Генна інженерія.Клонування.

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

    Генна інженерія. Клонування.

 

 

                                       « З великими зусиллями піднімаємо ми камінь на гору,

                                                                             а донизу він падає        миттєво ,

                                                               так само тягнуть нас вгору чесноти,

                                                                                               а донизу – пороки »

                                                                                                          Є. Уртенова

 

 

 

 

ГЕННА ІНЖЕНЕРІЯ

Генна інженерія отримала життя завдяки багатьом дослідженням в

різних галузях молекулярної генетики, вірусології, біохімії, мікробіології і клітинної біології. Ще в 1865 році Мендель, спостерігаючи за горохом, вивів закони про спадковість, в яких стверджував, що існують «одиниці інформації», що передаються у спадок з покоління в покоління. В кінці 1860-х біолог Фрідріх Мішер виділив з перев'язувальних бинтів, просочених гноєм, речовину, названу ним «нуклеЇн». У 1903 році Уолтером Саттоном було оголошено, що «одиниці інформації» Менделя знаходяться в хромосомах. У 1909 році «одиниці інформації» Вільгельмом Йохансеном були названі генами. У 1944 році, завдяки спільній роботі Ейвері, Мак Карті і Мак Леода стало зрозумілим, що ДНК є носієм спадкової інформації. У 1953 Уотсон і Крик створили двохспіральну модель ДНК. В цьому році офіційно народилася молекулярна біологія. Десятиліттям пізніше, в 60-х були з'ясовані основні властивості генетичного коду, завдяки чому стало можливим підтвердити його універсальність експериментально. До цього, ще в 50-х роках були виведені перші сільськогосподарські культури з окремих клітин. В цей же час були виявлені плазміди бактерій.

Сама генна інженерія почала активно розвиватися в 1970-і роки, коли біологи змогли виділити фермент транскриптазу, завдяки якій значно спростилося отримання копій одиничних генів. У 1973 році Стенлі Коен, Герберт Бойєр і Енні Чанг успішно пересадили ДНК від одного організму до іншого. Саме 1973 рік прийнято вважати роком народження генної інженерії.

Генна інженерія сьогодні досягла досить високого рівня розвитку, але зберігає досить обнадійливі перспективи, забезпечуючи можливість вирішення багатьох питань і проблем людства в області медицини, а також сільського господарства і ряду інших областей. Перший етап розвитку в світі генної інженерії - це спроба розшифровки генома живого організму, тобто вчені вперше спробували зрозуміти, за які конкретно функції в організмі живої істоти відповідає той чи інший окремо взятий ген. У 1980 році Полом Бергом, Уолтером Гілбертом і Фредеріком Сенгером була отримана Нобелівська премія в галузі хімії за ґрунтовні дослідження різних біохімічних властивостей, наявних в нуклеїнових кислотах, зокрема в рекомбінантних ДНК ». Якщо розібратися в цій громіздкій назві даної премії, то по суті, стає ясно, що вони отримали її за спробу розшифровки генетичної інформації, і спроба ця була вдала.

    Виходить, що основа генної інженерії полягає в розумінні ознак і властивостей живого організму, які визначені тими чи іншими генами, тобто виходить, що гени можна змінити, видалити, додати йому нових властивостей з ознаками змін, доповнень або видалення окремо взятих генів. Організм, який отримав привнесені зміни ззовні будь-яким методом за допомогою розробок генної інженерії, носить назву генетично модифікований організм (ГМО). Він починає володіти такими функціями і властивостями, які до цього були не характерні для нього.

      Технологія CRISPR (Clustered Regularly Interspaced Short Palindromic Repeats) -вимовляється як "кріспер" і являє собою біологічну систему для зміни ДНК. Технологія ця, відома також як генна інженерія, може змінити майбутнє всієї планети.

Звучить як досить смілива заява, але саме такої думки дотримуються багато провідних світових генетиків та біохіміків.

CRISPR була відкрита в 2012 році молекулярним біологом, професором Дженніфер Дудна. Її команда вчених в Університеті Берклі в Каліфорнії вивчала, як бактерії захищаються від вірусної інфекції.

Зараз професор Дудна і її колега Еммануель Шарпентье входять в число найвпливовіших вчених світу. Природний механізм, який вони виявили під час своїх досліджень, може бути використаний біологами для того, щоб вносити точкові зміни в будь-яку ДНК.

 

"З тих пір як ми опублікували своє дослідження, багато світових лабораторій стали застосовувати цю технологію на людях, тваринах, рослинах, грибках, різних бактеріях - іншими словами, практично на кожному досліджуваному організмі" Професор Дженніфер Дудна /з інтерв'ю Бі-Бі-Сі/

 

 

Коли бактерію атакує вірус, вона виробляє генетичний матеріал, що відповідає генетичній послідовності нападника.

Цей матеріал в поєднанні з ключовим білком Cas9 може прикріпитися до ДНК вірусу, зламати генетичний код і нейтралізувати вірус.

Тепер вчені можуть застосовувати цю ж схему, щоб вставляти в ДНК нові елементи, видаляти або виправляти її ділянки.

Цей процес настільки точний, що вчені можуть перебрати мільярди хімічних комбінацій, складових ДНК клітини, щоб внести в генетичний код якісь конкретні ключові зміни.

Важливо і те, що це простий і недорогий метод. Тому він прискорить всі види досліджень - від створення генетично модифікованих моделей людських хвороб у тварин до пошуку мутацій ДНК, які провокують виникнення захворювань або, навпаки, захищають від них[1].

                        

   СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО

 

      Одним з провідних напрямків, де застосовувалися б в повній мірі технології та розробки генної інженерії, є, звичайно, сільське господарство.

Класичним для сучасності методом поліпшення характеристик і якісних властивостей продуктів сільського господарства називають селекцію - це процес, при якому за допомогою штучного відбору виділяють і схрещують ті чи інші рослини або різні властивості тварин, щоб забезпечити спадкову передачу нетипових властивостей, а також посилити їх в майбутньому.

Найпершу трансгенну дослідну рослину отримали в 1983-му в Інституті рослинництва, розташованому в Кельні. А в Китаї через 9 років після цього стали вирощувати трансгенний тютюн. Основною відмінністю цього тютюну від звичайного було те, що його не їли шкідники-комахи. У 1994 році на ринку з'явився перший генетично модифікований томат, дозволений до продажу офіційно. Це був  FlavrSavr,  який не псувався при транспортуванні і досить довго зберігав товарний вигляд. Виявилося, що рослини сімейства пасльонових модифікуються набагато легше, тому вчені полюбили цю культуру і стали застосовувати її в своїх експериментах. Сьогодні, наприклад, є томат, в ДНК якого знаходиться ген арктичної камбали. Це дозволяє помідору легко переносити холодні температури. В даний час ведуться експерименти  по створенню овочів в формі  куба, які  буде легше складати в ящики. Щороку вирощування ГМО зростає.

  

Кінець XX ст. характеризується бурхливим розвитком генної інженерії у тваринництві. Поєднання її досягнень з експериментальною ембріологією, молекулярною біологією дозволяють на сьогодні вводити до геному тварин гени з форм, філогенетично віддалених від них, а також проводити обмін генами між видами. При введенні різних генів до зародків виявлено, що чужорідна ДНК може активно включатися в спадковий матеріал пронуклеусів, експресуватися та успадковуватися нащадками. Завдяки цьому отримують тварин з ознаками, які при застосуванні традиційних методів схрещування і селекції отримати неможливо. Нові ембріологічні та молекулярні методи докорінно змінили традиційний підхід до розведення тварин. Вони дозволяють вести селекцію на рівні генотипу, а не лише фенотипу. Крім того, за допомогою генної інженерії розроблено методи, що дозволяють отримувати від тварин субстанції, які раніше отримували лише вакцинацією і в обмеженій кількості[2].

 

 

 

        КЛОНУВАННЯ

Клонування — це метод розмноження статевороздільних істот (тварин та людей), за допомогою якого у безстатевий спосіб можна отримати новий організм, генетично ідентичний до організму, який мається на меті клонувати.

Слово «клонування» походить від грецького слова klоn , що означає «галузка», «брунька» і спочатку вживалося для окреслення вегетативної репродукції рослин. Клонування є відомим явищем у рослинному світі.

Коли мова заходить про клонування, більшість звичайних обивателів вважає, що все почалося у 1996 році, з появи на світ усім відомої овечки Доллі.

Але ж біологам відомо, що клонуванню вже майже 4 мільярди років.

 

Першими його освоїли бактерії - у них створення клону і понині залишається основним способом розмноження; потім - рослини, які за допомогою своїх частин могли виростити точну копію самих себе. А ось у тварин з клонуванням, або, щоб не плутати, з безстатевим розмноженням, складніше: природні клони - це однояйцеві близнюки, отримані з однієї заплідненої яйцеклітини.

Розмножуватися представники тваринного світу вважають за краще статевим шляхом, але вченим завжди цікаво спробувати щось нове - наприклад, створити генетично ідентичні копії в пробірці. Так і почалася історія штучного клонування.

В 1901 році, німецькому ембріологу Хансу Шпеману вдалося розділити двокольорові зародки саламандри навпіл, і виростити повноцінний організм.

В 1913 році він успішно провів експеримент по пересадці ядра з одної клітини в іншу. Далі, в 1938, вчений припустив, що ядро можна пересадити в без’ядерну яйцеклітину.

На цьому процес отримання нових результатів клонування призупинився, і тільки в 1958 році британському біологу Джону Гердону вдалося успішно клонувати жабу.

Після цього було проведено кілька успішних експериментів щодо клонування живих організмів. Серед інших,  в 1985 році, був успішно клонований короп. Клоновані в 1998 році японськими вченим з дослідницького центру Ішикава, корови отримали імена Ното і Кага на честь провінції в Японії. І ось нарешті Доллі.

 

   Доллі

Це була не перша клонована тварина. Чому ж саме про неї так багато пишуть?

Унікальність Доллі в тому, що її отримали за абсолютно новою технологією - з соматичної, а не статевої клітини, та ще й взятої не в ембріона, а у дорослої особини. І це був прорив[2].

До 1996 року при клонуванні використовували дві яйцеклітини: в одній ядро ​​вбивали ультрафіолетом або хімічними агентами і переміщали в неї ядро ​​з іншої. Потім були спроби пересадити соматичні ядра з ембріональних клітин - і вони увінчалися успіхом: народилися два ягняти.

У випадку ж з Доллі застосовувався інший підхід: ядро, де зберігалася генетична інформація її «матері», отримали з вимені дорослої особини. Клітини були заморожені, оскільки сама тварина вже померла. Шлях до народження овечки-клона був непростий: в експерименті використовували 277 яйцеклітин, в які перенесли ядра з клітин вимені, з них розвинулося 29 ембріонів. А народилася лише одна Доллі. Інші 28 можливих клонів зупинилися в розвитку. Це був перший успішний досвід з пересадки «дорослого» ядра в яйцеклітину.

              

 

Доллі жила як звичайнісінька вівця. Вміла випрошувати ласощі у людей і народила шістьох ягнят. Її перше ягня, Бонні, народилося в квітні 1998 року.

У наступному році народилися ягнята Саллі і Розі. А потім Доллі народила трійню - Люсі, Дарсі і Коттон.

 

Восени 2001 року у Доллі був виявлений артрит, їй стало важко ходити. Але захворювання успішно лікували протизапальними препаратами.

14 лютого 2003 року на сьомому році її життя Доллі довелося приспати. Причиною послужили прогресуюче захворювання легень, викликане ретровірусом, і важкий артрит.

В овець, яких утримують у закритому приміщенні, ризик цього захворювання високий. А Доллі з міркувань безпеки мало виводили відкрито пастися з іншими вівцями.  Частина вчених пояснює смерть Доллі причинами, ніяк не пов'язаними з клонуванням: у інших овець були такі ж хвороби, як у неї. Разом з тим інша частина фахівців припускає, що причиною ранньої смерті могли послужити теломери, адже зазвичай вівці живуть 10-12 років. Пізніше утворилася третя група вчених, яка вважала, що клонування стало причиною прискореного старіння.

9 квітня 2003 року муміфіковані рештки вівці було передано до Единбурзького музею.

З тих пір вдалося створити клонів і інших ссавців: свиней, тхорів і навіть верблюда.

 

    ВІДРОДЖЕННЯ ВИДІВ

Оволодівши інструментом клонування і пристосувавши його для повсякденних дослідницьких потреб, біологи вирішили застосувати його для відтворення вимерлих видів. Ось деякі з проектів.

 

В 2011 році міжнародна команда під керівництвом Уебба Міллера і Стефана Шустера з Пенсільванського університету (США) відновила 70% ДНК мамонта. У 2015 році гарвардський професор Джордж Черч успішно пересадив деякі гени мамонта в ДНК африканського слона. Зараз роботами по клонуванню шерстистого мамонта займається велика колаборація вчених з  США, Південної Кореї і Японії[3].

Позитивних результатів поки немає, але, спостерігаючи завзятість дослідників, можна хоча б сподіватися на успіх.

В Каліфорнії незалежна науково-дослідна організація Revive and Restore ("Відродити і відновити"), створена з метою відродження зниклих видів, трудиться над клонуванням Мандрівного голуба. У 1914 році загинула остання особина.

Для засновника організації, еволюційного біолога і еколога Бена Новака це пріоритетний проект (Revive and Restore паралельно клонує кілька видів винищених тварин): першу особину він обіцяє пред'явити світові у 2025 році.

 

Птах Маврикійський дронт, або Додо. Винищені в 1680-і роки. Образ цього птаха, що жив виключно на острові Маврикій, багатьом знайомий по казці Льюїса Керролла "Аліса в Країні чудес". В ілюстраціях Джона Теннієла до першого видання книги новий знайомий Аліси зображений у вигляді птаха з важким тілом, великими лапами, крихітними крилами і потужним дзьобом, що розширюється до середини, загнутим і загостреним на самому кінчику. Саме таким Маврикійський дронт (Raphus cucullatus) відображений і в ескізах голландських колонізаторів, які прибули на Маврикій в кінці XVI століття. Їх ілюстрації та щоденникові записи - перші документальні свідчення існування додо.

На початку нульових британські та американські вчені під керівництвом молекулярного біолога і генетика, професора еволюційної біології Бета Шапіро зайнялися розшифровкою генома додо.

Роботи ведуться на базі Оксфордського університету. В якості біоматеріалу використовуються висушені голови додо з колекції оксфордського Музею історії природи.

На разі вчені лише частково відновили ДНК птиці і почали звіряти її гени з ДНК сучасних пернатих - потенційних родичів дронта. Це важливо, адже відновити вигляд можна тільки запровадивши його гени в яйцеклітину живого організму із загального сімейства. Сенсаційних результатів ще не було.

 

Ще один ймовірний кандидат на клонування – Тілацин, сумчастий вовк (Thylacinus cynocephalus), що мешкав переважно на острові Тасманія в парі сотень кілометрів від Австралійського континенту. На цих тварин з ентузіазмом полювали ще австралійські аборигени, тому, коли берегів острова досягли європейські судна, сумчастих вовків було вже дуже мало. Перші записи про цю істоту датовані 1808 роком. У 1936 році загинула остання особина.

У 1999-му австралійські вчені вперше спробували клонувати тварину - безуспішно. Другий проект по відродженню тілацина запустили в 2008 році біологи з Університету Мельбурна: вони вбудували фрагменти ДНК сумчастого вовка в мишачий ембріон. На цьому поки все, але робота триває. І що не менш важливо, її підтримує, в тому числі фінансово, уряд Австралії.

 

Крім того, у Тайланді вчені намагаються клонувати знаменитого білого слона короля Рами -III, який помер 100 років тому[3].

З 50 тисяч диких слонів, що жили в 60-х роках, в Таїланді залишилося тільки 2000. Тайці хочуть відродити стадо. Але разом з тим не розуміють, що якщо сучасні антропогенні порушення і знищення місць існування не припиниться, та ж доля чекає клони.

Клонування, як і вся генна інженерія в цілому - це спроба вирішити існуючі проблеми, але не слід забувати і про причини їх виникнення.

 

   КОМЕРЦІЙНА СКЛАДОВА

В Америці з'явилося кілька лабораторій, що спеціалізуються на комерційному клонуванні. Вони пропонували відтворити улюбленого вихованця після його неминучої смерті.

 

 

 Першим «домашнім» клоном стала киця на прізвисько Крихітка Ніккі, отримана від 19-річної Ніккі, що померла за рік до експерименту. Зайнялася цим компанія Genetic Savings & Clone, оцінивши свої послуги в $ 50 000.

Власниця тварини була в захваті від результату і стверджувала, що бачить не тільки точну зовнішню схожість зі своїм померлим котом, але і збіги в звичках: «Коли маленький Ніккі позіхнув, я побачила дві плямочки всередині його рота - точно такі ж, як були у Ніка . Також він дуже любить воду і застрибує в ванну, як це зазвичай робив Нік ».

Директор Центру з вивчення зв'язку людей і тварин у ветеринарному коледжі університету Пердью, згоден з тим, що клонування домашніх тварин пов'язане з виникненням етичних проблем.

Він зазначив, що клони домашніх тварин, що мають генетичні захворювання, можуть мати аналогічні проблеми зі здоров'ям. Також він переконаний, що власники тварин повинні усвідомлювати, що клон - це не точна копія їхнього улюбленця або улюблениці: у клонованої тварини буде свій унікальний характер і життєвий досвід.

Зв'язки між людьми і тваринами стають настільки міцними, що багато власників котів, собак та інших тварин вважають їх частиною сім'ї. Бажання клонувати домашніх тварин - це один з дуже своєрідних показників зміцнення цих зв'язків, але вчені звертають увагу на те, що бажання створити копію вихованця значно знецінює саме «оригінальну» тваринку.

У 2008 році таку ж суму заплатили за створення п'яти клонів не менше улюбленого собаки. 

 

Словом, технологія відпрацьована – щоправда, не до кінця.

 

       СУЧАСНІ ДОСЛІДИ

Ми до цих пір не знаємо всіх механізмів, які керують розвитком ембріона. Лише одна Доллі на 277 яйцеклітин - замало, чи не так? Чому зародки не розвиваються?

Ймовірно, деякі нові відповіді отримали китайські вчені в 2018 році. Дві макаки народилися в результаті клонування «в стилі Доллі» - після пересадки ядра соматичної клітини. Раніше такі спроби провалювалися, тому що ембріон ніяк не розвивався. Що ж зробили китайські вчені?

Вчені з Піднебесної застосували знання з області епігенетики. Справа в тому, що наше життя залежить не тільки від генів, а й від білків, способів укладання ДНК і часу роботи, включення і виключення цих генів. «Генетика передбачає, а епігенетика розпоряджає», висловлюючись словами нобелівського лауреата Пітера Медавар. Дійсно, навіть в точності копіюючи необхідні гени, ви не можете бути впевнені, що вони запрацюють так, як потрібно. Слід враховувати і додаткові, епігенетичні фактори[4].

Так, при клонуванні ембріонів і пересадці соматичного ядра дослідники стикалися з неминучою проблемою: деякі гени були вже «запрограмовані» і мали певні біологічні завдання.

Наприклад, перетворити ті чи інші клітини в шкіру. Вчені знайшли спосіб «обнулити» ці установки: вони обробили клітини хімічними агентами, які модифікували гістони - білки, що відповідають за укладання ДНК. «Непотрібні» гени дезактивували, «потрібні» - стали активними, і із зародків вдалося виростити двох здорових макак.

Як і у випадку з Доллі, спроб було багато. З 127 яйцеклітин отримали 109 ембріонів, 79 з них розвинулися до стадії бластоцисти, коли їх можна було пересадити в матку. У донорів прижилися тільки чотири ембріона, а народилися всього дві макаки.

Звичайно, шанси на успіх підвищилися, проте багато біологічних механізмів досі невідомі, через що метод недосконалий.

 

    ШТУЧНЕ КЛОНУВАННЯ ЛЮДИНИ

 

Дослідження генома людини не тільки відкрило широкі перспективи розвитку біотехнологій та лікування різних захворювань, але і змінило саму сутність людини, породивши  безліч питань етичного характеру. Досягнення генетики здаються настільки неймовірними і фантастичними, а часом навіть шокуючими, що сучасна людина все частіше задається питанням: "Чи маємо ми право змінювати те, що створено природою? Де та межа, яку не можна переступати?"

 

Ще в минулому столітті хтось сказав: «Людина - це вінець природи». Тобто людина стоїть над усіма живими організмами, над силами природи, людина вознеслась вище Бога, тому вона має право вторгатися в навколишній світ, в тому числі в свою стихійну сутність. Але вона все частіше і частіше забуває про те, що на кожну дію є своя протидія, ось і природа на кожне впровадження в неї відповідає по-своєму. І відповідь ця може бути зовсім не такою приємною для людини, якою вона собі її уявляла. Ось і клонування, хоч це і отримання генетично ідентичних організмів, може обернутися непередбачуваними наслідками і привести до зміни сутності людини.

      Клонування – це процес, при якому генетично ідентична копія проводиться шляхом нестатевого розмноження.

 Цей термін використовують для позначення штучного клонування людини. Існує три типу клонування:

• клонування гена
• репродуктивне клонування
• терапевтичне клонування

 

 

КЛОНУВАННЯ ГЕНА

Клонування гена утворює копії генів, він є найпоширенішим типом й випробуваним дослідниками у Національному науководослідному інституті Генів Людини.

Перші в світі випробування генної інженерії відбувалися в Каліфорнії з використанням іншої технології - ZFNs.

Тоді імунні клітини були вилучені з крові близько 80 пацієнтів з ВІЛ. Потім вчені видалили ген під назвою CCR5, який ВІЛ-інфекція використовує для доступу до клітин.

Лікування було засновано на рідкісній генній мутації, яка дає людям природний імунітет до захворювання.

Незважаючи на те, що дослідження ці були лише невеликими і експериментальними, а отже, до їх результатів потрібно ставитися з певною часткою обережності, проте їх результати виглядають багатообіцяюче.

Найбільш спірне питання в редагуванні генома - це внесення змін до зародкової лінії клітин людини, тобто тих генів, які будуть передаватися з покоління в покоління.

Теоретично можна було б змінювати ДНК ембріонів, які несуть в собі ген хвороби. Однак в такому випадку можна говорити і про проведення генетичних "поліпшень", що фактично може призвести до "генетичного проектування" немовлят.

Ніхто з учених не пропонує (у всякому разі, поки що) "виробництво" генетично модифікованих немовлят. Однак кілька груп китайських вчених вже провели деякі базові дослідження в цій області, а Великобританія стала першою країною, яка формально дозволила генну модифікацію людських ембріонів - виключно в наукових цілях.

"Я сподіваюся на те, що це дозволить нам більш точно розібратися в механізмах раннього розвитку людини. Я думаю, що це також допоможе з'ясувати, як ми можемо покращити технологію екстракорпорального запліднення, і зрозуміти, які ембріони з більшою ймовірністю продовжать розвиватися і приведуть до народження здорових дітей " Кеті Ніакан /з інтерв'ю Бі-Бі-Сі/

 

       Етичні питання

Багато провідних вчених в цій галузі стурбовані тим, що потенційно технологія може бути використана в інтересах євгеніки, для створення генетичної дискримінації.

 На думку Марсі Дарновскі з Центру генетики і суспільства в Сан-Франциско, генетична модифікація людських ембріонів при недостатньому контролі призведе до того, що рано чи пізно в одній з лабораторій буде створено перше генетично модифіковане немовля.

 

"Знайдуться багаті батьки, які захочуть придбати для свого потомства останній "апгрейд".

Цілком можливо, що люди розділяться на тих, хто може дозволити собі "поліпшити" своє потомство, і тих, кому це не по кишені, або хто не захоче цього робити. А це призведе до ще більшої  нерівності, ніж та, з якою ми вже маємо справу "

Марсі Дарновскі

/Центр генетики і суспільства. Сан-Франциско/

 

На думку вчених, не зважаючи на те, що дуже важливо регулювати використання "крісперів", разом з тим необхідно і дійти згоди щодо подальших дій.

 

"Я не хочу давати нездійснених обіцянок, але мені здається, що це допоможе покласти край хворобам - і ми повинні дати шанс вченим і лікарям втілити це в життя", - говорить професор Дудні.

 

     ТЕРАПЕВТИЧНЕ КЛОНУВАННЯ

Терапевтичне клонування використовується для утворення клонованого ембріона для єдиної мети – створення ембріональних стовбурних клітин із тією самою ДНК, як і в клітини донора.

Створивши клон-ембріон, його вбивають через 2 тижні і вилучають стовбурові клітини. Саме отримання стовбурових клітин є його метою.

Ці клітини цінні для медицини, бо завдяки їм лікують багато важких недуг, наприклад, хворобу Паркінсона чи діабет. Якщо використовувати певні фактори росту, то можна направити диференціювання ембріональних стовбурових клітин по потрібному шляху - наприклад, виростити штучну шкіру або щитовидну залозу.

Вчені досліджують можливість створення "наборів для ремонту тіла": новонароджені діти дадуть запас клонованих клітин, заморожених в національному банку тканин. Ці набори дозволять отримувати необмежені запаси людських тканин, які можуть бути створені для трансплантації та лікування невиліковних хвороб. Проби тканин будуть братися у новонароджених, і зберігатися до виникнення потреби в них. Органи можуть бути клоновані з клітин тіла тієї ж людини. Таким чином, виключається ризик трансплантаційного відторгнення. Інститут Рослин (Великобританія) і Вісконсінський університет (США) працюють над цією концепцією. Вчені виступають за те, щоб правила дозволяли терапевтичне людське клонування для створення клітин, які можуть бути використані, щоб виростити, наприклад, нове серце.

     У багатьох випадках просто не існує інших способів лікування.

 Сьогодні, терапевтичне клонування застосовують для лікування людей лише в ряді країн, (наприклад у Великобританії або Бельгії), і для досліджень.

 

                 РЕПРОДУКТИВНЕ КЛОНУВАННЯ

Якщо ембріони не вбивати, вони можуть успішно розвиватися, як звичайні людські зародки, і в результаті народиться людина. Це репродуктивне клонування. Звичайно, з медичної точку зору не все так просто: щоб успішно виростити один клон, доведеться вбити багато його попередників, які народяться з відхиленнями.

 

Наразі клонування людей заборонено в більшості країн світу.

 

 

       МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ

 

Давайте уявимо собі майбутнє, в якому клонування набуло широкого розмаху. Клоновані знамениті особистості, генії науки, кожна людина створює подібного собі. Вирішені проблеми безпліддя, пересадки органів і інші важливі проблеми. Але чи так це добре, як здається з боку? Хоч яка досконала була б технологія клонування, людству доведеться зіткнутися з абсолютно іншими людьми, так як клон НЕ успадкує думок, характеру, спогадів свого прототипу. Більш того, клон може виявитися повною його протилежністю, яка принесе в наш світ тільки біди і руйнування.

      Та й не кожній людині до душі буде постійно бачити біля себе або хоча б знати про існування своєї абсолютної копії.

      Але найголовніше, що може статися - це переоцінка моральних цінностей людини, наприклад сім'ї. Людині більше не знадобляться такі почуття, як любов і дружба, все більше людей будуть схилятися в бік вільного життя поза сім'єю, необхідне продовження роду вони будуть знаходити в своїх клонах. А немає сім'ї, немає основоположних людських почуттів, отже, немає повноцінного людського суспільства. Існує лише суспільство нескінченних копій один одного, що втратили свою індивідуальність і здатність любити.

   Відбуватиметься застій не тільки в моральному житті, але і в науковому і культурному житті. Не будуть з'являтися нові генії мистецтва, світила науки, не будуть з'являтися нові відкриття та винаходи.

   Міркувати про клонування можна нескінченно, знаходячи все нові і нові аргументи на користь даного явища і в його шкоду. Недарма все наукове співтовариство розділилося на два табори, які відстоюють ту або іншу точку зору. І немає єдиного, об'єднаного погляду на цю проблему.

    Людина є тою, хто вона є, і повинна прийматися тільки так. Вона не може ставати об'єктом зміни за жодних благих намірів. Інакше пропаде основна відмінність між людьми як суб'єктами і предметами для штучного маніпулювання. Це буде мати найгіркіші наслідки для людської гідності. Соціальні наслідки такої зміни глибокі. Це буде нова ера людської історії, в якій генетична конституція людства в цілому стане предметом впливу ринкових стихій. Одним з можливих наслідків, судячи за дорожнечею технології, буде те, що багаті зможуть отримати додаткові переваги для своїх дітей, що ведуть до генетичного покращення правлячої еліти.

Ч. Сільвер, біолог з Прінстонського університету, сказала, що еліта може стати практично окремим видом. З огляду на могутність технології і недавні приклади геноциду в XX столітті, є підстави побоюватися використання генної інженерії в цілях євгеніки. Справедливе побоювання викликало створення безголового клону жаби в 1997 р Цей досвід породив страх створення безголових людей, як "фабрик органів", і "наукового фашизму ". Тоді стане можливим створення інших істот, основним призначенням яких буде обслуговування домінуючої групи.

Отже, створювати двійників людини заборонено, та й технологічно це поки неможливо, а клонування для отримання органів, що ідеально підходять, заборонено в більшості країн. Але панічні настрої, пов'язані з можливою появою армій клонів, все одно посилюються. Викликані вони і первісним страхом, що наші двійники будуть швидші, вищі і сильніші за звичайних людей, і страхом кари вищих сил - за створення рукотворної людини.

Одні побоюються, що у клона не буде душі, інші - що вона все-таки буде. А якщо все-таки трапиться друге, то як така людина почне себе відчувати?

Очевидно, що до появи першого клона необхідно буде вирішити безліч завдань етичного і культурного характеру, сформувати певне ставлення суспільства до людей, що народилися ( «створені»? «вирощені»?) Так само, подбати про те, щоб вони були забезпечені правами і можливостями.

Думки проти клонування прийшли з наукового співтовариства, а також релігійних громад, які вважають клонування людини втручанням в людське життя і продовження роду.

 

 

Проти клонування людини виступають всі релігійні спільноти світу. Громадськість вважає, що клонування суперечить природним процесам. Противники клонування також вважають, що клоновані люди можуть з'являтися на світ з дефектами. Експерти відзначають, що технічно процес клонування все ще залишається складним, тому передбачити всі ризики неможливо.

При терапевтичному клонуванні вчені мають право вирощувати  ембріон людини до 14 днів. Цього достатньо, щоб яйцеклітина утворила бластоцисту.

Також саме до 14-го дня з'являється первинна смужка - попередник центральної нервової системи. І тут починаються розбіжності.

З точки зору біології ембріон не розглядається як окремий організм: він залежить від умов навколишнього середовища і не здатний вижити поза нею. З іншого боку, в цей період стає доречним розмова з позицій моралі і етики - адже з ембріона може вирости людина[5].

А ось з точки зору релігії з моменту створення (або зачаття) ембріон вже наділений розумом (душею). Всі світові релігії вважають явище клонування протиприродним, адже людина повинна з'являтися відповідно до волі Бога і бути єдиним носієм тільки йому одному властивих якостей, хоча у всіх священних письмових джерелах немає прямої вказівки на заборону клонування.

               ЗАКОНОДАВСТВО

Для клонування потрібна потужна технологічна база, якої немає в світі поки що ніде. Одні вчені не перестають сподіватися на диво, що коли-небудь в далекому майбутньому з'явиться така база, і ми зможемо створювати клонів. Інші вважають, що клони безплідні й небезпечні. Але залишається відкритим питання, як сприймуть це все люди. Зараз багато державних органів намагаються відвернути вчених від подальших кроків в цій галузі, вводячи законодавчі заборони, аргументуючи це неспроможністю і неекономічністю клонування. Більш ніж в 70 країнах світу діють заборони на клонування - не тільки через недосконалість технологій, але і, зрозуміло, через проблеми етичного характеру.

 В 2004р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про заборону репрудуктивного клонування людини».

Законом забороняється репродуктивне клонування людини в Україні, виходячи з принципів поваги до людини, до її прав та свободи, та враховуючи недостатню обізнаність з біологічними та соціальними наслідками клонування людини.

       ПЕРСПЕКТИВИ

Таким чином, проблема клонування людини, дійсно, викликає неоднозначну оцінку.З одного боку, клонування потенційно дуже привабливе як з наукової, так і з практичної точки зору. З іншого боку, поки що міркування про його користь людству носять більше теоретичний характер. З третього, єдиний спосіб дізнатися, чи виправдає клонування людини покладені на нього надії – це продовжувати дослідження в даній області.

 

 

До речі, думка, що клони мають ідентичну з донорської зовнішність, помилково: копіюється тільки геном, а за фенотип, тобто зовнішній вигляд, відповідає безліч інших чинників - наприклад, уже згадувана епігенетика або навколишнє середовище.

Так що про одну фобію можна забути: мільйони однакових людей не оточать нас навіть при постійному клонуванні всіх і кожного.

Більший подив викликає страх бути клонованим. З точки зору біології залишити свою точну копію на Землі - значить фактично домогтися безсмертя, якщо не фізичного, то принаймні генного. Однак багато противників клонування з жахом уявляють, що їх генетичний матеріал буде жити, коли самі вони вже помруть. Зазвичай ті ж самі критики забороняють використовувати їх органи для пересадки. Але якщо розібратися, то і цей страх насправді порожній. Перед вірогідним розвитком клонування буде створено відповідну правову базу і розроблена процедура, що передбачає отримання згоди від клонованої людини. А значить, нема чого турбуватися: пара підписів - і безсмертним стане хтось інший.

Але це все в майбутньому. Поки ж вчені мають можливість тільки вирощувати відповідні органи замість багаторічних пошуків донора і розробляти способи лікування деяких захворювань з використанням клонованих клітин. Здається, це усвідомили навіть письменники-фантасти, які перестали люб'язно постачати суспільство новими приводами для занепокоєння. Проте технологія буде розвиватися. І якщо зараз нам здається справжнім дивом народження макак, то через десяток років, можливо, і поява більш цікавих клонів стане звичайною справою[7].

Будемо сподіватися, що цей «переворот» у біологічній науці принесе таки людству користь.

 

 

1. https://www.bbc.com/russian/science/2016/06/160606_crispr_gene_editing
2. https://www.independent.co.uk/news/dolly-exposed-as-fake-clo1118438.html
3. http://news.bbc.co.uk/2/hi/asia-pacific/7359242.stm
4. https://www.nationalgeographic.com/science/2009/02/news-bucardo-pyrenean-ibex-deextinction-cloning/
5. https://www.npr.org/sections/health-shots/2018/01/24/579925801/chinese-       scientists-clone-monkeys-using-method-that-created-dolly-the-sheep
6. https://nat-geo.ru/nature/mammals/v-kitae-vpervye-klonirovali-kota/
7. http://pravoisuspilstvo.org.ua/archive/2013/6-2_2013/25.pdf
8. http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2018/5/50.pdf