Газета друкована тематична "День космосу"

Про матеріал
Представлено зразок тематичної стіннівки та методичні поради з верстки. Комп'ютерний варіант стіннівок виграє перед мальованим і може бути застосований для будь-яких цілей
Перегляд файлу

4-10 жовтня

Всесвітній тиждень космосу   

У резолюції 54/68 від 6 грудня 1999 року Генеральна Асамблея проголосила період з 4 по 10 жовтня Всесвітнім тижнем космосу, для того щоб відзначати той внесок, що вносить космічна наука й техніка в поліпшення добробуту людини. Зазначені дати воскрешають у пам'яті такі події, як запуск 4 жовтня 1957 року першого штучного супутника Землі «Супутник 1» і набрання чинності 10 жовтня 1967 року Договору про принципи діяльності держав з дослідження й використання космічного простору.

За 50 років пілотованих польотів у космос на навколоземній орбіті побували 18 українців, хоча мріяли і йшли до цього значно більша кількість наших земляків.

Про різні долі декого з них Ви дізнаєтесь з цієї добірки.

Гордімося ними!

Popovich.jpgПопович Павло Романович

Перший український космонавт

Павло́ Рома́нович Попо́вич (5 жовтня 1930, Узин, Київщина30 вересня 2009, Крим) льотчик-космонавт № 4, перший український космонавт, генерал-майор авіації (1976), кандидат технічних наук (1977). Двічі Герой Радянського Союзу (18.8.1962 та 20.7.1974).

Біографія

Закінчив військове авіаційне училище (1954), Воєнно-повітряну інженерну академію імені Жуковського (1968). Після закінчення училища служив в частинах ВПС.

З 1960 в загоні космонавтів, секретар партійної організації загону космонавтів.

 Перший політ

12 серпня 15 серпня 1962 здійснив на кораблі-супутнику «Восток-4» перший у світі груповий політ двох пілотованих кораблів, спільно з А. Г. Ніколаєвим, який пілотував космічний корабель «Восток-3». В ході групового польоту були проведені перші експерименти з радіозв'язку між екіпажами двох кораблів в космосі і взаємне фотографування, виконана широка програма науково-технічних і медично-біологічних експериментів. Попович провадив орієнтацію корабля в просторі за допомогою системи ручного управління.

За успішне здійснення першого в світі групового космічного польоту і проявлені при цьому мужність і героїзм Попович отримав звання Героя Радянського Союзу.

Другий політ

http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/2e/USSR_stamp_Soyuz-14_1974_10k.jpg/200px-USSR_stamp_Soyuz-14_1974_10k.jpgДругий політ в космос Попович зробив 3-19 липня 1974 як командир екіпажу космічного корабля «Союз-14» (спільно з бортінженером Ю. П. Артюхіним). 5 липня 1974 «Союз-14» провів стиковку з науковою станцією «Салют-3», що знаходилася на орбіті з 25 червня 1974 року. Сумісний політ космічного комплексу «Салют-3» — «Союз-14» продовжувався 15 діб. За час польоту космонавти досліджували геолого-морфологічні об'єкти земної поверхні, атмосферні утворення і явища, фізичні характеристики космічного простору, провели медично-біологічні дослідження з вивчення впливу чинників космічного польоту на організм людини і визначення раціональних режимів роботи на борту станції. За цей політ на орбітальній станції «Салют-3» і космічному кораблі «Союз-14» Павлу Поповичу повторно присвоєне звання Героя Радянського Союзу.

 

 

Beregovoy.jpegБереговий Георгій Тимофійович

Гео́ргій Тимофі́йович Берегови́й (*15 квітня 1921, Федорівка (Карлівський район) — †30 червня 1995) льотчик-космонавт СРСР, двічі Герой Радянського Союзу (єдиний удостоєний першої зірки Героя за німецько-радянську війну, а другої  — за політ в космос).

Біографія

Народився 15 квітня 1921 року в селі Федорівка нині Карлівського району Полтавської області. Після закінчення середньої школи в 1938 році почав трудову діяльність на Єнакіївському металургійному комбінаті. Займався в Єнакієвському аероклубі, разом з Федором Януковичем, батьком В.Ф.Януковича.

Того ж року покликаний в Радянську Армію. У 1941 році закінчив Ворошиловоградську школу військових льотчиків імені Пролетаріату Донбасу. Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1942 року. Льотчик, командир ланки, командир ескадрильї 90-го гвардійського штурмового авіаційного полку (4-а гвардійська штурмова авіаційна дивізія, 5-й штурмовий авіаційний корпус, 5-а повітряна армія, 2-й Український фронт). За роки війни зробив 186 бойових вильотів. За героїзм, мужність і відвагу, проявлені в льотних боях Великої Вітчизняної війни, 26 жовтня 1944 року удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Після завершення війни в 1948 році закінчив вищі офіцерські курси і курси льотчиків-випробувачів.

У 1948—1964 роках працював льотчиком-випробувачем. Освоїв десятки типів літаків. У 1956 році закінчив Військово-повітряну академію (нині імені Ю. А. Гагаріна). 14 квітня 1961 року був удостоєний звання заслужений льотчик-випробувач СРСР. У 1963 році зарахований до загону радянських космонавтів (1963 Група ВВС № 2 (додатковий набір). Пройшов повний курс підготовки до польотів на кораблях типу Союз. 26 — 30 жовтня 1968 року зробив космічний політ на космічному кораблі Союз-3. У польоті була перша в історії спроба стиковки з безпілотним кораблем Союз-2 в тіні Землі. Політ продовжувався 3 діб 22 години 50 хвилин 45 секунд. За здійснення космічного польоту 1 листопада 1968 року нагороджений другою медаллю «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу.

22 січня 1969 перед прийомом Берегового у Брежнева відбувся замах на життя останнього: офіцер Віктор Ільін обстріляв кортеж автомашин, що в'їжджав у ворота Московського кремля, де знаходилися генсек і космонавт. Береговий був легко поранений осколками скла автомобіля.

Прийняв участь і поміг реабілітуватися в житті двічі засудженому 20-річному Віктору Януковичу.

У 1972—1987 роках — начальник Центру підготовки космонавтів. У 1987 році в званні генерал-лейтенант пішов у відставку.

Депутат Верховної Ради СРСР 8 — 10-го скликань (1974—1989 років). Лауреат Державної премії СРСР (1981 рік). Вів велику громадську роботу.

Помер 30 червня 1995 року, під час операції на серці. Похований в Москві.

 

 

 

Жолобов Віталій Михайлович

Народився  18 червня 1937 року в селі Стара Збур’ївка Голопристанского району Херсонської області  Української РСР. Радянський космонавт. Герой Радянського Союзу (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 1 вересня 1976 року).

 Дитячі роки пройшли  на березі  Каспійського моря. Після закінчення середньої школи вступив в Азербайджанський інститут нафти й газу, який  закінчив в 1959 році. Після інституту кілька місяців проробив інженером, а потім  був покликаний до лав  Радянської Армії. Проходив службу інженером- випробувачем в авіаційній частині. В 1963 році був зарахований у загін радянських космонавтів (1963 Група ВПС № 2). Пройшов повний  курс загальнокосмічної підготовки й підготовки до польотів на кораблях типу "Союз ". На початку 70-х років проходив підготовку до польотів на військовій  орбітальній станції типу "Алмаз". В 1974 році без відриву від роботи в Центрі  підготовки космонавтів закінчив Військово-політичну академію імені В.І.Леніна. Був дублером бортінженера космічного корабля "Союз -14" при старті  3 липня 1974 року. З 6 липня по 24 серпня 1976 року разом з Борисом Валентиновичем ВОЛИНОВИМ виконав політ у космос як  бортінженер  космічного корабля "Союз-21" і орбітальної станції "Салют-5". Під час польоту виконав великий обсяг робіт розвідувального характеру. Через хворобу Жолобова політ був достроково припинений. Тривалість перебування в космосі  склала 49 днів 6 годин 23 хвилини  32 секунди. Продовжував готуватися  до нових космічних польотів, служив  командиром групи слухачів- космонавтів. Потім працював інструктором- космонавтом Центру  підготовки космонавтів імені Ю.А. Гагаріна. В 1981 році залишив загін космонавтів і пішов у запас. Переїхав на Україну. Після розпаду СРСР працював якийсь час головою адміністрації Херсонської  області , а потім зайнявся активною політичною діяльністю.

Popov L.jpgПопов Леонід Іванович

Леонід Іванович Попо́в (*31 серпня 1945, Олександрія) український космонавт, двічі Герой Радянського Союзу.

Леонід Попо́в народився 31 серпня 1945 в місті Олександрія Кіровоградської області. З 1952 до 1959 року навчався в Олександрійській школі № 17. Середню освіту здобув в середній школі № 6.

У 1968 році закінчив Чернігівське вище військове училище льотчиків (ВВАУЛ) з дипломом «льотчик-інженер».

У 1976 році закінчив факультет заочного навчання у Військово-повітряній академії (ВПА) ім. Ю. А. Гагаріна. Блискуче оволодів мистецтвом польоту на швидкісних реактивних винищувачах. Закінчив також Військову академію Генерального штабу ПС СРСР ім. К. Є. Ворошилова (1989). Генерал-майор авіації (1990).

Здійснив 3 космічних польоти. Перший політ (1980) тривав 185 діб, проходив на космічному кораблі «Союз-35» з посадкою на «Союз-37». За успішне виконання завдань польоту Леоніду Попову було присвоєно звання «льотчик-космонавт СРСР» та звання Героя Радянського Союзу.

Другий політ відбувся у 1981 році на космічному кораблі «Союз-40» в складі міжнародного космічного екіпажу. Політ тривав 9 діб, польотне завдання було успішно виконано. За цей політ Леоніду Попову присвоєно звання двічі Героя Радянського Союзу.

Третій політ було здійснено на космічному кораблі «Союз Т-7» та орбітальній станції «Салют-7».

Леонід Попов одружений, має сина та доньку. Зараз мешкає в місті Москва. Космонавту в його рідному місті Олександрія було встановлено пам'ятника на площі, названій в його честь.

 

Шонін Георгій Степанович

Shonin.jpg Гео́ргій Степа́нович Шо́нін (3 серпня 1935, Ровеньки Луганській області — †6 квітня 1997, Зоряне містечко, Московська область) — радянський космонавт. Герой Радянського Союзу (22 жовтня 1969). Генерал-лейтенант авіації (1985).

Біографія

Дитинство провів у Балті. Місто Балта космонавт називав «містом, в якому тепло». Закінчив Єйське військово-морське ордена Леніна авіаційне училище (1957), Військово-повітряну інженерну академію імені Жуковського (1968), Вищі академічні курси при Військовій академії Генерального штабу (ВАГШ) ЗС СРСР ім. К.Є.Ворошилова (1988). Кандидат технічних наук (1978).

У 19571960 служив льотчиком, старшим льотчиком у ВВС Балтійського і Північного флотів. 7 березня 1960 був зарахований до загону космонавтів (був у складі першого набору в цей загін).

11 жовтня16 жовтня 1969 брав участь в космічному польоті як командир корабля «Союз-6» (бортінженерВалерій Кубасов). Тривалість польоту склала 4 доби 22 години 42 хвилини 47 секунд. Це був перший груповий політ трьох космічних кораблів, під час якого проводилося їх маневрування — також у космосі знаходились у той самий час «Союз-7» і «Союз-8». Під час

http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/5/52/USSR_stamp_Soyuz-6_1969_10k.jpg/200px-USSR_stamp_Soyuz-6_1969_10k.jpgпольоту вперше в світі були здійснені експерименти з проведення зварювальних робіт в космосі на апаратурі, розробленій в Інституті електрозварювання імені Є.О.Патона (установка «Вулкан»). Також був проведений експеримент «Факел» з виявлення запусків балістичних ракет.

22 жовтня 1969 року за успішний політ Шоніну надано звання Героя Радянського Союзу.

У 19701973 — начальник відділу (військові програми «Алмаз» і «Союз-ВІ») першого управління, в 19761979 — начальник другого управління (тренувальна база) Центру підготовки космонавтів. У 1979 відрахований із загону у зв'язку з переходом на льотну посаду у ВПС.

У 19791980 — заступник командувача 5-ою повітряною армією Одеського військового округу.

У 19801983 — заступник командувача ВПС Одеського військового округу.

У 19831988 — начальник управління Апарату начальника озброєнь ВПС, займався питаннями дослідного будівництва і серійних замовлень.

У 19881990 — начальник 30-го Центрального НДІ авіаційної і космічної техніки Міністерства оборони СРСР.

У 1990 звільнений в запас.

Помер 6 квітня 1997 року у Зоряному містечку від серцевого нападу.

 

Васютін Володимир Володимирович

Володимир ВасютінВасютін Володимир Володимирович (08.03.1952, м. Харків — †19.07.2002, смт Моніно Московської обл., Росія) радянський льотчик-космонавт, фахівець у галузі авіації та космонавтики, Герой Радянського Союзу, генерал-лейтенант.

У 1973 р. закінчив Харківське вище військове авіаційне училище льотчиків, служив у ньому льотчиком-інструктором. У 1987 р. закінчив Військово-повітряну академію ім. Ю. Гагаріна. У 1976—1986 рр. перебував у Центрі підготовки космонавтів ім. Ю. Гагаріна (Зоряне містечко).

17 вересня 1985 р. здійснив свій перший політ у космос як командир корабля «Союз Т-14» за програмою довготривалої експедиції на орбітальну станцію «Салют-7». Під час перебування на станції тяжко захворів і на 62-й день польоту був змушений повернутися на Землю. Від 1986 р. працював у Військово-повітряній академії ім. Ю. Гагаріна. Нагороджений премією ім. О. Суворова за монографію «Минуле, сучасне і майбутнє авіації та космонавтики».

 

 

 

 

 

 

Каденюк Леонід Костянтинович

Каденю́к Леоні́д Костянти́нович (*28 січня 1951, Клішківці) — Герой України, Перший космонавт незалежної України, народний депутат України 4-го скликання.

Біографія

Leonid Kadenyuk.jpgЛеонід Каденюк народився 28 січня 1951 року в селі Клішківці, Хотинського району, Чернівецька область в сім'ї сільських вчителів.

В 1967 році після закінчення середньої школи із срібною медаллю поступає в Чернігівське Вище військове авіаційне училище льотчиків (ЧВВАУЛ).

Після закінчення у 1971 році ЧВВАУЛ і отримання диплома льотчика-інженера за спеціальністю "Пілотування і експлуатація літальних апаратів" працював льотчиком-інструктором ЧВВАУЛ.

В серпні 1976 року був відібраний до загону радянських космонавтів у групу багаторазової космічної системи "Буран".

В 1977 році закінчив Центр підготовки льотчиків-випробувачів. Отримав диплом і кваліфікацію "льотчик-випробувач".

У 1977-1979 рр. пройшов загальнокосмічну підготовку і отримав кваліфікацію космонавта-випробувача.

З 1977 до 1983 року - космонавт-випробувач групи багаторазової космічної системи "Буран".

1984-1988 рр. - льотчик-випробувач Державного науково-дослідного інституту Військово-повітряних сил СРСР.

1988-1996 рр. - космонавт-випробувач, льотчик-випробувач багаторазової космічної системи "Буран".

1989 рік - закінчив Московський авіаційний інститут - літакобудівний факультет.

1988-1990 - пройшов інженерну та льотну підготовку за програмою "Буран" як його командир.

Брав участь у відпрацьовуванні глісади зниження при заході на посадку космічного корабля "Буран" на літаках МіГ-31 та МіГ-25.

В період 1990-1992 рр. по повній програмі пройшов підготовку в якості командира транспортного корабля "Союз-ТМ".

Під час підготовки до космічних польотів та в процесі випробувальної роботи пройшов унікальні інженерну і льотну підготовки. При цьому вивчив космічні кораблі "Союз",

 

"Союз-ТМ", БТКК "Буран", Орбітальну станцію "Салют", частково орбітальний комплекс

"Мир" та американський БТКК "Space Shuttle".

Брав участь у розробці та випробуваннях авіаційно-космічних систем, у їх ескізному та макетному проектуванні, а також у льотних випробуваннях систем.

Літав більш ніж на 50 типах та модифікаціях літаків різного призначення, в основному - винищувачів, а також на американському винищувачі Т-38.

За час підготовки до космічних польотів пройшов підготовку з проведення наукових експериментів на борту космічних літальних апаратів у найрізноманітніших напрямках: біологія, медицина, метрологія, екологія, дослідженні природних ресурсів Землі із космосу, геології, астрономії, геоботаніки.

В 1995 році відібраний в групу космонавтів Національного космічного агентства України.

Пройшов підготовку до космічного польоту в NASA на американському космічному кораблі багаторазового використання як спеціаліст по корисному навантаженню.

Політ на "Коламбія"

В період з 19 листопада по 5 грудня 1997 року виконав космічний політ на американському БТКК "Коламбія" місії STS-87. Під час польоту виконував біологічні експерименти спільного українсько-американського експерименту з трьома видами рослин: Брасіка Рапа, соя і мох. Основна мета проведення експериментів - вивчення впливу стану невагомості на фотосинтетичний апарат рослин, на запліднення та розвиток зародка, на експресію генів у тканинах сої і рапи, на вміст фітогормонів у рослинах рапи, на вуглеводний метаболізм та ультраструктуру клітин проростків сої, на процес ураження проростків сої патогенним грибом фітофтори.

Каденюк Л.К. - Генерал-майор Збройних Сил України, нагороджений відзнакою Президента України "Герой України", орденами і медалями, заступник Генерального інспектора генеральної військової інспекції при Президентові України з питань авіації і космонавтики. Автор п'яти наукових праць.

 

Арцебарський Анатолій Павлович

Artsebarskiy.jpgАнатолій Павлович Арцебарський (* 9 вересня 1956, смт. Просяна Покровського району Дніпропетровської області УРСР) — радянський льотчик-космонавт українського походження, льотчик-випробувач, Герой Радянського Союзу, полковник запасу.

 Закінчив Харківське Вище військове авіаційне училище льотчиків ім. двічі Героя Радянського Союзу С.І. Грицевця

Здійснив політ на «Союзі ТМ-12» та орбітальному комплексі «Мир» (травень — жовтень 1991).

 

Бондаренко Валентин Васильович

Валентин Васильович Бондаринко (*16 лютого 1937, Харків — †23 березня 1961, Москва) — радянський льотчик-винищувач, член першого загону космонавтів СРСР.

Біографія

Валентин Бондаренко закінчив авіаційне училище. Проходив службу в авіаційних частинах ВВС. У 1960 році був відібраний для підготовки до космічного польоту. 28 квітня 1960 року був зарахований до першого загону радянських космонавтів. Проходив підготовку до космічного польоту на кораблі «Восход».

Валентин Бондаренко проходив чергове тренування в сурдобарокамері. В кінці випробування він зробив просту і непоправну помилку. Після закінчення медичних тестів він зняв з себе датчики, які були закріплені на його тілі, протер місця, де були датчики, змоченою в спирті ватою і необережно викинув цей шматочок вати. Вата потрапила на спіраль розжареної електроплитки і миттєво спалахнула. У атмосфері чистого кисню вогонь швидко розповсюдився на всю камеру. На Бондаренко зажеврів тренувальний костюм. Через великий перепад тиску було неможливо швидко відкрити сурдобарокамеру. Коли камеру відкрили, Бондаренко був ще живий. Його доставили в лікарню, де лікарі боролися за його життя, але безуспішно. Через вісім годин Валентин Бондаренко помер від отриманих опіків. Він похований в Харкові, де жили його батьки.

Бондаренко був одружений і мав сина. Після загибелі Бондаренко, його дружина Ганна залишилася працювати в центрі підготовки космонавтів, його син — Олександр став військовим льотчиком.

У Радянському Союзі все пов'язане з космосом було строго таємно. Про загибель Валентина Бондаренко ніде не було оголошено. Неначе такої людини не існувало. Перші відомості про Бондаренко і його загибелі з'явилися на заході тільки в 1980 році. Вперше в Радянському Союзі зведення про Бондаренко і його загибелі з'явилися в статті Ярослава Голованова в газеті «Вісті» в 1986 році.

Ім'ям Бондаренко названий один з кратерів на Місяці (діаметр кратера 30 км; його координати: 17,8° північної широти і 136,3° східної довготи).

 

 

 

Маленченко Юрій Іванович

Портрет  Юрій Іванович Маленченко (22 грудня 1961, Світловодськ, Кіровоградська область,УРСР) - російський космонавт, полковник, Герой Російської Федерації, Льотчик- Космонавт Російської  Федерації. Українець.

 

Біографія

Батько був головою колгоспу, мати - учителька молодших класів.

 

Вперше разів літав у космос в 1994 році - був командиром експедиції на станцію "Мир".

Другий  раз  відправився на орбіту в складі екіпажа шаттла в 2000 році в якості фахівця польоту.

В 2003 році - командир сьомої  експедиції на Міжнародній космічній станції, другим учасником якої був американський астронавт Едвард Лу.

Політ  проводився  незабаром після катастрофи американського шаттла "Колумбія", яка привела спричинила до дискусії щодо того, чи можливо  збереження МКС на орбіті й продовження програми космічних досліджень.

 

Успішний вихід у відкритий космос Юрія Маленченка й Едварда Лу

 

[NASA] Після стикування з Міжнародної космічної станції (МКС) наступним пунктом у програмі експедиції "шаттла" Atlantіs було проведення низки робіт на зовнішній поверхні станції. Цей вихід у відкритий космос  11 вересня 2000 р. успішно здійснили американський астронавт Едвард Лу й російський космонавт Юрій Маленченко. Їх робочий день у відкритому  космосі  почався трохи раніше запланованого часу  о 4 годині 47 хвилин  за Гринвічем (8 година 47 хвилин  за московським часом).

 

Спочатку вони направилися до модуля "Зірка" і повністю  розгорнули на ньому  мішень, призначену для використання під час стикування з майбутніми, що прибувають на МКС кораблями. Стійка  мішені не повністю  висунулася після автоматичного стикування цього модуля з модулем "Зоря" у липні  цього року. Потім Маленченко й Лу встановили магнетометр на двометровій  штанзі, укріпленій на модулі  "Зірка". Цей магнетометр буде виконувати на станції функції "тривимірного компаса".

 

Далі в програмі робіт на зовнішній поверхні МКС була установка дев'ятьох кабелів різного призначення між модулями "Зоря" і "Зірка". Це кабелі системи електроживлення й кабелі комунікаційної  мережі МКС. Усі роботи були закінчено об 11 годині 01 хв за Гринвічем (15:01 мск), тобто  тривалість виходу у відкритий космос склала 6 годин 14 хвилин. Це був 50-й вихід у відкритий космос в історії польотів "шаттлів".

 

Потім екіпаж Atlantіs'а почав підготовку до відкриття перехідного люка в МКС, куди мають  переміщувати всі доставлені на МКС вантажі.

 

 

http://www.astronaut.ru/as_ukran/foto/adamchuk_s.jpgАдамчук Надія Іванівна

Надія Адамчук (Надія Адамчук-Чала, * 4 жовтня 1970, Київ) — співробітник інституту ботаніки імені Холодного Національної академії наук України. В 1996 році включена до складу групи космонавтів України для проходження підготовки до польотів на кораблях системи Space Shuttle. У листопаді 1996 року прибула в США для проходження передполітної підготовки, але скоро через медичні показники була вимушена перервати підготовку і повернутись в Україну. Залишається  астронавтом НКАУ. Досвіду космічних польотів не має.

 

 

Освіта і наукові звання:

В 1992 році закінчила Київський Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова .

Ступінь кандидата біологічних наук дістала працюючи в Центральному  ботанічному  саду  ім. Н. М. Гришкo Національної академії наук України.

 

Професійна діяльність:

Працює в Інституті  ботаніки імені Холодного Національної  академії наук України (НАНУ). Готує експерименти, які повинні бути поставлені на орбітальній станції.

 

Родиний стан:

Заміжня з 1999 року, донька Єлизавета (2000 р.р).

 

Захоплення:

Закінчила балетну школу, захоплюється туризмом.

 

Ірина Буланенко,
"Голос України"

- Палите? - Ні. - Алкоголь вживаєте? - Ні. - Наркотики пробували? - Ніколи. - А що ж ви в школі робили?
Це не анекдот. Звичайна розмова з психоаналітиком. Такий тест був одним із найскладніших у підготовці до космічного польоту для кандидата біологічних наук Надії Адамчук-Чалої. Надія Іванівна готувалася стати членом міжнародного космічного екіпажу шатла "Коламбія". Вона була претендентом на звання першого українського підкорювача космосу.
"Конкурувати з чоловіками мені допомагала наука"
У конкурсному відборі брало участь 30 українських спеціалістів, із яких обрали чотирьох претендентів. До певного часу ніхто з них не знав, на кого впаде вибір.
- Леонід Каденюк 20 років готувався до космічного польоту. В'ячеславу Мейтарчану з тисячею парашутних стрибків складно було щось протиставити. Ярослав Пустовий (дублер Леоніда Каденюка) з Можайською

Адамчук Надія Іванівна (продовження)

військово-космічною академією за плечима - фахівець поза сумнівом. Коли в мене запитали про часи нальоту та кількість стрибків з парашутом - лише похитала головою.
- А що ж ви закінчили?
- Я відповіла: балетну школу, - з усміхом каже Надія Іванівна.
Проте Надія Адамчук-Чала поставила на шальки терезів свою кваліфікацію біолога і здоровий організм, спроможний витримати випробування.

"36,6, як у космонавта"
Ті, кому доводилося проходити медичну підготовку перед польотом, кажуть: тебе "вивертають навиворіт", оглядають кожен сантиметр тіла, перевіряють функціонування усіх систем людського організму. Моя співрозмовниця зазначає, що в американських лікарів (саме там тривала тримісячна підготовка до польоту) відмінна від української система обстеження. Скажімо, вони обов'язково проводять тест на холестерин. Пройти його на відмінно пані Надії допомогли багаторічні тренування за системою Іванова. "А ще, - розповідає вона, - оскільки це було для мене вперше, довелося здолати певний психологічний бар'єр під час розмови з психотерапевтом. Здавалося, що мої відповіді безглузді й недоречні". Американські медики були дуже здивовані тим, що вона не спілкується з психологом. Кухонні розмови з подругами чи рідними - це інше. Кажуть, що робота зі спеціалістом обов'язкова.
Гадаю, не викликає сумніву, що космічний політ -ситуація екстремальна. Тому випробування потенційного космонавта на екстрим теж обов'язкове. Пані Адамчук-Чала згадує один із тестів на перебування у замкненому просторі:
- Довелося декілька годин просидіти у мішку. Їх у разі аварії використовують астронавти, які не мають скафандрів для виходу у відкритий космос.
Тренажери-"вертушки" для перевірки вестибулярного апарату Надія Іванівна теж здолала легко. Каже, що з огляду на фізіологічні особливості це випробування принесло їй задоволення. Розповіла випадок, коли під час плавання на тихоокеанському судні вони потрапили у триденний шторм 7-8 балів. У кожної людини своя реакція на такі перепади. А наша землячка вічувала неабиякий приплив енергії!
"Я готова стати другим українським космонавтом"
Надія Адамчук-Чала готувалася до польоту як біолог. Проведений на орбіті експеримент з вирощування рослини вже приніс свої наукові результати. Виявлено певні закономірності біологічного розвитку в космосі, визначено найчутливіші ознаки рослини в тих умовах. Проте пані Надія каже, що вона, як кожен науковець, хоче на власні очі побачити цей процес. І сподівається на таку можливість у майбутньому.
- Перспектива була означена заступником генерального директора Національного космічного агентства України Едуардом Кузнецовим на нещодавньому засіданні з приводу п'ятиріччя польоту першого українського космонавта. Згідно з прийнятою програмою розвитку космічної галузі України на 2003-2007 роки, розглядаються можливості запуску другого українського космонавта в складі екіпажу міжнародної космічної станції. Якщо дослідження моєї сфери матимуть продовження в рамках польоту, я готова спостерігати їхні результати на орбіті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/3/38/Bobko.jpgПолковник Керол Бобко

 

Ке́рол Бо́бко (англ. Karol Joseph "Bo" Bobko) (нар. 23 грудня 1937, Нью-Йорк) — астронавт, полковник військової авіації (США).

Керол Джозеф Бобко народився у Нью-Йорку у сім'ї польського походження. Навчався в Нью-Йоркській Бруклінській технічній школі, Військово-повітряній академії (1959), Університеті Південної Каліфорнії (1970).

Прийнятий до групи астронавтів NASA (Національне космічне агентство) 1969 року.

К. Бобко тричі літав у космос (вперше як пілот — 4—9 квітня 1983 року (STS-6), 12-19 квітня 1985 (STS-51-D) та 2-7 жовтня 1985 (STS-51-J) — як командир).

Як пілот налітав понад 6600 годин, як астронавт знаходився в космосі 386 годин.

Тричі нагороджений медалями NASA за участь у космічних польотах, двома медалями NASA за відмінну службу, орденом «За заслуги» та іншими престижними відзнаками.

1988 — вийшов у відставку з NASA та ВПС (військово-повітряних сил), працював на фірмі Booz Allen Hamilton в Х'юстоні (штат Техас), яка займається польотами людини в космос.

З 2000 — віце-президент з стратегічних програм компанії Spacehab, Inc в Х'юстоні.

У 2005 став програм-менеджером контракту NASA SimLabs у корпорації SAIC.

 

Бондар Роберта Лінн

Робе́рта Лінн Бо́ндар (англ. Roberta Lynn Bondar; *4 грудня 1945, Су Сейнт Мері, (Онтаріо, Канада) астронавт, дослідник (Канада).

Навчалася в Університеті Ґвелф (1969), закінчила докторантуру в Торонтському університеті (дисертація в галузі медицини).

Р. Бондар — науковець (нейрологія). Вирішивши стати астронавтом, освоїла пілотування літаком. Працювала у військово-медичній школі Університету Макмастер у Гамільтоні, Університеті Західного Онтаріо, Медичному Центрі Бостону (США).

Зарахована до загону астронавтів (1984), пройшла підготовку до космічного польоту в NASA (США). 22-30 січні 1992 року Р. Л. Бондар стала першою канадською жінкою-астронавтом.

Володарка численних урядових нагород, обрана членом Королівського наукового товариства Канади, почесний доктор понад 20 університетів США та Канади.

Ім'я Р. Бондар — в Залі слави Канади. Її іменем названо кілька шкіл, а в рідному місті — парк.

 

 

Мельник Брюс Едвард

Брю́с Е́двард Ме́льник (англ. Bruce Edward Melnick; *5 грудня 1949, Нью-Йорк) астронавт (США).

Навчався в Університеті Флориди.

На протязі 20 років служив у Береговій охороні США. Отримав звання капітана 2-го рангу (commander).

Прийнятий до групи астронавтів 1987 року. Побував у космосі 6—10 жовтня 1990 і 7—16 травня 1992 року. Провів у космосі понад 300 годин.

Залишив NASA в липні 1992 року. Віце-президент «Боїнг

Флорида Оперейшинз» у космічному центрі Джона

Кеннеді.Нагороджений двома медалями за відмінну службу Міністерства оборони, двома хрестами за льотну службу та іншими нагородами.

 

 

 

 

Рєзнік Джудіт

Джу́діт Рє́знік (англ. Judith Resnik; *5 квітня 1949, Акрон, Огайо – загинула 28 січня 1986 під час космічного старту) - астронавт, дослідник (США).

Батьки Джудіт Резнік – вихідці з України.

Judith Resnik.jpgНавчалася в Університеті Карнеґі-Меллон (1970), університеті штату Меріленд (доктор наук).

Відібрана в кандидати на космічний політ в січні 1978 року. Вперше побувала у космосі 30 серпня5 вересня 1984 року. Провела в польоті 144 години 57 хвилин. Облетіла Землю 96 разів. Загинула під час старту, коли летіла вдруге – 28 січня 1986 року разом з екіпажем: командири Ф. Скобе та М. Шмідт, члени екіпажу М. Мак-Нейч, Е. Онізука, Г. Джарвіс, С. Мак-Ауліфф. Була членом багатьох наукових товариств. Нагороджена медаллю NASA та іншими відзнаками.

На честь Джудіт Резнік названо кратер на зворотній стороні Місяця.

 

 

 

 

Гайдемарі Стефанишин-Пайпер

http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/96/Heidemarie_Stefanyshyn-Piper_in_white_space_suit.jpg/250px-Heidemarie_Stefanyshyn-Piper_in_white_space_suit.jpg

Гайдема́рі (Хайді-Марія) Стефани́шин-Па́йпер (Heidemarie Stefanyshyn-Piper; 7 лютого 1963, Сент-Пол, Міннесота, США) — американська астронавтка, українка за походженням. Батьки Хайді Стефанишин-Пайпер – емігранти до Америки із Західної України.

Навчалася в Массачусетському технологічному інституті.

До групи астронавтів NASA прийнята 1996 року. З 1985 року проходила військову службу у військово-морському флоті як офіцер-інженер.

Полетіла в космос у складі екіпажу у 2006 році.

Член Американського товариства інженерів-механіків.

Гайдемарі українка за походженням по батьковій лінії, у дитинстві відвідувала пластові табори. Закінчила у 1980 р. середню школу «Дерам-Хол гай-скул» англ. Derham Hall High School у Сент-Пол. У 1984 р. закінчила Массачусетський технологічний інститут зі ступенем бакалавра спеціальності машинобудування; у 1985 р. отримала ступень магістра по тій же спеціальності. У червні того ж року вступила до Військово-морських сил США: пройшла вишкіл у Вишкільному центрі рятувальних і підводних операцій ВМС (Панама-Сіті, штат Флорида). Зараз — капітана Військово-морських сил США.

 

 

Кар'єра астронавтки

1 травня 1996 р. прийнята до корпусу американських астронавтів (NASA-16) як кандидат на політ у складі місії. У 1998 р. закінчила підготовку та прийнята до Відділу астронавтів NASA: спочатку член групи, що займалася спорядженням астронавтів у день відльоту; згодом у відділі, що займається діяльністю астронавтів у відкритому космосі (EVA Branch).

27 лютого 2002 р. вибрана спеціалістом місії STS-115, старт якої було заплановано на весну 2003 р. Проте, після катастрофи шатлу «Колумбія» старт кілька разів переносився. Перший політ здійснила 9 — 21 вересня 2006 р. Час перебування у космосі становить 11 днів 19 годин 6 хвилин та 35 секунд.

Місія STS-115

Місія STS-115 (корабель багаторазового використання «Атлантіс») була першою космічною місією до Міжнародної космічної станції (МКС) після загибелі корабля «Колумбія» (попередні місії STS-114 та STS-121 були орбітальними та не передбачали стиковки у космосі). Попередньо старт цієї місії планувався на квітень 2003 року, проте із загибеллю «Колумбії» старт було перенесено на 27 серпня 2006 року, згодом знову перенесено (у зв'язку з торнадо «Ернесто»). Він відбувся 9 вересня 2006 року.

Завданням місії були, серед іншого, доставка та встановлення на МКС нових сонячних батарей та заміна відповідного обладнання. За встановлення батарей відповідала саме Г. Стефанишин-Пайпер, яка стала восьмою жінкою астронавтом NASA, що здійснила вихід у відкритий космос (загалом таких виходів було 156 за історію NASA), загальна тривалість якого склала 12 годин і 8 хвилин.

29 січня 2007 р. прилетіла до України. Того дня перебувала у Львові, а 31 січня відвідала села Якимів та Новий Яричів (Львівська область), де народився її батько, а також живуть 16 двоюрідних братів та сестер. 1 лютого відбулася зустріч із Президентом України Віктором Ющенком.

Місія STS-126

15 листопада 2008 здійснений успішний запуск американського шаттла Endeavour в рамках місії STS-126. Планована тривалість польоту — 14 діб. У складі екіпажа Endeavour — 7 астронавтів, зокрема і американо-українська астронавтка Гайдемарі Стефанишин-Пайпер. Головною метою місії є підготовка Міжнародної космічної станції до постійної роботи на її борту екіпажа з шести чоловік (замість трьох раніше). В програму польоту входило проведення на зовнішній поверхні станції робіт з обслуговування і дооснащення, в яких активну роль брала астронавтка.

30 листопада шаттл "Індевор" зробив посадку на базі ВGС "Едвардс" в штаті Каліфорнія.

Нагороди

Нагороджена медаллю Navy Commendation Medal («За заслуги», двократно), медаллю Navy Achievement Medal («За досягнення», двократно), Meritorious Service Medal («За визначну службу»), Орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня («За мужність і відвагу, виявлені в освоєнні космічного простору, зміцнення дружби між українським та американським народами»).

 

 

 

Перегляд файлу

Шановні колеги!

Робота над випуском стіннівок на різні теми і з різних приводів (свята, пам’ятні дати, предметні тижні тощо) після 2003 року, коли комп’ютер уже увійшов у моє життя, показала, що їх можна не малювати від руки і так саме наповнювати текстом. Друкована газета значно інформативніша, може містити якісні ілюстрації, має сучасний вигляд.

Але масовий формат паперу А4 має суттєвий недолік – малий розмір.

У 2006 році для екологічної агітбригади я вперше надрукував газету у спосіб, яким хочу поділитися з Вами.

Задавшись питанням збільшення довжини паперової смуги, я виявив, що мій Canon «дозволяє» максимальну довжину 55см. Не так багато, як би я бажав, але це майже подвійний А4! Тоді й прийшла ідея.

Попередньо створюється макет газети, який набирається з клавіатури, ілюструється; потрібна орієнтація і розмір задається за допомогою «Параметрів сторінки»:

 

 

 

 

 

 

Потім, власне, друк і монтаж.

Папір А4 спочатку треба ретельно зістикувати по 2 аркуші. Для цього на столі краї аркушів вирівнюються точно, сам папір притискається, наприклад, книжками, щоб не змістився. Короткими шматочками канцелярського скотчу фіксуємо торці, а потім  відрізком 23 см склеюємо їх остаточно. Скотч не слід натягати, а класти серединою і розправляти до країв, і тоді він не деформуватиме паперу, скорочуючись до попередніх розмірів. Кінчики стрічки, що виходять за край паперу, акуратно відрізати ножицями. Ця сторона буде тильною. Під час друку принтер не помічає скотчу. А на самому стику може розміститися будь-який текст чи зображення, що і є цінним для Вас. При книжковій орієнтації ширина верхнього і нижнього полів обирається на власний розсуд.

 

 

 

 

Потім елементи газети роздруковуються, і окремі шпальти припасовуються одна до одної аналогічним способом. Треба лише правильно розкладати шпальти: ліва у перевернутому вигляді ляже на стіл правою.

За минулі роки я таких газет випустив кілька, одна з них – «Фізики жартують» - понад 10 років прикрашає стіну аудиторії в ДАНО, де проходять перепідготовку вчителі фізики нашої області.

Але «Мавр зробив свою справу»: вірус, а потім вихід з ладу жорсткого диску знищили їх, дивом залишилася лише газета про космонавтів-українців та перша «екогазета», яку неможливо відкрити. Файли, можливо, ще живі у колег, з якими поділився свого часу.

Представлений Вам зразок змонтований з подовжених шпальт в альбомному форматі за схемою 3*3. Коли газета вже практично була готова до друку, прийшло повідомлення про смерть П.Р. Поповича, тоді й з’явилася траурна рамка. Кожна з 9 шпальт має 3 колонки, так легше читати текст.

 

zip
Додано
28 вересня
Переглядів
100
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку