Гетьмани та їхнє правління

Богдан Хмельницький (1648-1657рр)

Богдан-Зеновій Хмельницький ( 1595-1657рр.), народився в с. Суботів , Черкаська обл. Здобув освіту в єзуїтському колегіумі у Львові.

Визначний політик, вправний дипломат, досвідчений полководець.

Створив українську державу — Гетьманщина( 1649-1764рр.) та був її першим гетьманом.

1). Жовтоводська битва ( 5-6 травня 1648р) — перша переможна битва Національно-визвольної війни.

Повстанці оточили польське військо під командуванням Стефана Потоцького на берегах річки Жовті Води. Вирішальний наступ на польський табір розпочався 6 травня .  Він завершився нищівною поразкою поляків. 2). Корсунська битва  (16 травня 1648р.) -  після поразки під Жовтими Водами 20-ти тис. польське військо на чолі з великим коронним гетьманом М. Потоцьким і польським гетьманом М. Калиновським відійшли під Корсунь, де сховалися в таборі.  14 травня Б. Хмельницький на чолі з козаками та з татарським військом ТугайБея наблизилися до міста.

Одночасною атакою Хмельницького та загону Максима Кривоноса польське військо було розгромлене повністю.

“І травня...в 16 день зранку в гетьмана Миколая Потоцького ...з татарами і з козаками був бій. І татари, ...і козаки, навмисно, поманивши невеликими людьми, стали нібито від тих ратних польських людей втікати, а ... гетьман Потоцький зі своїм військом кинувся за ними... І гетьмана ... і польських ратних людей ...в тих тісних місцях х ровів спішно всіх побили і в полон побрали”    До кінця липня з-під влади поляків було відвойовано:

-  всю територію Лівобережжя

-  Брацлавське, Київське, Подільське ( крім м.Кам’янець) воєводства - сх. й півд. райони Волинського воєводства.

3). Битва під Пилявцями ( 11-13 вересня 1648р.)- союзне козацько-татарське військо на чолі з Б.

р. Пилявка( Іква)

Хмельницьким зійшлося з польською армією під орудую М. Потоцького (  допомагали - князь ВладиславДомінік Заславський, відомий своїм багатством та розбещеністю, молодий і недосвідчений Олександр Конецпольський та Миколай Остророг, знавець багатьох наук. Б. Хмельницький так і охрестив цю трійцю: «Перина, дитина й латина».) Війська Хмельницького потужним ударом відбили греблю через  та почали переслідувати ворога. Польська армія зазнала поразки. Польські історики

описують цю битву- як найганебнішу за всю історію Польщі.

26 вересня 1648 р. розпочалася облога Львова, облогою Високого Замку керував М. Кривоніс. Хмельницький не бажав руйнувати місто, тож коли отримав викуп — зняв облогу. Почався похід на Замостя і в результаті на початок листопада 1648 р. майже всі  українські міста були  визволені від польського панування.

23 грудня 1648р. Хмельницький урочисто в’їхав до Києва.

    “Сам патріарх [єрусалимський, Паїсій] із тисячею вершників виїжджав до нього [ Б.Хмельницького] назустріч з міста, і тутешній митрополит [С.Косів] дав йому коло себе місце в санях з правого боку. Весь народ, вийшов з міста, вся чернь вітали його. Академія вітала його промовами. Як Мойсея. Спасителя й визволителя народу від польського рабства, вбачаючи в імені його добрий знак і називаючи його “Богом даним”. Патріарх надав йому титул найсвітлішого князя. З усіх гармат та іншої зброї в замку і в місті лунала стрілянина. ”

4).У ніч на 6 серпня 1649 р. Хмельницький оточив польський табір і містечко Зборів, маючи переваги для переможної битви.

Але кримський хан Іслам- Герей ІІІ порушив попередню домовленість і перейшов на бік Речі Посполитої( уперше зрадив Хмельницького). Хан боявся зростання козацької держави та домігся від Хмельницького переговорів із поляками. Це поставило гетьмана у незручні умови і він пішов на укладання невигідного  договору із РП. У цій битві відзначився білоцерківський полковник Данило Нечай.  

8 серпня 1649 р.  було укладено Зборівський мирний договір:

-  влада гетьмана поширювалася на Київське, Чернігівське та Брацлавське воєводства;

-  реєстр — 40 тисяч козаків;

-  амністія учасникам війни;

-  шляхта поверталася до своїх володінь, а селяни мусили виконувати довоєнні повинності; - православний митрополит отримував місце в сенаті.

Вперше в історії українсько-польських відносин Україна одержувала з боку Речі Посполитої визнання певної самостійності як козацька держава.

  Від 1649р по 1653 р. незмінним учасником усіх переговорів між урядами був Адам Кисіль( православний сенатор, що обстоював пошук компромісу між Гетьманщиною та Річчю Посполитою).

18 — 30 червня 1651 р. відбулася

найбільша битва у війні

— під Берестечком ( Волинь).

Тоді ж

5). сталася друга зрада кримського хана, котрий перейшов на бік польського короля, Б. Хмельницького взяв у полон на 10 днів і козаки залишилися без ватажка.  Польським військом командував коронний гетьман Миколай Потоцький.

   “ І над ним самим гетьманом, кримський хан велике зло вчинив: прийшов на допомогу, допомоги не вчинив, і на чому присягав, у всьому зрадив, і його, гетьмана , взявши від козацького табору відвіз у далеку місця і до війська не допускав невідомо для чого...”

Наказним гетьманом було обрано Івана Богуна,який зумів вивести козаків з оточення, спорудивши переправу через р. Пляшівка.  

Коли Хмельницький вернувся з короткочасного полону, зумів відновити боєздатну армію і зупинити просування польського війська в районі Білої Церкви. Це змусило Потоцького піти на переговори.

18 вересня 1651 р. в Білій Церкві було укладено мирний договір - Білоцерківський( не вигідний для козаків):

-  територія гетьманського врядування поширювалася на Київське воєводство;

-  реєстр — 20 тис.;

-  Хмельницький залишився гетьманом, але після його смерті право призначати гетьмана переходило до короля.

 6). У 1652 р. відбулася битва під Батогом ( Брацлавщина/ сучасна Вінничина), де козаки отримали перемогу.

22 травня 1652 р. козаки під командування Тимоша Хмельницького оточили польський табір, розбили польське військо.

У травні- червні 1652р. влада гетьманського уряду відновилася на Брацлавщині, Чернігівщині.

Козацька держава повернулася до меж 1649р.

 7). У 1653 р. - облога Жванця. Українсько-татарські війська взяли в облогу польський табір, але татари  3тій раз зрадили козаків, тим самим врятували поляків від нищівної поразки.    

Було укладено Кам’янецьку угоду ( між татарами та поляками):

-    воєнні дії припинялися;

-    татари мали право брати ясир на західноукраїнських землях протягом 40 днів; - інтереси козаків не враховувалися.

8). Уранці 8 січня 1654р. в Переяславі відбулася таємна нарада Хмельницького з генеральною старшиною і полковниками, на якій було схвалено рішення прийняти протекцію московського царя ( форма залежності за якою одна держава( протектор) перебирає здійснення зовнішніх відносин іншої держави(протегованої), захист її території на нерідко ставить під свій контроль її внутрішні справи) . Того ж дня на міському майдані було скликано Генеральну раду, яка підтримала пропозицію. Про те не всі погоджувалися присягати московському цареві. Незгодні були у Київському, Полтавському, Кропив’янському та Уманському полках.

Відмовилися присягати відомі полковники І.Богун та І.Сірко.

 Тривалий час не хотіли присягати козаки Запорозької Січі. Не присягало  вище православне духівництво.

У березні 1654р. очолюване генеральним суддею Самійлом Богдановичем- Зарудним українське посольство відбуло до Москви з проектом договору із 23 статей. У результаті двотижневих переговорів із московськими боярами був узгоджений і затверджений царем договір з 11 статей, який отримав назву “Березневі статті”: 9) 8 жовтня 1656р між Військом Запорозьким та Трансільванією було укладено угоду про військовий союз проти Речі Посполитої. Трансільванський князь Юрій ( Дердь) ІІ Ракоці  в грудні 1656р. Почав наступ на Польщу, Хмельницький надіслав йому на допомогу козацькі полки, очолювані київським полковником Антоном Ждановим. Проте похід закінчився поразкою.

-    у червні 1656р. до Чигирина прибуло шведське посольство, яке повідомило , що шведський король Карл-Густав згодний на союз.

Коли Хмельницький тяжко захворів , у другій половині 1657р., він скликав старшинську раду, яка обрала спадкоємцем його сина Юрія.

6 серпня 1657 р. Б. Хмельницький помер.

 

Іван Виговський (1657-1659рр)

 

23-26 серпня 1657 р в Чигирині відбулася Старшинська рада, на якій обрали гетьманом    ( до повноліття Ю. Хмельницького) було обрано генерального писаря Івана Виговського.

 

 

1).Наприкінці 1657р. спалахнуло антигетьманське повстання ( яке підтримала Москва, грала подвійну гру) під проводом М. Пушкаря та Я. Барабаша.   

Це змусило І. Виговського шукати іншого  союзника і він вирішив звернутися до Речі Посполитої.

2).6 вересня 1658 р.	в м. Гадячі на козацькій раді було ухвалено погоджений із польськими дипломатами
документ, відомий під назвою —		Гадяцькі пункти.

•       - Україна, Польща та Литва утворювали федерацію трьох самостійних держав, об’єднаних лише спільно обраним королем;

•       - Україна в межах Київського, Чернігівського та Брацлавського воєводств отримувала незалежність як Велике князівство Руське;

•       - найвища законодавча влада у Великому князівстві Руському мала належати депутатам від всіх земель; виконавча — зосереджувалася в руках гетьмана, який обирався б довічно й затверджувався королем;

•       - князівство матиме : власне військо — 30 тис. козаків та 10 тис. найманців; судову і фінансову систему;

•       - церковну унію належало скасувати в усіх трьох державах; православна церква урівнювалася в правах з римо-католиками;

•       -  передбачалося створення двох університетів, причому один з них мав отримати статус академії( Києво- Могилянська академія, 1701р.);

•       - оголошувалася цілковита свобода слова й друку.

       Автором цієї угоди був генеральний писар Юрій Немирич.

Гадяцьким пунктам так  і не судилося втілити в життя, польський сейм затвердив їх істотно урізавши , прибравши головний пункт- про ВКР.

3). Розпочалася українсько-московська війна 1658-1659рр. Вирішальна битва відбулася під Конотопом в районі с. Соснівка 28 червня 1659р., де зійшлися об’єднане українсько-татарське-польське військо і московська армія, яка зазнала нищівної поразки.

Незадоволена політикою Виговського , козацька старшина на чолі з І. Богуном об’єдналася навколо Ю.

Хмельницького й висунула його на гетьманство.

4). І. Виговський зрікся булави, втік до поляків, а в 1664 р. був розстріляний за наказом П.Тетері.

Юрій Хмельницький ( 1659-1663рр)

 

Після смерті свого старшого брата Тимоша він стає єдиним спадкоємцем на батьківську булаву. Юрій Хмельницький – єдина кандидатура в історії гетьманської України, яка висувалась тричі на посаду гетьмана ( 1657р; 1659р; 1677р)

 

 

В 1659 р. було укладено Переяславський договір з Москвою за яким:

•       - московські воєводи одержували право прибути із залогами до Києва, Переяслава, Ніжина, Чернігова, Брацлава та Умані;

•       - гетьманському урядові заборонялося вести самостійну зовнішню політику;

•       - без царського дозволу не можна переобирати гетьмана, оголошувати війну, посилати полки на допомогу сусіднім державам ;

•       - гетьман втрачав право призначати і звільняти генеральну старшину та полковників.

Переяславський договір перетворював Україну на автономну частину чужої держави, Українська держава втрачала незалежність.

        1)      Наступним кроком Юрія Хмельницького став похід на чолі українсько-московських військ у Західну

Україну.

Основні події кампанії відбувалися в районі Чуднова ( Чуднівська кампанія),

яка

закінчилася поразкою російських військ; Хмельницький капітулював і підписав 17 жовтня 1660 р. Слободищенського трактату з Польщею. ( за умовами договору- українська держава ставала автономною частиною Речі Посполитої).

Серед українського суспільства стався розкол, лівобережна частина полків обрала наказним гетьманом Якима Сомка і не підтримувала союзу з Польщею. Інша частина — правобережна, була за союз з Польщею.

Прагнення Юрія Хмельницького придушити антигетьманські виступи  1661-1662 рр. закінчилися поразкою. Молодий гетьман розчарувався в своїх силах і зрікся булави, постригся в ченці під ім’ям Гедеон і ставігуменом монастиря в Корсуні - “клобуком покриває голову”.

Павло Тетеря ( 1663-1665рр)

правив на Правобережжі

Був обраний гетьманом на початку січня 1663р. в Чигирині. Спираючись на підтримку Польщі хотів поширити свою владу на Лівобережну Україну, в 1663р. Розпочав похід, що закінчився невдало. В краї розгорнулося антигетьманське повстання, наслідком стало — втеча Тетері до Польщі в 1665р.

 

Іван Брюховецький ( 1663-1668рр.) 

 

правив на Лівобережжі

 17-18 червня 1663р. у  Ніжині зібралася рада, у якій взяли участь разом із козаками селяни та міщани( ця подія відома , як Чорна рада). Спираючись на підтримку низів та під тиском московських військ Іван Брюховецький здобув перемогу над переяславським полковником Якимом Сомком.

1) У своїй діяльності Брюховецький спирався на підтримку Москви. В листопаді 1663 р. уклав у Москві Батуринські статті:

•       - утримувати коштом місцевого населення московське військо в Україні;

•       - повертати в Московію втікачів;

•       - упорядкувати козацький реєстр, визначений попередніми договорами;

•       - заборонити українським купцям продавати збіжжя на Правобережжі;

•       - не вивозити горілку й тютюн в московські міста, адже це порушувало царську державну монополію тощо.

У 1665р Брюховецький — перший з українських гетьманів- поїхав до Москви “побачити пресвітлі очі государя”.

2) Там погодився підписати новий договір- Московські статті, 1665р.:

•       - московські воєводи та залоги перебували майже в усіх великих містах;

•       - збирання податків покладалося на московських воєвод і цілком мали надходити в царську казну; •          - вибори гетьмана мали відбуватися лише з дозволу царя та за присутності царського представника;

•       - гетьманський уряд позбавлено права на самостійну зовнішню політику.

Таким чином договір докорінно змінив правовий статус Гетьманщини, перетворивши її на автономну частину Московського царства.

Петро Дорошенко ( 1665-1676рр.)

Гетьманував на Правобережжі.В 1668 р.- 1669р. “об’єднав обидва береги Дніпра”, за що був названий — “Сонце Руїни”.

 Головний сенс своєї діяльності вбачав у зміцнені влади на Правобережжі та поступово об’єднати всі українські землі у межах однієї держави.

 

 

“ Ціною великих зусиль йому все ж таки вдалося оволодіти більшою частиною Лівобережжя й скликати там загальноукраїнську раду для вибору гетьмана “обох сторін” Дніпра. І. Брюховецького було скинуто з лівобережного гетьманства, а його обрано гетьманом “всього Війська запорозького”

Спочатку підтримував союзні зв’язки із Польщею, пізніше порушив питання про союз із Османською імперією. Противником цього курсу був кошовий отаман Запорожжя — Іван Сірко.

У березні 1669 р. гетьман Дорошенко скликав під Корсунем Старшинську раду. У ній взяли участь козаки Лівобережжя, Запорожжя та правобережні полки. Рада ухвалила Корсунську угоду 1669р —  визнання Україною турецького протекторату.

Дорошенко не зміг утримати владу на обох берегах Дніпра, тому залишився гетьманувати на Правобережжі, в свою чергу, на Лівобережжі — наказний гетьман Дем’ян Многогрішний.

  На Січі в 1669р. був обраний отаманом Павло Суховій, пізніше — Михайло Ханенко і на українських землях розгорнулася українсько-польсько-татарська війна, яка почала набирати ознак громадянської, тому що українці воювали на боці обох армій.

 

Дем’ян Многогрішний (1669- 1672рр)

 

гетьман Лівобережної України

 Був проголошений гетьманом в Глухові 9 березня 1669р на Генеральній раді.

 

 

 

 

В 1669р. уклав з Москвою Глухівські статті( 27 пунктів):

•       московські воєводи лишалися тільки в 5-ти містах, не мали права втручатися у справи місцевого врядування;

•       козацький реєстр — 30 тис.;

•       гетьманові заборонялось вступати в зносини з іншими державами;

•       податки мала збирати тільки старшина.

Многогрішний під час свого гетьманування:

•       намагався захищати державні інтереси України;

•       прагнув об’єднати українські землі під однією гетьманською булавою;

•       домігся, щоб Київ із передмістями залишився у складі Лівобережної України;

•       прагнув зміцнити гетьманську владу та ослабити роль старшини;

•       створив наймане військо- компанійські полки

•       обстоював автономію України;

•       намагався подолати промосковські настрої серед козацької старшини.

Іван Самойлович ( 1672-1687рр.)

гетьман Лівобережної України

 16-17 червня 1672р. В Козацькій Діброві між Конотопом і Путивлем відбулася Генеральна військова рада. На ній, за згодою московського князя Григорія Ромодановського, гетьманом було обрано генерального суддю Івана Самойловича.

 

На раді в Козацькій Діброві було проведено переговори між гетьманським та московським урядами, укладено Конотопські статті 1672р. (10 пунктів до Глухівських статей, що ще більше обмежували владу гетьмана).

У лютому 1674 р. Самойлович разом з залогами Ромодановського вдерлися на Правобережжя. На старшинській раді в Переяславі у березні 1674р. І.Самойловича проголосили гетьманом “обох берегів Дніпра” та ухвалив Переяславські статті, 1674р.

З 1674 р. до 1676р. тривали воєнні дії на Правобережжі, що спричинили жахливе розорення  краю та масові втечі людей на Лівобережжя. У вересні 1676р. П. Дорошенко зрікся влади та виїхав з Чигирина. Ліквідація гетьманського уряду ознаменувала остаточну поразку національно-визвольної війни та позбавила м.

Чигирин статусу столиці Гетьманщини.

Характерною рисою правління  Івана Самойловича:

-  прагнення створити аристократичну державу з міцною гетьманською владою;

-  припинив скликання Генеральної військової ради, а всі державні справи вирішував зі Старшинською радою;

-  утримував наймане ( компанійське та сердюцьке) військо; - прагнув закріпити спадковість гетьманської влади.

У зовнішній політиціорієнтувався на Московське царство й вороже ставився до Речі Посполитої. Водночас прагнув порозуміння Московської держави й Гетьманщини з Османською імперією та Кримським ханством( 1441-1783рр.).

Іван Мазепа ( 1687-1709рр)

 

 

( був відзначений вищою московитською нагородою — орденом Андрія Первозванного з написом “За віру і вірність”)

  

 

 

Гравюра “Іван Мазепа серед своїх добрих справ”, автор Іван Мигура 1706р.

Тоді ж, в 1687 р. було укладено Коломацькі статті ( 22 пункти)  міжгетьманом і старшиною, з одного боку, та московськими царями Іваном і Петром Олексійовичами та царівною Софією — з іншого.

   Коломацькі статті писали на основі Глухівських статей Д. Многогрішного ( 17 із 22) із додатками.

Зробленими за гетьмана І. Самойловича.

Основні положення Коломацьких статей:

•       реєстр — 30 тисяч;

•       заборона гетьману  змінювати старшину без дозволу царя;

•       заборона гетьману вести самостійну зовнішню політику та дотримуватися “Вічного миру”, а саме- не намагатися повернути під свою владу Правобережну Україну;

•       перебування в Києві, Чернігові, Переяславі, Ніжині та Острозі російських воєвод із залогами розташування російського стрілецького полку в столиці Гетьманщини — м. Батурині( статус столиці  1676- 1708рр; 1751-1764рр)  .

•       гетьман за наказом царя зобов’язувався надсилати козацькі війська проти Криму й Туреччини;

•       гетьман мав удаватися до особливих заходів, аби “ ...усіма силами з’єднувати в міцну й нерозривну згоду обидва руські народи”;  щоб  “ ... Малоросію не називали Гетьманською, а лише визнавали землею, яка знаходиться в царській самодержавній владі”.

Малоросія — назва Гетьманщини в законодавчих актах і розпорядженнях царського уряду після українськомосковського договору 1654р. Від Андрусівського договору 1667р. До кінця XVIII ст. Малоросією називали переважно Лівобережну Гетьманщину з Києвом. Як історико-географічне поняття вживали історики к.XVIII – поч.XX ст.

Коломацькі статті були наступним кроком на шляху обмеження державних прав України Московською державою.

Внутрішня політика І. Мазепи:

•       прагнення об’єднати землі Правобережжя, Запорожжі, Слобожанщини в єдиній Україні, яку гетьман уявляв як державу західноєвропейського зразка зі збереженням традиційного козацького устрою;

•       діяльність Мазепи змінила архітектурні обриси багатьох міст: Києва, Чернігова, Переяслава, Глухова, Лубен, Батурина та інших (мазепинське бароко);

•       гетьман фундував 12 нових храмів, сприяв відбудові нових церков княжої доби ;

•       у 1690р. було збудовано нове приміщення Києво-Могилянського колегіуму; 1698р — Богоявленську церкву Братського монастиря; до 1695 р — обнесено новим муром Києво- Печерську лавру;

•       у 1700р засновано Чернігівський колегіум; за сприяння гетьмана в 1701 р. Києво- Могилянський колегіум отримав статус — академії;

•       гетьман мав одну з найбагатших в Україні книгозбірень, обдаровував книжками монастирі, церкви.

•       “ Той великий, славний муж, що залишився на старі літа без нащадків і з величезним майном, жертвував усім. Щоб вибороти волю своїй батьківщині. Він не завагався зректися усього, що може бути найдорожче на цій землі. І віддав власне життя за визволення рідного краю...”

•       «…З італійськими майстрами, яких є кілька в гетьманській резиденції, говорив італійською мовою… Привернув Мазепа козаків до себе твердою владою, великою воєнною відвагою й розкішними прийняттями в своїй резиденції для козацької старшини… Він належить до тих людей, що воліють або зовсім мовчати, або говорити й не сказати». ( період із життя Мазепи від підписання Коломацьких статей до зруйнування Батурина.

Поступово відбувалося посилення ролі українського гетьмана, вивищення козацької старшини. Північна війна та повстання І.Мазепи

Навесні 1700р проти Швеції виступили польсько-датською армієя. Розпочалася Північна війна ( 17001721рр).   Росія  оголосила війну Швеції, і вже  українські козацькі формування брали участь у війні. З 1702 року між шведами та росіянами розпочались регулярні військові дії.

Похід шведського короля на Москву через Україну спонукав українського гетьмана до рішучих дій задля визволення Гетьманщини. 24 жовтня 1708 р. український гетьман виїхав на зустріч із Карлом XII. 28 жовтня гетьман прибув до шведського табору, наступного дня відбулася зустріч І.Мазепи та шведського короля.

Причини, які спонукали І. Мазепу до переходу на бік Карла XII:

➢     очевидне порушення Московською державою прав і вольностей війська запорізького,

➢     обмеження гетьманської влади;

➢     введення в українські міста московських залог і гарнізонів

➢     прагнення ліквідувати козацьке військо або перетворити його на регулярні драгунські полки

➢     цілеспрямовані заходи московської влади , спрямовані на ліквідацію етнічної окремішності українців шляхом асиміляції.

● «Ми стоїмо тепер, браття, між двома проваллями, готовими нас пожерти, коли не виберемо

шляху для себе надійного, щоб їх обминути. Воюючі між собою монархи, що зблизили театр війни до кордонів наших, до того розлючені один на одного, що підвладні їм народи терплять уже і ще перетерплять безодню лиха незмірного, а ми між ними є точка або ціль всього нещастя», - з такою промовою І. Мазепа звернувся до своїх прихильників, пояснюючи причини укладення союзного договору зі Швецією

 30 жовтня 1708 р. між українцями та Карлом XII  було укладено союзницький договір :

•        Україна має бути незалежною та вільною;

•        усі загарбані Московією землі, що колись належали “руському” народові, мають бути повернені Українському князівству;

•        шведський король зобов’язаний захищати країну від усіх ворогів і посилати допомогу, коли про це попросить гетьман;

•        Мазепа має бути довічним князем України

•        шведський король немає права претендувати на титул князя або командувача збройних сил князівства;

•        для стратегічних потреб шведське військо може займати 5 українських міст.

У відповідь на дії Мазепи Петро І :

✗     звинуватив Мазепу у “зраді”( за наказом царя було накладено анафему “у християнстві відлучення від церкви та оголошення довічного прокляття” на гетьмана)  , намірі віддати Україну Польщі, а православні церкви й монастирі- уніатам;

✗     Петро I звелів Меншикову зруйнувати гетьманську столицю — Батурин( 2 листопада 1708р.)

✗     згідно з царським наказом 6 листопада відбулася Старшинська рада( прибули тільки 4 полковники- стародубський, чернігівський, наказні переяславський та ніжинський)  в Глухові, де було обрано гетьманом — стародубського полковника Івана Скоропадського;

✗     в 1709 р. запорожці на чолі з Костем Гордієнком приєдналися до шведського-українського союзу і за наказом царя було зруйновано Чортомлицьку Січ ( залишки запорожців перейшли до володінь кримського хана та заснували Олешківську Січ, 1711-1734рр.)

27 червня 1709 р. відбулася Полтавська битва у якій шведсько-козацьке військо зазнало поразки.

Перемога Петра І висунула Росію на одне з провідних місць у тогочасній європейській політиці.

Для України наслідки Полтавської битви виявилися вкрай несприятливими:

✔     російський уряд ще більше обмежував автономію Гетьманщини;

✔     після битви прокотилася хвиля царського терору: смертні вироки для учасників повстання та заборона друкування книжок українською мовою.   

Іван Мазепа емігрував до Молдови, де йому та козакам надали прихисток.

Пилип Орлик 1710 р.

 

5 квітня 1710 р. в Бендерах(Молдова) відбулася козацька рада, гетьманом обрали найближчого сподвижника Мазепи- генерального писаря Пилипа Орлика «гетьман в еміграції».

 

 

Під час козацької ради було схваленодокумент “Пакти й конституції законів і вольностей Війська Запорозького” або “ Конституція Пилипа Орлика”, 1710р.:

•       угода між гетьманом та козацтвом, яке виступало від імені українського народу, про взаємні права та обов’язки;

•       конституція обмежувала права гетьмана

•       передбачала створення представницького органу- Генеральної ради;

•       закладено поділ влади на три гілки- виконавча, законодавча і судова

•       впроваджувалася виборність посад

•       православ’я є державною релігією

•       Україна є суверенною державою під протекторатом Швеції

•       територія визначена відповідно до Зборівського договору.

“ ... Отож ми, генеральна старшина, кошовий отаман і все військо Запорозьке домовилися і постановили з ясновельможним гетьманом ... щоб із тими всіма генеральними особами мають радитися гетьман і його наступники про ...всілякі справи, нічого без їхнього дозволу не починати... У гетьманській резиденції тричі на рік має збиратися генеральна рада: на Різдво, Великдень і Покрову. Між Радами Україною правитиме гетьман з генеральною  старшиною”

 

 

 

Іван Скоропадський ( 1708-1722рр)

 

Гетьманування Скоропадського мало за традицією розпочатися з підписання статей. Але Петро І відмовився це робити. Пояснивши своє рішення воєнними обставинами.    

У липні 1709 р. Скоропадський перебуваючи з козацьким військом у таборі під Решетилівкою, звернувся до царя з 14 пунктами статей “Просительні статі”. У відповідь Петро І надіслав іменний указ, що аж ніяк не нагадував міждержавні договірні статті. Статті і відповіді царського уряду на їхні пункти отримали назву “Решетилівські статті 1709р.”:

•            призначено царського резидента Петра  Ізмайлова при гетьманові, який здійснював контроль над гетьманом та урядом України;

•            установлено контроль над збиранням податків;

•            збільшено кількість московитських залог у містах Лівобережжя;

•            заборона самостійної зовнішньої політики гетьмана.

 Своєрідним додатком до указу були явні й таємні статті Ізмайлову. Ці статті називали землі Війська запорозького “Малоросійським краєм”, у якому царський резидент спільно з гетьманом мали утримувати все населення , зокрема бунтівників- запорожців, “ у тиші й покорі великому государю”.

-    Гетьманську резиденцію перенесено до Глухова( 1708-1751)

-    У 1720 р. було офіційно заборонено друкування книг українською мовою, окрім церковних.

-    росіяни почали отримувати земельні володіння, що робило їх непідконтрольними гетьману.

Уряд Петра І став на шлях ліквідації української автономії та інкорпорації українських земель до складу імперії.

У 1721р. І. Скоропадський рушив до Санкт-Петербурга, щоб визначити статус Гетьманщини у складі Російської імперії ( 1721р.) . Візит не дав бажаного результату. Він отримав указ про утворення малоросійської колегії, ця новина приголомшила гетьмана й остаточно підірвала здоров’я. Повернувшись до Глухова, він  передав “правління діл” Павлу Полуботку і помер.

Павло Полуботок ( 1722-1723/1724рр.)

   

 

У листопаді 1723р. за наказом Петра І ув’язнений у Петропавлівській фортеці, де і помер в 1724р.    

 

 

•       розпочав судову реформу: створив колегіальні суди й установив порядок судової апеляції ( оскарження);

•       розгорнув боротьбу з пияцтвом та хабарництвом;

•       у 1723р. представники козацької старшини скликали Коломацькі чолобитні( звернення) на ім’я царя, з метою відновлення прав та вольностей для козаків. ( під керівництвом Данила Апостола).     Навесні 1723р.  Полуботка разом із генеральним писарем і генеральним суддею було викликано до Петербурга.  Наприкінці року за наказом царя Павла Полуботка і Данила Апостола було звинувачено у державній зраді, таємних зв’язках з Пилипом Орликом та ув’язнено в Петропавлівській фортеці.

Однак, судовий процес так і не відбувся, бо в грудні 1724р. П. Полуботок помер, а в 1725р. Після смерті Петра І Пилипа Орлика було звільнено із ув’язнення.  

Данило Апостол ( 1727-1734рр.)

  

На виборах 1727 р. в Глухові було обрано гетьманом, у віці 73р. Та за підтримки російського князя Олександра Меншикова

 

 

 

В 1727 р. уклав із Петром ІІ “Рішительні пункти” ( це була не двостороння угода, а іменний царський указ ):

-   генеральну старшину і полковників обирали козаки, а не призначав гетьман і затверджував імператор; - дипломатія тільки за згоди імператора;

-   українське військо обмежується трьома полками ( по 500 козаків) , що підпорядковуються російським воєначальникам.

Нові статті значно обмежували й без того урізані права та вольності України. Зважаючи на  реальні обставини . Данило Апостол узявся за здійснення реформ, спрямованих на впорядкування внутрішнього життя Гетьманщини.

Реформи гетьмана

✔     Реформа державного управління

-   відновив право гетьмана призначити Генеральну військову канцелярію та полковників;

-   зменшив кількість росіян у гетьманській адміністрації

-   повернув Київ із-під влади генерал-губернатора під юрисдикцію гетьмана. ✔ Фінансова

-   визначив точний розмір бюджету видатків Гетьманщини, та відокреемив гетьманський скарб від державного ✔ Земельні справи

-   у 1729-1731рр. Провів “ Генеральне слідство про маєтності”

✔     Торговельна

-   у 1728р. організував з’їзд українських купців, підготував спеціальний універсал про вільну торгівлю з Кримом та країнами Європи.

✔     Судова

-   у 1730р. видав “Інструкцію українським судам”, де встановлено порядок апеляції в судових справах.

-   ініціював створення комісії, яка зайнялася кодифікацією козацького права та створенням зводу законів

“ Права за якими судиться український народ”( 1728-1743рр.)

✔     Культурно-освітня

-   у 1729 р. відкрив у Глухові першу в Україні співочу школу та друкарню.

Гетьман домігся повернення під гетьманську владу запорожців, які з 1708р. змушені  жити на території Кримського ханства. Вони отримали також право заснувати в 1734 р. Нової Січі на р. Підпільній ( 1734-1775рр; Підпільненська Січ).  Запорожці визнали себе підданими російської цариці та підпорядковувалась київському генерал-губернатору. Адміністративно-територіальний устрій Січі- паланка( поділено на 8 паланок).

  

 

 

В 1732р. надав кошти на будівництво Преображенської церкви в с. Великі Сорочинці на Полтавщині

 

 

Кирило Розумовський ( 1750-1764рр.)

 

 

 

Український військовий, політичний та державний діяч, останній гетьман Війська Запорозького. Графта генерал-фельдмаршал Російської імперії.

 

 

 

 

 

В 1750 році царська влада відновила гетьманство :

•       козацька старшина, наполегливо домагалася відновлення гетьманства від імператорського двору;

•       наростання невдоволення українців економічним становищем

•       загострення війни проти Пруссії та ймовірним використанням військового потенціалу Гетьманщини ;

•       потребою відновити економічно-стратегічний потенціал України з метою використання його у майбутніх війнах проти Туреччини.

Указом імператриці Єлизавети  5 червня 1750р. затверджено К. Розумовського гетьманом:

•       гетьман без погодження з російськими урядовцями призначав полковників і роздавав землі;

•       посилилася позиція козацької старшини, які надавалося право за відсутності гетьмана керувати Гетьманщиною;

•       регулярним стало скликання в Глухові Старшинської ради.

Гетьман удався до заходів, що обмежували сваволю російських чиновників, які перебували в Україні.

Однак самостійні дії гетьмана суперечили планам імперського уряду.  Тому в 1754р. з’явилася низка указів, що обмежувала владу гетьмана:

✗     Розумовському  заборонили призначати полковників, залишивши право пропонувати кандидатів;

✗     було відхилено клопотання про відновлення самостійних зовнішньополітичних зносин Лівобережної Гетьманщини та фінансову автономію;

✗     особливому контролю підлягали фінансові справи Гетьманщини та було ліквідовано митний контроль із Росією.

Внутрішня політика гетьмана:

-  реформовано судочинство- запроваджено систематичні з’їзди старшини — Генеральні збори;

-  проведено модернізацію війська;

-  повернув резиденцію з Глухова до Батурина ( 1751-1764рр.);

-  намагався запровадити спадкове гетьманство;

-  до 1761 р тримав у своєму підпорядкуванні Київ.

Імператорським маніфестом від 10 листопада та указом Сенату від 17 листопада 1764р. К.

Розумовського позбавили гетьманства та ліквідували посаду — гетьмана.