Франція (1945-2025 рр.)

ФРАНЦІЯ в 1945 – 2025 рр.

З початком визволення Франції почав діяти Тимчасовий уряд на чолі з Шарлем де Голлем. Шарль де Голль. Під час війни обсяг промислового виробництва скоротився на 38 %, сільськогосподарського до 60 %.38%60%Тимчасовий уряд провів ряд реформ:державний апарат було очищено від співробітників окупаційної влади,було проведено судові процеси з тими, хто співпрацював з нацистським режимом,був націоналізований Французький банк, вугільна, газова, авіаційна промисловості, повітряний транспорт, автомобільні заводи «Рено»,відновлено 48 – годинний робочий день,відновлено єдина система страхування,закріплювалося право на пенсії.відновлювалося право на допомогу по безробіттю, багатодітним сім’ям,активне виборче право отримали жінки та військовослужбовці.483 Республіка. У 1947 р. промисловість Франції досягла довоєнного рівня. Насичення ринку товарами дозволило в 1949 р. скасувати карткову систему. Завдяки допомозі США за «планом Маршалла» Франція швидко завершила стабілізацію економіки, розпочала її структурні перетворення й технічне переоснащення. У 1951 р. обсяг промислової продукції Франції вдвічі перевищив довоєнний. Сільське господарство розвивалося повільніше, але також перевищувало довоєнні показники. А

Провідні праві політичні партії довоєнного часу припинили своє існування. Замість них виникли Республіканська партія свободи й окремі групи «незалежних». Послабився вплив радикальних сил. Завдяки діяльності в русі Опору зміцнили свої позиції комуністична й соціалістична течії. Погляди Ш. де Голля, або голлізм, набули широкої популярності. Сутність голлізму ґрунтувалася на чотирьох гаслах: «ідея нації», «сильна держава», «соціальні реформи», «велич Франції». Політична боротьба, за переконанням голлістів, послаблює державу й тому має підпорядковуватися загальнодержавним інтересам. Голлізм. Політика «дирижизму»Більшість французького населення сприймала Ш. де Голля як «рятівника нації». В економіці він був прибічником політики «дирижизму» (політика активного втручання держави в управління економікою). Французьку колоніальну імперію Ш. де Голль сподівався зберегти шляхом поступок місцевому населенню. Ш. де Голль також прагнув перетворити Францію на міст, що з'єднуватиме СРСР і країни Заходу.

4 Республіка20%ПАРЛАМЕНТРАДА РЕСПУБЛІКИНа перших післявоєнних виборах та одночасному референдумі в жовтні 1945 р. вперше виборчі права здобули жінки. Понад 96 % виборців висловилися за скасування Конституції Третьої Республіки й скликання Установчих зборів для підготовки нової конституції. У 1945—1947 рр. відбулася націоналізація підприємств, у державну власність перейшло майже 20 % промисловості Франції. Шляхом випуску облігацій внутрішньої позики було стабілізовано фінансову систему й накопчено кошти для відбудови економіки.1946 13. Х –вибори до Установчих зборів та проведення референдуму щодо конституції Четвертої республіки. За Конституцією Четвертої республіки парламент обирався за пропорційною системою. Двопалатний парламент складався з Національних Зборів та Ради Республіки. Переважні повноваження залишалися в руках Національних Зборів. Рада Республіки мала право рекомендації щодо поданих законопроектів. Уряд призначався та був підзвітний Національним Зборам. Президент обирався та контролювався парламентом. Всі акти Президента повинні були «перевірятися» прем’єром або відповідним міністром. По суті влада Президента була дуже слабкою. Реальна влада належала партійної більшості, яка контролювала Уряд. Громадяни ФранціїВибори. Вибори. НАЦІОНАЛЬНІ ЗБОРИпризначаєобираєПРЕЗИДЕНТРАДА МІНІСТРІВ

Тому Шарль де Голль відмовився від участі у виборах. Перший уряд очолив соціаліст Поль Рамадьє. Поль РамадьєДо уряду увійшли комуністична, соціалістична партії та католицька партія – «народно – республіканський рух» - МРП.1947 – комуністів було виведено з уряду за спротив «Плану Маршала». Соціалісти відмовилися від союзу з комуністами та перейшли в коаліцію з МРП та радикалами під назвою «третя сила». Поч. 50 - х років – Шарль де Голль очолив «Об’єднання французького народу».1951 – 1956 – до уряду було включено правоцентристські партії.

Франція:вступила ініціатором інтеграції (об’єднання) західних країн,приєдналася до «плану Маршалла»,1949.ІV – вступила до НАТО,1946 – 1954 – вела війну у В’єтнамі, 1956 – 1962 – Алжирі. Незалежність отримали в1954 – В’єтнам, Лаос, Камбоджа,1956 – Марокко, Туніс.

Згодом за сім років президентства Венсана Оріоля змінилося 18 урядів (за матеріалами підручника). Венсан Оріоль. Поль РамадьєРобер Шуман. Андре МаріАнрі Кей. Жорж-Огюстен Бідо. Рене Плевен. Едгар Фор. Антуан Піне. Жозеф Ланьель. Рене Мейєр. Поль РамадьєРобер Шуман. Жорж-Огюстен Бідо. Анрі Кей. Анрі Кей. Рене Плевен. Я нарахував 16. Як ви вважаєте, про що це свідчить?

Наступним президентом було обрано Коті. За його президенства змінилося 8 урядів. Рене Жюль. Густав Коті4 Республіка. За його часи загострилося Алжирське питання. Алжирська колонія в північній Африці почала боротьбу за незалежність вже після Другої світової війни. Коті запропонував герою Другої світової війни Шарлю де Голлю стати останнім прем'єр-міністром Четвертої республіки. Президент погрожував піти у відставку, якщо призначення де Голля не буде затверджене Національними зборами. Шарль де Голль1958. ІV – урядова криза.1958. 13. V – Військові підняли заколот.1958. 1. VІ – Національні збори затвердили Шарля де Голля главою уряду. Національні збори надали надзвичайні повноваження уряду та були розпущені.

5 Республіка

КОЛЕГІЯЗа новою конституцією: Президент Франції:обирається строком на 7 років громадянами країни, (з 2002 року на 5 років)призначає прем’єр – міністра,призначає міністрів,має право розпустити парламент. Парламент : Обирається строком на 5 років,Складається з двох палат,Національні збори обираються громадянами Франції,Сенат обирається від територіальних одиниць. На відміну від Четвертої республіки П’ята є президентською республікою з, так званим «сильним президентом». ПАРЛАМЕНТСЕНАТГромадяни ФранціїВибори. НАЦІОНАЛЬНІ ЗБОРИПРЕЗИДЕНТпрем’єр – міністр. УРЯДВибори. ВиборипризначаєКомуни та Департаменти. Вибори1958. 28.ІХ – референдумом схвалено конституцію П’ятої республіки.

1958. Х – прихильники де Голля створили партію «союз на захист нової республіки» (ЮНР). Всі партії крім комуністичної уклали союз з партією де Голля.1958. ХІІ – Шарль де Голль обран президентом республіки.60-ті роки – триває науково – технічна революція. Уряд де Голля:провів девальвацію франка,випустив акції внутрішнього займу,створив стабілізаційний фонд, викупив на міжнародному ринку 150 т золота,збільшив податки,підвищив тарифи на газ, електроенергію, транспорт.

1965 – де Голль знов переміг на виборах. Стимулювання розвитку економіки, відповідно до уявлень голлістів, відбувалося шляхом її державного регулювання. У наступні десять років (1958—1968 рр.) щорічні темпи зростання промислової продукції становили 5,5 %. Обсяги промислової і сільськогосподарської продукції за цей період збільшилися на 60—66 %. За перше десятиліття П'ятої Республіки суттєво змінилася структура населення. У сільському господарстві було зайнято 12 % працездатного населення, майже третина — у невиробничій сфері. Поступово покращувалося матеріальне становище людей. У зовнішній політиці прагнення досягти «величі Франції» призвело до загострення суперечок із НАТО. Після створення власної ядерної зброї Франція вийшла з військово-політичних структур НАТО. 60-66%

1960 – уряд визнав незалежність 14 французьких володінь. 1962 – визнання незалежності Алжиру. ФРАНЦІЯА Ф Р И К А Кот-д'Івуар. Буркіна-Фасо. Габон. Центральноафриканськареспубліка. Нігер. Чад. МаліРеспубліка. Конго. Мавританія. Камерун. Сенегал. Того. Мадагаскар. Бенін. Алжир. Як маленька Франція тримала під контролем такі величезні території???

У 1968 р. на тлі зростання невдоволення внутрішньою і зовнішньою політикою Ш. де Голля у Франції спалахнула політична криза. Поштовхом до неї стали студентські протести. Навесні 1968 р. кількість страйкарів досягла 10 млн осіб. В історію країни цей період увійшов як «червоний травень». Вимоги страйкарів:звільнення заарештованих активістів,реформа вищої школи,підвищення зарплати,поліпшення соціального забезпечення,ліквідації безробіття.25. V – уряд пішов на поступки демонстрантам. Намагаючись подолати кризу, Ш. де Голль у 1969 р. виніс на референдум законопроект із реформування системи влади в країні, зокрема Сенату та проведення адміністративної реформи, але 52 % виборців не підтримали запропонованих змін. Ш. де Голль подав у відставку, вважаючи, що не може залишатися на посаді, не маючи довіри французького населення. Наступного року він помер. Його відставка й смерть завершили цілу епоху в історії Франції.«червоний травень»

1969 – На дострокових президентських виборах 1969 р. переміг лідер голлістів, колишній прем'єр-міністр Жорж Помпіду. Жорж Помпіду. Урядом Помпіду:підготовлено колективні договори в яких адміністрація націоналізованих підприємств зобов’язувалося підвищувати заробітну плату,розширювалися права органів місцевого самоврядування. Він заявляв, що продовжуватиме політику попередника й одночасно вестиме діалог з опозиційними силами. Побудову в країні «нового суспільства» Ж. Помпіду пов'язував із розвитком законодавчої участі більшості категорій населення в управлінні державою. Активізувалися державні програми розширення повноважень місцевого самоврядування та студентського самоуправління. У 1970 р. було встановлено щорічну індексацію мінімального розміру заробітної плати відповідно до рівня інфляції. У зовнішній політиці Ж. Помпіду, загалом дотримуючись курсу Ш. де Голля, намагався усунути суперечності у відносинах зі США та іншими країнами Заходу. Але інфляцію та кризу подолати не вдалося. Політика «нового суспільства»

Після смерті Ж. Помпіду на позачергових президентських виборах 1974 р. перемогу здобув лідер незалежних республіканців Валері Жискар д'Естен. ВалеріЖискар д'Естен. Він обіцяв провести соціальні реформи в дусі лібералізму, гарантувати невтручання держави в особисте життя громадян, розширити права жінок і молоді. Свою діяльність уряд нового президента розпочав в умовах енергетичної кризи. Промислове виробництво скорочувалося, ціни зростали, а безробіття за 1974—1976 рр. зросло у 2,5 разу. Шляхом жорсткої монетарної політики до кінця 1970-х рр. кризу було подолано. Уряд знизив вік виборців із 20 до 18 років, збільшив розміри допомоги й пенсій на 5—10 %.1981 – на президентських виборах переміг представник від лівих партій (Соціалістичної партії) Франсуа Міттеран. Під час виборів до Національних зборів більшість отримали соціалістична та комуністична партії. Франсуа Міттеран. Політика уряду:націоналізація 18 банків, 5 найбільших фірм,збільшення заробітної плати, пенсій, соціальної допомоги,Така політика призвела:прискорення інфляції,великі фірми переводили свої капітали за кордон,зменшилися капіталовкладення у внутрішню економіку.2,520185-10 %

Тому уряд Міттерана проголосив курс на «сувору економію». Призначений ним уряд розпочав реалізацію програм зі збільшення повноважень місцевого самоврядування й масштабні соціальні реформи. Вік виходу на пенсію було скорочено до 60 років, мінімальну заробітну плату збільшено на 40—50 %, запроваджено оплачувані відпустки тривалістю у п'ять тижнів. Одночасно розгорталася націоналізація. У промисловості державний сектор забезпечував третину ВВП, у фінансово-кредитній сфері становив 95 %. Націоналізація спричинила відплив капіталів за кордон і зниження темпів економічного зростання. Унаслідок цього уряд соціалістів призупинив темпи націоналізації та оголосив про рівноправність державної й приватної власності. Результатом цього стало економічне піднесення, яке розпочалося з 1984 р.1986 – на виборах перемоги отримали праві партії на чолі з Жаком Шираком. Жак Ширак. Новий уряд:проводив політику приватизації національних підприємств.проводилася політика на інтеграцію з європейськими країнами.601984

На парламентських виборах 1986 р. вперше значного успіху досяг очолюваний Жан-Марі Ле Пеном «Національний фронт» — організація, яка проголошувала (за матеріалами підручника) екстремістські і расистські ідей. Прочитавши програму НФ, я не знайшов ні екстремістських, ні расистських ідей. Жан-Марі Ле Пен. На президентських виборах 1988 р. знову переміг Ф. Міттеран. Він призупинив приватизацію, відновив податки на великі прибутки, утримувався від будь-яких значних реформ. Ця політика забезпечувала деяке зростання економіки в наступні роки. Наприкінці 1980-х рр. 10 % працездатного населення Франції не мало роботи (ця частка була набагато більшою, ніж в інших країнах Заходу). У зовнішній політиці Ф. Міттеран намагався покращити відносини зі США, активізувати зв'язки з НАТО й розвивати європейську інтеграцію. У 1991 р. Ф. Міттеран уперше в історії Франції призначив головою уряду жінку — Едіт Крессон. У деяких аспектах своєї діяльності вона наслідувала М. Тетчер і Р. Рейгана. Однак намагання Е. Крессон стати французькою «залізною леді» за умов подальшого погіршення стану економіки лише дратували суспільство, що й обумовило її відставку. Едіт Крессон. Соціалісти на виборах не набрали більшості. Тому керівником уряду Ф. Міттеран призначив лідера правих сил Жака Ширака. Останній розпочав широку денаціоналізацію промисловості та лібералізацію економіки. У результаті розгортання приватизації співвласниками підприємств стали понад 40 млн осіб.

У 1991 —1993 рр. Франція увійшла в період пожвавлення економіки. Інфляція зменшилася, виробництво зростало.1995 – на чергових виборах переміг Ж. Ширак. Жак Ширак. Уряд:відновив випробування атомної зброї,скоротив армію з 500 тис. до 350 тис.,відмовився від військової повинності,проводив політику денаціоналізації економіки. На початку президентства свої основні зусилля він зосередив на подоланні інфляції й об'єднанні французької нації. Останнє завдання було особливо важливим в умовах, коли острів Корсику охопив рух за широку національно- культурну автономію. Засобом її здобуття корсиканські сепаратисти обрали терористичні акти по всій країні. В економічній сфері діяльність уряду збіглася із циклічним піднесенням економіки. Уже в 1997 р. темпи зростання виробництва досягли рекордних для Франції показників. У 2000 р. уряд запровадив 35-го- динний робочий тиждень. Франція стала країною найкоротшого робочого тижня. Одночасно із цим з'явилося майже 100 тис. нових робочих місць, що сприяло зменшенню безробіття.35

У 2003 р. на Корсиці на вимогу сепаратистів було проведено референдум щодо розширення автономії острова. Більшість населення не підтримала зміну статусу острова, і сепаратистський рух поступово пішов на спад. Після перемоги на виборах 2002 р. Ж. Ширак продовжив перебудову економіки Франції. Завдяки цьому прискорилася модернізація підприємств і зріс обсяг експорту. На 2005 р. частка Франції у світовому експорті становила 5 %. Однак темпи її економічного зростання були нижчими, ніж у Великій Британії та Італії. Значною мірою це обумовлювалося тим, що інвесторів відлякували високі відрахунки до соціальних фондів і 35-годин- ний робочий тиждень. Восени 2005 р. Францію охопили масові виступи іммігрантської молоді, які супроводжувалися погромами й сутичками з поліцією. У відповідь на це влада масово депортувала іммігрантів.2002 – Ж. Ширак одержав чергову перемогу на виборах.2007 – на виборах переміг голліст Ніколя Саркозі. Ніколя Поль Стефан. Саркозі́ де Надь-Боча. Цьому сприяли його заклики до здійснення радикальних змін у країні. У 2008 р. він ініціював проведення конституційної реформи, під час якої було змінено або доповнено 47 із 89 статей Конституції. Президента тепер обирали на п'ять років; одну особу не могли обирати більш ніж на два терміни. Заходи економічної політики Н. Саркозі допомогли подолати кризу й забезпечити зростання економіки.

У 2010 р. було прийнято закон про пенсійну реформу, яка підвищила вік виходу на пенсію до 62 років. Відповіддю на це стали страйки й масові акції протесту. Рейтинг популярності Н. Саркозі впав нижче 30 %.2012 – на виборах переміг Франсуа Олланд. Франсуа Жерар. Жорж Ніколя Олланд. Виконуючи свої передвиборчі обіцянки, він запропонував запровадити податок у 75 % для громадян, що мають понад 1 млн євро прибутку. Конституційний суд Франції скасував цю ініціативу. Заява президента про легалізацію одностатевих шлюбів і надання одностатевим партнерам права усиновлення спричинила масові протести французького населення, негативну реакцію католицької церкви та правої опозиції. У зовнішній політиці Ф. Олланд виступав за поглиблення партнерства Франції та Німеччини. Після агресії Російської Федерації проти України 2014 р. та військової операції Росії в Сирії він виступав за запровадження проти Росії санкцій. Також він висловив підтримку прагнень української влади змінювати життя в країні відповідно до європейських стандартів. У листопаді 2016 р. Ф. Олланд мав 4 % популярності в країні. Він став єдиним в історії Франції президентом, який відмовився висувати свою кандидатуру на другий термін.

На президентських виборах 2017 р. перемогу здобув Еммануель Макрон. У 2022 році він був переобраний на другий строк. Емманюель Макрон. На той час у Франції були високі податки. Високі ставки виплат по безробіттю, мінімальної заробітної плати, зарплат державних службовців призводили до великого напруження державного бюджету. Гострою залишається і проблема бідності. Великій бізнес масово залишав країну. Для вирішення даного питання уряд Макрона намагався знизити ставки податку на бізнес. Спроба знизити державні витрати також не мають успіху. В сфері праці зроблена спроба відмінити 35 годинний тиждень. Для подолання бідності виділяються великі кошти. Для реформування системи охорони здоров’я виділено 400 мільйонів євро. Ліві сили на знак протесту, організували виступи, які увійшли в історію як «рух жовтих жилетів». Під тиском масових протестів, Макрон змушений був призупинити свої реформи. На сьогоднішній день Франція посідає 6 місце у світі. Виступи «Жовтих жилетів». Кінець 2018 року.35 Цікаво, хто був спонсором «масових заворушень»?