"Генрі Форд - інноватор і модерніст"

ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
УКРАЇНСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ
 

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

«ГЕНРІ ФОРД – ІННОВАТОР І МОДЕРНІСТ»

Роботу виконала

студентка ЗПС- 24

 Карлічук Лариса Василівна

Викладач

Носова Олена Вікторівна

м. БУЧА, 2026

План

І. Вступ

1. Актуальність теми: Генрі Форд – щасливчик чи інноватор. І чому його постать представляє інтерес.
2. Мета роботи: Дослідити життя Форда, його внесок в промисловість та його життєву філософію.

ІІ. Ранні роки та перші спроби в механіці.   

1. Дитинство та юність, перші експерименти з паровими двигунами.
2. «Вестінгауз Компані» та «Детройт Електрік Компані».

ІІІ. Початок серйозної справи. Заснування компанії Форд Мотор Компані.

1. Перевага моделі Т

2. Автомобіль для всіх – простий і доступний.

3. Зміни темпу виробництва завдяки новим технологіям.

IV. Соціальна політика Форда.

1. Восьмигодинний робочий день.
2. Гідна зарплата.

     3. Створення робочих місць.

V. Кредо діяльності Форда

VI. Діяльність у роки світових воєн

VII. Історичний аналіз внеску Генріха Форда у розвиток індустріальної епохи.

Наші руки й розум не призначені для ледарювання.

У праці наш душевний спокій, почуття гідності і спасіння.

Робота – зовсім не прокляття, а найбільше благо.

Генрі Форд

Так влаштована людина, що їй завжди хочеться на когось рівнятись, з когось брати приклад, кимось захоплюватись. У кожного покоління свої герої. Це могли бути співаки, актори, спортсмени, митці, винахідники, вчені та багато інших. Хтось з них, як яскрава зірка на небосхилі. Спалахнув і згас, а хтось залишив помітний слід в історії. Що ж зробило цих людей такими яскравими і непересічними особистостями? У нашому суспільстві у багатьох колах побутує думка, що успіх залежить від везіння, батьків, ще деяких факторів. А чи справді це так? Чи може тут щось інше має місце? В своєму дослідженні спробую дати відповідь в першу чергу собі, на це неоднозначне на перший погляд запитання. Для своєї роботи я вибрала відому постать – Генрі Форд. І хоча предмет дослідження більше імпонує чоловікам, мені стало цікаво дізнатись більше про цю людину, яка стала всесвітньо відомою завдяки своїм автомобілям.

Мета роботи – спробувати дослідити життя та роботу цієї відомої особистості, дізнатись більше про минулі часи, труднощі та злети, становлення особистості Генрі Форда. Цікаво дізнатись, якими принципами керувався в своєму житті Генрі Форд, що для нього було важливим. І який рецепт успіху можуть запозичити у нього сучасники. Що допомогло йому? Праця чи випадок? Що ж сам Форд говорив з цього приводу? Познайомимось з його поглядами ближче.

Генрі Форд зауважував, що для людини природно працювати, що процвітання та щастя можна досягти лише завдяки чесній праці. А всі людські негаразди виникають через спроби зійти з цього простого шляху. «Краще працюєш – краще живеться.»[1.с. 5] Генрі Форд не боявся експериментувати з новими ідеями, його технологія виробництва зазнавала постійних змін. Його метою було виробництво з мінімальними витратами матеріалів і людських ресурсів.

Як же все починалось? Народився Генрі Форд у 1863 році у штаті Мічиган під Дірборном. Батьки були фермерами. З дитинства хлопчик багато працював. В нього був хист до техніки, це зауважували і батьки. Коли хлопчик у віці 12 років вперше побачив локомобіль, він справив на нього таке враження, що він почав намагатись його змоделювати. І згідно його слів, які він писав у автобіографічній книзі, після цієї зустрічі з локомобілем, весь його інтерес полягав у тому. Щоб виробляти автомобілі. «Робота у фермерському господарстві не приваблювала мене, я хотів мати справу з машинами».[1.c.27] І Форд спочатку став досвідченим механіком.

Побудував парову машину. Рік пропрацював у компанії «Вестінгауз Компані». Почув про двигун Отто і стежив за його розвитком. Побудував самотужки на його основі чотиритактну модель двигуна Отто. Працював інженером у «Детройт Електрік компані». Упродовж того часу він залишався на службі в електричній компанії і поступово його підвищили до головного інженера. Президент компанії сприймав його захоплення експериментами із газовим двигуном зі скептицизмом. Так як люди не уявляли яке майбутнє чекає на двигуни внутрішнього згорання. І вважалось, що майбутнє тільки за електрикою. Електрична компанія запропонувала йому місце у правлінні за умови, що він відмовиться від газового двигуна. «Мені  довелось робити вибір між роботою і моїм автомобілем».[1.c.38] Він обрав авто, тому що розумів, що на автівку неодмінно чекає успіх. В 1899 році він звільнився і зайнявся автомобільним бізнесом.

Попиту на авто не було, але на новий товар його ніколи не буває, так вважав Форд. Тоді машини сприймали так, як трохи згодом аероплани, а потім літаки та ракети. В той період Форд дійшов цікавих висновків. Наприклад:

- Людина, яка обмежує розумові здібності лише робочими годинами, обмежує свою розумову потужність;

- Коли на перше місце замість роботи ставлять гроші, то постраждає робота й руйнуються її підвалини – надання послуг;

- Надання переваги прибутку перед роботою породжує страх невдачі. Це перешкоджає правильному підходу до справи; через це люди побоюються конкуренції, нових технологій, не наважуються робити щось таке, що змінює звичний плин життя;

- Для будь-кого, хто дбає про якість послуг, хто прагне працювати якнайкраще, шлях завжди відкритий.[1.c.50.]

Було створено фірму «Форд Мотор», у якій Форд став віце-президентом, конструктором, головним механіком і генеральним менеджером. Компанія та устаткування не були досконалими. Форд вирішив, що в майбутньому економічнішим стане таке виробництво, в якому окремі деталі не виготовлятимуть в одному місці. Він вважав, що кожну деталь виготовлятимуть там, де для цього найкращі умови, а кінцева збірка відбуватиметься ближче до місця збуту.

Що стосується автомобіля, перше рекламне оголошення Форда звучало так:

«Наша мета – сконструювати й випустити на ринок автомобіль, який розроблено для щоденного звичного вжитку. Він набирає швидкість, достатню для задоволення потреб пересічної людини.

Форд наголошував на якісному матеріалі, простоті і доступній ціні.

Потихенько, його бізнес процвітав. Автомобілі завойовували репутацію надійних. Міцні, прості, якісні. Ще тоді він задумав удосконалити розроблену модель, аби вона ніколи не застарівала. У 1906 році вони побудували триповерховий завод. З кожним роком зростала кількість випущених автомобілів.

«Варіант, на якому я спинився, називався «Модель Т». [1.c.75] Вона була простою, зручною в керуванні, надійна, потужна, якісна. До цієї моделі було сконструйовано вісім модель. Кожнісіньку деталь тестували. Ніхто навіть не сумнівався у успіху новинки.

У Форда був певний порядок складання автомобілів: порядок розміщення інструментів і робітників, використання конвеєра або іншого способу передачі, використання робочої платформи. В результаті застосування цих правил робочий виконував процеси автоматично, з мінімальною кількістю рухів. Форд почав з того, що виготовляв весь автомобіль на одному заводі. А потім перейшли до виготовлення окремих деталей. Отже головний технічний та економічний прорив Форда був у тому, що: « Впровадження рухомої збіркової лінії дозволило скоротити час складання шасі автомобіля з 12 годин 8 хвилин до 1 години 33 хвилин. Це стало справжньою революцією, яка перетворила автомобіль із предмета розкоші на доступний засіб пересування для масового споживача».[6.c.42]

«Генрі Форд не просто винайшов конвеєр; він винайшов сучасний спосіб життя, де середня людина вперше отримала доступ до технологій, що раніше були привілеєм лише багатіїв»[2.c.117]

Випускав Форд крім автомобілей і трактори, які стали популярними завдяки своїй дешевизні та надійності. Під час світових воєн його заводи виробляли авіаційні двигуни та військову техніку.

«Фордизм став не просто новою технологічною моделлю організації виробництва, а цілісною соціально-економічною системою, яка базувалася на поєднанні масового виробництва стандартної продукції та масового споживання, що забезпечувалося відносно високим рівнем заробітної плати найманих працівників».[5.c.142]

Цікаву інформацію містить автобіографічна розповідь самого Форда про своє життя. Багато цікавих моментів можна дізнатись про відомого винахідника. Цікаво читати його погляди на різні речі. Наприклад взяти взаємодію між людьми та машинами. Він вважав наприклад, що не важливо проводити наради задля встановлення добрих взаємин між людьми й відділами. Забагато товариського спілкування насправді може завдавати шкоди, якщо сприятиме приховуванню недоліків. Немає сенсу змішувати роботу і розваги. Найбільше у них покладалися на особисту відповідальність. Форд робив все. Щоб не було бюрократичної тяганини або зловживання службовим становищем. Несправедливість швидко усувалась. Ті, хто зловживали своїм становищем, людину або звільняли або повертали до верстата.

Форд вважав, що майбутнє кожної людини цілком залежить від неї. Слушна думка. І ще мені сподобалось, що Форд вважав, нечесною щодо роботи звичку вважати роботу вторинною, а власні заслуги – первинними. Це цікавий погляд в світі індивідуалізму. В них на підприємстві кожен міг висловлювати власну думку щодо найкращих методів роботи. Форд розумів, що якщо людям не заважати на роботі, то усвідомлюючи свою роль, вони завжди спрямовуватимуть усі свої сили й уміння на виконання найпростіших завдань. Але разом з цим, від робітників вимагали чіткого виконання поставленої задачі. Дисципліна була жорстка і справедлива. Умови праці були хорошими, адже це підвищує продуктивність праці. Велике значення приділялось і охороні праці. Хорошою була і заробітна плата. «Форд зрозумів те, чого не розуміли інші: масове виробництво вимагає масового споживання. Щоб купувати автомобілі, люди повинні мати на це гроші і час. Його рішення підняти заробітну плату до 5 доларів на день було не благодійністю, а найгеніальнішим маркетинговим ходом в історії». [2.c.112]

Цікавим був погляд Форда і на мету бізнесу. Адже більшість вважала метою бізнесу – змусити людей купувати часто і не варто робити товар навічно, бо раз купивши, людина не купуватиме його знову. Їх принцип був інший. Їм хотілось сконструювати такий автомобіль, який би працював завжди. Вони хотіли щоб людина, яка купує один з їх товарів, ніколи не мала потреби його замінювати. На сьогодні, ми бачимо як виробники випускають красивий і неякісний товар. Для того щоб люди купували знову і знову. І навіть те, що їм і не дуже потрібно.

«Гроші – володарі чи слуги?»[1.c.186] Цим питанням задавався і Генрі Форд. Також він переймався проблемами бідності. І справедливо вважав, що результатів нам треба чекати тільки від праці. Він розумів. Що не дивлячись на працьовитість, все ж існуватиме різниця в рівнях життя. За розумом, за фізичними особливостями люди не однакові. Будь-який план, що грунтується на припущенні, ніби всі люди повинні бути однаковими, є протиприродним, а тому нежиттєздатним. Підтвердження цій думці можна побачити на прикладі СРСР. Форд вважав. Що основною причиною бідності була погана взаємодія між виробництвом і розподілом, як у промисловості так і у сільському господарстві – між джерелами енергії та їх застосуванні. Він вважав. Що засіб проти бідності полягає не у власній ощадливості, а в кращому виробництві. Економність на його думку притаманна недостатньо активним натурам. Немає сумнівів, що ощадливість краще, ніж марнотратство, але й не може бути сумнівів, що це не так добре, як використання розуму на повну силу.

Що стосується благодійності. «Подавати легко, важче зробити пожертви непотрібними» [1.c.229] Він не тільки допомагав бідним, а прагнув усунути корінь цього лиха. Людське співчуття він вважав занадто цінним, щоб його усунув холодний розрахунок. Але він вважав, що подати легше аніж зробити пожертви непотрібними. В себе на заводі, за правильної організації праці в промисловості в нього були посади, які могли обіймати інваліди. Тому що так людина могла себе забезпечувати і не страждала б її самоповага. Тому що є така доброчинність яка більше шкодить аніж допомагає. Погіршує становище нужденних й принижує їх самоповагу. Люди замість того, щоб вчитись самостійності та самодостатності, чекають соціальної допомоги. А ті, хто допомагає, можуть скаржитись на невдячність тих, кому допомагають. Але рідко так звана доброчинність таких людей, є справжньою діяльністю на благо інших, із щиросердним зацікавленням і співчуттям. Буває і той кому дали, відчуває приниження, і той, хто дав.

До речі, щоб вчити людей твердо стояти на ногах, надати молоді освітні можливості й водночас почати їхню виробничу підготовку на конструктивній основі, у 1916 році була створена Реміснича школа-училище Генрі Форда. «Ця готовність допомогти йшла назустріч потребі забезпечення наших цехів кваліфікованими робітниками для виготовлення інструментів».[1.c.234] Коли юнаки закінчували навчання, у цехах для них завжди знаходились вакансії з доброю платнею. Дбали і про соціальний і моральний добробут юнаків. Спочатку у ремісничій школі було 6 учнів, потім 200 і т.д.

Також було організовано лікарню Форда. Щоправда у воєнний період вона підпорядковувалась уряду, стала громадським шпиталем на 1500 пацієнтів. Лікарня була так створена, щоб себе окупати, надавала максимум послуг за мінімальну платню. Він прагнув робити все, щоб лікарі лікували пацієнтів насправді, а не від вигаданих хвороб. Він вважав, що свідомий лікар не наживатиметься на пацієнті. В них був цікавий прийом пацієнтів. Хворого спочатку оглядав старший лікар, потім інші 3-4-5. Кожен з лікарів робить повне обстеження і складає письмовий звіт – не порівнюючи власні висновки з висновками колег. Із цих висновків і складалась зрозуміла картина перебігу хвороби.

До речі, на сьогодні є теж клініки, які працюють за схожими принципами. Коли хворого оглядають кілька лікарів.

Що стосується успіху, Форд вважав, що звичка до невдач є суто психологічною і переплетена тісно зі страхом. Ця звичка вкорінюється в людях, тому що їм не вистачає широти бачення. Вони починають виконувати свої завдання, яке складається з багатьох пунктів. На першому зазнають невдачі, потім спотикаються. Далі їх чекають труднощі, які здаються їм нездоланними. Тоді вони здаються і кидають справу. Вони навіть не дали собі шансу на справжній провал, вони не дали шансу своїй ідеї бути доведеною або спростованою. Вони просто дозволили собі бути переможеними звичайними труднощами, які супроводжують будь-яке зусилля.

«Більше людей, що відступають, ніж тих, хто зазнає невдачі».[1.c.244] Потрібна «настирливість». Успіх це не легко. Невдача це легко. Люди неправильно оцінюють настирливість-наполегливість, так писав Форд. Бо вони бачать вершину – успіх, і не бачать якою ціною це все досягалось. Форд вважав, що найважливіше для людини перемогти себе, перевершити себе, позбувшись власних страхів за тих обставин, які висуває саме життя. Виграти свій бій, там де програв! Неправильна внутрішня позиція псує навіть те правильне, що навколо людини. Форд вважав, що усунення страхів створює і безпеку і достаток. Ще він зауважував, що не треба жаліти себе, бо це як наркотик. Треба підніматись і діяти! Кожен має подбати про себе сам.

Ось такою цікавою особистістю був Форд. Своє життєве кредо він виклав так:

1. «Відсутність страху перед майбутнім і поклоніння перед минулим. Той, хто боїться майбутнього й можливих невдач, сам обмежує свою діяльність. Поразка – то лише шанс почати все спочатку й діяти розумніше».[1.c.301]
2. «Ігнорування конкуренції. Той, хто виготовляє речі краще за інших, заслуговує на те, щоб їх виготовляти. Спроби позбавити іншу людину її бізнесу – це злочин, бо хтось заради власної наживи погіршує становище ближнього».[1.c.301]
3. «Спершу – виконання роботи, а тоді отримання прибутку. Прибуток повинен бути нагородою за якісно надані послуги. Прибуток – це не фундамент, а результат діяльності».[1.c.301]
4. «Виробництво не означає щось купувати дешево, а продавати дорого. Це процес чесної закупівлі матеріалів за помірними цінами й перетворення їх на споживчий продукт із подальшим наданням його споживачеві».[1.c.301]

Мені сподобались цитати з його автобіографічної книги: »Неможливого не існує…А віра – то підстава сподіваного, доказ небаченого».[1.c.310]

Отже, Форд був неоднозначною особистістю. Під час Другої світової війни ніби він мав зносини з розвідкою Німеччини. Його книгу «Міжнародне єврейство» використовувала нацистська пропаганда. Його діяльність під час світових воєн теж була неоднозначною. Спочатку він займав позицію пацифіста, згодом переорієнтував свої заводи на масове виробництво військової техніки для США та союзників під час Другої світової війни, попри попередні антисемітські погляди.

Основні аспекти діяльності:

Перша світова війна: Форд спочатку виступав проти вступу США у війну. Проте згодом почав виготовляти військову техніку для американської армії.

Друга світова війна: Після початку війни в Європі, Форд, попри початковий ізоляціонізм, став активним учасником «арсеналу демократії» США. Його компанія виготовляла бомбардувальники, авіаційні двигуни, танки та іншу військову продукцію.

Загалом, незважаючи на особисті пацифістські погляди на початку, Форд став важливою фігурою у забезпеченні військових потреб США, використовуючи свої виробничі потужності для випуску зброї.

Масове виробництво авто назавжди змінило життя людей. Вони могли не селитися у великих містах, а просто їздити сюди на роботу. Прагнення Форда до змін кардинально змінило історію всього 20 століття.

Генрі Форд не лише змінив автомобільну галузь, а й заклав основи масового виробництва, які вплинули на світову економіку.

Підсумовуючи вищесказане можна сказати, що Форд був одним з найуспішніших підприємців та інноваторів. І не дивлячись на деякі суперечливі моменти його життєвої філософії і поглядів, все ж можна багато що почерпнути корисного з досвіду цієї людини.

«Я шукаю способи, як виробляти предмети краще і дешевше, ніж вони вироблялись раніше. Якщо ви не прогресуєте, ви йдете назад. Нерухомості не існує».[3.c.37]З цією думкою погоджується багато сучасних психологів та філософів.

Перелік використаних джерел:

1. Форд Г. Моє життя та робота / Пер.з англ. А. Асман.-К.:Видавнича група КМ-БУКС, 2019.-312 с.
2. Ватсон П. Епоха інновацій: як Генрі Форд та інші змінили світ.-Львів: Видавництво Старого Лева, 2021.-412 с.
3. Бенінг П. Генрі Форд: Біографія.-Харків: Фоліо, 2018.-128 с.

Наукові статті та періодика:    

4. Гриценко О.В. Технологічна революція Генрі Форда: від ремесла до масового виробництва//Вісник машинобудування.-2019.-№4.-с.12-18.
5. Ковальчук І.М. Фордизм як соціально-економічний феномен хх століття//Економіка та управління.-2020.-Вип.2.-с.45-52.
6. Мельник А.П. Історія автомобілебудування: внесок Генрі Форда у глобалізацію//Історичні студії.-2021.-№15.-с.30-37.
7. Бергер М.(2020)»Вплив системи Форда на сучасний менеджмент». Економічний вісник.

Електронні ресурси:    

8. Вікіпедія: Генрі Форд.
9. Цікаві факти про Генрі Форда (Dovidka/biz/ua) – стисла інформація про життя та винаходи.
10.  Презентація про Генрі Форда (Slideshare) – оглядова презентація.