19.04 Мої захоплення
22.04 Уроки Мийдодира «Шкіра і догляд за нею»
23.04 Сходинки до інформатики
24.04 Всесвітній день книги «Книга – морська глибина»
25.04 Екологічний брейн -ринг
26.04 Сильні спритні та веселі
29.04 «Азбука здоров’я »
30.04 Подорож до країни доброти
Діяльнісно-практичні групові форми
• театр-експромт,
• ігри-драматизації,
• ярмарки,
• народні ігри
Діалогічні форми
бесіда,
міжрольове спілкування
Індивідуальні форми
• доручення,
• творчі завдання,
• звіти,
• індивідуальна робота
Наочні форми
• шкільні музеї,
• кімнати і зали,
• галереї,
• виставки дитячої творчості,
• книжкові виставки,
• тематичні стенди,
• показ фільмів
Принципи педагогічної творчості вихователя, реалізація яких впливає на якість навчально-виховної роботи на групі продовженого дня
Дитяча творчість - одна з форм самостійної діяльності дитини, в процесі якої він відступає від звичних і знайомих йому способів прояви навколишнього світу, експериментує і створює щось нове для себе та інших.
Дитяча художня творчість - діяльність дитини, що виявляється у вигляді імпровізацій і створення малюнків, вишивок, ліпних виробів, художніх композицій, аплікацій, літературних творів та в галузі мистецтва сприяє художній освіті і розвитку естетичного смаку у дитини. У ранньому віці художнє мистецтво відрізняє імпровізований характер. Однак це не виключає участь і контроль дорослих за даним процесом. На думку Л. С. Виготського і Б. Г. Ананьєва різні види художнього мистецтва мають тісний взаємозв'язок, тлумачення якої пояснюється теорією про сензитивних періодах дитячого розвитку, суть якої полягає в тому, що з віком схильність дитини до того чи іншого виду художньої творчості змінюється . У дитинстві і юності дитина проходить послідовну зміну інтересів (так звані, періоди актуальності) до образотворчої, танцювально-драматичної, музичної та літературної діяльності.
Музичне виховання займає одне з важливих місць у формуванні всебічно розвинутої людини, духовно багатої, морально чистої і фізично досконалої. Всі бажаючі вихованці табору можуть відвідувати гурток «ДИВОГРАЙ».
Етапи дитячої творчості
У творчій діяльності дитини виділяють три основних етапи:
1. Формування задуму. На цьому етапі у дитини виникає ідея (самостійна або запропонована батьком / вихователем) створення чогось нового. Чим молодша дитина, тим більше значення має вплив
дорослого на процес його творчості. У молодшому віці тільки в 30% випадків, діти здатні реалізувати свою задумку, в інших - початковий задум зазнає змін з причини нестійкості бажань. Чим старше стає дитина, тим більший досвід творчої діяльності він набуває і вчиться втілювати початкову задумку в реальність.
2. Реалізація задуму. Використовуючи уяву, досвід і різні інструменти, дитина приступає до здійснення ідеї. Цей етап вимагає від дитини вміння володіти виражальними засобами і різними способами творчості (малюнок, аплікація, саморобка, механізм, спів, ритміка, музика).
3. Аналіз творчої роботи. Є логічним завершенням перших етапів. Після закінчення роботи, дитина аналізує вийшов результат, залучаючи до цього дорослих і однолітків
4. Вплив дитячої творчості на розвиток особистості дитини
Важливою особливістю ДТ є те, що основна увага приділяється самому процесу, а не його результату. Тобто важлива сама творча діяльність і створення чогось нового. Питання цінності створеного дитиною твори мистецтва відступає на другий план. Однак діти мають великий душевний підйом, якщо дорослі відзначають оригінальність і самобутність творчої роботи дитини. ДТ нерозривно пов'язане з грою, і, часом, між процесом творчості і грою немає кордону. Творчість є обов'язковим елементом гармонійного розвитку особистості дитини, у молодшому віці необхідне, в першу чергу, для саморозвитку. У міру дорослішання, творчість може стати основною діяльністю дитини.
Дитинство – найважливіший період у становленні особистості. Саме тоді людина потребує найбільшої уваги та захисту. Від ставлення до дітей, розуміння їхніх проблем, інтересів та потреб, стану охорони дитинства залежить доля кожної людини і розвиток суспільства загалом.
Немає, на жаль, шкільних навчальних закладів, де не навчалися б діти з незахищених категорій.
Держава надає таким родинам, де виховуються такі діти, грошову та іншу допомогу. Але цим дітям, родинам, які їх виховують, потрібна ще й педагогічна та соціально-психологічна допомога.Батькам та опікунам надається соціально-правова просвіта. Проводиться контроль за організацією в позаурочний час, літній період дозвілля дітей пільгового контингенту.
Виховання - справа не лише школи, а й сім´ї. У сім´ї формується моральне обличчя дитини, її початкове уявлення про суспільство, суспільні відносини. Сім´я відповідає за підготовку дитини до школи, «ЕКОЛОГІЧНЕ
до життя. Виховний вплив школи буде дійовим лише за умови, що
«ЕКОЛОГІЧНЕ
батьки підтримують починання вчителів. Спільна, погоджена робота сім´ї, школи - запорука успішного виховного впливу на дитину.Зв´язок школи і сім´ї проходить через батьківські збори, комітет, лекторії, листування з батьками, анкетування, індивідуальні бесіди.
В процесі спілкування батьків і вихователя встановлюється особисті контакти, формуються взаємні вимоги і побажання. Встановити контакти з батьками - це важлива складова робота вихователів. Кожен розуміє, що саме з родини починається суспільне виховання, - у ній закладається коріння, з якого згодом виростають пагони, квіти й плоди, - а тому неможливо всебічно розвивати дитину й зміцнювати її здоров´я без допомоги родини. Співпраця з батьками необхідна для того, щоб спільними зусиллями виховати дітей у сім´ї, в школі. Один з найважливіших аспектів такого співробітництва полягає в подоланні педагогічної та психологічної недосвідченості батьків. Потрібно допомогти їм якомога раніше усвідомити: маленьку особистість треба поважати. Для цього батьків потрібно вчити вмінню спілкуватися з дитиною, з розумінням ставитися до різних виявів дитячого характеру. Роботу з батьками слід розпочати з ретельного вивчення соціальнопедагогічного клімату, що склався у кожній родині, ознайомлення зі складом та соціально-професійними особливостями сімей. Адже на вихованні позначаються і житлово-побутові умови, і культурний рівень середовища, і ряд інших факторів, що розкриваються лише в процесі тісного спілкування. Саме відвідини дадуть змогу скласти соціальнопедагогічні портрети родин і визначити, якої конкретної допомоги потребує кожна з них. Крім цього, необхідно скласти план спільної роботи з батьками. Ним передбачити різні форми спілкування: не лише надання батьками теоретичних знань та практичних умінь, а й залучення їх до виховної роботи з учнями у класі, до обміну досвіду родинного виховання, до творчих зустрічей.
Робота вихователя з батьками з кожної з цих груп проводиться окремо. Індивідуальні бесіди з батьками, консультації дають змогу встановити безпосередній контакт з кожним членом сім´ї учня, Добитися більшого взаєморозуміння в пошуку шляхів сумісного необхідно знати, доручення їх характер постійні) і у роботі вихователя ГПД із сім´єю
поважають один одного,
враховуються інтереси сім´ї, батьківського авторитету, коли буде намагання творчого поєднання зусиль у спільній педагогічній діяльності, у формуванні ціннісно орієнтованої особистості.
Обдаровані діти-майбутній цвіт нації, інтелектуальна еліта, гордість і честь України, її світовий авторитет, а тому перед кожним педагогічним колективом стоїть завдання спрямоване на забезпечення формування інтелектуального потенціалу нації шляхом створення оптимальних умов для всебічно обдарованої молоді.
Відповідно до структури роботи з обдарованою молоддю дана робота проводиться як в груповій так і індивідуальній формах (консультації, екологічні дебати, зустрічі з науковцями тощо).
Розвитку творчих здібностей вихованців сприяють проведення в літньому таборі творчий конкурс «Сьогодні на сьогодні» на кращій екологічний проект, Майстерня Саморобкіна, в ході яких проводяться: виставки творчих робіт, турніри знавців, інтелектуально-розважальні ігри.
Як розвивати творчі здібності обдарованих дітей
1. Підхоплюй думки учнів і оцінюй їх зразу, підкреслюючи їх оригінальність, важливість тощо.
2. Підкреслюй інтерес дітей до нового.
3. Заохочуй оперування предметами, матеріалами, ідеями. Дитина практично вирішує дослідницькі завдання.
4. Вчи дітей систематичній самооцінці кожної думки.
5. Виробляй у дітей терпиме ставлення до нових понять, думок.
6. Вчи дітей цінувати власні та чужі думки. Важливо фіксувати їх в блокноті.
7. Іноді ровесники ставляться до здібних дітей агресивно, це необхідно попередити. Найкращим засобом є пояснення здібному, що це характерно, і розвивати у нього терпимість і впевненість.
8. Пропонуй цікаві факти, випадки, технічні та наукові ідеї.
9. Розсіюй страх у талановитих дітей.
10. Стимулюй і підтримуй ініціативу учнів, самостійність. Підкидай проекти, які можуть захоплювати.
11. Створюй проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви.
12. Допомагай оволодівати технічними засобами для записів.
13. Розвивай критичне сприйняття дійсності.
14. Вчи доводити починання до логічного завершення.
15. Впливай особистим прикладом.
16. Під час занять чітко контролюй досягнуті результати та давай завдання підвищеної складності, створюй ситуації самоаналізу, самооцінки, самопізнання.
Створення позитивного настрою учнів на уроках
Нехай учитель поспішає до дітей, радіє кожній зустрічі з ними, тоді й діти поспішатимуть у школу і щиро радітимуть кожній зустрічі зі своїм учителем.
Сучасний урок має бути розумним, цікавим, захопливим і радісним.
Звичайно, не можна охопити всього того, з чого будує вчитель свою роботу.
Кожен день учителя — новий крок оволодіння секретами їх Величності — Добра, Краси, Радості. Успіх починається з визнання дітьми права вчителя вчити. Авторитет, особистість учителя, його різноманітні достоїнства й інтереси є запорукою успіху учнів.
1. Дитина – це не експериментальний майданчик для психолого-методичних новацій та апробації, це не іграшка і не втіха, не «помічник» на старість.
2. Даруйте дитині батьківську любов, повагу, створіть умови для розвитку, дайте можливість їй жити власним життям. Не задовольняйте власні емоції за рахунок дітей.
3. Допомагайте, але не заважайте їм самим робити свій вибір.
4. Виховуйте дитину як рівну собі, тоді вона буде відстоювати власну думку, поважати інших, буде вільною, талановитою особистістю.
5. Спілкуйтесь частіше з дітьми, намагайтеся бути в курсі їх справ, підтримуйте їх у будь-якій ситуації, пояснюйте існування різних точок зору.
6. Підтримуйте родинні стосунки, влаштовуйте сімейні свята, ігри.
7. Виховуйте дитину в гармонії з природою.
8. Дайте можливість дитині спробувати себе в різних напрямках творчої діяльності, не дозволяйте кидати розпочату справу, доки не отримаєте перших результатів, щоб зробити певні висновки.
9. Спонукайте до праці, примушуйте виконувати певну роботу, навіть інколи за рахунок свого часу.
10. Радійте успіхам ваших дітей.
11. Виражайте свою любов до дітей так, щоб вони її
Зневага до виховання — це загибель людей, сімей, держав і всього світу.
Я. Коменський
Родина — це природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, совісті, правдивості, любові до всього живого. Батьки — головні природні вихователі дитини. Основний чинник у формуванні особистості — це виховний клімат сім'ї. Рідна домівка - не тільки місце притулку, дах над головою, а й родинне вогнище, місце захисту від життєвих негараздів.
Історія
людського суспільства поклала на батьків головну відповідальність за виховання
своїх дітей, за організацію життя родини, коронувавши їх як найперших і
незамінимих вихователів у житті кожної людини. «Виховує, звичайно, сім'я в
цілому, — зазначав В. О. Сухомлинський, — її загальний дух, культура людських
стосунків. Але хто творить цей дух, цю культуру? Звичайно ж, батьки. Без
батьківської мудрості нема виховуючої сили сім'ї.