Історія створення п’єси. В основу драми Ібсен поклав реальну подію. Прототипом Нори стала норвезько-данська письменниця Лаура Кілер. Після смерті батька Лаура з матір'ю переїхала до Данії, де в 1873 році вийшла заміж за ад'юнкта Віктора Кілера. Він був доброю людиною, але іноді у нього траплялися припадки жорстокості, особливо болісно переносив він грошові проблеми. У 1876 Віктор захворів на туберкульоз. Його потрібно було лікувати на Півдні. Лаура таємно взяла позику в банку. Чоловік вилікувався від хвороби. Пізніше Лаура знову зробила позику у формі векселя. За неї поручився далекий родич. До моменту закінчення векселя Лаура була хвора після пологів, без грошей і не змогла викупити вексель. Всі її дії стали відомі її чоловікові. Спочатку він їй глибоко співчував, але під впливом сім'ї і друзів змінив своє ставлення до неї і став вимагати розлучення, який незабаром оформили. Дітей у Лаури забрали, її визнали психічнохворий, брехухою. Але минув час, чоловік попросив Лауру повернутися додому. Вона повернулася, знову стала його дружиною.
Сценічна доля твору На початку 1900 років ібсенівська драма заполонила всі європейські сцени. Перша постановка відбулася 21 грудня 1879 у Королівському театрі Копенгагена. На українській сцені п’єса вперше була поставлена ще в 1900 році в київському театрі «Соломон». Сучасний театр також ставить драми Ібсена, особливою увагою режисерів користується саме драма «Ляльковий дім». Фільми за творами Г.Ібсена регулярно знімаються на його батьківщині. Драма «Ляльковий дім» займає особливе місце, перша екранізація відбулась ще у 1973 році, режисер Арилд Брінкманн. За межами Норвегії драма була екранізована двічі у Великобританії 1973 року, у Франції 1973 року. Відомий також телеспектакль «Нора» російського режисера Іона Унгуряна екранізований у 1980 році.