Країни Центрально-Східної Європи в 1990-х рр. — на початку XXI ст.

Країни Центрально-Східної Європи в 1990-х рр. — на початку XXI ст. Демократичні революції. Нова роль держав Центральної та Східної Європи у сучасних міжнародних відносинах.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ Опрацювати § 12. Письмово відповісти на запитання: Чому країни Центрально-Східної Європи прагнули вступити до ЄС та НАТО після революцій 1989–1991 рр.? Чому Росія має значний вплив на країни Центрально-Східної Європи і як країни регіону протистоять цьому впливу?

Розвиток країн Східної Європи і політика СРСР У 80 – 90 –ті роки ХХ ст. 1988-1990 рр. – перехід СРСР до політики «нового політичного мислення» Відмова від втручання у справи Східної Європи і крах соціалізму Демократичні «оксамитові» революції в Угорщині, Польщі, Чехословаччині, народне повстання (революція) в Румунії (1989), об`єднання НДР і ФРН, розпад Югославії. Коли в Європі здійснювалися революції, один із закордонних спостерігачів сказав те, що потім усі повторювали: «У Польщі це забрало 10 років, в Угорщині – 10 місяців, в НДР – 10 тижнів, а в Чехословаччині – 10 днів». Прокоментуйте це твердження.

Демократичні революції кінця 80-х – початку 90-х років ПРИЧИНИ РЕВОЛЮЦІЙ 1989-1991 рр Невдоволення широких мас населення Нездатність радянської моделі соціалізму вирішувати суспільні проблеми Ослаблення СРСР Відмова СРСР від силових дій до країн Східної Європи ХАРАКТЕР РЕВОЛЮЦІЙ демократичний мирний антитоталітарний Збройний Румунія, Югославія

СПІЛЬНІ ОЗНАКИ РЕВОЛЮЦІЙ 1989-1991 рр Одночасний характер революцій Широка участь народних мас Студенство – каталізатор усіх подій Провідна роль інтелігенції Робітники – основа страйкового руху Спільна мета – повалення комуністичних режимів

Нова роль держав Центральної та Східної Європи у сучасних міжнародних відносинах.

Членами ЄС стали: У 2004 році : Польща Угорщина Словаччина Чехія Словенія

Членами ЄС стали: У 2007 році: У 2013 році: Румунія Болгарія Хорватія

У квітні 1949 р., коли Організація північноатлантичного договору була утворена, до її складу входило 10 західноєвропейських країн , США та Канада. У 2017 р. членами НАТО були майже 30 країн.

У 1999 році: Польща Чехія Угорщина У 2004році: Болгарія Словаччина Словенія Румунія

У 2013 році: У 2009 році: Хорватія Албанія Чорногорія

5 травня 1949 р. в Лондоні було утворено Раду Європи. При РЄ функціонують: Європейська комісія з прав людини; Європейський суд з прав людини; Європейський центр молоді; Європейський молодіжний фонд; Інформаційний центр охорони природи.

Регіональні інтеграційні та консультативні структури. Вишеградська група утворена в 1991 році: Польща, Чехія, Словаччина та Угорщина. Центральна європейська ініціатива утворена в 1989 році. Її членами є 18 країн, зокрема і Україна.

Політична, економічна та ідеологічна експансія Росії в регіоні. Після розпаду Радянського Союзу – Росія правонаступниця СРСР.

То́дор Жи́вков (7 вересня 1911, Правец, Софійська область, Третє Болгарське царство — †5 серпня 1998, Софія, Болгарія) — болгарський державний діяч, перший секретар (з 1954), потім (з 1981) генеральний секретар ЦК Болгарської компартії, Герой Народної Республіки Болгарія. Під керівництвом Живкова в країні було організовано систему політичних репресій, зокрема, спеціальні концтабори для політичних ув'язнених. Тільки у таборах під Ловечем та Скравеною, що відрізнялися особливою жорстокістю режиму, загинуло 147 політв'язнів. Він був проти горбачовської перебудови в СРСР й активізував відносини з іншими соціалістичними країнами. Під тиском громадськості 10 листопада 1989 року Живков пішов з посту генсека, виступивши на пленумі ЦК БКП із заявою про відставку за станом здоров'я і через свій вік. Болгарська комуністична партія була перейменована на Болгарську соціалістичну партію, що за рік виграла парламентські вибори. Після падіння комуністичного режиму в липні 1990 року Живков був узятий під домашній арешт за звинуваченням у співпраці з таємною поліцією під час Другої світової війни. Судове розслідування не було доведене до кінця. Живков помер влітку 1998 року.

З літа 1989р. Т.Живков, оголосивши “перебудову“ у Болгарії, посупово втрачав важелі управління країною. 10 листопада 1989р. Керівництво БКП змусила Живкова піти у відставку з усіх посад. У країні почалися створюватися нові партії, оганізації; ХІ з`їзд БКП в 1990 р. відмовився від керівної ролі компартії і проголосив побудову “оновленого соціалізму”(остаточне виключення Живкова). У країні скасували закони, що обмежували демократичні права громадян; Деполітизація армії, правоохоронних органів; Реабілітація колишніх політв`язнів.

Усі нові демократичні партії. Рухи й об`єднання стали засновниками і членами створеного у грудні 1989р. СДС(союзу демократичних сил), що проголосили ідею державотворення на принципах демократії та ринкових відносин. Керівником став Желю Желєв. 1992р, був обраний президентом країни. Були прийняті закони про: повернення власності колишнім власникам(реституцію); Конфіскацію майна компартії; Ідеологізація науки та освіти.

24 червня 2001 р. 64-рычний Сімеон прийняв присягу й зайняв посаду прем`єр-міністра На президентських виборах 2001 р, болгарські воборці віддали перевагу лідеру БСП Георгію Пирванову. Болгарський цар Сімеон ІІ (який прожив понад півстоліття за кордоном) створив свій політичний блок “Націоальний рух Симеон ІІ “2001 р. і здобув перемову на парламентських виборах.

Наприкінці березня 2004 р. Болгарія поряд із ще шістьма державами стала повноправним членом НАТО . З січня 2007 р. країна стала членом ЄС. На парламентських виборах 2009 р. більшість місць завоювала нова партія ГЕРБ очолювана Б. Борисовим-Ця партія виступає за європейський вибір для Болгврії і подальшу її участь в євроатлантичній співпраці. У Болгарії склалася унікальна ситуація На чолі держави перебував- соціліст з олишніх комуністів А уряд очолював цар-реформатор. У цілому уряд Симеона Саксен-Кобург-Готського домігся успіхів в економіці У 2002 р. Євросоюз надав кономіці Болгарії статус ринкової

Югославія Герб 1943-1992 Прапор 1943-1992 Герб 1992-2003 Прапор 1992-2003 Президенти   - 1945-1953 Іван Рібаріх (перший)   - 2000-2003 Воїслав Коштуніца (останній)

Деякі спостерігачі передбачали крах югославської держави після смерті Тіто. Незважаючи на багато реформ, тітоістська Югославія зберігала деякі риси сталінізму. Після смерті Тіто (1980) Сербія все частіше намагалася повторно провести централізацію країни, вже рухалася у напрямку своєрідної конфедерації, передбаченої тітоістською конституцією 1974.

У 1987 Сербія отримала активного лідера в особі Слободана Мілошевича - нового глави Союзу комуністів Сербії. Спроби Мілошевича спочатку ліквідувати автономію Косова і Воєводини, управління якими з 1989 велося безпосередньо з Белграда, а потім акції проти Словенії і Хорватії призвели до дестабілізації становища в Югославії. Ці події прискорили ліквідацію Союзу комуністів Югославії і рух до незалежності у всіх республіках, за винятком Сербії і Чорногорії. У самій Сербії Мілошевич все більше стикався з опозицією національних меншин, в першу чергу албанців і боснійських мусульман Санджака, а також лібералів. Опозиція зміцніла і в Чорногорії.

Вибори 1990 року На виборах 1990 року до республіканських парламентів перемогли прокомуністичні сили Це означало: 1)Занепад ринкових реформ. 2)Згасання надії на перетворення Югославської федерації на конфедерацію. 3)Кульмінація кризи. 4)Початок розпаду СФРЮ. СФРЮ У квітні 1992 року на уламках СФРЮ було утворено союзну республіку Югославія , де при владі залишався комуністичний уряд на чолі з С. Мілошевичем .  Це призвело до : 1)Уряд під гаслом збереження федерації розпочала війну з Хорватією 2)Війна розповсюджується на територію Боснії і Герцеговини 3)Повстання мусульманів в Боснії і Герцоговині

У квітні 1992 Мілошевич вирішив створити із залишків колишньої федерації Союзну Республіку Югославію в складі Сербії і Чорногорії. Однак у травні Рада безпеки ООН ввела проти Югославії жорсткі санкції через її агресії проти Боснії та Герцеговини. Коли ці санкції вступили в дію, громадянин США Мілан Панич був призначений на декоративний по суті пост прем'єр-міністра. Цей акт не привів до поліпшення міжнародного становища Югославії, так і без того непроста ситуація в Боснії продовжувала погіршуватися. У вересні Генеральна асамблея ООН проголосувала за виключення Югославії з свого складу, тому Сербія і Чорногорія були змушені сподіватися лише на власні сили.

У ході громадянської війни і розпаду від Великої Югославії в кінці XX століття відділилися чотири з шести союзних республік (Словенія, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Македонія). Тоді ж на територію спочатку Боснії і Герцеговини, а потім автономного краю Косово були введені миротворчі сили ООН під керівництвом США

Військові дії НАТО на території Югославії Причини : 1)Було розпущено парламент і уряд Косова. Майже всі албанці були звільнені з державних установ. 2)Проголошена «Республіка Косова» 3)Мирний опір в Косові албанцям здавалося безрезультатним, і Армія Визволення Косова перейшла до збройної боротьби 3)Албанці Косова бойкотували вибори в парламент Сербії Передумова: Офіційним приводом для початку воєнних дій було оголошено присутність сербських військ на території краю Косово і Метохія Хід подій: -25 березня — авіація НАТО завдала удару -26 березня — знищено склад пального в Липовице -27 березня - по військовим та іншим об’єктах в Сербії і Чорногорії випущено 250-300 крилатих ракет

У Косово, під приводом врегулювання згідно з мандатом ООН міжетнічного конфлікту між сербським та албанським населенням, США і їх союзники провели військову операцію по захопленню і фактичному відділенню від Югославії і Сербії цього автономного краю, який опинився під протекторатом ООН. Тим часом Югославія, в якій на початку XXI століття залишалося дві республіки, перетворилася в Малу Югославію (Сербію і Чорногорію). На сьогоднішній день, після проведення референдуму про незалежність у Чорногорії, останні залишки колишньої федерації пішли в історію, Сербія і Чорногорія також стали незалежними державами

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ Опрацювати § 12. Письмово відповісти на запитання: Чому країни Центрально-Східної Європи прагнули вступити до ЄС та НАТО після революцій 1989–1991 рр.? Чому Росія має значний вплив на країни Центрально-Східної Європи і як країни регіону протистоять цьому впливу? 3. Підготуватися до тематичної атестації