«Франко очима дитини»

Нове трактування відомої казки Івана Франка «Фарбований лис», адаптоване під сучасного читача «Франко очима дитини»

 

Ведуча.    В одному лісі хитрий Лис Микита жив,

                  Який на полювання у курник ходив.

                  А над стрільцями часто глузував,

                  Своїх товаришів від них остерігав.

                  Й хвалився він не раз у сміливості своїй,

                  Насправді ж був він злодій та гордій.

 

Лис.   Що ви собi думаєте! Досi я ходив по селах, а завтра в бiлий день пiду до мiста i просто з торговицi Курку вкраду.

 

Вовк.  Ет, iди, не говори дурниць! 

Лис. Що, дурниць! Ану, побачите!

Ведмідь.  Побачимо або й не побачимо. Там пси купами по вулицях ходять, то вже хiба б ти перекинувся в Блоху, щоб тебе не побачили i не роздерли.

Лис. От же побачите, i в Блоху не перекинуся, i не роздеруть мене!

Ведуча. Й проскочив Лис Микита через тин.

               Там шум, гармидер, крик… от перешкода.

               Хоч страх хотів над ним запанувати,

               Завершити  треба те, що обіцяв зробити.

Пісня «Ой, я молода на базар ходила»

1-й продавець.      Ярмарок у нас багатий,
                                Можете всього придбати:
                                Овочі, зерно і фрукти,
                                Хліб та різні ще продукти:
                                Сало, м’ясо, поросятко
                                І полив’яне горнятко,
                                І корову, і коня —
                                Це не купите щодня!

2-й продавець.     Вівцю й кізку круторогу
                               Приведете до порогу.
                               І вола, кота й собаку,
                               Й ще, звичайно, живність всяку!
                               І підсвинка, і конячку,
                               Воза купите і тачку,
                               Сапку, вила і граблі —
                               Все, що треба на землі!

 

     3-й продавець.  Буряки, картоплю, сіно,
                               Виноградні грона й вина.
                               Моркву, редьку, хрін столовий,
                               І горох, та біб чудовий.
                               Грушу, гарбуза, капусту —
                                Тут всього багато й густо!
                                Тож скоріше! Поспішайте!
                               Всі на ярмарок рушайте!            

 

Ведуча.    Хотів Микита хоча б курку вкрасти,

                  Та пси почали звідкись вибігати.

                  Уздріли  вони Лиса  враз,

                  І кинулись за ним і навіть не дали дихнути.

                  Так швидко  біг, що не отямившись, де був,

                  У діжку з фарбою стрибнув.

 

Пес. Тут вiн був!

 

Пес. Тут вiн був!

Пес. Шукайте його!

Ведуча.    Отямившись від небезпеки Лис,

                  Ледве живий, замучений, голодний

                  Із діжки з фарбою, що корчила кишки,

                  Пустився в ліс з подвір’я навтьоки.

                  А по дорозі вздрів потік води

                  Й стрибнув туди, щоб змити всі гріхи.

 

 Ведуча.    І як по купелі себе уздрів,

                  Подумав: « Та це ж не я, а страшний синій звір».

                  І скільки б ще не умивався –

                  У синій фарбі жить зостався.

                  А тут на зустріч Вовк узявся.

                  Так сильно він його злякався,

                 Що став  у ліс чимдуж втікати

                 Й на допомогу звірів інших звати.

 

Вовк.  Он там! Он там! Ой, та й страшне ж! Ой! Та й люте ж!

 

Ведмідь. Та що, що таке?

Вовк.  Не знаю! Не знаю! Ой, та й страшенне ж! Що за диво!

Ведуча.     Ой, що за звір страшний такий!

                  Які у нього зуби, кігті, сила.

                  Вся звірина, угледівши таке

                  Й собі врозтіч у ліс пустилась.

 

   Лис. Гей, та се не кепсько, що вони мене так бояться! Так можна добре виграти. Стiйте лишень, я вам покажу себе!

   Ведуча.    І, зрозумівши своєї подоби силу,

                     Лис гордо й поважно приступив до діла.

                     На лісовий майдан він завітав

                     Й пеньок Ведмедя мужньо осідлав.

                     Як звірів й птахів прибуло сила,

                     Лис до них промовив ласкаво й мило.

 

Лис. Любi мої! Не бiйтеся мене! Приступiть ближче, я маю вам щось дуже важне сказати.

 

Ведмідь. А ти ж хто такий?

Лис. Приступiть ближче, я вам усе розповiм. Слухайте, любi мої, i тiштеся! Сьогоднi рано святий Миколай вилiпив мене з небесної глини — придивiться, яка вона блакитна! I, ожививши мене своїм духом, мовив: "Звiре Остромисле! В звiрячiм царствi запанував нелад, несправедливий суд i неспокiй. Нiхто там не певний свойого життя i свойого добра. Iди на землю i будь звiрячим царем, заводь лад, суди по правдi i не допускай нiкому кривдити моїх звiрiв!"

Кабан. Ой господи! Так се ти маєш бути наш добродiй, наш цар?

Лис. Так, дiтоньки.

Вовк. От цар!

Заєць.  От добродiй!

Їжак. От премудрий Соломон!

Ведмідь. Та за таким царем ми проживемо вiки вiчнi, мов у бога за дверми!

 

Ведуча.        Минали дні за днями.

                 Справедливим   й добрим був Цар –Лис.

                 Сам вже  він на лови не ходив,

                 А все,  здобуте лісовим народом,  без сорому  ділив.

 

Ведуча.       І ось на роковини царювання Лиса

               Надумали звірі цей день святкувати врочисто

               І справити при тій нагоді великий концерт.

               Вовки соло тягли, Ведмеді ревли басом.

               Лисички тенором задзявкотіли.

               Не втримавшись, Цар-Лис задзявкочав

               Й весь звір лісний щодуху закричав:

 

Їжак. Та се Лис!       

 

Кабан. Простiсiнький фарбований Лис!

Ведмідь.  Ще й паскудною олiйною фарбою фарбований!

Вовк. Тьфу! А ми собi думали, що вiн не знати хто такий!

Заєць. Ах ти, брехуне! Ах ти, ошуканче!

Ведуча. Так звірина по люті Лиса розірвала

               Й шматочки по лісах порозкидала.

               Що зразу приповідка проплила:

               «Е, я давно брехню ту знав,

                Як на Фарбованому Лисі упізнав».