Гейміфікація в освіті "Стаття"

Про матеріал

В даній статті висвітлено поняття гейміфікації, показано історію впровадження, застосування гейміфікації протягом років. Йдеться про те, як підвищити свою продуктивність та жагу до роботи за допомогою гри. Зазначено що на даний час вона є актуальною та активно застосовуються в навчальному процесі.

Перегляд файлу

ГУМАНІТАРНІ НАУКИ

Анна Фаюра, Людмила Радченко

ВП НУБіП України «Боярський коледж

екології і природних ресурсів»

ГЕЙМІФІКАЦІЯ – МЕТОД ГРИ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ

Анотація. В даній статті висвітлено поняття гейміфікації, показано історію впровадження, застосування гейміфікації протягом років. Йдеться про те, як підвищити свою продуктивність та жагу до роботи за допомогою гри. Зазначено що на даний час вона є актуальною та активно застосовуються в навчальному процесі.

Ключові слова: гейміфікація, ігровізація, гра,, академія гри, ігри в освіті, конкуренція.

Спочатку, щоб зрозуміти як використовувати гейміфікацію в нашому житті, треба вивчити це поняття. Тоді ми зможемо зрозуміти для чого воно нам, і як може допомогти.

Взагалі гейміфікація має іншу назву – ігровізація. З цього терміну більш зрозуміло про що буде йти мова – про ігри. А саме як використовувати ігрові практики в неігрових задачах так, щоб вони заохочували, допомагали вирішити ту чи іншу задачу або проблему. Ігровізація використовується у різних галузях людського життя, таких як: навчання, робота з клієнтами, колегами, якість певних даних та навіть виконання фізичних вправ.

То для чого ж саме використовується гейміфікація? Її мета – залучення людських інстинктів, що є в кожного з нас від природи. Перший і найважливіший, що є рушієм прогресу в роботі – конкуренція. Особливої сили вона набуває, коли всі учасники бачать результати та перемоги інших, їх винагороди та призи. Саме це стимулює людей виконувати завдання. Ще є такі інстинкти, як самовираження, розв’язування тих чи інших задач, досягнення поставлених цілей. Мотиваційною основою в цій методиці являється винагорода за виконання певних завдань або вирішення проблем. Призи можуть бути різноманітного характеру, а саме: віртуальна валюта або певні бали, відзнаки, рівні, звання, показник прогресу, бали та інші.

Особливість цієї методики полягає в тому, що учасники орієнтуються на цілі та задачі з реального життя, а не на гру в її звичайному сенсі. Але при тому елементи з гри інтерпретуються до реальних ситуацій, що і задає геймифіковану форму роботи.

Навіщо потрібна ця методика, якщо людина вміє виконувати свою роботу звичайними методами? На даний час це питання набуває особливої актуальності, адже в умовах карантину завжди залишатися продуктивним дуже важко. Ми всі перебуваємо в умовах рутинності та монотонності, а коли людина постійно в такому стані, то не важко впасти в прокрастинацію й втратити мотивацію до роботи. Саме з цим і допомагає боротися гейміфікація. Адже замість звичного режиму роботи, учаснику представляється захоплююча «гра», яка заохочує до її виконання чи розв’язку. Тому в період карантину, коли все таке одноманітне, не буде зайвим якось урізноманітнити процес роботи, навчання, розвитку.

Гейміфікації в нашому житті набагато більше, ніж ми думаємо, адже ми її не помічаємо. Наприклад збирати акційні фішки в супермаркетах, кав’ярнях чи інших закладах, щоб отримати винагороду, заповнити свою сторінку в соціальній мережі або навіть цукерка від батьків дитині за те, що вона повбирала в кімнаті.

Ігровізація в процесі навчання – дуже важлива складова в розвитку дитячого мозку. Адже діти набагато краще запам’ятовують ту чи іншу інформацію за допомогою певних образів та асоціацій. Звичайні методики навчання ігнорують надважливий факт в навчанні дітей – це має бути цікаво і захоплююче. Тому методика гри якнайкраще підходить, адже є драйв, інтерес та бажання пізнавати нове. В час, коли школярі та студенти навчаються вдома, то їм особливо потрібне заохочення для отримання знань. Гейміфікація не лише підтримує конкурентоспроможність, а й розвиває навики роботи в команді, підтримки один одного, креативність та ідейність. А такі риси дуже важливі як школярам і студентам, так і робітникам в багатьох галузях.

«Найцінніший потенціал ігрового навчання криється в тому, що воно допомагає учням бачити завдання, тему або модель в контексті – як частину системи. На відміну від запам'ятовування, зазубрювання і опитувань, які часто критикують, тому що вони спрямовані на окремі факти, ігри змушують учнів бачити предмети і явища в їхніх зв'язках. Будь-яке завдання стає корисним, оскільки воно є частиною більш великої мульти-системи.».

Надважливий плюс ігрової методики навчання полягає в тому, що акцент полягає в процесі розв’язку задачі, а не перемозі як такій. Зазвичай школярі та студенти роблять певну роботу заради оцінки, що є ненадійною мотивацією. Але в цій методиці приділяється увага саме цікавому завданню, яке учасник захоче розв’язати не тому що «треба», а тому що цікаво. З цього витікає наступний аспект, який також пов’язаний з виконанням роботи, а саме – ставлення до помилок. Буває так, що ми не хочемо починати певну роботу, адже за це буде покарання або низький бал. В методиці гри помилкам навіть раді, адже вони змушують задумуватися, шукати новий підхід до ситуації, мислити критично. Такий підхід не вбиває мотивацію, а навпаки збільшує її.

Вперше гейміфікація була застосована у 1896 році, коли компанія Sperry & Hutchinson розробила марки, які видавалися людям під час їх покупок. Ці марки потрібно було збирати та вклеювати в спеціальний альбом, згодом можна було обміняти їх на призи. Цей принцип має великий успіх і використовується до сьогоднішнього дня.

У 1908 році гейміфікація була вперше використана як засіб управління. А саме це був скаутський рух. Принцип дії цього руху полягає в тому, що за певні досягнення учасники отримували відзнаки, які накопичувалися. Чим більше зробив – тим більше відзнак.

1973 року Чарльз Кyнрадт опублікував книгу “The Game of Work”, в якій підняв питання продуктивності праці, а саме як підвищити її, за допомогою ігрових елементів зі спорту. Він вперше дав світові подивитися на це з такої незвичної сторони. За це він отримав ім’я «дідуся ігровізації». Його філософія полягала в тому, що в роботу треба внести елементи гри, що з будь-якої монотонної роботи зробить свято, а з лінивого прокрастинатора – людину, що буде обожнювати свою роботу.

Згодом у 2011 році випустила трекер активності, який має назву «Fitbit». Його сутність полягає в тому, що він використовує геймифікацію для підвищення інтересу до спорту та активності.

Особливої популярності методика гри набула 2012 року, коли Кевін Вербах, професор в галузі права та бізнес-етики в Університеті Пенсильванії, а також засновник компанії Supernova Group, створив власний курс «Gamifacation» на платформі для освіти Coursera. Завдяки його курсу кожен бажаючий може детально дізнатися, що ж таке «Гейміфікація» і як її застосовувати в різноманітних галузях життя. Як казав сам автор: «Гейміфікація – це набір потужних інструментів, які можна застосувати для вирішення існуючих завдань, яким би не був характер вашого бізнесу.»

Побачивши коротку історію застосування цієї доволі незвичної, але дуже цікавої методики, ми можемо зрозуміти, що в наш час гейміфікація є дуже актуальною та важливою. Її використання можливе майже у всіх сферах життя людини, тому не можна нею нехтувати, особливо в цей час. Актуальність також полягає в тому, які покоління зараз «володіють світом», а це молоді люди – міленіали та покоління Z. Для них ця методика буде рушієм, адже до такого вони звикли ще з дитинства завдяки звичайним іграм. Тому в них завжди має бути «голод» до розв’язків задач. Тому гейміфікація навчання та роботи буде, напевно, єдиним правильним вибором.

Після всього сказаного, думаю, кожному закортить дізнатися, а як же використовувати цю методику в житті? Як цьому навчитися, і що для цього потрібно? На даний час є велика кількість науковців які працюють в напрямку застосування гейміфікації на практиці. Констянтин Галюк, автором технології по створенню трансформаційних ігор SMART GAME, фахівцем з гейміфікації, коучем-ігротехніком, бізнес-тренером та підприємцем. Ірина Левинська, є засновником проекту «Ігри в освіту», керівником напрямку по впровадженню ігрової системи в навчальний процес «Акадамія гри». Інститут педагогіки НАПН України, портал професіоналів розвитку особистості WEBSMART, Міжнародна Асоціація Ігротехніків Гейміфікації та Ігропрактиків, Тренінгова компанія «Академія гри» та інші. Вони проводять всеукраїнські ознайомчі вебінари, доносять вчителям, вихователям, викладачам, організаторам та ін. як застосувати методику, та впроваджувати гейміфікацію в життя.

Світ не стоїть на місті, тому і ми маємо встигати за ним. В час технологій, які удосконалюються с кожним днем, людина також має удосконалювати себе. Особливо в такий непростий період життя, який торкнувся кожного з нас. Треба хапатися за можливості, які дають розвиток та пізнання нового. Як вже можна було зрозуміти, гейміфікація – вдалий вибір допомоги тим, хто не просто прокрастинує більшу частину свого життя, а має бажання завжди пізнавати нове, «Вік живи, вік учись». А з методикою гри навчання стане не просто корисним, а ще й дуже цікавим, різноманітним, захоплюючим та яскравим. Хіба це не джекпот? Кожен, хто дійсно хоче відчути новий досвід в своєму житті та житті своїх колег, команди, учнів, дітей має спробувати метод гейміфікації в своїх буденних і, здавалося б, нудних задачах. Запевняємо вас, це змусить поглянути на світ по-новому.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА