Франція після Другої світової війни

Франція після другої світової

Франція після другої світовоїДруга світова війна і окупація країни завдали великої шкоди французькій економіці. Хоча людські втрати і масштаби руйнувань були меншими, ніж у роки Першої світової війни, більшість підприємств не працювало (більше 60%), існувала карткова система, не вистачало сировинних, продовольчих ресурсів. Масовим було безробіття. Промислове виробництво у країні скоротилось втричі, а сільськогосподарське – вдвічі. Нараховувалось близько 600 тис. безробітних.

Після визволення у Франції склалася нова політична ситуація. Колишні політичні сили, які уособлювали Третю республіку, були скомпрометовані внаслідок їхньої капіту­ляції перед нацистами. На політичну арену вийшли нові суспільно-політичні об'єднання. Найбільшими політичними партіями стали Французька комуністична партія (ФКП) та Французька соціалістична партія (ФСП). Відновили свою діяльність радикали і праві довоєнні партії. Вони прагнули зберегти конституцію Третьої рес­публіки.

У колоніях розгорнулась могутня національно-визвольна боротьба: була проголошена незалежність Демократичної Республіки В`єтнам; у Лаосі, Камбоджі розгорілась партизанська боротьба; Сирії, Лівані відбувались сутички місцевого населення з французькими військами. Політична атмосфера характеризувалася величезним впливом сил руху Опору, бурхливим зростанням демократичних і антифашистських сил.

Я вільний француз. Я вірю в Бога і в майбутнє моєї батьківщини. Я не належу нікому. Я маю місію, одну тільки місію — боротися далі за звільнення моєї батьківщини. Урочисто присягаюся, що не належу до жодної політичної сили, не підтримую жодного політика, ким би він не був — чи то центристом, чи то консерватором, чи то лівим. Я маю лише одну мету: звільнити Францію.— Шарль Андре Жозеф Марі де Голль, З «Єгипетського щоденника», 20 квітня 1941 року

«Народно-Республіканський рух» спільно з іншими партіями Установчих зборів розробили проект, який у вересні 1946 року Установчі збори прийняли як новий проект конституції. За новою конституцією парламент поділявся на дві палати — Національні збори й Раду республіки. В руках першої палати була, власно кажучи, зосереджена вся влада. Вона приймала закони й контролювала діяльність уряду. Президентові республіки, якого обирали на сім років, надавалися другорядні функції. 24 грудня 1946 року нова конституція набрала сили.

Шарль де Голль організував у Лондоні рух «Вільна Франція» (пізніше «Бойова Франція»), і воював проти нацистів у 1940–1944, був главою тимчасового уряду Франції 1944–1946, лідером власної партії. У 1958 національні збори доручили йому сформувати уряд на час економічної відбудови Франції і вирішити проблему кризи в Алжирі.

Загальний страйк 1968 року. Найбільший після 2-ї світової війни соціально-політичний конфлікт у Франції. Іменується також «червоним травнем», «протести травня 1968», «травневі заворушення».

Чому ж виник «травень»? Патрік Ромпан дає три можливі підходи для пояснення «Травня 1968». По-перше: це період, коли розіграється три кризи: студентська, соціальна і політична. По-друге, з соціологічної точки зору, 1968 рік є епіцентром соціально-культурних змін, які тривали кілька років — з кінця алжирської війни до першої нафтової кризи (1962–1973 рр.). І третій підхід, політичний, «червоного забарвлення»: він збігається з періодом війни у В'єтнамі (1965–1975 рр.) та масовими протестами в багатьох країнах світу. Постер травня 1968: «Будь молодим і заткни пельку», з карикатурним силуетом Генерала де Голля

Демократичний рух (фр. Mouvement démocrate, Mo. Dem) — французька центристська політична партія, заснована 10 травня 2007 року письменником і політиком Франсуа Байру.

«Вперед, Республіка!» (фр. La République en Marche!), повна офіційна назва — Асоціація за оновлення політичного життя (фр. Association pour le renouvellement politique de la vie)— соціал-ліберальна політична партія Франції.