Фотовиставка: "Твої герої, Україно"

Фотовиставка «Твої герої, Україно»Підготувала : Клешніна Марія Олегівна

Герої…Наразі межі цього здавалось би зрозумілого слова вважаю розмитими. З 24 лютого 2022 року героями стали не лише військові, а і лікарі, волонтери, вчителі, робітники промислових та харчових підприємств, люди які лишились на території України і люди які вивозили своїх дітей та рідних рятуючись від збройної агресії російської федерації. Кожен українець який робить бодай щось для України – герой.

Батьки на дистанційному – ви герої!Люди, які лишились і працюють сплачуючи податки в Україні, ви – герої!Люди, які працюють на харчових підприємствах – дякуємо, ви – герої!Працівники комунальних підприємств – дякуємо за електроенергію, воду та газ у оселі – ви герої!Волонтери, які допомагають військовим та переселенцям – ви герої!Люди які скидають донати на перемогу – ви герої!!!

Сьогодні поговоримо про тих, завдяки кому ми і досі живі - військові герої. Сергій Сова. Боєць 93-Ї бригади ЗСУ. Нікопольчанин. Сергій Сова захищав Україну з 2014 року як учасник АТО та ООС, після 24 лютого героїчно боровся за свободу України на Харківському напрямку. Був закатований окупантами. Фото його руки із синьо-жовтою стрічкою стало символом звірств окупантів.

Спершу він пішов на Майдан та брав участь у Революції Гідності. Потім — вступив добровольцем до лав батальйону «Донбас». Визволяв Донеччину від окупантів та пройшов через Іловайський котел. Олександр Гошилик був справжнім героєм. За його подвиги та відданість державі він був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та ще низкою інших нагород. Його авторству належить книга «Міст через вічність». З початком повномасштабного вторгнення Олександр продовжив боротьбу за незалежну Україну. На жаль, у боях із ворогом Олександр Гошилик загинув. Вічна слава герою!

Використовуючи переносний зенітний комплекс, йому вдалося збити шість російських літаків та одну крилату ракету. У свої 19 років серед побратимів він став легендою та отримав прізвисько Запорізький месник. Роман Гломба — боєць із Прикарпаття та солдат строкової служби запорізького 9-го полку оперативного призначення Нацгвардії України. Він прикривав від повітряного нападу позиції батальйону на Запоріжжі, які були поблизу села Мала Токмачка. За свої бойові подвиги в липні Роман отримав звання Героя України, а нещодавно Президент нагородив його орденом «Золота Зірка». Завдяки внеску кожного ми скоро зустрічатимемо нашу перемогу! Дякуємо героям!

За тиждень йому мало б виповнитися 26 років. Разом із дружиною планували своє маленьке святкування. Але не встигли. У бою з ворогом загинув льотчик-винищувач, штурман авіаційної ескадрильї 204-ї бригади тактичної авіації Тарас Редькін. Захисник виконав бойове завдання зі знищення ворожих засобів ППО недалеко від лінії бойового зіткнення та відвів літак від населеного пункту. Ще у травні Володимир Зеленський нагороджував Тараса медаллю за військову службу Україні. Вічна слава героїчним подвигам наших героїв! Вічна пам‘ять!

Весь світ сьогодні знає про хоробрість та професіоналізм наших льотчиків. На жаль, ціною смертей. Геннадій Матуляк був пілотом і понад 10 років служив у миколаївській 299-й бригаді тактичної авіації імені генерал-лейтенанта В. Нікіфорова. У кінці лютого вів повітряні бої з ворогом на Київщині. Після декількох вдалих операцій ворожий винищувач пару разів влучив у літак Геннадія. В останні секунди він відвів літак від домівок людей, а сам — розбився. Геннадію Матуляку посмертно присвоєно звання Героя України. Вічна памʼять Герою!

«Слава Україні!»Це були останні слова прикордонника Ігора Дашко, які пролунали в радіоефірі окупованого Маріуполя. Він підірвав себе гранатою, аби не дати ворогові захопити радіостанцію та потрапити у полон. Він встиг прикрити відхід своїх побратимів, чим врятував їх, але загинув сам. Його героїчний подвиг залишиться у памʼяті нашого народу. Наші сміливі військові стануть частиною нової української історії. Вічна памʼять! Вічна слава!

Віталій Скакун - наш герой,що самовіддано поліг за свою країну та народ. Кримський перешийок - одне із найважливіших сьогодні місць на мапі супротиву України. Саме тут одним із перших ворога зустрів окремий батальйон морської піхоти. Щоб зупинити просування танкової колони, було прийнято рішення на підрив Генічеського автомобільного мосту. Виконати цю задачу визвався інженер окремого батальйону матрос Скакун Віталій Володимирович. Міст було заміновано, але відійти звідти він не встиг. За словами побратимів Віталій вийшов на зв’язок, та повідомив про те, що підриває міст. Одразу ж пролунав вибух. Наш побратим загинув. Його героїчний вчинок значно уповільнив просування ворога, що дало змогу підрозділу передислокуватись та організувати оборону. Командування морської піхоти буде клопотати перед вищим командуванням про присвоєння матросу Скакуну Віталію Володимировичу державної нагороди. Російські окупанти, знайте, цей народ не зламати, під вашими ногами горітиме земля! Ми битимемося поки живемо! І поки живі будемо битися!СЛАВА ГЕРОЮ!

Максим Запічний з позивним Шерлок був родом із Полтавщини. У 2014 році він підписав контракт і став сапером, а потім «кіборгом», захищаючи Донецький аеропорт. Отримавши поранення в аеропорту, він виконував бойові завдання в Авдіївці, Мар'їнці та інших містах Донбасу до кінця серпня 2015 року. А потім, аж до повномасштабного вторгнення, став працювати інженером. Максим знову пішов на фронт і захищав Батьківщину аж до кінця вересня. На жаль, під час звільнення Сходу України від окупантів військовий загинув. У нього залишилися дружина, дочка та син. Не забудемо та не пробачимо! Вічна слава герою!

Їх евакуювали з Бучі 11 березня. До цього моменту з 24 лютого в окупації відділення інтенсивної терапії Ірпінської центральної міської лікарні продовжувало рятувати життя військових, цивільних і навіть рашистів. Данило Лісняк — завідувач цього відділення. Разом із ним 22 працівників — лікарів, медсестер, інтернів, працювали щодня та щоночі. Іноді на 3 операційні. Дуже часто пацієнти були із застарілими пораненнями — від вогнепальної зброї, з уламками в тілі чи без кінцівок. Бо вчасно не відпускали окупанти. Лікарі — не просто рятівники. Вони герої! Ваш вклад у нашу перемогу неоціненний!

«Разом із нелюдськими фізичними навантаженнями, наші хлопці змушені витримувати ще й величезні психологічні травми. Відкопати під тоннами розтрощеного бетону тіло дівчини, як у Миколаєві. Відшуковувати фрагменти тіл, як у Кременчуці. Зносити у двір знищеного будинку десятки мертвих тіл, як на Одещині… І не вірте тим, хто стверджує, що до такого можна звикнути. Не можна», – якось зізналися ДСНС після чергового обстрілу.

Героїв звичайно більше, ніж може вмістити час заняття, головне пам’ятати, яка ціна нашого спокійного життя, нашої свободи. Давайте будемо вдячними нашим героям на усіх фронтах!

Імена наших героїв будуть збережені і будуть відомі не тільки нашому народу, але й усім у світі, хто цінує свободу і хто ніколи не підкориться будь-яким загарбникам. Вічна слава усім, хто захищає Україну! Вічна шана і пам’ять усім нашим полеглим героям!