Формування вокально-хорових навичок

 в учнів початкових класів засобами народного мистецтва

 

 

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОГО НАВЧАННЯ

ТА МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

 

 

 

 

 

 

               

Укладач:

Шах Наталія

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Формування вокально-хорових навичок в учнів початкових класів засобами народного мистецтва: методичні рекомендації / Укладач : К. Д. Дронова. – Ставище, 2015. – 78 с.

 

 

 

Розкрито значення і особливості вивчення дитячого музичного фольклору у навчально-виховному процесі початкової школи, описано засоби формування вокально-хорових навичок в учнів початкових класів на матеріалі календарно-обрядових пісень. Вміщено методичні рекомендації щодо використання музичного фольклору в роботі з учнями молодшого шкільного віку. Збірка матеріалів містить конспекти уроків музичного мистецтва, довідковий текстовий та ілюстративний матеріал, пізнавальні завдання, творчі вправи, дидактичні ігри розвиваючого характеру.

 До методичної розробки додається CD-диск з матеріалами, які допоможуть змоделювати уроки музичного мистецтва.

 Пропонований матеріал допоможе вчителям музичного мистецтва урізноманітнити роботу на уроках, враховуючи вікові особливості та інтереси молодших школярів.

 Адресовано вчителям початкових класів, музичного мистецтва загальноосвітніх навчальних закладів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

   Вступ  ……………………………………………………………………………… 4

 

Розділ І.   Вплив українського дитячого музичного фольклору  на розвиток дитини

    1.1. Музичний фольклор як невід'ємна частина навчально-виховного процесу  молодших школярів на уроках музики…………………………………………….7

    1.2. Врахування вікових особливостей молодших школярів у процесі вивчення музичного мистецтва………………………………………………….11

Розділ ІІ. Український дитячий пісенний фольклор як засіб формування вокально-хорових навичок в учнів початкових класів

   2.1. Зимові календарно-обрядові пісні………………………………………..17

   2.2 Весняні календарно-обрядові пісні………………………………………..20

   2.3 Літні календарно-обрядові пісні…………………………………………...23

   2.4 Осінні календарно-обрядові пісні……………………………………….…26

Розділ III. Методичні рекомендації щодо використання музичного фольклору

на уроках музики у початковій школі…………………………………………...28

Висновки ……………………………………………………………………..……43

Використані джерела……………………………………………………………….48

Додатки

СD - диск з дидактичними матеріалами

Додаток 1. Ілюстрації до календарно-обрядових пісень ……………………….49

Додаток 2. Конспект уроку музичного мистецтва з теми «Календарно – обрядові пісні зимового циклу.  Колядки та щедрівки.» (4 клас) ………………………..61

Додаток 3. Конспект уроку музичного мистецтва з теми «Зимові звичаї українського краю».  (3 клас) …………………………………………………….66

Додаток 4. Конспект уроку музичного мистецтва з теми. «Жанри української народної пісні.» (4 клас) ..........................................................................................72

 

ВСТУП

     Музичне мистецтво – один з наймогутніших засобів виховання, за допомогою якого здійснюється формування особистості. Його сила у впливі на почуття. Враження дитинства часто залишаються на все життя, отже використання музики як засобу виховання дітей є одним з найважливіших завдань виховання дітей.

     Український дитячий музичний фольклор найцікавіший, найдоступніший матеріал для виховання дітей, суть якого полягає в наданні дитині відомостей про оточуюче середовище, передачі суспільних і моральних цінностей і культури свого народу через прості форми фольклорного матеріалу.

     У народних творах відображені всі етапи формування у підростаючих поколінь нашого народу, національної свідомості і самосвідомості, патріотизму, глибоких гуманних якостей. Національні ідеї та цінності розвивалися віками і у високохудожній формі фіксувалися в численних жанрах і засобах усної народної творчості. Національна культура в усі часи насамперед означала світогляд і систему цінностей, унікальний образ будь-якої країни та її народу в багатоманітній мозаїці вселюдської цивілізації - той духовний і моральний фундамент, на якому виростає особистість зі своїми індивідуальністю та національною ідентичністю. Кожен народ є творцем і володарем створених ним духовних цінностей, які становлять його національні святині, що з плином часу набувають все більшої ваги.

На початку XXI століття ми прагнемо відродити національну культуру та історію українського народу. Нагальним, великим і складним завданням постало формування духовного світу дітей - духовності, як провідної якості особистості. Важливим загальним фактором духовного життя українського народу стало у  свідомлення особливого значення могутнього духовно-творчого потенціалу української традиційної культури, яка є головним чинником морально-естетичного самооздоровлення і відродження національної самосвідомості, духовності народу, проявом ментальності, підґрунтям для розвитку професійного мистецтва.

У поєднанні з етнографічними, календарно-обрядовими традиціями, звичаями фольклорні твори відображають самобутню систему духовності і практично-дійового досвіду народного життя. У казках, піснях, думах, баладах та інших жанрах фольклору художньо відображені зразки, еталони національних духовних цінностей, самобутність української психології, які майже неможливо піддати математичним вимірам, статистичній обробці.

Для кожної дитини фольклор рідного народу — це висока і єдина школа національного світосприймання, яка починається з колисковими у перші місяці її життя і згодом сприяє усвідомленню нею себе як представника своєї нації. Це специфічна духовна школа, засоби впливу якої на емоції, почуття, розум дитини є незамінними. Фольклорні образи, ідеї, символи, відображені в них моральні згустки відіграють величезну роль у пробудженні і розвитку національної свідомості і самосвідомості.

Першим з видатних педагогів минулого в Україні, хто осягнув сутність виховання та народної педагогічної мудрості і сказав про неї своє ваговите слово, був філософ-просвітитель і поет-гуманіст другої половини XVII ст. Г.С. Сковорода, який відмітив особливу виховну силу народної творчості у вихованні дітей. Ідеями моральності, народності проникнуті його вірші, пісні, байки, діалоги, трактати і притчі.

В кінці XVІІІ ст. глибокі знання духовної культури українського народу дали можливість письменнику І.П. Котляревському на сторінках своїх творів висвітлити ряд важливих положень моральності. І.П. Котляревський сам брав участь у народних зібраннях і розвагах, записував фольклорні твори, вивчав побут, звичаї, обряди, повір'я, перекази українців і з цієї школи виніс він глибокі знання малоруського народу.

В нерозривній єдності з народною мудрістю, вираженою в фольклорі, вбачав своє життя, діяльність вчений-педагог, письменник й історик А.В. Духнович. Він першим широко представив український фольклор у створених ним шкільних підручниках, букварях, книгах і календарях для народного читання. На думку Духновича, впливовим засобом у вихованні молоді в дусі народності має бути також народна пісня, що пробуджує і розвиває любов до рідкого краю.

Важливе значення у вихованні підростаючого покоління засобами фольклору має трактування народної творчості великим українським генієм,

поетом Т.Г. Шевченком. Досить важливе значення фольклору в моральному становленні дітей Т.Г. Шевченко переконливо розкрив на прикладі свого особистого життя.

К.Д. Ушинський рекомендував знайомити дітей з фольклорними творами, оскільки вони допомагають пізнавати ту чи іншу грань народного життя, є джерелом моральності. Він високо цінував роль народних приказок у вихованні підростаючого покоління, відмічав, що в них, як у дзеркалі, відобразились усі сторони життя народу: домашня, сімейна, польова, лісова, суспільна його потреба звички, його погляд на природу, на людей, на значення всіх явищ життя.

Фольклор слід вивчати не як сукупність його видів і жанрів, а як саме життя народу від найдавніших часів до сьогодення, як цілісний духовний, матеріальний та практичний світ людини.

У попередні десятиліття у музичному вихованні часто домінували однобічність, поверховість, втрачався комплексний підхід до формування цілісної особистості, зокрема засобами українського фольклору. Педагогів спрямовували розглядати фольклор в основному лише як одне з джерел пізнання соціальної боротьби народу в минулому. Насправді ж фольклор є невичерпним джерелом пізнання історії рідного народу, скарбницею його духовності, національного характеру і світогляду, важливим засобом народної педагогіки, комплексного впливу на підростаючі покоління.

Все згадане вище обумовлює актуальність та необхідність використання музичного фольклору на уроках музики в початкових класах. Адже музика є складовою частиною народної творчості, тому повноцінне сприймання пісенних жанрів неможливе без їх зв’язку з іншими видами фольклору.

 

РОЗДІЛ І

Вплив українського дитячого музичного фольклору

 на розвиток дитини

1.           Музичний фольклор як невід'ємна частина навчально-виховного процесу молодших школярів на уроках музики

Українська нація вважається однією з наймузичніших у світі. Отже засвоєння українського народного дитячого фольклору дітьми грунтується на наявності у них природних схильностей, закладених генетично. Пісенний матеріал орієнтує дитину на успішність навчання та здоровий спосіб життя, викликає у неї позитивні відношення до всього доброго, прекрасного, часом переконує сильніше, ніж будь-яка інформація.

Інтерес наукової спільноти до розробки системи виховання, заснованої на народних традиціях спостерігався, ще наприкінці XIX століття. Відомо, що Г.Сковорода, В.Сухомлинський, К.Ушинський неодноразово відзначали, що виховання дитини повинно ґрунтуватися на культурно-історичних цінностях нації. Зокрема, Г.Сковорода одним з перших пропонував застосовувати народні традиції у виховному процесі. Вчений надавав виняткового значення фольклору і пісенним музичним традиціям. Свої знання народних звичаїв та їх ключової ролі у вихованні Г.Сковорода виклав у трактатах і поетичних творах ("Благодатний Еродій", "Убогий жайворонок").

"Починати роботу треба від тієї музики, що особливо близька роду, від його народної пісні", - зазначає А.Усова. Вона підкреслює, що вплив фольклору на розвиток музичних здібностей дітей незаперечний. За допомогою малих форм фольклору можна вирішувати практично всі задачі методики формування музичних здібностей і поряд з основними методами і прийомами музично-естетичного розвитку молодших школярів можна і потрібно використовувати цей найбагатший матеріал словесної творчості народу. До аналогіях висновків прийшли вітчизняні дослідники З.Василенко, Л. Волинець, С. Грица, А. Зінченко, І. Іванова, Н. Комарова, І. Пєша та ін.

         Як зазначено в «Концепції національного виховання», визначальним є принцип народності виховання, що зумовлює потребу у формуванні насамперед національної свідомості, любові до рідної землі і свого народу.

Один із шляхів духовного відродження України — прилучення школярів до українського літературно-музичного фольклору. В останні роки підвищується інтерес до народної творчості. Так, у школах України впроваджено новий предмет — народознавство, організовують спеціальні фольклорні класи. Проте, на нашу думку, знати й розуміти історію України й народну творчість повинні не тільки учні, які вчаться у фольклорних класах, а й усі, хто живе в Україні, оскільки це — моральний обов'язок будь-якої культурної людини.

У праці «Серце віддаю дітям» В. Сухомлинський розповідає про той добродійний вплив, який справило на його вихованців виконання українських народних пісень. Рідна пісня, визначаючи поетичне бачення навколишнього світу, допомогла виховати в дітей естетичне ставлення до природи, тонкість сприймання, емоційну чуйність. Крім того, пісня розкрила перед дітьми рідне слово як величезне духовне багатство українського народу.

Побутують різні жанри української літературно-музичної народної творчості: пісні, частівки, забавлянки, заклички тощо. Так, у простих і ласкавих колискових піснях виражено щиру любов до дитини. Колискова пісня, народжена реальними потребами дитячого віку, коли тривалий і міцний сон — умова нормального розвитку, є першим художньо оформленим зверненням до дитини. Наприклад:

 

Ой щоб спало — щастя мало,              А рісточки у кісточки,

Ой щоб росло — не боліло,               Здоров'ячко у сердечко.

На серденько не кволіло.               А в роточок говорушку,

Соньки-дрімки в колисоньку,            А в ніженьки ходусеньки,

Добрий розум в голівоньку,               А в рученьки ладусеньки.

 

У багатьох колискових піснях є епізоди, пов'язані з тваринами, близькими дитині: котиком, мишкою, бджілкою, наприклад «Котику сіренький», «Ой ну, коту, коточок», «Котик волохатий».

Колискові пісні мають неабияке педагогічне значення. З перших днів життя дитина слухає мелодію, що сприяє розвиткові її музичних здібностей.

Під впливом материнського голосу в неї розвиваються естетичні почуття, емоційність: адже вона не тільки слухає голос матері, а й бачить її обличчя, усмішку. Колискові пісні приваблюють своєю простотою, безпосередністю, ніжністю, співучістю. На їхній основі можна виховати любов до тварин, птахів, комах, естетичне ставлення до природи, що може вплинути на виховання таких важливих моральних рис, як доброта, чуйність.

Розучування колискових пісень корисне і для формування співацьких навичок кантиленного звучання. Крім того, пісні цього жанру, мабуть, більше, ніж інші, можуть бути використані в побуті: дитина проспівує їх, заколисуючи молодшого братика або сестричку.

Виховне значення мають також жартівливі пісеньки. Вони допомагають дитині уважніше засвоювати правила хорошої поведінки, бути терплячою, відучитися вередувати. Наприклад пісенька «Мала білочка»:

Мала білочка по ліщині скаче,

Білі горішки у торбину мече.

Плаксивим дітям дала по лушпинці,

А діточкам чемним — те, що всерединці.

  Жартівливі пісні, як й інші жанри дитячого літературно-музичного фольклору, є незамінним засобом розвитку мовлення дітей. Вони допомагають сформувати естетичний смак, виховати любов до української мови, сприяють розвиткові дитячої творчості.

Більшість жартівливих пісень-забавлянок цікава за змістом, різноманітна за художнім задумом. Події в них відбуваються динамічно, що відповідає психофізіологічним особливостям дітей:

 

          Куєм, куєм ніжку,

 Поїдем у доріжку.

 Треба коня підкувати,

 Будем в баби ночувати.

   Завдяки наведеним особливостям забавлянки сприяють розвиткові в дітей почуття ритму, збадьорюють, спонукають до активних дій.

Здавна існують і примовки — короткі, переважно віршовані звернення до тварин, птахів і комах, імітування пташиних голосів. Вони облагороджують серця дітей, об'єднують їх з природою, вчать дбайливо ставитися до всього живого .

Стимулюють розвиток творчої фантазії дітей лічилки, які можуть бути потішними й поетичними.

Гаруль, гаруль, гарулька!

Десь там моя зозулька

По полю пролітала

І пір'ячко збирала.

За допомогою лічилок можна розширити словниковий запас дітей, розвинути чутливість до змістових та інтонаційних відтінків слів. Важливо, що діти не тільки використовують лічилки, а й самі їх придумують.

Привертає увагу дітей такий оригінальний жанр народно-літературної творчості, як загадка. Народні загадки розкривають особливості рідної мови, вчать мислити. Але не тільки мисленню й мовленню сприяють загадки. Вони поетизують для дитини навколишній світ, розкривають такі особливі явища, які могли б залишитися непомітними. Наприклад:

Звечора вмирає, вранці оживає.

Хто малюнок на вікні уночі зробив мені?

Впаде з неба — не розіб'ється,

Впаде в воду — розпливається.

Цікаве заняття для дітей — заучування і промовляння скоромовок: «Роса росить ноги босі», «Ворона проворонила вороненя», «Босий хлопець сіно косить» та ін. Основне значення скоромовок у тому, що вони розвивають у дітей зосереджену увагу й дикцію.

Отже, естетико-педагогічне значення українського дитячого фольклору багатопланове: він сприяє розвиткові мислення, мовлення, уяви, вихованню моральних чеснот, емоційної чуйності й почуття гумору.

Пісні, що їх виконують самі діти, відображають дитяче світосприймання.  Пісні-казки – музично-поетичні твори, в яких навколишній світ розкривається за допомогою фантастичних образів тварин. Герої пісень-казок жнуть, молотять, косять, тобто працюють, приваблюючи дитячу увагу до основного змісту життя людини – праці. Тематика пісень-казок найчастіше жартівлива, а головними персонажами є тварини, серед яких півник, жучок, котик, журавель.

 

 1.2. Врахування вікових особливостей молодших школярів у процесі вивчення музичного мистецтва

     Психічний розвиток молодшого школяра, формування його особистості є біологічно і соціально зумовленим процесом. За даними Г.Костюка, „онтогенез людського організму визначається біологічною спадковістю, онтогенез особистості — соціальною спадковістю". Ці дві детермінанти тісно пов'язані в процесі розвитку людини. Біологічна спадковість має своїм джерелом генетичний апарат людини, що сформувався в процесі біологічної еволюції і визначає розвиток організму. Соціальна спадковість представлена сукупністю культурних досягнень людства, накопичених у процесі його історичного і суспільного розвитку.

У молодшому шкільному віці триває функціональний розвиток нервової і серцево-судинної систем, органів дихання, шлункового тракту тощо. З фізіологічного погляду цей віковий період — відносно спокійний, ріст і розвиток відносно рівномірні .

Процеси гальмування в молодших учнів переважають над процесами збудження частіше, ніж у дошкільнят, що створює важливі фізіологічні передумови для формування таких вольових якостей, як здатність коритися вимогам, виявляти самостійність, утримуватися від небажаних вчинків, контролювати себе. В учнів початкових класів рухливішими стають нервові процеси, завдяки чому діти можуть швидко змінювати поведінку відповідно до обставин, легше звикають до незнайомих людей, нових видів діяльності.

Змістовну характеристику навчальної діяльності молодших школярів знаходимо в працях Г.Люблінської, Г.Костюка, 0.Скрипченка, Н.Лейтеса. Психологи відзначають, що „діти цього віку, як правило, слухняні, з готовністю виконують вимоги дорослих. У них яскраво виявляється наслідувальність - важливе джерело успіхів у початковому навчанні. Молодші учні схильні до приучування та емоційного сприймання". Особливістю їхньої розумової діяльності є те, що вони часто обмежуються сприйняттям зовнішніх ознак, понять, явищ. Такі вікові особливості, як беззастережне підкорення авторитетові, підвищена сприйнятливість, вразливість, багато в чому визначають навчальні досягнення молодших школярів.

Учителі початкових класів відзначають зрослу поінформованість своїх вихованців про навколишнє життя. Багато дітей приходять до школи, вміючи читати, лічити, добре володіючи мовою. Однак непоодинокі випадки, коли інтелектуальний розвиток випереджає розвиток мотивації і вольових якостей. Характерна особливість молодших школярів — їхня «демократичність» у поводженні з учителем, мимовільність поведінки, невміння узгоджувати свої дії з нормами шкільного.

У розвитку дітей спостерігається зростання негативних тенденцій: невротичні реакції в поведінці, невміння зосередитися на роботі, прояви агресивності щодо ровесників і незнайомих людей. Ймовірно, що все це зумовлено складностями соціально-економічної перебудови суспільства. Багато сучасних дітей виховуються в умовах однодітної сім'ї, у сім'ях, де немає бабусь, дідусів. Це ускладнює умови їх соціалізації, збіднює внутрішнє життя в усіх його вимірах.

Під впливом навчання у молодших школярів розвивається теоретичне мислення, тобто вони засвоюють наукові поняття, закономірності, поступово оволодівають такими мислительними операціями, як аналіз, порівняння предметів, узагальнення істотних ознак і відкидання неістотних. Крім того, систематичне навчання сприяє і виникненню довільності психічних процесів, плануванню, контролю власних дій .

По-різному ставляться молодші учні до знань, нової інформації. У кожному класі є чимало дітей, які довірливо, з готовністю сприймають почуте, вбирають без обдумувань усе, що каже вчитель. У них постійна робоча установка: слухати, наслідувати, виконувати. Проте з перших днів навчання вчитель помічає дітей, які вирізняються ініціативністю, бажанням висловити власну думку. Все вони хочуть дослідити, побачити, випробувати.

Як і дошкільнята, молодші школярі — "чомучки". Вони часто запитують

дорослих: «Що це? Як це трапилося? Звідки взялося?», — і не задовольняються короткою відповіддю. Вони неодмінно хочуть знати причину події, обставини, як і що відбувалося тощо.

У сенситивний період «входження» в суспільство на формування індивідуального образу світу дитини впливають різноманітні чинники. Це насамперед атмосфера в родині, сакральний світ природи, а також світ казки і гри (більшість жанрів дитячого музичного фольклору — забавлянки, утішки, примовки, заклички, музичні ігри, веснянки, гаївки, пастуші ладкання, купальські, петрівчані, жниварські пісні, колядки, щедрівки, небилиці, безпосередньо казки, музичні казки тощо — є казковими та ігровими) та старовинні народні обряди, в яких можуть брати участь самі діти, спочатку як слухачі, а пізніше - як учасники ігрових дій, тим самим ідентифікуючи себе з культурою свого народу.

Успіх музичного навчання і виховання залежить від урахування вчителем вікових особливостей дітей, їх готовності до навчальної діяльності.

Готовність до навчання в школі — це передусім допитливість і вміння керувати своєю поведінкою, підпорядковувати її вимогам організації пізнавального процесу, колективної навчальної діяльності. Переважна більшість дітей, прийшовши до школи, володіє такою готовністю. їм властиве бажання і прагнення вчитися, вони охоче приймають нові правила поведінки й діяльності, виконують вимоги вчителя. У них яскраво виявляється наслідувальність — важливе джерело успіхів на початковому етапі навчання. Відома гострота і свіжість сприймання молодшого школяра, допитливість, яскравість уяви.

Спостереження за поведінкою дітей свідчать, що першокласники в цілому легко входять у роль школяра, успішно переключаються на навчальну діяльність. Разом з тим, їм властива легка збудливість, ранимість психіки, нестійкість мимовільної уваги, не сформованість, тендітність всього організму, швидка втомлюваність від постійного сидіння, одноманітної діяльності. Ця особливість визначає необхідність урізноманітнення діяльності дитини, її постійної активізації шляхом постановки нових завдань, залучення до іншої діяльності, чергування форм індивідуальної й колективної роботи.

У цьому віці багатшим стає емоційне життя дітей, накопичується певний життєвий і художній досвід. Як і дошкільники, молодші школярі дуже люблять мультфільми, охоче слухають казки, пригодницькі оповідання, вигадують неймовірні історії, фантазують. Дитяча уява створює надзвичайні сюжети для того, щоб зробити цікавішим життя, пояснити на свій розсуд те, що вони поки що не можуть осягнути й усвідомити.

Відносно добре розвинута наочно-образна пам'ять дітей: вони легко запам'ятовують те, що їх особливо вражає, що безпосередньо пов'язане з їхніми інтересами. Помітними стають вияви словесно-логічної пам'яті — діти краще запам'ятовують зрозумілий матеріал.

Мова першокласників досить розвинута — вони можуть у значних межах зрозуміти почуте, розповісти про побачене, висловити свої враження від якоїсь події, викласти свої думки, пояснити зміст знайомої гри, відчути виразність епітетів і порівнянь.

У дітей переважає наочно-дійове мислення і вони знаходять відповіді на запитання "чому?" і "як?" тільки в результаті виконання певних практичних дій. Пояснення вчителя, навіть підкріплені найрізноманітнішим наочним матеріалом, не будуть ефективними, якщо учень не спробує зробити все сам.

Безпосередній процес засвоєння нового матеріалу, в який вони так легко й охоче включаються на уроці, триває успішно лише 3 - 5 хвилин, після чого наступає втомленість, слабне увага. Водночас діти у цьому віці здатні тривалий час брати участь в ігровій діяльності, особливо ролевій, що має мету, завдання, певні правила. Від такої гри легко перейти до гри дидактичної, яка на уроках у 1-му класі має посісти чільне місце,

Відомий грузинський педагог Ш. Амонашвілі у зв'язку з цим зазначав, що "якщо ми забудемо про те, що діти не можуть розлучитися зі своєю потребою гратися, то зробимо нашу методику не добрим путівником їх у світі пізнання, а бездушною мачухою... Почуття вільного вибору, як мені здається, складає психологічну основу гри. Однак це не означає, що, користуючись правом вибирати, дитина віддає перевагу тільки таким формам активності, які не будуть пов'язані з труднощами. Вибираючи гру, дитина тим самим приймає і пов'язані з нею труднощі, стає цілеспрямованою, вольовою, зосередженою у

їх подоланні, що робить гру емоційно забарвленою і вмотивованою. Що поганого, коли процес навчання дитина буде переживати так само, як вона переживає гру? Тоді ми будемо говорити не про ігрове навчання, а про навчання, що ґрунтується на позиціях самих дітей, на переживанні дітьми у цьому процесі почуття вільного вибору. Адже радіє дитина грі! Вона має радіти і навчанню! А таку радість повинні приносити їй ми — педагоги, вихователі, вчителі".

Нерідко вважається, що у дитини спочатку розвивається конкретне мислення, а вже потім — абстрактне. Така позиція надто прямолінійна, оскільки означена послідовність розвитку конкретного й абстрактного в мисленні дитини досить умовна. Дитина спостерігає, порівнює, виділяє істотні ознаки, аналізує, узагальнює, щось відкриває для себе, тобто, в її свідомості відбувається значна робота по осмисленню того, що відбувається навколо неї. Тому не слід недооцінювати здібностей дітей до абстрактного мислення. Адже навіть дошкільники нерідко вражають досконалістю й логічністю своїх суджень стосовно того, що їх зацікавило. Згадаймо численні приклади блискучого логічного мислення дітей, зібрані в книзі К.Чуковського "Від двох до п'яти".

В межах означених можливостей першокласників спостерігаються значні індивідуальні відмінності, пов'язані з фізіологічними особливостями, станом здоров'я, умовами життя,і діяльності, культурним рівнем сім'ї тощо. Відтак і готовність дитини до навчання в школі може бути різною.

Водночас можна виокремити й загальні риси музичного розвитку, властиві першокласникам:

1. Діти мають певний досвід спілкування з музикою, різноманітнішою стає музична діяльність. Виконання пісень і танців, утілення музично-ігрових образів у русі набуває виразності, що свідчить про змогу учнів передати своє ставлення до музики. У них з'являються улюблені пісні, танці, ігри, вони здатні навіть мотивувати свої музичні вподобання, оцінювати твори, виявляти художні інтереси. У дітей помітними стають вияви музичних здібностей, особливо в царині мелодійного слуху. Учні можуть впізнати знайому пісню, визначити не тільки характер музики, але й її настрій. У них поступово налагоджується вокально-слухова координація, диференціюються слухові відчуття — більшість дітей здатна розрізнити високі й низькі звуки в інтервалах квінти, кварти, терції.

2. У сфері сприймання музики можливості дітей досить широкі: їм доступні такі основні жанри, як пісня, танець і марш, близька музика зображального характеру. Через незначний обсяг довільної уваги першокласників, твори повинні бути невеликими за обсягом, з яскравим музичним образом.

3. У сфері співу можливості дітей залежать від попередньої музичної підготовки: їх співацький діапазон може складатися від кількох звуків до октави і більше. Водночас у всіх дітей голосовий апарат ще не сформувався, дуже тендітний, змикання складок крайове. Це вимагає обережного й послідовного розвитку діапазону голосу, обмеження сили звучання.

4. У сфері творчості можливості першокласників такі: вони легко відгукуються на різні творчі завдання, можуть імпровізувати на заданий образ, створювати ритмічні й мелодичні імпровізації на дитячих музичних інструментах, інсценізувати знайому пісню або інструментальну п'єсу зображального характеру.

Отже, молодший шкільний вік багатий на приховані можливості розвитку, які важливо своєчасно помітити і підтримати. Однаково недопустимо вважати першокласників менш розвиненими, ніж вони є насправді, як і перебільшувати їхні можливості. Вдумливе ставлення до вікових особливостей, фізичного і психічного розвитку дітей дасть учителеві можливість цілеспрямовано, без шкоди для вихованців здійснювати їхнє музичне навчання і виховання.

 

РОЗДІЛ ІІ

Український дитячий пісенний фольклор як засіб формування вокально-хорових навичок в учнів початкових класів

2.1.  Зимові календарно-обрядові пісні

Корисним є прилучення молодших школярів до українських народних пісень через ознайомлення їх з давньослов'янськими календарними обрядами. Завдяки своїм художнім особливостям календарні обрядові пісні можуть бути використані в музично-естетичному вихованні дітей.

У вступі вчитель говорить, що наші предки були сміливими, працьовитими людьми, але явища природи були для них незрозумілими й таємничими. Світ поставав перед ними як створіння, що підстерігає людину на кожному кроці. Тому людям здавалося, що ними керують якісь вищі, невідомі сили. Добробут стародавніх слов'ян залежав здебільшого від урожаю. Не знаючи причин потопів, бур, граду, люди вважали, що на небі живуть численні боги, які карають або милують. Наші предки дуже хвилювалися за врожай і за власну долю; якщо все було гаразд, їхня радість не знала меж: вони влаштовували гучні свята з карнавальними походами, тобто переодяганнями, піснями, танцями, театралізованими дійствами.

Розповідаючи про зимові календарні обряди й пісні, вчитель підкреслює, що український народ з давніх часів зберіг традиції свят. З ними були нерозривно пов'язані й пісні, якими супроводжували зустріч Нового року, прихід весни, збирання врожаю.

Учитель: Холодною зимою пізно світає. Не встигне день в усій красі з'явитися, як його виганяють присмерки, а за ними й довгі зимові ночі. Але ось настає найкоротший день, після якого відбувається злам у природі, і день поволі довшає. Згідно з уявленнями стародавніх східних слов'ян у цей час відроджується сонце. 24 грудня, напередодні зимового сонцестояння, тишу поселень порушували пісні, сміх, жарти. Вулицями ходили групи дітей, парубків і дівчат. Біля кожної хати вони співали вітальні пісні, величали господарів, бажали в Новому році доброго врожаю, колядували.

Учитель виконує колядку:

Колядин, колядин,

Я у батька не один,

По колінця кожушок,

Дайте, дядьку, п'ятачок.

Колядників господарі обдаровували гостинцями, іноді й грішми, сподіваючись на добрий врожай.

Чимало людей збиралося вечорами в хатах на ігрища, неодмінними учасниками яких були переряджені, що зображали козу, ведмедя, журавля. Образ кози для стародавніх слов'ян уособлював покровителя полів і пасовищ. В Україні роль кози найчастіше виконував парубок, одягнений у кожух навиворіт. «Коза» весело махає хвостом, зачіпає присутніх, буцається рогами і співає.

Учитель виконує пісеньку, діти переказують її зміст, а потім розучують:

Го-го-го, коза, го-го, сірая,

Ой, розходися, розвеселися

По сьому дому, по веселому.

Де коза ходить — там жито родить.

Де коза рогом — там жито стогом.

Де коза туп-туп — там жита сім куп.

Напередодні старого Нового року, 13 січня, відзначали Щедрий вечір. Парубки й дівчата ходили по хатах, бажали господарям щедрого вечора й доброго здоров'я. І знову Коза з веселою компанією заходила в хату і, стрибаючи, несподівано падала й помирала. Після «чудодійного зцілення» вона оживала й під веселу щедрівку знову бадьоро стрибала по селу.

Учитель співає початкові фрази щедрівки.

Щедрик, щедрик, щедрівочка,

Прилетіла ластівочка.

Потім пропонує дітям проспівати мелодію, допомагаючи їм визначити, що основний мотив повторюється чотири рази. Далі пропонує учням послухати її в обробці М. Леонтовича:

Учитель: Постарайтеся почути, діти, хто виконує цю пісню: соліст чи виконавський колектив, і як з маленького зерна-інтонації виріс музичний твір (бесіда про пісню).

Тепер послухаємо ще одну щедрівку, а ви скажете, що вам сподобалося в ній (звучить пісня «Ой сивая зозуленька» у виконанні вчителя).

Ой сивая тая зозуленька.

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я!

Усі сади та і облітала,

А в одному та і не бувала.

А в тім саду три тереми.

А в першому — красне сонце,

А в другому — ясен місяць,

А в третьому — дрібні зірки.

Ясен місяць — пан господар,

Красне сонце — жона його.

Дрібні зірки — його дітки.

(Приспів повторюється після кожного рядка.)

— Чуєте, діти, як красиво й поетично творили люди? Які гарні, незвичайні для нас порівняння вони використовували.

Учитель звертає увагу на художні особливості літературного тексту, на

характер музики. Цю щедрівку можна розучити з дітьми у класі.

 

2.2  Весняні календарно-обрядові пісні

   На одному з уроків на початку березня було б корисно провести бесіду про Масницю. Вона може бути орієнтовно такою :

Учитель: Діти, чи знаєте ви, яке передвесняне свято з незапам'ятних часів було найвеселішим?.. Правильно, Масниця. Це свято тривало цілий тиждень. У понеділок Масницю зустрічали. У вівторок проводили різні ігрища: катання з льодових гір, поїздки на конях тощо. Середу називали «ласункою»: в цей день ласували масничними стравами. А як, на вашу думку, чому головною стравою були млинці?.. Ви, напевне, помітили, що млинці круглі, наче сонце. А ми з вами пам'ятаємо, що багато явищ природи люди ще не могли зрозуміти й тому обожнювали їх. Наймогутнішим божеством, якому поклонялися стародавні слов'яни, було сонце, або, як його називали, бог Ярило. На честь Ярила створено чимало пісень, що дійшли й до наших днів. Наприклад, «Пісня про сонечко»:

          Сонечко, сонечко,

Глянь нам у віконечко,

Усміхнись, до діток малесеньких

Своїм ясним личеньком повернись.

— Сподобалась вам ця пісенька?.. Чи бажаєте її розучити?..

Діти звичайно погоджуються розучити пісеньку, називаючи її доброю й ласкавою. Після виконання пісні вчитель продовжує свою розповідь:

— І люди вірили, що коли на Масницю вони спечуть багато-багато млинців, то яскравіше світитиме сонце і швидше прийде весна.

Четвертий день Масниці називався «розгуляй-четвер». У п'ятницю й суботу ходили в гості. У неділю — останній день Масниці — влаштовували проводи зими. Може, хтось із вас знає, як проходить цей обряд?

— Робили солом'яник, який спочатку вшановували, а потім виносили за околицю і спалювали.

— Люди вірили, що зима злякається й більше не прийде до них. Іноді солом'яник встигає сказати людям, що в наступному році повернеться, як це було в опері «Снігуронька» відомого композитора М. Римського-Корсакова (корисно послухати фрагмент сцени «Проводи Масниці»).

Кілька березневих уроків доцільно присвятити ознайомленню дітей з весняними календарними звичаями й піснями.

Учитель: У березні весна дуже поспішає до людей, але зима її не пускає. І хоч зима в знесилій злості заковує льодом звечора несміливі проталини й розмальовує вікна вночі фантастичними візерунками, вдень її сили слабшають, і весна дедалі частіше нагадує про себе капанням, що дзвенить на сонечку. Нарешті люди дочекалися весни.

А який, на вашу думку, діти, настрій буває в людей на початку весни? Правильно, веселий, бадьорий — адже навесні пробуджується природа, і так красиво стає навколо. Щоб наблизити прихід весни, в день весняного рівнодення (22 березня), коли день і ніч тривають 12 годин, за околиці сіл виходили діти й дівчата закликати весну. Вони тримали фігурки птахів, що були випечені з тіста. Діти підкидали «птахів» угору, саджали їх на високі жердини, розмахуючи ними, і співали пісні-заклички. Фігурки виготовлених пташок нагадували, що скоро прилетять справжні птахи.

         Ой летіла зозуленька через сад,

Через сад, розпустила пір'ячко

На весь сад, на весь сад.

Ой хто теє пір'ячко підбере,

Підбере, той сивую, зозуленьку

Забере, забере.

  У давні часи люди вірили: якщо дружно покличуть весну, зрадіють, що вона наближається, то вона й прийде скоріше. Іноді закликали навіть під час проводів Масниці, як, наприклад, у відомій вам опері «Снігуронька».

Звичай закликання весни відтворений у багатьох українських веснянках. Закликали весну дівчата, як правило, на узвишші або на березі річки. Співали голосно, щоб їх почули широкий степ і темний ліс, високі пагорби і швидка річка. Діти, спробуймо й ми з вами заспівати веснянку, може, весна почує і швидше до нас прийде.

Учитель виконує веснянку, потім розучує з дітьми:

Вийди, вийди, Іванку,

Заспівай нам веснянку.

Зимували, не співали,

Весну дожидали.

У бесіді з'ясовується, що характер веснянки спокійний, ласкавий, темп неквапливий. Хтось із учнів, звичайно, помічає, що в пісні не відчувається радісного настрою, вона трохи сумовита.

— Правильно, діти. Зимою людям було сумно без пісень, але як тільки з'являться перші сонячні промені, сум обов'язково минеться. Зараз ми послухаємо дуже красивий і відомий музичний твір, а ви скажете, чи не звучала в ньому знайома мелодія, а якщо так, то що в ній змінилося ?

Лунає фінал Першого концерту для фортепіано з оркестром П. Чайковського.

— Діти, чи звучала в цьому творі знайома музика?

— Так, ми впізнали веснянку, котру тільки що розучили.

— Правильно, молодці. Але вона звучить по-іншому, чи не так ? Що ж у ній змінилося ?

— Вона звучить у швидшому темпі.

— Багато звуків у ній виконано уривчасто, окремі — підкреслено.

— Так, правильно, і це надає мелодії енергії й завзяття, чи не так?.. Ось як композитор допоміг нам розвіяти сум, і ми віримо, що незабаром прийде весна і принесе нам радість.

 

2.3 Літні календарно-обрядові пісні

У травні доцільно ознайомити учнів з літніми календарними звичаями, обрядами й піснями.

— Ми з вами, діти, вже знаємо, що в давні часи люди дуже любили природу. Дівчатам найбільше подобалася берізка, а, як на вашу думку, чому? (Учитель показує малюнок берізки.)

— Тому що вона дуже красива, ніжна.

— Так, діти. Дівчата прикрашали берізку різнокольоровими стрічками, водили навколо неї танок, співали пісні. Вони дуже ласкаво зверталися до дерев: осинонько, берізонько. Прикрашену берізку в окремих місцевостях називали «русальницею». Хати цього дня прикрашали зеленими гілочками, підлогу посипали запашною травою. Землероби сподівалися, що, поклоняю-чись у цей день природі, вони прилучаються до життєдайної сили оновленої землі. Свято цвітіння молодої рослинності відзначали на початку літа. У цьому випадку давнє, ще дохристиянське свято «семик» збігалося в часі з пізнішим християнським святом «Трійці».

Чимало пісень створили люди про красиву й струнку берізку. Одну з них ми з вами вже знаємо: може, хтось пам'ятає?.. Правильно, це російська народна пісня «Во поле береза стояла». Давайте повторимо її (діти виконують пісню). Сьогодні я пропоную вам розучити пісню українського композитора А. Філіпенка на вірші Т. Волгіної «Берізонька». Послухайте її, будь ласка, і постарайтеся побачити й відчути те, про що в ній співається (учитель виконує пісню).

Відбувається стисла бесіда про зміст пісні й засоби музичної виразності. Увагу дітей звертаємо на поетичний текст: дивлячись на берізку зі зламаними гілочками, ми б хотіли заговорити з нею, нібито вона нас розуміє, і пожаліти її. Ми радіємо, що змогли її вилікувати.

Розучивши пісню на уроці, можна виконати її як танок.

Розповідаючи про літні народні обряди, варто приділити увагу такому цікавому й таємничому дню, як свято Івана Купала.

Учитель. З кожним днем сонце світить яскравіше. Настає найдовший день у році — 24 червня, день Івана Купала. Це було одне з найважливіших свят, а всі обряди цього дня пов'язані з водою. Якщо на зорі в день Івана Купала викупатися в річці чи в озері, то таке купання, як тоді вважали, має цілющу силу. Відкрию вам секрет: у купальську найкоротшу ніч не можна спати. Навіть пісня така була:

 

 

 

— А хтось здогадався, чому в купальську ніч не можна спати? Цієї ночі оживає і виповзає вся нечиста сила — відьми, перевертні, водяні, лісовики тощо. Відьми псують хліби, водяні намагаються затягнути когось під воду, лісовик лякає людей, які увійшли в ліс. Тому в день Івана Купала треба бути дуже обережним.

У наших предків були різні повір'я, пов'язані з цим святом. Збирали трави й квіти, говорячи так: «Земле-мати, благослови мене трави брати, і трава мені мати!» Бачите, діти, як дбайливо і з якою любов'ю ставилися люди до квітів і трав! Діти, давайте разом з вами повторимо це звернення до матінки-землі, а якщо літом хтось із вас в селі збиратиме трави, то повторюйте, будь ласка, його, і ви всім серцем відчуєте, яка красива наша земля і як треба берегти природу (діти повторюють). Трави й квіти, зібрані в Іванів день, висушували і зберігали, бо вважали їх цілющими. Ними лікували хворих, боролися з нечистою силою, їх кидали в піч під час грози, щоб убезпечити хату від блискавки.

Дівчата плели віночки з квітів і, загадавши бажання, пускали їх пливти по річці, спостерігаючи, потонуть вони чи ні. І при цьому наспівували:

 

 

 

Пісні, що їх діти почули на цьому уроці, можна розучити з ними й надалі використати як розспівки.

— Про свято Івана Купала ми ще поговоримо на наступному уроці.

Народних звичаїв у день Івана Купала так багато, що про всі важко й згадати, і всі вони пов'язані з нашою чудовою природою. Але головним героєм рослинного світу стає в цей день папороть (учитель показує малюнок). Діти, хто із вас бачив її коли-небудь? Подобається вона вам? Яка красива, чи не так? Так ось, папороть — дуже незвичайна рослина. її квітка розкривається лише на кілька хвилин і тільки опівночі на Іванів день; вона допомагає людям побачити всі скарби, навіть ті, що сховані глибоко в землі. Одначе дістати таку квітку ой як важко.

За давньою легендою, з цією квіткою такі чудеса відбуваються десь близько опівночі з листків папороті починає, хитаючись, рости брунька. Рівно о дванадцятій годині ночі брунька з тріском розривається, і з'являється вогненно-червона квітка, така яскрава, що на неї неможливо дивитися. Але тільки хтось простягне руку, щоб дістати її, чиясь незрима сила раптом зриває квітку. Розповідають, що під час цвітіння папороті чути начебто голос нечистої сили, яка не хоче допустити людину до рідкісної рослини. Вона не просто красива, вона — чарівна! Хто зуміє зірвати квітку папороті, матиме величезну владу, перед якою безсилими будуть і могутні володарі, і нечисті духи; він зможе увійти в будь-яку скарбницю, бо двері самі відчиняться перед ним, треба тільки прикласти до замка чудову квітку...

Діти, а ви хотіли б розучити пісню про цю квітку? Вона так і називається — «Чарівна квітка». Уявіть собі, що ми опинилися в дрімучому лісі. Ми знаємо, що десь тут є папороть. Послухаємо пісню, але раніше скажіть: якою, на ваш погляд, вона має бути ?

— Ніжною, красивою, доброю.

— Правильно, але ще й сумною — адже так важко знайти чарівну квітку. Саме таку пісню створили композитор Ю. Чичков і поет М. Пляцковський (учитель виконує пісню «Чарівна квітка»). Сподобалася пісня, діти? Тоді давайте розучимо її — може комусь із вас пощастить знайти чарівну квітку.

 

2.4 Осінні календарно-обрядові пісні

Учитель: Нарешті настає час, коли хлібороби бачать результати своєї праці — жнива. До них у давнину готувались, як до великого урочистого свята. Уявіть собі теплий ранок. Сонечко ще не зійшло, а люди, охайно вдягнені, вже йдуть на роботу. Це — перший день жнив. Як, на вашу думку, діти, працювати на полі важко?.. Звичайно. Особливо жінкам. Тому в перших піснях-зажинках величають працьовитих жінок, перший сніп, бажають почати роботу в добрий час, провіщають хороший врожай. Але хто ж допоможе людям? Адже ж у полі тільки пташки/ На їхню допомогу й сподіваються!

Ось сонечко вже високо, стає жарко. Як тяжко працювати — від зорі до зорі! Люди в ті часи були працьовитими, вони втомилися, але роботу не кидають. Адже «хліб — всьому голова!» Кому ж розповісти, як важко ? Хто краще за всіх зрозуміє? Звичайно ж, сонечко! Адже воно завжди розуміло людей.

Вслухайтеся в ці ласкаві слова. Скільки в них чарівності:

Яке ти, сонечко, недогадливе.

Та й на мене, молоду, а неспогадливе.

Ой чому ти да пізненько не зіходило?

Ой чому ти да раненько не заходило?

Да вже ж мої рученьки наробилися,

Да вже ж мої да очечки надивилися,

Да вже ж мої да ніжечки находилися,

Да вже ж моя головочка од вітру шумить,

Да вже ж моє біле личко од сонця горить.

 

Але ось усі труднощі позаду. Дожинають останній сніп, зв'язують його червоною стрічкою і з піснями несуть додому. Останній сніп — запорука нового хорошого врожаю: вилущене з нього зерно першим ляже в землю під час осінньої сівби. За стародавнім звичаєм женці після роботи лягали на землю й качалися, щоб повернути собі силу — ми ж пам'ятаємо, що люди вірили в животворну силу землі. Із останнього колоса плели ще й вінок, який символізував завершення роботи; його несла в село найкраща жниця. У піснях величали працьовиті руки, знов лунали урочисті поетичні порівняння: віночок — як сонце, як золото; він світить, як зірка.

Ось одна з пісень-обжинків (на початку жнив пісні називалися зажинками, у кінці — обжинками). В цій пісні віночок ніби оживає й розмовляє з людьми. Послухайте, діти, що ж віночок говорить:

 

Ой котився віночок по полю, по полю.

Та й просився в женчиків додому, додому.

Ой ідіте, женчики, ходою, ходою,

Візьміть мене, женчики, з собою, з собою.

Щоб не припав я в полі росою, росою.

Бо як в полі росою припадете,

То й додому на вечерю не дійдете...

 

— Віночок каже женцям, що вже час іти додому та його з собою брати,  адже незабаром роса з'явиться, і люди не встигнуть до вечері.

Зверніть увагу, діти: віночок не просто говорить, а просить женчиків. Це пісня-прохання.

Роботу закінчено, і свою радість люди виражають у піснях, наприклад:

 

Ой до кінця, женчики,

До кінця, до кінця,

Щоб вижати пшениченьку

За сонця, за сонця.

Не барися, господарю,

Не барись, не барись.

 

Ой вийди-но на нивоньку

Подивись, подивись.

Нехай твоє серденько

Радіє, радіє,

Бо вже наша пшениченька

У снопах жовтіє.

Спробуймо заспівати цю пісню?..

— Після жнив у традиційній ході можна було побачити музикантів, які жваво роздували волинки, дзвеніли цимбалами, завзято грали на скрипках. Радісним святом закінчувався трудовий рік землероба (слухання інструментальної музики).

 

РОЗДІЛ III

Методичні рекомендації щодо використання музичного фольклору на уроках музики у початковій школі

 

На практиці застосовуються методи музично-естетичного виховання як найефективніший засіб реалізації форм народного виховання на уроках музики.

Метод наведення, суть якого полягає у такому доборі музичних творів і бесід, що дають змогу "непомітно для слухачів ввести їх у середовище дії чинників, на які бажано звернути увагу", Б.В.Асаф'єв вважав основним у вихованні в школярів слухових асоціацій та усвідомленого ставлення до музики. Він закликав до обережності у доборі як музичних творів, так і навідних на сприймання музики впливів. "У тому-то й завдання виховання слухових навичок, - писав учений, — щоб, не переносячи одразу в абсолютно чуже середовище і поступаючись де в чому набутими звичками, вміло спрямовувати роботу до розумної мети". Для молодших школярів на уроці музики можна використати такі бесіди,а саме музичні,які побудовані на стародавніх народних звичаях, обрядах і піснях,допоможуть учителеві підготувати дітей до сприймання творів хорової, оперної та симфонічної музики.

Підготовці учнів до сприймання музики сприяє вступне слово вчителя. Воно має бути лаконічним, емоційним, образним. Затяжне, навіть цікаве вступне слово знижує напруженість уваги при слуханні музики. Щоб не гальмувати активності дітей, не заважати самостійності у спостереженні Якщо після запитання вчителя більшість учнів піднімав руку, бажаючи висловитися, доцільно запропонувати їм відповісти всім одночасно за знаком учителя. Як зазначав Д.Кабалевський, у таких колективних відповідях є дві позитивних сторони: по-перше, всі діти, які готові до відповіді, зможуть висловитися і отримати задоволення від цього; по-друге, учні, не готові до відповіді, також подумки приймуть участь у колективній відповіді і не відчують незручності й збентеження від свого незнання.

У розвитку музичного сприймання школярів велику роль відіграє метод порівняння, адже можливості аналізу дітьми музичних творів обмежені їх невеликим досвідом. Для порівняння кожна використати контрастні твори одного жанру (наприклад, дві пісні - " Танцювала риба з раком " та колискову " Котику сіренький"). Метод порівняння за контрастом і аналогією дозволяє помітити те, на що учень може не звернути увагу, дає змогу яскравіше відтінити своєрідність музичних творів різноманітних жанрів. Завдання на порівняння захоплюють дітей, активізують їхню творчу діяльність. Найкраще учні помічають у музиці контрасти.

Важливо частіше пов'язувати музику не тільки з рухом, але й зі словом. Засвоєння музичної мови має органічно поєднуватися із засвоєнням фонетичних (звукових) особливостей та інтонаційної виразності рідної мови. Цього можна досягти шляхом вивчення дитячих народних пісень.

Як зазначав Д. Кабалевський, вже з 1-го класу слід удаватися до порівнянь, усіляких виходів за межі музики. Наприклад, музичні тембри можна уподібнити до різних барв на картині; мажор можна зіставити з тонами світлішими, яскравішими, мінор — з менш яскравими, приглушеними; розділові музичні знаки можна порівняти з розділовими знаками в розмовній мові (крапки, коми, знаки оклику і запитання тощо). Будь-який твір дає змогу кількома фразами вказати на зв'язок музики з якимось почуттям або думкою людини, з певним життєвим фактом. "Чим більше різних життєвих зв'язків музики буде виявлено, тим міцніше музика буде входити до свідомості дітей як частина життя, як саме життя" .

Не можна обмежуватися на уроці безпосередніми емоційними враженнями дітей від музики. Слід вчити їх сприймати своєрідність різних музичних образів, чути особливості музичної мови, спостерігати за розвитком музики, визначати структуру твору. Необхідно привчати учнів обмінюватися враженнями, думками щодо прослуханого, роздумувати разом з ними, порівнювати й оцінювати музику. Наприклад, можна запропонувати дітям прослухати пісню "Мала білочка":

          Мала білочка по ліщині скаче

 Білі горішки у торбину мече.

 Плаксивим дітям дала по лушпинці,

 А діточкам чемним-те, що в серединці.

    Після прослуховування пісні,запитати у дітей-яка ця пісня, про що в ній йдеться, чому саме Білочка так розділила горішки?

Формальне проведення аналізу здебільшого руйнує цілісність сприймання, атмосферу спілкування дітей з музикою. Ізольований розгляд окремих виразних засобів (проста констатація того, які регістри використані в музиці, який темп у даній пісні, як рухається мелодія — уверх чи вниз) нічого не дає дітям.

Наприклад, після прослухування твору, який сподобався учням, звучить прозаїчне запитання вчителя: "Скільки тут частин?". При правильній відповіді учнів вчитель цим і обмежується, хоч з цього не було зроблено висновку про значимість даної форми для вираження певного змісту. Сухий перелік елементів музичної мови вбиває художній образ, адже у різних творах можуть бути однакові розмір, темп, динаміка тощо..

Психолог Б.М.Теплов відзначив, що емоційне осягнення музики неможливе поза тонкою її диференціацією. Але який мінімум цієї диференціації, що забезпечив би повноцінне сприймання музики і не зруйнував би цілісний музичний образ? Адже досвід показує, що музичний образ як виразне ціле доступніший дітям, тому вони легше визначають характер і настрій музики і відчувають утруднення в розмові про окремі засоби музичної виразності.

Щоб не руйнувалася цілісність образу під час сприймання музики, основою аналізу повинне стати спостереження за розвитком інтонації, бо це буде аналіз смислових художньо-образних елементів, а не окремих елементів музичної мови.

Вирізнення окремих засобів виразності можливе і педагогічно виправдане лише в тих конкретних музичних творах, у яких ці засоби несуть провідне образне навантаження. Тоді й звернення слухової уваги дітей на одну із сторін музичного образу буде поглиблювати сприймання музики, не руйнуватиме його цілісності.

До словесних методів музично-естетичного виховання на матеріалі народно-пісенної творчості належать бесіди, дискусії, обговорення концертів та обмін враженнями про них, обговорення екскурсій, статей про пісенну творчість, письмових творів, контрольних робіт, теле- та радіопередач тощо. Розповівши дітям на уроці музики про творчість відомого фольклориста Стеценка, можна проаналізувати його творчість, або конкретну пісню.

До наочних методів школярів належить колективне відвідування концертів, екскурсії до музеїв, знайомство з фольклористами, виконавцями народних пісень, перегляд тематичних теле- та радіопередач, кінофільмів тощо. На урок музики можна запросити відомого фольклориста, дітям запропонувати прослухати його твори.

Практичні методи музично-естетичного виховання на матеріалі народно-пісенної творчості включають пошукову роботу і збирання та записування народних пісень, створення музеїв, тематичних кімнат, кутків, стендів, організацію оглядів, конкурсів, вечорів-зустрічі з ученими фольклористами та інше.

Доцільно використовувати ігрову методику для вивчення фольклорного матеріалу на уроках музики. У навчальних середовищах моделюється зміст об'єктів шляхом його конструювання самими учнями. Розробка навчально-ігрових середовищ на основі фольклору дозволить значно поліпшити зміст навчального процесу і приведе до зміни традиційних способів вивчення матеріалу.

Поєднання емоційної привабливості, яка притаманна грі з графічними, інформаційними та іншими можливостями комп'ютера, несе в собі великий дидактичний потенціал, який може і повинен бути реалізований в шкільній практиці.

Особливо цікаво використовувати таку форму вивчення фольклору на уроках музики під час знайомства з темою „Календарно-обрядовий цикл”, яка передбачає:

-графічні образи, костюми, побутову атрибутику;

-вибір персонажів, визначення їх функціональної ролі в конкретних ситуаціях;

-виділення конфліктів, що визначають динамічні властивості комп'ютерного навчально-ігрового середовища;

-визначення музичного змісту кожної навчально-ігрової пізнавальної ситуації.

При створення такої навчальної гри за етнографічної тематикою України необхідно залежно від часу й регіону вибрати відповідну побутову атрибутику, одяг, кольорову палітру, музичний матеріал.

Це дозволить розв'язати проблему взаємопроникнення різних видів мистецтва, використовуючи народні традиції.

Така форма заглиблення у навчальне середовище незвична для учнів, її можна використовувати як на уроках музики, так і в позакласній роботі.

Це дає змогу використанню нових інформаційних технологій у навчальному процесі і дозволяє з нової точки зору побачити проблему музичного розвитку школярів.

На уроці можна запропонувати дітя пограти в гру " Печу, печу хлібчик", " У вовка ", " Гриби ", гра " В залізного ключа ".

Гра "В залізного ключа"

Діти стають в коло і беруться за руки. Одна дитина в середині (в крузі) намагається прорватися, налягаючи їм грудьми на руки. Його питають: “Який ключ?” Вона відповідає: “Залізний”. Як розчепить руки, то виривається з круга і втікає, а за ним біжать всі та співають:

          Ой дзвони дзвонять, хорти вовка гонять по болотах,

Очеретах, де люди не ходять".

Хто зловить, той сам стає “вовком” у крузі і тоді знов гра з початку.

Творчий метод. Стимулюють розвиток творчої фантазії дітей лічилки, які можуть бути потішними й поетичними:

 

           Гаруль, гаруль, гарулька!

Десь там моя зозулька

По полю пролітала

І пір'ячко збирала.

 

Для розвитку творчих здібностей школярів можна використати тексти загадок. Учитель створює на відповідні слова мелодію, враховуючи, що відповідь доспівує хтось із дітей. Наводимо приклади загадок:

 

1. Я вухатий ваш дружок,                                      

В мене сірий кожушок.

Куций хвостик, довгі вуса,

Я усіх-усіх боюся.

Де ж цей шустрий побігайчик?

Ось він, бачте? Так це ж зайчик!

2. В мене ніжка одна —

Чобітка не маю,

І хоч я без голови, —

Шапку надягаю.

Хто ж це? Тричі повтори!

— Гриб, гриб, гриб.

3. Я падаю на ваші хати,

Я білий, білий, волохатий.

Я прилипаю вам до ніг

І називаюсь просто сніг.

4. Хто з хвостиком і з вушками?

В кого лапки з подушками?

Як ступа, ніхто не чує,

Тихо крадучись, полює.

І маленькі, сірі мишки...

Утікають геть від кішки.

 

Під час виконання співацьких імпровізацій можна використати тексти народних примовок, лічилок. Наприклад:

 

Їхав пан через лан, Ой Микито, Микито,

Бричка гуркотіла, Вигнав воли на жито,

А як Ганя сіла в бричку, А сам пішов до хати

Бричка загуділа. Вареники вплітати.

 

Корисне творче завдання для учнів III—IV класів — пошук українських народних пісень, які можна виконати каноном. Це спонукає дітей згадати знайомі мелодії і за допомогою внутрішнього слуху уявити їхнє звучання.

Для розвитку музичного мислення школярів бажано показати їм, що можливі різні варіанти виконання каноном однієї і тієї самої мелодії. Так, в українській народній пісні «Галя по садочку ходила» нижній голос може вступати не тільки з другого, а й з третього такту. Доцільно виконати обидва варіанти й запропонувати дітям визначити, який з них їм більше сподобався. Можна також імпровізувати підголоски до головної мелодії.

Бажано, щоб народні пісні діти засвоювали не тільки у співацькій діяльності, а й під час інструментального музикування. Як вже було зазначено, на теми українських народних пісень композитори створили ряд варіацій (зокрема для фортепіано). Виконуючи у класі такі твори, можна запропонувати учням акомпанувати на дитячих музичних інструментах. Спільними зусиллями створюють своєрідні «партитури».

Методика навчання співу

Спів є природним способом вираження естетичних почуттів, дійовим засобом активного залучення школярів до музики. З усіх видів виконавського мистецтва він є найдоступнішим для дітей видом музичної діяльності, порівняно легко засвоюється ними, не вимагає значної попередньої підготовки. Тому спів здавна розглядався як один з основних засобів музичного виховання.

У процесі співу учні засвоюють музичну мову, пізнають жанрову основу пісні. У них розвиваються музичні здібності, емоційний відгук на музику, формується музичне сприймання, виховується інтерес до музики Учні не просто пізнають музичну мову - вони починають активно користуватися нею у виконавській діяльності.

Неповторна краса мелодій, проспіване слово, яке несе в собі значний емоційний заряд - усе це розкриває дітям багатий і складний світ людських почуттів і переживань. Засобами музичного дитячого фольклору учні пізнають навколишню дійсність і себе в ній, безпосередньо чи опосередковано виражають своє ставлення до життя.

Весь процес навчання співу повинен сприяти активному, зацікавленому й творчому ставленню учнів до музики.

У першокласників голосовий апарат дуже тендітний, голосовий м'яз лише починає розвиватися. Звук утворюється при крайовому коливанні голосових складок, які змикаються неповністю. Тому голоси дітей звучать ніжно і слабко, забарвлюючись у верхньому резонаторі.

У наступних класах у дітей поступово розвивається голосовий м'яз, окремі його волокна починають мати навскісне, поперечне і подовжнє спрямування, коливання складок перестає бути лише крайовим і голос звучить сильніше і компактніше.

Якщо навчання співу проводиться правильно, то у 9-10 років голоси дітей починають звучати особливо гарно. Не випадково цей період називають періодом розквіту дитячого голосу. У хлопчиків він набуває особливої дзвінкості, у дівчаток — рис індивідуального тембрового забарвлення.

Якими співацькими навичками мають оволодіти діти? Умовно вони поділяються на навички дихання, навички володіння звуком і навички володіння словом у співі. Між цими навичками існує тісний взаємозв'язок і взаємозалежність. Так, хороше звучання голосу залежить від правильного дихання, ясної дикції, гарної співацької постави. Кожна навичка є складною дією, яка вимагає уваги до себе, систематичної й наполегливої роботи по її формуванню. Зокрема, навичка володінням звуком включає в себе атаку звука, звукоутворення, використання резонаторів, чисте інтонування, згладжування регістрів, звуковедення, володіння динамікою, рухливість співу тощо.

Спів — дуже складна дія, адже учень має одночасно вільно видобувати, правильно формувати вокальний звук, чисто інтонувати, виразно фразувати, чітко вимовляти слова, співати узгоджено з усім класом. Зрозуміло, що складність співу вимагає послідовної систематичної й наполегливої роботи по формуванню вокально-хорових навичок. Слід пам'ятати, що навички повинні формуватися у процесі роботи над музичним твором, а не над самими навичками. Формування навички — не самоціль, а засіб співацького виховання. Навчання співу має бути тісно пов'язане з розвитком музичного слуху і музичним розвитком особистості дитини. , 3 перших уроків у школі слід звертати увагу дітей на якість звучання, вчити їх розрізняти красивий спів, оцінювати його, прагнути до правильного виконання. Щоб виховати у дітей свідоме й критичне ставлення до співу, слід постійно запитувати їх, чи правильно й красиво проспівана пісня, чи сподобалося їм власне виконання тощо.

У 4-му класі розучується українська народна пісня "Вийди, вийди, Іванку". Труднощі виникли з інтонуванням квінти, що складає основне інтонаційне зерно мелодії. Використовуючи нотний запис, діти проспівують мелодію, окремі фрази, відлічують пульсацію чвертями, проплескують ритмічний рисунок, рухом руки підкреслюють довгі . звуки мелодії. Паралельно з цим з'ясовується розмір пісні, визначається лад (мінор), тональність (мі мінор). Час минув, але емоційного задоволення від твору так і не спостерігалося, виконання пісні не поліпшилося. Це сталося через ігнорування думки Д. Кабалевського про те, що для учнів не повинно існувати вправ і правил, відокремлених від живої музики, які вимагають заучування й багаторазових повторень.

Зрозуміло, що саме по собі формування навичок співу — не є недоліком. Проблема в тому, як воно здійснюється. Не випадково кращих учителів вирізняє вміння приховати технічну роботу в художню оболонку. Вони у вокально-хоровій діяльності створюють образ, а вже потім шукають засоби його втілення у співі. Кожен окремий виконавський елемент шліфується через уточнення образу, встановлення асоціативних зв'язків і порівнянь.

Не варто збільшувати кількість часу на спів за рахунок інших видів діяльності. Значного ефекту при одному-двох уроках музики на тиждень це не принесе, але зашкодить глибшому проникненню у музику, оволодінню школярами музичною культурою.

Не слід спрощувати зв'язок окремих творів з темою уроку. Якщо, наприклад, при виконанні української народної пісні "Ой, на горі та й женці жнуть" буде досягнута справжня задушевність, щирість — це стане важливим ступенем до розкриття теми, пов'язаним зі складною вокально-хоровою роботою. Підкреслимо, що будь-яка пісня може бути використана для розкриття багатьох тем, адже всі вони виходять з єдиного музичного мистецтва. Чітке розуміння зв'язку пісні з темою допоможе визначити напрям, у якому має йтися на уроці вокально-хорова робота.

Розучування колискових пісень корисне для формування співацьких навичок кантиленного звучання. Крім того, пісні цього жанру, мабуть, більше, ніж інші, можуть бути використані в побуті: дитина проспівує їх, заколисуючи молодшого братика або сестричку. (Наприклад : "Ой ну, коту, коточок", "Котик волохатий", Котику сіренький").

Досвід молодших школярів незначний, у співвідношенні пояснень і показу більшу роль має відігравати приємний, виразний, правильний спів учителя. Пояснення мають опиратися на співацький досвід учнів, на образні аналогії, порівняння з слуховими, зоровими, просторовими, руховими відчуттями.

Співацьке дихання. Правильне співацьке дихання є основою вокальної техніки. Від набуття навички співацького дихання значною мірою залежить формування навичок звукоутворення і дикції.

Існують різні типи співацького дихання. У сучасній вокальній педагогіці найбільш визнаним є так званий косто-абдомінальний (costa — ребро, abdomen - живіт) тип дихання. У ньому беруть участь нижні ребра і діафрагма, м'язи черевного преса.

Типовий недолік у дітей — поверхове, неглибоке (так зване ключичне) дихання, яке зовнішньо виражається у підніманні плечей.

Для розвитку співацького дихання не слід звертатися до відокремлених від звука вправ, оскільки вони малоефективні. Робота дихальних м'язів під час співу тісно пов'язана з роботою гортані і верхніх резонаторів. Тому співацьким дихання стає тільки у процесі фонації.

Правильність співацького дихання залежить від правильності вдиху, який може бути різним залежно від характеру пісні. Перед тим, як співати пісню, що йде в помірному або повільному темпі, треба взяти спокійне, глибоке дихання. Коли ж пісня виконується в швидкому темпі, то вдихання і перед початком співу, і між фразами буде швидким, коротким. Характер вдиху залежить від виразного диригентського жесту вчителя.

Набирати повітря треба безшумно, не піднімаючи плечі, так, щоб нижні ребра розсувалися трохи вбік і живіт ледь помітно випинав уперед. Вдих рекомендується проводити одночасно через ніс і рот. Під час вдиху в дітей має виникати відчуття легкого позіхання, яке розширює глотку і готує форму резонаторів. З самого початку слід привчати дітей брати дихання за рукою вчителя.

Регулятором тривалості співацького вдиху є довжина музичної фрази. На початковому етапі важливо вибирати твори з короткими музичними фразами. Якщо музична фраза виявилася для дітей надто довгою, то у процесі розучування її можна трохи прискорити, а потім сповільнити до потрібного.

Під час вдоху необхідна невелика затримка дихання, потім починається поступовий видих. Відсутність моменту затримки дихання, потрібної для накопичення необхідного тиску під голосовими складками, викликає інтонаційно неточний звук.

Найбільш складним у співацькому диханні є економне видихання під час співу, розподіл повітря на цілу фразу. У співака повинне бути таке відчуття, ніби він не видихає повітря під час співу, тобто відчуття "опори" на дихання. При збереженні під час видиху вдихального відчуття голос звучить, незалежно від нюансу, соковито й наспівно. І навпаки, спів на залишковому диханні позбавляє звучання цих якостей, робить його безте-мбровим і в'ялим.

Слід домагатися того, щоб діти до кінця доспівували кожну музичну фразу в пісні. Вимога доспівувати мелодію красивим звуком до кінця фрази не передихаючи, підтримана показом руки вчителя, завжди дає хороші наслідки, якщо таке завдання посильне дітям. Конкретне, зрозуміле завдання допомагає учневі організувати своє дихання.

Учителю слід враховувати, що при голосному співі порушується злагоджена робота співацького апарату: дихання стає напруженим, судорожним, м'яке піднебіння — цасивним, голосові складки втрачають пругкість і рівномірність коливання. Щоб уникнути напруженого, форсованого звучання, не слід вдихати надто багато повітря. Надмір повітря, тиснучи на складки, призводить до неточної інтонації. Від перебору повітря виникає м'язове напруження в голосовому апараті, у тому числі й зажатість артикуляційних органів, що веде до погіршення дикції, швидкої втомлюваності.

У хоровому співі велике значення має ланцюгове дихання, при якому співаки передихають у різних місцях фрази. Це потрібно для того, щоб досягти безперервності звучання там, де цього вимагає музичний образ.

Ланцюгове дихання здійснюється у такий спосіб: учитель ділить учнів хорової партії на кілька груп і намічає для кожної групи різні місця передихання. Саме передихання здійснюється м'яко, після непомітного зняття звука і наступного його продовження без поштовху.

Так, у 4-му класі при вивченні теми "Музика мого народу" сольфеджування народної пісні "Ой, гиля-гиля, гусоньки, на став" спрямовується на усвідомлення мелодичної наспівності української народної музики як найхарактернішої властивості. Тому під час співу виховання навички кантилени виступає не як самостійне вокально-хорове завдання, а в контексті розучування української народної пісні, підкреслюючи її виразність.

Співацька дикція. Співацька дикція — це ясність, розбірливість, правильність вимови тексту у співі. Вона є наслідком знання і розуміння тексту, відчуття музичного образу і бажання донести його до слухачів, систематичної роботи над формуванням навички словоутворення.

Вокальна дикція вимагає активності артикуляційного апарату, який складають такі голосоутворюючі органи: губи, язик, м'яке піднебіння, щелепи, гортань з голосовими складками, зуби. Млявість артикуляції (малорухливі губи, язик, нижня щелепа, маловідкритий рот) є однією з причин поганої дикції при співі — голосні і приголосні не мають необхідної ясності та чіткості, звук набуває одноманітного й невиразного характеру.

Учитель повинен знати механізм вимови, щоб контролювати дії дітей, а зустрівшись з неправильною вимовою, показати і пояснити учням техніку утворення звука. Зокрема, "при вимові голосної а нижня щелепа опускається і рот розкривається найсильніше, на у губи витягуються, на о рот повинен мати форму овалу тощо. Залежно від характеру пісні вимова приголосних може бути твердою або м'якою. Деякі приголосні (наприклад р), треба здовжувати, наче подвоювати (рр...), деякі промовляти коротко (с, ш, т), особливо наприкінці слова. Діти часто неохайно вимовляють приголосні, що замикають слово. У таких випадках, крім пояснення і показу, дуже допомагає диригентський жест точного і легкого зняття звука.

Слід поступово підводити школярів до засвоєння основного правила вокальної орфоепії: приголосний звук, що замикає склад, відноситься при співі до наступного складу, даючи голосному звуку свободу і час для звучання. Спочатку діти засвоюють це правило, наслідуючи вчителя, а далі починають свідомо підходити до відкриття складів. Можна для наочності виписувати слова пісні на дошці, "неправильно" ділити їх на вокальні склади:

 

Ще-дрі-во-чка ще-дру-ва-ла, до ві-ко-нця при-па-да-ла:

"Чи вже на-пе-кла? Не-си ско-рі-ш до ві-кна!"

 

Учні, як правило, погано відкривають рот при співі, у них малорухлива нижня щелепа, напружені м'язи, які її піднімають, що стає причиною горлового призвуку. При затиснутій нижній щелепі неможлива хороша вокальна дикція, оскільки ротова порожнина мала для формування вокальних голосних.

Щоб діти під час співу добре відкривали рота, треба, щоб вони розуміли смисл слів, виділили головне слово, яке визначає зміст фрази. Затискування щелепи нерідко має психологічні причини: сором'язливість, страх. Тому велике значення має доброзичлива атмосфера на уроці.

Хорошого відкриття рота домагаються на голосних а, о, у. Корисні вправи на дай, най, гай, май тощо. Сполучення ай примушує добре відкривати рота, опускаючи нижню щелепу. Можна використати такий прийом: легким нажимом пальця на підборіддя допомогти нижче опустити нижню щелепу. При неодноразовому повторенні цього руху опускання щелепи стає звичним рухом. Діти можуть перевіряти правильність відкривання рота шляхом нажиму пальцем на щоку. Якщо палець проходить між зубами, — рот відкритий правильно.

Наприклад, скоромовки можна застосувати для розвитку не тільки розмовної, а й співацької дикції. Мелодії на тексти скоромовок мають бути нескладними, інакше їх важко співати у швидкому темпі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Український дитячий музичний фольклор викликає особливий інтерес. Він допомагає вирішенню широкого кола педагогічних завдань, пов'язаних з музично-естетичним вихованням дітей молодшого шкільного віку. Високий мистецький рівень, невичерпна енергія, завзяття, емоційна насиченість вітчизняного фольклору, розмаїття пісень яскраво відбивають світогляд, естетичні уподобання, саму психологію українського народу. Це самобутнє явище посідає визначне місце не тільки в національній, а й у європейській та загалом світовій культурі. Тому базування процесів виховання та навчання дітей з раннього віку на народних традиціях, серед яких особливе значення належить пісенному жанру дитячого фольклору, є актуальним.

Теоретичний аналіз наукових джерел дозволив конкретизувати поняття " фольклор ", " музичний фольклор ", " дитячий фольклор " і визначити їх як :

- фольклор — це все, що твориться народом і передається традиційно — від казки до гаптованої сорочки, від писанки до далеко неестетичного рецепту дублення шкіри.

- музичний фольклор - вокальна (переважно пісенна), інструментальна, вокально-інструментальна та музично-танцювальна творчість народу (від первісних мисливців, риболовів, скотарів-кочівників, пастухів та землеробів до сільського та міського працюючого населення, робітників, військового та студентського демократичного середовища, промислового пролетаріату).

- дитячий музичний фольклор - відбиває динаміку життя дитини від колиски до юності та загальне людське життя у всьому розмаїтті його форм.

Врахування вікових особливостей молодших школярів впливає на шляхи використання музичного фольклору. У сенситивний період «входження» в суспільство на формування індивідуального образу світу дитини впливають різноманітні чинники. Це, насамперед, атмосфера в родині, сакральний світ природи, а також світ казки і гри (більшість жанрів дитячого музичного фольклору — забавлянки, утішки, примовки, заклички, музичні ігри, веснянки, гаївки, пастуші ладкання, купальські, петрівчані, жниварські пісні, колядки, щедрівки, небилиці, безпосередньо казки, музичні казки тощо є казковими та ігровими) та старовинні народні обряди, в яких можуть брати участь самі діти, спочатку як слухачі, а пізніше - як учасники ігрових дій, тим самим ідентифікуючи себе з культурою свого народу.

Дослідження особливостей та педагогічних можливостей українського музичного фольклору доводить, що він, як феномен вітчизняної народної творчості, концентрує в собі народну філософію, етику й естетику має неоціненне значення в сучасній педагогічній практиці і є невід'ємною частиною навчально-виховного процесу молодших школярів на уроках музики.

      Український фольклор має чітко виражені дві великі групи творів. Першу групу творів становить календарний фольклор, який пов'язується з датами, віхами народного календаря, його обрядами, традиціями. До цієї групи фольклорних творів відносять колядки і щедрівки, веснянки, русальні, купальські і петрівочні пісні, обжинкові і зажинкові пісні, пастуші ладанки та інші.

Другу групу фольклорних творів становить позакалендарна творчість народу. Сюди відноситься родинно-обрядова і необрядова поезія. Перша з них пов'язана з колом людського життя від народження до смерті. До необрядової народної творчості належать казки, легенди, перекази, думи, історичні та ліричні пісні, балади, анекдоти тощо. До другої групи також входять малі фольклорні жанри: прислів'я, приказки, замовляння, небилиці, ситуативні пісні та вірші, прози-валки, скоромовки, різні звуконаслідування.

Колядки і щедрівки викликають у дітей радість, бадьорість, формують оптимістичне світосприймання. У них виникає бажання втілювати в життя те, про що вони співають, коли зичать добрим вдачею працьовитим людям. Співаючи чи слухаючи колядки і щедрівки, діти уявляють себе в майбутньому добрими господарями, у яких подвір'я чисте, заметене, хата гарна, по-народному затишно і естетично прибрана світлиця.

Під впливом різдвяних пісень, колядок і щедрівок люди стають добрішими, справедливішими, милосерднішими, красивішими. Учні переконуються в тому, що колядки і щедрівки постійно збагачують людей глибокими душевними, духовними якостями.

Яскравими і високохудожніми зразками фольклорних жанрів весняно- літнього циклу є веснянки, гаївки, пастуші ладанки, русальські пісні та ін.

Веснянки і гаївки відзначаються великою розмаїтістю, глибокою любов'ю минулих поколінь нашого народу до життя, природи. За своїм змістом і формою вони імпонують сучасній молоді, утверджуючи в її внутрішньому світі життєрадісність, глибоке відчуття природного оточення, краси, навколишнього світу.

Оригінальну сферу духовності нашого народу становить зміст русальних пісень. Ці пісні виконуються в період весняного розмаю, цвітіння жита. У русальних піснях відображаються утаємниченість, одухотворення явищ природи, романтика і прагнення пояснити те, що залишається для молоді ще непізнаним.

Важливою складовою українського фольклору є родинно-обрядова поезія. В ній народ уславлює кохання, яке веде до історичної місії кожної людини — створення сім'ї, продовження роду. У піснях оспівується велична в житті подія — народження дитини. Вона з любов'ю називається у фольклорних творах «ангелятко», «народженятко» та ін. Новонароджена дитина відразу стає в центрі родинного життя. Батьки, бабуся і дідусь співають дитині колискові пісні. За народною традицією, щороку відзначають день народження дитини як найбільше сімейне свято, на якому лунають задушевні пісні.

До героїчного фольклору належать прославлені на весь світ українські думи, історичні пісні, легенди. До героїчного епосу треба відносити всі жанри фольклору, в яких відображені не лише перемоги, а й поразки, невдачі в боротьбі з ворогами. Це часто сумні і тужливі, тривожні твори, в яких виливається біль за втраченою свободою, покинутим рідним краєм.

У козацьких піснях реалістична конкретність переплітається з емоційною наснаженістю, символічно-метафоричною образністю. Герой пісень — запорожець, козак (козаченько), лицар українського духу і чину. Це улюблений народний герой, який долає усі життєві перешкоди, захищає рідну землю від загарбників, перемагає ворога і виганяє його за межі України.

Самобутнім жанром українського фольклору є думи, які, за загальним визнанням учених багатьох країн, є гордістю і окрасою не лише вітчизняної, а й світової культури. Доцільно учням пояснити, що таку високу і одностайну оцінку вчених різних національностей українські думи одержали за своє ідейне спрямування, прояви лицарського духу і неповторну поетику, художню образність.

До необрядової народної творчості, позакалендарного фольклору належать численні дитячі пісні (ігрові, колискові, хороводні та ін.), лічилки, скоромовки, заклички тощо.

Особливо важливий статус у фольклорі займають колискові пісні. Вони пробуджують у дитини численні емоції, формують почуття, уяву, національне світовідчування і мислення. Колискові пісні вперше вчать дитину розуміти смисл слів як певного об'єднання звуків. Колискові пісні — могутній засіб пробудження і формування національної психології, патріотизму і гуманізму. Завдяки колисковим пісням доброта, весь душевний світ матері «переливається» в дитину. Не чуючи в найбільш ранньому віці колискових пісень, дитина втрачає в своєму емоційному, розумовому і моральному розвитку. Колискові пісні мають знати і вміти співати мати і батько, бабуся і дідусь.

У своїй багатогранній фольклорній роботі педагоги враховують, що окремим пластом народної творчості є жартівливі і сатиричні пісні. Вони є яскравим проявом нашої національної ментальності. Гумор і сатира невід'ємні якості українського національного характеру. Вони створюють необхідні психологічні умови для подолання життєвих труднощів, виходу із екстремальних ситуацій, виживання в період боротьби з чужоземними загарбниками.

Важливо, щоб учні усвідомили, що коломийки і частівки — це мобільний жанр фольклору. Як правило, він випереджає інші жанри в осмисленні і відображенні складних політичних, економічних, ідейних і моральних явищ життя. Учні можуть пробувати свої творчі сили в складанні коломийок і частівок.

Фольклорні твори для дітей часто зображають неживі предмети, як живі. Дитячий фольклор одухотворює природу, наділяє її ознаками доброти, злагоди, ніжності. Завдяки фольклорним творам діти часто сприймають, як живі предмети, явища природи — ліс, річку, дерева, струмки тощо. Є окремі жанри фольклору, яким ці ознаки одухотворення особливо властиві.

Музика є складовою частиною народної творчості, тому повноцінне сприймання пісенних жанрів неможливе без їх зв'язку з іншими видами фольклору. Увага вчителя до народної музики як цілісного явища допоможе розкрити своєрідність народно-пісенних жанрів, особливості-їх перетворення у творах професійних композиторів. Важливо, щоб діти відчували фольклор не як щось архаїчне, а як природну і невід'ємну частину сьогодення.

Фольклор сприяє проникненню учнів до глибин народної творчості, наближенню до сформованих упродовж віків уявлень про сутність людини, її духовність, красу й гармонію довкілля.

Зважаючи на величезне пізнавальне і виховне значення фольклору як одного з найважливіших компонентів рідної культури, необхідно постійно підвищувати його статус у вихованні підростаючих поколінь. Фольклорне виховання треба розглядати як високоефективний і нічим не замінний напрям багатогранного виховання в кожній сім'ї та школі.

Одне з найголовніших завдань вчителя – це пробудження у дітей бажання співати українські народні пісні, знати народні обряди, виховувати інтерес до народних звичаїв, традицій, формувати естетичний смак, культуру.

     

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Апраксина O.A. Методика музыкального воспитания в общеобразовательной школе. -М.: Просвещение, 1982. – 221 с.

2. Вікова та педагогічна психологія : Навчальний посібник О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська, З.В.Огороднійчук та ін. -К.: Просвіта, 2001 -416 с.

3. Кабалевський Д.Б. Як розповідати дітям про музику? - К.: Муз.Україна,1982. - 320 с.

4. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психологічний розвиток особистості. - К.: Радянська школа, 1989.

5. Лобова О. В. Формування основ музичної культури молодших школярів: теорія та практика: Монографія.-Суми : ВВП "Мрія" ТОВ. 2010 - 400 с.

6. Печерська Е.П. Уроки музики в початкових класах: Навч. посібник. - Київ: Либідь, 2001.- 272 с.

7. Ростовський О.Я. Методика викладання музики в основній школі: Навч.- метод. посібник. - Тернопіль: Начальна книга - Богдан, 2001. - 272 с.

8. Садовенко С.М. Світ фольклору. - К.:Київська нотна фабрика: Навчально-методичний посібник. 2007.-157с.

9. Українська фольклористика. Словник-довідник / Укладання і загальна редакція Михайла Чорнопиского. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2008. — 448 с. — С. 396—397.

10. Халабузарь П., Попов В., Добровольская Н. Методика музыкального воспитания. - М.: Музыка. 1990. - 175 с.

11. https://www.google.com.ua

12. https://www.yandex.com.ua

13. https://www.Vicipedia.сom

14. http://ukr.obozrevatel.com/publication

15. vm-school-n2.at.ua

 

 

 

Додатки

Ілюстрації до зимових календарно-обрядових пісень

          

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ілюстрації до весняних календарно-обрядових пісень

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ілюстрації до літніх календарно-обрядових пісень

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ілюстрації до осінніх календарно-обрядових пісень

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Конспект уроку з музичного мистецтва

4 клас

I семестр

Тема. Музика мого народу

Тема.          Календарно – обрядові пісні зимового циклу.  Колядки та      щедрівки.

Мета уроку

•      Продовжити ознайомлення учнів із жанрами українських народних пісень, зокрема календарно-обрядовими піснями зимового циклу; виконуючи колядки й щедрівки, звернути увагу дітей на жанрові ознаки цих пісень; закріпити поняття «штрих», «легато», «стакато»; розширювати набуті навички з відчуття ритму;
•      Розвивати вокально-хорові навички, музичний слух, пам'ять, творчі здібності учнів; сприяти розвитку вміння висловлювати власну думку, повагу до думок однокласників;
•      Виховувати любов і повагу до української народної пісні, інтерес до музики, уміння її слухати, естетичний смак, патріотичні почуття до Батьківщини.

Тип уроку: урок комплексного використання знань, умінь і навичок.

Форма проведення: урок-телешоу.

Обладнання: ПК; музичний центр; аудіозаписи щедрівок, колядок; картки-ребуси; таблиці; малюнки; фотографії; обрядові символи (Звіздар, мішок, маски, батіг, дідух, кутя та ін.); «музична зірочка».

ХІД УРОКУ

1. Організаційна частина уроку

     1.  Вхід дітей під музику української народної пісні.

          2..Музичне привітання.

•          Який у вас настрій? А в мене? Послухайте, з якою інтонацією прозвучить моє привітання. (Учитель виконує музичне вітання.) Характер інтонації — веселий, життєрадісний, бадьорий, прозвучав дзвінко. Отже, спробуйте передати свій гарний настрій відповідним характером інтонації.
•          Повторіть один з елементів музичної мови — штрих. Багато термінів у музиці та в образотворчому мистецтв є спільними. Саме до таких належить і слово «штрих». Штрихи в музиці й штрихи олівцем різняться між собою.

 Штрихи в музиці — це способи видобування звука — голосом або на інструменті. Головні штрихи: легато (співати зв’язно); стакато (співати уривчасто.

Виконання привітання на легато — перша частина, стакато — друга частина.

В цей зимовий світлий день,

Світлий день, світлий день.

Ми співаємо пісень, всі пісень, всі пісень.

До, ре, мі, фа, соль, ля, сі — привіталися усі.

 

2. Мотивація навчальної діяльності

 1 .Вітаю вас на телевізійному ток- шоу «Я так думаю» телевізійного каналу 1+1. «Шоу» — це публічна вистава, «ток» з англійської — говорити. Проте сьогодні ми також будемо співати, показувати своє вміння слухати та спілкуватися. Тему нашого ток-шоу ви дізнаєтеся, давши відповіді на запитання.

• Якою є тема наших уроків? («Музика мого народу»)
• Хто ми такі? (Українці)
• У якій країні живемо? (В Україні)
• Чому ми повинні вивчати українську мову й співати українські пісні?

Ми — українці, живемо в чудовому, квітучому, співучому краї — в Україні. Саме тому наше завдання — вивчати, зберігати, шанувати українську культуру, мову, пісню.

У народі кажуть:

 «Той народ, який забув свої пісні,— вмирає наполовину, а який забув ще й свою мову, слово рідне,— вмирає назавжди, зникає із землі».

 Український народ має ніжну, співучу душу, любить музику й танці. Пісня — душа народу, правдиве дзеркало його життя й побуту, вона є фактично співаною історією народу.

Пісенна країна — співуча, чудова,

Дзвенить солов’їно музична розмова.

Там хмари співають зіркам колискові,

А в хатах лунають колядки святкові.

Там сонце вітають замріяні ранки,

А весну стрічають грайливі світанки.

Отже, ми як справжні українці повинні знати музику свого народу, зокрема народні пісні. Вам роздали картки-ребуси із зашифрованими назвами жанрів українських пісень. Червоним кольором позначено жанр, що є предметом нашого обговорення (календарно-обрядові пісні).

Учні працюють у парах.

2.           Повідомлення теми уроку

Вузлик ще один сьогодні будемо в’язати:

На уроці тему «Колядки і щедрівки»

Будемо вивчати.

Тема хоч для нас знайома,

Але все ж цікава.

Будуть в ній нові слова,

Буде і забава.

І в скарбничку щедру нашу,

Поки вивчим тему,

Мовних скарбів пребагато

Ми з вами зберемо.

Сьогодні ви дізнаєтеся більше про святкування зимових свят, закріпите вміння виконувати чудові пісні, інсценізувати їх, почуєте сучасне виконання колядок і висловите своє ставлення до цього жанру.

III. ОСНОВНА ЧАСТИНА

1. Дидактична гра «Інтерв'ю»

Учитель. «І знову заспівали санки, і спросоння зітхнула, затьохкала крига на ставу, і за-гукало біля грудей матері мале дитя. А над ними мерехтять і не падають зорі, а посеред нас вихоплюються і вихоплюються тихі вогники, а біля них озиваються голоси щедрувальників:

«Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на весь вечір...»

І хороше, і дивно, і радісно стає мені, малому, в цілім світі, де є зорі, і добрі люди, і тихі вогники, і щедрі вечори...»,— так описує Михайло Стельмах у повісті «Щедрий вечір» незвичне дійство — щедрування. Щоб дізнатися більше про колядки, щедрівки та народні обряди, ви маєте опрацювати додаткову літературу. Після цього під час обговорення з’ясуємо, чому саме ці свята є незвичними.

Учні опрацьовують матеріал за картками. Запрошую трьох учнів до обговорення, решта — мої колеги-«журналісти», які ставитимуть запитання за опрацьованим матеріалом або власні запитання, що стосуються теми обговорення.

Учитель організує бесіду за темою уроку.

2.Розспівування

•          Для глибшого сприйняття атмосфери зимових свят виконаймо щедрівку!

• Вам відома ця пісня? (Так, це — «Щедрик».)
• Хто виконав обробку цієї пісні? (М. Леонтович)

 Провідним засобом музичної виразності в цій щедрівці є ритм, головним чинником будови п’єси — безперервне наслідування.

• У якому ладі написано цю пісню? (У мінорі)
• Коли виконують цю щедрівку? (На Новий рік за старим стилем)

Ми чуємо слова «прилетіла ластівочка». Звідки вона з’явилася взимку? Часто в щедрівках співають про весну, про те, як Василько жито сіє, про зозулю, про ластівочку... Ці пісні виникли за прадавніх часів, коли наші пращури святкували Новий рік не в січні, а в березні. Саме в цей час природа прокидається від зимового сну.

• Що уособлює образ ластівочки? (Щастя, добро, любов)

Ця пісня є дуже популярною завдяки ніжному характеру. Темп виконання — помірний, динаміка — неголосна.

3.           Виконання щедрівки.
4.           Виконання та порівняння колядок і щедрівок

 Пригадаймо колядку «Старий рік минає», її зміст і характер.

Тріо дівчат виконує колядку, а учні класу підспівують. Учитель звертає їх увагу на темп, манеру виконання.

• Чи схожа ця колядка зі «Щедриком»?
• 3 якими словами заходили колядники, щедрувальники до хати?
• Хто ходив щедрувати, а хто — колядувати? Які персонажі брали участь в обрядах колядування, щедрування?

Відповіді учнів.

Виконання колядки «Добрий вечір тобі, пане господарю».

• Пригадайте характер цієї пісні.

VI.Закріплення вивченого матеріалу

1. Інсценізація колядки

Учні розподіляють ролі (Дід з батогом, Коза, Міхоноша, Звіздар, музиканти) та інсценують колядку. Учні класу співають разом із героями.

Слухання аудіозапису колядки, обряду щедрування

2. Конкурс «Музичні зірочки»

Учитель. Зараз ви продемонструєте, як умієте виконувати колядки, щедрівки. За гарне виконання учасник конкурсу отримає «музичну зірочку», адже це — символ народження Ісуса.

Учні виконують колядки, щедрівки. Учитель нагороджує їх «музичними зірочками».

V. Підсумок уроку

• Навіщо ми маємо вивчати обряди й пісні нашого краю?
• Яким є значення цих пісень у житті кожної людини?
• Щоб ви хотіли побажати своїм однокласникам і всім людям України?

— Оцінюю вашу роботу на високому рівні. Сподіваюся, що чарівна атмосфера народних зимових свят, обрядів щедрування й колядування пробудила у вас

бажання творити добро, бути гуманними, милосердними. Дуже хочу, щоб любов до свого народу, рідної мови, традицій, звичаїв ви зберегли назавжди. Дякую вам за співпрацю на уроці! Удома маєте вивчити та навчитися виконувати колядки та щедрівки.

 

 

Конспект уроку з музичного мистецтва

3 клас

I семестр

Зимові звичаї українського краю

ТЕМА.  Зимові звичаї українського краю Мета: збагачувати уявлення школярів про обряди та звичаї українського народу, зокрема зимові православні свята; підтримувати інтерес до фольклорної обрядової творчості; виховувати любов до рідного краю, українських традицій.  Обладнання: аудіоапаратура; сюжетні картинки, що відповідають тематиці свят Миколая, Різдва, Маланки й Василя, Водохреща; плакат з назвою теми заняття.  Попередня робота: учням пропонується вивчити напам’ять тематичні віршики, дитячі щедрівки й колядки. ХІД УРОКУ. I. Організаційний момент -- . Сьогодні, діти, ми поговоримо з вами про свята. Розкажіть, які свята ви знаєте? (Учні відповідають.) Так, свята бувають дуже різними. Але погодьтеся: яким би не було свято — це подія завжди приємна, радісна та довгождана. II. . Повідомлення теми й мети -- Ви вже знаєте чимало свят. Свята можуть бути і родинними, і громадськими, і шкільними... А бувають такі свята, які відзначаються скрізь. їх святкує весь народ, вся наша Батьківщина, тому що вони — традиційні, народні і прийшли до нас із прадавніх часів, із сивої давнини. До цих свят ми відносимо обрядові українські свята. Таких свят в українців теж багато. А особливо щедра на них білосніжна зимова пора. --. Отже, тема нашого уроку — «Зимові звичаї українського краю». Сьогодні ми пригадаємо обрядові свята нашого народу: День святого Миколая, Різдво Христове і свята Маланки й Василя. Ви дізнаєтеся про традиції відзначення цих свят, які прийшли до нас від наших пращурів. Це, друзі, не тільки весело й цікаво, але й важливо для кожного з вас — адже не можна вирости достойним, гідним українцем, не знаючи традицій свого народу, його звичаїв і творчості. III. Вивчення нового матеріалу. Всупна бесіда. Учитель проводить бесіду на фоні звучання запису народних пісень відповідного змісту.  Бесіда «Прийшла зимонька святкова» --. Надворі панує зима. Все довкола засипало білим снігом, тріщить морозець, співає свої пісні віхола-хуга. А в гості до всього українського народу одне за одним приходять радісні свята. (Звучить народна пісня «Ой хто, хто Миколая любить».) Ще у грудні, 19 числа, надходить до нас перше свято. Хто з вас знає яке? (Це День святого Миколая.) Правильно. Цього дня кожна дитина зранку чекає подарунків. І якщо вона увесь цей рік поводилася чемно і слухняно, обов’язково знаходить їх під своєю подушкою. Багато хто, мабуть, думає, що святий Миколай — казковий герой, схожий на Діда Мороза. Але це не так. Святий Миколай — реальна історична особа. Він жив багато століть тому і прославився своєю добротою і щедрістю до дітей. Щороку цього дня, точніше вночі, святий Миколай розносив малечі подарунки. А ще він щиро молився за те, щоб українська дітвора минулих та прийдешніх поколінь була здоровою і щасливою. Відтоді ми й шануємо Миколая, дякуємо йому, молимося, просячи у цього святого допомоги в добрих справах, і співаємо на його честь гарні пісні. Другий місяць зими — січень — також багатий на українські православні свята. (Звучить запис колядки «Добрий вечір тобі, пане-господарю».)  «Ой прийдуть до тебе три празники в гості» — говорить нам народна колядка. І цих свят дійсно три — це Різдво Христове, свято Василя й Водохреща. Різдво вважають одним з найбільших, найвизначніших українських свят. Вважається, що саме напередодні цього дня народився Спаситель, Господь Ісус Христос. Про цю визначну подію людям сповістила перша вечірня зірка, що зійшла на небосхилі. Як же тут не радіти, не вітати народження маленького Ісуса! Цього вечора всюди панує атмосфера свята — чути різдвяні наспіви, від хати до хати ходять віршувальники-колядники, а в кожній оселі вже чекає на господарів різдвяна вечеря зі смачною кутею та узваром. На Святвечір — вечір перед Різдвом — традиційно їдять пісні страви, бо ще триває піст, а от наступного дня, коли настає Різдво, час уживати м’ясо та ковбаси. Тому й кажуть: «Різдво без ковбас не буває». (Лунає запис щедрівки «Щедрівочка щедрувала».) За тиждень після Різдва наступає свято Маланки й Василя. Воно приходить до нас із веселими щедрівками і смачними гостинцями. Зранку на Василя — 14 січня — вважається доброю прикметою, якщо першим до господи зайде чоловік — парубок або маленький хлопчик. У цей святковий день хлопці приходять посівати — вони сиплють у хаті злакове зерно (жито, овес, пшеницю), вітаючи хазяїв дому обрядовими піснями-засівалками. Свято Василя в народі називають Старим Новим роком, адже цього дня колись відзначали Новий рік. Зараз ми святкуємо Новоріччя 1 січня, але ця давня українська традиція збереглася і дотепер. Завершує ряд наших обрядових зимових свят Водохреща. Цього дня люди купаються у крижаній воді ставків та річок, бо вважається, що вся вода стає освяченою та цілющою. Хто пірне у святу Йорданську купіль, говорить православна традиція, той очиститься від гріхів та набереться на весь рік наснаги і здоров’я. Ось такі, діти, в нас, в українців, узимку свята — древні й незабутні, радісні, сповнені любові до рідного краю та пошани до своїх традицій. Усний журнал «Зимові православні свята» Діти, до сьогоднішнього уроку ви підготували усний журнал: вивчили віршики, присвячені зимовим українським святам, та обрядові пісеньки. Сторінка 1. День святого Миколая Перша сторінка нашого журналу присвячена дню святого Миколая. Тож слово тим, хто хоче розказати нам про цей знаменний день. (До дошки виходять учні-читці.) 1-й учень  Колись Микола-чудотворець жив,  Що щиро весь народ, весь люд любив,  Він був заступник наш, такий простий, Та з серцем добрим — праведник святий. 2-й учень  За долю всіх святий уболівав,  За кожного молився він щоденно,  А діткам подарунки дарував Із радістю, сердечно та душевно. 3-й учень  Надходить грудень. Свято Миколая.  Я подарунків, як завжди, чекаю І думаю, що зовсім недаремно —  Адже я цілий рік поводивсь чемно. 4-й учень  Молюся я уклінно: Миколай,  Моїй країні рідній долю дай,  Наснаги дай, здоров’я для батьків, Даруй побільше нам щасливих днів! Перша група читців повертається на свої місця. Сторінка 2. Різдво Христове та свято Василя Класовод. А яке ж українське свято та без обрядових пісень — дзвінких, веселих, бадьорих!  Ось на Різдво нам залюбки Виспівують колядники —Всіх радісно вітають, Усіх поздоровляють! Виходить друга група читців. Діти декламують віршики (колядки, щедрівки, засівалки). 1-й учень  Чути, чути, чути дзвін,  За сто верст лунає він:  То з далеких гір сюди Іде свято Коляди. 2-й учень  Нова радість стала,  Яка не бувала,  Над вертепом звізда ясна На весь світ засіяла. 3-й учень  Щедрівочка щедрувала,  До віконця припадала,  Що ти, тітко, напекла — неси нам до вікна.  Чи вареник, чи пиріг — неси нам за поріг. 4-й учень  Сійся, родися, жито-пшениця,  Всяка пашниця, 74  На щастя, на здоров’я, на Новий рік! Учитель дякує читцям, учні займають місця за партами. Сторінка 3. Водохреща Класовод. А тепер слово тим, хто розповість нам про Водохреща — дні, які завершують зимові святки. До дошки виходить наступна група учнів. 1-й учень  Про Водохреще кожен знає,  Що в цей дивний день вода Стає освячена, свята І сил цілющих набуває. 2-й учень  Ідуть в Йорданську купіль знову Дорослі люди, й навіть діти,  Усі, хто прагне буть здоровим,  Хто гріх з душі бажає змити. 3-й учень  Корисно теж і нам з тобою Святою вмитися водою,  Це знає навіть і малеча —  Таке ось свято Водохреща! . Дякуємо вам за участь в усному журналі! А зараз настав час вікторини. Зрозуміло, що її запитання теж присвячені українським зимовим обрядам та традиціям.   Вікторина «Православні зимові свята» Запитання до учнів  • Які зимові православні свята нашого народу ви знаєте?  • На яке свято слухняні діти зазвичай знаходять під своєю подушкою подарунок? Хто його туди кладе?  • Святий Миколай — це казковий персонаж чи реальна людина? За що ми віддаємо шану святому Миколаю?  • Яку подію відзначають, святкуючи Різдво?  • Які традиційні страви їдять у вечір перед Різдвом?  • Розкажіть, як називаються обрядові пісні, що виконуються у Святвечір.  • Поясність, чому вечір на Маланки перед святом Василя називають щедрим. Які традиції пов’язані з цим днем?  • Хто та коли виконує пісні-засівалки? Чи можуть цим займатися дівчата?  • Поясніть, що таке йорданська купіль. Із яким святом вона пов’язана?  • Яких властивостей, за повір’ям українців, набуває вода на свято Водохреща? По закінченні вікторини класовод відзначає найбільш уважних та кмітливих учнів класу, які були активними, відповідали правильно й повно. IV.Підсумки уроку. . Українські зимові свята, мабуть, одні з найбільш яскравих, веселих і самобутніх. Але в нашого народу ще є багато інших свят, традицій, обрядів, звичаїв. Із ними ми обов’язково будемо знайомитися в майбутньому. А зараз наше заняття добігло кінця. До побачення!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Конспект уроку з музичного мистецтва

4 клас

I семестр

Тема. Музика мого народу

Тема уроку. . Жанри української народної пісні.

Мета:

• навчальна: закріпити поняття «народна музика», поняття жанру, уміння розрізняти  інтонаційні особливості жанрів української народної пісні;

навчити співати в ансамблі з товаришами;

• розвивальна:  розвивати вокально-хорові навички, емоційно-чуттєвий досвід учнів, навички образного сприйняття творів мистецтва, творчого мислення, увагу, кмітливість, уміння аналізувати, порівнювати; аналізувати;
• виховна:  виховувати слухацьку культуру, потребу сприймати та виконувати українські народні твори,

виховувати культуру поведінки, шанобливе та відповідальне ставлення до праці;

 прищеплювати любов та повагу до скарбів народного мистецтва, до її

 культурної спадщини, до Батьківщини.

Тип уроку: підсумковий.

Засоби навчання:

• ТЗН: комп’ютер,баян;

•      дидактичні: фонохрестоматія «Музика в школі. 4 клас»; кольорові картки квітів із завданнями ; картки з зображеннями музичних інструментів.
•      музичний матеріал:   Поспівка «Посміхнись до всіх навколо»;

•          Українські народні пісні:

 «Ой на горі та женці жнуть»;      «Грицю, Грицю, до роботи»;

                    « Вийшли в поле косарі»;            Колискові пісні

                      Колядка «Добрий вечір…»

           - Твори для слухання :

«Українська симфонія» М. Калачевського. II частина. (У. н. пісня «Дівка в сінях стояла»).

«Гуцульська рапсодія» Г. Майбороди. ( У. н. пісня «Верховино, світку ти наш»).

« Українська симфонія» М. Калачевського. I частина. (У. н. пісня «Віють вітри, віють буйні»).

Хід уроку

 

І. Організаційний етап.

1. Вхід учнів до класу під музику « Ой на горі та женці жнуть».

•         Доброго дня, діти.

2. Музичне вітання

(Виконання поспівки-привітання «Посміхнись до всіх навколо»)

Посміхнись до всіх навколо,                                                  

Добрий ранок, рідна школа!

І веселий цей дзвінок                                                                               

Кличе всіх нас на урок.

Урок музики, урок музики,

Урок музики, урок.

ІІ. Повідомлення теми та мети уроку.

― Діти, чи звернули ви увагу на те, яка музика звучала на початку уроку – авторська чи народна? (Народна)

― Наш урок буде присвячений народній пісні. Ми знову поговоримо про різні жанри народної пісенної музики, прислухаємось до краси народної пісні.

  ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

― До нас на урок я принесла незвичайні  квіти. Вони зачаровані, вони заснули. Розбудити їх зможуть тільки уважні, кмітливі діти, які люблять свій український народ, культуру, пісні.  Діти, які вирішать всі музичні завдання. Після кожного завдання буде оживати одна квітка. Чим більше квітів ви розбудите, тим більший вінок із них ми сплетемо.

  IV. Основна частина.

1. Актуалізація опорних знань. Вікторина.                         

― Отже, беремо першу квітку. Вікторина                  

• Якою буває музика залежно від того, хто її автор? (Народною, композиторською)
• Що ми розуміємо під словами «музика нашого народу»?(Народні пісні, танці та музика українських композиторів)
• Тема нашого уроку «Жанри народної пісні». Як ви розумієте слово жанр?

(Це різновид художнього твору)

•   Від чого залежить розподіл пісень на жанри?(Від змісту пісні)
•    Які ви знаєте жанри українських народних пісень?(Історичні, трудові,           колискові,жартівливі )

― Молодці, ви справились із першим завданням. Вплетемо цю квітку до нашого віночка.

Проводиться оцінювання

2. Виконання жартівливої пісні «Грицю, Грицю, до роботи»          .

― Беремо наступну квітку. Завдання. Відгадайте, про яку пісню йде мова та виконайте її  з відповідним настроєм.

•     В цій пісні передається народний гумор, жарт. Головний герой – хлопець, який нездужає нічого робити,любить спати, але має гарний апетит.( «Грицю, Грицю, до роботи»)

(Виконання пісні з інсценізацією). Проводиться оцінювання

― Вплетемо цю квітку до нашого віночка.

 (Квітка прикріплюється на дошку у вінок).

3. Конкурс «Склади пісню».                                         

― До цієї квітки прикріплений конверт. Тут знаходиться знайома вам пісня. Але я так поспішала до вас на урок, що не встигла правильно скласти куплети, які на жаль, перемішалися. Ви допоможете мені?

                                   (  Діти працюють у парах).

–  Чи знайома вам ця пісня? Яку назву має пісня? Так. Це пісня « Вийшли в поле косарі».

― До якого жанру вона відноситься? (Трудові пісні)

–  Давайте перевіримо, чи всі справилися з завданням. Промовляємо таким чином:

 Я починаю – ви закінчуєте. (Повторення пісні читанням у ритмі мелодії).

Проводиться оцінювання

(Квітка прикріплюється на дошку у вінок).

    4. Гра «Відгадай мелодію».              

― Наступне ваше завдання – відгадати музику, яка звучить, її автора і мелодію якої народної української пісні  в ній композитор використав.

Звучать фрагменти творів:

•     « Українська симфонія» М. Калачевського. II частина. (У. н. пісня «Дівка в сінях стояла»).
•     «Гуцульська рапсодія» Г. Майбороди. ( У. н. пісня «Верховино, світку ти наш»).
•     « Українська симфонія» М. Калачевського. I частина. (У. н. пісня «Віють вітри, віють буйні»).

― Молодці, і з цим завданням ви справилися, ще одну квітку розчарували.

Проводиться оцінювання.

(Квітка прикріплюється на дошку у вінок)

5.  Виконання української  колискової пісні.                      

― На нашій наступній квітці намальована  лялька, загорнута в пелюшку. Як ви гадаєте, до якого жанру вона нас веде? (Колоскові)

― Як з'явилася колискова пісня? Хто був її автором?

― Якими є особливості колискових пісень?

― А зараз ми проведемо конкурс на краще виконання колискової пісні. На попередньому уроці ви отримали завдання вивчити колискову, яку співала вам мама?

Діти виконують по куплету кожної пісні.

Проводиться оцінювання співу.

(Квітка прикріплюється на дошку у вінок)

 6. Виконання танцювальних рухів.                                       

― Зазвучали музичні інструменти, і одразу згадалося, що народна музика – це не тільки пісні, але й танці.

• Які ви знаєте українські танці?
• Яким є характер гопака?

― Давайте спробуємо всі потанцювати під музику.

Учні повторюють танець за підготовленими раніше дітьми.

― Ще одне завдання виконане. Квітів у нашому вінку більшає.

(Квітка прикріплюється на дошку у вінок)

7. Троїсті музики.                                                      

― Народні пісні й награвання – улюблений вид музичної творчості українського народу.

У давнину виконавцями народних пісень і мелодій були прості люди, які не тільки співали, але й виконували різні мелодії на музичних інструментах. Це були невеликі групи музикантів у складі трьох виконавців. Ваше завдання: серед багатьох музичних інструментів, що зображені на картках, вибрати три, на яких грали троїсті музики.

(Учні отримують картки із зображеннями музичних інструментів. Під музику троїстих музик учні виконують завдання). Проводиться оцінювання

(Квітка прикріплюється на дошку у вінок)

8. Виконання календарно-обрядової пісні.                  

― Добрий вечір добрим людям!

Мир у вашу хату!

― Дозвольте дітей українських

З Різдвом Господнім привітати!

―  Так співали діти під час зимових свят. Про який пісенний жанр вона вам нагадує? (Календарно-обрядові пісні)

― Чому ці пісні так називаються?

― Які пісні належать до календарно-обрядових? (Колядки, щедрівки, веснянки…)

― Правильно. Коли селом ішли хлопці колядувати чи дівчата щедрувати, то далеко навкруги лунали пісні. Я запрошую наших учнів  виконати відому щедрівку « Добрий вечір тобі…»

Виконується щедрівка. Проводиться оцінювання

(Квітка прикріплюється на дошку у вінок)

V.  Заключна частина. Підбиття підсумків уроку.

― Подивіться на дошку. Наші квіти розцвіли і сплелися у барвистий вінок. Це вінок української народної музики. Народна пісня – дзеркало життя, з його радощами та печалями.

― Чи подобаються вам українські народні пісні?

― Які жанри української народної пісні ми згадали?

Підводяться підсумки роботи учнів на уроці та оцінювання діяльності.

О, любі діти України!

Благословення Боже вам речу ―

За те, що в смутний час руїни

Ви пісню несете, а в ній і Бога, і красу.