ГЕНДЕРНА ТЕХНОЛОГІЯ НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ В СТАРШІЙ ШКОЛІ

Наталія Гуненко

ГЕНДЕРНА ТЕХНОЛОГІЯ НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ В СТАРШІЙ ШКОЛІ

У статті обґрунтовано теоретичні основи проблеми формування ґендерної культури старшокласників; уточнено сутність поняття  «виховання ґендерної культури засобами української літератури», зміст структурних компонентів ґендерної культури; розроблено технологію формування ґендерної культури старшокласників у процесі вивчення української літератури.

Ключові слова: ґендерне виховання, ґендерна культура, старшокласники, технологія формування ґендерної культури в процесі вивчення української літератури.

Актуальність. ХХ-ХХІ сторіччя стали епохою встановлення ґендерної рівності - соціальної рівності чоловіків і жінок, тобто утвердження основ ґендерної рівноваги та ґендерної демократії. Країни Європи швидкими темпами переводять у практичну площину положення про те, що розширення можливостей жінок, їхня участь на основі рівності в усіх сферах життя суспільства є одним з найголовніших чинників економічного, соціального і культурного розвитку. Ґендерний фактор розглядається світовим співтовариством як фактор прогресу та один з потенціалів розвитку людських ресурсів.

      На сучасному етапі розвитку суспільства підвищилося значення літературної освіти як чинника формування особистості молодої людини з такими якостями, як толерантність, співчуття до чужого болю, доброзичливість, моральність, щедрість, милосердя, любов до рідного краю тощо.   У методиці викладання української літератури акцентуються не тільки соціальні, а й духовні та психологічні мотиви. Змістова наповненість та естетична яскравість художнього втілення ґендерної проблематики у творах вітчизняних письменників має стати предметом навчання старшокласників.

      Уміти знайти потрібний момент на уроці для розмови, адресованої майбутньому чоловікові або жінці, створити довірливі стосунки з учнями, викликати інтерес до ґендерної тематики і її розуміння – завдання не просте. Його реалізація значною мірою залежить від моральної установки і переконаності самих вчителів, від їх майстерності подати навчальний матеріал.

Актуальність даної теми полягає у потребі шкільного ґендерного прочитання художніх творів, адже сучасна наука акцентує увагу на внутрішньому світі людини, а модель тлумачення літератури з ґендерного погляду дозволяє учневі заглибитись у свідомість і підсвідомість героїв літературного полотна, повніше зрозуміти мистецтво слова, письменника, інших людей і себе.

Метою статті є дослідження впровадження ґендерних  технологій навчання української літератури у старшій школі, обґрунтування й розробка  технологій  ґендерної літературної освіти учнів 9–11 класів у процесі вивчення української літератури.

Виклад основного змісту. Останнім часом ґендерні дослідження стали невід'ємною частиною педагогічної науки, а ґендерна проблематика відокремлюється в різних галузях педагогіки. Виникнення цього нового напряму пов'язане з посиленням протиріччя між відтворюванням патріархальних стереотипів у взаємодії статей та реальними трансформаціями ґендерних відносин у сучасному українському суспільстві.

Важливий внесок у розробку концепції ґендерного підходу в педагогічній освіти зробили: О. Вороніна [6] (проблеми розробки теорії та методології ґендерних досліджень, визначення їх місця в системі підготовки учнів), Л. Штильова [8] (розробка методичних програм для вчителів з питань упровадження ґендерної освіти та виховання в середній школі), І. С. Кльоцина [2] (шляхи ґендерної соціалізації особистості з урахуванням вікових особливостей, розробка практикуму з ґендерної проблематики з метою ґендерних стереотипів). Ґендерний підхід при підготовці майбутніх учителів, урахований у роботах С. Матюшкової[4], Шнирової  [7].

Аналіз результатів останніх наукових досліджень показав, що на ґендерне виховання впливають нові форми навчання, у яких відмовляються від муштри, агресії на користь м’якості, делікатності та поваги. Сама організація навчального процесу припускає відкритість і гнучкість, можливість експериментів і альтернативних рішень поряд з традиційними. Ці основні положення враховуються при розробці педагогічних умов ґендерного виховання учнів основної школи на уроках української літератури, оскільки саме література представляє ґендерні відношення засобами духовної взаємодії і прищеплює ґендерну чуттєвість, яка дозволяє виявити різницю в становленні жінки і чоловіка, їх ґендерних ролей.

Твори української літератури для старших класів дають можливість успішно здійснювати ґендерне виховання, через ґендерний підхід до аналізу твору. Придатними для характеристики становища жінки й чоловіка в суспільстві є більша частина творів, що вивчаються у 10 і 11 класі (10 клас – І. Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я», Леся Українка «Лісова пісня», твори О. Кобилянської, І. Франка; 11 клас – В. Підмогильний «Місто», І. Багряний «Тигролови», твори покоління шістдесятників, зокрема  Ліни Костенко й Валерія Шевчука). Ці тексти визначаються особливим баченням ролі жінки у суспільстві. Важливим при вивченні літератури є усвідомлення різниці між ґендером і фемінізмом, оскільки ці два поняття часто ототожнюють.

Вивчаючи творчість О. Кобилянської чи Лесі Українки, варто зауважити, що ці письменниці свого часу були у соціумі на рівних з чоловіками-письменниками. Саме у їх творах представлено інший тип жінки – жінка, яка нічим не поступається чоловікові: мудра, морально стійка до випробувань, сама здатна забезпечити своє життя, витривала. У цьому аспекті варто вдатися до зіставлення творів, де автором є чоловік і «жіночих творів». Це дає можливість зіставити погляди обох статей щодо їх ролей вдома, у суспільстві тощо.

В українській літературі багато творів, вивчаючи які, учні дістануть уявлення про ідеали стосунків дівчини і хлопця, дружини і чоловіка, що становлять основу родини, побудованої на паритетних засадах любові, повазі, довірі. Важливо учнів навчити вирізняти авторські ґендерні стереотипні оцінки, залучати до аналізу художнього тексту власне світосприйняття і соціальний досвід підлітків, аби сприяти їхній само актуалізації і формувати адекватну статево рольову поведінку.

Літературні твори «Сагайдачний» А.Я. Чайковського, «Грицько» Б.Д. Грінченка, «Печенізька облога Києва» О. Олеся, «Первинка» М. Вінграновського, наведені у підручник у для 6-го класу О.М. Бандури та Є.М. Кучеренко, наголошують на таких рисах головних героїв, як мужність, сміливість, готовність прийти на захист та допомогу, працелюбність. Підкреслюється, що це риси героїв, але не героїнь. Характерним явищем є вірш П. Воронька «Школа батьків», де сказано: «Привчав мене батько трудитись до поту, а мати – любити пісні». Чіткий розподіл сфер діяльності та якостей на жіночі та чоловічі існує і в характеристиках письменників та письменниць. Так, Т. Шевченко – «борець», П. Мирний – служив рідному краю, А. Чайковський – захисник убогих людей, а ось Марія Вілінська (Марко Вовчок), незважаючи на те, що вона – «друг… народу», - співчутлива, приязна, чуйна, вразлива, має любов до скривджених. Саме таким чином і формується різне (а іноді і протилежне) ставлення до жінок і чоловіків, формується ідеал, що є знову ж таки різним для дівчат і хлопців, що користуються цим підручником. Художні твори в більшості випадків висвітлюють стосунки між чоловіком і жінкою на рівні почуттів, побуту. Проте в деяких творах вже в ХІХ столітті письменники намагались об’єктивно показати роль і місце жінки в суспільстві, її боротьбу за права та свободу (О. Кобилянська «Людина», «Царівна», Л. Українка «Лісова пісня» тощо).

Українська література сформувала образ сильної жінки, яка хоче знайти застосування своїм здібностям і можливостям в умовах нового життя, нових обставин (М. Хвильовий «Сентиментальна історія» (Б’янка), В. Підмогильний «Невеличка драма»(Марта Висоцька)). Жінка в баченні українських письменників є втіленням високої духовності, добра, краси, кохання – почуттів, які надихають її на прекрасні справи і вчинки (Леся Українка «Лісова пісня» (Мавка); М. Коцюбинський «Тіні забутих предків» (Марійка); Ліна Костенко «Маруся Чурай» (Маруся Чурай); Г. Тютюнник «Три Зозулі з поклоном» (Марфа, Софія); Іван Багряний «Тигролови» (Наталка Сірко) та інші).

         Здійснювати ґендерне виховання старшокласників доцільно шляхом вивчення конструктивного ґендерного досвіду минулого, що є сприятливим для побудови гармонійних взаємин з особою протилежної статі та відповідає ґендерним цінностям сьогодення, та усвідомлення деструктивності окремих ґендерних традицій, що зумовлюють ґендерну дисгармонію.

         Необхідно формувати в учнях вміння гармонійно співвідносити в собі чоловічі й жіночі якості шляхом зіставлення «життєвих сценаріїв» художніх персонажів, у яких домінує маскулінне й фемінне начало. Наприклад, у процесі інтерпретації андрогінних взаємин Мавки й Лукаша на першій стадії розвитку стосунків («Лісова пісня» Лесі Українки) у старшокласників доцільно виховувати здатність до рефлексії ґендерного «Я», усвідомлення взаємозв'язку рівня розвитку ґендерних якостей і характеру взаємин із особою протилежної статі.

Слід якнайчастіше активізувати уяву учнів 10-11 класу щодо власної поведінки в певній художній ґендерній ситуації, у котрій опинився художній герой. Наприклад, досліджуючи поведінку персонажів драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» з допомогою психоаналізу, старшокласник аналізує безсвідоме/свідоме/надсвідоме начало власних ґендерних учинків.

      Також необхідно формувати конструктивний ґендерний досвід учнів шляхом наслідування ефективної моделі ґендерних взаємин та критичного осмислення типових помилок художніх персонажів із низькою ґендерною культурою, конструювання більш ефективних варіантів досягнення гармонії між чоловіком і жінкою. Так, за результатами дослідження, найбільш зразковими у ставленні до особи протилежної статі, на думку старшокласників, є персонажі, які втілюють андрогінність, гуманність, моральність, урівноваженість, відданість, емпатійність, боротьбу за особисте щастя, здатність кохати, досягти гармонії з оточуючими: Мавка («Лісова пісня» Лесі Українки), батьки Наталки («Тигролови» Івана Багряного), Наталка («Тигролови» Івана Багряного), Олена («Людина» О. Кобилянської) та інші. «Художніми аутсайдерами», за оцінками учнів 10-11 класів, є духовно слабкі чи ґендерно некоректні, конфліктні, агресивні, авторитарні, егоїстичні, аморальні, девіантні, із патріархатним чи матріархатним світоглядом персонажі: батьки Олени («Людина» О. Кобилянської), Карпо («Три зозулі з поклоном» Гр. Тютюнника) та інші.

      Розширювати знання старшокласників про ґендерну концепцію, технологію формування ґендерної культури старшокласників засобами української літератури потрібно поступово, у невеликій кількості, із наведенням життєвих прикладів та використанням інтерактивних методів, форм навчання та виховання. Психолого-педагогічні вправи («Я», «Картка-загадка», «Відповідності», «Обійми – завдання», «Подолання стереотипів», «Хто я?», «Карта кохання», «Ґендерний психоаналіз», «Ґендерне насильство», «Знайди зайве», «Хто він/вона?», «Чорні й червоні серця», «Ґендерне доміно», «Знайди пару», «Психологічна допомога», «Ґендерна соціометрія», «Мікроклімат моєї майбутньої сім‘ї» та інші) зорієнтовані на те, щоб учні якнайбільше були задіяні в інтелектуально-руховій діяльності, рефлексії власної ґендерної поведінки та розвитку практичних умінь конструктивних взаємин з особою протилежної статі.

       Необхідно спонукати старшокласників до здійснення самостійного ґендерного дослідження тексту, висловлення власних думок, суджень, розвивати вміння ведення дискусії на ґендерну тематику (наприклад, Олена Ляуфлер («Людина» О. Кобилянської) – Людина чи духовний самогубець; Марія – свята чи грішниця («Марія» У. Самчука)?)

Після кожного етапу ґендерного літературознавчого аналізу художнього тексту з метою актуалізації потреби учнів в удосконаленні ґендерної культури слід здійснювати узагальнюючий висновок. Наприклад, «Із ким із персонажів відчуваєте духовну спорідненість? Чому? Як реагують оточуючі на ваше прагнення домінувати чи підпорядковуватися особі протилежної статі? Яка ваша позиція в ситуації ґендерної рівності/нерівності? Яку модель ґендерних взаємин ви б хотіли створити у власній майбутній сім‘ї?»

     Так у процесі вивчення роману В. Підмогильного «Місто» учні отримують завдання – визначити, як взаємини Степана із Надійкою, Тамарою, Зосею, Ритою позначалися на способі життя головного героя, спроектувати конструктивні варіанти розставання чоловіка і жінки, такі, які б не призводили до депресії, а навпаки – сприяли формуванню ґендерного досвіду, що допоміг би в майбутньому не повторювати помилок минулого,  а сприяв досягненню міжособистісної гармонії.

      Використання інтерактивних методів і форм не лише підвищує інтерес учнів до вивчення української літератури, а й сприяє усвідомленню важливості подолання негативного мислення, актуалізує потребу в самовдосконаленні. Найбільш ефективною є рольова гра «А могло бути так!..» (за умови ретельної підготовки домашнього завдання творчою групою – конструктивний варіант розв’язки ґендерних конфліктів Степана із жінками).

Цікавим з погляду ґендеру є роман у віршах «Маруся Чурай» Ліни Костенко, який насичений яскравими літературними образами. Твір вступає в діалог з народною традицією, пріоритетами подружнього життя на селі.

Лірична героїня Ліни Костенко – не емансипантка кінця двадцятого століття. Вона – немовби з минулого. До коханого звертається на Ви. Для неї любов – явище духовно піднесене. Це не старомодність, не занудство, а глибоке розуміння святості почуття. Вона – поет від Бога. Людина, якій дано глибоко почувати і точно все розуміти. Вона знає краще за інших, що таке любов, і тому не терпить приниження цього почуття.

Сучасна шкільна освіта потребує своєрідної інтерпретації художнього твору, адаптованої до вікових особливостей учнів. Часто визначальним чинником аналізу тексту стають особистісні переконання, досвід і ґендерна належність: юнак чи дівчина визнають літературу лише тоді, коли пропускають через власне Я. Отже постала потреба інтегрувати здобутки ґендерної психології у шкільне літературознавство, аби розширити інтерпретаційні можливості художнього твору. Важливо учнів навчити вирізняти авторські ґендерні стереотипні оцінки, залучати до аналізу художнього тексту власне світосприйняття і соціальний досвід підлітків, аби сприяти їхній само актуалізації і формувати адекватну статево рольову поведінку.

Висновки. Отже, провівши певну роботу з впровадження ґендерних технологій на уроках української літератури, можна стверджувати, що сучасні старшокласники в переважній більшості готові до майбутнього сімейного життя, але мають хибні уявлення про основні його цінності, особливості прояву ґендерних відносин. Це актуалізує проблему оптимізації ґендерного виховання в загальноосвітніх закладах. Серед основних засобів ґендерного виховання одне з провідних місць належить українській літературі. Цьому сприяють передбачені програмою твори високого художнього рівня, насичені відповідною проблематикою, ідейно наснажені, такі, що порушують вічні питання людського існування, висвітлюють різноманітні аспекти взаємин чоловіків і жінок.

Перспективним є створення системи психолого-педагогічних вправ до уроків української літератури (10-11 класи), спрямованих на формування успішної особистості з високим рівнем ґендерної культури.

Література

1. Говорун Т. Ґендерна психологія : навч. посіб. / Т. Говорун, О. Кікінежді. – К. : Академія, 2004. – 308 с.
2. Клёцина И.С. Психология гендерных отношений: Теория и практика. - М.: Алетейя, 2014. - 408 с.
3. Кравець В. Ґендерна педагогіка : навч. посіб. / В. Кравець. – Т. : Джура, 2003. – 416 с.
4. Матюшкова С.В. Гендеризація вищої освіти в сучасному суспільстві // Соціальна педагогіка: теорія та практика. - 2005. - №2. - С. 71-74.
5. Мозгова Л.А. Ґендерна складова методики навчання української літератури у старшій школі / Л. А. Мозгова ; Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. – К. , 2010. – 20 с.
6. Теория и методология гендерных исследований: Курс лекций Под общ. ред. О.А. Ворониной. - М.: МЦГИ - МВШСЭН - МФФ, 2001.
7. Шнирова, О.В. Що нам дає гендерна педагогіка [Текст] /О.В. Шнирова//Гендерна педагогіка і гендерна освіта в країнах пострадянського простору: СБ матеріалів Міжнародної літньої школи.- Іваново, 2015. - С. 31-54.
8. Штылёва Л.В. Продвижение гендерной теории и высшее педагогическое образование: методология и методика // Матеріали круглого столу: Міжнародний досвід організації гендерних студій в сучасному університеті. - 6 липня 2002 р., Київ - НТУУ «КПІ». - 2012. - с. 85-92.