, а й в позаурочний час, проводячи різні конкурси та вікторини можна використовувати різні види завдань, які допомагають формувати соціокультурну компетенцію учнів. У вікторині «Що ви знаєте про різні країни?» можна запропонувати такі завдання: назвати і показати країни на карті,

Мatch these countries with their capitals and people.

Britain	American	Rome
Ukraine	Australian	Madrid
Spain	Italian	Paris
France	English	Kyiv
the USA	Russian	Moscow
Australia	Ukrainian	London
Italy	Spanish	Washington
Russia	French	Sydney

 

 

 

 

 

 

 

 

 

What are the symbols of Great Britain (the USA, Ukraine)? How is the US

 (UK, Ukraine)  flag called? Etc.

  Наприклад: вивчаючи тему «Країни» пропоную учням роботу в парах. Учні мають карточки з різною інформацією, їх завдання заповнити таблицю, спілкуючись один з одним, але не показуючи карточку.

 Pupil 1

	Italy	Cuba
Location	Southern Europe
Area		111,000sq.km
Population	57 mln
Main industries	Car manufacture, fishing
Capital	Rome

Pupil 2

	Italy	Cuba
Location		Not far from Central America
Area	301,000sq.km
Population		10 mln.
Main industries		Sugar, tobacco,tourism
Capital		Havana

 

Таким чином обидві таблиці мають всю інформацію, необхідну для виконання завдання, учні спілкуючись повинні дізнатись ту інформацію, якої не вистачає. На основі цих таблиць можна запропонувати і інше завдання: скласти невелику монологічну розповідь про ці країни і розповісти про свою країну такі ж дані. Учням подобається складати (true-false) тести, тому можна запропонувати і такий вид роботи.

В своїй роботі часто використовую діаграми, наприклад

 

   Language                 Culture and art

    

Character         Life styles

 

         Food                Religion and

      Customs          Ноlidays

                                         

                   Etiquette                                    Customs and Traditions

   Вивчаючи тему «Британські традиції» пропоную учням виконати наступне завдання:

Add these words to the Word Web.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Which of the tradition is more interesting and you would like to see? Compare with Ukrainian traditions.

  Учні заповнюють їх і висловлюють свою думку, а інші учні можуть заперечувати і пропонувати іншу думку. Така робота спонукає учнів до розвитку мовлення та вміння висловлювати власні думки, мотивуючи їх, підвищує практичний, виховний та розвиваючий потенціал навчання іноземної мови. Все це дозволяє вивчати мову, поглиблюючи знання про соціокультурні особливості іншого народу.

  В державному стандарті щодо рівнів володіння іноземною мовою зазначається, що формування комунікативної компетенції пов’язано з соціокультурними та соціолінгвістичними компетенціями. Без знань соціокультурного фону неможливо сформувати комунікативну компетенцію. Соціокультурна та соціолінгвістична компетенція – це знання, уміння використовувати у спілкуванні та пізнанні іншомовні соціокультурні та соціолінгвістичні реалії.

 Соціокультурна компетенція поділяється на:

•                 країнознавчу компетенцію
•                 лінгвокраїнознавчу компетенцію

Країнознавча компетенція включає знання про культуру країни, її історію, географію, економіку, державний устрій, традиції.

  Лінгвокраїнознавча компетенція передбачає володіння учнями особливостями мовленнєвої та не мовленнєвої поведінки носіїв мови в певних ситуаціях спілкування. Іншими словами, сформованість в учнів цілісної системи уявлень про національно культурні особливості країни.

Форми та методи розвитку соціокультурної компетенції:

•                 порівняльний метод, що базується на контрастах і який містить у собі різноманітні дискусії. У класі обговорюються традиції, звичаї країни, мова якої вивчається у порівнянні з рідною культурою;
•                 метод «критичних випадків», що ставить за мету висвітлити різницю між вербальним та невербальним спілкуванням. Учням пропонується опис ситуації, коли співрозмовники не правильно розуміють одне одного у спілкуванні через різницю у культурі та ментальності;
•                 метод «короткого викладення культурних аспектів». Розглядається різниця у культурі двох країн, наприклад, різниця між покупцями у Великобританії та Україні.

Окрім наведених методів та форм, існують такі як:

•                 використання аутентичних пісень на уроках англійської мови
•                 проведення нетрадиційних уроків під час свят і традицій англомовних країн;
•                 навчання мовленнєвого етикету та розмовної англійської мови;
•                 використання таких аутентичних текстів, як меню, оголошення, реклама;
•                 рольові ігри;
•                 вивчення фразеологізмів;
•                 вивчення віршів та прислів’їв;
•                 використання аутентичного відеоматеріалу.

          Формування соціокультурної компетенції є актуальним тому, що Україна зміцнює стосунки й зв’язки з європейськими й світовими державами, а для того, щоб наша країна сприймалася іншими націями як культурна високорозвинена держава, необхідно формувати в учнів знання про країни світу, уміння спілкуватися іноземними мовами й мати навички самостійної роботи. Саме тому, на мою думку, формування соціокультурної компетенції учнів є актуальним, отже, проблема формування соціокультурної компетенції є дуже важливою.