Франція після Першої світової війни

Франція після Першої світової війни

Наслідки Першої світової війни для Франції Негативні: Вбито 1,4 млн. чоловік (це удвічі більше ніж англійців і у 12 разів більше ніж американців), поранено 2,8 млн. чоловік. Знищено 6 тис. км . Залізничного полотна; 52 тис. км. шосе;Зруйновано 10 департаментів, де йшли воєнні дії, близько 10 тисяч заводів і фабрик;Занепад сільського господарства;Державний борг виріс до 300 млрд. франків, загальний збиток від війни склав 134 млрд. франків золотом. Розширення територій. Придбання: Ельзас, Лотарингія, Саарський вугільний басейн (до 1935 р.)Підмандатні території: Ліван, Сирія, Сх. Камерун, Сх. Того. У Франції з’являються нові індустріальні райони. Виплата Німеччиною репарацій, внутрішні і зовнішні займи створюють фінансову базу розвитку промислового виробництва

ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУЗасилля монополій (3-4 на галузь), розорення середніх станів. Велика кількість дрібних підприємств. Періодичні кризи в сільському господарствіНайбільшим кредитно-фінансовим закладом Франції був французький банк. Фінансові групи Ротшильда, де Ванделя контролюють значні капітали Політичний устрій. Багатопартійність , найбільш впливові партії: радикальна і республіканська. Діє Конституція Третьої республіки 1875 , за якою Франція – президентська республіка. Виборчі права – у чоловіків з 21 року (крім військових і сезонних робочих) Листопад 1919 р. – парламентські вибори принесли перемогу Національному блоку (коаліції буржуазних партій). На чолі уряду став О. Мільєран (голова Ради міністрів); президент – Жорж Клемансо

Робочий рух і соціальні конфлікти. Підтримка урядом білого руху і участь в інтервенції проти Радянської Росії викликали акції протесту: Квітень 1919р. – повстання французьких моряків в Одесі, Севастополі (24 кораблі)- всередині Франції повстали 16 військових частин. Стачки солідарності з Радянською Росією французьких робочих. В 1919-1920рр. В стачках приймало участь близько 1 млн. робочих1 травня 1919р. –мітинги, демонстрації з висуванням економічних вимог (8-ми годинний робочий день, підвищення заробітної плати і т.п.)Травень 1920р. – страйк залізничників з вимогами націоналізації залізницінаслідки{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Активізація соціалістичних партій. Ріст профспілок. Чисельність СФІО в 1919-1920 р. збільшилась в 5 разів. В результаті розколу СФІО на з’їзді в м. Тур (1920 р.)Більша частина соціалістів перейшла на бік створеної Французької Комуністичної партії (180 тис.). В СФІО залишилось близько 30 тис. членів1918-1919рр. – посилення профспілок. В 1918 р. Загальна Конфедерація Праці (ЗКП) – найбільша профспілка Франції нараховувала близько 1500 тис. членів В 1919 р. утворена Французька Конфедерація християнських трудящих (ФКХТ) – реформістська профспілка , яка засуджувала страйки, йшла на співпрацю з буржуазією. ФКПФСПСФІО1920

З початку 20- х років у Франції спостерігається спад активності робітничого руху{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}ПРИЧИНИ СПАДУ РОБІТНИЧОГО РУХУПеремога в війні зміцнила довіру до уряду. Франція переживала підйом національних почуттів. Відмова від інтервенції і вивід військ з Радянської РосіїПоступки трудящим з боку уряду і підприємців. Розкол робочого руху: Розкол соціалістичної партії в 1920 р. Розкол ЗКП В 1922 р.

РУРСЬКА ПРОМИСЛОВА КРИЗА1922 р. – уряд Національного блока очолив колишній президент Пуанкаре . Головні задачі політики : боротьба проти революції прагнення до гегемонії Франції в Європі Січень 1923 р. –звинуватив Німеччину у відмові від сплати репарацій, франко-бельгійські війська займають Рур Союзники Франції (Англія і США) виступили проти окупації Руру. Восени 1923 р. уряд Пуанкаре змушений був вивести війська з Руру. Були переглянуті також і розміри репарацій в бік їхнього зменшення

Стабілізація у Франції 1924 – 1929 роки1924 р. – Франція відновила довоєнний рівень економіки – початок стабілізації ПРИЧИНИНімецькі репарації (вид міжнародно-правової відповідальності, відшкодування державою нанесеної шкоди в грошовій або іншій формі) 8 млрд. марок золотом;Приєднання Ельзасу та Лотарингії (металургійна база)Використання Саарського вугільного басейну. ЗАБЕЗПЕЧИЛИ РІСТ ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА НА 5 % НА РІКОсобливості стабілізації у Франції{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}-швидкий розвиток металургійної і машинобудівної галузей;Розвиток нових галузей: автомобілебудування, авіабудування, радіотехніка;Використання конвеєрів. Часткова відміна державного контролю , в руках держави залишились: Національна Економічна Рада;Вища Залізнична Рада;Банк Національний кредит. Продовження вивозу капіталу, прибутки від цінних паперів в три рази більше, ніж від промисловості

В 1924 р. на виборах переміг «Лівий блок» (союз партій соціалістів і радикалів). Більшість членів уряду – радикали, прем’єр-міністр – Е. Ерріо (до весни 1925 р.) Уряд Лівого блоку 1924 – 1926 роки{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Внутрішня політика. Зовнішня політика. Амністія повсталим в 1919 р. на Чорному морі морякам. Введено 8-годинний робочий день. Зроблена спроба ввести прогресивний подоходний податок. Встановлено дипломатичні відносини з СРСР (1924 р.)Уряд виступив за прийняття Німеччини в Лігу Націй. Підтримав план Дауеса по репараціям{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Банки відмовили в кредитах уряду Ерріо. Кредити вивозяться за кордон. Весною 1925 р. Ерріо іде у відставку1925 р. – Локарнська конференція- Подавлені антиколоніальні виступи в Сирії і Марокко

Літом 1926 р. уряд «Лівого блоку» змінює уряд «Національного єднання», до якого ввійшли соціалісти з «Лівого блоку»і представники правих партій. Голова уряду «Національного єднання» Р. Пуанкаре (1926 – 1929 рр.){5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Внутрішня політика. Зовнішня політика- Уряд застосовує активні кроки для боротьби з інфляцією, вводячи нові податки і надаючи пільги підприємцям, що привело до повернення капіталів з інших країн1926 р.- стабілізація франка. Проводиться ряд соціальних реформ: - введено допомогу по безробіттю;Вводяться пенсії по старості, хворобі, інвалідності, малооплачуваним робочим Підписано пакт Бріана-Келлога (Паризький пакт) про відмову від війни як зброї національної політики (1928р.)Погіршення відносин з СРСРПідтримали план Юнга (прийнятий Гаазькою конференцією в 1929 р. замість плану Дауеса, про зниження репарацій з Німеччини і ліквідації контролю над її фінансово-економічною системою, що сприятиме мілітаризації Німеччини)Виведені війська з Рейнської зони. Будівництво лінії Мажино (система укріплень на франко-німецькому кордоні)

Франція в період «Великої депресії»ЕКОНОМІЧНА КРИЗАВідновлення довоєнного рівня промисловості, репарації з Німеччини відтермінували кризу у Франції до кінця 1930 р. (криза почалась пізніше, ніж в США і Англії). Особливість кризи: не така гостра, як в США чи Німеччині, але більш тривала – до 1936 року. Найвищі точки: 1932 р. (44% від об’єму промисловості 1930 року), 1935 рік- 46% від 1930року. Оборот зовнішньої торгівлі скоротився на 65% (від рівня 1930 р.)Ріст безробіття (в 1935 р. – 425 тис. чоловік), скорочення зарплати (у робочих – на 30%, у службовців - 15-20%); прибутки дрібної буржуазії зменшились на 30%Криза сільгоспвиробництва, розорилось близько 100 тисяч дрібних торговців. Банкротство банків і розорення дрібних вкладників. Великі підприємства – «захищений сектор економіки» - користувались підтримкою держави

ПОЛІТИЧНА КРИЗАЗ листопада 1929 р. – по січень 1934 р. Змінилось 14 урядів. Здійснювались спроби переглянути Конституцію Третьої Республіки (Тардьє, лідер правих , виступав за обмеження прав парламенту, розширення повноважень президента і прем’єр-міністра) Активізувалась діяльність фашистських організацій. Звучали вимоги сильної влади і державного регулювання економіки (дирижисти)Соціал-реформісти також висловлювались за економічні реформи: планову економіку, націоналізацію банків, широкі соціальні реформи в інтересах трудящих

В травні 1932 р. після парламентських виборів при владі у Франції були ліві партії: Соціалістична – на чолі з Леоном Блюмом і Радикал-соціалістична – на чолі з Ерріо (новий уряд називали «другим. Виданням «Лівого блоку»»), але політичну кризу подолати не вдалось, хоча Франція вела активну зовнішню політику: Уряд Ерріо заключив договір про ненапад з СРСР в 1932 р.;Фактично скасовувались статті Версальського миру для Німеччини (Франція погодилась на припинення платежів по репараціям, «рівність прав» в озброєнні)Після перемоги фашизму в Німеччині – курс на зближення з СРСР1934 рік – спроба фашистського перевороту

Фашистські організації: «Вогняні хрести», «Патріотична ліга », «Королівські молодчики » - їх підтримувала І фінансувала велика буржуазія, але вони не мали популярності в народі; Вимоги фашистів: Заміна профспілок корпоративними об’єднаннями;Знищення комунізму;Сильна влада, ліквідація парламентаризму;Антисемітизм, расизмЄдиної партії і єдиного лідера французькі фашисти не мали, найбільш відомий лідер – де ля Рок

6 лютого 1934 р. – спроба фашистського путчу . Але проти виступили – армія, робочі і поліція. 12 лютого 1934 р. загальний страйк протесту. Провал фашистського путча. Причини поразки фашистів: Не мали масової підтримки в країні;У Франції не було умов для реваншизму і шовінізму;У фашистів не було єдиної фашистської організаціїСильні демократичні традиції французького народу. Об’єднання зусиль антифашистських сил

Уряд Народного фронту у ФранціїФашистський путч спричинив створення Народного фронту – об’єднання демократичних антифашистських сил ФранціїФСП (Французька соціалістична партія), Леон Блюм він виступив від соціалістів за створення єдиного антифашистського блоку. Лідер ФКП Моріс Торез виступив від комуністів за єдиний фронт 27.07.1934 р. ФКП і ФСП – підписали пакт про єдність дій

Цілі і задачі Народного фронту: заборона фашистських організацій;Захист демократії;Захист інтересів трудящих;Допомога одне одному. На виборах 1936 р. переміг Народний фронт. Уряд очолив Леон Блюм1935 р – підписання франко-радянського договору про взаємодопомогу;7 червня 1936 р.- в палаці Матіньон підписано угоду між підприємцями і профспілками про підвищення зарплати;Заборона фашистських організацій;40-годинний робочий тиждень і 2-тижневі оплачувані відпустки;Для безробітних ввели систему громадських робіт;Збільшені податки з великих підприємств, а з маленьких зменшені;Введено відтермінування по погашенню боргів збитковими підприємствами

В ТОЙ ЖЕ ЧАС В САМОМУ НАРОДНОМУ ФРОНТІ БУЛИ ЧИСЕЛЬНІ ПРОТИРІЧЧЯ КОМУНІСТИПо війні в ІспаніїНевтручання. Збройно допомогти Народному фронту Іспаніїї2. Фашизм Заборонити тільки воєнні організаціїСОЦІАЛІСТИ І РАДИКАЛИ Повна заборона фашистських організацій, перегляд Конституції3. Зовнішня політика. Головний союзник - Англія. Орієнтація на зближення з СРСР4. Соціально-економічні реформи. Лютий 1937 р.-пауза в реформах. Невизначеність в ліквідації дефіциту бюджету. Виступали за девальвацію франка на 30%Проти припинення реформ. Дефіцит бюджету можна покрити за рахунок нового податку на багатіїв і заборони вивозу капіталу з ФранціїЗасудили девальвацію. Відставка Л. Блюма – червень 1937 року1937- 1938 рр. прем’єр-міністр К. Шотан1938-1940рр. Прем’єр-міністр Е. Даладьє