Генріх Гейне – німецький поет-романтик. «Книга пісень» – видатне явище німецького романтизму

Поет живе у світі дивних сновидінь. Кожний вірш розділу – це опис тяжкого сну, видінь, що відвідують поета. Усні він бачить «її» – невірну кохану, втрачену назавжди. Буває на її весіллі з іншим. Кохана зображена як романтична мрія, нестерпне чекання, химерне сновидіння.

У «Ліричному інтермецо» Гейне свої почуття виражає через образи природи - ніжної, лагідної, спокійної. Іноді символіка природи набуває драматичного характеру.

За жанром цикл найближчий до твору -мандрів. Поет подорожує, і в його душі оживають спогади про душевні муки. Минуле хвилює поета, але змушує швидше осмислити його, ніж пережити знову. Ліричний герой дивиться на минуле очима досвідченої людини. Юнацькі страждання близькі йому як спогад.

Видатний поет – романтик Гейне є неперевершеним майстром ліричної мініатюри і фольклорно-історичної балади. Вірші Гейне успадкували мелодійність і ніжність народної пісні. Поет розкриває чарівність народних легенд, небуденний світ героїчних переказів.

Вірші дістають знамениту гейнівську кінцівку: поет говорить про щось піднесене, романтичне, урочисте – і раптом опускає читача на землю, до тверезої буденної прози. Особливо часто такі кінцівки трапляються в останній частині циклу , вірші якої написані в особливій оригінальній манері – без рими, без певного ритму, рядками різної довжини, що створює враження рокоту морських хвиль.

- основним конфліктом у віршах Гейне є протиріччя між ідеалом та дійсністю - ліричний герой Гейне втілює характерні риси романтичного героя: неординарність, несхожість на обивателів - важливу роль у віршах поета відіграє природа - наявні фольклорні мотиви - присутня у поезіях також романтична іронія - іронічне сприйняття дійсності, а також самоіронія