Голодомор – це організований радянською владою у 1932-1933 роках штучний голод, який призвів до смерті мільйонів українців і є геноцидом українського народу.
Мета уроку: Визначити сутність, причини та трагічні наслідки Голодомору 1932-1933 рр. Розвивати вміння робити самостійні висновки, визначити актуальність теми. Формувати національну свідомість школярів, уміння оцінювати події, виховувати любов до Батьківщини, повагу до трагічної долі українського народу.
ГЕНОЦИД означає будь – яке з наступних діянь, що здійснюються з наміром знищити повністю або частково, яку-небудь національну, етнічну, расову групу як таку. ВИНИЩУВАННЯ включає умисне створення умов життя, зокрема позбавлення доступу до продуктів харчування і ліків, розрахованих на те, аби знищити частину населення…
Особливе занепокоєння влади викликає Україна. Потужна національна еліта, економічно незалежне і національно свідоме селянство становлять головну загрозу для комуністичного режиму. СОЦІАЛЬНО – ЕКОНОМІЧНІ ПРОЦЕСИ В УКРАЇНІ ЗДІЙСНЮЮТЬСЯ ЦЕНТРАЛЬНИМ КОМІТЕТОМ ПАРТІЇ (БІЛЬШОВИКІВ), КЕРОВАНИМ ДИКТАТОРОМ Й. СТАЛІНИМ. Наростає тотальний контроль держави і партії, впроваджуються насильницькі хлібозаготівлі, конфісковуються всі надлишки продуктів.
1929 року влада розгортає тотальну колективізацію. У селянина забирають найдорожче – батьківську землю… Селяни втрачають власність. Режим отримує можливість повністю реквізувати зерно. Наслідки колективізації:- зниження продуктивності праці;- падіння врожайності;- непомірність хлібозаготівель;- початок голоду.
Заможні господарі є фундаментом сільського господарства. На них припадає 50 % валового збору зерна. Режим навмисно ліквідовує кращі селянські господарства, які незалежні від держави. Знищує їх або депортує на Урал, до Сибіру. Вивезено з України 250 тис. розкуркулених сімей, тобто понад мільйон осіб, це робилось з метою залякування інших. Режим наводить жах на сільське населення. Майно розкуркулених селянських родин розбирається чи розподіляється між більшовицькими активістами.
Українська державність – загроза комуністичному режиму За даними істориків, на початку 30-х років ХХ-го століття основним центром опору більшовицькій політиці колективізації та форсованої індустріалізації було українське село. Не бажаючи втрачати Україну, радянський режим вибудував план винищення частини української нації, що був замаскований під плани здачі хліба державі. Йшлося про повне вилучення всіх запасів зерна, а потім конфіскацію інших продуктів харчування та майна в якості штрафів за невиконання плану здачі хліба. Перетворивши Україну на територію масового голоду, режим перекрив всі шляхи до порятунку.
РОЗКУРКУЛЕННЯВ грудні 1929 р. на конференції істориків-марксистів Й. Сталін поставив завдання «ліквідації куркульства як класу». Характерно, що під «розкуркулення» потрапляли не лише заможні господарства, а й ті, які не погоджувалися йти в колгоспи. їх називали «підкуркульниками». По суті, кампанія «ліквідації куркульства як класу» була формою репресій щодо всього селянства. Всього в Україні за роки колективізації експропрійовано близько 200 тис. селянських господарств. Разом з усіма членами сімей це становило приблизно 1,2—1,4 млн. чол. Понад половину з них — близько 860 тис. чол. — виселили на Північ і до Сибіру. Реквізиція зерна у заможних селян.
ХЛІБОЗАГОТІВЛІХлібозаготівлі, які розпочалися у січні 1928 р. досягли свого злочинного апогею у 1932-1933 рр. В одноосібних і колективних господарствах забирали не лише зерно, а й худобу, квасолю, буряки, картоплю й інші продукти харчування. Примусове вилучення зерна в селян за низькими цінами
ВІДТЕПЕР УСЕ КОЛГОСПНЕ МАЙНО НАЛЕЖИТЬ ДЕРЖАВІРежим затверджує на законодавчому рівні можливість вилучення всіх продовольчих запасів у сільського населення. Прикриваючись гаслом захисту колгоспників, режим отримує можливість повністю реквізувати і розпоряджатися майном та врожаєм колгоспників.7 серпня 1932 р. М. Калінін підписує постанову, за якою так зване розкрадання колгоспного майна карається розстрілом або позбавленням волі не менше як на 10 років. До постанови додається інструкція про її застосування, в народі отримує назву “Закон про пять колосків”.
ЗАКОН ПРО «П'ЯТЬ КОЛОСʲ»³н передбачав за розкрадання колгоспного майна (а таким вважалися навіть кілька колосків, які перезимували під снігом на полі) розстріл на місці та конфіскацію майна. За інформацією, оприлюдненою в 1988 році радянською газетою «Правда», за неповні п’ять місяців після прийняття Закону «про п’ять колосків», за його статтями було засуджено 54 645 осіб. З них 2110 – до страти.
Висновок американської Комісії дослідження Великого голоду в Україні 1932 – 1933 р.р.- наприкінці 1932 р. Сталін знав, що в Україні люди помирають від голоду;- влада вживала заходів для заборони проїзду голодуючих до регіонів, де їжа була більш доступною;- Сталін та його оточення здійснили геноцид проти українців у 1932 – 1933 р.р.
ГОЛОДОМОРНайвище керівництво країни знало про голод в Україні, але замовчувало цей факт. Допомоги надано не було. Більше того, в Україну для виконання плану хлібозаготівлі було направлено комісію на чолі з В. Молотовим. Дії комісії були твердими: села заносилися на «чорні дошки»; у них конфісковували продовольчі й навіть посівні фонди; проводилися масові репресії; припинялося постачання товарів.
Голодомор став національною катастрофою. Селяни, позбавлені продуктів харчування, були приречені на мученицьку смерть. Голодомор 1932— 1933 pp. викликав величезну смертність населення, особливо дітей і старих. За різними підрахунками під час голодомору загинули від 3,5 до 9 млн. осіб.
СПОГАДИ ОЧЕВИДЦІВПо хатах ходили комнезамівці на чолі з представниками «згори», забирали все, що можна було їсти: зерно, спечений хліб, борошно, картоплю, буряки, моркву. Навіть те, що варилося в печі в горшках, витягалий розбивали об землю. Відбувалося щось незбагненне, селяни падалина коліна, благали залишити бодай якусь крихту для дітей, але групиекспропріаторів були невблаганні. СПОГАДИ ОЧЕВИДЦІВПо хатах ходили комнезамівці на чолі з представниками «згори», забирали все, що можна було їсти: зерно, спечений хліб, борошно, картоплю, буряки, моркву. Навіть те, що варилося в печі в горшках, витягалий розбивали об землю. Відбувалося щось незбагненне, селяни падалина коліна, благали залишити бодай якусь крихту для дітей, але групиекспропріаторів були невблаганні.
Одного вечора батько приніс із колгоспу кілька вівсяних коржів, із нихстирчали гострі шпичаки. Мати хотіла їх передрібнити, щоб дати нам,батько благав дозволити йому з’їсти бодай один корж, але вона не дозволяла: від тих шпичаків уже вмерло кілька сусідів. Батько хряпнувдверима і, не прощаючись, пропав на кілька днів. Вернувся він на четвертий день, привіз крупи, вершків, борошна. Він найнявся працюватиковалем у колгоспі, що виник на місці комуни «Ленінка». Голова Тютюн(прекрасна, чуйна людина) дав йому трохи продуктів авансом. Це буврятунок. Мати за короткий час відходила нас із сестрою, і ми вже почали рухатися, бігати...
Коли настав голод, дід їздив на волах попід хатами і гукав: «Винось!». За ту роботу совєти йому платили крихти, то він пік маленькіоладочки і віддавав мені. Аж одного ранку я вибіг до його воза і побачив,що дідусь помер…Мама, аби врятувати мене, винесла євреям-перекупникам усі домашнірозкішні українські рушники… Я плакав за однолітками, які помиралиодин за одним, прохаючи матерів «Лизу! Лизу!». Бо лизали пусті мискидо крові, адже там зберігався запах борщу…Із спогадів Сергія Плачиндипро Голодомор
2006 року Верховна Рада офіційно визнала Голодомор 1932-33 років геноцидом українського народу. У 2010 році Апеляційний суд міста Києва у своєму рішенні оголосив про геноцидний характер Голодомору і намір керманичів СРСР Сталіна, Молотова, Кагановича, Постишева, Чубаря, Хатаєвича, Косіора знищити частину української нації. У резолюції Європарламенту від 2008 року Голодомор названо "жахливим злочином проти народу України та людяності". За даними опитування групи "Рейтинг" минулого року, 82% українців вважають, що Голодомор 1932-1933 років був геноцидом українського народу.
ВШАНУВАННЯ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУПам'ять про Голодомор стала невід’ємною частиною національної пам’яті українського народу. Щороку в четверту суботу листопада українці запалюють свічки як символ пам’яті про вбитих голодом. У понад 40 містах 15 країн світу споруджені пам’ятники чи встановлені інші пам’ятні знаки на вшанування пам’яті жертв Голодомору.