Галина Пагутяк «Лялечка і Мацько»

Мета: зацікавити учнів творчістю сучасної української  письменниці Г.Пагутяк, зокрема її казкою-повістю «Лялечка і Мацько», формувати вміння аналізувати прочитане; розвивати образне та критичне мислення; виховувати почуття відповідальності за свої вчинки.

Учні знатимуть: біографію Галини Пагутяк, її казку-повість «Лялечка і Мацько», зміст твору, його тему та ідею

Учні вмітимуть: виразно читати прозовий твір, стисло переказувати його, виділяючи головну думку, висловлювати й обґрунтовувати власне ставлення до прочитаного.

Обладнання: портрет  Г.Пагутяк, виставка книг, дидактичний матеріал

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу

Хід уроку

І. Мотивація навчання

Інформаційний експрес

1. Пам’ятник японській собаці Хатіко, що кожного дня, до самої своєї смерті приходила на станцію Сібуя (в Японії) і чекала повернення померлого господаря - професора Токійського університету. Приклад рідкісної, навіть для собаки, відданості так і просився на екран. У 1987 році вийшов японський фільм "Історія Хатіко".

   2. Скульптурна композиція Ненсі Шен (у Бостоні, в США) зображує героїв популярної дитячої книжки Роберта Макклоскі "Дайте дорогу каченятам" - качку Місіс Меллард та її дітей. Згідно з сюжетом книги, сімейство Меллард довго шукало місце для будинку, поки не знайшло його на маленькому острові на Чарльз-рівер в Громадському саду Бостона.

   3. Шотландський скай-тер'єр Боббі в XIX столітті став однією з найвідоміших собак у світі завдяки своїй відданості господарю. Невисока, 26 сантиметрів у висоту, собачка два роки була вірним другом службовця міської поліції Джона Грея. Коли поліцейський помер, Боббі важко переніс розлуку і цілими днями сидів на його могилі на кладовищі. Так він і провів решту 14 років свого життя. (Від могили він відходив лише для того, щоб збігати в один з найближчих ресторанів, власник якого взяв на себе обов'язок підгодовувати пса.)

4. Пам’ятник  у Москві собаці Лайці. Собаці-космонавту, першій тварині, яка була виведена на орбіту Землі. Була запущена у Космос 3 листопада 1957 року на космічному кораблі «Супутник – 2». Через 5-7 годин після старту вона померла.

5.  У Польщі пам’ятник собаці Джоку. Символ вірності.  Представляє собою собаку, яка протягує лапу в оточені турботливих рук людини.

- До нашого потяга можна ще кріпити вагони, бо таких прикладів існує багато!.

Проблемне запитання

За що ставлять пам’ятники тваринам? Чи варто це робити?

ІІ. Цілевизначення і планування

 1.Оголошення теми уроку

Дізнатися більше про те, як людина може змінити природу, підтримати, домогти їй нам допоможе повість-казка Г.Пагутяк «Лялечка і Мацько».

2. Технологія очікуваних результатів

   Діти записують очікувані результати, продовжуючи думку:,, Думаю, робота над казкою-повістю буде цікавою,бо…” або,,Від сьогоднішнього уроку я очікую…”.

ІІІ. Ознайомлення з біографією Г.Пагутяк:

Галина Пагутяк пише історичну, химерну прозу, має особливу містичну манеру письма і справляє враження письменника, якого вигаданий світ цікавить більше, ніж реальний. Вона насправді створює інші світи… і не тільки для себе, а й для кожного, кому незатишно й тісно в одновимірному світі. І що надто важливо: це прорив не з реальності, а з буденності, бо «кожен має право на власний куток і власну таємницю».

   Здається, їй підвладні такі тонкі матерії, як простір і час, і тільки вона одна знає, як підступитися до них — «якщо не можна зайти в двері, намалюй їх на стіні».

   Її твори навіяні снами, і важко сказати, чого в них більше — містики чи дійсності. Хоча сама письменниця стверджує: світи ці цілком реальні. У нас немає іншого виходу, як повірити їй і її героям. «Я мандрую на схід. Із заходу на схід, супроти сонця, — стверджує один з них. — Але кажуть, що земля кругла. Ця країна, вона не є ні цілком західна, ні цілком східна, і через те в ній ніби зупинився час. А де спиняюсь, там відбуваються дивні речі…» Чи ж цей безпорадний подив душі, заблукалої між світами, не співзвучний з нашим подивом?

Давайте візьмемо інтерв’ю у Галини Пагутяк, дізнаємося про її життя і творчість. -Про що ви хотіли б у неї запитати?

«Запитання до автора»

- Хто ж така Галина Пагутяк? Як сформувалася Ваша особистість? Звідки у Вас таке знання життя?

«Я завжди була сама й почувала себе незатишно. Коли була ще дуже молодою, вже встигла багато пережити, вже знала такі речі, про які мої колеги, котрі пересіли одразу зі шкільної лави на студентську, навіть не здогадувалися. Тому питання успіху мене й не хвилювало, як і досі не хвилює. Мені треба було вижити у чужому світі, який теж не сприймав мене. То був не мій світ, а я - не його. Без досвіду чи з досвідом, я не могла бути іншою. Стартом для написання роману стали враження від несправедливості життя, від того, що «так є, але так не повинно бути». Не вступивши одразу по закінченні школи до столичного університету, я пішла за порадою батьків працювати в колгосп — для стажу. Уже тоді душа прагнула сповіді, і я почала писати свою першу повість. Надіслала її до Спілки письменників й отримала запрошення на всеукраїнську нараду молодих авторів. Після свого дебюту на семінарі я вже не хотіла вступати — понад усе воліла свободи. Немов дідько вселився в мене — у 18 років втекла з дому до Одеси. Там вчилася на штукатура-плиточника. За півроку пізнала життя до таких глибин, що й казати!.. А потім був Бориславський фарфоровий завод, тяжка праця, часом у три зміни. Борислав здавався тоді мені містом жахів. Щоб не здеградувати в тому житті, я в перервах між роботою працювала над повістю «Діти», яка, можна сказати, була навіяна снами…. Дивно, стільки минуло років, а я тільки тепер зрозуміла слова Григора Тютюнника, які в ті далекі часи так часто цитували: «Немає загадки таланту, є тільки загадка Любові». Знання і силу дає любов. Вона потребує вияву. Вона не знає меж і кордонів. І не потребує схвалення чи осуду.»

- Розкажіть, будь ласка, про своє дитинство, свій рід..

«Я була третьою — наймолодшою — донькою в родині… «Й не такою, як усі». Вже змалку, здавалося, була приречена на ізоляцію й самотність. Ще й вдалася рудою, хоча в нашій родині ніколи не було рудих. Це теж вирізняло мене. Моє раннє дитинство минало в мальовничому селі Заколоті, що вгорі по течії Бистриці. Неймовірна краса гірської місцевості глибоко врізалася в мою першу пам’ять. А потім родина переїхала до Урожа. Пам’ятаю цей переїзд до найдрібніших деталей. Мої батьки були сільськими вчителями, завжди мали вдосталь клопоту. Тож я була віддана сама собі, що, мабуть, сприяло відчуттю своєї самодостатності. Мені ніхто не заважав розвиватись як особистості, бо я ніколи не піддавалася дресируванню. Батьки відчували, що я внутрішньо незалежна, а оскільки вони мене любили, то можна сказати: мене сформували любов і невтручання. Та по-іншому й бути не могло. Я вибрала своїх батьків на небесах. Пам’ятаю, мені подобалося блукати селом, понад річкою. Кожною клітиною відчувала: на всьому лежить печать таємничості. Там, в Урожі, з острахом прислухалася до демонічних оповідок, що їх розповідали односельчани. Згодом страх минув, а цікавість залишилася на все життя. Я завжди дуже серйозно ставлюся до таких речей. Я сама носій усної традиції Бойківщини. На щастя, в нас була сила-силенна книжок, надто — історичних. І це був мій світ. Я вихована на книжках. Так, я походжу з роду молдавських господарів Басарабів, династії, що правила вісім століть. Рід мого діда по маминій лінії, Григорія Басараба, — із села Стара Сіль, що біля Добромиля. Схоже, це ті Басараби, що їхня династія правила Молдовою з Х століття, і граф Дракула насправді писався Влад Басараб. Я дізналася про це несподівано для самої себе, коли працювала над «Слугою з Добромиля». Влад Цепеш був опирем, або стригоєм. Його не можна трактувати однозначно — реалістично чи містично. Для румунів Дракула — не лише національний бренд, яким заманюють туристів, а й знакова постать. Румунська література, філософія, пройняті духом стригоїв з їхньою глибинною інтуїцією й особливим баченням світу».

- То що ж пов'язує Вас із Владом Цепешом, відомим як граф Дракула?

«Рудий колір волосся – це родинне. Влад Цепеш був рудий. Я у дитинстві була неймовірно рудою. Мене стригли майже наголо до дев`ятого класу, поки я трохи не потемніла. Граф Дракула – родич, але особливо тут нема чим пишатися».

- Як відбувається процес написання Ваших творів?

«Коли я сідаю писати, твір вже знаходиться у мене в голові, мені лише треба його записати. Починаєш писати – і приходить натхнення. Тоді серце включається у процес».

Учитель:

• Підсумуємо ваші знання за допомогою прийому «Асоціативне гроно»

ІІІ. Робота над змістом твору «Лялечка і Мацько» Г.Пагутяк

1.Складаємо паспорт книги Г.Пагутяк «Лялечка і Мацько» (На парті у кожного заготовки)

1. Видавництво

2.Рік видання

3. Тираж

4.Жанр твору

5.Головні герої

2. Розгортаємо книгу і бачимо знайомі картинки  відомого нам твору.

Пропоную пригадати зміст твору.

Робота в групах починається. Кожній групі пропоную запитання, на обговорення 1 хв.

Питання :

1.Хто головні герої твору?

2.Що ви знаєте про Лялечку – звичайного хлопчика?

3.Чи співчуваєте Лялечці, якого мама не взяла з собою?Чому?

4.Чим лис Мацько вирізнявся серед інших лісових мешканців?

5.У чому вбачає Мацько своє покликання?

6.Як ви гадаєте, чому Лялечка потоваришував саме з Мацьком?

7.Якими ж рисами характеру наділений Лялечка?

8.Чи пізнав Лялечка щастя дружби з Мацьком?

9. Назвіть мешканців лісу. Чи можна за ними впізнати реальні типи людей?

10.Щ вам нагадує казковий ліс?

11.Назвіть реальне і фантастичне у творі?

12.Як же Лялечка потрапляє до лісу?

13.Чи знаєте ви твори, написані в жанрі казки-повісті?

14.Коли ви читали казку-повість, чи не виникало у вас відчуття, що лис Мацько схожий на героїв інших літературних творів? Яких саме?

15.Чи цікаво було читати книжку про Лялечку і Мацька?

2.Комплекти роздаткового матеріалу у вас на партах, по сигналу відкриваєте  конверт і виконуємо завдання.

На чистому аркуші розмісти портрет героя і дати його характеристику ,( на хмаринках, на листочках, кружечках, квіточках) і презентувати біля дошки.

                                        Порядний

Егоїст

Вихований

Мацько                           Хоробрий

Довірливий

Творчий

Рішучий

                                            Маляр

                                          Доскіпливий

                                 Чуйний

Лялечка                  Надійний

 Жалісливий

 Щирий

Маленький хлопчик

                                Мудра

                                Хитра

Сорока                    Розумна

 Тямуща

Образлива

Справедливий

             Грицько   Привітний

Щирий

    Кмітливий

Таємничий

Чуйний

    Лісник    Реальний

    Жалісливий

    Вірить хлопчику

ІV. Закріплення матеріалу.

Беру 5 кольорових смужок і на них є початок запитання. Капітан кожної групи бере питання і разом з групою дописують завершення. Продовження речення (технологія «Незакінчене речення»)

1. Повість-казка –
2. Ідея твору:
3. Головна думка

 V. Підсумок уроку

Давайте повернемося до наших вагончиків. Як ви думаєте, чому один із них я залишила порожнім? Для кого тримала це місце?

Це історія про зворушливу дружбу хлопчика на прізвисько Лялечка, яка не залишила жодного з нас байдужим.

І як символ того, що ми будемо пам’ятати про роль людини у житті тварин і природи взагалі, і будемо дотримуватися бережливого і ціннісного ставлення, я прикріплю картинку у пустий вагончик.

VI .Домашнє завдання (на вибір)

1. Написати лист одному з героїв казки;

2. Дібрати пять прислів’їв про дружбу з тваринами.

VІI. Оцінювання.  На картках виставте самооцінку за урок:

*  Якщо ви вважаєте, що працювали на високому рівні і реалізували себе, обведіть 1-й кружечок.

*   Якщо ви реалізувались неповністю на уроці, обведіть 2-й  кружечок.

*    Якщо ви незадоволені своєю роботою на уроці, обведіть 3-й  кружечок.

 Список використаних джерел

1.Г. Пагутяк. Лялечка і Мацько/худож. О.Кузнєцова. К.: Грані – Т,2008. -95с.:ілюстр.

         2.Пагутяк Галина: Не люблю жодних правил [Електронний ресурс] / Г. Пагутяк // СКАЗ. – Режим доступу :         http://skaz.net.ua/?act=post&id=65.

3.Дивослово. -2010.-№11 с.59-64.

4. https://ru.calameo.com/read/001184006a5c9645d2220.