Регіони світу спеціалізуються на вирощуванні різних сільськогосподарських рослин. Завдяки цьому відбувається обмін продукцією, і жителі країн помірного поясу можуть споживати тропічні фрукти, пити каву та какао, а країн тропічних і екваторіальних широт — отримувати культури, поширені в інших регіонах, та вироблену з них продукцію.
У країнах Європи, Австралії, ряді регіонів Азії та Північної Америки традиційно найбільше значення має пшениця . Цій цінній культурі необхідні родючі ґрунти і тепле літо. Зараз основні посіви пшениці майже збігаються з межами зон степів і лісостепів (у Північній півкулі — помірного поясу, у Південній — субтропічного).
Світове споживання пшениці також залишається дуже високим. Причиною цього є зростання кількості населення, у першу чергу в Індії та країнах Африки. Найбільшими постачальниками пшениці на світовому ринку є Північна Америка, Європа, Австралія, окремі країни Азії . Основними імпортерами пшениці є країни Північної Африки, Азіатсько-Тихоокеанського регіону та Близького Сходу.
Рис має менше територіальне поширення, ніж пшениця. Його вирощують у більшості регіонів світу, але найбільше він поширений у районах мусонного клімату (Східна, Південно-Східна та Південна Азія). Тут збирають по два й навіть по три врожаї на рік, що забезпечує найвищий вихід рослинницької продукції з одиниці площі (це важливо при значній густоті населення та обмежених посівних площах).
Крім Азії, рис вирощують на узбережжі Гвінейської затоки, на Мадагаскарі, у США, Бразилії, країнах Південної Європи. Світове виробництво рису в останні роки залишається на рівні 470—480 млн т. Основні світові виробники — Китай, Індія (разом вони дають половину річного збору врожаю), Індонезія, Бангладеш, В’єтнам, Таїланд. Загалом на ці шість країн припадає понад 75% зібраного врожаю рису. Середньорічна врожайність «білого зерна» у світі складає 4,3 т/га. Найбільшими експортерами рису є Індія, Таїланд, В’єтнам, США.
Батьківщина кукурудзи — тропічна частина Північної Америки. Слід відзначити, що «хлібом» цю культуру можна вважати дещо умовно: більша частина її зерна йде на виробництво комбікормів для тварин. Своє харчове значення кукурудза зберігає переважно в Латинській Америці та на Близькому Сході (країни Південно-Західної Азії). В інших регіонах вона має велике значення і як фуражна культура, у тому числі в птахівництві.
Географія найважливіших технічних культур. Найбільше значення серед технічних культур мають волокнисті, олійні й цукроносні рослини. Із волокнистих безумовним лідером є бавовник. Для цієї культури потрібне жарке й довге літо та багато вологи. Тому основні райони його вирощування — субтропічний, тропічний і субекваторіальний пояси (переважно в Північній півкулі). Основна частина бавовнику вирощується з використанням систем іригації. Провідні виробники бавовнику — Китай (приблизно 25 % світового обсягу), Індія, США, Пакистан, Узбекистан. Разом ці країни виробляють понад 70% усієї культури .
Кожна олійна культура також має свої зони поширення. Соя — рослина китайського походження, вона досить вибаглива до тепла і вологи, тому найбільше поширена в субтропічному поясі. Загальний обсяг врожаю сої у світі у 2016 р. склав 334 млн т. Близько половини збору припадає на Північну Америку (у тому числі США — 34%), ще третина — на Південну, а на Азію — менше ніж 20 %. Соя є важливим товаром на світовому ринку. Експортується майже 1/4 всього збору. Головні експортери — США, Бразилія, Аргентина, найбільший імпортер — Китай.
В екваторіальному і частково субекваторіальному поясах Африки та Азії головною олійною культурою є олійна пальма. Виробництво пальмової олії у світі швидко зростає. Лідерами є Індонезія та Малайзія, їхня частка від загального виробництва становить 53 і 35 % відповідно. На узбережжях та островах Тихого океану культивують кокосову пальму. Маслинове дерево — олійна культура Середземномор’я.
Пальмова олія є недорогою сировиною для виробництва різної харчової продукції, потреба в якій постійно збільшується. Значна її частина йде на виготовлення масложирової, кондитерської, молочної продукції. Використовується рафінована дезодорована пальмова олія, яка не містить фосфоровмісних речовин, вільних жирних кислот, барвників. Проте все ж таки безпека споживання продукції на основі пальмової олії досі викликає сумніви.
До найважливіших цукроносних культур належать цукрова тростина і цукровий буряк. Цукрова тростина — це теплолюбна й вологолюбна рослина, що зростає протягом кількох років. Її вирощують у субтропіках, тропічних та екваторіальних широтах, де впродовж семи-восьми місяців середня температура не опускається нижче за +15 °С і достатньо вологи. Великі господарства вирощують ці культури із широким застосуванням машин, значної кількості добрив, часто проводиться зрошення. Майже половина світового виробництва цукрової тростини припадає на Бразилію та Індію.
Так, какао-боби вирощують та експортують насамперед африканські країни: Кот-д’Івуар, Гана та Нігерія, а також Індонезія та Малайзія (Азія). Роль латиноамериканських країн, особливо Бразилії та Домініканської Республіки, також є досить великою. Примітно, що на ці сім країн припадає понад 3/4 усього збору какао-бобів .
Тонізуючі культури посідають важливе місце у світовій торгівлі. Найбільше це стосується кави і какао, плантації яких здебільшого орієнтовані на експорт. Бразилія вивозить приблизно половину зібраної кави, Колумбія, Мексика, Індія, Індонезія — до 80%, ще більше — В'єтнам та Гватемала. Головні країни — виробники какао-бобів також значну частину збору спрямовують на зовнішні ринки.
Географія тваринництва. Кількість видів тварин, одомашнених людиною, у сотні разів менша за кількість видів культурних рослин. Тому майже кожному прирученому виду відповідає власна структурна ланка тваринництва. На сьогодні найважливішими з них є скотарство, свинарство, вівчарство і птахівництво.
Усього у світі налічується понад 1,4 млрд голів великої рогатої худоби. За розмірами її поголів’я лідирує Індія (209 млн голів). Проте скотарство тут малопродуктивне і через релігійні вірування місцевих жителів — індуїзм і буддизм — має суто молочний напрямок. Друге місце посідає Бразилія (208 млн голів). У цій країні скотарство має товарний характер, значна частина продукції (у першу чергу м’яса) вивозиться за кордон. На третьому місці — Китай.
Молочне та молочно-м’ясне скотарство характерні для розвинених країн Європи та приміських територій США. Натомість м’ясний напрямок переважає у країнах, які мають великі природні пасовища. Крім Бразилії, це Аргентина, Австралія, Канада, США (у центрі й на заході). У цих країнах сформувалися спеціалізовані райони скотарства. Вони є і значними експортерами цієї продукції
Приблизно стільки ж, як яловичини, у світі виробляється і свинини, хоча поголів’я свиней помітно менше (0,95 млрд голів). Майже половина припадає на Китай. Свинарство поширене також у розвинених країнах. Найбільшими експортерами свинини є європейські країни та Китай. Свинарство практично відсутнє в країнах, де живуть індуїсти (релігія забороняє їм вживати м’ясо), іудеї та мусульмани (для них свиня — нечиста тварина).
У мусульманських країнах, особливо тих, де клімат посушливий (райони Північної Африки, Південно-Західної і Центральної Азії), потреби в м’ясі задовольняє в основному вівчарство, яке розвивається переважно в посушливих і гірських районах. Найбільше у світі поголів’я овець мають Китай, Австралія, Індія, Іран, Нова Зеландія, Велика Британія. У розвинених країнах їх вирощують передусім заради вовни. Саме в цих країнах сформувалися спеціалізовані райони вівчарства. Світове поголів’я овець (у середньому — 1,2 млрд голів) зазнає помітних коливань залежно від попиту на вовну.
Птахівництво, перш за все розведення курей, розвивається швидкими темпами, особливо в розвинених країнах. Тут воно набуло характеру промислового виробництва, причому чітко виділяються яєчний і м’ясний напрямки. Найбільше поголів’я свійської птиці зосереджене в Азії (приблизно 40%), де лідером є Китай (перше місце у світі). Найбільшими експортерами курятини є США, Франція, Нідерланди.
Зональність світового сільського господарства. На прикладі України вам уже знайомі сільськогосподарські культури і напрямки скотарства, на яких спеціалізуються країни помірного поясу. Частина з них характерна і для субтропічного поясу. У тропічному, субекваторіальному й екваторіальному поясах серед зернових найбільше значення має рис, серед технічних — бавовна, цукрова тростина, олійна та кокосова пальми, гевея, тонізуючі культури. У скотарстві зональність проявляється менш чітко.
Головне • Основна роль у рослинництві належить зерновим культурам. Найбільші врожаї зернових збирають у Китаї, США, Індії, Росії, Франції, Україні. • Серед технічних культур найбільше значення мають волокнисті, олійні, цукроносні. • У структурі тваринництва світу переважають скотарство, свинарство, вівчарство й птахівництво. • Майже все молоко й третину м’яса дає скотарство. Найбільші поголів’я великої рогатої худоби — в Індії, Бразилії, Китаї, США.