Формування життєвих компетентностей молодших школярів методами латерального мислення

Формування життєвих компетентностей молодших   школярів методами латерального мислення

 

  Я бачу дуже важливе  виховне завдання в тому, щоб повсякчас підтримувати, поглиблювати бажання учня бути відкривачем, реалізувати це бажання спеціальними методами роботи.

В. Сухомлинський

ВСТУП

     Перед сучасною школою постає завдання виховати особистість, здатну до життєтворчої  діяльності. 

     Нові сучасні підходи до модернізацї початкової освіти актуалізують проблему формування компетентностей  у молодших школярів, зокрема  життєвих.

    Молодший шкільний вік є одним із найважливіших життєвих етапів у формуванні особистості, оскільки саме на даному етапі здійснюється усвідомлене пізнання світу, відбувається подальший розвиток особистісних якостей не тільки в інтелектуальній, а й в емоційній, вольовій сферах, спілкуванні з дорослими та однолітками.

    Актуальність проблеми полягає в тому, що при сучасних темпах розвитку економіки й суспільства успішна самореалізація особистості залежить від наявності у неї сукупності таких якостей, як творча активність, уміння самостійно мислити та швидко знаходити ефективні рішення різних проблем, застосовуючи при цьому нешаблонне та нестандартне мислення.

   Тому в початковій школі важливо формувати готовність школярів до різних життєвих ситуацій, уміння знаходити правильний вихід й успішно долати труднощі.

   Перед вчителем стоять завдання:

•     плекати учня, який здатний  критично і логічно  мислити;
• творчо підходити до справи;
•     генерувати ідеї, приймати рішення та їх виконувати;
•  швидко орієнтуватись у нестандартних ситуаціях;
•  презентувати себе.

   Для формування й розвитку цих якостей необхідні принципово нові  системи  методів. Однією з таких систем є система методів латерального розвитку молодших школярів. Вона ґрунтується на ефективності організації та управління діяльністю учнів і є невід’ємною складовою особистісно орієнтованої педагогіки.

     Провідною ідеєю досвіду є створення умов для формування життєвих компетентностей молодших школярів методами латерального мислення.

 

РОЗДІЛ 1.  Латеральне мислення як засіб формування життєвих компетентностей молодших школярів 

    Сьогодення вимагає від школярів готовності до дорослого життя, уміння адаптуватися в ньому та набуття протягом навчання в школі саме тих умінь та навичок, які відповідали би потребам сучасного ринку праці. В таких умовах важливим фактором успішної реалізації компетентнісного підходу в навчанні є добір ефективних методів, прийомів навчання і форм організації навчальної діяльності. Створити атмосферу співпраці,  вільного обміну думками, ситуацію вибору, постійну активну взаємодію всіх учнів допомагають методи латерального мислення.

   Латеральне мислення -  це поняття для позначення непрямого та творчого підходу для вирішення проблем. Термін «латеральний»  означає «рух у бік».

    Латеральне  мислення є компонентом творчого  мислення і включає критичне і логічне милення. Для розвитку латерального мислення  велику кількість методик творчості розробив Едвард де Боно. Це британський   психолог, доктор медицини і філософії, автор 45 книг. Його методики використовуються як у дитячих закладах, школах, так і в діяльності міжнародних організацій і найбільших корпорацій, таких як IBM,  DuPont, Siemens, Microsoft та ін. Вправи Едварда де Боно тренують і розвивають процес мислення і можуть застосовуватись на уроках в початковій школі як окремі інтерактивні методи.         Значний внесок у вирішення цієї проблеми зробили Генріх Альтшуллер, Пол Слоун,  Алекс Осборн.

Принципи латерального мислення.

• Незалежність думок.
• Право на помилку.
• «Об’ємність» думок.
• Самоаналіз.

• Відкритість світу, людям, новому, бажання і вміння змінити себе.

Головні завдання латерального мислення:

• прийти не стільки до правильного, скільки до ефективного розв’язання проблеми;
• звільнитися від моделей — кліше (шаблону), перебудувати стереотипи схеми.

 

 

РОЗДІЛ 2.  Методи латерального мислення на уроках в початковій школі

 

2.1. Метод «Презентація речі»

   На уроках літературного читання, української  мови, природознавства можна впроваджувати такий  метод розвитку латерального мислення як  «Презентація речі».

    Суть методу полягає в тому, що діти передають і демонструють один одному якийсь предмет, називаючи асоціацію, яку він у них  викликає. Назва може бути різноманітною.

   Мета методу:

• Створення ситуації емоційного комфорту на початку уроку.   
•  Позитивне налаштування школярів на творчу співпрацю.
•  Вільне і відкрите міркування над темою.
•  Точне і лаконічне вираження думки.

 Наприклад,  на уроках літературного читання (2клас), вивчаючи українську народну казку   «Півник і двоє мишенят», білоруську народну казку «Легкий хліб» учні презентували колосок, пиріжок (додаток 1).

     

   Школярі сідають колом. Із рук у руки передають колосок. Учень, який його отримує, демонструє іншим, називаючи колосок таким словом, яку асоціацію він у нього викликає. Необхідно вислухати кожного. Приймаються різні  відповіді. Оцінка лише позитивного типу: «чудова відповідь», «прекрасна думка», «цікава», «незвично», «цікаве рішення», «дивовижні міркування», «чудово мислиш».

 

2.2. Кластери – нелінійна форма мислення

     Даний метод – універсальний, бо може використовуватися під час вивчення будь-якої навчальної дисципліни і на всіх етапах уроку.

• На етапі актуалізації діти висловлюють і фіксують знання з теми, свої уявлення і асоціації.
• На етапі формування нових знань використання «Кластера» допомагає структурувати матеріал.
• На етапі рефлексії даний прийом виконує функцію систематизації отриманих знань.)

 

   (Кла́стер (англ. cluster) — група однакових або подібних елементів, зібраних разом або близько один до одного; в'я́зка, пучо́к). Цей метод графічно відображає послідовність процесу мислення.

  Правила створення кластера:

1. Посередині чистого листка (класної дошки) записуємо ключове слово.

2. Кругом нього  слова чи речення, що доповнюють тему. 3. Довкола записаних слів  з’являються «супутники»  і встановлюються нові логічні зв’язки. 

   У підсумку виходить структура, що графічно відображає міркування учнів.

          

   Наприклад, на уроці  природознавства (2 клас),  вивчаючи тему «Природа восени», учні навколо ключового слова осінь записують відомості про живу і неживу природу восени. Прочитавши текст у підручнику, доповнюють новою інформацією і встановлюють зв’язки між окремими блоками.

   В процесі цієї роботи формуються і розвиваються:

•    вміння формулювати питання;
•    знаходити головне у великому обсязі навчального матеріалу;
•    встановлювати причинно-наслідкові та логічні зв'язки;
•    будувати умовиводи;
•    переходити від приватного до загального, сприймаючи проблему в загальному вигляді;
•    проводити аналогії;
•    порівнювати і аналізувати.

Застосування кластера  на уроках має такі   переваги:

• дозволяє охопити великий обсяг інформації;
• залучає всіх учнів у навчальний процес;
• діяльність творча, цікава дітям, забезпечує політ фантазії;
• учні активні і відкриті, тому що у  них не виникає страху помилитися, висловити невірне судження.               

 

2.3.  Метод ПМЦ (Плюс –Мінус –Цікаво)

   Цей метод використовується для аналізу проблемних ситуацій та для прийняття рішень. У цій техніці проблема розглядається з трьох точок зору. Записуються її позитивні, а також негативні сторони. Після цього виписуються ті аспекти проблеми, які є цікавими, в яких прихований певний потенціал. Використання цікавості як критерію оцінки проблеми є особливістю латерального мислення.

Урок літературного читання (2клас) «Сорочаче гніздо»

(англійська народна казка).

 

 2.4.   « Шість капелюхів мислення»  Едварда де Боно

    В основі методу лежить ідея паралельного мислення (різні точки зору і підходи не стикаються, а співіснують).

    Це простий і практичний спосіб розділення процесу мислення на шість різних режимів, кожен з яких представлений метафоричним капелюхом певного кольору.  

     Метод визнає значущість усіх компонентів роботи над текстом - фактів, критики, емоцій, нових ідей, і включає їх в роботу в потрібний момент, уникаючи деструктивних чинників.

   Кожен учень у процесі обговорення проблеми «одягає» капелюх певного кольору і мислить так, як «вимагає» колір одягнутого капелюшка.

Метод  «Шість капелюхів мислення»  сприяє формуванню:    

• вміння працювати з текстом;
• уміння творчо мислити;
• уміння послідовно виконувати розумові операції (порівняння, узагальнення,  класифікації тощо);
• уміння володіти різними способами обробки інформації, робити вибір, вчитися розуміти інших людей та співпрацювати з ними. 

   Наприклад, на уроці  літературного читання (2клас) «Виноградар і змія» (болгарська народна казка) (додаток 2) пропонується робота в групах. Діти обирають колір капелюха, визначаються, в якій групі будуть працювати і яке завдання виконуватимуть.

Білий капелюшок.  «Інформаційний центр».

 Робота із тлумачним словником

Виноградник –      дуже сильно;

Оддалік –               з того часу, з тієї    пори;

Відтоді –             ділянка, засаджена виноградом;

Відновити –           осторонь, здалека;

Щосили –               власник чогось;

Господар –            повернути  назад.

Чорний  капелюх.    «Довідкове бюро» 

    Чому  змії кусають людей і тварин?

Жовтий капелюх. Написати смс-повідомлення синові.

Червоний  капелюх. Мовна палітра  настрою  на слово «добро».   Створити гроно винограду. 

Радість, благородство,  підступність, жадібність, великодушність, делікатність, співчуття, совість, зло, чуйність, сум,  чесність, порядність, тактовність,  турбота , тепло, дружба.

Зелений  капелюх.  Змінити сюжет казки.

Озвучити кадри до  мультфільму   «Дружба починається з добра».

 

  2.5.     Емпатійна аналогія (додаток 3)

    В  основу покладено принцип ототожнення себе з об'єктом, що розглядається.  У дітей   формується  вміння ставити себе на місце іншого, відчувати його настрій, почуття. Відтворюючи певний образ, дитина непомітно для себе розкриває характер, свої потаємні бажання, мрії, ставлення до навколишнього світу.

 Дитині можна запропонувати питання:

•                   А що, якби ти перетворився на берізку восени?
•                   Про що ти мрієш?
•                   Кого ти боїшся?
•                   З ким би ти потоваришував?
•                   Про що шепочуть твої листочки?

  Уявіть  себе кущем,  небом,  хмаринкою,  осіннім  листочком …

Уяви, що ти бджілка.

•  Для чого ти живеш?
•  Хто твої друзі?
•  Що ти полюбляєш їсти?

    Розв'язуючи завдання, дитина вживається в образ об'єкта, намагається по-своєму пережити його відчуття.

Вчиться складати розповідь про себе з точки зору обраного об'єкта.

 

2.6.  Метод фокальних об'єктів 

   Суть методу полягає у перенесенні властивостей одного предмета на інший.

 Мета методу:

•              познайомити учнів з чимось новим або закріпити здобуті раніше знання, розглядаючи предмет у незвичному ракурсі;
•              вчити дітей наділяти предмети нетиповими ознаками.

    У дітей розвивається  інтерес до винахідництва.

 Наприклад. Завдання: скласти словосполучення зі слів ручка, квітка. (Квіткова ручка). Описати предмет.

 Завдання. Прочитати твердження, зробити свої висновки.

• Гриби ростуть у лісі.
• Лисичка — це їстівний гриб.

Висновок: Лисичка росте у лісі.

Завдання.  Скласти розповідь або казку про об'єкт, який розглядається, використовуючи ознаки (повністю або частково).  

   Словосполучення добираються несподівані.

Наприклад, українська мова, словникові слова (2 клас)

Слово з теми — рюкзак.

Слова - помічники:  вересень  -  дощовий, грозовий;  дятел – яскравий, невеликий, корисний.

(У вересні мені купили невеликий яскравий рюкзак. У дощову погоду він не промокає. Рюкзак – корисна річ.)

    Цей метод сприяє формуванню оригінального нестандартного мислення, підсилює здібності до фантазування.

 

 2.7.  Метод «Блайднес»

    Метод спонукає учнів до логічного мислення, розвиває зв’язне мовлення.

Алгоритм роботи.

• Розділений на кілька частин текст роздається членам групи.

• Кожен опрацьовує частину і повідомляє зміст.

• Учні разом вирішують, у якій послідовності потрібно об’єднати уривки, щоб вийшов зв’язний текст.

• Зміст уривку переказують, до нього можна ставити запитання, але не читати.

    Метод є ефективним на уроках природознавства («Як різняться рослини за тривалістю життя», «Як розселяються рослини ?» ) та літературного читання («Древній Київ» Н. Забіла, «Тарас Шевченко» Д. Красицький).

   Тривале та систематичне застосування методів латерального мислення формує у молодших школярів якості мислення: гнучкість, широкий діапазон, системність, оригінальність, уміння знаходити залежності, закономірності, класифікувати, систематизувати, з’являється інтерес до винахідництва, розвиваються довільна увага, формується здатність до комбінування, просторове уявлення та уява, розвиток pзв’язного мовлення.

     Усі вищезазначені методи розширюють сферу сприйняття дитиною проблемної ситуації, сприяють вдосконаленню всього процесу творчого мислення, що підвищує загальний творчий потенціал молодших школярів.

 

РОЗДІЛ 3. Вправи для розвитку латерального мислення

   Розвивають творчу уяву, логічне мислення, винахідливість; вчать розв’язувати протиріччя різні вправи.

   Вправа «Данетки»

   Вчитель придумує незвичайну ситуацію, а всі інші повинні її розгадати, але на всі уточнюючі питання вчитель може відповісти тільки «так» або «ні».

   Вправа  «Символ твору» спонукає учнів проявляти свою уяву та творчість.

   Вчитель пропонує намалювати предмет, який був би символом літературного героя; визначити колір настрою уривка твору; намалювати ілюстрацію до твору, допустивши помилку в зображуваному та запропонувати своїм товаришам знайти цю помилку; створити ілюстрації  за сюжетом               твору.

   Наприклад,  на уроці літературного читання, вивчаючи казку «Калинка»  Г. Демченко було запропоновано учням завдання на вибір: І - намалювати символ  дівчинки Калинки; ІІ -  намалювати колір настрою уривка, який найбільше сподобався.

    Вправи з картинками, розповідями, описами. 

   Вчитель роздає всім учасникам картинки з двома пов’язаними між собою зображеннями, але одне закриває. Завдання учням – відгадати, що зображено на другій половині. Наприклад: бачучи намальованого  чоловічка на дереві, діти  висловлюють припущення, що він: «поліз знімати кошеня», «збирає урожай», «збирається спиляти гілки», «точитиме сік» і т. п.

   Вправи   з пошуку розв’язання логічних  загадок і головоломок. Допомагають виробити фантазію.

   Наприклад:

 Хто говорить всіма мовами?

 Коли небо нижче від землі?

 Коли швець дарма шиє?  і т.п.

   Життєвий досвід дітей ще досить незначний, але вчитель має щодня бачити перед собою не просто учня, а особистість. Головне – у дитини завжди має бути вибір,  тому вчитель не «дає» завдання, а «пропонує». Кожен учень є рівним партнером спілкування на уроці і заслуговує на те, щоб його думку і бажання враховували. 

 

ВИСНОВОК

   Методи латерального мислення дають можливість учителю створити на уроці клімат, який відповідає творчій та активній навчальній діяльності. Допомагають учням навчитися цілеспрямовано й самостійно працювати над вирішенням проблемної ситуації.  На уроках учні вчаться розглядати певну тему з різних точок зору,  виявляють переваги та недоліки різних позицій, сміливо висувають свої припущення; шукають додаткову інформацію,  аналізують та роблять висновки.   На уроках  української мови та літературного читання  вчаться висловлюватися з приводу змісту прослуханого та прочитаного, пояснюють образні і влучні вирази, виявляють своє ставлення до дійових осіб, їхніх вчинків. Вміють пов’язати і зіставити почуте із власними спостереженнями, життєвим досвідом.

  Працюючи в парах, групах, учні вміють прислухатися до думки інших, вести дискусію. Висновки, зауваження, припущення  і помилки дітей вражають своєю неординарністю. Педагог співпрацює з учнями, навчаючись і самовдосконалюючись разом з ними.

   Упровадження в навчальний процес сучасних  інтерактивних методів латерального мислення відкриває нові шляхи й надає широкі можливості для формування особистості, готової до життя у світі, що постійно змінюється, здатної до навчання та самовдосконалення, до прийняття ефективних рішень.