Фундаментальні засади педагогіки морально-етичного виховання

У сучасному житті необхідний творчий пошук нових підходів, концептуальних шляхів і змістовних форм у роботі з дітьми.

Сучасні виховні концепції відрізняються прагненням спиратися на загальнолюдські цінності й цивілізовані форми життєдіяльності у всіх сферах. В усіх концепціях тією чи іншою мірою присутні:

• ідеї гуманізації;
• здійснення виховання у контексті культури;
• створення відкритих виховних систем;
• повернення виховання в родину;
• підтримка і розвиток індивідуальності;
• альтернативність і гнучкість методів і організаційних форм виховання.

У психологічно-педагогічній науці ведеться розробка проблем розвитку культури особистості, що підкреслює її теоретичну і практичну необхідність для реального навчально-виховного процесу.

Гуманістична школа здійснює рішучий поворот до особистості школяра. Учень стає дійсно суб’єктом свого розвитку, а не засобом, за допомогою якого педагоги реалізують відчужені від даного індивіда абстрактні плани і проблеми. Така школа поважає особистість кожного учня, його індивідуальні життєві цілі, запити й інтереси, створює сприятливі умови для його самовизначення в розвитку. Педагоги в такій школі орієнтуються не тільки на підготовку вихованця до майбутнього життя, але й і на забезпечення повноцінного переживання кожного вікового етапу: дитинства, отроцтва і юності — відповідно до психічних особливостей особистості, що розвивається.

Кілька років тому у більшості з нас була ілюзія: швидка демократизація країни також приведе нас до високого економічного і культурного рівня, що давно досягнутий у більшості цивілізованих країн і у навчанні, і у вихованні в тому числі.

Культура і багатство країни можуть вимірюватися простим критерієм: якою мірою родина займається вихованням своїх дітей. Так, в Америці, Франції, Німеччині, в інших розвинутих країнах функції виховання бере на себе родина. Вона відповідає за дитину перед законом і перед вимогами суспільної моралі, а школа вирішує ті ж проблеми лише в навчальному процесі і не несе відповідальності за поведінку школярів на вулиці.

Життя показує, що пройде чимало часу, поки в нашій країні ситуація в родині і у школі зміниться кардинально.

Звичайно, на уроці кожен учитель може зробити багато чого для пробудження високих духовних прагнень дитини, дати приклади морального судження, доброти і милосердя. І якби родина, соціальна дійсність підтверджували пережите на уроках, а досвід спілкування зі світом дорослих закріплював кращі людські якості, то, мабуть, цього було б цілком достатньо для шкільного виховання.

Однак моральний стан позашкільного середовища, розмивання моральних принципів у суспільстві, що виникло на хиткому фундаменті економічної розрухи, не можуть дати необхідної підтримки духовному здоров’ю людини. Вільний ринок приходить до нас із такими моральними рецидивами, як корисливість, злодійство, хабарництво, організована злочинність. Під прикриттям діловитості, підприємництва найчастіше розуміється престиж крайнього егоїзму, виправдовується законність досягнення мети будь-якими шляхами, виникає небезпека поваги нечесності й несправедливості, поклоніння перед багатством, владою грошей, «красивим життям», незалежно від того, якою ціною це досягнуто. Так званий перехідний період уже дав нашим дітям можливість познайомитися із напівпорнографічним «мистецтвом», націлив на вибір сексуальної розбещеності. У той час, коли стираються грані між добром і злом, між моральним і аморальним, доросле суспільство, що усвідомлює свою відповідальність перед підростаючим поколінням, не може залишити його без підтримки і допомоги у важкий період самовизначення.

І вчителі, і батьки, і будь-яка зріла людина повинні брати на себе завдання духовного наставництва. Тим більше це завдання повинен вирішувати професіонал — учитель, вихователь, класний керівник.

Можна сказати, що програмне завдання сучасної педагогіки — формування гармонійної, всебічної розвинутої особистості — це ідеал, чи ідеальна мета, до якої повинні прагнути суспільство і школа, але яка недосяжна на даному етапі.

Таким чином, демократизація і гуманізація сучасної школи зумовлює актуальність морально-етичного виховання учнів та загальну тему виховання — відродження в людині культури і моральності.

Мораль — система норм і принципів поведінки людей один до одного та до суспільства.

Моральність — відповідність поведінки людей нормам моралі.

Етика — 1. Наука про мораль, її походження, розвиток і роль у суспільному та особистому житті людей. 2. Норми поведінки, сукупність моральних правил якого-небудь класу, суспільної організації, професії та ін.

Сучасна система освіти приділяє велику увагу формуванню саме морально-етичних якостей людини.

Морально-етичне виховання — це виховна діяльність школи і сім’ї з формування стійких моральних якостей, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, а саме:

• усвідомлена любов до Батьківщини, стійкий інтерес до минулого, сьогодення і майбутнього рідного краю; почуття любові і поваги до рідного народу, мови, дбайливе ставлення до природи і збереження її багатств; гордість за вітчизняні досягнення в науці, техніці та культурі; прагнення готуватися до захисту своєї Батьківщини;
• уміння жити і працювати в суспільстві;
• потреба брати активну участь у громадському житті свого класу, школи, міста, країни;
• усвідомлення основних принципів гуманізму; розуміння високої цінності людського життя, прагнення будувати свої взаємини з людьми за законами совісті, добра і справедливості; здатність до співпереживання, шляхетності й щедрості; потреба захистити слабкого, допомогти відстаючому, піклуватися про батьків та інших членів родини, уміння поважати честь і гідність людини; дбайливе і людяне ставлення до природи, тваринного і рослинного світу;
• розуміння свідомої дисципліни як основи нормального, організованого життя і діяльності людини; дотримання встановлених норм і правил поведінки в школі, вдома і у громадських місцях; сумлінне використання своїх обов’язків; уміння керувати своєю поведінкою, своїми потребами і бажаннями; здатність стримувати себе й інших від недисциплінованих учинків;
• розуміння морально-етичної основи культури поведінки, гармонійного поєднання культури поведінки з моральною вихованістю; потреба знати основні правила повсякденного етикету і бажання виконувати їх, уміння поводитися згідно правил культури поведінки; почуття міри і такту в спілкуванні з людьми, уміння переборювати протиріччя і конфлікти у стосунках з ними; прагнення говорити рідною мовою, збагачувати свій словниковий запас, удосконалювати свій смак;
• потреба у виробленні вольових рис характеру, здатність ставити перед собою мету і виконувати її, об’єктивно оцінювати себе; уміння відстоювати свою точку зору і вислуховувати інших; моральна стійкість і здатність протистояти дурним впливам; прагнення і готовність займатися моральним самовихованням;
• розуміння сутності гуманних, високоморальних відносин між юнаками і дівчатами; правильне уявлення про дружбу і кохання у підлітків; прагнення до чесності і скромності, краси і шляхетності у взаєминах; усвідомлення морального ідеалу родини, взаємозв’язку моральних якостей сім’янина і громадянина;
• непримиренне ставлення до відхилень від норм моральної поведінки, до проявів егоїзму, жорстокості і байдужості.

Завдання морально-етичного виховання — прищеплення й розвиток моральних почуттів, переконань і потреби поводити себе згідно з моральними нормами, що діють в суспільстві; опанування духовною культурою людства, нації, найближчого соціального оточення; наслідування кращих моральних зразків своєї родини, українського народу, загальнолюдських моральних цінностей.

Видатний педагог К. Д. Ушинський писав: «Моральність не є обов’язковим наслідком ученості і розумового розвитку. Ми ще переконані в тому, що виховання, сімейне й суспільне, разом із впливом літератури, громадського життя та інших суспільних сил, може мати сильний і вирішальний вплив на виховання моральної гідності в людини. Крім того, ми сміливо висловлюємо переконання, що моральний вплив становить головне завдання виховання, значно важливіше, ніж розвиток розуму взагалі, наповнення голови знаннями і роз’яснення кожному його особистих інтересів».

Внутрішній світ людини, її інтелект, розум і почуття відображаються в її зовнішності, очах, рисах обличчя, а також в поставі й поведінці. Багатому внутрішньому світу повинна відповідати й висока культура поведінки.

«В людині має бути все прекрасне: і обличчя, і одяг, і душа, і думки…» — писав А. П. Чехов. Щоб цього добитися, треба формувати моральну свідомість школярів. Це і є однією з головних проблем морально-етичного виховання. Здійснюється вона в процесі етичної освіти і повинна озброїти знаннями моральних норм і правил культурної поведінки. Формування моральної свідомості і поведінки школярів — єдиний нероздільний процес. Вся робота школи, спрямована на виховання моральності, тільки тоді стане ефективною, коли вона буде сполучатися з різноманітною суспільною колективною діяльністю — навчальною, трудовою, естетичною, спортивно-оздоровчою, в процесі якої учні опановують досвід моральної поведінки. Дуже важливо при розробці конкретного змісту моральної освіти враховувати вікові та психологічні особливості школярів. Наприклад, у підлітків з’являється «почуття дорослості», яке обумовлене переходом моральної свідомості і самосвідомості на нову сходинку, особливо активно розвивається почуття колективізму, прагнення зайняти гідне місце в класному колективі, колективі однолітків. У дітей з’являється прагнення до самоствердження, хоч іноді шляхи його досягнення можуть бути неправильними, а іноді й аморальними. Велику роль в моральному ставленні підлітків починає відігравати моральна самооцінка.

Література:

1. Єрмаков І. Г. Виховання життєтворчості: моделі виховних систем. — Х.: Вид. група «Основа», 2006. — 224 с.

2. Педколектив Гончарівської ЗОШ. Досвід морально-етичного виховання // Позакласний час. — 2006. — №7-8. —с. 88-89.

3. Синькевич М. Досвід роботи з морально-етичного виховання // Позакласний час. — 2006. — №7-8. —с. 67-69.

Міністерство науки і освіти України

Доповідь на тему:

«Фундаментальні засади педагогіки морально-етичного виховання»

Виконала:

учитель етики